Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 27 лютого 2017 р.

27.02.2017р. Б. / Польові хроніки капелана (+фото)

Недовгий відпочинок у Києві і знову дорога на Схід. Дорога до тих, хто за довгі дні ділення хлібом земним та Хлібом Небесним уже стали нам братами. Знаємо, що вони чекають на нас. І ми просто вирушаємо за покликом Ісуса.
Ось вона – земля біля моря. Тут уже давно не чути дитячого сміху. Єдина постійна музика в цьому місці – це систематична канонада. А найстрашніше – нетривала тиша між обстрілами, яка лише моторошно підкреслює руйнування і пустку, що панує навколо.
І  тихо зітхає сумне осиротіле море.
Спокійно порефлексувати не виходить. Потрапляємо в зону потужного прильоту. Ну що ж, діло звичне. Не перший раз. І по Милості Божій раз не останній.
Вся місцевість усіяна ранами війни. Осквернена земля, що плаче і кровоточить.
До кінцевої точки призначення вже зовсім близько. Остаточно з голови вивітрюється така нереальна київська реальність. Ми вриваємося у інший світ, де все, що ми залишили менше доби тому, вже видається міражем.
Ми на місці. Хороми вже чекають нас. Усе набагато краще, ніж могло би бути. Особливо, коли у пам’яті мимохідь випливають картини з ДАП. І ріжуть по серцю, як ножем.
Відволікаюсь. Зараз головне, що ми вже тут. Вже вдома. Та й небо тут особливе.
Обходимо приміщення у місці базування. Вітаємося з побратимами. Зразу видно, що тут було нескучно. Пацани з того боку постаралися, щоби повітря в будівлях не застоювалося. Вентиляція у багатьох місцях просто чудова.
Але нам виділяють шикарні апартаменти. Ну, прямо Хілтон. Тут є все, що потрібно польовому капелану. Тут присутній Бог.
Та й годують непогано. Ресторан на «нулях» відкритий. Велкам.
Благословення їжі і трапеза. Вишукані страви у добірній компанії. Хіба що офіціанта у фраку не вистачає.
Ну а потім ласкаво просимо у кав’ярню. Краща кава у цих неспокійних місцях.
А до кави ми привезли смачненькі гостинці. Таке тут буває не часто. Далекувато звідси бігати до найближчого магазина Рошен.
А от і друзі. Особливі. Волохаті. Їм сьогодні точно теж перепаде щось особливе.
Та тут їх багато. Нічого, всім щось та дістанеться.
Після всього з нами залишається тусуватися один особливий гість. В його очах дивний, майже людський  сум. Ця війна зачепила і його.
Раптом згадую себе до війни. Це було так давно. Аж три роки тому. Моїм захопленням була гра на гітарі. У тому безмежно далекому чорно-білому минулому. Тоді мені було 22 роки.
Потім війна. Початок капеланського служіння. Ротація в ДАП. Тоді я потягнув з собою в аеропорт гітару. Так і отримав позивний – Гітарист. Його мені дав побратим з позивним Партизан. Його уже немає серед живих. Вірніше тих, хто живе на землі.
Тепер я – капелан. Я не беру у руки зброю. Нечасто тримаю в руках і гітару. Тепер моя зброя – Слово Боже. Починається новий етап мого служіння. І я вдячний Богу за цей привілей.
Життя триває. Навіть тут. Триває заради Любові. Любові до людини. Любові до всього живого…

Андрій Полухін,
служитель Корпусу Військових Капеланів ХСП


субота, 25 лютого 2017 р.

25.02.2017р. Б. / На Донеччині освятять каплицю Святої Анни (анонс)

У Добропіллі, що на Донеччині, 26 лютого освятять каплицю Святої Анни. Чин освячення та Архиєрейську Божественну Літургію очолить владика Степан, Екзарх Донецький УГКЦ.  Богослужіння розпочнеться о 13.00 год.

Додамо, греко-католицька парафія у Добропіллі заснована в листопаді 2016 року і її адміністратором є о. Степан Попадюк. Каплицю звели на кошти, виділені Патріархом Блаженнішим Святославом, а земельну ділянку під будівництво було придбано на кошти Місійного фонду УГКЦ.

Руслана Ткаченко

25.02.2017р. Б. / Інтерв’ю Блаженнішого Святослава для італійської секції радіо Ватикану

В останні кілька годин ми отримали повідомлення про продовження сутичок . Перемир'я, проголошене минулого понеділка, не діє. Війна триває вже протягом трьох років: важка зброя продовжує надходити на територію України, що призводить до серйозних наслідків для населення.

Що є найбільш терміновим?

Є три категорії людей, які повинні перебувати в центрі уваги міжнародного співтовариства. По-перше, це люди, які опинилися в так званій "сірій зоні": ми говоримо про території, що пролягають вздовж лінії розмежування між окупованою територією і теренами, контрольованими Урядом України, де населення вже три роки поспіль живе під постійними обстрілами. Ідеться про майже 200 тис. осіб: в основному це літні люди та матері з маленькими дітьми. Ці люди не можуть звідти піти, вони не знають, куди йти! Згідно з офіційною статистикою ЮНІСЕФ, у "сірій зоні" проживає 12 тис. дітей. Серед численних випадків, з якими ми зіштовхнулися, багато з цих дітей зазнало не тільки фізичних, а й психологічних травм: є діти, які після обстрілів не розмовляють, втрачають дар мови. Ми, як Церква, докладаємо всіх зусиль, щоб допомогти таким людям. Державні організації тут не діють – працюють тільки релігійні громади, якими рухає любов до Бога і ближнього, і внутрішня сила, яка веде їх до цих людей. Тепер, коли Святіший Отець ініціював гуманітарну акцію "Папа для України", у розпорядженні цих громад з’явилися кошти на їжу, ліки, речі, необхідні для виживання цих людей.

Ви говорили про три категорії ризику...

Друга категорія стосується людей, які опинилися на окупованій території: туди допомога міжнародної спільноти не доходить. Єдиною можливістю нашої Церкви надати підтримку на цих територіях є наші священики, які там залишилися разом із місцевим населенням. Вони часто повертаються на території, які контролюються Українським урядом, заповнюють свої автомобілі предметами першої необхідності і везуть їх людям. На окупованих територіях люди страждають від голоду. Третю категорію формують переміщені особи, які з окупованих територій і з "сірої зони" переселилися в центрально-західні регіони України. За офіційними даними, їх є 1 млн 700 тис. чоловік, але реальна цифра набагато вища і налічує понад два мільйони. В нашій Церкві працює БФ “Карітас”, що є чи не єдиним "інструментом" пошуку цих людей для надання відповідної допомоги.

Прозвучав новий заклик ЮНІСЕФ: мільйон дітей потребує термінової гуманітарної допомоги на Сході України. Якою є ця ситуація?

Офіційна статистика ЮНІСЕФ нас вразила. Ми знали, що цифри були високими, але з деяких точок зору вони перевершили всі наші побоювання. Страждання одного мільйона дітей – це страждання невинних. У зв’язку з цим я відчув обов’язок звернутися до міжнародної спільноти, щоб зробити все можливе для припинення вогню – неодмінної умови для того, щоб зупинити це насильство. Церква дає голос тим, хто без голосу: глибоко вражає те, як живуть діти, як вони можуть навчатися, у практично зруйнованих школах. Крім того, 19 тис. дітей цих територій перебувають у постійній небезпеці через наявність вибухонебезпечних предметів і мін, розкиданих довкола. У кожному шкільному класі є плакат, де маленьким громадянам пояснюють важливість не чіпати невідомих предметів, тим не менше щодня якась дитина отримує поранення. Воєнізовані групи залишають на землі іграшки, наповнені вибухівкою: і беруть ці іграшки не солдати, а діти.

У США повідомили, що будуть продовжувати вимагати дотримання мінських домовленостей з боку Росії. Щось змінилося з приходом нової адміністрації Трампа?

Не змінилося нічого. Усі ці домовленості, на жаль, на території не працюють. Ми знаємо, що не існує військового вирішення конфлікту в Україні; тому я закликаю міжнародне співтовариство продовжувати докладати дипломатичних зусиль для припинення вогню.

Ви говорили про особисту допомогу Папи Франциска, про збір пожертв для України. Ви інформуєте Святішого Отця про ситуацію в Україні?

Ми стараємося інформувати Святішого Отця, але я повинен сказати, що й сам Єпископ Рима дуже добре обізнаний: Апостольський нунцій постійно відвідує ці зони. Під час зустрічі з Папою я розповідаю йому історії, події з життя конкретних людей. Я також повідомив Святішому Отцеві, що український народ очікує його візиту, бо щиро вірить (не тільки католики, а й невіруючі), що візит Папи Франциска покладе край війні. Запрошення Святішому Отцеві ми передали від Синоду Єпископів нашої Церкви, Єпископської конференції римо-католицьких єпископів та сам Президент України. Очевидно, рішення, яке ми поважаємо, буде прийняте Святішим Отцем.

Переклад з італійської Секретаріату Глави УГКЦ в Римі

четвер, 23 лютого 2017 р.

24.02.2017р. Б. / Апостольський Нунцій Клаудіо Ґуджеротті: Чому заява до ООН прозвучала саме тепер?

Вчора було оприлюднено офіційне звернення  Апостольської Столиці під час Відкритих дебатів Ради безпеки, присвячених темі «Підтримка міжнародного миру та безпеки: конфлікти в Європі». Велику увагу в документі було приділено проблемі в Україні: Святий Престол закликав зберегти цілісність українських кордонів, дотримуватися режиму припинення вогню тощо. Чому ця заява до ООН прозвучала саме тепер, прокоментував Апостольський Нунцій в Україні Архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті.

ООН поставила на порядок денний розгляд питання про конфлікти в Європі. Тому Святий Престол попросив звернутися з тим текстом, що був опублікований.

Цей текст посилається на інше звернення Святого Престолу в ООН щодо України (26 березня 2015).

Ці два тексти висловлюють офіційну дипломатичну позицію Святого Престолу стосовно України.

Як розвиватимуться події після цього обговорення в ООН – важко передбачити. Це залежить від наявної делікатної міжнародної рівноваги.

Основний пункт – це те, що сприяти миру необхідно починаючи перш за все з турботи про жертви, а не з інших факторів. Тому Святий Престол висловлює свою солідарність народам, охопленим конфліктами та агресією, зокрема гібридними та замороженими війнами. Крім цього, необхідно уникати ситуації, у яких держави дестабілізували б сусідні держави.

Параграф про Україну є цілком ясний і завершується вимогою поважати кордони держави та її територіальну цілісність.

Стаття наголошує, що пріоритетною є допомога жертвам та заохочує шукати рішення через діалог та переговори.

Безперечно Святий Престол та особисто Папа є одними із найактивніших інстанцій на світовому рівні, що привертають міжнародну увагу до війни, яка нищить Україну.

Архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті
Апостольський Нунцій в Україні

23.02.2017р. Б. / УГКЦ стала майданчиком для застанови молоді про відповідальність

Днями в Патріаршому домі УГКЦ у Львові відбулася масштабна молодіжна подія за участю різних експертів в галузі освіти, бізнесу, культури, громадського сектору – перший Форум відповідальних людей. Молодь із різних регіонів України різних конфесій застановлялася про міру своєї відповідальності за процеси, які відбуваються в країні, Церкві, в їх особистому оточенні.

 Про результат дводенної праці Форуму та подальшу працю на основі висунутих пропозицій розповідає о. Ростислав Пендюк, голова Комісії у справах молоді УГКЦ.

Відомо, що Комісія у справах молоді півроку готувалася до проведення Форуму відповідальних людей. Який результат?

- На цьому заході ми зібрали людей, які є молодими й активними, прихильними до Церкви та необов’язково є греко-католиками, тих, які реалізовують свої мрії й проекти. Завдяки Божій ласці та настирливості молоді нам все вдалося. Ми, як Комісія, були координаторами Форуму, але оргкомітет був значно широким. До  його складу входили молоді люди із різних середовищ. У заході зголосилися взяти участь понад 150 молодих осіб, а ми розраховували максимум на 70.

Тобто, молодь була не з молитовних спільнот, а радше із різних громадських організацій. Як їхня праця може допомогти розвитку молодіжного апостоляту УГКЦ?

- Тут йдеться радше про взаємну користь. Загалом, у світі точаться дискусії про те, як Церква повинна поводиться в сучасному суспільстві. Існує багато думок, концепцій і бачень щодо цього. Моя особиста думка така: ми повинні залишати непорушними основоположні речі і не дискутувати про них (скажімо, про Євангеліє, Літургію), натомість інші речі, які ми не встигаємо робити, нам необхідно обговорювати. На Форумі були молоді люди, які реалізовують цікаві освітні проекти, а також ті, які задіяні в громадському секторі. Крім цього, широкою й була географія учасників (Одеса, Київ, Харків, Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів). Також в роботі Форуму взяли участь люди різних поглядів, але їхня активність і налаштованість на гарний результат сприяли праці. Ми потребуємо їхньої енергії, бачення, сучасного погляду на світ. Цього не потрібно соромитися.

З іншого боку, ми, Церква, маємо великий людський потенціал, про що й  наголошував владика Володимир (Груца) на Форумі. Тож, ми повинні запропонувати молодим людям ціннісний стержень, бо активність сама в собі немає жодної вартості, якщо ми не усвідомлюємо що робимо і для чого. Таким чином, ми  намагалися донести молоді те, що їхня активність, енергія  і завзяття – це супер, але варто робити це, опираючись на ціннісну платформу, яку пропонує Церква. Сподіваюся з цього вийде щось добре.

- Які ключові думки прозвучали на Форумі, які врізалися в пам'ять особисто Вам? 

- Ми свідомо пішли всупереч власним традиціям і не ставили жодної цілі. Намагаючись створити майданчик для зустрічі молоді із різних середовищ, ми усвідомлювали, що, оскільки, на заході зібралися найактивніші, то, в силу того ким вони є, вони самі будуть творити результат. Їм просто потрібно дати можливість зустрітися.

- Тобто Церква  стала майданчиком для зустрічі різної  активної молоді?

- Церква створила майданчик для активної молоді.  Серед молоді були і євреї, і ті які відверто казали, що є атеїстами. Однак, усі вони стверджували що для себе вони наново відкрили Церкву. Для них було дивним те, що Церква таким цікавиться. Найважливіша думка, яка тоді прозвучала про відповідальність, була дуже християнською. Багато йшлося про те, що ми повинні міняти своє ставлення до того, що діється довкола і усвідомлювати власну відповідальність за все, що відбувається. Про це точилася велика дискусія. Різні експерти наголошували на цьому. Також міркували про те, як вірус відповідальності за своє життя і життя своєї країни  донести до інших. Висновок був такий: ніщо так не інфікує в позитивному сенсі, як особистий приклад. Чим більше ми будемо активними, тим більше людей до нас приєднається.

- Від міри нашої відповідальності залежить усе, що діється в країні. Від кожного з нас залежить майбутнє нашої держави. Як щодо цього?

- Дуже легко вказати пальцем на винного і твердити, що уряд чи президент є поганими і ми нічого не можемо зробити. Участь у Форумі взяла Ліля Боровець з організації «Просвіт», яка займається із своєю командою питаннями освіти. Особи в її організації по закінченні загальноосвітньої школи і університетів поїхали закордон і побачили інший приклад.  І вони, повернувшись до України,  замість того, аби казати, що наше Міністерство ні до чого, почали вчити вчителів. Вони створили організацію, яка навчає вчителів і заохочують їх мінятися.

- Знаю, у вас була дуже насичена культурна програма вечорами. Розкажіть про це.

-  Першого дня учасником зустрічі був відомий скрипаль Олександр Божик, який спочатку пояснив своє розуміння відповідальності, а згодом подарував нам трохи віртуозної музики. Вечорами ми переглядали вистави у виконанні Театру імпровізацій. Хлопці і дівчина цікаво і весело жартували, не маючи при цьому готових виступів. Глядачі їм пропонували теми і вони на ходу імпровізували. Це  було дуже весело і молодіжно.

- А тепер до якої події готуєтеся?

 - Готуємося до Фестивалю «Вітер-на-дії». Переконані, що цей Форум  буде продовжуватися. Власне, через півроку ми плануємо провести другий такий Форум. Також з’явився запит на проведення подібного заходу в регіонах. Зокрема, до нас звернулися із Червонограда і Кривого Рогу з пропозицією зробити щось подібне. Ми прагнемо ідею Форуму відповідальності  нести і в менші регіони.

Розмовляла Руслана Ткаченко

середа, 22 лютого 2017 р.

22.02.2017р. Б. / «Немає випадковостей! За кожною річчю, за кожною подією, за кожною людиною стоїть Господь», – владика Венедикт в парафії свв. Сергія і Вакха в Римі

19 лютого 2017 року, в М’ясопусну неділю, в українській парафії свв. Сергія і Вакха в Римі Божественну Літургію очолив преосвященний владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Співслужили архиєрею протоієрей Іван Кулик, настоятель українського храму, ієрей Євген Андрухів, відомий мозаїст, ієрей Іван Гобела, докторант літургійного богослов’я папського Східного інституту, та диякон Василь Тимішак.

Після читання недільного Євангелія, яке розповідає про Страшний суд (Мт 25, 31-46), владика звернувся до всіх присутніх на молитві з пастирським словом, в якому наголосив, що немає в житті випадковостей, а все мудро упорядковує Господь. І коли в наше життя Господь посилає людей, які нам створюють труднощі, тоді ми починаємо бачити, через свою на них реакцію, ким ми є насправді. «Наша українська приказка говорить: “Товариш пізнається в біді”, – та не лише товариш, а й ми самі пізнаємо, якими ми є насправді», – зазначив проповідник. Все є у мудрому промислі Божому і ми повинні усвідомити, що наше життя – це не збіги випадковостей, а за всім стоїть Бог. І усі ці, «випадкові» на наш погляд, люди і ситуації, які насправді послав нам Господь, показують, якою насправді є наша віра.

Після завершення Літургії настоятель українського храму, протоієрей Іван Кулик, подякував владиці Венедикту за молитву і батьківське слово, побажав Божого благословення в архиєрейському служінні і виголосив многоліття.

Завершилися Богослужіння молитвою за Україну «Боже великий, єдиний».

вівторок, 21 лютого 2017 р.

21.02.2017р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (13.02 – 19.02)

У вівторок, 14 лютого 2016 року, Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, відвідав римо-католицьку парафію святого Андрія Боболі у Любліні (Польща), де звершив Архиєрейську Божественну Літургію у співслужінні із духовенством РКЦ.

15 лютого 2017 року, в день Стрітення Господнього:
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у  Патріаршому соборі Воскресіння Христового очолив Божественну Літургію. Цього дня після Архиєрейської Божественної Літургії Блаженніший Святослав особисто зустрівся з богопосвяченими особами Київської архиєпархії УГКЦ, а також Києво-Житомирської дієцезії РКЦ.


Преосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський здійснив Чин освячення престолу і храму Стрітення ГНІХ (м. Львів, вул. Батуринська, 1). По завершенні освячення військового храму, Митрополит Ігор звершив Божественну Літургію. Відтак, відбулося Чин освячення води і свічок , уділення усім присутнім архиєрейського благословення та відбулась панахида за військовослужбовців, які загинули в Афганістані, та активістів Революції гідності, а також воїнів, які віддали своє життя на Сході України.

У місті Стрию вшанували пам'ять учасників бойових дій на території інших держав та воїнів, загиблих під час війни в Афганістані. Поминальну молитву за загиблими синами України відслужили священики міста Стрия, на чолі з Преосвященним владикою Богданом (Манишиним), єпископом-помічником Стрийської єпархії.

У четвер, 16 лютого:
Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк) очолив заупокійну Панахиду за блаженної пам’яті Патріархом УГКЦ Йосифом (Сліпим) з нагоди 125-ліття від дня його народження. Богослужіння відбулося біля пам’ятника Патріарху Йосифу перед Архикатедральним собором за участю духовенства Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та представників влади.

У приміщенні Львівської Духовної Семінарії Святого Духа (м. Львів, вул. Хуторівка, 35) відбулася чергова зустріч Інституту постійної формації духовенства Львівської Архиєпархії під головуванням Преосвященного владики Володимира. Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії.

Преосвященний владика Володимир, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, зустрівся із медичними капеланами Львівщини. Зустріч розпочалася із вступного слова владики, у якому єпископ наголосив на непересічній ролі душпастирського досвіду у спілкуванні із хворими.

У конференц-залі Львівської Духовної Семінарії Святого Духа УГКЦ відбувся благодійний вечір – презентація розвитку Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького. Із вступним словом до присутніх звернувся Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський.

17 лютого Блаженніший Святослав, Предстоятель УГКЦ, у рамках пастирського візиту відвідав Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Першоієрарх вшанував чудотворну ікону Лику Христового (Мандиліон з Едесси), яка цими днями перебуває на Тернопільщині.

У день пам'яті Героїв Небесної Сотні та всіх загиблих за свободу, волю і краще майбутнє України, 19 лютого, Преосвященні владики Михаїл (Колтун), єпарх Сокальсько-Жовківський, Степан (Меньок), екзарх Донецький і Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів помолилися панахиду перед пам’ятним хрестом на вулиці Героїв Небесної Сотні, де три роки тому загинуло найбільше найкращих синів українського народу. Владика Михаїл (Колтун) у своєму слові до присутніх попросив, аби Бог почув наші молитви.

У Архикатедральному соборі Тернополя відбулася Божественна Літургія, яку очолив Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк). З нагоди 3-ї річниці Революції гідності Архиєрей молився заупокійну Панахиду за активістами та усіма полеглими під час кривавих подій на Майдані в 2014 році.

До вашої уваги:
Духовенство та вірні Львівської Архиєпархїі УГКЦ сердечно вітають Високопреосвященнішого владику Ігоря, Архиєпископа і Митрополита Львівського із п'ятнадцятою річницею єпископської Хіротонії!

Джерело:  Воїни Христа Царя