Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 31 липня 2012 р.

31.07.2012р. Б. / УГКЦ – можливий авангард нової євангелізації в Україні

Минулого тижня, святкуючи свято святого Володимира Великого, Церкви східної традиції презентували себе світу й Україні, як наслідників Володимирового хрещення. І УПЦ МП, і УПЦ КП І УГКЦ провели торжественні заходи з цієї нагоди.
 
Слід відзначити, що українські ЗМІ стидливо замовчували інформацію про те, скільки насправді зібралося вірних Московської Церкви в Україні на молебень на Володимирській гірці у Києві, який очолив предстоятель цієї Церкви московський патріарх Кірілл І. Де-не-де блимали повідомлення про всього-на-всього кілька сотень людей, а то й цього менше.
 
Київському патріарху Філарету поталанило трохи більше – на його молебень зібралося як-не-як а 1,5 тис. вірних. А про УАПЦ цього разу навіть не було чути.
 
Тому на фоні цих двох предстоятелів, Патріярх УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук виглядав недосяжним тріумфатором. У час літніх відпусток і нестерпно гарячої погоди на прощу до Галича з нагоди святкувань Володимирового хрещення, за різними даними, зібралося від 30 до 50 тис. греко-католиків.
 
Що б не шептали різні лихослови, а УГКЦ вкотре довела, що попри свою малочисельність в порівнянні з православними деномінаціями України, Вона не просто є, не просто існує в Україні – Вона живе активним християнським життям, Вона здатна змобілізувати своїх вірних. І це не можна ігнорувати ні як релігійний, ні як соціальний, ні навіть як політичний чинник українського суспільства.
 
Очолювана молодим Патріярхом, УГКЦ єдина спромоглася практично в самому початку згортання теперішнім режимом демократичних свобод в Україні апелювати до суспільства. Після «брюссельського інциденту» на зустрічі з Януковичем, єдиний з християнських Предстоятелів України Патріярх Святослав відчитав президента за некультурну дітвацьку поведінку стосовно глав Церков та релігійних організацій України. А на теперішній час УГКЦ є єдиною конфесією в Україні, яка закликала своїх мирян до активної участі в парламентарних виборах і дала для цього критерії, закликавши також греко-католиків України молитися за ці вибори. Це направду зріла позиція Церкви, яка заледве як 20 років втішається, принаймні, сякою-такою свободою після епохи переслідувань і гонінь. 
 
Звісно, можна скептично ставитися до слів Блаженнішого Святослава про те, що УГКЦ процвітає, як ніколи до тепер. Особливо скептичним можна бути, коли реальність не втискається чи не натягується у прокрустове ложе власних уявлень про те, що таке Церква. Але реальність свідчить про територіальний, кількісний та якісний зріст УГКЦ саме в нашому часі.
 
Свого часу московський режим, вочевидь, прагнучи відірвати галичан від національного та релігійного коріння, розсіював їх по величезних просторах совєтської імперії зла. Сам того не хотячи, совєтський режим посіяв насіння майбутніх греко-католицьких парохії не лише по всій Україні, але й у самій таки Московщині і Казахстані, ставши таким чином активним чинником євангелізації Великої України, Московщини та Казахстану.
 
Якби УГКЦ була подібною до церков, які своє існування виводять з московської традиції, очевидно таке розсіяння могло б серйозно надірвати її сили. Та влучний симбіоз східної літургійної спадщини та впливу західної народної побожності, вірність ідеї християнської єдності під проводом Наслідника св. Петра зродили новий тип християнської самосвідомості, який під ударами переслідувань не зник, а навпаки загартувався.
 
На даний момент УГКЦ має усі шанси стати авангардом нової євангелізації на всьому українському просторі. І дай Бог, щоб ці шанси не були змарнованими.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

понеділок, 30 липня 2012 р.

30.07.2012р. Б. / «Чудо крові» св. Пантелеймона збирає людей



У літургійний спомин святого Пантелеймона сотні людей відвідало монастир Боговтілення в Мадриді, щоб побачити надзвичайне явище, так зване чудо крові: застигла кров мученика, що зберігається в спеціальній ампулі, цього дня «оживає», приймаючи рідкий стан. 
 
27 липня ампула з кров'ю мученика виставляється на вівтар. Процес її трансформації в рідкий стан можна спостерігати безпосередньо на спеціально підготовлених екранах. Час від часу священик дає вірним цілувати реліквію святого Пантелеймона. Кров залишається у рідкому стані іноді впродовж декількох днів. За переданням, «чудо крові» не відбулося лише двічі: коли розпочалася Перша світова війна та на початку громадянської війни в Іспанії у 1936 році. 

«Чудо крові» святого Пантелеймона – це день молитовного чування. Люди гаряче моляться, приступають до сповіді та причастя. 

Святий Пантелеймон родом з Нікомидії, прийняв мученицьку смерть за наказом імператора Максиміана в 305 році. Завдяки зусиллям батька Пантелеймон став лікарем. Після свого навернення у християнство зціляв хворих, вимовляючи ім'я Ісуса. Він дбав не лише про зцілення тіла, а й душі хворого. Слава Пантелеймона, до якого звідусюди линули натовпи, викликала заздрість у язичницьких лікарів, які звинуватили його перед імператором Максиміаном у приналежності до християн. Після довгих тортур він був обезголовлений 27 липня. Пантелеймон є покровителем лікарів, медсестер та одиноких людей. 

Слава святого Пантелеймона поширилася на Піренейському півострові у XVII столітті. У 1611 році Альдонза, донька віце-короля Неаполя Яна де Зуніга, друга настоятелька монастиря Утіловлення в Мадриді, привезла ампулу з кров'ю до Іспанії разом із фрагментом кістки мученика. Чисельні зцілення і чудо крові святого спричинили проведення досліджень вмісту ампули вже у вісімнадцятому столітті. Дослідження лікарів і фахівців показали, що рідина має властивості людської крові. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО

пʼятниця, 27 липня 2012 р.

27.07.2012р. Б. / Реколекції для чоловіків у Карпатах

 
З 19 по 22 липня на Драгобраті, під Свидовецьким хребтом українських Карпат вп‘яте відбувались реколекції для чоловіків, які організовує Згромадження Воплоченого Слова УГКЦ. 
 
Цього року на реколекційному таборі було понад 60 осіб. Протягом чотирьох днів учасники поєднували духовні науки, богослужіння, спортивні змагання та сходження на гірські вершини та спілкування. Темою цьогорічних реколекцій стали Святі Таїнства Церкви, оскільки цей рік проголошений в УГКЦ Роком Святих Таїн. Пропонуємо Вашій увазі фотомиті цих реколекцій із коментарями учасника. 

 
Виїзд на Драгобрат 
 
 

 
Знайомство учасників та ознайомлення з правилами ре колекцій 
 

о. Софрон Зелінський – куратор табору 
 

Мирослав Возняк – «старожил» реколекційного табору, цьогоріч він тут вп‘яте 
 

О. Йосафат Бойко 
 
 
  Увечері концерт зі співами 
 
 
Найстаршому учаснику 72! 
 
 
Аркан – чоловічий танець 
 
 
  Ранок з виглядом на Свидовець 
 
 
  Ранкові гості табору 
 
 
Ранкова руханка 
 
 
Заготівля паливно-мастильних матеріалів 
 
 
  Сходження на Близницю 
 
 
На вершині 
 
 
Високогірна сповідь 
 
 
Перед Літургією 
 
 
Літургія 
 
 
  Під час проповіді 
 
 
  «Всіх вас …» 
 
 
В горах молитись легше 
 
 
Після Літургії 
 
 
  Спільна знимка 
 
 
Антимінс 
 
 
  Чоловіча кухня це мистецтво 
 
 
Ранкова пробіжка 
 
 
  Гірський волейбол 
 
 
 Хто провинився більше в гори не піде 
 
 
Футбольний турнір 
 
 
Фанати у VIP-ложі 
 
 
  Літургія на озері 
 
 
Нагірна проповідь 
 
 
  Без гумору нема реколекції 
 
 
  Літургія в тумані в останній день 
 
 
Ті хто витримали до кінця 
Анатолій Бабинський 

Джерело:    КРЕДО

вівторок, 24 липня 2012 р.

Вітаю всіх своїх друзів на ім'я - Ольга і Олена з Днем Ангела!



Слава Ісусу Христу!
Glory to Jesus Christ!


"Чому непокоїшся, пане? Опам'ятайся і зрозумій, що ти - князь! Як правитель і суддя маєш усім людям світити прикладом чесного життя й добрих діл! Хіба зможеш щось забороняти й праведно судити, коли сам, переможений бажанням, чинитимеш? Хоч тут я сама й слаба, порівняно з тобою, та  все ж таки мене не переможеш. І коли б ти мене змушував до чогось нечесного, то глибина цієї річки мене захоронить, бо мені краще вмерти і мати цю воду замість гробу, аніж свою невинність втратити." - Ольга (6411р., згодом, княгиня України-Русі, Свята  Олена (6398-6477рр.за ст.укр.кал.) 890-969р.від Р.Х.)

Вітаю всіх своїх друзів на ім'я - Ольга і Олена з Днем Ангела!


І бажаю вам: ВІРИ-НАДІЇ-ЛЮБОВІ, а також наснаги у наслідуванні прикладу з життя нашої Святої княгині Ольги, Покровительки Русі-України!

Бо Свята княгиня є прикладом для наших матерів. Вони повинні дбати не тільки про національне виховання своїх синів, дочок і онуків, але, головне, про релігійно-моральне. Матері не повинні зневірюватись труднощами родинного життя, але постійно докладати зусиль та щиро молити Бога про допомогу у вихованні свого потомства. Так виховуючи своїх нащадків, житимуть надією, що їхній труд рано чи пізно увінчається успіхом - на їхню радість і добро всієї української нації!

--------


I welcome all of your friends to name - Olga and Elena Happy Angel!


I wish you FAITH-HOPE-LOVE and inspiration in imitation of real-life example of our patron Saint of Rus-Ukraine!

For the Holidays Princess is an example for our mothers. They must take care not only about the national education of their sons, daughters and grandchildren, but, more importantly, the religious and moral. Mothers should not despair difficulties of family life, but to endeavor and sincerely pray to God for help in the upbringing of their offspring. So educating their descendants live in hope that their work sooner or later succeed - their joy and the good of the whole Ukrainian nation!

понеділок, 23 липня 2012 р.

23.07.2012р. Б. / Святий Климентій Римський повернувся на кримську землю

«Особливою є подія, яку ми переживаємо тут, у цьому маленькому храмі. Це подія повернення Папи Климента Римського на кримську землю, на якій він віддав своє життя за проповідь Христового Євангелія. Так довго ми на нього чекали і він повернувся». Саме такими словами звернувся Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, до всіх тих, які 22 липня зібралися в храмі Пресвятої Трійці у Ялті (смт Відрадне, вул. Святого Климентія, 1 - район санаторію «Прибережний»). Цей храм рік тому було споруджено завдяки жертовності родини Петра та Оксани Токач. Причиною святкового літургійного зібрання стало виставлення для публічного почитання мощів св. Климента Римського, які передав до цієї святині Блаженніший Святослав.
 
Центром святкувань стала Божественна Літургія, яку відслужив Блаженніший Святослав у співслужінні з Владикою Ігорем (Возьняком), Архиєпископом і Митрополитом Львівським, Владикою Володимиром (Війтишиним), Архиєпископом і Митрополитом Івано-Франківським, Владикою Миколою (Сімкайлом), Єпархом Коломийсько-Чернівецьким, Владикою Василем (Івасюком), Екзархом Одесько-Кримським, численним духовенством Одесько-Кримського екзархату та Самбірсько-Дрогобицької єпархії. У Літургії взяли участь представники монашества, велике число вірних, які прибули в цей день до Ялти з Севастополя, Євпаторії, Алушти, Сімферополя та Керчі, а також хор «Євшан» зі Львова, який своїм чудовим співом супроводжував літургійну молитву.
 
У проповіді Блаженніший Святослав звернув увагу на особливу роль, яку відіграв св. Климент Римський в історії становлення та розвитку Київської Церкви. «Для нас, спадкоємців Київського християнства, постать св. Климента Римського є особливо значущою, – підкреслив Глава Церкви, – тому що він є свідком єдиної і неподільної Христової Церкви першого тисячоліття, Церкви, символом якої був наслідник Апостола Петра у Римі. Він пригадує усім нам – тих, котрі є спадкоємцями Київського християнства, незалежно від конфесійної приналежності, що святий князь Володимир хрестив Русь тоді, коли Церква була ще неподільною. І до тієї єдності, до якої він закликав колись коринтян, сьогодні закликає усіх українців. Бо так само, як існує єдиний Бог у трьох Особах, так само існує єдина свята, соборна і апостольська Церква, яка здійснює проповідь Христового Євангелія у різних народах, у різних культурах».
 
Глава УГКЦ провів також символічну паралель між місією св. Климента Римського і тією, яку виконує УГКЦ. «Українська Греко-Католицька Церква, – сказав він, – має завдання, яке ми відчитуємо в постаті Папи Климента. Найперше, ми повинні разом свідчити оте єдине християнство, яке прийняли наші праотці у водах Дніпра. Ця Київська Церква, про яку ми так часто чуємо і говоримо, була донькою неподільного християнства і саме тому вона до сьогодні так сильно почитає Папу Климента Римського. І так само, як він проголошував правду про єдиного Бога у трьох Особах, ту саму місію переймає сьогодні і наша Церква».
 
Предстоятель УГКЦ висловив побажання, щоб цей маленький храм і мощі св. Климента Папи «були закликом до єдності для всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності, тому що його культ є особливо дорогий і для православних в Україні, і для нас, греко-католиків». «Нехай він сьогодні буде тою Петровою твердинею, на якій ми далі будуватимемо єдність Христової Церкви в Україні», – наголосив Глава УГКЦ.
 
Завершилася Божественна Літургія урочистим многолітствієм, під час якого Блаженніший Святослав особливо подякував Владиці Василю (Івасюку) та священикам за нелегку працю становлення душпастирства УГКЦ на теренах Одесько-Кримського екзархату.
 
Після Літургії присутні мали можливість послухати катехизу про св. Климента Римського, яку виголосив ієрм. Юстин Бойко, студит, а також прикластися до мощів святого та помолитися про його заступництво.

Ким був св. Климентій Римський? justyn-studyt.blogspot.com

Фоторепортаж: ugcc.tv/ua/media/54621.html

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

неділя, 22 липня 2012 р.

22.07.2012р. Б. / До церкви - разом з дитиною?

Трирічну Зорянку не беруть до церкви, бо «вона ще все одно нічого не зрозуміє».
 
П’ятирічний Тарасик у неділю вранці залишається зі старенькою бабцею, яка просто вмикає йому телевізор. До храму з батьками він не ходить, бо «йому там буде нудно».
 
Семилітнього Назара не бере до церкви мама, хоча раніше хлопчик ходив туди залюбки. Просто мама десь вичитала, що поняття «гріх», «прощення», «покута» розвине у маляти безліч комплексів.
 
А ось п’ятнадцятилітня Христина вже просто «не має бажання ходити до церкви».
 
Ці невигадані історії – досить типові для християнських родин. То що усе ж таки робити з дитиною в неділю вранці? Спробуймо дати відповідь на це запитання з погляду Святого Письма і дитячої психології.
 
Священнослужителі та християнські педагоги радять: брати дитя з собою на Літургію потрібно обов’язково. Сам Спаситель каже: «Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким» (Мт. 19:14). Випадок, який передував цим Ісусовим словам, згадується у Святому Письмі три рази, а це, безумовно, вказує на особливу важливість заповіді Господа щодо дітей. В Євангелії від Марка (10:14)  пише, що Господь «обурився», промовляючи ці слова.
 
Виняток із правила становлять особливі випадки та хвороби дітей. Хоча і хворій дитині можна послухати Літургію сидячи.
 
Щодо того, буцімто «дитина ще не розуміє Літургії», Ісус Христос також дав чітку відповідь: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив» (Мт. 11:25). Наше сприймання Господньої науки часто гальмується стереотипами та упередженнями. Чиста дитяча душа з набагато більшою довірою вбирає Боже Слово. Якщо так, то постає питання: як пояснити дитині, що треба ходити до церкви?
 
Доводити дитині необхідність відвідування церкви слід насамперед власним прикладом (це, як відомо, універсальне правило). У неділю вранці уся родина завжди ходить до храму – це закон, який навіть не обговорюється. Дитина повинна усвідомити: якщо вона є членом цієї сім’ї, то питання «піти чи не піти до церкви» навіть не повинно нею порушуватися. Це має відбуватися так само органічно, як їсти суп ложкою або чистити зуби вранці. Коли дитина стане старшою і почне серйозно шукати підстав для віри, ми, певна річ, допоможемо їй знайти особистий шлях до Бога (про це – в наступних публікаціях). До речі, щотижнева звичка йти на Святу Літургію може згодом стати тією соломинкою, що втримає на плаву хитку підліткову віру. Але малолітні діти – інша річ. У них треба виробити просту звичку на зразок навичок особистої гігієни. Це зовсім не означає, що малій дитині не треба нічого пояснювати стосовно віри. Ми маємо бути готовими відповісти на кожне дитяче запитання, щось пояснити, в чомусь переконати. Але саме відвідування церкви має бути для дитини чимось на зразок аксіоми. Правило недільного ранку повинно виконуватися неухильно. Як тільки малюк побачить шпарину у батьківській непохитності, він буде користуватися нею постійно.
 
Попри все, похід до храму не повинен стати для малюка важким обов'язком. Зробити недільний ранок радісним і очікуваним – то вже на відповідальності батьків. Почнімо з того, що старші діти люблять ошатно одягатись і чепуритись. Тож притримаймо для церкви найгарніше вбрання. Дорогою до храму створюймо урочистий, святковий настрій. У крамниці при храмі можна придбати цікаві дитячі книжки, які допоможуть малюкові сприйняти Божу істину і любов на його віковому рівні. Маленькій дитині можна давати ці книжечки розглядати в храмі або на подвір’ї, коли потрібно терміново заспокоїти маля.
 
Чудово, якщо після Літургії уся родина вирушить до піцерії чи кафе, або на спільний обід, або подасться гуляти в парк. Тоді ранковий похід до церкви стане частиною чудового дня. А такі дні згодом перетворюються у прекрасні спогади дитинства!
 
У наступній публікації ми поміркуємо над тим, як зробити так, аби дитина в церкві була чемною і не заважала іншим. Актуальне питання, чи не так?
 
Джерела: skrynyabook.com

Воїни Христа Царя

пʼятниця, 20 липня 2012 р.

20.07.2012р. Б. / Ватиканське видання про «демографічну хірургію»

Сто років від Кримської війни (1853 р.) до смерті Сталіна (1953 р.) характеризуються хаотичним переселенням цілих народів, в яке було включено близько 30 млн. чоловік. Можливо мова йде про найбільш велике примусове переміщення в історії, зазначає сьогоднішня "L'Osservatore Romano". Мова йде про дуже добре і чітко сплановані операції Царської, німецької, Габсбурзької та Оттоманської імперій. Наголошується, що між Кримською війною і балканськими війнами 1913 р. у центральній Європі були переселені близько 1,2 млн. чоловік, а потім після закінчення I світової війни - ще 7,3 млн. осіб. "У період між двома війнами радянський політичний режим  був єдиним, хто здійснював примусове переселення, що призвело до депортації 2,6 млн. чоловік", - відзначає Ватиканське видання, з посиланням на дослідження "Епоха примусового переселення. Заходи і депортації в Європі 1853-1953 рр."
 
Підкреслюється, що ще більша кількість примушених до переселення з'являється в короткий історичний період II Світової війни, коли жертвами політики переселення, яку проводили нацистські і радянські режими, а також деякі їх союзники, стали майже 20 млн. осіб, серед яких жінки, люди похилого віку і діти. При цьому не враховується кількість людей,  які  знаходились в концентраційних таборах або переселених для роботи в сфері військової індустрії, але тільки тих, хто був переселений в силу своєї приналежності до того чи іншого народу, соціального класу, культури, мови або релігії. "Справжньою демографічної хірургією" називає "L'Osservatore Romano" цей історичний феномен.
 
За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 19 липня 2012 р.

19.07.2012р. Б. / «Завдання влади - будувати, а не руйнувати», - Блаженніший Любомир. Час інтерв`ю на 5-му каналі







Інтерв'ю Блаженнішого Любомира Гузара в програмі "Час інтерв'ю" на 5-му каналі.

Джерело:   Воїни Христа Царя

19.07.2012р. Б. / Отець з гітарою об'єднав у Венеції українців в єдину родину




 Ірина Шлепніна

Джерела:   fakty.ictv.ua

Воїни Христа Царя

середа, 18 липня 2012 р.

18.07.2012р. Б. / Ченстоховська ікона 25 липня прибуде до Києва

 
Центральними вулицями Києва з колоною автомобілів 25 липня проїде ікона Матері Божої «Ченстоховської». Автопробіг буде присвячений захисту людського життя, сім’ї та збереження сімейних цінностей. 
 
Хресну ходу у Києві благословив Предстоятель УПЦ Володимир. 

Автопробіг у Києві та інших містах України є етапом міжнародної акції під назвою «Від океану до океану!» Зараз Ченстоховська ікона мандрує великими містами Росії. 21 червня в м. Красноярську образ на катері плив по Єнісею під спів акафісту. 

23-26 липня ікона Матері Божої Ченстоховської перебуватиме в Україні. Автопробіг відбудеться 25 липня о 15-00 та пройде за маршрутом: проспект Перемоги (ст. М.Житомирська), бул. Т.Шевченка, вул.Хрещатик, Набережне шоссе, бул.Дружби народів, пр. 40-річчя Жовтня, ВДНХ (кінцевий пункт).

Довідка

У січні 2012 р. в каплиці Чудотворного Образу на Ясній Горі в Ченстохові відбулося урочисте освячення копії ікони. Ікону подарували Російській Православній Церкві і вона одразу вирушила на схід. Згідно з домовленностями розпочалося паломництво ікони Матері Божої Ченстоховської від Далекого Сходу ( Владивосток) до атлантичного узбережжя Португалії (Фатіми) на захист цивілізації життя. 

За матеріалами: РІСУ

Джерело:    КРЕДО

вівторок, 17 липня 2012 р.

ЧЕРГОВІ ТЕКТОНІЧНІ ЗДВИГИ У СВІТОВОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦИЗМІ


Минулий тиждень видався сповненим масою інформаційних приводів з життя Церкви, кожен з яких міг би стати фундаментом цілої статті. І це як на світовому рівні, так і на рівні України. Цілий калейдоскоп різноманітних подій, які самі по собі є знаками певних процесів, що відбуваються у лоні світового католицтва.
 
Кілька подій з життя Апостольського Престолу, вочевидь, свідчать про те, що Ватикан продовжує політику «консервативної революції», яка уже принесла свої оздоровчі плоди для Церкви у США. Тепер можемо очікувати, що політика консервативної ортодоксії буде активніше провадитись Апостольським Престолом на європейських теренах.
 
Одним із знаків ренесансу ортодоксії було ще передминулотижневе призначення Святішим Отцем нового Великого Інквізитора Католицької Церкви – Префекта Конгрегації віровчення Архиєпископа Герхарда Людвіга Мюллера. Відомий як твердий ортодокс, цей єрарх уже минулого тижня продемонстрував, що його позиція буде багато активнішою від дотеперішнього керівника Святого Офіцію кардинала Левади, який пішов у відставку, досягнувши відповідного пенсійного віку.
 
Німецькі та хорватські ліберали у фокусі ватиканської критики
 
Отже минулого тижня новий Префект Конгрегації віровчення виступив з гострою критикою стану відкритого лібертинства і антипапських  настроїв у середовищі німецьких католиків. «Не можна допустити до створення німецько-національної Церкви» – сказав Архиєпископ Мюллер в інтерв'ю тижневику "Katholische Sonntags Zeitung". На його думку, в Німеччині є багато незадоволених, які критикують Папу і шкодять усій Церкві. Але стан не є таким, яким би його хотіли висвітлити ЗМІ – німецькі католики далекі від масової антикатолицької істерії, яка радше є «здобутком» богословствующих теологів, аніж народу Божого. Про це свідчать події довкола заяв ліберально налаштованих теологів і в Німеччині, і в Австрії, де ці заяви не отримали підтримки народу Божого, так і залишившись заявами групи теологів і перестарілих священиків, які не змогли утіловити свої постсоборові мрії про тотальну лібералізацію Церкви. А більшість німецькомовних католиків є насправді дуже далекою від ліберальних зазіхань теологів, які привласнюють собі право бути виразниками віри Церкви і Її вчителями, забуваючи про Учительський Уряд Церкви.
 
Не тільки Німеччина чи Австрія опинилися у фокусі Ватиканської уваги. Католицька Хорватія, де ліберальний уряд, який прийшов до влади на хвилі народного невдоволення, спровокованого тривалою антиконсервативною кампанією в ЗМІ та наслідками економічної кризи, як рівно ж і гризнею у таборі консерваторів, також опинилася на вістрі критики Ватикану.
 
Новопризначений Апостольський нунцій у Республіці Хорватія Високопреосвященний Архиєпископ Алессандро Д’Ерріко гостро розкритикував проект хорватського закону стосовно неприродного запліднення та  поведінку хорватської влади у питанні просування цього законопроекту. Така критика нунція збурила середовище лібералів у Хорватії – роздалися різкі критики на адресу нового нунція та звинувачення у антидипломатичності його критики. Та шановне ліберальне панство просто «забуло», що міжнародні договори, які свого часу Республіка Хорватія заключила з Апостольським Престолом зобов’язують хорватську владу консультуватися з представниками хорватського єпископату у випадку законодавчого врегулювання державою біоетичних питань, чи питань, які напряму зачіпають інтереси хорватських католиків, як членів Католицької Церкви.
 
ДИСЦИПЛІНУВАННЯ НАРОДУ БОЖОГО
 
Також і «всередині» Церква частіше вдається до карних санкцій, які в часі понтифікатів Павла VІ та Івана Павла ІІ дуже не радо застосовувались по відношенню до церковних правопорушників. На цій же ж хвилі є і заяви Префекта Верховного Трибуналу Апостольської сигнатури, вищої судової інстанції Святого Престолу, Архиєпископа Реймонда Лео Берка, який охарактеризував хвилю витоків конфіденційних документів, як один з «найтяжчих злочинів». Єрарх попередив, що винних треба знайти і «належним чином покарати».  Наведення якомога досконалішого правопорядку є одним з імперативів нашого часу. Адже, якщо в Церкві безнаказано творитимуться правопорушення, Церква не зможе належним чином виконувати своє місійне послання світу. 
 
Серед больових точок внутрішнього життя Католицької Церкви не на останньому місці є самовільні літургійні експерименти священиків. Кардинал Реймонд  Лео Берк, Префект Верховного Трибуналу Апостольської сигнатури виступив з гострою критикою так званої «імпровізацію» під час Літургії, коли священик додає свої власні слова у встановлені і затверджені літургійні тексти. Таким чином, останній, на думку єрарха, робить "головним  під час Літургії НЕ Христа", а себе, хоча, насправді, він тільки "слуга обряду". "Це абсолютно неправильне мислення, коли священик думає з точки зору: "як я можу зробити все цікавішим?", або "як я можу зробити це краще?", - вважає кардинал Берк. Він нагадав, що це забороняє Кодекс  канонічного права. "Думати, що я можу покращити Літургію, яка передавалася в Церкві протягом століть - це абсурд", - заявив кардинал Берк.
 
Ця заява представника вищої судової інстанції Католицької Церкви чітко вказує на закінчення періоду мовчазного споглядання Апостольським Престолом літургійного експериментаторства.
 
Те, що в середині світового католицтва назрівають серйозні зміни, які би мали привести до утвердження консервативної католицької ортодоксії, підтверджують також слова секретаря Синоду Єпископів. «Сучасні католики потребують революції у своєму мисленні про Церкву. Цьому буде присвячений осінній Синод Єпископів про нову євангелізацію»,  – вважає спеціальний секретар Синоду Єпископів. На його думку, останніми роками ми вже звикли до того, що ми будуємо Церкву. Тоді як Ісус сказав Петрові: «Ти – Петро Скеля, і на цій скелі я збудую мою Церкву». За словами Архиєпископа П'єр-Марі Карре, треба повернути Богові належне місце в Церкві. До того ж, євангелізація – це насамперед Його справа. Французький єрарх вказує, що Синод Єпископів є справою всієї Церкви. Тому всі католики мають читати його робочий документ, який переклали багатьма мовами. Відповідно до цього вони ще можуть подавати свої пропозиції єпископам, які у Ватикані будуть представляти єпископат їхньої країни. У Франції, наприклад, передсинодальні консультації є дуже поширені, особливо тепер, коли тема зустрічі є настільки актуальною.
 
 
ЗМІНА У ВІДНОСИНАХ ВАТИКАН – ЗМІ
 
Цікавим є також і факт зміни у ставленні Ватикану до ЗМІ та до питання переслідування католиків у світі.
 
Чи не вперше у новітній історії Ватикан подав до суду на один німецький часопис і виграв судову справу. Йдеться про захист гідності Вселенського Архиєрея. Окрім цього, у Ватикані обрали нову, більш сувору стратегію щодо ЗМІ, відповідно до якої за публікацію неправдивої інформації їм погрожує позов до суду. Тепер настав кінець толеруванню, яке було раніше характерним для цих відносин, – пише італійська газета «Il Messaggero». У даному випадку, виглядає на те, що виданню слід довіряти, оскільки американський журналіст Грег Берк, який отримав завдання покращити імідж Церкви у ЗМІ, відомий своєю гострою позицією щодо неточних і брехливих інформацій тиражованих ЗМІ.
 
Виглядає на те, що нова інформаційна стратегія Ватикану включатиме від нині у свій арсенал не лише прості спростування журналістських побрехеньок, але й судові позови до ЗМІ.
 
У контексті цієї нової стратегії слід вичитувати і оприлюднення фактів, які ЗМІ раніше старалися не помічати: більшість педофільних «скандалів» у Церкві – просто вигадки. Можна з великою вірогідністю очікувати, що наслідком кампанії по інформуванню суспільства про справжній стан речей, стануть тисячі позовів, але тепер вже зі сторони Церкви до ЗМІ, журналістів, державних інституцій та фальшивих обвинувачувачів.
 
З іншого боку, несподівано гострі реакції католицьких єрархів на переслідування католиків у світі заставляють думати, що і на цьому «театрі бойових дій» Церква кардинально змінює свою стратегію. Так, минулого тижня ватиканський представник при ООН Архиєпископ Сільвано Томазі відкрито розкритикував міжнародне співтовариство за недотримання свободи совісті. Окрім цього, Глава Папської ради з питань міжрелігійного діалогу Жан-Луї Торан чи не вперше явно наголосив право католиків на самооборону перед релігійними переслідувачами і нападниками. Ще рік тому з уст католицької єрархії не зривалися настільки гострі критики і попередження. Годі думати, що без централізовано рішення змінити політику по відношенню до нападників на Церкву такі заяви би пролунали.
 
На фоні цього найгостріші до тепер критики китайського комуністичного режиму з уст прес-секретаря Ватикану о. Федеріко Ломбарді звучать, як черговий акорд у злагодженому виконанні симфонії досконало злагодженим симфонічним оркестром.
 
De facto понтифікат Папи Бенедикта ХVІ став свого роду вершиною втілення в життя постанов ІІ Ватиканського собору, одним з архітекторів якого свого часу був і молодий богослов Йозеф Ратцінгер – теперішній Папа. Революційна частина втілення соборових реформ закінчилась. Тепер розпочинається період утвердження ортодоксії. Період, який вочевидь приведе до заліковування кризових явищ постсоборового росту Церкви. Під вмілим керівництвом папи-музиканта, оркестр  Вселенської Церкви не просто злагоджено, але з доскональною віртуозністю, здається, врешті навчиться виконувати нотний текст симфонії, яку написав ІІ Ватиканський собор.
 
Зі всього судячи, понтифікати Павла VІ, Івана Павла І та бл. Івана Павла ІІ були своєрідним приготуванням, школою, репетицією, яка уможливила теперішньому Вселенському Архиєрею проведення того, що можемо уже сміло назвати початком відродження католицтва.
 
ЧЕРГОВІ ЗМІНИ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦТВІ
 
Очевидно, що не менш тектонічні процеси відбуваються і в українському католицтві східного обряду. УГКЦ не менш цікаво розвертає корабель церковної політики, аніж це робить Ватикан з усією Церквою.
 
Цього тижня відбувся перший прес-сніданок у Львівській Архиєпархії. До цього моменту УГКЦ ще не користувалася такими близькими методами співпраці з ЗМІ. А цей крок може послужити серйозному взаємопорозумінню між Церквою та ЗМІ. Дотеперішній період взаємовідносин між УГКЦ і ЗМІ в Україні можна би було охарактеризувати, як період взаємної недовіри і офіційних відносин. Часто можна було хапатися за живіт з реготу від журналістської некомпетентності у церковних питаннях, про які вони писали. Відкритість до співпраці з боку Церкви не лише зможе допомогти журналістам уникати неприємних проявів некомпетенції, але надасть змогу краще і об’єктивніше висвітлювати ті царини церковного життя, які цікавлять суспільство. А це не може не бути корисним для Церкви, яка не може бути незацікавлена у тій картині,яку про Неї малюють ЗМІ.
 
Не менш нетривіальним від самого прес-сніданку був інформаційній привід – заснування Центру для допомоги жертвам сект та псевдо-релігійних груп. До тепер в Галичині не було нагальної потреби у цьому. Адже практично до недавнього часу Галичина являла собою «білу пляму» на карті міжнародного сектантства. І не лише сектантства. Протестантські течії також були дуже спорадично представленими. Але з появою догналівців ситуація змінилася. Виникнення та успішне функціонування цієї секти дає усі підстави передбачати, що це лише перша ластівка постмодерного сектантства, яке може бути успішним у Галичині на відміну від «традиційних» сектантських угруповань. Тому усвідомлення Церквою цієї проблеми вказує на те, що УГКЦ може швидко і ефективно відповідати на виклики нашого часу. Після 20 років розбудовування структур, понищених комуністичною окупацією, Церква починає не лише активно, але й злагоджено діяти.
 
І ще одна подія вказує на тектонічні зміни у політиці УГКЦ: Глава УГКЦ зустрівся з греко-католицькими харизматами. Сам факт по собі є направду епохального значення для УГКЦ в Україні. Останніх кілька років греко-католицький харизматизм являє собою чи не найбільш дискусійне явище в лоні УГКЦ і тому, як такий був часто маргіналізований. Але інтерес, який Блаженніший Святослав проявив до цього руху, вказує на реальне переосмислення УГКЦ самої себе у контексті українських реалій. І хоча спілкування українських харизматів з Главою УГКЦ більше скидалося на спілкування бунтівливих підлітків з батьком, сам факт, що ця зустріч відбулася і що Синод єпископів УГКЦ призначив Преосвященного владику Дмитра Григорака опікуном харизматичного руху в УГКЦ, що Церква бачить потенціал у мирянських рухах і що цей потенціал не буде маргіналізовуватися, а буде інтегровуватися у життя Церкви. Це серйозна зміна у дотеперішній душпастирській стратегії УГКЦ.

Залишається тільки молитися за успіх політики нової євангелізації і в світі, і в Україні.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

субота, 14 липня 2012 р.

14.07.2012р. Б. / Найбільший у Західній Україні собор УГКЦ побудували у Коломиї




Собор Преображення Господнього у Коломиї. Фото: andy-babubudu

 
У центрі Коломиї на вулиці Театральній спорудили головний храм Коломийсько-Чернівецької єпархії Української греко-католицької церкви. Купол собору зробили з мідної бляхи, кошти на яку пожертвував Йоан Павло ІІ під час свого візиту в Україну.
 
Кафедральний собор Преображення Господнього є найбільшим у Західній Україні, пише Інтерфакс -Україна. 

«І за красою, і за місткістю він дуже величний, а якщо взяти два поверхи, то йому в Західній Україні рівних немає. Собор стане духовним центром Коломийщини», - повідомив під час репрезентації собору журналістам правлячий архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Микола Сімкайло в Коломиї . 

Собор, заввишки 52 м і розміром 48 м на 42 м, має два поверхи площею по 1,5 тис. кв. м. На першому поверсі може поміститися 2 тис. прихожан, на другому - 3 тис. 

Для обігріву будівлі використано енергозбережні технології, зокрема капілярну систему опалювання підлоги. На першому поверсі облаштовано санвузол. 

Собор побудовано із цегли, його склепіння - із залізобетонних конструкцій, а дерево використовували лише для покрівлі. Куполи собору зроблено з мідної бляхи, кошти на яку пожертвував Йоан Павло II під час свого візиту в Україну. 

Собор почали будувати в 1999 році на площі 1,64 га. Архітектори храму - уродженці Коломиї Віктор та Наталія Мицай. Храм розписують львівські художники-іконописці. 

Орієнтовна вартість проекту $3 млн. Кошти на собор збирали жителі Коломиї, українська діаспора за кордоном. 

19 серпня 2012 року глава УГКЦ Святослав (Шевчук) освятить собор.

Нині ще тривають роботи з благоустрою території навколо храму.

У Коломийсько-Чернівецькій єпархії 240 тис. вірян УГКЦ.

За матеріалами: ZAXID.NET 

Джерело:    КРЕДО

пʼятниця, 13 липня 2012 р.

13.07.2012р. Б. / Православні українці Росії пропонують Януковичу витурити з України найактивніших поборників двомовності

Митрополит Московський і Богородський УПЦ КП Адріан (Старина) від імені духовенства та вірян своєї єпархії звернувся з листом до Президента України з проханням заветувати законопроект «Про засади державної мовної політики» депутатів-регіоналів Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка. Митрополит УПЦ КП вважає, що депутати, які проголосували за цей закон, «здійснили свавілля і беззаконня».

На його думку, у жодній іншій державі, окрім України, політики не підняли б руку на державну мову, а у Росії за подібне їх без жодних церемоній запроторили б за грати.

«Якби вони жили в Росії і діяли подібним чином проти російського народу і російської держави, вони давно були б в камерах підготовки до вічного ув'язнення, подібно «дівчатам», яких лякають семирічним ув'язненням тільки за те, що їм не подобається той чи інший церковний і державний діяч», - йдеться у листі до Президента.

Єрарх Київського Патріархату повідомляє, що українці в Росії, зокрема віряни УПЦ КП, не мають таких свобод як росіяни в Україні, а статути парафій УПЦ КП не реєструються ні у Москві, ні у всій Росії.

«Нам не надаються ніякі будинки і приміщення для пристосування їх під православні храми, а також не виділяються земельні ділянки для їх будівництва. Тоді як РПЦ Московського Патріархату в Україні має три Лаври, сотні монастирів, тисячі соборів і храмів, що належать надбанню історичного українського народу. Ми в Росії не маємо жодної української середньої і початкової школи, театрів і концертних залів, де б українці змогли б відтворювати свої здібності і приносити людям РФ душевну і сердечну радість від їх співу, фольклорних та театральних вистав чи словесних виступів», - стверджує владика Адріан.

Миитрополит УПЦ КП сподівається, що Віктор Янукович «як гарант Української Конституції не допустить ківаловим і колесніченкам глузувати над українцями».

«Віримо, що народні депутати та державні діячі-українці, які, знаходячись у стані голодування на вулиці Хрещатик, в оголошений ними день і число буде скасоване хитромудре рішення «більшості» у ВР про мовне питання, а також в Україні буде одна державна мова, а не дві чи більше. А якщо вороги України не можуть висловлюватися й говорити українською, то в такому випадку, видайте їм квитки на поїзди чи на літаки і нехай летять вони, як ті лелеки в ті країни, які для них є рідні і близькі», - каже митрополит Київського Патріархату.

Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

четвер, 12 липня 2012 р.

12.07.2012р. Б. / Вперше на Всеукраїнській прощі до Зарваниці організують молодіжну програму

Вперше під час щорічної Всеукраїнської та Молодіжної прощі до Зарваницької чудотворної ікони Матері Божої творці Єдиного молодіжного простору Української Греко-Католицької Церкви та Комісія у справах молоді УГКЦ організовують молодіжну програму.

Для молоді передбачена зустріч з Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом, низка ініціатив та нічна концертна програма. Серед заходів, запланованих для усіх прочан – похід зі свічками до чудотворного місця, нічні чування, Хресна дорога, освячення води та релігійної атрибутики, Архиєрейська Свята Літургія.

12 липня піша проща розпочнеться з Хмельницького, Кам'янця-Подільського, Волочиська, Сатанова, Підволочиська, 13 липня паломники вирушають з Тернополя від Архикатедрального собору Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці до Марійського духовного центру у с. Зарваниця. 1861 року з дозволу папи Пія IX Центр отримав право відпусту. 

Про ідею започаткованого цьогоріч ЄМП УГКЦ під час зустрічі з молоддю розповість о. Ростислав Пендюк, голова Комісії у справах молоді УГКЦ. «Проща – це час і місце єднання між людьми, коли серця переповнюються любов’ю та щирістю. Кожна проща скерована до Бога, допомагає нам наблизитись до Творця. Запрошуємо долучатись до тисяч прочан, щоб разом єднатись з Богом та між собою», - запрошує о. Ростислав Пендюк.
Роман Демуш, представник молодіжної координаційної групи ЄМП УГКЦ: «Зустріч молоді з Блаженнішим Святославом – це дуже важливий момент, як і присутність на Співочому полі дуже різних молодих людей – зі Сходу і Заходу, з міста і села… Разом вони відчують радість бути Церквою, бути з Богом. Як казав святий молоді Іван Боско – кожна молода святість полягає в тому, щоб бути радісним».   

Цьогорічна проща присвячена 120-ій річниці від дня народження Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого і тематиці Святих Таїнств. Її учасниками будуть члени Синоду єпископів УГКЦ, а також високопреосвященний Еліас Шакур, архиєпископ Мелхітської Греко-Католицької Церкви та Преосвященний Антон Коша, перший єпископ-ординарій Кишиневської єпархії республіки Молдова.

Довідка
Єдиний молодіжний простір Української Греко-Католицької Церкви покликаний допомогти молодій людині ідентифікувати себе як християнина та змінювати світ через поширення християнських цінностей.

Програма прощі

Марія Кохановська, сайт "ДивенСвіт"

Джерело:   Воїни Христа Царя

середа, 11 липня 2012 р.

11.07.2012р. Б. / У Кримську священики рятували людей


Фото: yuga.ru


Священики російського Кримська Олександр Карпець, Олександр Онищук і Роман Осташевський у ніч повені плавали на човні, забирали людей із затоплених низин і перевозили їх у храм на пагорбі.
 
27-річний о.Олександр Карпець був удома, коли розпочався потоп. Він одразу ж подався до церкви, де на той момент уже збиралися городяни. Разом із парафіянами священик підготував надувного човна і на ньому відправився в рейд затопленими вулицями. 

– Насамперед ми спустилися до Казанського храму, розташованого в низині. Адже там були старенькі сторож і свічниця, яка не вміє плавати, – розповів о.Олександр. – На той момент, коли ми дісталися храму, вода затопила його на п’ять метрів. 

Священнослужитель допоміг старим дістатися човна й переправив їх на узвишшя. 

– Я тільки й змогла, що залізти на скриню, приготувалась помирати, але Бог спас. Дивлюся – підпливає човен, а в ньому сидить о.Олександр. Він мене туди й затягнув, – згадує місцева жителька бабця Клавдія. 

Самі священики підкреслюють, що на човнах ходили і вони, і миряни, і спеціально просили журналістів похвалити мирян, а не батюшок: «Священики й миряни плавали човнами, виймали людей із будинків, знімали з дерев. Миряни тричі ходили, навіть пробили човен, і старих знімали, і здорових людей», – сказав о.Сергій Карпець, настоятель храму Святого Михаїла Архангела в Кримську. 


Отець Олександр Карпець. Фото: krimsk-hram.ru

Їхню церкву після потопу вже не впізнати: на підлозі 20-сантиметровий шар мулу, все довкола поламане й розкидане. Тільки ікони на стінах майже не постраждали. 

– Завтра зберемося й будемо чистити, – каже о.Олександр. Він із товаришами сьогодні у мирському одязі. Збоку й не впізнати священнослужителів у трьох звичайних хлопцях. – У найближчі вихідні Служба тут відбудеться обов’язково. Рейд продовжувався цілу ніч потопу.

Отець Олександр, освітлюючи шлях кишеньковим ліхтариком, підбирав усіх потерпілих. Загалом він перевіз на узвишшя понад 50 чоловік. 

Після повені ця церква залишилась єдиним православним храмом в окрузі, де можна гідно проводити померлих на той світ. 

Найважчу у своїй історії повінь Кубань пережила в ніч на 7 липня. Потоками води накрило Геленджик, потім Новоросійськ, але найбільше – Кримськ. За останніми даними, внаслідок стихії на Кубані загинуло 172 особи, близько 25 тисяч постраждали. Більшість загиблих - мешканці Кримського району. 

За матеріалами: Simvol-veri.ru 

Джерело:    КРЕДО