Великою проблемою для греко-католиків в Україні є відсутність національної єдності з багатьох питань. І саме відсутність цієї єдності – серйозна перешкода на шляху практичного екуменізму, а також і католицької місії серед атеїзованої східної маси населення.
Одною з головних проблем є відсутність спільної історичної пам’яті та інакші історичні міфи. Різні, відмінні, а часто і протиставлені історичні міфи активно експлуатують і праві, і ліві, і промосковські, і прозахідні політики, ЗМІ, партії і лобі. Інакшу історію вчать у школах Сходу, інакшу в школах Заходу. І це вказує на серйозну проблему не лише для Церкви, але й для українського суспільства загалом. Адже спільна історична пам’ять – це саме те, що цементує єдність будь-якого народу. Відсутність цієї спільної пам’яті в історії майже завжди призводила до дезінтеграції, розпаду такої народної «спільності». Наприклад, ірландці та шотландці мають реальну двомовність – кельтсько-англійську, але ці народи мають і свою спільну історичну пам’ять. І саме відсутність такої пам’яті у ірландських протестантів й уможливила та й до сьогодні уможливлює існування напівколоніального утворення в складі великобританської корони – Північної Ірландії.
На Сході України експлуатують низку антикатолицьких історичних міфів. Серед них міфічна «православність» Володимирового хрещення, «православність» Київської Русі та «підступна» ватиканська експансія, Ватикан – ворог українського народу, «несприйняття» українцями Берестейського Порозуміння (Берестейської Унії), «співпраця» католиків і зокрема греко-католиків з фашистами, «Красна Армія – визволителька», «єдиновірна православна Росія», «боротьба» козаків за святеє православіє, «уніати-зрадники», Унію придумали поляки для ополячення,«страшні злочини» Ватикану і уніатів проти українського народу (а оскільки і цього видається замало, то прикликаються і «злочини» інквізиції, і «знищення» індіанців, і «переслідування» науковців, і процеси проти відьом, і хрестові походи, і мало не знищення руками турків бідненької Візантії, і ватиканські «злочини» проти бідних балканських православних, зокрема сербів). І це лише антикатолицькі міфи. А уніатизм – галицька віра і відповідно до цього антигалицькі міфи… А «злочини» бандерівців, ОУН-УПА, СС «Ґаліція»? Хто зі сповідників цих міфів захоче приймати таку страшну віру, як католицизм, або принаймні толерантно ставитися до католиків?!
Для успіху католицької місії і успіху екуменізму на Сході України як повітря необхідне обґрунтоване знищення перелічених історичних міфів і їм подібних. Цього не можна осягнути інакше, як клопіткою працею істориків та католицької просвіти. І найбільша помилка, яку можна зробити у цьому, – це боротися проти цих міфів черговою порцією протиставлених міфів, так як проти промосковських міфів часто борються іншими протимосковськими міфами.
Українські католики взагалі не реагують не те, що державна освіта активно підтримує ці антикатолицькі міфи, настирливо вбиваючи у голови школярів баєчки про темні середні віки, про «злочинців»-єзуїтів, про уніатів-«зрадників» і тому подібне. Може, таки прийшов час і до цього поставитися по-іншому?
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: Мандрівники Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар