Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 13 березня 2012 р.

13.03.2012р. Б. / «Кожному Господь дав свої таланти»,- блаженніший Любомир



Духовенство, педагогічний колектив і учні Пилипчанської загальноосвітньої школи, а також звичайні миряни 10 березня тепло вітали у с. Пилипче на Борщівщині Блаженнішого кардинала УГКЦ Любомира Гузара. На запрошення місцевого навчального закладу відвідати музей свого давнього товариша – художника Якова Гніздовського Блаженніший Любомир відгукнувся з радістю.
 
Видатний український митець Я. Гніздовський народився і виріс у с. Пилипче. Ще з дитинства хлопець проявляв свою обдарованість. Нині багато людей у світі знають твори Я. Гніздовського, проте, як висловився кардинал Любомир, найголовнішим є те, що «він був людиною, і то дуже порядною. У моєму житті було троє людей, які вражали мене своєю порядністю, людяністю та вихованістю. Одним із тих трьох був Яків Гніздовський, з яким я знався в Канаді, а пізніше в Римі. Ви можете пишатися, що цей чоловік є вихідцем із вашого села».
 
На зустріч із Блаженнішим Любомиром, яка була присвячена пам’яті художника, прибули віце-канцлер Бучацької єпархії о. Дмитро Ненчин, декан Мельнице-Подільського деканату о. Володимир Крушинський, адміністратор греко-католицької парафії Борщова о. Богдан Боднар, парох місцевої громади о. Андрій Синишин, а також представники районної та сільської рад. В ошатно впорядкованому музеї екскурсію для почесного гостя та всіх інших гостей провели самі ж учні школи. Борщівська вишивка, якою оформлено музей, конференц-зал і яка колоритно дивилась на дітях та їх наставниках, засвідчила небайдужість до свого рідного, а також підкреслила духовне сопричастя із творчістю земляка, любов до України.
 
На зустрічі відчувалась особлива духовна атмосфера: вірші та розповіді про художника переплітались із спогадами Блаженнішого Любомира, який радо відповідав на запитання учнів та вчителів. Пізніше разом із парафіянами села, які чисельно прийшли до свого храму, Блаженніший Любомир помолився панахиду за упокій душі Я. Гніздовського.
 
Спогади про талановитого митця додали також і всім присутнім відваги розкривати і розпізнавати свої таланти, помножуючи їх. Зрештою, вже у храмі на цьому наголосив Блаженніший Любомир: «Сьогодні я є тут не тільки, щоб вшанувати пам’ять свого товариша і подивляти його талант, я є тут, щоб сказати вам, що кожному з вас Господь дав свої таланти, і ви теж маєте обов’язок і право розвивати і помножувати їх на славу Божу і для добра України».
 
 
Довідка
Яків Гніздовський народився 27 січня 1915 р. в с. Пилипче, нині – Борщівського району. Вчився в гімназіях Чорткова і Львова, а потім продовжував навчання у приватній школі прикладного мистецтва у Львові. Як обдарованого учня його послали (1938) на студії до Варшавської Академії Красних Мистецтв. Він був стипендіатом митрополита Андрея Шептицького. Свої перші роботи – карикатури опублікував у львівському сатиричному журналі «Комар».

З 1939 р. продовжував навчання в Академії Мистецтв у Загребі (Хорватія). Там студіював живопис, скульптуру, різьбу по дереву. У 1944 р. із золотою медаллю закінчив науку. П’ять років після академії – час пошуків, блукань художника. Розчарований у мистецтві й житті, він поселився у Мюнхені. Тут оформляв та ілюстрував журнали. Злигодні, поневіряння, що переслідували його на кожному кроці, молодий художник передав у ранній картині «Бездомні». Наприкінці 1940-их років кілька картин Я. Гніздовського потрапили на виставки. Вони вражали технічною складністю і довершеністю. У 1949 р. Я. Гніздовський виїхав до США. У Міннеаполісі влаштувався дизайнером у рекламну фірму. Це була перша в його житті робота, за яку він отримав платню. Згодом на виставці графіки Міннеаполіського інституту мистецтв експонували дві його роботи. Одна з них – «Кусу» – отримала другу премію. Через кілька тижнів картина «Яйце» на державному ярмарку в Міннеасоті також відзначена другою премією. Через деякий час митець переїхав до Нью-Йорка. Тут знову чекали боротьба за життя, поневіряння. Пробував себе в скульптурі, кераміці, але головна мета, якої хотів досягти, – досконало оволодіти технікою деревориту. Після багатьох років шукань художник ціною неймовірних зусиль знайшов у мистецтві свій шлях і визнання.

1956 р. митець виїхав на два роки в Париж, де організував дві персональні виставки. Дереворити Я. Гніздовського демонстрували більш як на ста виставках у США, Канаді, у країнах Європи, Азії, Латинської Америки та Африки. Роботи нашого земляка знайшли дорогу до великих музеїв США і Канади, зберігаються у приватних збірках. Творчість Я. Гніздовського засвідчує: він був співцем української землі на американському континенті. У США видано кілька альбомів його дереворитів. Президент Дж. Кеннеді, обладнуючи робочий кабінет у Білому домі, вибрав дві картини Гніздовського – «Зимовий пейзаж» і «Соняшник».

Помер 8 листопада 1985 р. в Нью-Йорку. Перед смертю заповідав, щоб його прах перевезли в Україну. Біля батьківських могил у с. Пилипчому він знайшов вічну тишу.


www.yl.edu.te.ua

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар