Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 25 червня 2017 р.

25.06.2017р. Б. / «Нам потрібен діалог, щоб зцілити рани минулого і будувати християнську єдність», − Глава УГКЦ

Перебуваючи з душпастирським візитом в Римі, Блаженніший Святослав, Патріарх УГКЦ, дав інтерв’ю для журналіста Едварда Пентіна, римського кориспондента американського видання National Catholic Register. Глава УГКЦ поділився своїми думками про переслідування християн в сучасному світі, розповів про ситуацію в Україні та міжконфесійний діалог українських Церков.

Блаженніший Святослав висловив переконання, що «через переслідування Церква бере участь в смерті Христа, однак через віру переслідувана церковна спільнота обов’язково досвідчить таїнство воскреслого Христа». «З минулого досвіду нашої Церквими знаємо, що переслідування зміцнюють Церкву, бо кров мучеників є насінням християн», − сказав Блаженніший Святослав.

Коментуючи міжконфесійні відносини в Україні, Глава УГКЦ зазначив, що «рани минулого ще кровоточать, тому нам потрібен діалог, щоб зцілити пам’ять минулого і будувати християнську єдність. Я переконаний, що Східним Церквам належить особлива місія бути каталізаторами і прикладом екуменічного діалогу». Блаженніший Святослав розповів, що в Україні християни зробили багато практичних кроків на шляху до єдності. Серед досягнень він вказав двостороннє визнання Святих Таїнств, хоча «на рівні окремих православних конфесій ще є певні труднощі в цьому напрямку».

В контексті розмови про екуменічний діалог на глобальному рівні, Предстоятель УГКЦ заперечив думку, що заради єдності з Православною Церквою Католицька Церква готова «пожертвувати УГКЦ». «Святіший Отець через різні жести, конкретні вчики і звернення неодноразово показував, що він ніколи не пожертвує частиною Христової Церкви заради якихось політичних чи дипломатичних благ», − наголосив Предстоятель УГКЦ.

Відповідаючи на запитання про роль Росії та РПЦ в захисті християнських цінностей в сучасному світі, Блаженніший Святослав висловив здивування, «чому російські війська вдерлися на територію України, де більшість населення є православними Московського патріархату». «Російськомовні прихожани цього не можуть збагнути. Потрібно захищати християнські цінності не словами, а вчинками і бути носіями християнських цінностей, втілювати мир в життя», − зазначив інтерв’юер.

субота, 24 червня 2017 р.

24.06.2017р. Б. / 29 червня відбудеться Чин інтронізації Правлячого єпископа Чиказької єпархії владики Венедикта Алексійчука (+VIDEO)

29 червня 2017 року, у день свята Святих верховних апостолів Петра і Павла (за григоріанським календарем), у катедральному соборі Святого Миколая в Чикаго, США, відбудеться Чин інтронізації Правлячого єпископа Чиказької єпархії владики Венедикта (Алексійчука).

Введення на престол єпархії Святого Миколая з осідком у Чикаго здійснить Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.

Як відомо, 20 квітня 2017 року владику Венедикта (Алексійчука) призначено Правлячим єпископом єпархії святого Миколая у Чикаго. Ця новина сколихнула середовище мирян в Україні, які часто дослухалися до слів владики. У соціальних мережах люди висловлювали своє засмучення тим, що «до Америки забирають нашого владику».

Напередодні переїзду та інтронізації владики Венедикта журналісти «Живого телебачення» два дні (25 та 26 травня 2017 року) супроводжували єпископа у його робочих і особистих поїздках…

Журналісти обрали два випадкові дні з календаря. Камера постійно увімкнена. Напружений графік. Маса людей. Львів – Унів – Рівне. Офіційне і особисте. Духовне і мирське. Абсолютно різні середовища і усюди на владику чекають і усюди вважають «своїм».

«Де тебе Бог ставить, – каже владика Венедикт про своє призначення, – там і треба посвячувати своє життя. Дуже важливо розпізнати це».

Єпископа служити там, де ставить Господь, дуже надихнула одна родина. Батьки померли, залишивши трьох синів, двоє з яких були неповносправні. І один брат ціле своє життя доглядає за своїми двома братами. Він не створив власної родини, не дбав про власні інтереси. «Зараз Бог ставить мене служити в Америці. Я не знаю, чому саме там. Я ніколи не прагнув бути в США і навіть не мріяв про це. Більше того, ніколи не був у Чикаго, не знаю цієї єпархії, людей, священиків… Але вірю Богові, який ставить мене в те місце, у те середовище. І ця довіра дозволяє мені відважно робити цей крок», – сказав новопризначений Правлячий єпископ Чиказької єпархії.

Владика Венедикт відзначає, що духовний фундамент для єпископства дало йому одинадцять років перебування в Унівському монастирі. «Я не уявляю, як я міг би виконувати своє єпископське служіння, не будучи в Лаврі?!», – зазначив владика.


пʼятниця, 23 червня 2017 р.

23.06.2017р. Б. / На Личаківському кладовищі відбудеться поминальна молитва за Героями РУВ та Небесної сотні

Цієї суботи, 24 червня, об 11:00 год. на полі почесних поховань №76 Личаківського кладовища відбудеться поминальна молитва за загиблими Героями РУВ та Небесної сотні. Молитву очолять військові душпастирі Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла ЛА УГКЦ. Також, о 9:00 год. у Гарнізонному храмі служитиметься Божественна Літургія за померлих та панахида.

З благословення владики Ігоря, Архиєпископа і Митрополита Львівського УГКЦ, останньої суботи місяця об 11.00 год. на Личаківському кладовищі, на місці поховання Героїв РУВ та Небесної сотні, капелани Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла служать панахиду.

Запрошуємо усіх мешканців міста Львова якнайчисельніше долучитись до спільної молитви та своєю присутністю вшанувати пам'ять наших Героїв! Вічна їм пам'ять!

середа, 21 червня 2017 р.

21.06.2017р. Б. / У Національному банку України презентували пам’ятну монету "Йосиф Сліпий"

У Музеї грошей Національного банку України 20 червня 2017 року відбулася презентація пам’ятної монети "Йосиф Сліпий", присвяченої пам’яті одного з найвизначніших мужів Вселенської Церкви ХХ сторіччя Блаженнішого Верховного Архієпископа Йосифа Сліпого.

У презентації взяли участь Секретар Синоду єпископів Української греко-католицької церкви, Адміністратор Патріаршої курії Української греко-католицької церкви владика Богдан (Дзюрах), народний депутат України Юрій Шухевич, громадський діяч і дослідник новітньої історії України Василь Штокало, автор книги "Йосиф Сліпий: ректор, митрополит, в’язень, кардинал і патріарх", музеєзнавець, учений секретар Інституту релігієзнавства (філія Львівського музею історії релігії) Олександра Киричук, заступник начальника відділу нумізматичної продукції та маркетингу Департаменту грошового обігу Національного банку України Вікторія Сузанська, а також автори ескізів монет Володимир Таран та Олександр Харук.

Вікторія Сузанська, заступник начальника відділу нумізматичної продукції та маркетингу Департаменту грошового обігу Національного банку України, розповіла, що Національний банк України 20 червня цього року увів у обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні "Йосиф Сліпий".

"У цьому році відзначається 125-та річниця від дня народження церковного і громадського діяча, педагога, мецената, богослова, патріарха Української греко-католицької церкви (у 1975 – 1984 роках) Йосифа Сліпого (мирське ім’я – Йосип Іванович Коберницький-Дичковський), – зауважила Вікторія Сузанська. – Йосиф Сліпий – символ українського незламного духу, його метою була консолідація українців у світі. Щоб ушанувати світлу пам’ять патріарха і привернути увагу суспільства до глибоких духовних цінностей, нетлінних традицій Української держави, Національний банк ввів в обіг сьогодні цю пам’ятну монету".

Владика Богдан, Секретар Синоду єпископів Української греко-католицької церкви, висловив подяку колективу Національного банку та авторам ескізів за новаторське втілення постаті патріарха Йосифа Сліпого у пам'ятній монеті. "Я вважаю, що це є данина вдячності Української держави та українського народу своєму великому синові, який поклав життя заради розбудови української Церкви та незалежної України. Навіть у найдраматичніші і найважчі часи свого життя і служіння патріарх Йосиф вірив у Бога, вірив у переможну силу правди, вірив у те, що Українська держава обов'язково відбудеться, і ця монета тепер нагадуватиме нам про видатний подвиг патріарха Йосифа", - сказав владика Богдан.

Автор книги "Йосиф Сліпий: ректор, митрополит, в’язень, кардинал і патріарх" Олександра Киричук зауважила, що життєвий шлях патріарха Йосифа Сліпого заслуговує на вшанування: "Ця людина, яка здобула високу європейську освіту, за віру й відданість Україні 18 років свого життя відбула в радянських таборах. Після звільнення він вимушено проживав за межами України. В еміграції, у вже похилому віці, Йосиф Сліпий розгорнув бурхливу діяльність – створив у Римі острівець українства, цілий комплекс релігійних, наукових та культурних закладів, фактично заново організував Український католицький університет у Римі та його філії в Буенос-Айресі, Лондоні, Чикаго, Філадельфії, відновив роботу Синоду єпископів, сприяв виданню сотень теологічних праць". Вона додала, що, помираючи, патріарх заповідав поховати його в незалежній Україні у Соборі Святого Юра у Львові, де і знайшов свій останній спочинок.

"Шлях патріарха до втілення в пам’ятній монеті був дуже тернистим. Я вдячний, що сьогодні, у рік 125-ї річниці від дня його народження, ми разом можемо гідно та з гордістю вшанувати пам’ять великого праведника християнського світу Йосифа Сліпого", – сказав громадський діяч, дослідник новітньої історії України Василь Штокало.

Монета "Йосиф Сліпий" поповнила серію "Видатні особистості України", її виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – "спеціальний анциркулейтед", маса – 12,8 г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 35 000 штук. Гурт монети – рифлений.

На аверсі монети розміщено римський собор (збудований за сприяння Йосифа Сліпого), під яким написи: СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ, РИМ; та львівський собор, під яким написи: СОБОР СВЯТОГО ЮРА, ЛЬВІВ (собор Галицької митрополії УГКЦ, очолюваної митрополитом Йосифом Сліпим, у якому покоїться його прах).

На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено портрет Йосифа Сліпого, який ніби затиснутий кутами матових площин, що символізують мученицьку, подвижницьку долю патріарха, з обох сторін від портрета – слова з його заповіту: "…МОЛІТЬСЯ, ПРАЦЮЙТЕ І БОРІТЬСЯ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДУШІ, КОЖНОЇ ЛЮДИНИ УКРАЇНСЬКОГО РОДУ І ЗА ВЕСЬ УКРАЇНСЬКИЙ НАРІД…".

Художниками ескізів пам’ятної монети виступили київські митці Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук; скульпторами – Анатолій Демяненко, Володимир Атаманчук.

вівторок, 20 червня 2017 р.

20.06.2017р. Б. / Київський прайд, як частина українського карґо-культу

Українське суспільство не перестає вражати своєю неспроможністю зрозуміти те, що Захід зробило успішним. Порівняно часто можна наткнутися на людей, які переконані що досить зімітувати в Україні західні форми, не наповнивши їх західним же ж сенсом і в Україні відразу ж з’явиться західний стандарт життя. Може не відразу як в Америці чи Великій Британії, але, принаймні, як в поляків чи угорців.

На жаль, ця віра й імітація західних форм в Україні це ніщо інше, як дикунський карґо-культ. Прикладом такого культу стали дикуни одного з островів у Тихому океані, який у часі ІІ світової війни виконував функції американського аеродрому. Американські вояки ділились із тубільцями різними благами цивілізації – сірниками, консервами, шоколадками… Закінчилась війна, американці відлетіли, тубільці залишились самі. Вони з ліан з горем пополам сплели сякі-такі макети літаків, підтримували у досконалій чистоті, покинуті приміщення аеродрому й очікували що ось-ось білі посланці богів принесуть свої блага, з якими вони зникли в небі. І коли антропологи висадились уже наприкінці ХХ ст. на острові, вступили з дикунами у контакт, то виявили цей чудернацький культ, адепти якого ніяк не могли розуміти чому з ліанових «літаків» не з’являються білі посланці богів.

Частиною цього карґо-культу наших палких шанувальників Заходу є і обов’язковий ритуал: ґей-прайди. Вони може не підуть в процесії, де танцюють бородаті «жінки», але будуть з піною на устах боронити цього «святого права» на боротьбу ЛГБТ-активістів за міфічні «права», бо для них права людини понад усе. Усе ніби правильно, дійсно, секулярний Захід, особливо лівацька його частина, просто таки помішаний на культі прав людини. Але саме тут і починається справжнісінький карґо-культ. Адже, обґрунтувати реальність існування прав людини переконливо вони не здатні.

Просто тому, що фундаментальні документи, з яких у модерний час ведуть свій родовід права людини: Декларація незалежності США та Декларація прав людини і громадянина (Франція) містять єдине обґрунтування таких прав: існування Творця, Його волі й позитивного Об’явлення. Загальна Декларація прав людини ООН, на яку часто покликаються є не більше, ніж конвенціональний документ, опертий на самоволі держав, які входять в цю організацію, авторитет якої в теперішньому часі на рівні плінтуса, якщо не нижче.

Для більшості людей Заходу, права людини залишаються чимось само собою зрозумілим не завдячуючи індоктринації, постійному втовкмачуванню в їхні голови цих прав, крикам активістів, зовсім ні. Вони, ці права, залишаються для Заходу само зрозумілими, оскільки на Заході усе ще є доволі сильною християнська присутність та сама цивілізація Заходу, попри усі старання ліваків, усе ще ґрунтується на юдейських та християнських принципах. 

Не дурно мусульманські країни зараз часто заявляють, що права людини – юдео-християнська вигадка.

Спроби ж обґрунтувати права людини, виходячи з її природи, натикаються на безліч інших антропологічних поглядів і викликають тільки ще більший хаос. Спроба частини так званих правозахисників покликатися на закон, насправді є недолугою, оскільки не враховує, що, для прикладу, в Саудівській Аравії цілком законно відрубують голову за атеїзм, а в Китаї цілком законно переслідують за антикомуністичні переконання. Про історичні приклади годі й говорити.

Західне розуміння ж прав людини – прямий наслідок західного християнства. Дотримання ж прав людини на Заході це не просто суспільний договір, це – прямий наслідок християнської культури Заходу. І чим більше культура Заходу вихолощується від християнства, тим частіше права людини порушуються на самому Заході. З іншого боку, добробут Заходу знову ж таки є прямим наслідком його дотримання прав людини та його усе ще християнської культури. Саме тому без християнської культури Україна і надалі залишатиметься неймовірно корумпованою державою із бідним населенням і неймовірними статками людей при владі.

Культура в Україні є вихолощена від християнства, прикрита лишень тонесеньким нальотом християнської обрядовості. І без рехристиянізації зростання рівня життя населення просто не можливе. Без рехристиянізації навіть спроби правдивих реформ просто будуть приречені на те, щоб залишатись гарними побажаннями на білому папері.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:  Воїни Христа Царя

понеділок, 19 червня 2017 р.

19.06.2017р. Б. / Глава УГКЦ: «Покликання християн сьогодні – оздоровлювати наше суспільство від суспільних недуг» (+VIDEO)

"Як важливо, аби в сьогоднішньому світі, у сьогоднішній Україні кожен християнин відчув себе покликаним до служіння Богові і людям. Сьогодні Господь Бог у руки нас, християн, вкладає завдання свідчення, проголошення Христового Євангелія. Це сьогодні наc, християн, Господь посилає оздоровлювати наше суспільство, в якому ми живемо, зцілювати його від суспільних недуг, сповнювати його надією і силою Божого слова" - сказав Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у свято Пресвятої Євхаристії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового 18 червня 2017 року.

Говорячи про зміст сьогоднішнього Євангелія про Божий поклик, проповідник відзначив, що Святі Отці кажуть, що найперше Господь Бог покликав кожного з нас до життя, від небуття до буття. І саме в тому покликанні, у тому дарі життя Господь дає нам певний зміст. І лише тоді, коли ми зустрінемося з нашим Спасителем, коли наші дороги перетнуться, ми можемо відкрити сенс особистого покликання.

«Особливою рисою цього покликання є те, що саме Христос є ініціатором того поклику. «Не ви мене вибрали, а Я вас вибрав», - каже Христос», – просить застановитися Блаженніший Святослав.

«Вершиною, змістом того поклику, – підкреслив Глава Церкви, – є те, щоб ми рухалися і чинили те діло, яке Він прийшов чинити. У наші руки Він вкладає так багато різних дарів і посилає нас вигоювати рани людини в сьогоднішньому світі заради того суспільства, в якому живемо. Посилає нас звіщати Добру новину, бо ми живемо у світі, сповненому поганих новин, - Добру новину, що Бог є з нами. Він є сенсом нашого життя і покликання. Він є той, що надає змісту навіть нашим щоденним трудам і клопотам».

Сьогодні ми святкуємо свято Пресвятої Євхаристії – свято найбільшого дару, який Бог дав людині. «Ісус Христос, зустрівши нас з вами, подарував нам самого себе. Навіки залишив себе як дар у тайні своєї пречистої животворящої Крові і свого Тіла. І Він покликає до окремого виду служіння тих, які отримують ласку дару священства», – сказав Предстоятель.

Проповідник переконує, що слово Євангелія про покликання звернене до кожного з нас. «Сьогодні кожен має відкрити в собі, що він є покликаний бути християнином – свідком Божої присутності там, куди Господь Бог нас посилає. Бо йти за Христом означає бути християнином», – вважає Блаженніший Святослав.

Під час Літургії Блаженніший Святослав уділив ієрейські свячення двом дияконам і дияконські свячення шістьом піддияконам.

Наприкінці проповіді Глава Церкви відзначив, що сьогодні ми також святкуємо День батька і привітав усіх татусів. «Бути батьком – це надзвичайне життєве покликання. Це є покликання дарувати життя, виховувати дітей, це є покликання дарувати себе своїй дружині, зростати і наповнювати цей світ любов'ю», – сказав архиєрей.

За його словами, сьогодні кожна сім'я, кожна дитина потребує присутності люблячого батька. «А як у сьогоднішньому світі потребують члени родини, аби дороги батьків, дружин, дітей перетиналися. Як сьогодні українська родина потребує разом іти за Христом у цьому житті: разом молитися, ділитися своєю вірою і разом зростати у покликанні бути християнином», – наголосив духовний батько греко-католиків.


неділя, 18 червня 2017 р.

18.06.2017р. Б. / Яку групу крові Христа показують Євхаристійні чуда

Наукові дослідження численних Євхаристійних чуд показують людське тіло з IV групою крові.

Католицька доктрина завжди навчала, що після освячення на Літургії Христос стає істинно і суттєво присутнім у хлібі та вині на вівтарі.

Впродовж останніх століть відбувались численні випадки, коли освячена гостія буквально перетворювалась на фізичне тіло і кров.

Одне з таких чуд відбулося у 8-му столітті в м. Ланчано, де священик, котрий сумнівався в реальній присутності Христа у Євхаристії, побачив, як хліб і вино перетворюються на людське тіло і кров, коли він промовляв слова освячення.

Впродовж 1200 років це тіло не зіпсувалось і досі зберігається в храмі Св. Франциска цього італійського міста. Одоардо Лінолі, професор анатомії, провів науковий аналіз в 1971 році і прийшов до висновку, що це тіло – серцева тканина людини з IV групою крові. Кров і надалі залишалась свіжою, хоча й не містила жодних слідів консервантів.

Цю ж IV групу крові, яка є досить рідкісною, продовжують виявляти у наступних відомих чудах.

У 1996 році одна жінка в парафії Буенос-Айресу підійшла до священика, щоб розповісти, що знайшла осквернену Гостію в свічнику позаду церкви. Коли священик поклав Гостію у склянку з водою, щоб розчинити її, як вказано в канонічному праві, вона почала перетворюватись на частину людського тіла.

Через три роки, коли тіло не змінилося, єпископ Хорхе Бергольйо відправив зразок на дослідження у Каліфорнію. Результати показали, що група крові була IV і була насправді людською.

Ще один випадок відбувся згодом в Колумбійському університеті з др. Зубіґа, відомим кардіологом, що прийшов до висновку, що тканина була фрагментом серцевого м’язу людини, що «пережила важкий стрес, оскільки її сильно вдарили в груди».

Пізніший аналіз результатів чудес в Буенос-Айресі і в Ланчано показав, що ці тканини мали однакову ДНК.

В той же час, дослідження в середині 1990-их третього чуда, що відбулось в 13-му столітті в італійському місті Больсена, також показало сліди крові IV групи, як і результати слідів крові на Туринській Плащаниці серед інших.

Звичайно, це все могло б бути численним співпадінням чи церковним задумом в стилі Дена Брауна, щоб розмістити зразки тканин тіла і крові на місцях, де відбувалися чуда в різних куточках світу перед тим, як їх візьмуть на аналіз, однак – шанси невеликі.

В той день, коли Церква святкує урочистість Тіла Христового, католикам вартує пригадати цю ключову доктрину віри, яка, як виявляється, є науково підтвердженою.

Переклад:  «Католицький оглядач» за матеріалами Catholic Herald

Джерело:  Воїни Христа Царя