Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 23 березня 2012 р.

23.03.2012р. Б. / Віталій Портников: Зустріч українського Президента із керівниками церков нашої країни надовго запам’ятається...



 

Добрий вечір, шановні глядачі! Зустріч українського Президента із  керівниками церков нашої країни надовго запам’ятається як приклад того, як не слід організовувати важливі та дійсно дороговказні для держави речі. З першого погляду, що тут поганого, коли Президент України зустрічається із керівниками церков, навіть коли йдеться про людину, конче далеку від релігійного життя і проблем церковних організацій, про людину, яка воліє розмовляти із церковними діячами не про моральність і не про проблеми, які могли б допомогти православним конфесіям об’єднатися, а про швидкісні потяги, про показники в економіці, про українську Конституцію, яка сьогодні не дозволяє нашій країні стати частиною проросійського інтеграційного простору, тобто про всі ці теми, з якими Віктор Янукович, як правило, знайомить звичайнісіньких українських телеглядачів, коли зустрічається з нами в ефірі, щоб виголосити ту чи іншу пропагандистську промову, складену його спічрайтером. Однак проблема навіть не в цьому.


Саме заради того, щоб Віктор Янукович зустрівся із керівниками українських церков, їх примусили відмовитися від зустрічі з керівниками Європейського Союзу. Сьогодні Президент України переконував керівників церков, які прийшли до нього на зустріч, що нічого не знав про таку зустріч і що на меті у нього не було прагнення свідомо зірвати побачення керівників українських церков із тими, хто сьогодні визначає курс Європейського Союзу, у тому числі і ситуацію, пов’язану з європейською інтеграцією країн. Я не хотів би думати, що Президент не є зовсім чесним зі своїми співрозмовниками, хоча відомо, що його зустріч із представниками українських церков організовувалася буквально за два-три дні, і всі ці два-три дні представники президентської Адміністрації переконували керівників найбільших українських церков у тому, що їм не варто їхати до Брюсселю, а варто залишитися у Києві на зустріч із Президентом України. Ми бачимо, що ця зустріч не була терміновою. Нічого не було під час цієї зустрічі сказано такого, чого Президент України не міг би сказати через тиждень чи два. Однак навіть якщо Віктора Януковича не поінформували, що за допомогою його зустрічі із керівниками українських церков фактично саботується їхня подорож до Брюсселю, виникає питання: «А як працює державна машина? Як взагалі існує українська президентська Адміністрація, яка фактично ставить керівника держави в недолуге таке становище, демонструючи, що Президент дійсно не поінформований про те, що своїм власним графіком він зриває зустріч, яка довго, місяцями готувалася? Хто де працює: Адміністрація Президента на Януковича, чи Янукович на Адміністрацію Президента?» Це було знамените питання, коли керівником Адміністрації Президента Леоніда Кучми був Дмитро Табачник, нинішній міністр освіти України. Однак, треба сказати, що тоді подібних ситуацій з українським Президентом ніколи не траплялося, його не виставляли як людину, що може саботувати міжнародні зустрічі. І тепер виникає питання, якщо такий саботаж дійсно відбувся, а зустріч українських церковних діячів з керівниками Європейського Союзу дійсно зірвала Президентська Адміністрація, то якою є справжня ціна демагогічних розмов цих людей про європейську інтеграцію. Ми можемо говорити про те, що вони фактично, навіть не усвідомлюючи, що роблять, зірвали, зупинили європейську інтеграцію в Україні авторитарними тенденціями в нашій державі, тим, що вони почали політичні репресії, тим, що вони почали переслідувати своїх конкурентів за допомогою фактично підвладних їм судів і генеральної прокуратури України, зруйнували нашу судову систему. Про це ми достатньо говоримо, мені здається. Але ж ці люди і після цього повторюють, що вони хотіли б інтегруватися в Європу. Верховна Рада України приймає спеціальну Постанову, в якій пропонує Європейському Союзу прискорити темпи європейської інтеграції України. Де повага? Якщо ми дійсно хочемо, щоб наша країна інтегрувалася в Європу, де повага?


Як може клерк із Адміністрації Президента – ніхто, за якого ніхто не голосував, якого ніхто не наділяв владою, просто обслуга в Адміністрації Президента України, – плювати в обличчя представникам Європейського Союзу, людям, які є керівниками представницьких органів Європейського Союзу, людям, які наділені повноваженнями волею керівників урядів і парламентів країн Європейського Союзу. Яке дивовижне, казкове, непрофесійне, неврівноважене, недалекоглядне безумство! Як можна після цього сприймати людей, які приймають рішення в Україні, серйозно, коли вони підставили себе, підставили шанованих людей, керівників предстоятелів українських церков, до яких з повагою ставиться їхня паства? І підставили, це треба чітко і ясно сказати, Президента України, виставили його у смішному вигляді на весь світ. Тому що інформація про те, що фактично Адміністрація Президента України не дозволила керівникам українських церков виїхати до Брюсселю, поставивши перед ними вибір, що одного і того ж дня є зустріч в Брюсселі і зустріч в Києві, вона не сприяє, так би мовити, міжнародному іміджу ані нашої держави, ані її керівникам.


Але те, що відбулося наприкінці цієї зустрічі, в цьому вже не можна звинувачувати ані представників Адміністрації Президента, ані когось іншого. Це просто питання до Віктора Януковича, як до особистості. Коли він сказав міністру культури України, розповідаючи, що запросив представників українських церков до Криму на наступну зустріч, що той має заграти і заспівати на цій зустрічі. Я не знаю, що насправді мав на увазі український Президент, коли так розмовляв з високопоставленим чиновником, адже ж правда, що міністр не холоп, він високопоставлений державний службовець. Якщо людина, яка наділена владою нами, громадянами України, дозволяє собі таким чином, як в якісь навіть не середньовічні, а казкові часи, так в казках тільки буває, в сатиричних казках, розмовляти з міністром: заграй нам і заспівай, то виникає запитання, як він розмовляє з іншими людьми, коли немає камер, з представниками адміністрацій, з прес-секретарем, з іншими представниками обслуговуючого персоналу, з охороною. Як він себе поводить? Я сподіваюся, що коли Віктор Янукович вже буде пенсіонером, ми зможемо взяти інтерв’ю у всіх цих людей, щоб вони нам розповіли.


Є така чудова книжка великого польського публіциста Ричарда Капусцінського «Імператор» про імператора Ефіопії Хайлі Селасії І, останнього феодального правителя ХХ століття. На сторінках цієї книжки ви ніколи не знайдете, що цей феодальний правитель отак поставився до когось із своїх підданих, хоча ритуали там були, з нашого погляду, принизливішими, ніж те, що ми відчуваємо, коли зустрічаємося з українською владою. А розуміння, що не треба розмовляти з людиною, як з холопом, воно в імператора є, а в Президента Республіки (сподіваюся, що це ще республіка) – немає. Хотілося б, чесно кажучи, щоб хоча би в присутності церковних шанованих авторитетів, що хоча б у присутності журналістів, Президент України стежив за своїми словами, за своєю поведінкою, усвідомлював, що він не у себе на дачі, що це не приватне життя, що він представляє державу. І що б він там не думав про свою особистість, він має гідно її представляти, так, щоб нам було не соромно ані за зірвані його оточенням, а може, й ним самим зустрічі, ані за його слова. Хай щастить!

розшифрування "Католицького Оглядача"

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар