Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 31 жовтня 2012 р.

31.10.2012р. Б. / Традиційна проща до родинного села Шептицьких


Щороку, 1 листопада у день відходу до вічності Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького до його родинного села Прилбич здійснюється паломництво вірних та духовенства Львівської Архиєпархії. Цьогоріч проща відбудеться з нагоди  68-ої річниці від дня відходу до вічності Митрополита Андрея Шептицького.
 
Розпорядок молитов цього року буде наступним:

11.30 год. - поминальна молитва за всіх усопших з родини Шептицьких біля їх родинної усипальниці у Прилбичах;
12.00 год. - Архиєрейська Божественна Літургія (очолюватиме Преосвященний Владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії).

Ласкаво запрошуємо якнайчисельніше взяти участь у цій прощі. Особливим наміром цього паломництва буде спільна молитва за прославу Митрополита Андрея на престолі святих Католицької Церкви.

До уваги священнослужителів прохання для участі у Божественній Літургії взяти повні ризи світлої барви.


Джерела:   Прес-служба Львівської архиєпархії

Воїни Христа Царя

31.10.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (22.10. –28.10.)


Під час обіду, Блаженніший зустрівся з Преосвященним владикою Венедиктом, єпископом-помічником Львівським. Протягом зустрічі Блаженніший розпитав про стан справ у Львівській архиєпархії і розповів що дуже радий знову перебувати у Львові на місці свого колишнього осідку.

Пізніше відбулася зустріч студентів та викладачів Школи журналістики УКУ з Блаженнішим Любомиром Кардиналом Гузаром, главою УГКЦ у 2001-2011 роках.

Під час зустрічі Блаженніший Любомир відповів на суспільно-політичні та релігійно-духовні питання, які підготували студенти та викладачі Школи журналістики. 

 
25 жовтня у конференц-залі Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка відбулась науково-практична конференція "Роль Університету і Церкви у вихованні сучасної молоді". Захід був приурочений 10-літтю студентського капеланства у Дрогобицькому педуніверситеті.

З ювілеєм присутніх привітав владика Ярослав Приріз, який висловив подяку ректору університету п. Надії Скотній за співпрацю у справі християнського виховання студентів. 

"Служіння студентського капелана є дуже трудне і вимагаюче", – на цьому наголосив почесним гість конференції – Блаженніший Любомир Гузар, верховний архиєпископ-емерит УГКЦ
 
Нагадуємо, що з 7 по 28 жовтня в Апостольській столиці проходить XIII Асамблея єпископів Католицької Церкви. Тема Синоду: «Нова євангелізація для передавання віри». Серед десяти Глав Східних Католицьких Церков, які беруть участь у цьому форумі, - Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ. Про перебіг зібрання у Ватикані розповів його учасник, владика Тарас Сеньків, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії(ВІДЕО)
 

Ввечері, під час 21-го загального засідання ХІІІ Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, Синодальні Отці отримали перелік кінцевих пропозицій Синоду, що, приготуватися до заключного голосування. Крім того, під час 21-го загального засідання оголошено склад ХІІІ Звичайної Комісії Генерального Секретаріату Синоду, серед завдань якої є допомагати Римському Архиєреєві у приготуванні папського документу за підсумками Синоду. До її складу увійшли 15 членів, серед них Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ,.
 

Цього ж року, 27 жовтня, Василіянську обитель відвідали: владика-емерит Івано-Франківський Софрон Мудрий, ЧСВВ, та місцевий ієрарх владика Михаїл Колтун. Під час Літургії архієреям співслужили Отці Василіяни та єпархіальні священики. Співав чернечий хор із Василіянського Інституту Філософсько-Богословських Студій ім. Митрополита Й. Велямина Рутського.
 
У цей день:
Із зустрічі мігрантів у Львові розпочалася 20-та піша нічна проща зі Львова до Страдчу. (ВІДЕО)
 
Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський владика Ігор, з пастирським візитом відвідав с. Зубра, Звенигородського протопресвітерату (Пустомитівський р-н). Відвідини відбулися з нагоди престольного празнику храму преподобної Параскеви.
 
Днями відбувся Собор духовенства Апостольського екзархату Німеччини та Скандинавії в м. Гільдесгайм на тему: «Жива парафія – складова і основна частина Церкви, де відбувається зустріч з Христом». Зустрічі проходили протягом трьох днів, під час яких були порушені важливі питання, пов'язані із життям парафії, що є основною і складовою частиною кожної єпархії чи екзархату. Учасниками заходу були: Владика Петро Крик, Апостольський екзарх для українців греко-католиків в Німеччині та Скандинавії, та 22 священики екзархату
 
Також до вашої уваги:

«Без монашества не можна ані віри передати, ані нову євангелізацію здійснити», — Глава УГКЦ

Глава УГКЦ, Блаженніший Святослав Шевчук про потребу євангелізації в Україні

«Господь відкриває нам щодня нові потреби, пов’язані із присутністю наших вірних у світі», - Глава УГКЦ

 

Віра – це дар, який дається не кожному. Занотовано із відкритої лекції Блаженнішого Любомира Гузара, яка відбулася в Івано-Франківську 18 жовтня 2012 року

 
Анонси:

Ласкаво запрошуємо якнайчисельніше взяти участь у цій прощі. Особливим наміром цього паломництва буде спільна молитва за прославу Митрополита Андрея на престолі святих Католицької Церкви.
 
В Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ відбудеться науково-практична конференція. З благословення правлячого Архієрея преосвященного владики Миколи Сімкайла та за підтримки вікарія Буковинського отця ліцензіата Валерія Сиротюка в Чернівцях 3-4 листопада 2012 року відбудеться Всеукраїнська молодіжна науково-практична конференція: БОЖИЙ ЛЮД: ЦАРСЬКЕ СВЯЩЕНСТВО.
 
Сестри Катехитки Святої Анни запрошують молодих дівчат віком від 16 років на Духовну Зустріч та Спільну Молитву, яка відбудеться, як звичайно, у першу неділю місяця, 4 листопада, о 15:00 год.


Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

30.10.2012р. Б. / Християнин і світ української політики


В одному з українських університетів після презентації першого номеру журналу «Християнин і світ», присвяченого «світу економіки», слухач запитав мене: «Якою буде тема другого номеру?». І коли почув відповідь: «Світ політики», – то вельми здивувався, як можна співставляти дві, на перший погляд, полярні реальності: християнський, боголюдський світ, світ правди, чистоти, честі, совісті, заповідей, відповідальності, солідарності, жертовності і «світ української політики», світ аморальності, неправди, бруду, безчестя, безсоромності, поклоніння мамоні, «необтяженості» Божими Заповідями, суспільної безвідповідальності та егоїзму? Мабуть, так поляризуючи у своїй свідомості ці виміри людського існування (правдивого християнського життя і життя, яке вважають в нашій державі політичним), слухач один з них приписав до світу Божого, а інший – до диявольського. Чи насправді ми маємо тут справу з безнадійним антагонізмом, який триватиме до кінця нашого земного царства? Чи навпаки, можна говорити про співпрацю
 
Спостерігаючи за українським політикумом, за «законами», за якими він живе, і «нормами», якими він керується, на перший погляд справедливо радикально поляризувати ці сфери життя і діяльності. Проте, глибша і, відповідно, адекватніша оцінка зв’язку християнства і політики не ґрунтується на антагоністичному протиставлені цих реалій. Вони не лежать у протилежних, взаємовиключних системах координат, на кшталт: добро-зло, світло-темрява, одне або інше, де співіснування, а тим паче, співпраця і єдність неможливі. Ці площини суспільного простору є частинами одного, цілісного і єдиного Божого плану спасіння, де не відкинено «брудну», у цьому випадку, політичну сферу діяльності, як негідну спасіння, а прийнято кожний духовно хворий людський суспільний організм у лікуючу і очищаючу боголюдську сферу Церкви. В цьому Божому «госпіталі», який вже понад 2000 тисячі років відчинений абсолютно для всіх, постійно здійснюється тотальна терапія, очищення і переміна як особи, так і суспільних груп. Водночас, ефект «лікування» залежить від відкритості і духовно-моральної співпраці «пацієнта».
 
      Не політика є антихристиянською, а люди в політиці часто стають хронічно узалежненими від «матриці» гріха, яка висмоктує останні духовно-душевні, а той тілесні сили з людської природи, спотворюючи образ і подобу Божу в ній. Політик, нічого не підозрюючи про свій патологічно вироджений духовний стан, нездатний щось змінити у собі, а відтак плідно і ефективно працювати у сфері політичної відповідальності перед народом. Без наведення внутрішнього порядку «в собі» неможливо навести лад у своїх намірах і вчинках. Нечистота політики – це не особлива хвороба, властива лише політикам і політичним структурам – це хвороба сучасної людини, приналежної до духовно хворого  українського суспільства. Відповідно, будь-який індивідуальний діагноз потребує особливої духовної терапії цілого суспільства. Українські діячі-політики не прилетіли з Марса, вони «наші», органічно приналежні до сучасної і спільної нам культури як з її серйозними духовними недугами, так і глибинним внутрішнім потенціалом. Тому, в якому стані перебуває суспільство, у такому ж – його політики і наслідки їхньої діяльності. І навпаки, від духовного здоров’я особи залежить ефективність роботи державного мужа.
 
      Чим запущеніша хвороба, тим радикальніші повинні бути методи лікування, що проникають у «ядро» недуги, у надра духовної «генетики» народу, на рівні якої у сприятливому середовищі, успадкованого від комуністичних часів  безбожництва, рясно розмножились відомі і нові ліберальні «штами вірусу» аморальності. Цим «ядром» нації є сфера духу людини. Отож, основою моральної, а відтак адекватної політичної діяльності українського політика, який у передвиборній PR-кампанії маніфестує себе як православний, греко-католик чи протестант, є глибинна християнська духовність.
 
      Головна проблема українського політикуму в тому, що християнська парадигма життя і прийняття рішень людьми, Богом покликаних бути управителями, співдіячами Божих справ на землі, вже ось як 20 років після розвалу богоборчого комуністичного режиму і надалі залишається на задвірках практично атеїстичної влади. Атеїстичної, а тому аморальної і безвідповідальної, атеїстичної, а тому нечесної і несправедливої.
 
      Лише ціннісних орієнтирів замало, щоб повноцінно виконувати важке і відповідальне владне служіння. Цінності без духовної прив’язки до конкретного особистого християнського подвигу – крихкий фундамент для людини, яка бачить, що жити, «вирішувати питання», «крутитись» без моральних орієнтирів легше і вигідніше, аніж бути «білою вороною», політичним диваком-святошею. Ніщо не обтяжує. Жодний внутрішній імператив не стримує від розгулу прагнень до насолоди та крайніх форм егоїзму.
 
      Дехристиянізація влади призвела до виродження поняття «Божий провідник», «керівник», «управитель», «служитель народу», яке найвідповідніше щодо особи, що покликана до політичного служіння народу задля повноцінного, цілісного добробуту і щастя. Сутність християнства – у кардинально новому стилі життя, у всій його багатовимірності, і це для християнина-політика найважливіше. Сáме нове єство людини у Христі, яка перейшла через усвідомлене навернення-покаяння, повинно бути фундаментом моральності політика. Християнський дух державного діяча у співдії з Божою благодаттю поборюватиме, відштовхуватиме і трансформуватиме хвороби навколишнього владного простору, який ніколи не залишається порожнім і завжди перебуває у напрузі протистояння між тими силами, які хочуть ним володіти. «Святе місце порожнім не буває». Або у владі християнський, Божий дух, дух злагоди, зростання, моральної відповідальності і національної згуртованості перед викликами сучасності, або ж дух антихристиянський, богоборчий, а відповідно аморальний, беззаконний, деструктивний, розділяючий і смертоносний.
 
      Виходячи з того, що адекватна політика – це моральна політика, а остання неможлива без глибинних духовно-християнських підвалин, якою ж має бути роль Церкви Христової у політиці?
 
      По-перше, Церква повинна бути совістю нації. Це означає, що першою і максимально впливовою реакцією на аморальність у будь-якому сегменті суспільно-політичної сфери нашої держави має бути слово і діло Церкви (за прикладом пророків у Старому Завіті). Церковні провідники, християнські спільноти, як і кожен християнин не повинні дистанціюватись від того, що діється у суспільстві або, ще гірше, бути колабораціоністами задля певної вигоди з владою, представники якої напоказ ставлять свічки в храмі, а поза ним зневажають Бога, паплюжачи Його Заповіді.
 
      По-друге, потрібно проповідувати цілісне християнство, а не лише християнську мораль. Лише цілісне християнство своїм духовно-містичним виміром найповніше здатне «цементувати» духовний простір українського суспільства і його політичної площини. Нові апостоли-провідники народу із безстрашністю ранньохристиянських мучеників мають відстоювати боголюдські цінності як у навчальних закладах, так і у владних структурах; скрізь, де є люди, які від хрещення належать до Церкви. Звичайно, не бракуватиме тих, хто не захоче Христового слова, бо визнання і прийняття його означатиме необхідність радикальної зміни життя і діяльності як окремої людини, так і владних структур, що не хочуть, а подекуди і не можуть змінюватися. Однак навіть невелике світло розганяє найгустіший морок.
 
      І на прикінець, християни не повинні бути хуторянськими марґіналами у політиці чи в іншій сфері суспільного життя. Мовчання чи будь-яка відмовка, базована на арґументі відділення Церкви від держави там, де потрібно радикально протиставити правду лжі і ділом відстоювати істину, фактично означає співпрацю з князем світу цього, який і є батьком брехні. Дехристиянізація Західної Європи – яскравий і плачевний приклад такого конформізму, безхребетності і боягузтва.
 
      Кожне слово і діло християнина-політика повинно виходити з глибин чистого серця, яке належить Христу і Його Тілу-Церкві. У ньому і визріває та держава, яка буде тривати вічно. Наскільки вдасться спроектувати прийдешнє Боже Царство на українські вельми непривабливі політико-економічні реалії, залежить від нас, християн, нашого відважного пророчого, священичого і царського слова і діла.

 
 
Джерела: http://zaxid.net

Воїни Христа Царя

понеділок, 29 жовтня 2012 р.

29.10.2012р. Б. / Крехівський монастир продовжує святкування 400-літньої славної історії


Минулого 2011 року Отці Василіяни святкували 20 років відтоді, коли Крехівська обитель була повернена своїм власникам. На святкування прибув Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук. Анонсували, що від цього часу, протягом 2012 року, відбуватимуться ювілейні святкування з нагоди 400-ліття Крехівської обителі. Наступного 2012 року, у травні, на святкування прибули Преосвященні владики Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський та Дмитро Григорак, ЧСВВ, єпископ Бучацький.

Цього ж року, 27 жовтня, Василіянську обитель відвідали: владика-емерит Івано-Франківський Софрон Мудрий, ЧСВВ, та місцевий ієрарх владика Михаїл Колтун. Під час Літургії архієреям співслужили Отці Василіяни та єпархіальні священики. Співав чернечий хор із Василіянського Інституту Філософсько-Богословських Студій ім. Митрополита Й. Велямина Рутського.

Владика Софрон у свої промові пригадав хресний шлях життя Крехівського монастиря, який він пройшов від днів свого народження і активної праці до чудесних днів свого воскресіння. Тим самим заохотив до подяки.

- Можемо сміливо співати Богу, Пресвятій Богородиці та всім святим української землі подячну молитву за те, що славний Крехівський монастир воскрес до життя у новій, воскреслій, вільній Україні. І ми, василіянські монахи, можемо знову щирим серцем і устами славити Бога і Його Пречисту Богородицю у нашому, василіянському монастирі, дякуючи Святому Миколаю, що він допоміг цей цінний подарунок колишнього монастиря назад відзискати, щоб тут молитись і славити Бога за все.

На завершення Святої Літургії владика Михаїл привітав Отців Василіян із святкуванням 400-ліття Крехівської обителі та уділив Архієрейське благословення.

Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні о. Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ, від імені ченців виявив вдячність Архієреям, о. Атанасію Євушу, ЧСВВ, настоятелю та прибулим гостям і добродіям за спільну молитву.

Далі відбулась процесійна хода на монастирське подвір’я, де було здійснено Чин посвячення пам’ятного хреста з нагоди 400-ліття.

Завершилось святкування у монастирській трапезні, де пройшов змістовний концерт у якому взяли участь Роксолана Зінчук, Павло Савран та о. Вітольд Левицький. Кожен учасник святкувань отримав пам’ятну грамоту з нагоди величного ювілею.

Повідомив о. Йоаким Ковальчук, ЧСВВ


Джерело:     Воїни Христа Царя

29.10.2012р. Б. / Кардинал Кох про стан міжконфесійного діалогу


Кардинал Курт Кох прокоментував нинішній стан діалогу з іншими християнськими конфесіями. Він окреслив найближчі перспективи діалогу с лютеранами та православними, а також прокоментував полеміку між традиціоналістами та модерністами всередині Католицької Церкви. 

 
Ієрарх зазначив, що спільна декларація, підписана представниками Католицької Церкви і лютеран в 1999 р. є великим кроком вперед в екуменічному діалозі. Тепер треба обговорити еклезіологічні результати цієї угоди. «Лютерани мають відмінне від католиків поняття Церкви», - нагадав глава Папської ради сприяння християнській єдності. За його словами, тут потрібно визначити, що для обох Церков є сутністю Церкви.


Кардинал Курт Кох переконаний, що Всеправославний Синод, який повинен незабаром відбутися, стане великим поштовхом у діалозі з цією християнської конфесією. Кардинал Кох нагадав, що зараз ведеться теологічний діалог з православними на теми колегіальності в Церкві та першості Наступника св. Петра.


Ватиканський ієрарх звернув увагу на суперечки, які ведуться на тему II Ватиканського собору між традиціоналістами та модерністами в Церкві. Ті й інші дивляться на нього як на своєрідний розрив у Церкві. У відповідь кардинал Кох нагадав слова Бенедикта ХVI, який підкреслив, що інтерпретація навчання Собору має відбуватися в контексті відновлення та наступності.



За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:      КРЕДО

субота, 27 жовтня 2012 р.

27.10.2012р. Б. / У Львові відзначили 140-річчя з дня народження о.Йосифа Кишакевича


26 жовтня о 18:00 за ініціативи педагогічного товариства ім. Г. Ващенка у Будинку Камерної та Органної музики відбулася Святочна академія, присвячена священику та композитору о.Йосифу Кишакевичу.

Народився у м.Лежайськ (тепер - Республіка Польща). Гімназійну і музичну освіту здобув у Перемишлі, навчався у Львівській та Перемишлянській духовних семінаріях.

Творча спадщина композитора: близько 200 творів церковної музики, понад 100 творів світської. Написав кілька варіантів музики до Служби Божої. В часі служби військовим капеланом (1902-1914) писав духовну музику, зокрема написав "Витай між нами, Христе, витай" (1912), а також твори військово-патріотичної тематики. 

У 1919 рр. з'являються нові духовні твори композитора, які вийшли серією із 22 збірників, а згодом ще 14 збірників пісень. У 1933 році до величного свята "Українська молодь Христові" написав хор-гімн "О, спомагай нас, Діво Маріє".

Відійшов у вічність 18 квітня 1953 року. Похований на Личакові.





Святочна академія
Вступне слово:
о.Севастіан Дмитрух, голова Сакральної комісії УГКЦ
Про життя і творчість композитора о.Йосифа Кишакевича:
Роман Береза, кандидат педагогічних наук,  доцент
У Святочній академії взяли участь:
- Мішаний хор Львівського державного музичного училища імені Станіслава Людкевича;
- Галицький камерний хор «Євшан»;
- Львівський муніципальний хор «Гомін»;
- Галицький Академічний камерний хор
- Дитячо-юнацький хор "Надія" храму святих Ольги та Єлизавети м.Львова;
- Народна хорова капела "Надбужанка" Камʼянка-Бузького районного Народного дому.


Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 26 жовтня 2012 р.

26.10.2012р. Б. / Від екології національної пам’яті до екології природи


В неділю, 7 жовтня, у смт. Більшівці, Галицького р-ну Івано-Франківської області, відбулась знаменна подія. В цей день, після Святої літургії, було посвячено «Парк пам’яті борцям за волю і незалежність України», який був закладений з ініціативи місцевого пароха громади церкви Різдва Христового, митр. прот. Василя Завірача.
 
Розпочалося свято із покладання калинової гірлянди до символічного хреста. Хвилиною мовчання вшановано пам’ять полеглих героїв. Панахиду за всіма загиблими відслужили священики УГКЦ, на чолі з деканом отцем-мітратом Василієм Завірачем.
 
Закладення парку пам’яті на місці, де були розстріляні тисячі безневинних жертв сталінського режиму стало ще одним кроком на шляху до утвердження національної гідності, відновлення історичної пам’яті та вшанування учасників визвольних змагань нашого народу.
 
Згідно зі словами ініціатора події о. Василя Завірача, ідея полягала у поєднанні плекання пам’яті борців за волю і незалежність України із плеканням почуття любові до рідного краю та створеної Богом природи.
 
Парох давно намагався окультурити це святе місце, яке заросло бур’янами, але не знаходив належного розуміння та підтримки. Дякуючи Богу та підтримці меценатів йому врешті-решт вдалося реалізувати свою благородну ідею, свідченням чого є відкриття цього прекрасного парку.
 
Присутній на заході Юрій Шухевич наголосив на тому, що закладення «Парку пам’яті» у смт. Більшівцях це знакова подія для всієї України. Адже тисячі патріотів віддали своє життя за незалежність та кращу долю рідної землі, яку вони вважали святою. Син головнокомандувача УПА звернув увага що підтримка подібних заходів владою це не якась особлива заслуга, але радше обов’язок.
 
Хочеться відзначити, що окрім відродження національної пам’яті, закладення парку в смт. Більшівці є також, хоч, можливо, невеликим, але таким необхідним сьогодні внеском для відродження екології селища та всього району, які є загроженими від викидів Бурштинської ТЕС. Рівно ж, дана подія є добрим прикладом для наслідування не тільки у справі відродження національної пам’яті, але й збереження та примноження щедрих дарів природи, отриманих нами від Творця, а також виховання почуття відповідальності за наше навколишнє середовище.

д-н Ярослав Клюса для Бюро УГКЦ з питань екологіії


Джерело:   Воїни Христа Царя

26.10.2012р. Б. / Католицька Церква перебуває в центрі боротьби добра зі злом, – архиєпископ Сіднея


Синодові єпископів з питань нової євангелізації бракує «вогню і енергії», заявив архиєпископ Сіднея кардинал Джордж Пелл. Адже, за його словами, Католицька Церква перебуває «в самому центі запеклої битви добра зі злом». 
 
«Набагато легше реорганізувати семінарію, ніж запалити в людях прагнення до релігійного відродження, особливо в більшості сучасних культур». 

Синод не намагається вирішити всі світові проблеми, заявляє він далі. Нова євангелізація має пропагувати або відроджувати віру в Ісуса Христа. Єпископи допомагають людям зрозуміти, що Ісус є «більше ніж просто хороший приклад для наслідування, Він - Спаситель». 

Кардинал Пелл розкритикував формат проведення перших 10 днів Синоду, тому що учасники змушені сидіти в залі по шість годин щодня, слухаючи доповіді. «Нам потрібен формат дискусії. Нам потрібен вогонь, енергія для Нової євангелізації. Ми перебуваємо в самій середині боротьби добра і зла, віри і страху», - сказав кардинал. 


За матеріалами: katolik.ru 

Джерело:    КРЕДО

четвер, 25 жовтня 2012 р.

25.10.2012р. Б. / Сьогодні у Києві горів храм Св. Миколая



 
У Києві в римо-католицькому храмі св. Миколая сталася пожежа. 25 жовтня в будівлі з невідомих причин загорілися вхідні двері. 
 
«Виклик про пожежу надійшов о 5:47 ранку. В результаті пожежі згоріли 2 кв. м дерев’яних конструкцій дверей і дверної коробки, закопчені стіни та стеля коридору. Причина пожежі та збитки з’ясовуються», - відзначили в МНС. 

Спорудження Миколаївського храму було завершено у 1909 році. З лютого 1980 року в приміщенні розташований Національний будинок органної та камерної музики України. Нині храм ділять між собою органний зал та парафіяльна спільнота, яка має дозвіл відправляти у храмі певну кількість Служб. 

Наразі будівля храму потребує реконструкції. Проект реконструкції був затверджений ще у 2002 році, але його досі не реалізовано. 

За матеріалами: comments.ua 

Джерело:    КРЕДО

25.10.2012р. Б. / «Без монашества не можна ані віри передати, ані нову євангелізацію здійснити», — Глава УГКЦ


В жовтні у Ватикані проходить ХІІІ Звичайна Загальна Асамблея Синоду Єпископів, темою якої є «Нова євангелізація для передання християнської віри». В Асамблеї, яку очолює Папа Римський Бенедикт XVI, крім 262 Синодальних Отців, беруть участь також різні експерти з галузі євангелізації. Українську Греко-Католицьку Церкву на Синоді єпископів представляють Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, владика Тарас Сеньків та с. Луїза Цюпа, СНДМ. Робочі засідання Синоду триватимуть до 28 жовтня.

Хоча наші Синодальні Отці зайняті відповідальною працею Синоду, однак вони не забувають своїх вірних і знаходять час відвідати римські спільноти. На запрошення Всесвітлішого отця Протоархимандрита Ґенезія Віомара Римську Василіянську Обитель відвідав Блаженніший Святослав Шевчук. До спільноти Василіян Блаженніший завітав 24 жовтня у супроводі владики Діонісія Ляховича. На зустріч із Блаженнішим прибули також Отці Василіяни, які виконують своє служіння в Українських Папських колегіях.
 
Достойного гостя в Головному Осідку привітав Протоархимандрит о. Ґенезій Віомар, який нещодавно повернувся з Бразилії і розпочав своє протоархимандриче служіння, яке цього року на нього наклала Генеральна Капітула Чину. До Голови нашої Церкви о. Ґенезій звернувся наступними словами: «Блаженніший владико, ми щиро вітаємо Вас в Римській Василіянській Обителі! Сказати вітаю є замало. Ви радше почувайтеся тут як вдома, бо це Ваш дім, тому що ми творимо частину Вселенської Церкви і нашої Церкви, якої Ви є Главою. Знаємо, що Блаженніший мають великі, трудні, скомпліковані і широкомасштабні завдання, але нам вдалось трошки Вас, так би мовити, „вкрасти“. Ми впевнені, що з Вашою присутністю наша спільнота відчуває що росте, відчуває, що буде більш здорова і сильніша у вірі разом з Церквою. Ми свідомі постання нових викликів в цьому глобалізованому світі і зісвідченому суспільстві. Тому заявляємо Вам, Ваше Блаженство, що ми готові в цьому світі, у співпраці з Вами, давати правдиве свідчення як сини і члени Христової Церкви. Поручаємо нашу співпрацю на добро душ наших і всіх інших».
 
Отець Протоархимандрит також привітав владику Діонісія, отців Ректорів Українських Папських Колегій Степана Стареправо, Луїза Касіяно, отця Віце-Ректора Теодосія Греня і Духівника о. Діонісія Заведюка.
Не зважаючи на те, що зустріч з Блаженнішим Святославом тривала не довго, бо зайняла лише обідню перерву праці Синоду, все ж таки отці і браття мали нагоду обмінятись різними думками, ідеями, поглядами і щирими бажаннями взаємної співпраці для добра цілої Церкви.

Дорогими для спільноти були слова підтримки і заохоти Блаженнішого, якими він звернувся до присутніх: «Високопреподобний отче Протоархимандрите, хотів би щиро подякувати вам за запрошення. За те, що сьогодні можу бути між вами і ділитись тими думками, які ми тепер на Синоді переживаємо. Також хотів би вас особисто сердечно привітати з непростою місією, яку на вас поклав Василіянський Чин. Минулого року ми зустрілися з вами в Прудентополі, а тепер бачу, що Вас покликали до Риму. Ми дуже тішимося і справді віримо, що ті завдання, які перед вашою спільнотою ставить Церква, ви зможете успішно сповнити. З мого боку, як Глави Церкви, справді хочу вам пообіцяти так само підтримку і поміч та відкритість у всіх тих справах, у яких ви будете мати потребу, і в яких я зможу вам послужити».
 
Також у своєму слові Блаженніший пригадав про значну подію нашої Церкви, яка відбудеться наступного року, а саме: «На другий рік ми будемо згадувати 50 років перенесення мощей св. священномученика Йосафата Концевича до Базиліки св. Петра у Римі. Це буде унікальна нагода, щоб постать св. Йосафата поставити серед уваги хоча б нашої Церкви. Дуже часто в екуменічних розмовах постать Йосафата зникає з поля зору. А це буде справді унікальна нагода, щоб ми могли ще раз поглянути на цього мученика за єдність Церков. З другого боку, це також буде нагода і відповідний період до приготування святкувань 400-ліття формального заснування Василіянського Чину».
 
Блаженніший Святослав пригадуючи про тему папського Синоду, якою є «Нова євангелізація для передавання християнської віри» сильно підкреслив, що «без монашества не можливо ані віри передати, ані нову євангелізацію здійснити в лоні нашої Церкви. Тому справді, ці завдання, до яких Святіший Отець сьогодні покликає нас і цілу Церкву є надзвичайно складні і великі».

Блаженніший також подякував за те служіння, яке отці Василіяни виконують в Центральній, Східній та Південній Україні. «За останніх півроку я мав нагоду відвідати Херсон, Харків і звичайно Київ. Я сподіваюся, що ваша присутність і активна місійна діяльність, яка завжди була притаманна Василіянському Чину, буде активно здійснюватися якраз у цьому поклику до Нової євангелізації, якої вся Вселенська Церква тепер потребує» – сказав Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав висловив сподівання, що Василіянський Чин не залишаться тільки в Галичині, але здійснюватиме свою місію в різних куточках світу.

Рим, 24 жовтня 2012 р.
Подав о. Єфрем Кончак, ЧСВВ

Джерела: http://osbm.info

Воїни Христа Царя

вівторок, 23 жовтня 2012 р.

23.10.2012р. Б. / 1 листопада - проща до Прилбич


Щороку 1 листопада у день відходу до вічності Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького до його родинного села Прилбич здійснюється паломництво вірних та духовенства Львівської Архиєпархії.
 
Розпорядок молитов цього року буде наступним:
11.30 год. - поминальна молитва за всіх усопших з родини Шептицьких біля їх родинної усипальниці у Прилбичах;
12.00 год. - Архиєрейська Божественна Літургія (очолюватиме Преосвященний Владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії).
 
Ласкаво запрошуємо якнайчисельніше взяти участь у цій прощі. Особливим наміром цього паломництва буде спільна молитва за прославу Митрополита Андрея на престолі святих Католицької Церкви.
 
P.S. До уваги священнослужителів: для участі у Божественній Літургії просимо взяти повні ризи світлої барви.


Джерело: http://prylbychi-ugcc.at.ua

Воїни Христа Царя

23.10.2012р. Б. / Віра – це дар, який дається не кожному


Перша річ, у якій повинна застановитися молода людина, – хто ви є. Що то значить “бути людиною”. Звідки ми взялися. Які ми маємо засоби. Яки таланти. Які завдання. Як ми повинні знайти себе в спільноті інших таких, як кожен із нас. І яка ціль вашого життя. Я би сказав, близька ціль – життя на землі, потім вічна ціль – ціль буття. Кожен мусить поставити собі таке питання, якщо бажає, щоби його життя мало зміст. Щоби не плисти за течією, а зробити своє буття значущим для себе і для інших. Мусимо починати від тих фундаментальних питань
 
Як долати кризу віри
Коли дитина народжується, батьки нею займаються. Мати й батько вчать перших молитов, як хреститися, як поводитися, дають приклад своїм власним життям. Дитина підростає, йде до школи, зустрічає таких, як вона. І приходить отой момент, коли усвідомлює, що може критично думати. Що це означає? Вміти поставити питання.

Батьки виховували, багато дали священики, катехити. Дитина має багато інформації – і приходить момент, коли вона починає ставити питання. Чи це є гріх? Ні, це ознака зрілості. Господь дав нам розум, щоби ми застановлялися, щоби ми розуміли, хто ми є і що відбувається навколо нас.

Молода людина каже “мені розповіли про Господа Бога” – і вона питає себе “чи все те, що мені казали, – це правда?” Насправді кожен повинен не боятися поставити собі таке питання, бо відповідь є така: віра – це є дар, щось, що ми одержали від Господа Бога, це не те, що ми самі від себе маємо. Є багато людей у світі, які не мають того дару, а мені його дано. Тепер буду на підставі виміру інших людей старатися розуміти, що то означає прийняти Господа Бога. Це не так, як доказати, що 2+2=4. Це потребує не тільки застанови, а й свідомості, що Бог мені це дає і Бог до мене говорить. І не тільки до мене, а до всіх людей.

Не всі слухають, але він до всіх говорить. І що він каже? Тут знову приходить момент, коли ми повинні застановитися, що тут розходиться не про науку, а про спілкування з Богом. Ми не маємо способу математично доказати існування Бога – ми маємо Божий дар прийняти це. Дуже важливим тут є приклад інших людей. Батьки вірять, багато інших людей вірять, великі науковці вірять... Це означає, що і я також можу вірити.

Але я знову кажу, що остаточно усвідомити собі дару і факту святої віри ми не можемо без Божої помочі. Тому, коли приходить момент сумнівів, кожен повинен сказати: “Господи, я хочу вірити. Поможи мені”. І можемо бути певні, що Господь, який дав нам дар життя і стільки різних дарів, дасть нам і цей дар віри, котрий нас укріпить і утвердить у нашій вірі. Часто Господь Бог це робить у дуже різні способи, бо він є той добрий всемогутній батько, який кожного з нас дуже добре знає і кожному з нас, відповідно до нашої людської природи, дає оце підкріплення й утвердження у вірі.

Але ми повинні бути готові його прийняти. Бути обережними, щоби під впливом поганих людей не втратити дару віри. Від таких, хто нас намовляє не вірити, ми повинні далеко йти. Ми повинні бути готові прийняти віру, бо це дар.
 
Про «добру» і «погану» залежності
Людина – це коли Господь дав мені дар життя, дав таланти. Я розвиваюся, росту. Важливо, щоби я зберіг свободу, щоби не став залежним від чогось, що може мене опанувати, завести на погану дорогу або взагалі обмежити мою свободу діяння. Людина повинна від молодості бути вільною, не залежною від прив’язання. Залежність від наркотиків, від алкоголю погані. Але є такі залежності, які не виглядають як дуже злі. Як-от залежність від Інтернету, який у дуже багатьох випадках є навіть корисним.

Але не розходиться, від чого ми залежні. Розходиться, чи ми є залежні. Йдеться про те, що залежність – це коли ти не можеш сказати “ні”. Нам треба старатися за всяку ціну зберегти свою свободу навіть від того, що не є конечно злим чи лихим у своїй природі, але обмежує мене, робить мене невільником. Людина може бути невільником прив’язання. Треба дуже над собою працювати, щоби не дозволити будь-чому обмежувати нашу свободу.
 
Чому помирають молоді люди
У Святому Письмі є свого роду відповідь. Люди дивуються, чому вмирає добра молода людина. Остаточно наше життя є дар від Бога. Бог за своїм планом може забрати життя. А може, Господь узяв його молодим, щоби він у житті не зіпсувся? Щоби не став злою, поганою людиною? Смерть – це не є кінець життя. Смерть – це перехід до вічності. Не треба дивитися на смерть як на трагедію. Може, людина вже стала щаслива, бо вона вже є у вічності коло Бога. Господь Бог знає найкраще, коли кого кликати до себе.
 
Чого прагну в житті
Хотів би в міру того, скільки Бог дасть мені сили, допомагати людям шукати і знаходити правду в житті. Людина, яка вже довго жила на землі, не одне бачила, не з одної печі хліб їла, тому має певний досвіт і тим досвідом може послужити іншим. Я щиро надіюся на те, що дам вам премудрі відповіді, але, може, й заставлю думати. Може, ви почнете застановлятися. Може, щось інакше виглядало вам дотепер. Якби я зміг допомогти вам зрушити процес думання, то був би щасливий, що у тому прислужився.

Я хотів би ще поділитися досвідом життя. Допомогти вам іти вперед. Дозрівати. Розвивати свої таланти. А на кінці хотів би з Господом Богом вічність перебути...
 
Чого навчає Пласт
Пласт має певні закони. Коли ми складаємо присягу, то присягаємо бути вірні Богові, батьківщині, слухатися старших, їх поради і керівництва. Це не є якийсь надзвичайний закон – це кілька таких прикмет, які кожна культурна людина повинна мати. Наприклад, пластун має бути точний. Точність – це надзвичайно важлива річ у житті культурної людини. Культурний – це такий, що вміє співжити з іншими людьми. Процес виховання в Пласті повинен допомогти зробити кожного дуже цінними громадянами, цінними людьми у суспільстві.

Ми маємо багато таких прикладів у минулому столітті, тут немає нічого надзвичайного чи таємничого. Це додаток у процесі виховання, яке ми починаємо від батьків, вчителів. Принцип виховання Пласту в кінцевому випадку – це процес самовиховання. Старатися самому без зовнішнього примусу бути хорошою людиною.
 
Ставлення до виборів
Цього тижня без виборів уже не обійдеться. Всі живемо під впливом виборів, що за кілька днів будуть. Хто то є депутат? Ми можемо сказати “людина-політик”. Пам’ятаймо, що слова походить від “поліс” – місто, спільнота.

Який повинен бути депутат, вибраний народом представник? Це в першу чергу повинна бути людина розвинута й думаюча, яка докладає усі свої таланти і зусилля, щоби послужити ближнім. Політик не вибирає цього шляху, щоби збагатитися, аби міг робити що йому подобається, щоби його прославляли. Ні. Політик – це людина, яка свідомо хоче всю свою духовну силу посвятити на користь інших, на загальне благо. Якщо він цього не хоче або не старається сповнити, то годі про нього говорити як про політика. Тоді він такий собі наймит, навіть негідний наймит.

Політика – це одна з найвищих форм служіння. Бо людина цілковито віддає своє життя задля добра інших. Це дуже шляхетне покликання, шляхетне завдання. Але тільки тоді, коли політик справді відповідає тим засадам, про які я казав.
 
Чи для нехристиян відкрите Царство Боже
Дорога до Царства Божого не залежить від нас. Господь Бог вирішує остаточно, хто спасається. Але ми знаємо, що Господь не карає нікого без особистої вини. Якщо ж людина виросла в такому середовищі, де про Господа Бога ще й не чули – от у недавньому минулому в комуністичному житті діти виростали без згадки про Господа Бога. Те, що Господь Бог комусь не дав дару віри, не означає, що ця людина обов’язково призначена на якусь вічну кару. Якщо та людина, слухаючи свого сумління, застановляючись, старається робити добро, Господь Бог напевне тої людини не карає. Бо за що карати? Людина, яка може називати себе християнином, але легковажить Божим законом, є у багато гіршій ситуації, ніж той, хто, не знаючи про Бога, щиро старається поводитися добре. Тут нема що філософувати – треба усвідомити, що і сотворіння, і спасіння людини є цілком у руках Бога. 
 
Чому у світі стільки зла
Що є зло? Це відсутність добра. Нема зла як такого. То, що ми називаємо злом, – це відсутність добра. Ми повинні усвідомити, що це є таїнство, містерія. У Завіті є книга Йова. Йов був надзвичайно побожна людина, яка втішалася і розумом, і достатком, і доброю родиною. Диявол каже до Бога: “Тому Йову так добре йде, тому він є такою доброю людиною”. Господь запропонував дияволу випробувати Йова. Сатана тоді надсилає на Йова різні нещастя: він тратить здоров’я, розкладають маєток, умирають діти. Він себе питає тоді: “Я нічого злого не зробив. Чому мені таке сталося зі мною?” Насправді ми не знаємо, чому Господь Бог допускає те, що ми називаємо злом. Чому ми хворіємо, чому війни і так далі... Те, що діється у світі, переходить наше розуміння. Бог має свої плани – і коли він допускає щось, що ми називаємо лихом, то не задля того, щоби нам робити прикрість, а щоби це послужило на добро. Намацальний такий приклад: літак має відлітати, а хтось не встиг і розпачає з того приводу. Але літак злетів – і впав та й розбився. І цей один, що не встиг, лишається живий. Не все те, що здається, лихом обертається.

От святий Ігнатій. Був собі іспанський кавалер. Захворів, поранили його на війні. Лежачи, хворий почав застановлятися – і навернувся, і став великим святим. Ми не розуміємо, чому в кожному випадку Господь допускає те, що нам здається лихом. Можемо бути певні одного: небесний Отець як добрий батько робить усе на користь дітей. Тато не робить нічого, щоби нас мучити. Він робить, щоби нас остерегти.
 
Про повідомлення в мас-медіа щодо конкретної дати кінця світу
Ну то чекаємо, коли воно буде.
 
Які книжки треба читати
Я би сказав, що читати всі добрі книги. Які є добрі? Є така вказівка, яка дає нам певний дороговказ. Є книги, написані ще перед народженням Христа, – грецька, римська, єгипетська література. Що стається з книгами? Пишуть багато книг, але залишається звичайно в історії тільки те, що є добре. Те, що люди читають впродовж століть, бо мають з того певну радість. Стільки халтури написано і надруковано за століття – не знаю, якого великого смітника на то треба. Але це все пропало і ніхто не згадує. А те, що добре, – залишилося. Воно описує те, що людину справді цікавить і турбує.

Та найважніша книга – це Святе Письмо. Читайте один раз, читайте вдруге. Застановляйтеся, питайте роз’яснень. Візьміть у руки – і здивуєтеся, що то означає Боже слово. Бо то Боже слово – не тільки книга, яку ми читаємо. Це й слово, яке діє, впливає на нас.
 

Джерела: ТВі

Воїни Христа Царя

23.10.2012р. Б. / Польський єрарх: зміцнити катехизацію дорослих людей


Необхідно зміцнити катехизацію дорослих людей, а не тільки молоді й дітей. З таким закликом під час Синоду Єпископів виступив архиєпископ Познанський Станіслав Гандецкі. Єрарх зазначив, що протягом останніх років, в його країні, в ході катехизації  увага переважно приділялася саме дітям і молоді. В результаті цього поза євангелізацією і католицької освітою виявилося ціле покоління дорослих людей. Він підкреслив, що багато дорослих не в змозі свідчити про свою віру і навчати її дітей, оскільки володіють дуже слабкими знаннями про неї. Крім того, існує ризик того, що неосвічені дорослі можуть знищувати те зерно віри, яке було дано дітям в Церкві, розповів єрарх.
 
Щоб відповісти на цей виклик, в Польщі була створена школа підготовки катехитів, які в першу чергу готуються працювати з людьми старшого покоління. За його словами, досвід діяльності цієї школи показав, що часто мова світських, добре підготовлених катехитів, звучить більш переконливо для дорослих, ніж мова священиків.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va


Джерело:   Воїни Христа Царя

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

22.10.2012р. Б. / Митрополит Іларіон Алфєєв приписав Папі Римському Бенедикту XVI засудження Pussy Riot


Митрополит Іларіон (Алфєєв) приписав Папі Римському Бенедикту XVI засудження Pussy Riot. Як повідомляють італійські ЗМІ, Папа був здивований, дізнавшись про це.
 
Московська Патріархія 17 жовтня 2012 спробувала використати авторитет Папи Римського в скандалі навколо панк-групи Pussy Riot. За повідомленнями російських і світових ЗМІ, зокрема, Independent, "Папа Римський Бенедикт XVI підтримав жорстку позицію Російської Православної Церкви щодо панк-групи Pussy Riot, засудженої до 2 років позбавлення волі за антипутінський протест в храмі Христа Спасителя". Як зазначив журналіст Майкл Дей, "повідомлення про підтримку з боку понтифіка з'явилося на сайті патріарха Кирила, глави РПЦ, після вчорашньої зустрічі у Ватикані між папою Бенедиктом XVI і митрополитом Іларіоном (Алфеєвим), представником патріарха із зовнішніх зв'язків".
 
Цитата з офіційного сайту Патріархії: "Була порушена тема осквернення християнських святинь в різних країнах і, зокрема, актів вандалізму, що мали місце в Храмі Христа Спасителя. Папа Римський Бенедикт XVI висловив солідарність з позицією Російської Православної Церкви з даного питання і подив у зв'язку з реакцією ряду засобів масової інформації на ці події ... ".
 
Проте офіційний представник Ватикану о. Федеріко Ломбарді в своєму коментарі Independent поставив під сумнів дане твердження РПЦ: "Мені нічого сказати. Це повідомляється на сайті російського патріарха і стосується зустрічі, на якій мене не було. Я не збираюся турбувати Папу з питаннями про це".
 
Нагадаємо, що у гучному скандалі навколо Pussy Riot Ватикан і офіційний католицизм довгий час "грали в мовчанку", як висловився італійський журналіст Джованні Бенсі. З боку римської курії не було ніякого відкликання, ніякого судження, ніякої заяви солідарності з РПЦ, яку при Папі Войтилі часто називали "Церквою-сестрою". Тільки католицькі газети, наприклад орган італійської єпископської конференції Avvenire, опублікували кореспонденції чисто інформаційного характеру про суд над трьома дівчатами і про супутні події (виступ Мадонни в захист Pussy Riot на концерті в Москві, висловлювання Дмитра Рогозіна про її виступ і т.д.).
 
Чітко виражений характер такого загального мовчання католиків вказує на те, що воно не могло бути результатом особистого вибору окремих прелатів, і аналітики всерйоз говорили про деякий директив, інакше важко зрозуміти, чим все це продиктовано. Можливо - небажанням роздувати саму по собі досить неприємну справу. Варто також зауважити, що Ватикан не вперше раз звинувачують у мовчанні: Святий Престол нібито наклав вето на викриття радянського укладу, особливо з початком "хрущовської ери", незважаючи на те що сам Хрущов загострив антирелігійну кампанію.
 
Із спростуванням інформації нібито про підтримку Папою Римським Бенедиктом XVI позиції РПЦ щодо Pussy Riot виступили і російські католики. Як пише Інтернет-видання Ратцінгер-Інформ, яке здійснює інформаційний супровід діяльності Папи Римського Бенедикта XVI, "... Московська Патріархія намагається використати авторитет Римського Папи у справі зі скандальною рок-групою Pussy Riot. Після виступу в храмі Христа Спасителя, учасниці групи отримали тюремний срок. І після того, як Бенедикт XVI однозначно не схвалив танці в храмі, митрополит Іларіон порахував, що Папа підтримує "позицію РПЦ" в цілому. Навряд чи російський архиєрей повідомив понтифіка про суд і вирок, однак саме так зрозуміють заявлену Патріархією "підтримку" російські ЗМІ і громадську думку. Отже, Папа не схвалює кримінальне переслідування людей за дурість і не підтримує тих, хто це робить ... "
 
Процитувавши заяву Московської Патріархії про підтримку Бенедиктом XVI позиції РПЦ щодо скандальної панк-групи, Ратцінгер-Інформ укладає: "Очевидно, імідж Російської Православної Церкви серйозно постраждав внаслідок суду над Pussy Riot. Інакше навіщо обманом втягувати в цю справу Папу?"
 
Під фотографією понтифіка, який обіймає дівчину, що ілюструє замітку редакція видання помістила промовистий підпис: "Папа дівиць нерозумних в тюрму не саджає ...".
 
Остаточно спростувати інформацію нібито про "солідарність" Папи Римського Бенедикта XVI з Патріархом Кирилом у справі переслідування учасниць панк-групи Pussy Riot, поширену прес-службою ВЗЦЗ і Московською Патріархією, дозволяє аудіозапис інтерв'ю ватиканському радіо (Vatican Radio), яке журналістка Лінда Бордоні ( Linda Bordoni) взяла у митрополита Іларіона (Алфєєва) відразу ж після аудієнції у римського понтифіка: http://www.news.va/en/news/metropolitan-hilarion-on-evangelisation-and-r...
 
"His Holiness was curious about what is happening in Russia .... he posed many questions about teaching of religion in schools and the opening of theology faculties in some secular universities ... I shared with him information about the life of the Russian Orthodox Church and the new evangelisation we are practising in the Russian Federation ... ". (Його Святості було цікаво, що відбувається в Росії... він поставив багато питань про навчання релігії в школах, а також відкриття богословських факультетів в деяких світських університетах... я розповів йому про життя РПЦ та нову євангелізацію, яку ми провадимо в Росії.)
 
Очевидно, що для внутрішнього вживання інформ-агентства РПЦ не соромиться опускатися до відвертої дезінформації, що не зійшло б з рук на Заході.
 
Не випадково французьке видання La Croix, згадавши про переданий митрополиту Іларіону лист Ради єпископських конференцій Європи, в якому виражається серйозна стурбованість зростанням антиклерикальних і антихристиянських настроїв у Росії за останні місяці, підкреслює, що "непримиренна позиція російської православної єрархії завдала шкоди іміджу РПЦ в суспільстві і привела в замішання ряд віруючих, включаючи священиків, на думку яких прощення дівчат більш відповідало б християнським цінностям "...

За матеріалами http://echo.msk.ru

Джерело:   Воїни Христа Царя

субота, 20 жовтня 2012 р.

20.10.2012р. Б. / Блаженніший Любомир (Гузар) заохотив мирян плекати покликання до богопосвяченого життя


19 жовтня 2012 року у приміщенні Львівської духовної семінарії Святого Духа розпочалася наукова конференція «Покликання до богопосвяченого життя в УГКЦ сьогодні: реалії та перспективи». Вона відбувається з ініціативи Патріаршої комісії у справах монашества, яку очолює о. Петро Баран, ЧНІ. В рамках конференції Блаженніший Любомир (Гузар) сказав про те, що необхідно допомогти людям пізнати покликання до богопосвяченого життя, розвивати і популяризувати його.
 
«Потрібно старатися створювати такі механізми у монаших спільнотах та згромадженнях, які допоможуть виховувати, скріплювати покликання», – зауважив Архиєпископ-емерит. Він розповів про досвід США, де попри те, що на початку 1960-70-х років була велика кількість покликань до богопосвяченого життя, розпрацювали програму плекання покликань.
 
«У той час у кожній єпархії США призначалася людина, яка відповідала за покликання як до священичого, так і монашого життя. Тут варто звернути увагу на особливість американців: вони мали і досі мають добре організовану спеціальну мирянську організацію, яка допомагає шукати покликання, – розповідає Блаженніший Любомир. – Тому варто подумати над тим, щоб в Україні була подібна організація, у якій би працювали зацікавлені миряни, котрі усвідомлюють вартість богопосвяченого життя для Церкви і для народу».
 
На думку Блаженнішого Любомира, над цим необхідно застановитися, адже чернече життя не є «чимось закритим», а є важливою частиною загальноцерковного життя. «Якщо ми зможемо знайти мирян, які готові нам допомагати у ділянці пошуку і виховання покликань, то, на мою думку, це буде дуже корисно для УГКЦ», – наголосив Архиєпископ-емерит.
 
Оскільки Архиєпископ Йозеф Вільям Тобін, Секретар Конгрегації у справах Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя, не зміг бути присутнім на цьому заході, його доповідь про ідеал богопосвяченого життя та його реалізацію у монаших спільнотах зачитали на початку конференції.
 
У своїй доповіді Архиєпископ Йозеф наголошує на тому, що, щоб краще розуміти реальність сучасного богопосвяченого життя, важливо усвідомити зміни, які воно пережило за останні 40 років. На його переконання вихідним пунктом цих змін є Другий Ватиканський Собор, з якого і розпочалося оновлення згромаджень богопосвяченого життя.
 
Архиєпископ у доповіді підкреслює, що найважливішою подією для богопосвяченого життя після Другого Ватиканського Собору був Синод Єпископів про богопосвячене життя, який відбувся у 1994 році і наслідком якого стало апостольське повчання «Богопосвячене життя».
 
«Це апостольське повчання наголошує на понятті посвята, щоб описати богопосвячене життя, адже богопосвячене життя є не для того, щоб щось робити, а щоб належати до Когось», – пише у доповіді Архиєпископ.
 
Наостанок доповіді Архиєпископа Йозефа прозвучала думка, що богопосвячене життя проходить через випробовування: через дуже сильні знаки життя і смерті. «Віримо, що у всіх випробуваннях і питаннях розпізнаємо Слово Боже, яке, якщо збирається у ранах і сумнівах, у труднощах і непевностях, поведе нас до нового запалу, до нового творіння», – зауважує наприкінці доповіді Архиєпископ Йозеф Вільям Тобін.
 
Дослідження того, які є мотивації покликань до богопосвяченого життя в УГКЦ представили с. Христофора Буштин, голова Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання, та п. Мар’яна Миколайчук, кандидат психологічних наук. Учасниками цього дослідження були 37 кандидатів до богопосвяченого життя, серед яких 54% чоловіків і 46% жінок. Це дослідження дало змогу визначити основні чинники психологічної готовності до вибору богопосвяченого життя (достатній рівень психологічного здоров’я, необхідний рівень особистої зрілості, наявність спонукальних компонентів) та критерії особистої зрілості (відповідальність, децентрація, глибинність переживань, життєва філософія, автономність, контактність, самоприйняття).
 
Крім цього протягом дня прозвучали доповіді о. Володимира Груци, ЧНІ, та с. Василії Струтинської, ЧСВВ, про труднощі, з якими зустрічаються сучасні богопосвячені особи, та о. Діонисія Чверенчука, ЧСВВ, про динаміку розвитку покликань за останні 20 років.
 
Робота продовжилася працею в групах і закінчилася спільною молитвою на Вечірній відправі.
 
У конференції бере участь Владика Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріаршої курії УГКЦ.


Джерело: Департамент інформації УГКЦ

пʼятниця, 19 жовтня 2012 р.

19.10.2012р. Б. / Папа не підтримував «брехливу позицію РПЦ» у справі Пуссі Райот


Московська Патріархія намагається використати авторитет Папи Римського у справі зі скандальним панк-гуртом Pussy Riot. Після виступу в храмі Христа Спасителя учасниці гурту отримали тюремний строк. І після того, як Бенедикт XVI однозначно не схвалив танці в храмі, митрополит Іларіон вирішив, що Папа підтримує «позицію РПЦ» загалом. 
 
Навряд чи російський архиєрей повідомив Понтифіка про суд і вирок, однак саме так зрозуміють заявлену Патріархією «підтримку» російські ЗМІ і громадська думка. Отже, Папа не схвалює кримінальне переслідування людей за глупоту і не підтримує тих, хто це робить. 

Цитата з офіційного сайту Патріархату:
«Було порушено тему осквернення християнських святинь у різних країнах і, зокрема, актів вандалізму, що мали місце в Храмі Христа Спасителя. Папа Римський Бенедикт XVI висловив солідарність із позицією Російської Православної Церкви з цього питання і подив у зв'язку з реакцією ряду засобів масової інформації на ці події...» 

Очевидно, імідж Російської Православної Церкви серйозно постраждав внаслідок суду над Pussy Riot. Інакше навіщо обманом втягувати в цю справу Папу? 

Річард Павлов, Ратцінгер-Інформ

Джерело:    КРЕДО

19.10.2012р. Б. / Священик-місіонер про подібність українських політиків і папуасів


Православний священик-місіонер Микола Несправа у Дніпропетровську 15 жовтня презентував свою книгу, написану за підсумками його поїздок до папуасів Нової Гвінеї - «Листи пілігрима, або Ми всі трохи папуаси». 
 
«Книгу я написав в рідкісному на сьогоднішній день жанрі - епістолярному, у вигляді серії листів всім, кому це може бути цікаво. За словами тих моїх друзів, кому я вже презентував книгу в готовому вигляді, книга читається на одному диханні. Це не мої, а їх слова », - сказав священнослужитель-місіонер. 

Відповідаючи на питання, чому ж «ми всі трохи папуаси», о. Микола Несправа сказав: «Нас з папуасами розділяють тисячі кілометрів, абсолютно різні культури, абсолютно несхожі релігії, уклад життя і ще тисячі інших ознак. Але ... 

Ми прилетіли в одне маленьке містечко, в якому є злітно-посадкова смуга, від неї йде грунтова дорога, приблизно з півкілометра завдовжки, яка закінчується поліцейською дільницею, вона ж - митниця, поруч «готель» і щось типу мерії. Вранці наступного дня ми всі прокидаємося від страшного гуркоту будівельної техніки. Ми вискакуємо з «готелю» і бачимо, що насипають на дорогу шлак, щось вирівнюють, починають закатувати асфальт. Запитуємо: «Що тут у вас відбувається?». Відповідають: «Дорогу робимо» - «Навіщо?!» - «Так у нас через місяць вибори!».

Ми пішли по містечку - скрізь розвішені гасла «Папуа - банкит!», Що означає «Папуа - вперед!». Причому, це саме «Папуа - банкит!» написано на плакатах всіх без винятку кандидатів. Різниця в тому, що в одного це написано на білому фоні, в іншого - на зеленому, у третього - поруч фото папуги приліплені, у четвертого - пальми, і так далі. А вибори йшли в якийсь орган місцевого самоврядування. Коли згадали наші рідні реалії, реготали до сліз!». 

Книга «Листи пілігрима, або Ми всі трохи папуаси» видана в Дніпропетровську, тиражем 5000 екземплярів, але, як каже священик, днями йому надійшли пропозиції від київських і московських видавництв про перевидання її більшими тиражами до кінця цього року. Всі кошти, отримані від реалізації цієї о. Микола Несправа планує перерахувати до благодійного дитячого фонду «Острів надії». 

«Головна ідея моєї книги - ми живемо на Землі, іншої у нас немає і ніколи не буде. Тому треба жити і радіти кожному дню, і берегти її, щоб передати своїм нащадкам. Думка, звичайно, не нова, але актуальності своєї, на жаль, не втратила », - додав священик. 

За матеріалами: РІСУ

Джерело:    КРЕДО

четвер, 18 жовтня 2012 р.

18.10.2012р. Б. / Дні української культури у Римі 2012


З 19 по 21 жовтня 2012 р. в Римі четвертий рік поспіль пройдуть дні української культури. Цьогорічний захід відбудеться за ініціативи Посольства України в Італії, УГКЦ в Італії, Релігійного товариства «Свята Софія», Додаткового радника для країн Східної Європи міської ради Риму Тетяни Кузик та українських громадських організацій (Центральна Координаційна Рада Українських Об’єднань в Італії, Християнське товариство українців в Італії, Асоціація «Берегиня», Асоціація «Оріана»).
 
                           Програма:
-          19 жовтня о год. 15.00 (sala Gonzaga, via della Consolazione, 4): Міжнародна конференція: Видатні імена України: «Соломія Крушельницька – українська квітка на італійській землі». Вхід вільний.
-          19 жовтня о год. 19.30 (Центр Польської культури у Римі, via Vittoria Colonna, 1): Музичний вечір за участю Нар. Артистки України, солістки Віденської опери Вікторії Лукянець. Акомпанує Ірина Корчинська. Вхід по запрошенням: тел. 3358146305.
-          21 жовтня о год. 14.00 (Церква Марія дей Монті, Via della Madonna ai Monti, 41): Святковий концерт за участю Нар. Артистки України Вікторії Лукянець. Акомпанує Ірина Корчинська. Вхід вільний.

Джерела: www.chiesaucraina.it/

Воїни Христа Царя

середа, 17 жовтня 2012 р.

17.10.2012р. Б. / Ватикан про фальшивих лицарів



Кавалери і дами Суверенного Мальтійського Ордену
 
З лицарських орденів Апостольська Столиця визнає тільки мальтійців і лицарів Гробу Господнього.

Окрім так званих «Папських лицарських» (історично – кавалерійських) орденів як організацій, які реально носять назви орденів, у сенсі нагород, які визначає папа, – Апостольська Столиця визнає та оточує опікою тільки два лицарські ордени: Суверенний Орден Мальтійських Лицарів і Лицарський Орден Гробу Господнього в Єрусалимі. Заяву держсекретаріату оприлюднило сьогодні з цього питання прес-бюро Апостольського Престолу.

Зазначається, що Апостольська Столиця не передбачає у цій галузі жодних новацій, а також не має наміру додавати до згаданих жодного нового лицарського ордену. Всі інші не визнаються Ватиканом, який, відповідно, не є гарантом їхньої історичної або юридичної законності, цілей або оргструктур.

«Аби уникнути будь-яких можливих сумнівів, пов’язаних, наприклад, із безпідставним виданням документів або неналежним використанням святих місць, а також аби запобігти подальшим зловживанням, які могли би завдати шкоди людям доброї віри, Апостольська Столиця заявляє, що не надає жодної цінності ніяким сертифікатам приналежності або відзнакам (інсигніям), які ці групи видають, і визнає неналежним використання храмів або каплиць для так званих «церемоній інвеститури».


За матеріалами: wiara.pl

Джерело:    КРЕДО

17.10.2012р. Б. / Представники Церков закликали Президента ветувати закон, що посилює контроль за релігійними організаціями



 
Всупереч домовленості з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій 16 жовтня 2012 року Верховна Рада ухвалила в цілому як закон законопроект №10221, який вносить суттєві зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
 
Ухвалений закон значно ускладнює порядок набуття релігійними організаціями статусу юридичної особи у зв’язку із запровадженням двох не узгоджених між собою реєстраційних процедур – реєстрацію статутних документів та державну реєстрацію (внесення до Єдиного реєстру юридичних осіб). 

Крім цього, подібно до часів радянського тоталітарного минулого, законопроект №10221 надає право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про свободу совісті та віросповідання органам прокуратури, Мінкультури та іншим міністерствам, місцевим адміністраціям та органам місцевого самоврядування. 

Цим рішенням парламентська більшість повністю проігнорувала позицію релігійної спільноти та домовленості, досягнуті Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій з автором проекту – Постійним Представником Президента України у парламенті Юрієм Мірошниченком та його розробником – Міністерством юстиції України в особі Першого заступника Міністра Інни Ємельянової. 

Сам розгляд проекту у сесійній залі Верховної Ради відбувся без обговорення і тривав менше хвилини, чого було достатньо для процедури голосування. При цьому профільний Комітет з питань культури і духовності, більшість в якому складають представники опозиції, не підготував текст законопроекту до другого читання, чим унеможливив врахування поправок ВРЦіРО. 

Розробка Мін’юстом та ухвалення парламентом законопроекту № 10221 відбулись, незважаючи на обіцянку Президента України Віктора Януковича, дану главам церков і релігійних організацій під час зустрічі 21 квітня 2011 року, що до законодавства про свободу совісті не будуть вноситись зміни у разі відсутності їх консенсусної підтримки з боку конфесій. 

Члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій вже підготували звернення до Глави держави за проханням застосувати право вето на законопроект № 10221 у частині недопущення будь-яких змін до тексту чинного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». 

Відповідний лист був переданий особисто Віктору Януковичу під час його зустрічі з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), що відбулась 17 жовтня у приміщенні Адміністрації Президента України, повідомляє Інститут релігійної свободи. 

Звернення до Президента України підписали усі глави конфесій, присутні на зустрічі. Окремо це питання порушили у своїх виступах Предстоятель УПЦ КП патріарх Філарет та Глава УГКЦ верховний архієпископ Святослав. 

«Вважаємо розробку Міністерством юстиції та ухвалення Верховною Радою законопроекту № 10221 кроками до дестабілізації релігійної ситуації у суспільстві, погіршення рівня свободи віросповідання в Україні, створення суттєвих перешкод для духовного та соціального служіння церков і релігійних організацій», – наголосили глави конфесій у своєму зверненні. 

За їх словами, необхідність застосування вето до законопроекту № 10221 обумовлена повним ігноруванням позиції релігійної спільноти та домовленостей, досягнутих ВРЦіРО з автором проекту – Постійним Представником Президента України у парламенті Юрієм Мірошниченком та його розробником – Міністерством юстиції України. 

На переконання глав церков і релігійних організацій, застосувавши право вето до законопроекту №10221, Глава держави стане на захист фундаментального права людини на свободу віросповідання та підтвердить раніше проголошені обіцянки. 


За матеріалами: Інститут релігійної свободи 

Джерело:    КРЕДО

вівторок, 16 жовтня 2012 р.

16.10.2012р. Б. / «Людина всесвіту – великий українець Йосип Сліпий» - урочиста академія в Донецьку


13 жовтня 2012 року у Донецьку в приміщенні музею «Смолоскип» в рамках Форуму небайдужих, відбулася урочиста академія «Людина всесвіту –великий українець Йосип Сліпий». У Форумі взяв участь Преосвященний владика Степан (Меньок), екзарх Донецько-Харківського екзархату УГКЦ, який розповів  цікаві факти із життя Патріарха.

Захід відбувся із ініціативи ВГО інвалідів «Чорнобиль-Допомога», яку очолює Віктор Тупілко. Ця організація існує ще із радянських часів  і її головний центр знаходиться саме у Донецьку. З ініціативи цієї організації створено музей «Смолоскип», який діє шостий рік поспіль і в якому проводяться Форуми небайдужих не менше, як раз на  місяць. «Оскільки 2012 рік оголошено роком пам’яті Патріарха Йосипа (Сліпого) в УГКЦ, який вважається величною постаттю українського народу, ми вирішили провести урочисту академію на честь нього», - зазначив п. Віктор Тупілко. Під час цього заходу було представлено Заповіт Патріарха, також прозвучав автентичний фрагмент проповіді Йосипа Сліпого, усі бажаючи оглянули виставку кращих робіт дитячого конкурсу «Слідуючі Заповіту Йосипа Сліпого» та виставку робіт «Зриме слово-християнські символи у вишивці». «Під час таких Форумів ми вшановуємо пам'ять достойних людей. Цього разу постать Патріарха Йосипа об'єднала людей різних конфесій», - зазначив п. Віктор Тупілко.

Прес-служба Донецько-Харківського екзархату УГКЦ