Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 17 серпня 2018 р.

18.08.2018р. Б. / Військові капелани: Збройні Сили України сильні не лише зброєю, але й духом

На базі Військової академії м. Одеси тривають десятиденні курси із самозахисту і першої допомоги для військових священників-капеланів, які представляють різні релігійні конфесії і несуть духовне служіння як у зоні проведення ООС, так і у військових гарнізонах у тилу.

В урочистому відкритті взяли участь представники Військової академії, Центру МПЗ ЗС України, Синодальне управління військового духовенства УПЦ КП, Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ та представники протестантських Церков.

Метою цих курсів є підготовка священнослужителів для роботи з особовим складом, на передній лінії і в пунктах постійної дислокації.

Перед початком занять другого базового курсу підготовки військових священиків (капеланів) було проведено святковий молебень з нагоди дня мучеників Макавейських. (Святої матері та її сімох синів)
Під час навчального курсу військові священики отримують знання з психологічної підготовки під керівництвом досвідченого психолога Центру морально-психологічного забезпечення ЗС України Наталії Степук. Штатні військові священики отримають як теоретичні знання, так і мають змогу практично відпрацювати ситуативні завдання під час занять.

Керівник відділу взаємодії з військовими капеланами Центру морально-психологічного забезпечення ЗС України Олександр Ковтач зазначив, що в українське військо на посади військових священників (капеланів) запросили священнослужителів – людей, які мають відповідну богословську освіту та служіння. А щоб поповнити їхній багаж знань військовими аспектами – організували курси із самозахисту та першої допомоги. Після їхнього завершення військові священики отримають сертифікати і повернуться до своїх підрозділів.

Старший офіцер відділу по роботі з особовим складом Військової Академії м. Одеси Сергій Небесний зауважив, що з початком агресії РФ проти України військове капеланство показало свою значимість для військовослужбовців, адже були священики, які були на передній лінії та довели, що армія сильна не лише зброєю, але й духом.

Із 2017 року в усіх бойових частинах і підрозділах ЗС України були введені посади військових капеланів.

Військові капелани є в більшості армій світу. Україна вивчила досвід Канади, Німеччини, Польщі, Великої Британії та США, втім, жодної моделі копіювати не буде, – зазначають гості Військової академії.

Отець Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ вважає, що діяльність інституту військового капеланства в Україні мала б бути прописана у законі, що чітко визначав би статус духовних наставників на фронті й тилу, і враховував усі нюанси присутності священників на передовій та в зоні ООС /Операція об’єднаних сил / Joint Forces Operation.

Проект цього закону, його положення та етапи втілення, а також питання організації навчання військових капеланів вже обговорювали на Раді у справах душпастирської опіки при Міністерство оборони України.

Прийняття закону «Про військове капеланство» представники різних Церков, що входять до Ради Душпастирської опіки, очікують на початку 2019 року.

www.kyrios.org.ua

вівторок, 14 серпня 2018 р.

15.08.2018р. Б. / Про найважливіше для нас у християнстві від Папи Івана Павла ІІ

Що таке гріх? Що означає — йти за Христом ? Чи виконання заповідей є вершиною християнської етики? Прочитайте про це та більше в енцикліці Veritatis Splendor — “Сяйво істини” Папи Івана Павла ІІ (підписана 25 років тому — в серпні 1993 року).
Цитати із цього документа можуть надихнути та дати глибше розуміння багатьох фундаментальних для християн речей.

*

Темнота блуду і гріха ніколи не зможе подолати світла Бога-Творця. У глибині людського серця завжди залишається туга за абсолютною істиною та бажанням повністю її пізнати. Це засвідчують невтомні пошуки, які людина веде в усіх галузях і сферах. Ще виразніше підтверджує це її пошук „сенсу життя”.

*

Жодна людина не може уникнути фундаментальних запитань: „Що я повинен робити?”, „Як відрізнити добро від зла?” Відповідь можна знайти лише завдяки сяйву істини, що ясніє в глибині людського духа, як свідчить про це Псалмоспівець: „Багато кажуть: «Хто нам покаже блага?» Яви нам, Господи світло лиця Твого!” (Пс. 4, 7).
Повноту краси і світла Божого лиця випромінює обличчя Христа – того, Хто є „образом невидимого Бога” (Кол. 1, 15), „відблиском його слави” (Євр. 1, 3), „благодаттю та істиною сповненим” (Йо. 1, 14): Він є „дорога, правда і життя” (Йо. 14, 6).

*

Віра — це рішення, яке визначає все існування. Є зустріччю, діалогом, спілкуванням любові і життя між вірним та Ісусом Христом: Дорога, Правда і Життя. Вона провадить до акту довіри і довірення Христові і дає нам змогу жити так, як жив Він. Це означає ставити понад усе Бога і ближнього.

*

Людина, яка хоче зрозуміти себе цілковито, мусить зі своїм неспокоєм, непевністю, а також зі своєю слабкістю і гріховністю, зі своїм життям і смертю приблизитися до Христа.

*

Церква, йдучи за словами Вчителя, вірить, що найвищою ціллю людини, створеної на подобу Творця, відкупленої Христовою кров’ю та освяченої присутністю Святого Духа, є жити „на хвалу Його величі” (Еф. 1, 12), прагнучи, щоб кожен людський вчинок відображав красу Божої слави.

*

Тільки Бог може відповісти на питання про добро, тому що Він є Добром. Однак Бог уже відповів на це питання, коли створив людину та у своїй мудрості й любові спрямував її до остаточної цілі через закон, вписаний у її серце (пор. Рм. 2, 15), – „природний закон”.

*

Добро — це приналежність до Бога, послух Йому, спілкування з Ним, повнота справедливості, любові та милосердя.

*

Йти слідом за Христом – це не просто зовнішнє наслідування, воно стосується глибин людського єства. Бути учнем Ісуса означає уподібнитися до Нього, котрий став слугою аж до віддання себе на хресті (пор. Флп. 2, 5-8). Завдяки вірі Христос живе в серці того, хто вірить (пор. Еф. 3, 17), завдяки чому учень уподібнюється до свого Господа і Його в собі відображає. Це є плодом благодаті, дієвої присутності Святого Духа в нас.

*

Людина неспроможна жити любов’ю Христа, наслідувати її лише власними силами. Вона стає здатною до такої любові тільки завдяки отриманому дару. Подібно, як Господь Ісус отримує любов від свого Отця, так Він, зі свого боку, уділяє її як дар своїм учням: „Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові!” (Йо. 15, 9). Даром Христа є Його Дух, першим „плодом” якого є любов (пор. Гл. 5, 22): „Бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рм. 5, 5).

*

Усі людські проблеми, про які найчастіше дискутують і які по-різному розв’язують у сучасних моральних дослідженнях, тісно пов’язані, хоча й різними способами, з центральним питанням – свободою людини.

*

Божий закон не звужує, а тим більше не усуває людської свободи – він радше захищає свободу та сприяє її розвиткові.

*

„Бог бажав залишити людині владу добровільно шукати свого Творця і свобідно досягнути повної, благословенної досконалості, залишаючись вірною Богові”. Ці слова передають прекрасну глибину участі в Божому пануванні, до якої покликана людина: вони вказують, що влада людини настільки сильна, що вона здатна панувати навіть над собою.

*

Панувати над світом – таке велике й відповідальне завдання Бог ставить перед людиною, щоб вона вживала свою свободу в послухові щодо заповіді Творця: „Наповняйте землю та підпорядковуйте її собі” (Бут. 1, 28). З цієї перспективи людині належить право слушної автономії, і це також стосується спільноти людей.

*

Людина відповідає не лише за світ, а й за себе саму; це також належить до її піклування та відповідальності. Бог залишив людину „в руці свого власного рішення” (Сир. 15, 14), щоб вона могла шукати Творця і вільно осягнути досконалість.

*

Послух Божому Законові не заперечує свободи людини, яка витворена на зразок Божої свободи, – навпаки, якраз через цей послух свобода розвивається у правді й повністю відповідає людській гідності.

*

Церква завжди вчила, що ніхто не може вибирати поведінку, яка заборонена моральними заповідями, висловленими в негативній формі у Старому і Новому Завітах. Як бачимо, сам Ісус підтверджує незмінність цих заборон: „Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей (…) Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво” (Мт. 19, 17-18).

*

Взаємозв’язок між свободою особи і Божим Законом найглибше виявляється в „серці” людини, у її моральній свідомості – сумлінні.

*

Сумління в певному сенсі ставить людину перед законом,  воно стає для неї „свідком” закону: свідком її вірності або невірності що до закону, її моральної порядності або беззаконня. Сумління є єдиним свідком, оскільки те, що відбувається в серці особи, приховане від очей сторонніх, і лише ця особа знає про це свідчення. І, відповідно, лише вона знає, яку відповідь дає голосові власного сумління.

*

Судження совісті не встановлює закону, але свідчить про авторитет природного права і про практичний розум у відношенні до найвищого добра, яке притягує людину так, що вона приймає його заповіді. „Сумління не є незалежним і виключним джерелом вирішення про те, що є добром, а що – злом; натомість є в ньому глибоко вписаний принцип послуху об’єктивній нормі, яка обґрунтовує і зумовлює правильність його рішень наказами і заборонами, що лежать в основі людської поведінки”.

*

Щоб мати „добре сумління” (1 Тм. 1, 5), людина повинна шукати правди, узгоджуючи свої судження з цією правдою. Згідно з апостолом Павлом, сумління повинно бути „просвітлене Святим Духом” (пор. Рм. 9, 1); воно має бути „чистим” (2 Тм. 1, 3); воно не може „поводитися лукаво, ані викривлювати слово Боже, лише явно проповідувати правду” (пор. 2 Кор. 4, 2). З іншого боку, апостол також застерігає християн: „І не вподібнюйтесь до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале” (Рм. 12, 2).

*

Людина завжди бачить перед собою духовний горизонт надії завдяки цій допомозі божественної Благодаті та її співпраці з людською свободою.


Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

неділя, 5 серпня 2018 р.

05.08.2018р. Б. / 10 цікавих фактів про Патріарший собор УГКЦ в Києві

Спеціально з нагоди відзначення 1030-ої річниці Хрещення Руси-України та 5-ої річниці освячення Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Вашій увазі подаємо 10 цікавих фактів, як зібрали про Патріарший Собор.
  1. Головний храм УГКЦ.
Патріарший собор Воскресіння Христового – головний храм Української Греко-Католицької Церкви. Ключова святиня для понад шести мільйонів греко-католиків цілого світу. Тут знаходиться осідок Патріарха УГКЦ, Блаженнішого Святослава.
  1. Тривале будівництво.
Будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового тривало 12 років. Спорудження затягнулося на такий тривалий час через те, що Собор зводився виключно коштом пожертв вірних, без допомоги та масштабних інвестицій великих бізнесменів і можновладців, без допомоги держави чи окремих політичних сил. Церква свідомо відмовилася від участі великого бізнесу у будівництві храму. Та, як висловився Блаженніший Любомир Кардинал Гузар: «Ми хочемо бути Церквою свобідною, щоби пожертви не перешкодили нам сказати правду, коли її треба сказати».
  1. Собор – символ єдності греко-католиків цілого світу.
Зведений виключно на кошти мирян, Патріарший Собор мав стати символом єдності греко-католиків цілого світу, щоб кожен міг відчувати причетність до його спорудження.
  1. Храм із «цеголок».
Пожертвою для Патріаршого Собору були так звані «цеголки» – невеличкі паперові грамоти-подяки номіналом 10, 50, 100, 500 та 1000 грн, придбавши які жертводавець вносив свій посильний вклад у спільну справу будівництва Собору та водночас отримував пам’ятку про свою участь у ній. За допомогою «цеголок» було зібрано близько 10 млн. грн. Відтак кожного, хто спричинився до зведення цього собору, згадують тут в молитвах.
  1. Розміри Собору.
Собор площею понад 3000 м2 має висоту 50 м та здатен вмістити понад 1500 чоловік.
  1. Оздоблення Собору – сакральне мистецтво третього тисячоліття.
Оздоблення внутрішнього простору храму – білий колір стін, підлоги, вівтарних споруд (престолу, жертовника, архиєрейського трону) символічно відтворює неземне світло найважливішої євангельської події, якій він присвячений, – світло Воскресіння Христового. Купол собору – символ Неба на землі – унікальна архітектурна конструкція, побудована без опорних споруд, за найсучаснішими технологіями, створює враження, що його підтримує невидима небесна сила. Мозаїчні образи, ікони, вітражі, іконостас храму втілюють найсучасніші течії українського сакрального мистецтва. Патріарший собор – це святе звернення до сучасника, людини третього тисячоліття.
  1. Реліквії Патріаршого собору.
При освячені Патріаршого собору у його престол були вкладені мощі св. апостолів Петра і Павла та Андрія Первозваного, а також св. Климентія Папи Римського та св. Мартина, які загинули на українських землях, св. священномученика Йосафата Кунцевича, блаженних священномучеників ХХ століття Миколая Чарнецького та Йосафата Коциловського. Мощі блаженних священномучеників помістили також у чотири кути собору. Іншими реліквіями новозбудованого собору стали вервички, митра, сутана, чаша і служебник, що їх у червні 2001 року використовував Папа Римський Іван Павло ІІ під час Літургії на київському спорткомплексі «Чайка». Ці реліквії храму передав владика Василь (Медвіт), який прагнув виконати заповіт Івана Павла ІІ. Ось як він згадував ту подію: «Після Літургії Святіший Отець покликав мене і сказав: «Я чув, що ви є відповідальним за будову Собору в Києві. Прийміть цю чашу, щоб, коли освятите храм, могли використовувати її для відправ Божественних Літургій».

Сьогодні в Соборі є також реліквії 12 Апостолів Христових, Частинка Животворящого Хреста, мощі Блаженного Василія Величковського та інших Святих.
  1. Відкриття та освячення Собору.
Освячення наріжного каменя Собору відбулося 27 жовтня 2002 року, а вже через два роки, 10 жовтня 2004 року, встановлено та освячено п’ять його хрестів. На цю урочистість в Україну з’їхалися всі єпископи УГКЦ із чотирьох континентів світу. Патріарший Собор був відкритий 27 березня 2011 року церемонією інтронізації Верховного Архиєпископа Святослава (Шевчука), Глави УГКЦ. Освячення цілого Собору відбулося в дні святкування 1025-річчя Хрещення України-Руси. 18 серпня 2013 року на прощу з нагоди цієї урочистості до Києва прибуло понад 20 000 прочан та близько 700 священнослужителів.
  1. Собор як символ прагнення до Патріархату.
Гідно переживши страхітливі роки переслідувань, нищення і підпілля, УГКЦ дала світові нових святих мучеників, зберегла вірність Христові і віру батьків, зуміла крізь перешкоди повернутися на Київські землі, звідки була витіснена Російським імперським урядом наприкінці ХVІІІ ст., і тим підтвердила, що готова до відповідальності і обов’язків, які несе за собою статус Патріархату. І назва Патріаршого Собору відображає це прагнення і цю готовність.
  1. Собор як паломницький центр УГКЦ.
Як місце надзвичайно важливих подій в історії українського християнства та Української Греко-Католицької Церкви, Патріарший Собор щороку притягує до себе тисячі паломників. Заснована щорічна Всецерковна проща до Патріаршого собору, яка об’єднує прочан, що прагнуть відвідати та поклонитися святині на Київських горах.

Патріарший Паломницький центр

пʼятниця, 3 серпня 2018 р.

03.08.2018р. Б. / Відеозапрошення на Форум відповідальних християн “Бог-Людина-Україна”

 Форум відповідальних християн “Бог-Людина-Україна” відбудеться 18 серпня 2018 року у Львові в приміщенні Львівської духовної семінарії Святого Духа (вул. Хуторівка, 35).

Християни різних конфесій, свідомі українці зберуться у Львові, щоб поділитися досвідом, поспілкуватися з моральними авторитетами, відчути єдність та об’єднатися для спільної дії.

Мета заходу - усвідомити відповідальність за Україну і суспільство.

Завданням Форуму є змінити існуюче негативне ставлення християн до участі у виконавчій владі та депутатській діяльності як занять, що компрометують моральних людей і загрожують їхній репутації. Бо хто, як не християнин здатний опиратися злу і творити добро? Хто, як не християнин здатний сміливо і безкомпромісно стояти за Правду і Справедливість, за людську Свободу і Гідність?

Роман Лозинський: "Я йду на Форум відповідальних християн":

Джерело:  Воїни Христа Царя

четвер, 2 серпня 2018 р.

02.08.2018р. Б. / Уманська трагедія в пам’яті українського народу

У сквері Скорботи і Надії ім. Н. Юрчинської, що у місті Чорткові, біля пам’ятника невинно закатованим у Чортківській тюрмі, поминальну панахиду очолив владика Димитрій (Григорак), ЧСВВ - єпарх Бучацький разом із духовенством єпархії.

У спільній молитві зібрались представники влади, а також патріотична громадськість міста, родичі та близькі загиблих, духовенство, щоб вшанувати пам’ять жертв Чортківської тюрми, які були розстріляні без суду і слідства у місті Умань в липні 1941 року.

У своїх проповідях священнослужителі провели паралель між минулим та сьогоденням, адже і нині бійці на передовій змушені відстоювати волю та незалежність України.

На завершення, учасники заходу поклали квіти і запалили лампадки за упокій душ невинно закатованих.
Опісля владика Димитрій поблагословив на щасливу дорогу делегацію із Чортківщини, яка відправились в місто Умань, щоб взяти участь в меморіальних заходах щодо вшанування пам’яті жертв Чортківської тюрми, які були розстріляні у липні 1941 року. Слід додати, що також подібні делегації виїхали і з Бучацького, Монастириського, Гусятинського та Борщівського деканатів.

За матеріалами прес-служби ЧРДА

вівторок, 31 липня 2018 р.

31.07.2018р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (23.07 – 29.07)

22-24 червня  для лідерів мирянських спільнот та організацій Комісія у справах мирян УГКЦ провела дводенний тренінг «Побудова команди. Вирішення конфліктів у спільноті» у смт. Брюховичі Були залучені лідери із різних спільнот та єпархій УГКЦ України. Лідери брали участь у міні-лекціях, дискусіях, практичних вправах для кращого розуміння побудови міцної команди, типів та стратегії поведінки у конфлікті та шляхи їх вирішення.

У вівторок, 24 липня, відбулася спроба пограбування церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, яку будують у Козятині. Двоє підлітків зламали вхідні двері і, що було металеве, забрали.

Від 16 до 25 липня на території Національного парку «Сколівські Бескиди» проходив Християнський військовий вишкільний табір «Захисник». Метою табору є насамперед духовна, моральна, емоційна та фізична підготовка молоді до можливого виконання нею військового обов’язку перед Українською державою в лавах Збройних сил та інших силових структур України. Особливістю цього табору є поєднання військового та християнського виховання, яке базується на традиційному вченні Церкви про воїнів-християн як захисників та служителів миру, правди, добра та справедливості. Цей табір вже третій рік поспіль збирає в Карпатах численну кількість молоді з різних куточків України.

Голова ПМВ владика Йосиф Мілян провів робочу зустріч з головою Української асоціації Південної Африки Дзвениславою Качур, яка прибула до Києва як делегат від громади українців Південно-Африканської Республіки, щоби просити надати священика для забезпечення духовних потреб українців ПАР. У зустрічі також взяли участь працівники ПМВ о. Віталій Храбатин і о. Роман Ільницький. Дзвінка Качур відзначила, що громада українців ПАР складається з представників мішаних подружь – українців, які одружилися з громадянами ПАР, а також українських лікарів, моряків, IT-фахівців та представників інших спеціальностей, які виїхали до Південної Африки на працю. Голова Української асоціації Південної Африки запросила владику Йосифа відвідати з душпастирським візитом українців у ПАР.

 В суботу, 28 липня, Бучацьку єпархію відвідали представники конференції Католицьких Єпископів США. Підчас візиту поважних гостей супроводжував Преосвященний Владика Дмитро Григорак, ЧСВВ – Єпарх Бучацький, представники єпархіального управління і соціальних закладів.

Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської архиєпархії з душпастирським візитом відвідав громаду УГКЦ у Борисполі. Цього дня у храмі святих Володимира та Ольги УГКЦ у Борисполі, Владика Йосиф очолив Архиєрейську Божественну Літургію. У своєму слові Архиєрей привітав усіх присутніх із парафіяльним святом та побажав усім добре використовувати кожну нагоду, щоб бути кращими людьми, парафіянами та кращими християнами.

В неділю, 29 липня, у парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ смт. Ружин, що на Житомирщині була звершена перша Божественна Літургія для місцевих греко-католиків. Молитву очолив о. Іван Стефанишин, адміністратор парафії: «В цей знаменний час, 1030-ліття Хрещення України, просимо Бога, щоб все більше людей у бурі життя простягали руку до Спасителя і входили у човен Христової Церкви», – зазначив під час проповіді священик.

Анонси:
4 серпня 2018 року, в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию відбудеться ХІІІ З’їзд спільнот “Матері в молитві Стрийської єпархії. Архиєрейську Божественну Літургію з цієї нагоди очолить Глава УГКЦ Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук).

3-5 серпня 2018 року в Духовному відпустовому центрі УГКЦ у Новосілці відбуватиметься салезіянський форум БОСКО, що має назву «Слухаю серцем». Впродовж цих трьох днів на усіх учасників чекатиме: життя в наметах, кухня під відкритим небом, нові знайомства, цікаві дискусії, інтерактивні завдання, професійні доповідачі, концерт-вечірка, нічна ватра і т.д. Тож щиро запрошуємо молодь  віком від 14 років взяти участь у форумі, адже це є чудовою нагодою провести час у радісній атмосфері літнього відпочинку!

У День Незалежності України відбудеться акція «Синхронна всесвітня молитва за Україну». В її рамках тисячі українців у сотнях церков по всьому світу одначасно співатимуть молитву за свою країну.

З 27 по 29 липня 2018 року відбудеться Всеукраїнська проща семінаристів УГКЦ до Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.  Цьогоріч проща вона присвячена 1030-й річниці Хрещення Русі-України святим Володимиром Великим.

16 вересня,  у неділю, має відбутися Молодіжний фестиваль “Вітер На-Дії” — один із найбільших християнських фестивалів України. Вже вчетверте “Вітер На-Дії” збере активну молодь з різних куточків України. Локація події — новаторський архітектурний ансамбль Центру Шептицького (одного з найбільших навчальних корпусів УКУ) та Храм Святої Софії — Премудрості Божої, де розміститься п’ять різнопланових майданчиків: інтелектуальний, театрально-мистецький, духовний, творчий та спортивний.

20 вересня згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ запрошує науковців до участі у конференції, що відбудеться у Львові  (Львівська духовна семінарія Святого Духа). Конференція проводиться з нагоди ювілейного року пам’яті (сторіччя від дня смерті) визначного священика Перемиської єпархії о. Кирила Селецького. В історію УГКЦ він увійшов як основоположник жіночих апостольських чернечих згромаджень, письменник, публіцист і активний громадський діяч.

3-4 листопада у Києві відбудеться ІІІ з’їзд мирян УГКЦ, що пройде під гаслом «Покликання до святості сьогодні». У рамках з’їзду буде проведено форум «Відкриті двері УГКЦ».

Пропонуємо до Вашої уваги:
«ЧУВАЙТЕ І МОЛІТЬСЯ, ЩОБИ НЕ УВІЙШЛИ В СПОКУСУ» (МР. 14:38)  - Пастирський лист Митрополита Івано-Франківського УГКЦ Кир Володимира Війтишинаф

понеділок, 30 липня 2018 р.

30.07.2018р. Б. / Глава УГКЦ на Володимирській гірці: Святкувати пам’ятку Хрещення означає вернутися до джерела

Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав відслужив Молобень біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру з нагоди 1030-го ювілею Хрещення Руси-України.

Насамперед Предстоятель УГКЦ привітав усіх з ювілеєм Хрещення Руси-України, який ми цього року відзначаємо і урочисто святкуємо.

Архієрей пригадав, що рушійною силою епохи Відродження, яку пережила Європа, було гасло «До джерел» (Ad fontes).

Говорячи про повернення до джерел Глава Церкви зауважив, що джерело – це є щось, що з одного боку дає нам відродитися. «Кожен, хто повертається до джерел начебто віднаходить себе, починає розуміти, ким він є. І з того джерела черпає сили, аби дивитися в майбутнє. Аби жити, розвиватися. І всяке відродження означає нове життя, новий подих, нову епоху, нове майбутнє», – сказав Блаженніший Святослав.

«Коли ми святкуємо пам’ятку Хрещення нашого народу, – відзначив Глава Церкви, – ми повертаємося до джерела. До джерела, яке в християнському розумінні завжди є слово в однині. Бо є одне єдине джерело життя, життя дочасного, а відтак життя вічного. Тим джерелом вічно текучим, є особа Бога Отця.

Ми з вами існуємо через те, що Бог Отець нас живить, як і все сотворене в цьому світі.

«З того джерела ми можемо зачерпнути живу воду Духа Святого наче з криниці через Воплочення Господа нашого Ісуса Христа. А бути учасниками вічного життя ми можемо саме через те, що нас було принесено до купелі Хрещення. В якому ми пережили нове сотворення з води і духа. Тому святкувати пам’ятку Хрещення означає вернутися до джерела. Засмакувати ще раз те джерело життя, яке подається нам сином у Дусі Святому. Гадаю, за цим ми приходимо сюди до хрещальної купелі українського Йордану – нашого Дніпра, аби пережити особисте християнське відродження», – вважає духовний лідер українських греко-католиків.

Проте на переконання Глави УГКЦ, якщо ми будемо святкувати з року в рік ту чи іншу подію, але через те святкування не станемо хоч трошки кращими християнами, то ті святкування не матимуть жодного плоду.

На думку Блаженнішого Святослава, метою цієї зустрічі, нашої молитви є якраз погляд у майбутнє. «Тому є такий великий привілей святкувати цей ювілей Хрещення разом з віруючою молоддю. Яка будучи охрещена в ім’я Отця і Сина і Святого Духа це хрещення з дня у день у собі обновляє. І на цій основі будує своє особисте, церковне, наукове, громадське, національне життя. Стоячи тут на цих святих Київських горах, ми маємо можливість у видимий спосіб торкнутися джерел, витоків нашої Церкви. Церкви, яка ось уже 1030 років з покоління в покоління передає цей дорогоцінний скарб віри рівноапостольного князя Володимира», – сказав Предстоятель.

Архієрей наголосив, що наша Церква є непросто спадкоємницею, а правонаступницею Київської Церкви, яка свято береже свою історію, своє передання. І в цій тотожності дивиться у своє майбутнє.

Молімося сьогодні, закликав Блаженніший Святослав, аби кожен з нас, перш за все, засягнув до джерел. До джерел свого духовного життя. Аби кожен з нас тут пережив відродження з води і духа. Щоби тут ми відчули, що Господь нам відкриває якусь нову епоху нашого церковного, національного, державного буття. Повертаючись додому несіть у своєму серці ту живу воду Духа Святого, яку хоче нам дати Небесний Отець через свого Сина.

Глава Церкви закликав усіх братів і сестер молитися за нашу Церкву, адже це є заповідь нашого великого батька і учителя Блаженнішого Любомира.