Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 30 квітня 2013 р.

30.04.2013р. Б. / Владика Ярослав: “Молодість має бути періодом росту «в мудрості, в роках і в ласці у Бога і у людей»”

28 квітня, у Квітну неділю, у Свято-Покровському соборі м. Самбора – Прокатедральному храмі Самбірсько-Дрогобицької єпархії – Божественною Літургією розпочались єпархіальні святкування Дня молоді. Святкову Літургію очолив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Богдана Добрянського (декана Самбірського), о. Олега Кекоша (Голови Комісії у справах молоді). Під час богослужіння владика рукопоклав у священичий стан диякона Дмитра Сенейка.
 
Вітаючи вірних та молодь зі святом Входу Ісуса Христа у Єрусалим владика Ярослав зазначив: "Христос дві тисячі років тому ввійшов у Єрусалим, але Він і сьогодні продовжує приходити до нас. Він приходить до нас під видами Євхаристійного Хліба й Вина, Євангельського Слова, голосу сумління. Він приходить у Єрусалим нашого серця. Але яким є цей наш Єрусалим?" За словами єпископа, для того, щоб достойно зустріти Спасителя, потрібно приготуватись до цього. Жителі Єрусалиму не пошкодували своєї одежі для Христа, яку стелили на Його шляху. "Ми ж постараймося шанувати нашого Господа чистотою свого серця, відкидаючи й осуджуючи у святій тайні Сповіді усякий бруд та гріх і прикрашаючи себе пальмовим віттям – християнськими чеснотами", - додав єпископ.
 
В окремий спосіб владика Ярослав звернувся до молоді єпархії, яка була чисельно присутня на Літургії. Єпископ пригадав усім, що Блаженної пам'яті Слуга Божий Папа Іван Павло ІІ з 1985 року Божого започаткував у Квітну неділю світовий день молоді. "Тому, ми сьогодні в особливий спосіб молимось за нашу молодь, бо молодість є часом особливого відкриття власного «я» та складання «життєвих планів», є періодом росту, котрий повинен бути ростом «в мудрості, в роках і в ласці у Бога і у людей» (Лк 2, 52)", - наголосив владика Ярослав.
 
Після завершення богослужіння єпископ привітав новопоставленого єрея та подякував його батькам за християнське виховання сина. Владика також подякував усім, хто товаришував нововисвяченому диякону на його духовному шляху.
 
Відтак архиєрей зустрівся з християнською молоддю, яка прибула до Самбора з різних кутків єпархії. Владика висловив слова підтримки та подяки молоді, яка є світильником для своїх ровесників. "Дорога молоде, ви зможете знайти відповіді на всі ваші труднощі і запитання, які носите у ваших серцях; бо Господь є великим люблячим і вічно молодим приятелем ваших душ, єдиний, хто знає досконало ваші серця і може вам сказати істину", – сказав владика Ярослав під час зустрічі з молоддю.
 
У катехитичному класі Свято-Проковського собору відбулась зустріч християнських молодіжних спільнот єпархії, яку очолив о. Олег Кекош (Голови Комісії у справах молоді). Кожна спільнота по черзі розповідала про історію свого заснування та характер своєї діяльності. Опісля учасники з'їзду взяли участь духовно-мистецькій акції «Тобі, Господи!», яка відбулась в органному залі м. Самбора. Увечері в Народному домі Самбірська "Українська молодь - Христові" представила театральне дійство «Життя це... Воно варте того, щоб його прожити!».

о. Олег Чупа,
Прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії


Джерела: http://www.sde.org.ua

 Воїни Христа Царя

30.04.2013р. Б. / Догналіти продовжують роздавати анафеми


 
Догналіти наклали «анафему-прокляття» на представників різних християнських Церков і спільнот, які брали участь у ІІІ Київському міжконфесійному форумі.
 
Таким чином, на сьогоднішній день під «анафемою», згідно з вироком догналітів, повинні перебувати Єрусалимський Патріарх Феофіл, митрополит Бориспільський Антоній з УПЦ (МП), а також Предстоятель УПЦ (МП) Митрополит Володимир. 

Догналіти повністю підтримали Союз православних братств України, який 23-24 квітня проводив акцію протесту перед будівлею, де проходив ІІІ Київський міжконфесійний форум. 

ІІІ Київський міжконфесійний форум відбувся 23 квітня, у ньому брали участь представники найбільших конфесій християнства, іудаїзму, ісламу і буддизму, а також вчені та політики з більш ніж 20 країн світу. Серед них Патріарх Святого Града Єрусалима і всея Палестини блаженніший Теофіл III, митрополит Бориспільський Антоній (Паканич), УПЦ (МП). 

Перед будівлею, де відбувався форум, «Союз православних братств України» проводив акцію протесту. Очільники секти догналітів напередодні форуму виступили із зверненням в якому закликали представників християнських Церков в Україні «своєю участю підтримати акцію» Союзу православних братств України. 

Стверджуючи, що мета форуму, на який традиційно збираються представники православ'я, ісламу, юдаїзму та інших релігій, – «привести слабких християн до прийняття духу неоязичництва і духу Нью Ейдж – духу антихриста», догналіти попереджають: «Бог обіцяє, що якщо Україна, Росія і Білорусія покаються і християни пообіцяють Богу щодня молитися 1 годину протягом одного року, то Бог врятує ці народи Київської Русі від запланованого авто геноциду»

Більше того, догналіти винесли учасникам Київського міжконфесійного форуму жорсткий вердикт: 

«Візантійський Вселенський Патріархат в авторитеті Триєдиного Бога проголошує вирок: Якщо в Юдиній акції в Київському готелі візьме участь будь-який представник християнської Церкви чи громади, Бог на нього, згідно Гал 1,8-9, накладе анафему –  прокляття». 

Нагадаємо, раніше  догналіти анафемували за «екуменізм» і «модернізм» Римських Пап Йоана Павла II і Бенедикта XVI, а також Патріарха РПЦ Кирила і всіх, хто має з ним єдність. 

Догналіти – релігійне угрупування, яке  відмежувалося від УГКЦ і не має офіційного юридичного визнання в Україні. У своїх поглядах і заходах представники догналітів консолідуються з фундаменталістськими течіями всередині УПЦ/РПЦ. Раніше Догналіти були ініціаторами кількох голосних скандалів, пов'язаних з намаганням захопити храми у Чорткові та у Львові, з побиттям жінки, хамським вимаганням грошей у італійських монахів, захопленням редакції львівської газети "Експрес", тощо. 

За матеріалами: РІСУ

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 29 квітня 2013 р.

29.04.2013р. Б. / У Миколаєві виокремили 5 ознак бидла


383
 
У Миколаєві у великій кількості з'явилися бігборди, присвячені несподіваній темі - бидлу. У текстах на бордах перераховуються ознаки, характерні для бидла.
 
На думку ідеологів рекламної «бидлокампаніі», таких ознак є п‘ять: 

випив пиво - розбив пляшку;
сміття з машини викинув у вікно;
матюкається при людях;
сходив на пікнік - залишив сміття;
плюнув у ліфті, на тротуар, на вулиці.


Бігборди розташовані на центральних вулицях і проспектах міста.

бидло
 
За матеріалами: censor.net / novosti-n.mk.ua 

Джерело:    КРЕДО

неділя, 28 квітня 2013 р.

28.04.2013р. Б. / Слово Митрополита Львівського в день празнику Торжественного в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим


Слово Митрополита Львівського в день празнику Торжественного в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим

Флп 4,4-9, Ів 12,1-13.
У читанні з Євангелія від святого Івана на день Квітної неділі, ми почули не тільки про в’їзд Спасителя на осляті у Єрусалим, але згадується, що Ісус перед тим прибув у Витанію, де воскресив мертвого Лазаря. Це була надзвичайно важлива подія! Лазар, брат Марії та Марти, у яких часто бував Христос, які його гостили у себе, бо не усі були такі прихильні, - помер. Його навіть уже положили в гріб, було чути неприємний запах, бо уже четвертий день після смерті спочивав у гробі. А Спаситель, прибувши до гробу, розпорядився відкотити камінь, де лежав Лазар й звернувся до нього як до живої особи: «… Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). І той вийшов зв’язаний полотнами, ніби зі сну пробудився, залишив гріб, появився живий серед присутніх людей. Такої чудесної події люди ще не бачили. Вже розкладалося його тіло, а Господь привернув життя, - здоровою викликав людину із гробу. Чомусь багато із нас, думками, проходимо мимо цієї історії.? А це – велика правда вічного життя, яка здійснюється на кожній особі, яка почалася у лоні матері. Усі народжені та зачаті у лоні матерів помирають, але усі померлі й ненароджені Христовою силою воскреснуть! Радіймо із цього, що ми уже маємо можливість воскреснути духом й очиститись кожного разу, коли тільки каємося у святій тайні Сповіді за вчинені гріхи. Це – дуже великий духовний дар: отримати прощення від Бога та бути викликаними живими, чистими із гробу наших прогрішень.
 
Представмо собі, що Христос направляється із цілою громадою зібраного народу не у Єрусалим, а приближається до нашої особи, до нашої душі, яка йому дуже дорога. Син Божий прийшов ради нашого спасіння на цей світ, був розп’ятий за наші прогрішення та воскрес із мертвих, щоб переконати нас про існування вічного життя. Пам’ятаймо про це, що кожен більший гріх чинить мертвою людську душу для Бога. Хоч людина живе, рухається, сміється, розмовляє, весело проводить час, однак, гріх утримує її мертвому стані перед Господом. Необхідно Христа, щоб відкотив гріховний камінь від душі та воскресив людського духа, пораженого лукавою отруєю.  Поки гріх триматиме душу людини у полоні, до цих пір вона не почує радісного «Осанна»; бо Христос не може з’єднатися із душею людини, яка брудна й не звертається до Господа про очищення й воскресіння. Надзвичайно важливе - відношення душі з Богом, це більш важливо як її відношення із ближніми, якими вона інколи може маніпулювати. - Господом ніколи! Бог бажає усіх людей спасти від вічної несправедливості та терпіння. Він приближається до «єрусалиму людської душі», щоб її вчинити здібною для духовного життя. Господь не переслідував політичних, матеріальних, корисних для себе або скритих амбіцій. Ні! Сам Спаситель іде помирати в тяжких муках, щоб людському родові дарувати найбільше добро: вічне щасливе життя. Життя нове, таке, що завжди обновлюється, яке ніколи не старіє, завжди перспективне, повне любові та неймовірних захоплень. Хто ж відмовиться від такого дійсного й обіцяного щастя!? Невідомо чи  знайдеться якась дуже немудра людина, щоб легковажити щасливою вічністю.? Христос готовий вступити в кожну людську душу, яка відкрита на образ міста Єрусалиму, що несміливо, але виходить напроти нього, яка розуміє життя й запрошує Бога, щоб оживив її від духовної хвороби. Усі люди бажають бути здоровими, однак, багато залишаються духовно хворими, незважаючи на можливість легкого зцілення Господом. Не усі мешканці Єрусалиму були прихильні Ісусові Христові. Існувала певна когорта людей, які бажали йому смерті та із заздрості твердили, що всі увірують у нього (пор. Ів 11,8), тому вирішили розправитися з ним: «Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити» (Ів 11,53). А Христос приближується чи радше, завжди близько присутній людській душі як Князь миру, як Месія, що приносить очікуване спасіння.
 
Легко пізнати спокійне та мирне приближення Бога до вічного міста Єрусалиму, а разом з тим, до вічного життя душі. Він сідає на ослятко, навіть, не на коня та появляється у місті без військового тріумфу. Учитель Церкви навчає, що Спаситель увійшов в Єрусалим не оточений військом, а, маючи при собі тільки одного осла (пор. св. Ів. Золот. Бесіда LXVI на Ів п.1). Не гриміли гармати, коли в’їжджав Господь, не було жодних приготувань, «не відмивали грошей  приготованих на церемонію», навіть, не виносили дорогих килимів, щоб стелити під ноги. Народ кидав вітки із пальмових дерев, а інші стелили свою одежу під ноги осляти та вигукували: «Осанна». Ось, увесь церемоніал та привітання. Князі цього світу, коли прибувають у міста та чужі країни, чинять це у своє ім’я або ім’ям свого уряду, а про Христа народ голосив благословення, як про цього «… хто йде в ім'я Господнє…» (Ів 12,13). Син Божий не прийшов перемагати інших людей, не боровся з урядом за владу, не критикував політиків тощо. Він прийшов, щоб перемогти нечистого духа, зло, яке міститься у серці людини. І подолав це не зброєю, не військом, навіть, не могутністю свого слова (пор. Ів 18,4-6), лише, своєю любов’ю до людей, своїми муками, смертю на хресті та воскресінням з мертвих. Наш Бог такий: люблячий, милосердний, добрий, лагідний, смиренний, простий, завжди з простягнутими, добрими й благородними руками очікує нас, щоб помилувати й нагородити рясними дарами. Хай пресвята Богородиця допоможе нам збагнути радість грядущого світлого Воскресіння! А ми помолімося разом з усією Церквою: «Вихваляйте однодушно люди і народи: Цар бо ангелів нині сів на осля і йде добровільно на хрест, щоб перемогти ворога як всемогутній…» (Утреня свята Квітної неділі, сідальний).

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

28 квітня 2013 р.Б. Архикатедральний собор св. Юра (м. Львів).

Джерела: http://www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

субота, 27 квітня 2013 р.

27.04.2013р. Б. / Софію і Лавру можуть викреслити зі списку ЮНЕСКО вже восени


Голова постійної комісії Київради з питань культури і туризму Дмитро Нікульшин вважає, що є реальна загроза виключення вже восени зі списку «Світової спадщини ЮНЕСКО» Києво-Печерської Лаври та Софії Київської.
 
Як передає кореспондент УНІАН, про це Д.Нікульшин сказав сьогодні журналістам під час прес-брифінгу з приводу виникнення нової «гарячої точки» в буферній зоні Софії за адресою пров. Георгіївський, 9/11.
 
Він зазначив, що в Києві з 15 по 19 квітня перебувала Комісія ЮНЕСКО з повноваженням провести детальне вивчення ситуації, яка склалася з буферною зоною пам`яток в Києві, що входять до списків ЮНЕСКО. Голова профільної комісії Київради зазначив, що починаючи з Паризької конференції ЮНЕСКО у 2010 р., Київ отримав безліч сигналів припинити зменшувати та забудовувати буферну зону пам`яток, але київська влада не реагує на ці сигнали. Комісія ЮНЕСКО, яка відвідала Київ, є вже третьою з 2010 р. Минулі рази представники ЮНЕСКО обмежувалися лише зауваженнями і рекомендаціями для України, але цього разу висновки будуть направлені на Конференцію ЮНЕСКО 2013, яка відбудеться в ПАР, де розглядатимуть питання про виключення Києва з переліку Світової спадщини.
 
За словами Д.Нікульшина, ніяких офіційних заяв під час цього візиту до столиці України Комісія ЮНЕСКО не оприлюднювала та поводилася «максимально коректно», але зі спілкування з її представником, яке в нього відбулося, можна зробити невтішні висновки.
 
Як звернув увагу депутат, представники ЮНЕСКО уникали конкретних відповідей на запитання журналістів.
 
«Це говорить про декілька речей. З одного боку, що в нас ще є кредит довіри. Але я би говорив про те, що останнє китайське попередження вже було і ми продовжуємо говорити про проблему, яка не вирішується. Значить доповідь буде відповідно жорстка», – сказав він.
 
Представник Київради також зазначив, що мав розмову з представником Комісії ЮНЕСКО Тодором Крестєвим.
 
«Я вам скажу, що налаштований він не так радісно як нам би хотілося. Бо він повезе на доповідь об`єктивну інформацію, об`єктивну картину, яка є станом на сьогодні в Києві зі збереженням пам`яток архітектури всесвітньої спадщини, а саме Софії Київської та Києво-Печерської Лаври», – сказав Д.Нікульшин про враження представника ЮНЕСКО після відвідування пам`яток та ознайомлення з «планами реконструкції, укріплення та забудови Києво-Печерської Лаври, всього комплексу будівель і всього ландшафту, що викликало особливу увагу і застереження, тому що проекти, які були представлені на містобудівній раді у головного архітектора, м`яко кажучи, дуже масштабні».
 
Також Д. Нікульшин повідомив, що наполягатиме, щоб депутати Київради на найближчій сесії все ж розглянули проект рішення щодо оголошення мораторію на добудову, нове будівництво та реконструкцію існуючих будівель в центрі міста та перш за все в буферних зонах Софії та Лаври. Він сподівається, що перед виборами є шанс, що депутати таки цей проект, який вже майже два роки готується в комісіях, підтримають і це дасть змогу захистити охоронні зони столиці від забудови та зберегти їхній історичний вигляд.
 
Що стосується конкретно будівництва на перетині пров. Георгіївський, 9/11 та вул. Стрілецької, щодо якого є постанова Вищого господарського суду від 26.02.2013 р., якою Київраду зобов`язано підписати угоду із забудовником – ТОВ «Докас» щодо оренди землі для зведення багатоповерхівки за вказаною адресою, Д.Нікульшин сказав, що очолювана ним комісія наполягатиме на обов`язковому розгляді цього питання на сесії Київради.
 
«Сама Київрада цей договір не підписує, а підписує той, хто представляє Київраду – або мер, або заступник міського голови», – уточнив він.
 
«Але рішення по угодам, що стосуються внесення змін чи поновлення їхньої дії – це компетенція депутатів Київради, і ми будемо наполягати на тому, що будь-які зміни в існуючі договори, які істотно міняють умови, мають бути розглянуті на сесії. А дане рішення зазнало змін, бо постійно змінювалися сторони, була передача ділянки з фізичної особи на юридичну», – наголосив Д. Нікульшин.
 
Як повідомляв УНІАН, 17 квітня прес-служба глави держави поінформувала, що експерт Міжнародної ради з питань пам`яток та визначних місць (ІКОМОС) Тодор Крестєв під час зустрічі з радником Президента України – керівником Головного управління з питань гуманітарного розвитку Юрієм Богуцьким відзначив позитивні зміни, які сталися в Україні, у збереженні пам`яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
 
Водночас, зазначалось в повідомленні, Т.Крестєв відзначив важливість посилення контролю держави щодо здійснення будівельних робіт у зонах охорони пам`яток, а також акцентував увагу на необхідності збереження існуючої панорами правобережного Києва.

Джерела: http://kiev.unian.net

Воїни Христа Царя

пʼятниця, 26 квітня 2013 р.

26.04.2013р. Б. / «Молюся, щоб Святий Дух пробуджував у серцях священиків справжній місійний дух», - Блаженніший Святослав (Шевчук)


«Священик повинен бути праведником, що, за словами ап. Павла, живе з віри...  Він повинен навчати віри, проголошуючи Слово Боже... Душпастир повинен навчати віри насамперед свідченням власного життя», - підкреслює Блаженніший Святослав (Шевчук), Патріарх УГКЦ, у Посланні до священнослужителів УГКЦ на Страсний четвер.
 
Як пише у Посланні Патріарх УГКЦ, саме у величний день Євхаристійної вечері, напередодні страстей нашого Спасителя,  він особливо думає і молиться за священиків, перед якими нині стоїть велике і відповідальне завдання: «У сучасному світі розвитку новітніх технологій, стремління суспільства до матеріальних благ, що нерідко руйнує віру, священик повинен стояти як пильний сторож своєї отари, непорушний оборонець євангельського одкровення». Розмірковуючи про священиче покликання, автор документа також зауважує, що ієреї повинні бути готові до проповіді Божого Слова за кожної нагоди: на щоденній Літургії, під час уділювання Святих Таїнств, на різних церковно-громадських заходах, а особливо – під час похоронних богослужінь, «коли є можливість промовити до тих людей, які не приходять до храму». Особливим викликом для душпастирів в Україні і поза її межами залишається проповідь, скерована до людей, які ще не пізнали Христа чи з якихось причин віддалилися від Церкви. На думку Патріарха УГКЦ, усе життя священика повинно підпорядковуватися словам ап. Павла: «Живу вже не я, а живе Христос у мені». Тому щоразу, коли священик вирішує певні справи парафіяльного чи особистого характеру, він, - радить Блаженніший Святослав, - повинен запитати себе: а як Христос повівся б на моєму місці? На переконання Верховного Архиєпископа, усі душпастирські старання будуть мати користь лише тоді, коли священики будуть оживляти і супроводжувати їх щирою синівською розмовою з Богом.
 
«Молюся, щоб Святий Дух пробуджував і утверджував у нашій Церкві, а передовсім у серцях священиків, справжній місійний дух, готовність проповідувати  Боже Слово «вчасно і невчасно» тим, які Його ще не пізнали. Відчуймо сьогодні вдячність за дар святої віри, а водночас особисту відповідальність за збереження, навчання християнської віри нашого народу та повсякчасне втілення її в наше особисте, церковне та громадське життя – усе те, що Святіший Отець Венедикт XVI назвав "новою євангелізацією для передавання віри"», - додав Патріарх УГКЦ у Посланні до священнослужителів УГКЦ на Страсний четвер.

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

четвер, 25 квітня 2013 р.

25.04.2013р. Б. / Колесніченко вважає, що «Хрещення Русі – це свято християн, а не греко-католиків»

Колесніченко
 
Тоже-украінскій депутат від Партії Регіонів Вадім Калєсніченко продемонстрував своє невігластво.
 
Депутати пропонують запросити на святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі Папу Римського Франциска. Відповідний законопроект група опозиційних депутатів уже зареєструвала у Раді. 

Регіоналам пропозиція не сподобалася. 

«Дурніше пропозиції просто немає. В обов'язки Ради не входить організація візитів. І яке відношення має Папа до свята Хрещення Русі. Це свято християн, а не греко-католиків», - цитує Вадима Колесніченка сайт Сегодня

Якби пан Колесніченко був трохи більше освіченим, то мав би знати, що християнство поділяється на конфесії, основні з яких: католики, православні, протестанти. А крім того, Хрещення Русі відбулося ще до розколу на Православну і Католицьку Церкву, тому стосується не лише православних. 

Джерело:    КРЕДО

25.04.2013р. Б. / Напівголі Femen напали на примаса Бельгії


Напівголі FEMEN напали на примаса Бельгії
 
Ввечері 23 квітня учасниці групи Femen увірвались на лекцію примаса Католицької Церкви Бельгії архиєпископа Андре-Жозефа Леонарда, яка відбувалась в приміщенні вільного університету Брюсселя та мала назву: «Богохульство: образа чи свобода висловлення думки».  Напівоголені дівчата викрикували антихристиянські гасла та облили архиєпископа водою.
 
Під час нападу архиєпископ продовжував сидіти на своєму місці і молитись. Дівчат швидко вивели з аудиторії, а архиєпископ Андре-Йозеф Леонардо підняв з землі пляшку з під води у вигляді фігурки Діви Марії, поцілував та покинув залу. 

Напівголі FEMEN напали на примаса Бельгії

Останнім часом Femen часто нападають на Католицьку Церкву. Учасниці групи неодноразово влаштовували вульгарні акції в Римі, після чого українська спільнота Італії висловила жаль з приводу дій співвітчизниць та дистанціювалась від їхніх нападів. 

За матеріалами: РІСУ 

Джерело:    КРЕДО

середа, 24 квітня 2013 р.

24.04.2013р. Б. / У міністерстві оборони США християнство зарахували до «форм релігійного екстремізму»



Понад 40 конгресменів американського парламенту скерували до міністра оборони колективний лист, вимагаючи заборонити діяльність військового інструктора, який називає християнство «формою релігійного екстремізму» нарівні з Аль-Каїдою і Хамас, повідомляє агентство christiannews.

Рік тому в штаті Пенсільванія проходили тренування, в яких брав участь армійський підрозділ запасу, що проходив інструктаж зі світового релігійного  екстремізму. У його межах демонструвалася слайд-презентація зі списком 18 екстремістських релігійних груп. У цьому списку християнство виявилося на 1-му місці, а «Брати мусульмани», ультра-ортодоксальні юдеї, рух «Christian Identity», Аль-Каїда і Хамас розташувалися нижче.

За матеріалами www.sedmitza.ru

Джерело:   Воїни Христа Царя

24.04.2013р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (15.04 – 21.04.)


У межах своєї робочої поїздки до Німеччини владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський завітав 10–15 квітня 2013 року із візитом до Східної Колегії (Collegium Orientale) у місті Айхштетт (Баварія).Упродовж візиту єрарх особисто поспілкувався із студентами та керівництвом Колегії, а також відвідав місцевого Архиєрея Грегора-Марію Ганке.
 
16 квітня 2013 року:
 
 Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин разом із Єпископом Коломийсько-Чернівецьким Миколаєм Сімкайлом благословили відкриття виставки старовинних плащаниць.«Колекція плащаниць Архікатедрального Собору Святого Воскресіння налічує близько сотні експонатів XIX-XX ст., але через не велике приміщення для показу в Краєзнавчому музеї виставлено 42 експонати, які відображають глядачу всю самобутність і духовну культуру нашого народу», – зазначив митр. прот. Юрій Новіцький – настоятель Архікатедрального собору.
 
З благословення Преосвященного Владики Дмитра Григорака, ЧСВВ – Голови синодального комітету подружжя і сім’ї, Єпарха Бучацького УГКЦ, Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я та Комісії УГКЦ у справах родини  у приміщенні конференц-залу Українського Католицького Університету  відбулась конференція на тему: «Важливість методів розпізнання плідності у житті християнського подружжя».

Розпочався даний захід Молебнем до Богоматері в каплиці УКУ, який очолив Преосвященний Владика Дмитро Григорак, ЧСВВ.
 
17 квітня:

 Ця зустріч відбулася з ініціативи міжфракційного депутатського об’єднання «За сприяння свободі сумління». На цій зустрічі від імені ВРЦіРО головував Блаженніший Святослав Шевчук.
 

 Зустріч під назвою «Мужність свідчити віру в сучасному світі» провели Фонд Святого Володимира, Інститут Історії Церкви УКУ та Інститут лідерства та управління УКУ у межах проекту «ДІАЛОГ ПОКОЛІНЬ».

 Особливим гостем зустрічі став Блаженніший Любомир (Гузар). У своєму слові він наголосив на практичному значенні виміру віри.
 
19 квітня:
 
 
У приміщенні центрального апарату Державної пенітенціарної служби відбулися урочисті збори з нагоди 15-ої річниці з дня створення Державного департаменту України з питань виконання покарань як центрального органу виконавчої владиУ складі Церков - учачсниць Християнської міжконфесійної місії тюремного служіння у святкуванні ювілею взяли участь Преосвященніший Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський, Керівник Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ з питань душпастирства у силових структурах України, та співробітники Департаменту ієрей Костянтин Пантелей та Юрій Йосифович, які відповідають за питання пенітенціарного душпастирства.
 
20 квітня 2013 року, в рамках паломництва святими місцями древнього Константинополя, відбулася офіційна зустріч делегації УГКЦ, яку очолює Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, із Патріархом Константинопольським Вартоломеєм Iв його резиденції в Стамбулі (Туреччина).

Слово Блаженнішого Святослава після зустрічі делегації УГКЦ із Патріархом Константинопольським  

 
«Відповідальність і побудова життєвого проекту» – такою була тема цьогорічного, уже 40-го Конгресу Українсько-Бразилійської Молоді, який пройшов  в місті Апукарана, що в штаті Парана,  20 - 21 квітня 2013 року. Організатори конгресу – Українська католицька Церква в Бразилії, за співпрацею української православної автокафальної Церкви та Асоціація українсько-бразилійської молоді, яка об’єднує молодь українського походження різних штатів Бразилії.
 
У п'яту неділю Великого посту, 21 квітня:
 

Архиєрей очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь.
 
 
Останнього дня паломництва делегації УГКЦ святими місцями древнього Константинополя Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, разом із владикою Борисом Ґудзяком, керівником Департаменту закордонних зв’язків УГКЦ, взяв участь в Утрені та Літургії в Патріаршому соборі Святого Юрія,що знаходиться у Фанарі, у районі Стамбула, де знаходиться резиденція Патріарха Константинопольського.
 
Також до вашоъ уваги:

Глава УГКЦ висловив співчуття з приводу Бостонської трагедії

 
Благодійна організація УГКЦ «Фундація Духовного Відродження» розпочала благодійну акцію «Великодній кошик для родини»,яка має на меті збір продуктів харчування для малозабезпечених сімей Львова. 
 
Анонс:
28 квітня відбудеться презентація книги про Григорія Яхимовича – митрополита Української Греко-Католицької Церкви,одного з провідних діячів українського національного відродження середини XIX століття, - повідомляє Ярослав Жукровський, засновник Фундації імені Григорія Яхимовича.


Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 23 квітня 2013 р.

23.04.2013р. Б. / Слово Блаженнішого Святослава після зустрічі делегації УГКЦ із Патріархом Константинопольським Вартоломеєм I


У суботу відбулася офіційна зустріч між делегацією Української Греко-Католицької Церкви, яку я очолював, і Вселенським Патріархом Вартоломеєм І, який нас прийняв у своїй резиденції у Стамбулі. Цей візит, на мою думку, був дуже важливим. Він відбувся з нашої ініціативи і я дуже вдячний Вселенському Патріархові за те, що він позитивно відгукнувся на наше прохання і що така зустріч відбулася.
 
Ця зустріч відбулася в контексті паломницької поїздки по святих місцях древньої землі Константинополя, яка відбулася, знову ж таки, у контексті святкування 1025-ліття Хрещення Русі-України. Адже Церква древнього Константинополя є матірною Церквою для всіх християн Київської традиції, для тих християн, які отримали віру в Таїнстві Хрещення святого рівноапостольного і великого князя Володимира. Сьогодні такими Церквами, які є спадкоємцями цього Хрещення, а відтак, для яких матірною є Церква древнього Константинополя, є УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ. Тому для нас такий візит ввічливості, такий контакт з нашою Церквою-матір’ю є дуже важливий.
 
Зі свого боку я теж зазначив, що Вселенський Патріарх сьогодні є важливим моральним авторитетом у православному світі, а також і в християнському світі загалом. Можна сказати, що він, перебуваючи вільним від різних політичних чи геополітичних заангажувань, справді може бути дуже важливим моральним авторитетом для українського християнства, яке сьогодні констатує факт поділу єдиної Київської Церкви.
 
З нашого боку я теж задекларував готовність поглиблювати і розширяти наші стосунки з Церквою древнього Константинополя в різному форматі. Одним з таких форматів, про які йшла мова, є відновлення діяльності Київської студійної групи, яка зародилася ще у 80-х роках на північноамериканському континенті і до складу цієї студійної групи входили богослови, науковці Української Православної Церкви США і Канади, яка перебувала в єдності з Вселенською Патріархією, а також богослови, науковці Української Греко-Католицької Церкви. В той час вдалося випрацювати дуже багато різних конструктивних богословських фундаментів для відновлення діалогу, а також можливого сопричастя між УГКЦ, а також Церквою древнього Константинополя. Очевидно, що за останні більше ніж двадцять років релігійні обставини в Україні докорінно змінилися. І тому відновлення діяльності такої студійної групи дуже б допомогло для того, щоби, з одного боку, шукати шляхів для міжконфесійного порозуміння і діалогу всередині київського християнства, а також відновлення діалогу, а відтак шляхів до сопричастя між Церквами-спадкоємцями київського християнства в Україні з Церквою древнього Константинополя.
 
Також ми мали можливість відвідати різні святі місця Константинополя, бути присутніми на Богослужіннях П’ятої неділі Великого посту. Таким чином, я би сказав, розпочалася дуже цікава дорога для співпраці і порозуміння в майбутньому. З нашого боку я запросив Патріарха Вартоломея до зустрічі з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій в контексті святкування 1025-ліття Хрещення Русі-України. Сподіваємося, що під час планування його візиту до Києва в контексті тих святкувань, наше запрошення буде враховано.

Джерела: http://headugcc.info

Воїни Христа Царя

23.04.2013р. Б. / Мафія використовує релігію без віри


Джанфранко РавазіМафіозі богохульно та інструментально використовують релігію, беручи участь в паломництвах до святих місць та у житті парафії. Про це йшлося на конференції «Релігійність: між вірою і забобонами».
 
Кардинал Равазі, глава Папської Ради з культури, наголосив також, що «там, де народна побожність  глибоко закорінена, існує загроза, що її почнуть використовувати в цілях, які суперечать вірі». 

«Під час арешту провідників мафії на Сицилії і в Калабрії, виявилось, що кожен з них мав при собі релігійний образок. У схованці лідера банди Cosa Nostra знайшли Біблію, молитовник і близько 100 образів на релігійну тематику», – розповів представник італійської прокуратури, присутній на конференції. Таким чином вони намагаються знайти спільну мову з суспільством  і збільшити свій вплив.

Посилаючись на ці приклади, кардинал Равазі чітко наголосив, що це типовий приклад присвоєння релігії. Істинна віра є чимось цілком більшим, ніж просто набором конкретних практик, пов’язаних більше зі звичаями, аніж з духовністю. 

За матеріалами: Католицький Оглядач 

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 22 квітня 2013 р.

22.04.2013р. Б. / БОСТОН, КИЇВСЬКА ОБОЛОНЬ І УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИКИ


Минулого тижня новина про вибухи в Бостоні (США) сколихнула світ. І хоча уже все більше вимальовуються контури злочинної причетності ісламських екстремістів, залишається багато питань. Але одне зовсім зрозуміло – вбивство невинної людини залишається злом у собі за будь-яких обставин. Серед вбитих 8-річний Мартін Річард, дитина, яка недавно приступила до Першого Святого Причастя і чия смерть стала трагедією для цілої католицької спільноти Бостона. Ситуація, коли невідомо з яких причин гинуть люди, а сотні залишаються каліками, насправді є жахливою, абсурдною, як у телеграмі-співчуття висловився про цю трагедію Святіший Отець Франциск. Ця ситуація виявила й іншу сторону абсурдності нашої цивілізації: більшість людей, і серед них американський президент Обама є найбільш знаковою фігурою, чітко засудили вбивство невинних людей в Бостоні, але в цей же ж час підтримують правдивий геноцид ненароджених дітей, які також нічим не завинили. Для нормальної людини майже неможливо зрозуміти абсурдність такої поведінки, такого незрозумілого роздвоєння умів, яке запанувало у нашій цивілізації.
 
Іншим, не менш абсурдним і варварським за своєю суттю, був теракт, спрямований проти київських римо-католиків на Оболоні. Не тільки зламаний паркан, брехливі звинувачення, показова спроба ЗМІ представити антихристиянський тероризм українського розливу, як конфлікт Церкви і мешканців київської Оболоні, постріли з пневматичної зброї в сторону сестер-монахинь, але й тероризм органів правопорядку, які брехливо заявили, що ніяких пострілів не було, хоча факти свідчать протилежне, заставляються задуматись над станом українського суспільства та ситуацією католиків в Україні.
 
З одного боку, усе це можна представити як побутовий конфлікт, до речі, виглядає на те, що це є позиція римо-католицьких єпископів Києва, таку позицію римо-католицьких єпископів можна зрозуміти, адже стрілянина по монахинях – це вже далеко не малий привід до конфлікту серйозніших масштабів, адже одна з монахинь є громадянкою Польщі. Тому й не дивно, що ситуацією довкола цього конфлікту зацікавились польські представники Європаламенту та Апостольська Нунціятура.
 
Можна його вважати і конфліктом бізнесовим. У Києві кожна земельна ділянка, відведена під забудову, є предметом бізнес-інтересів. Тому цілком ймовірно римо-католики могли перейти дорогу якійсь бізнесові структурі.
 
Усе це залишається реальним і цілком можливим.
 
Але тут є одне велике «але», яке не дає підстав вважати конфлікт тільки побутовим, спричиненим дезінформацією чи нападом виключно бізнесових структур. І це «але» – це прицільна стрільба саме по монахинях з пневматичної зброї. Як показує історія близька і далека, стрільба та ще й прицільна по монахинях чи священиках, коли їхня одіж ясно вказує на їх статус – це не що інше, як вияв ненависті саме до католиків. Саме по монахинях, монахах, священиках вели прицільну стрільбу совєтські «визволителі», саме по монахинях, монахах, священиках прицільно стріляли сербські шовіністи та Тітові комуністи на Балканах, саме по монахинях, монахах, священиках прицільно стріляли революційні загони в Іспанії та Франції, саме по монахинях, монахах, священиках прицільно стріляли серби та мусульмани в часі останніх воєн у колишній Югославії. Тому не варто себе заколисувати політкоректними заявами про виключно побутовий характер цього конфлікту, постріли по монахинях і реакція правоохоронних органів на ці постріли, плюс «чергова» перевірка прокуратурою усіх паперів, пов’язаних з будівництвом римо-католицької церкви на Оболоні свідчать про цілком інакші реалії українського суспільства – про католикофобію доброї його частини.
 
Звісно, цілком нормальною була солідарна реакція Глави УГКЦ на цей конфлікт, хоча зі сторони римо-католиків такої солідарності в останньому часі не виявлялося, зокрема довкола недавніх конфліктів на Білоцерківщині. Можливо, дана ситуація на Оболоні сприятиме зміні позиції офіційних кіл РКЦ в Україні щодо внутрікатолицької співпраці. Хотілося б сподіватись. Адже певні добрі сигнали уже, виглядає на те, подані – комунікат з недавнього Пленарного засідання Конференції римо-католицького єпископату України говорить про 70-у річницю Волинської трагедії, а не різанини чи геноциду. Щоправда текст звернення римо-католицького єпископату стосовно цієї трагічної дати поки що не оприлюднено, комунікат дає підстави сподіватися, що християнство переможе польський шовінізм у даному питанні. Тим більше, що Святіший Отець Франциск минулого тижня говорив саме про несумісність Католицької Церкви й ідеологій. Варто сподіватися, що католикам України вдасться подолати ідеології і першочергово залишитись католиками, нерозсвареними дітьми однієї Єдиної Матері Католицької Церкви. Будь-який конфлікт між греко-католиками та римо-католиками в католикофобному українському суспільстві не те, що не є на користь обом сторонам, а навпаки, завдає непоправимої шкоди цілій Католицькій Церкві.
 
Католикофобія в Україні – спадок московської імперіалістичної пропаганди, байдуже з чийого боку вона велась чи ведеться: з православно-церковного чи з комуністичного. Радянський патріот мав ненавидіти усе західне, особливо ж німців та поляків-католиків (див. Владислав Гриневич, 158: 2006). «У радянські часи українському суспільству нав’язувалися стереотипи про поляків як ворогів, що прагнули позбавити Україну волі і знищити православну віру. Значною мірою ці стереотипи перенесені у сучасність» (Віталій Перевезій, 330: 2006). Тут варто згадати твердий стереотип українців східніше Збруча – католики – це поляки й уніати – вороги, які хочуть Україні зла і яких потрібно поборювати. І цей стереотип усе ще плекається в Православних церквах України (див. Віталій Перевезій, 329-331: 2006). До того слід також доплюсувати  високий рівень ксенофобії українського суспільства ≈ 69% (див. Лариса Нагорна, 63: 2007).  Така ситуація явно на користь активній католикофобії. Тож не потрібно дивуватись її проявам в Україні, особливо східніше Збруча. Потрібно просто її враховувати, як джерело можливих конфліктів.
 
Таке враховування вимагає по-найперше активного дбання про реальну, а не декларативну міжобрядову католицьку солідарність та активну міжобрядову співпрацю, як на Сході країни, так і на традиційно католицьких теренах. Взаємне обстоювання прав й інтересів один одного, пошук компромісів у спільних питаннях – це є необхідні передумови успіху в Україні, як УГКЦ так і РКЦ.
 
І тут українським католикам варто взяти до уваги слова Святішого Отця Франциска. За його словами, багато християн думають, що «можуть спати спокійно», оскільки отримали Хрещення, Миропомазання, приступили до Першого св. Причастя. Це помилка, оскільки багато таких втратили «силу Духа, яка підштовхує йти вперед». Якщо християнин проголошує Ісуса життям, свідченням і словом, Церква для нього стає справжньою Матір’ю, а сам він відчуває себе її дитиною. «Але якщо ми цього не реалізуємо, Церква перестає бути Матір'ю і перетворюється на Церкву-няньку, яка дбає тільки про те, щоб вкласти дитину спати. Це Церква бездіяльності», – зауважив Святіший Отець і запросив віруючих пам'ятати про хрещення та відповідальність, яка випливає з нього.
 
Українські католики – діти однієї Матері – Католицької Церкви, мусять пам’ятати про це. Спільною обороною Її, спільною працею у винограднику Христовому вони проявляють свою приналежність до Католицької Церкви, даючи українському суспільство свідчення Єдності, про яку молився Ісус перед своєю Мукою (див. Ів. 17).
 
Ми живемо в час, коли уже лунають голоси про потребу прийняття законів, які би боролися з християнофобією, так само як є закони проти антисемітизму. Зростає кількість мучеників, яка за Словами Святішого Отця є більшою, ніж в перші віки християнства. «…Часи мучеників не проминули, – сказав Папа Франциск. – І тому сьогодні ми можемо сказати, що дійсно Церква має більше мучеників, ніж у перших століттях. У Церкві є багато людей, яких обсипають наклепами, яких переслідують, яких убивають з ненависті до Ісуса. Одного вбили, тому що він навчав Катехизму, другого – тому що носив хрестик...» Але попри це Католицька Церква і далі розвивається, залишаючись вірною Христові в океані цього супротивного Їй світу. Англосаксонський світ, який виглядав втраченим для католицтва, активно розвиває англо-католицьку спільність: зростає кількість священиків, англо-католики уже отримали свою власну Літургію. Навіть у США, Канаді та Австралії, де Церква найбільше постраждала від педофільних скандалів, росте кількість священичих покликань. Здавалось б, жодної логіки в цьому немає: молоді люди відважуються присвятити своє життя покликанню, яке в їхніх країнах є чи не найбільше обпльованим серед інших професій і покликань. Абсурд. Але це є абсурдним лише з точки зору «здорового глузду» цього світу. В очах християн це цілком закономірно. Чим на Церкву більше нападають – тим християни більше горнуться до нападнутої Матері. Чим більше християн переслідують – тим більшою є їхня кількість і вищою є їхня якість.
 
В Україні ми маємо специфічну ситуацію: багато громадян України щиро переконанні в тому, що Церква Христова є ворогом їхньої ідентичності, держава ж в ХХ та в ХХІ ст.ст. ніколи не виявляла прихильності до Церкви Христової, а лише до уламків, що відділилися від Неї та завжди показували схильність радо слухати голос тиранів; залишки комуністичного антихристиянства змішуються з західним секуляристично-християнофобським шумовинням, соціальна несправедливість, опікуване державою беззаконня, конфлікти між етнорегіональними групами, спроби роздування конфліктів між УГКЦ та РКЦ, чи навіть в середині кожної з них, традиційні українські постсовєтські гірляндизм (діяльність нікому не потрібну, без користі, аби зробити для галочки) та лямпковість (всім всьо до лямпочки). Усе це створює специфічну суміш, яка значно утруднює нову євангелізацію. Але, якщо брати до уваги, що Бог таки підклується про добро Свого народу, то слід очікувати, що як українські католики не спам’ятаються, а далі бавитимуться і спатимуть, то Добрий Отець візьметься за різку…
 
Можливо, київська Оболонь - один з таких сигналів…
 
Як би там не було, але виглядає на те, що нас чекають цікаві часи. Не легкі, а саме цікаві. І хто у тих часах залишиться вірний Христові та Його Церкві, може вповні розраховувати на активне життя, сповнене радості Божої і великих звершень.

о. Орест-Дмитро Вільчинський


ЛІТЕРАТУРА:

ГРИНЕВИЧ Владислав, «Формування сталінської моделі радянського патріотизму напередодні Другої Світової війни 1939 – 1945 рр.» // «Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАНУ», Випуск 29, Київ, 2006.
 
НАГОРНА Лариса, «Проблеми регіональної ідентичності в українському політичному просторі» // «Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАНУ», Випуск 33, Київ, 2007.
 
ПЕРЕВЕЗІЙ Віталій, «Проблеми українсько-польського порозуміння на початку ХХІ століття та роль релігійних організацій у їх розв’язанні» // «Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАНУ», Випуск 29, Київ, 2006.


Джерело:   Воїни Христа Царя

неділя, 21 квітня 2013 р.

21.04.2013р. Б. / «УГКЦ розширюватиме стосунки з Церквою древнього Константинополя», - Патріарха УГКЦ після зустрічі з Патріархом Вартоломеєм I


20 квітня 2013 року, в рамках паломництва святими місцями древнього Константинополя, відбулася офіційна зустріч делегації УГКЦ, яку очолює Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ, із Патріархом Константинопольським Вартоломеєм I в його резиденції в Стамбулі (Туреччина). Як раніше повідомлялося, Патріарха Церкви супроводжує в цьому паломництві владика Борис Ґудзяк, керівник Департаменту закордонних зв’язків УГКЦ.
 
«На мою думку, цей візит був дуже важливий і він відбувся з нашої ініціативи. Адже Церква древнього Константинополя є матірною Церквою для всіх християн Київської традиції, які отримали віру в Хрещенні святого рівноапостольного князя Володимира», - прокоментував подію Патріарх УГКЦ. Зазначимо, що такими Церквами-спадкоємицями Володимирового Хрещення, для яких матірною є Церква Константинополя, вважають УПЦ (МП), УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ. Як наголосив Верховний Архиєпископ УГКЦ, Вселенський Патріарх сьогодні є важливим моральним авторитетом, як у православному світі зокрема, так і християнському світі загалом. І він, як вільний від політичних і геополітичних заангажувань, може бути важливим моральним авторитетом і для українського християнства, яке сьогодні констатує факт поділу єдиної Київської Церкви.
 
«Я запевнив Патріарха в готовності поглиблювати і розширювати наші стосунки з Церквою древнього Константинополя в різному форматі, одним із яких є відновлення діяльності Київської студійної групи, котра зародилася ще в 1980-х роках на Північноамериканському континенті і до котрої входили богослови та науковці УПЦ США і Канади, що перебувала в єдності із Вселенським патріархатом, а також богослови та науковці УГКЦ», - додав Блаженніший Святослав. Як відомо, саме під час діяльності представників Київської студійної групи вдалося закласти багато різних богословських фундаментів для відновлення діалогу, а також можливого сопричастя УГКЦ із Церквою древнього Константинополя. «Очевидно, що за останні 20 років релігійні обставини в Україні докорінно змінилися і тому відновлення діяльності такої групи посприяло б, з одного боку, пошукам шляхів для міжконфесійного порозуміння і діалогу всередині київського християнства, а з другого - відновленню діалогу і можливостей сопричастя між Церквами - спадкоємицями київського християнства в Україні з Церквою Константинополя», - завершив Патріарх УГКЦ.
 
Наприкінці зустрічі Блаженніший Святослав запросив Патріарха Вартоломея взяти участь у зустрічі з Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій, яка відбудеться  в контексті святкування 1025-ліття Хрещення Русі-України.

Департамент інформації УГКЦ

21.04.2013р. Б. / Рада Церков закликає керівництво держави відмовитись від ліквідації Комісії з захисту моралі


КИЇВ – Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій вкотре висловив своє глибоке занепокоєння з приводу ініціативи Уряду ліквідувати Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі (НЕК).
 
У зверненнях, ухвалених на засіданні ВРЦіРО 11 квітня 2013 року та розісланих цього тижня, глави конфесій закликали Президента України, керівництво Уряду та Верховної Ради відмовитись від наміру ліквідувати НЕК, повідомляє Інститут релігійної свободи.
 
Відповідна ініціатива оформлена у законопроекті № 2142, внесеному до парламенту Кабінетом Міністрів України 31 січня 2013 року.
 
На переконання ієрархів церков, фізичне здоров'я людини має тісний взаємозв’язок із духовним і душевним станом людини, на який серед іншого суттєво впливає медіа-контент. “Тому держава має обов’язок забезпечувати законодавчо і на практиці умови для здорового розвитку та способу життя людини, в тому числі у аспекті її морального здоров'я”, – наголошується у зверненнях ВРЦіРО.
 
“У зв’язку з цим, виступаємо категорично проти наміру Верховної Ради України скасувати важливий для фізичного і морального здоров'я суспільства Закон «Про захист суспільної моралі». Зазначений Закон і утворена згідно нього Національна експертна комісія виконують важливу суспільну функцію”, – переконані глави церков і релігійних організацій.
 
Вони також звертають увагу керівництва держави на те, що діяльність НЕК з питань захисту суспільної моралі за останні роки продемонструвала приклад цілком публічної та найбільш демократичної форми громадського нагляду у сфері мас-медіа. Метою цього є створення безпечного інформаційного простору та захисту суспільства (а головне – дітей та молоді) від наслідків публічного поширення розпусних матеріалів (порнографічного, еротичного та сексуального характеру), засилля жорстокості та насильства на телебаченні, а також протидія поширенню у ЗМІ релігійної ворожнечі та нетерпимості.
 
“Можна погодитись із необхідністю вдосконалення цього механізму протидії розпусті та розбещенню молоді. Проте неможна йти шляхом ліквідації НЕК, як дієвого інструменту втілення чинних законодавчих норм, спрямованих на регулювання та обмеження обігу продукції порнографічного, еротичного та сексуального характеру”, – вважає Всеукраїнська Рада Церков.
 
ВРЦіРО зауважила, що Уряд не пропонує жодної альтернативи НЕК. Тому, на думку глав конфесій, законопроект № 2142 відкриває широкі можливості для свавілля виробників та розповсюджувачів медіа-продукції, оскільки згадані законодавчі обмеження зводяться до рівня декларацій, позбавлених механізму їх втілення, який на сьогодні являє собою Комісія з питань захисту суспільної моралі.
 
Як повідомляв ІРС, серед іншого законопроект № 2142 призведе до оплатності та не публічності експертиз матеріалів, які порушують Закон України «Про захист суспільної моралі», оскільки пропонується ліквідувати єдиний компетентний у цих питаннях експертний орган без передачі його повноважень іншим органам влади.
 
Про необхідність збереження Національній експертній комісії з питань захисту суспільної моралі ієрархи церков наголосили 17 квітня 2013 року під час зустрічі з депутатами Міжфракційного об’єднання «За сприяння свободи сумління», яка відбулась за участі голови Верховної Ради.

Довідка ІРС. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій є міжконфесійним консультативно-дорадчим органом, утвореним у 1996 році. До її складу входять 18 конфесій, що представляють понад 95 % релігійної мережі та всі основні конфесії України: православного, греко-католицького, римо-католицького та протестантського (євангельського) віросповідних напрямків християнства, а також основних віросповідань ісламу та іудаїзму.


Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 19 квітня 2013 р.

19.04.2013р. Б. / Покоління підпілля УГКЦ передало молоді досвід збереження віри


В Українському Католицькому Університеті миряни та священнослужителі УГКЦ, які під час правління комуністичного режиму перебували у підпіллі, зустрілися із молоддю, аби поділилися своїми спогадами про минуле.
 
Зустріч під назвою «Мужність свідчити віру в сучасному світі» 17 квітня провели Фонд Святого Володимира, Інститут Історії Церкви УКУ та Інститут лідерства та управління УКУ у межах проекту «ДІАЛОГ ПОКОЛІНЬ».
 
Як з’ясувалося, бути добрим християнином та відкрито свідчити про свою віру важко завжди – у часи гонінь на Церкву, і в часи  спокійніші.
 
Особливим гостем зустрічі став Блаженніший Любомир (Гузар). У своєму слові він наголосив на практичному значенні виміру віри.
 
«Ми знаємо про мільйони мучеників в історії Церкви. Люди за свою віру в Бога віддавали життя. Їм краще було померти, аніж зрадити свою віру. Ми знаємо також багато людей, які це робили заради своїх переконань. І не тільки релігійних», - сказав він.Архиєпископ-емерит зазначив, що нині віряни теж повинні виявляти свою віру.
 
«Ми живемо у складний час. Усюди чути нарікання. Багато осуду», - зазначив кардинал Любомир.
 
«Вийти із цього стану можна завдяки свідченню своєї віри, свідченню свого правдивого переконання. Воно має відбуватися у дуже практичних аспектах. Сьогодні треба мати велику відвагу, щоб у певних моментах сказати: я тепер поступатиму так, як велить моя віра в Бога, як велить людська гідність», - додав він.
 
Греко-католицький священик-редемторист Петро (Баран) і монахиня-студитка Юліта (Похудай) до Церкви прийшли у часи гонінь. Розповідаючи молоді про минуле, вони більше  говорили  не так про себе, як про своїх духовних наставників. Сестра Юліта, зокрема, про свою знамениту ігуменю Йосифу (Вітер), а о. Петро – про свого батька, про священика Михайла Винницького, про архиєпископа Володимира Стернюка.
 
«Сестрі Йосифі було 65 років, коли я прийшла в монастир. Вона любила чистоту, завжди говорила з любов’ю. Казала, що для того, аби зберегти віру, треба дуже багато молитися», – пригадала сестра Юліта ті часи.
 
Мирянин Ярослав Геврич через свої релігійні переконання відбув покарання у таборі. Його тато -греко-католицький священик і батько п’ятьох дітей не захотів переходити на російське православ’я. Священика репресували, а коли вийшов на волю, опікувався греко-католиками на Вінничині та Хмельниччині.
 
«Батько нам завжди казав, щоби ми в жодному разі не зраджували віри. Він вірив, що УГКЦ вийде з підпілля, відродиться, а Україна постане незалежною державою», – сказав він.
 
Постраждала за віру і п. Наталія Николин. У 1949 році вона навчалась на філологічному факультеті в університеті. Після убивства Ярослава Галана на Західній Україні посилились гоніння на УГКЦ. Почалися чистки серед студентів. Одного разу на зборах комсомольське керівництво навчального закладу стало у неї привселюдно випитувати: «Чи вірить вона в Бога?», «Яке її ставлення до Папи?» Студентка не стала скривати свою віру та повагу до Римського Архиєрея.
 
«У залі піднявся галас. Осудження. Як, студентка, яка склала іспит з діалектичного матеріалізму, може таке говорити! – накинулися на мене комуністи. – Я кажу, що вивчила цей предмет, здала, але це не змінило моїх переконань. Це викликало ще більше обурення».
 
У січні 1950 року Наталію Николин і ще одну студентку, яка аналогічно вела себе на зборах, за релігійні переконання вигнали з університету. Потім звільнили з роботи її батька, який працював в обласному відділі культури.  За свій вчинок пані Наталія не шкодує. Каже, що за її відповіді на студентських зборах багатьом комуністам й самому ректору університету тоді перепало. Навіть Хрущов у своїй промові, коли давав наганяй партійно-господарському активу Львівщини, згадав про двох дівчат-студенток, які насмілилися заявити про свою віру.
 
Довідка: На початок Другої світової війни УГКЦ мала 2387 парафій і 3, 6 млн. вірних, 2352 єпархіальних священики, 31 чоловічий і 121 жіночий монастирі й чернечі доми. Під опікою Церкви діяли Богословська академія, три духовних семінарії, де навчалося 480 студентів.

Після невдалої спроби силою змусити єпископів зректися єдності з Римом, радянська влада під страхом смерті зібрала 216 священиків: 9-10 березня 1946 року в Соборі Святого Юра (духовне серце Західної України), де відбувся так званий "Львівський Синод". Збори скасованли унію Берестейського собору, на якому Українська Греко-Католицька Церква офіційно приступила до церковної єдности з Апостольським Престолом. Там же Церкву насильно приєднали до Російської Православної Церкви.

Каральні органи заарештували та заслали до таборів праці сотні священиків, ченців, черниць та вірних мирян, дуже часто разом зі своїми дружинами та дітьми. У період між 1946 та 1989 роками Українська Греко-Католицька Церква була найчисельнішою забороненою Церквою в світі. Водночас вона стала найбільшою структурою суспільної опозиції радянській системі в СРСР.

Незважаючи на жорстокі переслідування, Церква продовжувала жити підпільно завдяки ретельно відпрацьованій системі таємних семінарій, монастирів, парафій та молодіжних груп доти, поки її було легалізовано 1 грудня 1989 року.
 
Світлини Павла Дідули


Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

четвер, 18 квітня 2013 р.

18.04.2013р. Б. / Блаженніший Святослав: «Зневага парламентаризму в Україні викликає велике занепокоєння в суспільстві»

17 квітня відбулася зустріч Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) з Головою Верховної Ради Володимиром Рибаком та депутатами ВР із різних депутатських фракцій.

Ця зустріч відбулася з ініціативи міжфракційного депутатського об’єднання «За сприяння свободі сумління». На цій зустрічі від імені ВРЦіРО головував Блаженніший Святослав Шевчук.

Головуючий у своєму слові до народних обранців та Голови Парламенту наголосив на кількох речах.

Перше – сьогодні українське суспільство по-особливому презентоване у форматі ВРЦіРО, бо це громадська організація, яка представляє 75% населення України. І такого типу діалог між парламентаріями і громадянським суспільством за посередництвом Всеукраїнської ради Церков має особливе значення і особливий характер.

Патріарх УГКЦ пригадав, що остання подібна зустріч відбувалася в 2006 році. «Особливо гостро ми, релігійні діячі, відчували брак такого діалогу з Верховною Радою попереднього скликання. Нам приємно, що Парламент у теперішньому скликанні все-таки зважає на релігійне життя в нашій державі й що сьогоднішня зустріч відбулася», – зауважив він.

Друге, на чому наголосив головуючий від ВРЦіРО, – парламентаризм. «Парламентаризм – один із важливих елементів демократичного суспільства. І ми сьогодні хочемо висловити свою повагу до українського парламентаризму, бо щоразу, коли ми спостерігаємо за зневагою того парламентаризму: чи то ззовні, чи то зсередини, то це викликає велике занепокоєння в суспільстві», - підкреслив Патріарх УГКЦ.

Блаженніший Святослав також висловив позицію ВРЦіРО щодо певних фундаментів, на яких відбувається законодавча діяльність ВР. Предстоятель Церкви зауважив, що тим фундаментом, на якому повинні базуватися закони, котрі приймає Парламент, є Божий закон, загальнолюдські вартості. «Якщо шукатимуться іншого типу фундаменти, то ті закони суперечитимуть тому, чого українське громадянське суспільство сьогодні очікує», – зазначив він.

Зокрема, Патріарх Церкви висловив ставлення до двох законопроектів. Перший - законопроект щодо заборони пропаганди гомосексуалізму, якому Церква висловлює абсолютну підтримку. Другий – урядовий законопроект про толерантність, за який найближчим часом мають голосувати. «Ми висловили стурбованість цим законопроектом, хоча він входить у необхідний пакет для безвізового режиму з ЄС. Але таку ціну Україна не може платити за те, щоб отримати якісь там міжнародні дивіденди», – переконаний Блаженніший Святослав.

Він також наголосив на тому, що питання релігійної свободи в Україні – один із важливих чинників, як можна виміряти взагалі свободу в суспільстві як таку. «Ми сподіваємося, що всі законодавчі ініціативи прийматимуться в діалозі з ВРЦіРО, щоб релігійні права та свободи громадян не обмежувалися, а навпаки – зростали», – завершив Патріарх УГКЦ .

Головуючий від ВЦіРО нагадав, що релігійні організації відкриті до діалогу, спілкування з державними органами влади. «І будь-які проекти законів, які стосуються релігійного життя, мають, передусім, пройти консультацію ВЦіРО, бо ми є адресатами тих законів і ми є тими, які потім їх виконуватимуть», – завершив Блаженніший Святослав.

Фото із сайту Верховної Ради України

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

середа, 17 квітня 2013 р.

17.04.2013р. Б. / У Києві стріляли у монахинь під час молитви


Проект храму
Проект храму
Вчора, 16 квітня, ввечері загострився конфлікт на місці будови храму св. Франциска Асизького у Києві на Оболоні.
 
По зібраних на молитві вірних стріляли з пневматичної зброї, внаслідок чого були поранені сестри Розалія та Терезіана зі згромадження Сестер святого Йосифа, що працюють при парафії святого Франциска. На щастя, травми, задані сестрам, не смертельні. 

До міліції, представники якої чергують біля будівельного майданчику, вже подано відповідну заяву.
 
За словами брата Патрика Оліха OFM, стріляли кулями з пневматичної зброї з дому, що навпроти, з відстані - приблизно 70 метрів. 

Сестра Розалія Мушинська, якій куля пошкодила носа, саме молилася. «Я співала Радуйся, Маріє, і раптом відчула різкий біль. Відразу не зрозуміла, що сталося. Спочатку подумала, що каменем кинули, лише пізніше зрозуміла, що це стріляли», - розповіла монахиня CREDO. Куля, на щастя, не влучила в око. «Я могла би залишитися без ока, а так, лише розрізаний ніс та щока напухла. Побачимо, що лікар ще скаже». 

За словами очевидців, люди, які протестували проти будівництва храму, дуже зраділи пораненню монахинь. «Вони сміялися, тішилися дуже», - розповіла с. Розалія. 

Частина місцевих жителів, незадоволених будівництвом храму, заперечує свою причетність. Вони стверджують, що «це провокація» і «вони самі себе поранили».  

Проте у соцмережах місцеві мешканці не заперечують своїх дій, а навпаки погрожують, що «це лише початок». 

Брати-францисканці просять католиків Києва прийти на місце будови сьогодні, 17 квітня, на молитву о 19:30, незважаючи на складну ситуацію.

Нагадаємо, 15 квітня 2013 року, у Києві на Оболоні було розпочато будівництво римо-католицького храму святого Франциска Асизького. Це вже не перша спроба – у липні 2011 року парафія вже намагалася започаткувати будівництво на землі, акт на право постійного користування якою отримала ще у березні 2010 року. Як відомо, тоді справа закінчилася руйнуванням будівельного паркану, а також спилянням та спаплюженням освяченого хреста.

Довідка

У 2004 році католицька громада св. Франциска отримала в Оболонському районі м. Києва земельну ділянку під будівництво храму, яка в 2010 році перейшла в постійне користування Церкви. На сьогоднішній день парафіяни збираються на богослужіння в маленькій капличці, яка не може вмістити всіх охочих, а до найближчого храму потрібно їхати понад 10 км. Тому існує потреба будівництва нового храму, у якому зможуть молитися всі віряни, яких, за словами настоятеля парафії о. Франциска Ботвіни, в цій частині міста проживає близько 1 тис. осіб. 


Джерело:    КРЕДО