Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 30 квітня 2014 р.

30.04.2014р. Б. / МУСИМО БРАТИСЯ ДО РОБОТИ НИНІ, БО ЗАВТРА БУДЕ ПІЗНО!

Без сумніву, в історію католицького світу 27 квітня 2014 року увійде як золотий день – Служба Божа чотирьох Пап, двоє з яких проголошені святими, явище унікальне. І кожен з них, в тій чи в іншій мірі, мав відношення до української історії.

Святий Іван ХХІІІ спричинився до визволення Патріярха Йосифа Сліпого з московської неволі. І це уможливило перетворення УГКЦ на Заході з розрізнених єпархій в єдину структуру, з усіма здобутками для української діаспори і для українців Краю. Іншим моментом цього визволення стала можливість, надана Заходу, почути голос свідка злочинств, що їх московські окупанти чинили на наших землях. Саме святий Іван ХХІІІ уможливив ситуацію, в якій голос УГКЦ в Краї був почутий світом, саме св. Іван ХХІІІ дав нагоду кардиналові Сліпому стати Свідком нашої Церкви та Її Народу в західному світі.

У свою чергу св. Іван Павло ІІ багато спричинився до падіння комуністичних режимів у Європі, а тим самим і до свободи УГКЦ та незалежності нашої держави. Можна багато і довго аналізувати усе те добро, яке він вчинив для нашого народу. Але свобода нашої Церкви і нашої держави, до чого цей святий багато спричинився, без нього можливо не відбулися б у такому скорому часі.

Іншим моментом цієї канонізації, який зараз є надзвичайно важливим для нашої держави, є прийом прем’єр-міністра п. Арсенія Яценюка Святішим Отцем Франциском. Як би це не виглядало малозначущим у очах пересічного українського обивателя, але цей прийом – найвища легітимація теперішньої української влади в очах світу. Хоча зараз визнання легітимності Римськими Архиєреями не має того політичного значення, що у середні віки, коли Папи надавали європейським володарям імператорські та королівські титули, і без їхніх санкцій держава не могла бути рівноправним учасником європейського політичного життя, проте і нині світ зважає на легітимацію, що її державам символічно надає Ватикан.

У часах югославської кризи, в кінці ХХ сторіччя, саме визнання югославських республік незалежними державами Ватиканом, стало поворотним моментом у легалізації нових державних утворень на Балканах. Цей акт Апостольської Столиці змусив європейських політиків по-інакшому дивитися на ситуацію кривавого югославського конфлікту.

Присутність українського прем’єра на Службі Божій на площі св. Петра в Римі, серед державних мужів світових держав, серед представників древніх європейських королівських, князівських Домів, серед керівників держав, в черговий раз засвідчила – світ, на відміну від Московщини, визнає легітимність української влади, української держави.

Цікавим моментом усієї історії з приїздом українського прем’єра до Ватикану стало те, що, судячи з повідомлень ЗМІ, українська сторона не була ініціатором цієї зустрічі. За версією журналістів, канцелярія українського прем’єра за день до візиту мала сумнів, що Папа прийме п. Яценюка на державницькій аудієнції.

Звісно, потрібно враховувати, що нерішуче державне керівництво України, яке воліє загравати з антиукраїнськими елементами сходу України, могло злякатися, що такий візит, викличе негативну реакцію православних фанатиків та московських шовіністів. Здається, що українське керівництво, замість оперися на ту частину населення, яке, попри безпорадність цього уряду в царині наведення порядку в державі та її оборони, вдається то того, до чого звикли київські політики, навіть патріотичного спрямування: загравання зі Сходом коштом інтересів усіх решта громадян України. Але це уже деталі усієї цієї історії.

Важливим є те, що українське керівництво отримало чергову легітимацію на найвищому рівні. Для нас, католиків України, це має неабияке значення. Найвищий авторитет Католицької Церкви визнав українську Антикримінальну революцію, визнав Майдан і владу, яка почала працювати в Україні після революційних подій. Тобто, ми можемо бути спокійні – Бог нам дав черговий знак, що Він на нашому боці. Тепер нам, католикам України, в чергове треба взяти відповідальність за долю держави перед Богом: молитвою, постом, активною соціальною та громадянською позицією. Ми не маємо права програти цей шанс, який нам дає Бог, потверджуючи чисельними знаками, що Він з нами.

Уже зараз католики би мали вийти в суспільство з новими ініціативами, з пропагандою християнських цінностей, з інформацією про суспільну доктрину Католицької Церкви. І якщо найближчим часом ми не розпочнемо такої діяльності, то не варто дивуватися, якщо події в Україні розгортатимуться не за тим сценарієм, який би ми хотіли бачити.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

30.04.2014р. Б. / Молитовний Майдан продовжується! (+video)

В понеділок 28 квітня було розібрано сцену Львівського Євромайдану. Відповідно до цього у Провідну (Томину) неділю Молитовний Майдан міста Львова провів останній день інтенсивної щогодинної молитви на сцені Євромайдану. 

Від 16 лютого цього року щоденно на цій сцені проводилась щогодинна молитва за Україну та кращу долю Українського народу з 9 ранку до 21 вечора. Миряни Української Греко-Католицької Церкви, виявляючи свою турботу про майбутнє Української держави і розуміючи глибоку необхідність Божої допомоги у процесі державотворення, перемоги добра над злом і забезпечення відродження духовної основи нашого суспільства, ініціювали створення Молитовного Майдану у центрі міста Львова. На цей заклик мирян відгукнулась Комісія у справах мирян УГКЦ та допомогла їм у творенні такої молитовної платформи.

Мета ініціативи полягала в тому, щоб створити умови для організації щогодинної публічної спільної екуменічної молитви за Україну, і в такий спосіб просити Бога втрутитися в хід історії нашого народу, об’єднати українців навколо спільної духовної ідеї, сприяти переміні свідомості людей і поверненню до справжніх християнських цінностей, допомогти спрямувати суспільний погляд на мирні форми волевиявлення народу.

 До молитви впродовж цих 2,5 місяці було задіяно парафії восьми деканатів Львівської Архиєпархії УГКЦ, спільноти Римо-Католицької Церкви, представників православних Церков (УПЦ КП, УАПЦ і навіть кілька разів приходили УПЦ МП), а також представники протестантських Церков (Гетсиманія, ХБ), молодіжні спільноти (УМХ, молодь церкви Климентія папи), харизматичні спільноти (Благословення, Живий Вогонь, Преображення), представники студентських спільнот (УКУ та студентське братство Львівської Політехніки),  спільнота Лярш Ковчег, парафіяльні спільноти, хори, та багато інших. 

Висловлюємо велику вдячність усім молільникам, а особливо тим які посвятили себе чуванням над цією ініціативою мирян, а саме 15 координаторам, які допомагали у функціонуванні Молитовного майдану. Особливу вдячність висловлюємо ініціатору Молитовного Майдану - п. Зені Кушпеті та тим, хто першими відгукнулися і підтримали цю добру ініціативу.

Молитовний Майдан не завершився, він просто повернувся назад у храми та домівки християн, де і надалі щодня о 21:00 год, твориться молитва за Україну, як закликав синод єпископів УГКЦ. Ще так багато потрібно молитися щоб процес переміни свідомості і навернення до Бога у нашому народі успішно продовжувався. Молитва триває, молитовна боротьба триває, а отже: з Богом до перемоги!



Секретаріат комісії у справах мирян УГКЦ

Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 29 квітня 2014 р.

29.04.2014р. Б. / На Західних теренах України знову палають церкви

церква св. Володимира Львів
В ніч з 28 на 29 квітня невідомі підпалили студентський храм св. Володимира, розташований на території студмістечка лісотехнічного університету у Львові.
 
«Пожежу помітив таксист, орієнтовно о четвертій годині ранку. Обгоріла ліва сторона храму», — повідомив о. Степан Сус, настоятель храму свв. апостолів Петра і Павла (храм єзуїтів у Львові). 

Священик переконаний, що причиною пожежі став зумисний підпал. «На місці виявили всі, які тільки можливі, докази підпалу: шматки пляшки, запах солярки, шматок недогорілої ганчірки», — пояснив о. Степан Сус. 

Вогонь пошкодив частину зовнішньої стіни церкви, але великих збитків не завдав. 

Пожежники приїхали на місце, коли пожежу вже загасили, розповів Павло Василенко, речник ДСНС у Львівській області. Наразі фахівці не готові офіційно підтвердити факт підпалу церкви, триває експертиза. 

Кілька тижнів тому дерев’яна церква була оснащена системою пожежогасіння. Судячи з усього, саме ця система і дозволила врятувати храм від повного знищення. 

За останні місяці методом цілеспрямованого підпалу на Західних теренах України згоріло кілька дерев'яних храмів.

Нагадаємо, 15 березня, у с. Дора поблизу Яремчі за загадкових обставин згорів монастир студитів Святого Іллі, пам'ятка архітектури, а рівно за тиждень, 23 березня вогонь знищив каплицю Святого Миколая в Татарові, на Яремчанщині. 

За матеріалами: Zaxid.net

Джерела:   КРЕДО

КІРІОС

29.04.2014р. Б. / Роздуми про християнське Подружжя


Роздуми про християнське Подружжя"Подружнє життя - це не доля, яка випадає людині, 
а завдання, яке людина береться виконати.
Воно буде таким, яким ми його створимо..."


Ванда Пултавська

Однією з семи святих тайн є Подружжя, яке встановив Cам Господь Бог. "І створив Бог людину на Cвій образ; на Божий образ створив її, чоловіком і жінкою створив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні і множтеся й наповняйте землю та підкорюйте її собі (Бут. 1: 27-28). "Це - перше подружжя на землі, що його встановив Творець. А оновив і освятив Подружжя Ісус Христос, надаючи йому характер святої Тайни. Можемо сказати, що Християнське Подружжя є святе. Однак на шляху свого життя подруги натрапляють на багато труднощів. Бо ніхто не є вільним від спокус диявола. Тому сатана спокушає подругів до гріхів проти 6 і 9 Божих заповідей. Натомість взаємна вірність, зроджена з любові, приносить у подружньому житті велике благо. Скільки їм доводиться перетерпіти. Про це можуть сказати тільки побожні подружні пари. Недарма кажуть: "Щоб зберегти подружжя, потрібно навчитися терпіти і прощати один одного".

Очевидно, що необхідне правильне приготування до Подружжя. Вибір життєвого стану у святому Подружжі - це важлива річ. І не просто собі одружитися, відгуляти весілля, а далі якось буде. Як говорять психологи: "Правильне приготування до подружнього життя - не підсумок здобутих теоретичних чи практичних знань, а праця над своїм "Я". За цю працю ми беремося, щоб навчитися по-справжньому любити іншу людину. Така праця над собою власне і є приготуванням до подружнього життя..."

Бажаю усім, хто є чи наміряться вступити у подружній стан, жити у любові та єдності. Тому що у єдності і любові чоловіка і жінки лежить надприродна суть Християнського Подружжя, що його Христос підніс до гідності святої Тайни. І пам'ятаймо, що "Подружжя - це не підсумок сліпих сил природи, а установка Творця для здійснення Його плану любові у світі" (Humane vitae, розділ 8).

Молитва подружжя одне за одного

Господи Ісусе Христе, від щирого серця дякуємо Тобі за благодать, яку дарував Ти нам у таїнстві Подружжя; благаємо Тебе, милостиво підтримуй і укріплюй нас повсякчас. Допоможи нам завжди жити у злагоді й вірності, і не дай ніякій гіркоті й розчаруванню розділити нас. Нехай буде любов наша такою терпеливою і міцною, щоб усі печалі й страждання ми переносили без нарікань, і були завжди готові пробачити і втішити. Хай наші обручки свідчать і нагадують нам про те, що наше подружжя нерозривне і подібне до союзу, що його Ти, Спаситель світу, уклав із Нареченою Твоєю, Святою Церквою, і скріпив Твоєю Кров’ю. Нехай знамення Хреста Твого супроводжує нас у спільній молитві, роботі й допомозі одне одному в здобуванні благ заради щирої жертовності наших душ. Дай нам нині для цього святого покликання нові сили по милості Твоїй. Амінь.


бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ

Джерело:   КІРІОС

понеділок, 28 квітня 2014 р.

28.04.2014р. Б. / Патріарх Святослав узяв участь у канонізації Папи Івана XXIII та Івана Павла II (+video)

Патріарх Святослав узяв участь у канонізації Папи Івана XXIII та Івана Павла IIБлаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, узяв участь у канонізації двох визначних Римських Єпископів минулого століття: Папи Івана XXIII та Папи Івана Павла II. Із Святішим отцем Франциском співслужили Предстоятелі різних Східних Католицьких Церков, 150 кардиналів і понад 700 єпископів.

Богослужіння розпочалося молитвою до Божого Милосердя та Літанії до всіх святих, під час якої відбувся процесійний вхід служителів. На початку Святої Меси постулятори звернулися до Святішого Отця з проханнями про визнання святості, після чого, проказавши молитву до Святого Духа, Папа Франциск прочитав формулу канонізації. Відтак було внесено та покладено на призначеному місці мощі новопроголошених святих. Їх принесли Флорібет Мора Діаз з Коста-Ріки, зцілена за заступництвом святого Івана Павла ІІ, та племінники святого Івана XXIII,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

«Новопроголошені святі випили до кінця чашу людських терпінь минулого століття. Якщо Папа Іван XXIII зупинив Карибську кризу, коли світ стояв на межі атомної війни, то Папа Іван Павло ІІ перевів людство в ІІІ тисячоліття з великою надією на те, що у світі пануватиме мир. Саме він був тією особою, яка зуміла повалити різні мури XX століття», – розповів Блаженніший Святослав, коментуючи факт проголошення святими двох Пап.

На його думку, «ця подія має важливе значення в контексті подій в Україні, адже щойно проголошені святі були борцями за мир у світі і вони молитимуться до Бога, щоб Україна не терпіла нової агресії і на нашій землі більше ніколи не проливалася людська кров».

Окрім цього, пригадав Глава УГКЦ, саме завдяки Папі Іванові XXIII було звільнено із сибірської неволі Патріарха Йосифа Сліпого, а Папа Іван Павло ІІ відвідав Україну: «Це два великих знаки, які сьогодні Господь Бог посилає українському народові, щоб показати, що добро і Божа сила завжди перемагають».



Джерело:   КІРІОС

неділя, 27 квітня 2014 р.

27.04.2014р. Б. / УКРАЇНСЬКИЙ СОДОМ

Коли закінчилася активна фаза Майдану, багато хто в ейфорії переконував, що українське суспільство сутнісно змінилося. Проте події останніх місцеві показують, що це не зовсім так. Українське суспільство не змінилося: воно дуже кволо і дуже повільно розпочало зміни. Але до реальних змін так  і не прийшло – держава і надалі залишається нездатною захистити своїх громадян, олігархія продовжує верховодити в українській політиці, довкола розкрадання, корупція й хабарництво.

І головним чинником, який змушує з острахом дивитися в майбутнє, є не тільки, чи не стільки, московська агресія, скільки практично повна соціальна байдужість українського суспільства. Ми звикли почувати себе комфортно у своєму маленькому обмеженому до власного помешкання світі. І коли тому світові почала загрожувати диктатура Януковича, ми повстали, щоб оборонити свої світи, ми показали чудеса самоорганізації, солідарності, геройства. Але як тільки минула небезпека «Янукович», ми усі дружньо розбіглися по своїх маленьких світах. Не всі… і це правда, дехто і далі продовжує війну, бо виявилось, що небезпека «Янукович» – це тільки маска іншої, значно жахливішої небезпеки – «Московищина».

І більшість з нас, зручненько вмощуючись за переповненим великоднім столом, щиро наповнювали свої черева різноликою смакотою, загадуючи «незлим, тихим словом москаля, недолугий уряд і Захід, який не хоче воювати за нас».

А десь в убогих оселях котилися вдовині та сирітські сльози героїв Небесної сотні. Десь і скупа батьківська сльоза котилася по щоці й ридала мати, що не дочекалася сина…

Де той майданівський біль, який завив у тугу весь наш народ? Де потіха і поміч для родин, які лишилися без годувальника, без опори, бо він чи вона віддали своє життя за нашу свободу?

«Ось злочин Содому, сестри твоєї: гордовито, перенасичена хлібом й безтурботно спокійною жила вона і дочки її, бідному й потребуючому не помагали» (Ез. 16,49). Так, ми не купаємося в багатстві, й у багатьох немає жодного надлишку, але… Хіба немає в нас можливості самоорганізуватися і допомогти потребуючим? Хіба немає в нас можливості змусити державу подбати про сім’ї героїв, які відстояли нашу свободу? Хіба народ Божий в Україні скотився до рівня содомлян?

Мармурові пам’ятники і пам’ятні дошки – героям! А горе, несправедливість і злидні – їхнім сім’ям!

І ми говоримо, що наше суспільство змінилося? Як, куди, де? Замордовані, з розпоротими животами новомученики за свободу, боягузлива і зрадлива армія, недієздатна і корумпована міліція, непокарані злочинці, що вештаються на свободі, злодії в державних структурах, уряд, який боїться озброїти патріотів для оборони… Це змінене суспільство?

Ми готові голосувати за політичних пристосуванців, куємо в зірки міністрів уряду Азарова, вигадуємо виправдання співпраці з агресором і окупантом, нічого не роблячи, очікуємо допомоги Заходу…. Це змінене суспільство?

Бог нас любить. І Він це показав не раз. Він нас любить, і якщо ми не візьмемося за голову, то війна, жертви, біженці – стануть щоденною частиною нашого життя. Це стане останнім шансом нам трансформуватися, змінитися, або загинути як суспільству. Бо таке  суспільство, як наше, – це лютий ворог нормальної людини. Як таке воно не має права на існування. Воно мусить або дійсно змінитися, або щезнути. І якщо цей український Содом морального краху і безладу, ницості, корупції, продажності й хабарництва, соціальної нечутливості не зруйнуємо ми самі через особисте навернення, Бог його зруйнує. Але це буде катастрофічно боляче. І найбільша відповідальність за цю катастрофу лежатиме не на московитському агресорові, не на домашніх «наших» зрадниках, а на нас – християнах України. Або ми зруйнуємо Содом, або цей Содом зруйнує нас!

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

субота, 26 квітня 2014 р.

26.04.2014р. Б. / П'ять причин, чому Яценюк повинен зустрітися з Папою Римським

Те, що папа Франциск готовий зустрітися з прем'єр-міністром Яценюком - сигнал світові, що папа вважає український уряд легітимним.

Звістка про те, що прем'єр-міністр Яценюк відправиться в кінці тижня до Ватикану, щоб зустрітися з папою Франциском і взяти участь в урочистостях, присвячених канонізації пап Івана XXIII та Івана Павла II викликала неоднозначну реакцію. Чи це на часі? - Запитували багато, від рядового читача стрічки новин до міністра закордонних справ РФ Лаврова. У країні війна, економічна криза, підготовка до виборів - а він на прогулянку за державний кошт... Сам Яценюк в той же день через свою прес-службу поспішив повідомити, що "це тільки запрошення", а він сам "ще не вирішив - їхати чи не їхати". Але коли папа римський призначає особисту зустріч - відмовитися важко. Неможливо відмовитися. Якщо тільки ви не патріарх Московський, а зовсім навпаки - греко-католик.

Тому прем'єр Яценюк до Ватикану, швидше за все, поїде. І правильно зробить.

По-перше, цього вимагає чемність. Він запрошений як представник народу, чимала частина якого - католики обох обрядів.

По-друге, ніякі зусилля і нічия допомога не зайві, коли мова йде про примирення. А саме про це, швидше за все, піде мова на зустрічі папи і українського прем'єра. Папа Франциск не приховує, що зараз його основна турбота, як миротворця, - Сирія і Україна. До речі, і аудієнція повинна відбутися в рамках заходів, пов'язаних з канонізацією " пап миру" - Івана XXIII та Івана Павла II. Це дуже символічно, оскільки обидва вони мали справу з "залізною завісою" і наводили мости між Заходом і СРСР/Росією: папа Ронкаллі вніс свій внесок у вирішенні Карибської кризи, а папа Войтила - у руйнування "залізної завіси" і падіння комуністичних режимів у Європі. Папа Бергольо розуміє, що може зіткнутися з подібним викликом. І йому самому, швидше за все, хотілося б отримати побільше інформації "з перших рук" про те, що відбувається, і як на це можна вплинути.

По-третє, (а також по-четверте, п'яте, шосте і т.д.) - Росія. Україна зараз основний плацдарм протистояння Заходу і Росії. А в релігійному світі є власні карта світу, історія, а отже і сфери інтересів. Ватикану дуже хочеться зберегти видимість хороших відносин з РПЦ. А РПЦ, як відомо, у своїх бажаннях не вільна. Тому папа Франциск буде скільки зможе балансувати між українськими католиками і Московською патріархією. Він відмовився, очевидно, робити різкі заяви щодо російсько-українського конфлікту в ході зустрічі з президентом Обамою. Але зробив і продовжує робити реверанси в бік України і, особливо, українських католиків. Зокрема, приймає у себе українського прем'єра-католика на урочистостях канонізації найулюбленішого в Україні папи - Івана Павла II.

Цікаво, що поїздка українського прем'єра до Ватикану зацікавила російський МЗС. Тобто так, Україна для російського МЗС зараз - травма номер один, це відомство, здається, готове коментувати кожен пчих українських чиновників. Але роздратування особисто міністра Лаврова з приводу можливих "римських канікул" Яценюка - сигнал. Росії дуже не подобається ця зустріч.

Вже тільки тому слід було б їхати, хіба ні?

Хвилювання російського МЗС з приводу можливої зустрічі Папи Франциска і прем'єра Яценюка легко зрозуміти. Улюблене кліше чиновників РФ - "нелегітимність" нинішньої української влади.Найсміливіше, що можуть вичавити з себе російські офіційні особи - "так званий прем'єр так званого уряду". Те, що цих "так званих" приймають у Брюсселі та Женеві - звичайно, прикро. Але це можна представити телеглядачеві як частину великої стратегічної - зрозуміло, "антиросійської" - гри на "великій шахівниці", фігурами якої орудує виплодок протилежної півкулі - Держдеп.

Папа Римський - зовсім інша справа. Він не має армії, не може прямо впливати на велику політику. Але це лише додає йому шарму - Папа залишається одним з найвпливовіших людей на планеті. До нього прислухається майже півтора мільярда католиків, але навіть багато некатоликів готові визнати, що він один з головних моральних авторитетів сучасного світу. Те, що папа Франциск готовий зустрітися з прем'єр-міністром Яценюком - сигнал світу про те, що папа вважає нинішній український уряд легітимним.

І, нарешті, основне зараз питання про те, "як це вплине на внутрішнє протистояння в Україні". Те, через що прем'єр, швидше за все, і злякався спочатку широкого обговорення його можливої ​​зустрічі з папою Франциском. У київського уряду формується комплекс перед "Сходом". Комплекс провини або комплекс страху. З цієї точки зору поїздка до Ватикану може виявитися ще одним подразником для "православного" ​​Сходу. Але йдучи на поводу у подібних страхів можна прийти тільки до одного - реального, а не міфічному, як зараз, розділення країни. Київська влада, роблячи реверанси невідомо кому на Сході, не стане "своєю" там, але, цілком реально, стане "чужою" і всім іншим частинам України. Тому "римські канікули" для прем'єра Яценюка могли б мати ще й терапевтичний ефект.

Катерина Щоткіна

За матеріалами www.dsnews.ua

Джерело:   Воїни Христа Царя

26.04.2014р. Б. / У Криму почалися репресії проти Київського Патріархату

У кримській єпархії Української православної церкви (Київського Патріархату ) заявляють, що влада півострова відбирає у них храми.

"Висловлюємо свою стурбованість з приводу протидії діяльності храмів Кримської єпархії УПЦ КП", - йдеться у відкритому зверненні архиєпископа Сімферопольського і Кримського Климента, передає Цензор.НЕТ.

Кримська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату заявляє про порушення чинною владою Криму попередніх письмових гарантій недоторканості парафій Київського Патріархату в Криму. У Севастополі в Київського Патріархату фактично відібрано храм Священномученика Климента Римського на території Навчального загону ВМС України. Російські військові, що здійснюють охорону, не пускають в храм настоятеля архимандрита Макарія (Щіпакова), етнічного росіянина, колишнього військовослужбовця Військово-морського флоту, і його парафіян. Всі спроби керуючого Кримською єпархією зустрітися з представниками чинної міської влади Севастополя з цього та інших питань виявилися марними.

В Київського Патріархату фактично відібраний храм Покрови Божої Матері в селищі Перевальному. На настоятеля протоієрея Івана Катькало та місцевих вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату чинять психологічний тиск представники УПЦ Московського Патріархату. На свято Входу Господнього в Єрусалим (Вербна неділя) молоді люди в камуфляжі намагалися спровокувати конфлікт.

Зазначимо, що в березні цього року радник Кабінету міністрів Автономної республіки Крим з питань оборони і безпеки полковник Ігор Стрєлков підписав документ, згідно з яким усім органам державної влади Криму наказано рішуче протидіяти спробам заволодіти майном і перешкоди діяльності храмів Української Православної Церкви Київського Патріархату в Криму. Цей лист, за словами Стрєлкова, було погоджено з Патріархом Кирилом і є письмовими гарантіями влади Криму, про недоторканість Київського Патріархату в Криму.

Враховуючи вищезазначене архиєпископ Сімферопольський і Кримський Климент від імені всієї Кримської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату звертається до Президента Російської Федерації Володимира Путіна з вимогою - забезпечити рівні права українського Криму, вірним Київського Патріархату в Криму на вільне здійснення молитовного та церковного життя, вільне сповідання Православної віри і національно -культурних традицій ", - сказано в повідомленні.

"Ми вимагаємо, щоб Російська Федерація і влада Криму виконували зобов'язання, в тому числі міжнародні, з дотримання прав людини і громадянина, забезпечення свободи совісті та прав релігійних організацій, дотримання принципів неупередженості та рівності у ставленні влади до релігійних організацій і етнічних груп. Вимагаємо припинити утиски православних українців у Криму і повернути громадам відібрані або заблоковані храми. У зв'язку з фактичною неможливістю молитися в храмі Священномученика Климента в Севастополі вимагаємо від Президента Російської Федерації Володимира Путіна доручити міській владі Севастополя виділити Кримській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату земельну ділянку для будівництва типового храму та приміщення для тимчасового здійснення богослужінь ", - заявили в УПЦ КП.

"Звертаємося до виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради - Олександра Турчинова, Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка і складу Кабінету міністрів з вимогою захистити українців і православних вірних Київського Патріархату в Криму."

пʼятниця, 25 квітня 2014 р.

25.04.2014р. Б. / На Івано-Франківщині кажуть, що бачили об'явлення Богородиці

На Івано-Франківщині кажуть, що бачили об'явлення Богородиці
Вчора в селі Угорники біля Івано-Франківська нібито з'явився образ Матері Божої. Зафіксували це "чудо" на мобільний телефон місцеві хлопчаки, які гуляли біля річки.

Сталася подія близько шостої години вечора. Четверо місцевих хлопчаків прийшли на берег річки Бистриці Надвірнянської, щоб посидіти. В той момент вирішили похизуватися, у кого кращий мобільний телефон і просто перевірити якість фотокамери на мобільних пристроях. Так і було відзнято образ,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф.сайт Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Хлопці відразу не зрозуміли, що то за таке зображення. Навіть думали, що то пляшка, але згодом вдивилися і побачили там образ.

"О шостій ми прийшли погуляти на дамбу, полускати насіння. Вирішили подивитися, у кого краща камера на телефоні. Я сфотографував першим і у мене така фотографія вийшла. Павло фотографував після - у нього вже нічого не було на камері", - розповів автор фотографії Богдан.

Підлітки кажуть, що відразу, коли розгледіли силует Матері Божої, стало страшно. Потім вирішили показати незвичне фото друзям і родичам, а ті відразу звернулися до місцевого священика отця Юрія Трухана.

"Коли йшов додому, то молився, бо подумав, що то якийсь знак для людей. Напевно для України, яка зараз переживає нелегкі часи. Подумав, що, можливо, на добре і що все вирішиться", - розповідає один із хлопців Павло.

Як знак людям таку об'яву розцінюють і у Церкві, хоча і не поспішають із висновками. Отець Юрій Трухан каже, що це заклик Бога до людей, щоб ті молилися і утверджувалися у вірі.

Про невипадковість події стверджує настоятель храму св. Йоана Хрестителя отець Володимир Вінтонів. Він зазначає, що свого часу об'явлення Фатімської Матері Божої було знаком, що тільки молитвою можна побороти війну.

Окрім того, священик відзначає особливості образу Богородиці, який показався хлопцям. За його словами, він не є типовим для іконографії.

 "Якщо дивимося на іконографію, то Богородиця зображена без рук, вони скриті під плащем. А руки завжди були символом молитви. В латинському обряді руки Богородиці складені у молитві або розведені в боки і від них наче спливає благодать на людей. В східній іконографії руки Богородиці підняті в жесті молитви, або ж тримають на руках покров. На мою особисту думку, у цьому випадку, можливо, Богородиця кличе нас до молитви. Та вся біда, яку ми маємо від Росії можливо і є суттю сьогоднішнього об'явлення. Тобто, це заклик до молитви. Моліться, беріть в руки вервиці. Відсутність рук, можливо, показує нам, що ми замало молимося", - припускає отець Володимир.
На Івано-Франківщині кажуть, що бачили об'явлення Богородиці

На Івано-Франківщині кажуть, що бачили об'явлення Богородиці


Джерело:   КІРІОС

25.04.2014р. Б. / У Празі вшанували Небесну сотню (+video)

http://storage1.censor.net.ua/images/e/9/f/6/e9f620af30944f1da29d67fba55e21f9/640x360.jpg
На галявині одного з парків Праги 23 квітня встановили 107 дерев’яних хрестів. Хрести символізують пам’ять загиблих героїв Майдану.

На акції пам’яті Небесної сотні виступив колишній міністр закордонних справ Чехії, голова партії TOP-09 Карел Шварценберг, який закликав українських і чеських громадян, а також європейських політиків до «пильності у протистоянні з агресивною політикою Росії щодо України».

На акції також виступили консул посольства України в Чехії Валерій Лобач, представник українського громадського об’єднання «Українська європейська перспектива» Галина Андрейцева, солістка балету Національного театру в Празі Іванка Ільєнко.

Мартін Углірж, представник чеського громадського об’єднання «Хочемо демократичну Україну», розповів присутнім про закатованого депутата Горлівської міськради, що на Донеччині Володимира Рибака. Його некролог був приєднаний до «стіни пам’яті» на символічному кладовищі Небесної сотні у Празі.

В акції також взяв участь Олександр Медведєв – один із 38 поранених під час протистояння на Майдані, яких прийняла на лікування Чехія. Молодий чоловік уже почувається добре і готується повернутись на батьківщину. Олександр Медведєв розповів про тривогу, яку викликають дії Росії на південному сході України, зокрема, щодо підтримки проросійських сепаратистів.

Акцію, в якій взяли участь понад 100 українців і чехів, організувала  празька Вршовіцька галерея під відкритим небом Proluka, громадське об’єднання «Українська європейська перспектива» і чеське об’єднання Dekomunizace.cz. 


За матеріалами: Радіо Свобода

Джерело:   КРЕДО 

четвер, 24 квітня 2014 р.

24.04.2014р. Б. / Глава УГКЦ Святослав і Блаженніший Любомир у заповіднику Тараса Шевченка посадили іменні дуби (foto+video)

Глава УГКЦ Святослав і Блаженніший Любомир у заповіднику Тараса Шевченка посадили іменні дуби22 квітня о 13.00 розпочалася урочиста толока в дубовій алеї в селі Моринці Черкаської області, що на території історико-культурного заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка». Організатор – Університет банківської справи НБУ.

 Під час толоки було прибрано територію, а також посаджено ще 20 дубів. Кожне нове посаджене дерево продовило ідею алеї, а тому є іменним. Серед тих, хто саджав дуби, – Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, та Блаженніший Любомир, Архиєпископ-емерит УГКЦ.

 Окрім цього, урочисто було відкрито буккросингову шафу, книги для якої пожертвувало чимало іменитих письменників України – Любко Дереш, Олеся Мамчич, Оксана Забужко тощо.

 Толока проходила в пасхальні дні, і розпочалася молитвою, та супроводжувалася співами, гаївками, а завершилася святковим обідом,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ .

Глава УГКЦ Святослав і Блаженніший Любомир у заповіднику Тараса Шевченка посадили іменні дуби 

Глава УГКЦ Святослав і Блаженніший Любомир у заповіднику Тараса Шевченка посадили іменні дуби

Глава УГКЦ Святослав і Блаженніший Любомир у заповіднику Тараса Шевченка посадили іменні дуби




Джерело:   КІРІОС

середа, 23 квітня 2014 р.

23.04.2014р. Б. / Путін ­– людина, яка хоче замінити Бога, – о. Димид (+video)

Думками про Великдень через призму Майдану та останніх подій на Сході України у студії програми «Погляд на тиждень» телеканалу ZIK поділився активний учасник Автомайдану, священик УГКЦ о. Михайло Димид.

- Отче Михайле, сповідь це один із обов’язкових елементів підготовки до Великодня. Люди, які боролися на Майдані, протистояли міліції, застосовували до правоохоронців силу повинні про це сповідатися?

-  Сповідь – це покаяння за власні гріхи, за те, що ти думаєш поганого, за те, що ти свідомо зробив зле. Але вихід на Майдан для наших людей – це священна справа. Йшлося про питання самооборони, питання життя. Майдан – це було питання пошуку добра в світі і середовищі, де зло опанувало всі структури суспільства. У даному випадку йдеться про чинення добра. Якщо під час Майдану у тих чи інших обставинах і було зроблено, щось недобре, то це не був свідомий намір робити зло. В цьому немає гріха.

- А як стосовно тих, хто були по іншу сторону барикад – міліція, «Беркут», які виконували накази?

- Якщо погляд на іншу людину є боголюдським, то він завжди є з любов’ю. Це обов’зок зупинити того, хто робить зло. І якщо це робити з любов’ю – це не гріх. Але якщо в цьому є ненависть... Я говорив з багатьма із тих, хто був за барикадами: на жаль, вони мали таку величезну ненависть у собі, що я врешті не знаходив слів. Так, я думаю, що серед «Беркуту», міліції були і добрі люди, але результат їхніх діянь дуже негативний. Урешті ми отримали боротьбу добра проти пекла.

- Маємо велике свято – Великдень, але водночас ще не болючими залишаються спогади про Небесну сотню, а боротьба в країні й досі триває, люди переживають через події на Сході. Відтак у багатьох виникає питання: чи варто обмежувати святкування в таких обставинах?

- Святкування Великодня – це святкування своєї внутрішньої перемоги. Якщо нам вдалося на основі того, що зробив для нас Ісус Христос, перемогти якесь зло в собі, зробити добру справу, тоді ми маємо, що святкувати. Це святкування має бути передусім у душі. Але якщо все зводиться лише до зовнішнього святкування, то ситуація в країні не дає підстав до цього.

- Великдень – це передусім очищення, зміни в собі. На Ваш погляд, наскільки Майдан вплинув на людей, наскільки вони змінилися? Чи помічаєте ці зміни?

- Справді, є зміни в нашому народі. Але ці зміни – наразі теоретичне осмислення того, що сталося. Це осмислення ще не завжди переходить у практику. Щоб це сталося, нам ще потрібні місяці, а може й роки. Практичні зміни настануть тоді, коли людина, опинившись  сам на сам із якоюсь несправедливістю, зможе знайти в собі внутрішню силу в ім’я Ісуса Христа, в ім’я Небесної сотні сказати злу: «Ні!». Для цього має бути дуже сильна внутрішня сила і віра, які, думаю, міцніють у більшості тих, хто чесно був на Майдані.

- Путін звинувачує нас у комплексі крайнього націоналізму, що визрів через те, що Західна Україна завжди була під іншими країнами. На Ваш погляд, що ж таке насправді західноукраїнський націоналізм?

- Так, ми були під різними панами, але так само під паном був і Схід. Але наші пани були більш культурними, вони, якщо так можна сказати, все ж шанували нашу людську гідність.  Цього не було під Росією, під царатом. Думаю, це основна відмінність між Заходом і Сходом. У нас пани не побороли внутрішню ідентичність і силу. А любити і шанувати свою Батьківщину, батька і матір – це четверта Божа Заповідь. Те, що пан Путін розцінює наш націоналізм як щось дивне і страшне – це насправді свідчення його культури і бачення світу. І воно не є ані християнським, ані просто цивілізованим. Це імперське бачення, що базується на бажанні кроїти світ, Йдеться про людину, яка хоче замінити Бога. 



Джерела: ЗІК

Воїни Христа Царя

23.04.2014р. Б. / Дивна молитва Кіріла

Путін і Кіріл
Патріарх Московський особливими словами молився за Україну.
 
Перед урочистою Пасхальною літургією, що була відслужена в храмі Христа Спасителя у Москві, патріарх Кіріл виголосив розлогий коментар щодо ситуації в Україні. У ньому ієрарх підкреслив, що Україна, справді, у політичному сенсі є окремою державою, але духовно і завдяки своїй історичній традиції вона становить невід’ємну частину «Святої Русі». Як він підкреслив, ніхто й ніщо не можуть цього змінити. «Перед Богом ми становимо один народ, сповідуємо одну православну віру», — переконував патріарх. 

Він також закликав усіх до молитви «за російський народ, який живе в Україні», аби не дійшло до громадянської війни і конфліктів між Росією та Україною. Патріарх висловив певність, що закінчаться нічим підступи тих, хто політичними засобами і з використанням сили хоче знищити історичний зв’язок, який єднає народи «Святої Русі». Закликав також ушанувати волю українців, які прагнуть, щоб ними керували люди, котрі мають до цього конституційні повноваження, — що прямо заперечило повноваження нинішніх властей у Києві. У такому дусі вже кілька тижнів висловлюються усі російські медіа. Патріарх Московський також висловив побажання, щоб нова Конституція України сповнила бажання всіх її громадян, — що становить закамуфльовану підтримку прагнень проросійських колаборантів, які сьогодні дестабілізують ситуацію на Східній Україні. 

Від часу анексії Криму патріарх Кіріл намагався зберігати дистанцію до російської політики щодо України. Під тиском єпископів з України, які належать до Московського патріархату, він не взяв участі в кремлівських урочистостях, коли Крим проголошувати офіційно включеним до складу Російської Федерації. Однак останнім часом структури українського православ’я, які визнають канонічне предстоятельство Московського патріархату, виразно висловилися проти політики Москви, переважно також підтримали починання української державної влади. Московський патріархат уже не може розраховувати на їхню політичну лояльність, тому патріарх Кіріл зміг офіційно підтримати політику Путіна щодо України. Він також повернувся до своєї традиційної риторики про єдність народів «Святої Русі». 

У цьому баченні немає українців, білорусів, молдаван, а є тільки «православна спільнота», створена на базі російської мови, духовно і матеріально зосереджена навколо Москви і Кремля.
 
Анджей Граєвскі, Gość Niedzielny

Джерело:   КРЕДО 

вівторок, 22 квітня 2014 р.

22.04.2014р. Б. / Глава УГКЦ назвав події у Східній Україні Страсною п’ятницею українського буття (video)



Те, що відбувається сьогодні в Україні, зокрема в її східній частині, є періодом Страсної п’ятниці нашого українського буття.
 
При цій нагоді висловлюю глибоку повагу до наших братів і сестер, які живуть на теренах Східної України, і, можливо, думають дещо інакше, аніж люди в Центральній чи Західній Україні, вважають російську мову своєю рідною. Ми є діти однієї землі і ніхто чужий не допоможе нам краще жити. 

Про це сказав Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, у традиційному великодньому інтерв’ю для «5-го каналу», яке вийшло в ефір 20 квітня 2014 року, у день Пасхи. 

Обставини, які зараз переживає Україна, він порівнює із Страсною п’ятницею, тому що український народ, як і Ісус Христос, став каменем спотикання для багатьох: «Тоді серця багатьох людей стали жорстокими. Люди, побачивши зневаженого Христа, не впізнали у Ньому Бога і кричали: «Розіпни Його!» Подібно сьогодні поводяться з нашою країною».

Блаженніший Святослав зазначив, що першими словами, якими Ісус вітає своїх учнів, є слова «Мир вам». «Хочу сказати до всіх тих, у кого «озлобилося» серце: мир вам. Нехай мир переможе війну! Гадаю, після Великодньої п’ятниці із силою Воскресіння Христового наступить пасхальна радість», − продовжив Верховний Архиєпископ УГКЦ. 

Він додав, що хотів би, щоб усі християни, незалежно від конфесійної приналежності, стали носіями примирення, яке «завжди має шанси перемогти спокусу війни, спокусу застосування сили». 

«Відкриваю до всіх вас обійми і бажаю вам миру, бо Христос воскреслий є посеред нас», − завершив свою думку Блаженніший Святослав. 



За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:  КРЕДО 

субота, 19 квітня 2014 р.

19.04.2014р. Б. / Хто увірував, той уже ожив

Христос воскрес

  Роздуми над Словом Божим на Пасхальне Надвечір’я

             Сьогоднішня ніч – це ніч контрастів. Увесь перебіг літургії виражає перехід від того, що старе, до нового. Була темрява, коли входили до храму, –  її змінило світло. Це ніч, коли євреї перейшли Червоне море, цю межу, що відділяла країну їхнього рабства від Обітованої землі й нового світу, який лише відкривався перед ними. Вустами пророка Єзекиїла Бог звіщає заплямованому гріхами Ізраїлеві, що настане час, коли народ обмиється від своєї невірності та отримає нове серце й нового духа. Літургія підкреслює також перехід від Старого Завіту до Нового: після довгого ряду читань і псалмів, узятих зі Старого Завіту, співаємо Слава во вишніх, Алілуя, і Євангеліє провіщає нам, що Христос – ВОСКРЕС. 

         Літургія сьогодні сама в собі є проповіддю, до якої коментар не конче потрібний. Людина, яка живе вірою, легко відкриває сенс жестів і слів цієї церемонії, що вся є величальним співом на честь перемоги життя. Все змінилося тої ночі, після якої жінки знайшли порожній гріб. Час може минати, хвороби й старість можуть залишати щораз помітніший слід на нашому крихкому існуванні: усе це не має значення, відколи ми знаємо, що смерть переможено. Навіть якщо час від часу ми з прикрістю усвідомлюємо, що ми все ще раби гріха, це вже не є визначальним у нашому житті: сьогодні ми святкуємо нашу Пасху, наш перехід від рабства до стану вільних людей. Три жінки почули пасхального поранку: «Чому шукаєте Живого серед мертвих?» Його там немає! Христос остаточно перейшов до Життя. Наша віра ставить нас теж по стороні Христа, по стороні Життя. Ми сьогодні співаємо, разом зі всією Церквою, радість Воскресіння. 

Джерело:   КРЕДО

19.04.2014р. Б. / Патріарх Філарет: якщо знадобиться то будемо стріляти

Патріарх Філарет: якщо знадобиться то будемо стріляти
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет зазначив, що Україна хоче вирішити конфлікт з Росією мирним шляхом, однак якщо доведеться застосувати силу, то потрібно буде стріляти. Про це він зазначив під час зустрічі із представниками Держприкордонслужби, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на УНН.

“Ми хочемо вирішити цю ситуацію мирним шляхом. І робимо все для цього. Європа визнала, що Україна йде мирним шляхом більше, ніж будь-яка інша країна. Але ми своєї території Росії не віддамо. Тому ми ведемо мирні переговори, хочемо мирно провести це все, але якщо треба буде, то відповімо силою. Якщо знадобиться, то треба стрілять, адже захищати свою землю потрібно”, — висловив переконання Філарет.

Представники Української православної церкви Київського Патріархату на чолі з Патріархом Філаретом передали прикордонникам, які охороняють кордони на Херсонщині, позашляховик «Мітсубіші» і 43 комплекти для обмундирування

Раніше як повідомляв Християнський портал КІРІОС, українська православна церква Київського патріархату перерахувала на рахунок Міністерства оборони понад 1 млн грн.

Джерело:  КІРІОС

пʼятниця, 18 квітня 2014 р.

18.04.2014р. Б. / «ХРИСТОС НАС ВИЗВОЛИВ НА ТЕ, ЩОБ МИ БУЛИ СВОБІДНІ.» (Гал. 5,1а)

Кремлівський Мордор в чергове довів свою сатанинську сутність, розпочавши терористичний шабаш на сході України напередодні Великого Тижня.  Але не тільки Мордор зі сходу сьогодні стає, щоб накинути своє тиранічне панування на народи Заходу. Сьогодні й єгипетське рабство частини населення України стало його союзником. Адже саме духовно сліпі раби прагнуть потрапити під руку новітнього фараона, який уже закабалив підвладні йому народи, перетворивши їх на своїх державних рабів. Ці люди уже не є господарями самих себе, вони себе не формують, вони собою не володіють – ними володіє фараон і його пропагандистська машинерія.

Одним з найбільших дарів, якими Створитель обдарував людину є свобідна воля. Цей дар дає людині можливість не тільки бути вільною, але й бути відповідальною. Цей дар дає нам можливість не бути рабами обставин, а бути господарями обставин. Більше того, саме завдячуючи цьому дару і його поєднанню з розумом людина може себе змінювати, а тому  бути і своїм власним співтворцем. Бог максимально шанує цей дар. Але диявол шукає всякого способу стати господарем людини, підкоривши собі її волю. Тому усяке рабство, а особливо ментальне – це вираз диявольського поневолення людини.

На передодні Великодня тема рабства і виходу з нього особливо актуальна. Адже одне з імен цього найбільшого християнського свята – Пасха. І саме юдейська Пасха – свято Виходу народу Ізраїля з єгипетського рабства, з дому неволі, і є праобразом нашої християнської Пасхи.

Як каже старе єврейське передання: не всі ізраїльтяни вийшли з Єгипту і не всі, хто вийшли з Єгипту були ізраїльтянами. Не кров, а Дух, який дає свободу став водорозділом між Ізраїлем і рабами. В Єгипті була стабільність, добре харчування, стабільний курс, вода, цивілізація. В пустелі, куди Бог вів свій народ не було нічого з того, що пропонував Єгипет. В Єгипті можна було свою відповідальність перекласти на наглядачів, а в свободі потрібно було брати відповідальність на себе.

