Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятницю, 30 вересня 2011 р.

30.09.2011р. Б. / Православні та греко-католики молилися за жертв розстрілів у Бабиного Яру

 

У 70 річницю від початку масових страт мирного населення та військовополонених у Бабиному Яру, 29 вересня, за жертв розстрілів відбулася панахида. Богослужіння очолив Патріарх Філарет (УПЦ КП), якому співслужили єпископи Васильківський Феодосій, Богуславський Євстратій та Вишгородський Агапіт, а також духовенство столичних храмів і монастирів. У панахиді брав участь єпископ-помічник УГКЦ Йосиф (Мілян).

 
Біля пам’ятника жертвам Бабиного Яру зібралося кілька сотень чоловік. У виступах було підкреслено, що Бабин Яр, як місце трагедії, не можна ділити за національною ознакою, адже тут були знищені люди різних національностей та віросповідань – євреї, роми, караїми, українці та росіяни, радянські військовополонені. Також виступаючі нагадали, що у Бабиному Яру почали ховати жертв тоталітарного більшовицького режиму ще задовго до трагічного вересня 1941 р. – тут ховали загиблих від Голодомору 1932-33 рр., тут закопували розстріляних під час сталінського терору 1930-х рр. 


Звершивши панахиду, Патріарх Філарет у своєму слові підкреслив, що обов’язок християн молитися за померлих, а особливо молитися за тих, хто загинув у таких трагічних обставинах, як жертви Бабиного Яру. Після панахиди скорботна хода на чолі з Патріархом обійшла пам’ятники, встановлені на території Бабиного Яру – камінь пам’яті загиблих ромів, меморіал жертвам фашизму та хрест пам’яті на честь українських патріотів. 


Біля останнього присутні проспівали «Вічну пам’ять», а Патріарх нагадав, що ще багато років тому йшлося про будівництво на цьому місці каплиці. «Ганьба буде нам, українцям, якщо ми не збудуємо тут у найближчий час каплицю, де кожен християнин зміг би помолитися за загиблих у Бабиному Яру!» – наголосив він. Про це інформує прес-служба Київської Патріархії. 


29 вересня 2011 р. виповнилося 70 років від початку здійснення фашистськими окупантами масових страт мирного населення та військовополонених у Бабиному Яру, який тоді був околицею Києва. Жертвами розстрілів стали євреї, роми, військовополонені з розташованого поруч Сирецького концентраційного табору. У Бабиному яру завершилося життя багатьох українських патріотів, що були розстріляні нацистами за зв’язок з націоналістичним підпіллям, серед яких найбільш відомою є поетеса та громадський діяч Олена Теліга. 


Всього від рук фашистів у Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч чоловік. Назва «Бабин Яр», поруч з назвами нацистських таборів смерті «Бухенвальд», «Освенцим - Аушвіц», «Треблінка», стала одним із символів Глокосту – масового знищення євреїв під час ІІ Світової війни, а також символом нелюдської окупаційної політики фашизму на українській землі. 


За матеріалами: РІСУ 

Джерело: КРЕДО 


Якщо ми, усі українці, за браком розуму не спроможні жити між собою в мирі, злагоді і любові, то бодай, спільне лихо, молитва та спільні вчинки нас примирять і схаменувши, нагадають нам про правдиві, "православні" цінності, які ніколи не проминають!

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

середу, 28 вересня 2011 р.

28.09.2011р. Б. / У Зарваниці відбувся тренінг для представників мирянських організацій з різних єпархій УГКЦ


23-25 вересня 2011 року, з ініціативи Комісії у справах мирян УГКЦ у Зарваниці відбувся тренінг для представників мирянських організацій з різних єпархій Української Греко-Католицької Церкви.

Метою тренінгу було навчити мирян планувати свою діяльність, створювати і ефективно працювати в команді, вирішувати конфлікти, правильно розробляти інформаційні повідомлення та ін.
 
Під час вишколу приділялось також чимало часу на обговорення важливих та актуальних тем сьогодення, які стосуються особи мирянина, зокрема: «Бути мирянином у ХХІ столітті», «Стережіться фальшивих пророків».
 
Окрім навчання, учасники семінару мали змогу спільно молитися на Божественній Літургії та Вечірні, переглядати дидактичні фільми, обмінюватись цінним досвідом і, звичайно, духовно збагатитися у найбільшому Марійському відпустовому місці України.
 
Загальна кількість учасників цього тренінгу склала 80 осіб. Серед них були також і 5 представників від Стрийської єпархії, а саме: о. Олег Кобель, Голова комісії мирян Стрийської єпархії УГКЦ, п. Люба Супрун («Клуб католицької інтелігенції»), п. Галина Бого («Товариство вчителів католиків»), п. Анна Форостина та п. Оксана Лісовська («Матері в молитві»).
 
Повідомив о. Олег Кобель,
Голова комісії мирян Стрийської єпархії УГКЦ

понеділок, 26 вересня 2011 р.

26.09.2011р. Б. / Архиєпископ Міхалік: християни залучені до боротьби з сатаною



Архєпископ Юзеф Міхалік.
Фото: Jakub Szymczuk

За словами глави Конференції Єпископату Польщі, Перемишльського митрополита, архєпископа Юзефа Міхаліка, християни «включені у велику справу боротьби за Царство Боже», в боротьбу «із сатаною, із силами темряви, з могутністю зла».
 
«Ми, християни, ти і я, кожен з нас, включений у велику справу боротьби за Царство Боже на землі, у своєму серці, у серці свого сусіда, всюди. Ми включені в цю боротьбу з сатаною, із силами темряви, з могутністю зла», – заявив ієрарх у своїй суботній гомілії в м. Кросно. 

«Не випадково, що відбувається боротьба з хрестом, боротьба зі святими символами, що сатанізм пропагується, що зневажається Святе Письмо та святі символи, і що заохочується, оплачується за наші гроші, фінансується людей, щоб провокували», – зауважив ієрарх. Однак, він зазначив, що з огляду на ці явища «народ прокидається». «Кількість протестних акцій проти просування сатанізму, проти розвитку цих різних зловживань неочікувана», – підкреслив він. 

Архиєпископ зазначив – «Це важливий момент, ми собі усвідомили, що ми залучені до боротьби з силами темряви і що ми будемо нести відповідальність за те, чи в наших серцях пануватиме Царство Боже, чи буде панувати царство сатани». 

«Слід, щоб ми були співпрацівниками доброї справи, Христа, щоб ми стали поруч із Ним. Щоб ми зрозуміли, чим є віра, а віра – це прагнення віддавати першість Ісусові, Євангелії, надприродним цінностям – істині, що має перемогти, добру, яке треба вибирати. Сила Церкви – це ти, кожен із нас», – сказав архиєпископ Перемишля. 

В суботу в Кросні відбувся молобень Троянд Живого Розарія Перемишльської архидієцезії. В літургії брало участь понад 5 тис вірян. 


За матеріалами: gosc.pl

Джерело:            КРЕДО

пʼятницю, 23 вересня 2011 р.

23.09.2011р. Б. / Верховна Рада не захистила таємницю сповіді



 

Ініціатором законопроекту про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо дотримання таємниці сповіді) (№5335 ) виступив народний депутат України В. Марущенко. Метою даного законопроекту, як зазначається у Пояснювальній записці до нього, є гарантування права на таємницю сповіді та недопущення зловживань в питаннях розголошення професійної таємниці фахівцями у галузі права, нотаріусами, лікарями, психологами, а також усунення недоліків, що існують у сфері правової регламентації прав учасників кримінального процесу.

 
Проектом пропонувалося внести до пункту 1 частини 1 статті 69 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі КПК України) зміни, суть яких полягає у встановленні вимоги про письмову форму дозволу особи, що довірила адвокату або іншому фахівцю у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріусу, лікарю, психологу відомості при здійсненні ними професійної діяльності, на їх розголошення в процесі допиту, і вилученні із переліку осіб, зазначених у цьому пункті, священнослужителів. 


Також пропонувалося доповнити частину 1 статті 69 названого Кодексу новим пунктом 6, у якому визначається, що священнослужителі не можуть бути допитані в якості свідків з приводу відомостей, отриманих ними під час сповіді. 


Голосування цього законопроекту відбулося 22 вересня. Поіменне голосування про проект Закону про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо дотримання таємниці сповіді) (№5335) - у другому читанні та в цілому дало такі результати: За-87 Проти-0 Утрим.-0 Не гол.-288 Всього-375 Рішення не прийняте. 


На прохання спікера В.Литвина було поставлено на голосування питання про повернення до розгляду проекту Закону про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо дотримання таємниці сповіді) (№5335). Однак також не набрало потрібної кількості голосів. 


Таким чином, законопроекти про дотримання таємниці сповіді Верховна Рада відхилила повністю. 


За матеріалами: РІСУ 

Джерело:          КРЕДО 

четвер, 22 вересня 2011 р.

22.09.2011р. Б. / Боротьба за храм: між спасінням і прокляттям


 
З цього моменту противники повернення храму «вибирають між спасінням і прокляттям». Про це написав у своєму відкритому листі до голови міськради настоятель католицької парафії у Севастополі о. Юрій Зімінський
 
Як відомо, на останній сесії міська рада схвалила проект рішення депутата від КПУ Артема Мальцева, яким відмовила місцевим римо-католикам у поверненні їм храму. 


Виступ депутата А. Мальцева, який передував голосуванню з цього питання, багатьох присутніх здивував своїм невіглаством і агресивністю. Наведемо один приклад: під час Великої Вітчизняної війни бомбили Севастополь не фашисти, а фашисти-католики. 


Внаслідок цього, ряд севастопольців, членів католицької громади звернулися до Служби безпеки України в Севастополі з скаргами на депутата А. Мальцева, звинувативши його в розпалюванні релігійної ворожнечі. 


У той же час настоятель католицької парафії о. Юрій Зімінський, висловив свою точку зору у відкритому листі голові міської Ради Севастополя Юрію Дойнікову: 

«Стаття депутата міськради Мальцева (від КПУ) в «Славі Севастополя» від 31 серпня ц.р., як також і висловлювання інших депутатів, свідчать про глибокі особистісні і соціальні недоліки нашого суспільства і про відверто дискримінаційне ставлення до католиків Севастополя. До держави Ватикан севастопольські католики не мають ніякого відношення, а твердження про його нібито багатства, свідчать навіть не про ханжество, а про елементарне невігластво. 

Тому, перепрошую, але, я змушений повідомити Вам, Юрію Васильовичу, наступне - я, грішний раб Божий, священик Вселенської Церкви Христової, під час недільної Святої Літургії перед вірними піднявши ліву руку і владою, даною мені Церквою, оголосив наступне - «З цього моменту, всі противники і злостивці в питанні повернення храму св. Климента в місті Севастополі віруючим християнам-католикам для прославлення Всемогутнього Бога, в Трійці Пресвятій Єдиного і на спасіння багатьох, вибирають між радістю і горем, здоров'ям і хворобами, спасінням і прокляттям. Нехай врятує і збереже всіх людей доброї волі, відповідальних за це питання, сила імені Христа Господа, міць його Спасительної Крові і могутність Хреста Голгофського». Ніякі ряси і митри не в змозі протистояти цій Істині бо все інше від лукавого!». 


За матеріалами: Гражданская оборона

Джерело:           КРЕДО 

понеділок, 19 вересня 2011 р.

19.09.2011р. Б. / Святого Климента на місці його мучеництва, як і раніше, переслідують


 
Католики Севастополя обурюються лицемірством місцевої православної ієрархії і офіційної влади. 15 вересня в Херсонесі завершилася міжнародна конференція з церковної археології «Херсонес - місто святого Климента». На заході лунало багато промов про єдність, і про той фундамент, яким є постать Папи Климента для пошуків цієї єдності. Але декларування цих прагнень не завадило організатором конференції демонстративно ігнорувати місцеву католицьку громаду, яка також носить ім’я св. Климента. 

 
Останнім офіційним заходом конференції була хресна хода та освячення хреста на честь святого Климента Римського на острівці Св. Климента в Козачій бухті. У конференції брали участь митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, міський голова Севастополя В. Яцуба та запрошені здалеку вчені археологи. 


А от чомусь представників Католицької Церкви в Севастополі організатори не зуміли знайти, щоб запросити. Хоча їм добре відомо що і громада, і 100-літній храм, який досі оскверняється, носять ім'я св. Климента. 


Чому не була запрошена місцева католицька громада святого Климента здогадатися не складно. У день відкриття конференції, коли виголошувалися урочисті промови про пошук джерел об'єднання з Європою, в міській раді на сесії творилося беззаконня - католицькій громаді винесли вердикт - храм повертати не збираються, і він підлягає подальшому оскверненню - перебудові в кінотеатр. Мотивувалось це тим, що Севастополь - православне місто, і католикам там не місце. 


І це саме тоді, коли влаштовуються урочистості з приводу 1910-ліття з дня смерті святого Климента, в 1150-річну річницю отримання його мощей. Як за радянських часів - говоримо тільки про те, що подобається, а от річницю 100-річчя освячення храму св. Климента в Севастополі - пропустимо, як і існування католицької громади св. Климента, в якої навіть знаходиться частина мощей святого Климента. 


Звичайно ж про таку відкриту дискримінацію не повідомили учасників конференції. І коли католичка - відомий професор археології Ельжбета Ястрембовська дізналася про цей факт, вона була шокована. Своє обурення вона висловила директору Херсонеса, колишньому меру Севастополя Леоніду Жунько. 


Про церемоніїю освячення хреста варто сказати окремо. Святий Папа Климент - покровитель Одесько-Сімферопольської дієцезії і севастопольської католицької парафії. Саме до нього місцеві віряни моляться про заступництво і припинення осквернення святинь в Севастополі. Тому на освяченні хреста на честь св. Климента прийшов і настоятель Севастопольської парафії о. Юрій Зімінський і вікарій о. Ян Білецький з групою парафіян.
Коли на острів прийшла хресна хода з Херсонесу, яку очолював священик з московської парафії Св. Климента о. Леонід Калінін, він підійшов до католицьких священиків та по-братньому з ними обійнявся. Адже і хрест він віз встановити як символ єдності християн.
А ось митрополит Лазар повів себе інакше. Благословивши свою паству, він не тільки не привітав католицьких священиків, він навіть не подивився у їхній бік. Оскільки католики стояли дуже близько до спорудженого амвону, їх відтіснив ряд протоієреїв і кілька широких спин, яких, незважаючи на «парадний» одяг, поставили ближче - щоб католики в кадр не потрапили. Проте боятися не було чого - тут знімало тільки православне телебачення, тому в кадрі «зайвих» не було.


Відразу після вручення подарунків митрополиту до нього підійшов представник католицької громади, і, скориставшись нагодою, вручив йому Відкритий лист з проханням розглянути дискримінацію громади на засіданні міжконфесійної ради Криму «Мир - дар Божий», головою якої є митрополит Лазар. Він також попросив допомогти у відновленні справедливості з приводу храму св. Климента в Севастополі.
Варто сказати, що католицькій громаді часто закидають, що вона малочисельна - всього 300-400 людей. Проте, на таку важливу подію, як встановлення пам'ятного хреста Св. Клименту, на хресну ходу зібралося лише близько 100 чоловік. Якщо додати учасників конференції та роту моряків, половина з яких несли хоругви, то в цілому було трохи більше 200 осіб. Де ж ті 80% православних Севастополя, в якому мешкає 380 000 людей? 


У Севастополі мощі святого Климента знаходяться в і у православних і у католиків. Віряни обох конфесій до нього підносять молитви. Але, як переконані католики, поки не буде намагання любити ближніх, а особливо братів у Христі в серцях, всі молебні та обряди будуть просто струсом повітря. 


За матеріалами: Католический Крым

Джерело: КРЕДО



Не випадково сатану називають "мавпою" Бога, бо він, обманюючи нас людей, все мавпує зі Всевишнього і навіть, намагається "косити" під ангела світла, підмінючи правду - брехнею, а любов - ненавистю і лицемірством...


Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

неділю, 18 вересня 2011 р.

18.09.2011р. Б. / Святого Климента на місці його мучеництва продовжують переслідувати

15 вересня завершилася в Херсонесі міжнародна конференція з  церковної археології «Херсонес  місто святого  Климента».

Останнім офіційним   заходом  конференції  була Хресна хода і освячення  хреста святого Климента Римського на острівці Св. Климента в Козачій бухті. Вартує сказати, що на конференції виголошувалося багато промов про єдність, і про той фундамент, яким є фігура папи Климента для пошуків цієї єдності. Виголошували ці промови і митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, і глава міста Севастополя В. Яцуба і запрошені  вчені археологи.

А ось чомусь представників Католицької церкви в Севастополі організатори не зуміли знайти, щоб запросити. Хоча їм добре відомо що і спільнота, і 100-річний храм, який до цих пір оскверняється в місті носять ім'я священномученика Климента.

Чому взагалі   не була запрошена місцева католицька громада святого Климента здогадатися не складно. В день відкриття конференції, коли виголошувалися урочисті промови про пошук джерел об'єднання з Європою, в міській раді на сесії творилося беззаконня - католицькій спільноті винесли вердикт - храм повертати не збираються, і він підлягає подальшому оскверненню - перебудові в дитячий кінотеатр, посилаючись на те, що Севастополь - православне місто і католикам тут не місце.

І це саме тоді, коли влаштовуються торжества з приводу 1910 ліття кончини святого Климента, в 1150-річну річницю отримання його мощів.

По-радянськи - говоримо лише про те, що подобається, а ось річницю 100-ліття освячення храму св. Климента в Севастополі - пропустимо, як і існування католицької спільноти св. Климента, в якій навіть знаходяться  мощі святого Климента.

Звичайно ж про таку відкриту дискримінацію не повідомили учасників конференції. І коли католичка - відомий професор археології Ельжбета Ястрембовська дізналася про цей факт, вона була обурена до глибини душі і звернулася з питанням до директора Херсонеса, колишнього мера Севастополя  Леоніда Жунько. Чому на конференції говориться одне, а за її стінами відбувається протилежне!? 

Про церемонію освячення варто сказати окремо. Святий Папа Климент - заступник Одесько-Симферопольської єпархії і нашої парохії. Саме до нього возносимо ми молитви про заступництво і припинення осквернення святинь в Севастополі.  Тому  на освячення хреста прийшли і настоятель Севастопольської парохії о.Юрій Зімінський і вікарій о.Ян Белецький  з групою вірних.

Коли на острів прийшла Хресна хода з Херсонеса, яку очолював священик з Московського приходу Св. Климента о.Леонід Калінін, він підійшов до католицьких священиків і по братський з ними обнявся. Адже і хрест він віз встановити як символ єдності християн.

А ось митрополит Лазар повівся по-іншому. Благословивши свою паству, він не лише не привітав католицьких священиків, він навіть не подивився в їхню сторону. Оскільки вони стояли надто близько до спорудженого амвона, їх відтіснив ряд протоієреїв  і пара широких спин, яких, не дивлячись на "парадний" одяг поставили ближче - щоб не дай Бог католики в кадр не попали. Але боятися нічого - тут знімало лише православне телебачення, тому в кадрі "зайвих" не було.

Відразу після вручення подарунків митрополитові до нього підійшов представник католицької спільноти, скориставшись випадком, і вручив Відкритий лист з проханням розглянути дискримінацію спільноти на засіданні міжконфесійної ради Криму "Мир - дар Божий", головою якої є митрополит Лазар. І попросив допомогти у відновленні справедливості з приводу храму св. Климента в Севастополі. "Побудувати новий?" перепитав митрополит   Лазар, (хоча ще 15 років тому він вже  був прекрасно обізнаний про цю проблему, і до цих пір благочинний  Севастополя Сергій Халюта сумнівається, чи варто припинити осквернювати храм? і деякі священики навіть   відкрито забороняють ставити пастві свої підписи за повернення храму. А депутати воюють проти нас посилаючись на своє "православ'я") "Ні, відновлення 100-річного храму", - підкреслив пан Віктор Беляк.

Варто сказати, що католицькій спільноті часто пред'являють претензії, що вона нечисленна - всього 300-400 чоловік. Дивно, що на таку знакову подію, як встановлення пам'ятного хреста Св. Клименту на Хресній ході зібралося близько 100 чоловік. Якщо додати учасників конференції і роту моряків, половина яких несли корогви, то в цілому було трохи більше 200 чоловік. Де ж, ви, 80 % православних 380 000 міст  Севастополя?
Стосовно ж нас - то головне, що ми вшанували честь Св. Папи Римського Климента, прийняли участь в урочистому молебні, хоч і як незвані гості, і вручили лист главі православних християн Криму з проханням вгамувати своїх прихожан, які розперезалися в ксенофобії, або ж оголосити про те, що  севастопольські депутати  ними не є. До того ж розглянути на відкритому засіданні Міжконфесійної ради Криму факти дискримінації і прояви релігійної нетерпимості в Севастополі і винести належний вердикт.

В нашому місті мощі святого Климента знаходяться і у православних і в католиків. Всі ми возносимо до нього молитви. Але  доки не буде прагнення любити ближніх, а особливо братів в Христі в серцях, всі молебні і обряди  будуть просто струсом повітря.

Ірина Шухтуєва

Джерела: www.crimeacatholic.info
               

пʼятницю, 16 вересня 2011 р.

16.09.2011р. Б. / Церква – не підприємство


 
Церква не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому має сплачувати комунальні тарифи, встановлені для населення, а не підприємств.Про це заявив керівник департаменту інформації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Ігор Яців, коментуючи чинну постанову Кабінету міністрів України № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" як для підприємств, так і для церков. 

"Це несправедливо, коли церква платить за спожиту електроенергію чи газ за тарифами комерційних підприємств, які заробляють кошти, ведучи підприємницьку діяльність. Церква не є суб'єктом підприємницької діяльності. Вона здійснює свою діяльність за пожертви вірних, які вже є оподатковані на місцях праці вірян", - зауважив Яців.

На його переконання, комунальні тарифи для храмів мають бути на тому ж рівні, що і для населення. Разом з тим, священник зауважив, що його церква не розглядала ще можливість оскарження урядової постанови, оскільки подібні питання вирішуються спільно із членами Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій, куди входить також і УГКЦ.

"Дискусія на цю тему буде значно змістовнішою і продуктивнішою, якщо вестиметься на рівні всієї ради, а не окремої конфесії", - уточнив Яців.

За його словами, нове засідання ради ще не проводилось. "Я не знаю, коли відбудеться наступна зустріч. На попередньому засіданні ради комунального питання ще не існувало", - додав керівник департаменту інформації УГКЦ. 

Нагадаємо, 9 вересня у листі до глави держави предстоятель Української православної Церкви МП Володимир просив не підвищувати церкві комунальні платежі.


За матеріалами: gazeta.ua 
Джерело: 
КРЕДО

четвер, 15 вересня 2011 р.

15.09.2011р. Б. / Кому не догодив Патріарх Йосиф

Священик УАПЦ Євген Заплетнюк на своєму відеоблозі у доволі хамській манері «піддав різкій критиці нещодавню спільну акцію греко-католиків та представників місцевої влади, під час якої тернопільські школи отримали в дарунок тридцять вісім (за іншими джерелами – 35) портретів Йосифа Сліпого – католицького кардинала, і верховного архиєпископа Львівського УГКЦ». Про це, зокрема, інформує «незалежний православний церковно-освітній інтернет-проект «Автокефалія».

Згаданий батюшка відомий не стільки своєю пасторською діяльністю чи богословськими творами, як не сприйняттям УГКЦ. Інколи, коли читаєш дописи Заплетнюка, складається враження, що все його «служіння» зводиться виключно до очорнення діяльності католиків, в тому числі українських греко-католиків.

У даному випадку, під приводом захисту принципу відділення Церкви від держави, отець виступає проти ініціативи фундації «Справа Патріарха Йосифа» та Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, яку підтримала Тернопільська міська рада, передати міському голові Тернополя Сергію Надалу портрети Патріарха, які планується розмістити у школах, почесних місцях, шкільних каплицях і музеях.

Залишаю на совісті православного блогера зневажливі висловлювання на адресу кардинала Йосифа Сліпого. Заяви на зразок «так званий патріарх», чи зловтішання, що колишній предстоятель УКГЦ був репресований комуністично-радянським режимом тільки за те, що підтримував окупацію Німеччиною Галичини, України і Радянського Союзу, а також демагогічні розмірковування про Зарваницю, яка, мовляв, з «натяжкою» може вважатися святинею греко-католиків – лише ілюструють примітивізм того, хто вдається до таких «розмірковувань».

Та про взаємини Церкви і місцевої влади кілька зауваг слід висловити.

Одразу ж зазначу, що ініціативу тернопільської громадськості, місцевих греко-католиків та влади можна і треба лише вітати.

По-перше, слід наголосити, що ініціатива присвячена 100-ій річниці закінчення Йосифом Сліпим Тернопільської гімназії. Це - знаковий ювілей, який мешканці Тернополя, як господарі міста, зобов’язані гідно відзначити.

По-друге, портрети Патріарха Йосифа, які, сподіваюся, вже передані за призначенням, безумовно, лише сприятимуть утвердженню у суспільстві християнських цінностей, українського патріотизму та ідеї державності.

По-третє, акція тернополян спричиниться до популяризації в Україні й світі постаті Блаженнішого Патріарха Йосифа, який у свідомості кількох поколінь українців, не зважаючи на очорнення атеїстами усіх мастей, або ж сучасними борцями з «уніатами», залишається зразком, а то й символом людини, яка своє життя присвятила утвердженню на нашій землі української Церкви, підняття її до патріаршої гідності. Без сумніву, владика Йосиф – один із найавторитетніших українців минулого сторіччя.

І насамкінець, ініціатива щодо передачі портретів Патріарха школам і музеям Тернополя не тільки не суперечить ідеї міжрелігійної чи міжконфесійної злагоди (на чому особливо спекулює священик УАПЦ), а, навпаки - сприяє гармонізації церковно-релігійного життя.

Адже йдеться, передусім, про відновлення історичної справедливості стосовно постаті Патріарха Йосифа для якого тернопільська земля – мала Батьківщина: тут в селі Заздрість він народився і здобув початкову освіту. Нагадаю, Патріарх 18 років просидів у радянських тюрмах і таборах Сибіру, а його ім’я було під суворою забороною.

І не треба робити з українців вузькоконфесійних патріотів. Переконаний, що православний Митрополит Київський, Галицький Петро Могила, перший митрополит Київський і всієї України відродженої у 1921 році Української Автокефальної Православної Церкви Василь (Липківський), інші визначні діячі нашої Церкви також будуть гідно пошановані у Тернополі, де впродовж багатьох десятиліть культивується повага до всіх, хто утверджував високі християнські стандарти.

Зрештою, як це зроблено у «православному» Харкові, коли не без сприяння місцевої влади реставровано меморіальну таблицю на честь Патріарха Йосифа, чи Вінниці, де встановлено пам’ятник Святійшому Отцю Івану Павлу ІІ.

Звичайно, було б значним перебільшенням стверджувати про ідилічність взаємин між Церквою і владою в сучасній Україні. Але тим більше заслуговує на повагу будь-яка позитивна ініціатива.

Богдан Червак
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

вівторок, 13 вересня 2011 р.

13.09.2011р. Б. / Дещо про євангелізаційну місію УГКЦ


Відразу після Патріяршого собору у Бразилії відбувся і Синод єпископів УГКЦ. Виступаючи на цьому Синоді, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук чітко окреслив своє бачення місії Церкви – проповідь слова Божого і надання якісної душпастирської опіки вірним. Без сумніву, така місія випливає з самої природи Церкви, з Її Божественного початку. Ця місія фактично становить і сам смисл існування Церкви як Божественного Інструменту продовження Христової спасенної місії у цьому світі. І чи не найбільшою перепоною у вершенні Церквою цієї місії є не зовнішня атака, тиск чи переслідування, а самовдоволене, замкнуте в собі існування. А саме до такого існування пробує Церкву схилити, а як ні – то примусити, цей світ.

Церква щоразу частіше наштовхується на спроби загнати Її до захристії, намагання закрити Їй рота, примусити мовчати про насущні проблеми нашого сьогодення. Адже голос Церкви не завжди приємно чути не тільки можновладцям, але й простим людям. Що більше – Церкву прагнуть проголосити суто людською інституцією, «відібрати» у Неї Її Божественне походження, щоб звести на рівень людського товариства, рівнозначного і рівноправного з іншими людськими інституціями. Навіть штучно створений менталітет, що Церква – це одна з форм вираження людської потреби у релігійності. І все це подається під нудким соусом толерантності та взаєморозуміння.

Коротко кажучи: світ прагне, щоб Церква мовчала.

Але якщо Церква мовчатиме, то таким чином перестане вершити своє послання, свою місію євангелізації світу. Церква покликана бути голосом сумління людського суспільства, бути голосом, який відважно, але в любові, вказуватиме на ті речі, які є руйнівними для людини як особистості.

Це своє послання Церква може вершити лише тоді, коли Вона не забуває про свою місію проповідування Радісної Новини, про євангелізацію і надання якісної опіки уже проєвангелізованим. У цьому і полягає Її завдання у туземному житті. І це наголошення Блаженнішого Святослава Шевчука мусить у кожному з нас збудити потребу задуматися над своїм місцем у Церкві, над своїм місцем у Царстві Божому, яке вже є тут між нами, але ще не в повноті. Голос Блаженнішого є голосом усієї УГКЦ, зверненим до усіх, хто належить до цієї Помісної Церкви.

Цього тижня і Вселенська Церква голосом Глави Папської Ради у справах мирян – кардинала Станіслава Рилка – вкотре наголосила на потребі включення мирян у справу євангелізації світу. «Участь мирян у євангелізації вже змінила життя Церкви і завжди є великим знаком надії. Однак слід заново відкрити для себе, чим насправді є євангелізація», – про це зазначив кардинал Станіслав Рилко у статті-розважанні над змістом місії та євангелізації у Церкві. Без активної участі мирян, справа євангелізації приречена на неуспіх. І наша Церква має тут над чим призадуматися і зробити відповідні висновки. Адже в УГКЦ участь мирян у євангелізації мінімальна.

Щоправда, не слід при цьому забувати і про клир. Часто можна чути справедливі і несправедливі нарікання на наш клир. Але мало хто задумується, що в реальності наші священики практично позбавленні душпастирської опіки і в реальному житті просто не в змозі надати іншим якісної душпастирської опіки, оскільки часто-густо плентаються дорогою туземного життя, як вівці без пастиря. Перебуваючи нерідко між молотом і ковадлом – між вимогами Церкви і тиском мирян – вони не в стані витримати того титанічного перенапруження, якого від них вимагає така ненормальна ситуація. Наші священики не менш, ніж миряни, потребують якісної душпастирської опіки і підтримки не лише з боку єпископату, але й з боку активної частини мирян. Адже на практиці активність наших мирян часто зводиться до спроб управляти Церквою, а не намагань допомогти Їй виконувати свою євангелізаційну місію. І це є одним з наслідків совєтської системи взаємовідносин, яку толерувало пануюче московське православ’я. Не слід забувати, що однією з причин передунійного упадку Київської митрополії було власне засилля церковних братств, які пробували управляти Церквою. Тому необхідно реально докладати усіх зусиль, щоб встановити нормальні, євангельські, католицькі взаємовідносини між клиром і мирянством. Бо лише за умови існування таких взаємовідносин євангелізаційна місія Церкви може бути ефективною, а не декларативною.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело:

понеділок, 12 вересня 2011 р.

12.09.2011р. Б. / «Церква завжди була, є і буде захисницею українців», − Блаженніший Святослав на святкуванні 120-ліття української діаспори в Бразилії

У суботу в українському клубі «Полтава», який вже понад 30 років діє при катедральному соборі Святого Івана Хрестителя Куритибської єпархії УГКЦ, відбувся урочистий концерт, присвячений святкуванню 120-ліття української діаспори в Бразилії. У заході взяли участь члени Синоду Єпископів УГКЦ, посол України в Бразилії п. Ігор Грушко, Консул України в Куритибі п. Лариса Мироненко, делегати Патріаршого Собору з різних куточків світу та численні гості.

Перед присутніми виступили художні колективи, які представляли різні церковні парафії та українські громадські організації в Бразилії. Учасники концерту: діти, молодь, особи старшого віку - виконували як класичні церковні твори, так і українські народні пісні й танці.

Виступаючи перед зібраними, Посол України в Бразилії п. Ігор Грушко наголосив на ролі Української Греко-Католицької Церкви в збереженні української мови, традиції і культури серед емігрантів. На його переконання, той факт, що українці Бразилії, будучи впродовж 120 років практично ізольованими від матірної землі, все ж таки зуміли зберегти власну національну ідентичність, є гідним подиву і вартий того, щоб його занесли до Книги рекордів Гіннеса.

Крім того, Посол висловив вдячність і визнання керівництву УГКЦ за діяльність, яку її душпастирі та катехити здійснюють для українців за кордоном. У цьому контексті він пригадав слова Блаженнішого Святослава з його Звернення з нагоди 20-ліття Незалежності України: «Справедлива держава повинна захищати своїх громадян, хоч би де вони були, та дбати про живий зв’язок із тими українцями, які перебувають закордоном. Для всіх нас  – чи тих, хто живе на рідній землі, чи тих, хто перебуває за її межами – батьківщина є одна, і вона повинна бути свобідною, християнською, справедливою і заможною державою, в повному значенні цих слів».

Представник Української держави в Бразилії повідомив, що незабаром має відбутися візит Президента України до Бразилії і що в графіку цих відвідин передбачена зустріч з українською громадою в Куритибі. Присутні підхопили цю новину схвальними оплесками.

Відтак Владика Володимир (Ковбич), Єпарх Куритибський, у своєму привітальному слові закликав присутніх «занести подячні молитви до Господа за Його опіку і благословення над нашим народом, що проживає в Бразилії впродовж останніх 120 років». Він пригадав, що цього року українці всього світу відзначають 20-ліття Незалежності України, а два роки тому УГКЦ відзначала ще одну знаменну подію – 20-ліття виходу з підпілля. «Ці дві важливі події в житті Церкви і народу, − на думку Єпарха Куритибського, − тісно пов’язані між собою. Українська держава постала на хвилі церковно-релігійного відродження. Так само і на поселеннях Українська Греко-Католицька Церква, окрім своєї основної місії, якою є проповідь Євангелія, всіляко допомагає українцям зберігати свою національну самобутність – мову, культуру, традиції».

Після слів Владики Володимира до присутніх звернувся п. Віторіо Сиротюк, голова Українсько-Бразильської центральної репрезентації. Він наголосив на важливій ролі Церкви в захисті прав українців та турботі про їхнє духовне, культурне, а також економічне процвітання. Він висловив побажання, щоб «Церква і надалі продовжувала свою місію серед українців в Бразилії, бо ця місія є дуже корисною і потрібною». Пан Сиротюк заохотив розвивати різні ініціативи, які повинні укріплювати зв'язок українців в Бразилії з рідною українською землею. Як приклад він навів поїздку великого числа українців з Бразилії в Україну та обмін студентами між українськими та бразильськими навчальними закладами.

Наприкінці вечора до присутніх з вітальним словом звернувся Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Привітавши всіх присутніх, Глава Церкви зокрема висловив особливу вдячність єпископові-емеритові Куритибської єпархії Владиці Єфремові (Кривому), назвавши його «українським патріархом Бразилії». Він зауважив, що 120-ліття української імміграції в Бразилії, по суті, є 120-річчям існування УГКЦ в цій латиноамериканській країні. «Бо практично від самого початку за нашими вірними, які покинули рідну землю, вирушили місіонери – священики, сестри-монахині, які служили цим людям та допомагали їм зберегти віру і традиції своїх батьків. І це не дивно, бо Церква є Матір’ю кожного віруючого і не може не піклуватися про своїх дітей, хоч би де вони були», − відзначив Блаженніший Святослав.

За словами Предстоятеля УГКЦ, цьогорічні святкування, а особливо присутність на них усього Синоду Єпископів УГКЦ, численних представників з єпархій та екзархатів УГКЦ з усього світу, якнайкраще свідчать, що «Мати-Церква не забула про своїх дітей, а піклується про них і любить їх».

На завершення Блаженніший Святослав запевнив присутніх, що «Церква завжди була, є і буде захисницею українців», а всій українській громаді побажав, щоби зберігали «український дух та могли показати всьому світові, що ми є великий християнський народ, свідомий свого духовного багатства і готовий ділитися ним із іншими народами».

Секретаріат Синоду Єпископів УГКЦ
Джерело: www.ugcc.org.ua

пʼятницю, 9 вересня 2011 р.

09.09.2011р. Б. / У Києві відзначатимуть День катехита

25 вересня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві відбудуться святкування Дня катехита. Урочистості розпочнуться об 11.00 Архиєрейською Божественною Літургією, - повідомили у Катехитичній комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ.
Як наголосив о. Михайло Гарват, голова Катехитичної комісії, «завдання катехизації – зростання у вірі та вцерковлення Божого люду, і всі ми несемо відповідальність за цю святу справу».
Організатори запрошують дітей, молодь і дорослих на Божественну Літургію до Патріаршого собору в Києві, де єпископи уділять благословення катехитам на катехитичне служіння в парафіяльних спільнотах.
Після завершення Літургії та благословення катехитів на площі перед Патріаршим собором будуть звучати релігійні пісні у виконанні незрячого священика о. Вітольда Левицького.
Департамент інформації УГКЦ
Додаток:
"Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню.
Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений" (Мр. 16, 15-16). З цих слів Ісуса Христа і випливає обов’язок Церкви поширювати віру, до якого першими були покликані апостоли, від яких цей обов’язок перейняв єпископський чин, яким допомагають священнослужителі. Гідними всякої похвали є ті особи чернечого життя та миряни - катехити, які сповнені апостольського духа з великою ревністю подають особливу і просто таки необхідну для поширення віри допомогу. При цій нагоді варто пригадати про обов’язок пароха(адміністратора) належно організувати парафіяльне катехитичне життя, заснувавши катехитичну школу, де всі без винятку  зможуть глибше пізнавати Божу науку. Слуга Божий, митр. Андрей Шептицький звертаючись до духовенства так промовляв: «Катехизація  - це перший і рішучо найважніший обов`язок  душпастиря. Хто його не сповняє, йому можна слушно зробити закид цілком не совісного душпастирування. Хто, відповідно,  дбає про молодь шкільну і виховує її на добрих християн, цей заслуговує на всяке признання (1901р.,січня 30, Крехів, Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства).
Джерело: www.ugcc.org.ua

09.09.2011р. Б. / На Форумі видавців у Львові УКУ представить понад 60 видань


 
На Форумі видавців у Львові Український католицький університет представить понад 60 видань. З них – світовий бестселер про Івана Павла ІІ «Свідок надії» –Джорджа Вайгеля, історична монографія Ігоря Скочиляса про Галицьку митрополію.
Про це CREDO повідомила прес-служба УКУ.

Стенд УКУ на Форумі буде розташований на першому поверсі Палацу мистецтв під номером 133, а також на проспекті Свободи.

Два видання видавництва УКУ візьмуть участь у конкурсі «Книга Форуму» – це підручник з латинської мови Уляни Головач та Галини Шепель і книжка о. Юрія Аввакумова «Витоки унійного богослов’я. Проблема церковної єдності в обрядових дискусіях між Римом і Константинополем в XI–XIII ст.». 

Також на Форумі видавців у Львові УКУ представить переклад книги «Ефект Медичі. Інноваційні відкриття на перетині ідей, концепцій та культур» з серії Harvard Business Publishing. Цей світовий бестселер з питань інновацій був спеціально вибраний та перекладений Львівською бізнес-школою УКУ для українського читача. У цій книзі, перекладеній на 17 мов світу, Франс Йохансон веде читача по шляху створення інновацій на перетині ідей та світоглядів. 

Серед новинок, які видавництво УКУ підготувало спеціально для Форму видавців, – підручник з латинської мови, книга «Фундація Галицької митрополії» та Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби. 

Упорядником видання «Фундація Галицької митрополії» став завідувач кафедри всесвітньої історії УКУ Вадим Ададуров. У книзі на основі уперше оприлюднених документів з архівів Австрії уточнюються причини етапи, хронологічні віхи відкриття унійної митрополії в Галичині, події, яка органічно вписується у європейський контекст початку ХІХст. 

Зовсім нова книга, яка вийде напередодні Форуму – Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби, яку упорядкував Т. Гошко, – охоплює період від середини XIV до початку XVII ст. Матеріал поділено на окремі тематичні розділи: держава і політична влада, шляхта, міста, торгівля, селяни, козаки, жінки, Церква, культура. Це дало можливість мовою документів проілюструвати різні аспекти життя тогочасного суспільства. 

15 вересня о 14:00 у конференц-залі Палацу мистецтв відбудеться презентація книжки Джорджа Вайгеля «Свідок надії – життєпис Папи Івана-Павла II». Окрім того, цю книгу та «Ефект Медичі» Франса Йохансона читачі зможуть замовити у книжковому меню Холдингу Емоцій «!ФЕСТ». 

Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50528

четвер, 8 вересня 2011 р.

08.09.2011р. Б. / «Які цінності вкладаємо в наших дітей сьогодні, – те пожнемо в нашій країні завтра», – директор київського Карітасу

Четвертий рік поспіль працівники та волонтери проекту по роботі  із кризовою молоддю і дітьми  Карітасу Київ проводять літні наметові табори для малозабезпечених дітей. Місцем відпочинку традиційно є Київське водосховище.


Цьогоріч літній дитячий табір відбувся завдяки проведенню щорічної благодійної акції «Різдвяна свічка», акції фандрайзингу спільно з торговою мережею МЕТРО і сприяння Крафт Фудз Україна.

Літні табори Карітасу спрямовані на дітей і підлітків з уразливих родин, малозабезпечених, дітей-сиріт і дітей трудових мігрантів. Ціллю проведення таких заходів, що впродовж всього літа відбуваються у різних куточках України, є здоровий відпочинок дітей, прищеплення звички активного дозвілля, розвитку навичок самоорганізації в побуті, різноманітні творчі заняття та живе спілкування, згуртування.

Місією своєї роботи працівники і волонтери Карітасу бачать не лише надання соціальної і матеріальної допомоги потребуючим людям, а й психологічну підтримку, формування цілісного християнського світогляду у дітей. Координаторами роботи із дітьми є кваліфіковані психологи, педагоги, соціальні працівники, також велика кількість обдарованих та ініціативних волонтерів.

Учасниками цьогорічного літнього табору на Київському морі стали декілька десятків дітей, якими опікується Карітас Київ. Найменші учасники - трирічні малюки, а найстаршими стали волонтери, в тому числі, подружжя з числа колишніх безпритульних дітей. Колись ця пара була центром опіки працівників Карітасу, а тепер й самі долучаються до життєдіяльності фонду, його проектів.

Програма першого цьогорічного табору київського Карітасу, що завершився 22 липня, поєднала як прибирання території, розкладання наметового табору, господарські заняття, так і виховні заходи, спортивні ігри та купання, спілкування і безліч конкурсів.

А з 22 по 29 серпня відбувався  ще один літній табір у Карпатах для групи малозабезпечених дітей віком 8-16 років. Відпочинок відбувався на спеціально обладнаній базі поблизу м. Яремче на Івано-Франківщині.

Окрім звичного відпочинку і оздоровлення, ініціатори заходу приготували програму, що має простими й ефективними способами відкрити і зацікавити дітей до теми волонтерства, різних форм суспільного служіння.  Більше того, - планується одразу практичне завдання, що полягає у проведенні благодійної акції.

«Якщо ми не закладаємо в наших дітей нині цінності добра, служіння оточуючим, ініціативності і лідерства, – чого слід чекати від них, коли вони стануть дорослими і почнуть самостійне життя? Боюсь, що саме «я» стане центром їх життя. Не такого майбутнього Карітас бажає своїй країні!», – стверджує о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

Літнім таборам Карітасу передували ґрунтовна і приємна водночас підготовка - протягом кількох місяців щосереди карітасівські працівники і волонтери влаштовували для дітей і молоді із кризових категорій туристичні майстер-класи, що фактично є одноденними таборами.  Програма таких заходів насичена пізнавальними заняттями та активностями, змістовним і яскравим дозвіллям - рухливі ігри, завдання на розвиток спостережливості, інтелектуальні ігри, купання і прийом сонячних ванн, переправи через річку, походи в ліс, розкладання намету, краєзнавчі заняття і екологічні бесіди, прибирання території тощо.

«Маємо в планах урізноманітнити і збільшити кількість таких щотижневих активностей на природі. Як форма організації оздоровлення та змістовного дозвілля ці походи, можливо, навіть і цікавіші за наші табори на Київському морі.

Хочемо також долучити до туристичних майстер-класів батьків і опікунів наших дітей, молоді. Це дозволить оптимізувати роботу по соціалізації і вихованню дітей, згуртує сімї, покращить психологічний зв'язок і взаємопорозуміння між поколіннями», - розповідає Славко Федчев, в.о керівника напрямку роботи з дітьми в київському Карітасі.

Джерело: www.caritas-ua.org

середу, 7 вересня 2011 р.

08.09.2011р. Б. / Чи надавати УГКЦ статус репресованої Церкви, Парламент вирішить пізніше

 

На вчорашньому засіданні ВР було вирішено перенести розгляд проекту Постанови про надання УГКЦ статусу репресованої Церкви. Ініціаторами законопроекту є Деревляний В.Т. та Шлемко Д.В. 
 
У пояснювальній записці до проекту Постанови Верховної Ради України «Про надання Українській Греко-Католицькій Церкві статусу репресованої Церкви» наголошується, що протягом панування на території України комуністичного терору УГКЦ піддавалася гонінням і переслідуванням. 

«Одразу після радянської окупації Західної України нова влада діяла дуже швидко, щоб знищити Церкву. 11 квітня 1945 року було заарештовано Митрополита Йосифа Сліпого та інших ієрархів. Більшість єпископів згодом померла у засланні. Після невдалої спроби силою змусити єпископів зректися єдності з Римом, радянська влада під страхом смерті зібрала 216 священиків 9-10 березня 1946 року в Соборі Святого Юра (м. Львів), де відбувся так званий «Львівський Синод». Було скасовано унію Берестейського Собору, на якому Українська Греко-Католицька Церква офіційно приступила до церковної єдності з Апостольським Престолом. Церкву насильно приєднано до Російської Православної Церкви. Після цього були заарештовані та заслані до таборів праці сотні священиків, ченців, черниць та вірних мирян, дуже часто разом зі своїми дружинами та дітьми, а майно церкви було конфісковано державою. У період між 1946 та 1989 роками Українська Греко-Католицька Церква була найчисельнішою забороненою Церквою в світі. Водночас вона стала найбільшою структурою суспільної опозиції радянській системі в СРСР. Незважаючи на жорстокі переслідування, Церква продовжувала жити підпільно доти, поки її було легалізовано 1 грудня 1989 року», – йдеться у документі. 

У ньому наголошено, що Проект Постанови Верховної Ради України «Про надання Українській Греко-Католицькій Церкві статусу репресованої Церкви» розроблено з метою встановлення історичної справедливості щодо Української Греко-Католицької Церкви та визнання за нею статусу репресованої з подальшим законодавчим закріпленням відповідних прав. 

За матеріалами: РІСУ
Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50437 

07.09.2011р. Б. / Сьогодні ВР планує розглянути проект Постанови про надання УГКЦ статусу репресованої Церкви

 
 
Проект внесений народним депутатом Василем Деревляним.
 
Також планується розглянути проект Постанови про забезпечення дотримання пам'ятко-охоронного законодавства України (щодо недопущення будівельних робіт на території пам'ятки археології національного значення "Місто Володимира - дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви"). Проект внесений народним депутатом Ярославом Джоджиком. Про це інформує РІСУ з посиланням на УНІАН. 


За матеріалами: Католицький Оглядач
Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50402 

вівторок, 6 вересня 2011 р.

06.09.2011р. Б. / Для режиму Януковича Церква – це бізнес

Для режиму Януковича Церква – це бізнес

Минулого тижня в Бразилії відбулася V сесія Патріяршого собору УГКЦ, яка направду підняла одне з нагальних питань нашої Церкви – питання монашества. Адже з часу великих христологічних контроверсій монашество завжди було і головним оборонцем Церкви, і Її постійним болем. Роль монашества у Церкві важко переоцінити. Тому питання монашества для будь-якої Помісної Церкви є надзвичайно важливим – адже це люди, які у повноті посвятили своє життя Богові, вони покликані бути євангельським знаком цьому світові в особливий спосіб. І тому питання ефективності монашества є надзвичайно важливим у загальній стратегії євангелізації світу.

Не менш важливим чинником у боротьбі за поширення Царства Христового і його укріплення в людських душах є католицька просвіта і тому минулотижневе відкриття першої католицької школи в Тернополі є хоча малим у рамках цілої України, але важливим кроком. Адже саме католицький та український характер наших приватних шкіл у Галичині у часі польської окупації 1921–1939 років був одним з визначальних чинників у формуванні покоління, котре зберегло Церкву в часах підпілля під московською займанщиною. Тому такі кроки, хоча й невеликі, є грандіозним середником у формуванні нового суспільства на наших просторах. Адже рівень освіти, що його пропонують державні школи, які стали інструментом дебілізації нашого народу, фактично дорівнює нулю. Якби вчителі на свій страх і ризик не відхилялися від затверджених Міністерством програм освіти, наші діти завершували би школу повними дурнями. А про антихристиянський і антикатолицький характер «української» «освіти» годі й говорити. І перша ластівка з Тернополя є добрим знаком, що скала брехні та омани в освіті таки дає перші тріщини.

У світі цей тиждень ознаменувався несподіваним рішенням Уряду Туреччини про повернення майна конфіскованого  турецькою владою 1936 року в християнських та юдейських релігійних спільнот. Таке рішення Уряду мусульманської країни є дійсно світлим променем надії на тлі постійних новин про переслідування християн на мусульманських теренах.

Але в Україні справи християнських конфесій дещо гірші, аніж в зачорноморській Туреччині. Теперішній режим не тільки не збирається повертати награбоване у християнських, мусульманських, юдейських  конфесій майно, він ще й нахабно запускає свої брудні руки до кишень вірних. В умовах економічної кризи в нашій державі, яка впевнено поглиблюється, Уряд України пішов на те, щоб з Церков, які були пограбованими, викачувати гроші. Але Церкви живуть коштом милостині, яку дають прості вірні. І важко уявити собі, що у вимираючих селах зубожілі селяни змушені будуть останніми копійками затикати пельку ненаситного державного Левіятана, щоб не закривали церков, як за часів комуністичного терору. Режим тепер розв’язав війну проти християнства уже й економічними засобами. Здичавілий режим Януковича прирівняв Церкви до бізнесу. В  принципі сподіватися чогось інакшого від теперішньої системи і не можна було. Вона поводиться за своєю ненажерливою логікою, поїдаючи саму себе. Очікувати від вчорашніх рекетирів, злочинців, комсомольських вожаків інакшого направду не варто. Для них Церква – це інструмент влади і бізнесу, а не моральний авторитет, не установа, яка своєю діяльністю чи бездіяльністю формує моральний клімат у суспільстві. Люди без моралі не здатні зрозуміти, що своїм вчинком плюють у душу пересічного українського християнина і примушують його сприймати цей режим, як банду, яка посягає на найсвятіше.

Але у час загальної інформатизації світу нахабне порушення прав католиків в Україні не залишилось поза увагою іноземних ЗМІ. Ситуацією католиків на Півдні України уже зацікавилися польські ЗМІ та посольство США. Режиму Януковича уже завдано чергового серйозного іміджевого удару на Заході. Виглядає на те, що теперішній владі конче кортить приміряти на себе лаври не тільки переслідувачів за політичні переконання, а ще й гонителів християнства.

Та не варто забувати, що Церква Христова, збудована на твердому камені – Апостолові Петрові, пережила ще не таке. Переживе Вона і теперішніх тиранів. Шкода тільки, що відсутність розуму в теперішньої влади і її прислуги перетворює їх на зажерливу зграю, яка сама себе пожирає. Най Бог не вжахнеться їх, коли вони стануть перед Ним.

 
о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:
http://catholicnews.org.ua/dlya-rezhimu-yanukovicha-tserkva-%E2%80%93-tse-biznes#point

06.09.2011р. Б. / Священики УГКЦ взяли участь у військовому мітингу в Євпаторії

 
Військове командування державного полігону «ЧАУДА», який знаходиться в Криму запросило військових капеланів Одесько-Кримського екзархату УГКЦ 5 вересня взяти участь у мітингу присвяченому третьому етапу тактичних навчань із бойовою стрільбою «Адекватне реагування – 2011».

На захід приїхали головний військовий капелан Одесько-Кримського екзархату УГКЦ о. Микола Квич та військовий капелан В/Ч А-4519, настоятель парафії Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ в Євпаторії протоієрей Богдан Костецький.

У своєму слові до військових греко-католицький священик Богдан Костецький зокрема відзначив: «Шановні офіцери, прапорщики, сержанти, солдати! Працюючи військовим капеланом уже не один рік, знаю, як вам сьогодні важко, але навіть у найскладніших умовах ви залишаєтеся вірними присязі, спрямовуєте всі свої сили й професійну майстерність на підтримання високої бойової готовності, дисципліни та організованості. Ми знаємо, що ви, дорогі захисники Вітчизни, попри всі проблеми і негаразди, часом на межі власних сил, гідно виконуєте свій військовий обов’язок!» 

Відтак священнослужителі прочитали молитви та окропили свяченою водою особовий склад. На завершення урочистої частини була зроблена спільна світлина. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
Джерело:
http://www.credo-ua.org/2011/09/50333 

неділю, 4 вересня 2011 р.

пам’ятник міністру Табачнику

У Львові відкрили пам’ятник міністру Табачнику

1 вересня 2011 р. Урочиста презентація пам’ятника в межах всеукраїнської акції «З Табачника реформ — як з козла молока»

У День знань, 1 вересня, громадськість Львова не оминула своєю увагою персону чинного міністра освіти Дмитра Табачника. На його честь було відкрито пам’ятник у вигляді козла.
Про це повідомив кореспондент ЗІКу.
Пам’ятник тимчасово встановили одразу перед Львівською мерією. Відкривали його з усім офіціозом, перерізавши червону стрічку. Пам’ятник у вигляді козла в окулярах, який стоїть за трибуною, виготовлений з гіпсу.
Це дійство відбулося в межах всеукраїнської акції «З Табачника реформ – як з козла молока». Організовував акцію громадянський рух «Відсіч»; як повідомила ЗІКу його активістка Ольга Сало, акція має всеукраїнський характер: і Київ, і Донецьк, і Вінниця, і Черкаси, і Остріг, і Дрогобич також долучаються до неї. Кожне місто пропонує свою інтерпретацію цього гасла. «Сьогодні ми представляємо пам’ятник Табачнику, пам’ятник у вигляді рогатої тварини, яка любить капусту, яка вже давно асоціюється у студентів з чинним міністром освіти. Ми нічого нового не вигадували, ми взяли загальноприйнятий образ Табачник-козел і створили пам’ятник міністру», – наголосила Ольга Сало.
За її словами, в День знань це такий сигнал владі, що громадськість тримає руку на пульсі. Надалі з цим пам’ятником організатори відвідуватимуть навчальні заклади Львова й пропонуватимуть студентам підписатися під зверненням до влади Львова, де будуть просити встановити цей пам’ятник в публічному місці, щоб він там стояв доти, доки Табачник буде міністром. «Це має бути постійний сигнал нам, нагадування, що ми ще не довели справу до кінця. Нам треба показати Табачнику, що його місце явно не в прем’єрському кріслі», – каже Оля Сало. До акції студентів не залучали, вона була більш показова, а вже під час рейду по вишах обіцяють залучати студентів.
Нагадаємо, рік тому «Відсіч» уже відкривала навчальний рік у Києві та Львові яскравими перформансами, які анонсували початок чергового етапу кампанії проти політики Міністерства освіти. Тоді міністра в обох містах символізував живий козел, який топтався по загальновизнаних освітніх й наукових нормах і принципах, байдуже ставився до написаних відомими вченими підручників, відмовлявся гризти граніт науки, проте охоче споживав капусту. Після цього весь минулий навчальний рік в країні відбувалися численні студентські акції протесту проти «табачного реформаторства».
Цього року, як кажуть організатори, символ міністра залишився незмінним, а сама акція під назвою «З Табачника реформ, як з козла – молока» пройшла вже у 8 містах з відповідною родзинкою у кожному.
Під час цьогорічної акції члени «Відсічі» також виголошували, що запроваджена Дмитром Табачником політика не пропонує жодних реформ, натомість веде до деградації української освіти і науки. Вони також зазначили, що з часу перебування Дмитра Табачника на посаді жодних справді реформаторських дій і навіть пропозицій суспільство не дочекалося. Натомість Міністерство за цей час «прославилося» наступом на права студентів й навчальних закладів, намаганнями комерціалізувати освіту, зменшити вимоги до претендентів на вчене звання, суттєвим збільшенням корупції, сумнівними фінансовими оборудками, плагіаторськими «подвигами» його керівників, кричущою некомпетентністю та елементарним невмінням організувати роботу, через що, наприклад, неповна забезпеченість школярів підручниками вже стає нормою. Всі «реформи» звелись до закриття шкіл та викреслювання з історії України цілих сторінок, що в час розвитку інформаційних технологій є повним безглуздям навіть з точки зору тих, хто хотів би повернути часи СРСР, коли партія вирішувала, що слід знати населенню, а що – ні.


 Джерело:
http://zik.ua/ua/photoreport/2011/09/01/306673

суботу, 3 вересня 2011 р.





У Німеччині кожен другий водій має в автівці «Ангела Охоронця» у вигляді різних релігійних символів або предметів. Присутність Ангела збільшує почуття безпеки під час руху, - такі результати опитування, проведеного AutoScout 24.
 
Здебільшого в автомобілях водії розміщують хрести, статуетки Ангела Охоронця або розарії, рідше – зображення св. Христофора та Богородиці. 

Виявляється, що найбільш релігійні молоді водії, віком від 18 до 29 років.
Набагато менший відсоток водіїв, що розміщують у машинах предмети нерелігійного значення. Згідно опитування, 23% розміщує в автомобілях талісмани або зображення своїх ідолів. 

В Україні водії римо-католики у машинах часто розміщують статуетки святого Христофора – покровителя подорожуючих. Також існує практика починати дорогу з молитви: «Отче наш», «Під Твою милість», прохання про заступництво св. Христофора та насамкінець - молитва за душі даїшників, що страждають у чистилищі. 

Інститут дослідження громадської думки Innofact з Дюссельдорфа запитав водіїв, чи часто вони заходять до церков, які розміщені при автострадах. 15% опитаних хоча би раз відвідали храм, 37% відповіли, що охоче заходять до церкви, щоб помолитися, а 48% - ніколи не були у храмі біля автостради. У Німеччині діє 38 церков при автострадах. Щороку їх відвідує близько мільйона чоловік. 

За матеріалами: wiara.pl 
Джерело:
КРЕДО