Свобода лякає. Лякає відповідальністю. Лякає невизначеністю. Лякає необхідністю опертися на Бога. Але без свободи людина залишається рабом. Вона позбавлена здатності змінювати себе, змінювати світ довкола себе. Вона, подібно до тварини, залишається рабом обставин. Тому вибір між свободою і рабством це в першу чергу вибір на користь Божого образу і подоби, вибір на користь дару вільної волі, або на користь тваринного існування безликої маси рабів государевих.

Для народу Ізраїля Вихід з Єгипту був національним та релігійним визволенням, моментом історії, коли Бог дарував свободу дому Ізраїля. І християнство сприйняло цей зміст, надавши йому ще глибшого значення. Як свідчить євангелист Лука, у своєму місті Назареті Ісус виразно окреслив свою місію словами пророка Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий.» (Лк. 4, 18-19 // Іс. 61,1). Саме свобода стала одним з основних моментів Христової діяльності. І як каже св. апостол Павло: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні.» (Гал. 5,1а).

Ця християнська свобода – свобода від зла і гріха, свобода від страху і смерті, свобода в Бозі. Християнин у своїй суті є людиною абсолютної свободи в Бозі, свободи, яку ніхто йому не може забрати і яка його чинить повністю невразливим на застрашування тиранів. Адже саме страх і є основною зброєю через яку тирани володіють народами. Саме страх чинить народні маси послушною глиною в руках тиранів. А християнство, даруючи людині богосинівство, дарує їй і абсолютну свободу. Бог є Любов (1 Ів. 4,16), а «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові.» (1 Ів. 4,18).

Тому, християни і є в своїй суті людьми свободи.

Правдою є також і те, що за свободу потрібно боротися. Вона дар, але затримати цей дар можна тільки ціною боротьби. І ще нікому не вдавалося осягнути свободу, оминувши боротьбу за неї. Адже диявол всіма силами старається цей дар відібрати в людини. А тільки вільні люди здатні творити вільний народ, вільну націю, вільних громадян вільної держави.

І нагадуванням нам про це є Пасха та її праобраз Пасха юдейська.

Глибоко символічно, що саме в час коли юдейська Пасха і Пасха християнська так часово близько одна від одної як цього року, коли християни григоріанського та юліанського календарів святкують Пасху разом, Бог дав нам можливість боротися за свою свободу, свободу Церкви і свого народу.

Щоб залишити Єгипет ізраїльтяни мусіли встати, залишити звичний ритм життя і вийти за Богом, який їх провадив. Ті хто залишився чекати, так і зникли в історії розчинившись серед єгиптян. Так і тепер, де люди постануть, щоб оборонити свою свободу і гідність, своє право формувати самих себе і світ довкола себе, там вони це і зможуть зробити. Де ж чекатимуть допомоги, або й відверто стануть на сторону рабства, там вони розчиняться у масі безликих рабів фараонових.

Цими днями цю істину стосовно України влучно сформулював український журналіст, єврей за етнічною приналежністю і український патріот за переконаннями Віталій Портніков: «Ми маємо чітко сказати собі просту річ, яка можливо для багатьох є важким вибором — Україна закінчується там де починається рабство, Україна починається там — де починається свобода. Та територія, яку ми можемо захистити, яку ми можемо зробити територією свободи — буде Україна, там де оберуть рабство — не буде України. Там вона і зникне, як в минулому зникли ті люди, які не приєдналися до Мойсея…».

Подобалось нам це чи ні, але це і є гола правда нашого сьогодення. Або ми молитвою, працею, і зброєю оборонимо свою свободу, або розчинимося у кислому болоті «русскава міра».

О.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 17 квітня 2014 р.

17.04.2014р. Б. / Країна, яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, не може називатися християнською

Країна, яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, з якою її пов'язує культурна традиція і православна віра (аж до юрисдикційної єдності УПЦ і РПЦ), - не може бути або називатися християнською. Це країна, яка маскується під християнство так само як її "зелені чоловічки" маскуються під ліс. А життєвість російського християнства, здається, того ж роду, що і життєвість зелених листків, намальованих на формі окупантів.

Подоба, уявність, але не щось присутнє в світі реального.

З тими чи іншими втратами від "зелених" ми відіб'ємося. Але межа християнства сучасної Росії вже виявлена: російське християнство закінчується там, де починаються російські національні інтереси. Мовчання вищих єрархів Церкви в Росії з української проблеми несподівано для українського суспільства, але цілком логічно з історичної точки зору. Це мить торжества державної Церкви Російської Федерації.

Мовчання тут означає схвалення. Церква земна чекає нової імперської державної одежини, в яку вона зможе помістити своє ніжне тіло. А коли ця одежинка буде зношена, земна Церква буде шукати заступництва вже нової, непутінської влади. Чи видасть така їй нову генеральську форму? Сумнівно.

Швидше за все, земна Церква буде вимушено так і простувати вглиб історії в архаїчному дореволюційному мундирі. Ніби нинішній російський казак - наряжений в бутафорський мундир і з підробленою бойовою шаблею.

БЛОГ СВЯЩЕНИКА ПЕТРА ЗУЄВА, 14 квітня 2014 р.

За матеріалами www.portal-credo.ru

Джерело:   Воїни Христа Царя

17.04.2014р. Б. / Блаженніший Святослав про Великий Четвер

Предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук розповідає, які страсті сьогодні, у Страсний четвер, згадує Церква, чому цей день називають “чистим” і про яку чистоту людині, перш за все, слід задуматись.



Джерело:   Воїни Христа Царя

середа, 16 квітня 2014 р.

16.04.2014р. Б. / Рецепт перемоги в інформаційній війні простий: говорити правду і викривати брехню

Минуле ХХ ст., зокрема його перша половина, записалося в пам’яті людства двома світовими війнами. Уже мало серед живих тих людей, які пам’ятають Другу світову війну з усіма її жахіттями.

У другій половині минулого століття були тільки локальні збройні сутички, а на загал це був період так званої холодної війни. Властиво, це була гра нервів. Хоча людство тішилося відсутністю серйозних збройних конфліктів, наша природа така, що ми багато говоримо про позитив миру, але миром не задовольняємося.

Стара приказка звучить: хочеш миру – готуйся до війни.

У другій половині минулого століття і навіть вже в першому десятилітті нашого століття відбувається підготовка до війни. Але не для того щоб запевнити мир! У цьому трагедія наших часів.

Особливість ситуації, в якій сьогодні перебуває людство, – це роль ЗМІ.

Коли мова заходить про третю світову війну, то кажуть, що вона мала б розпалюватися головно в комунікаційному просторі. У це неважко повірити, бо засоби комунікації сьогодні вже настільки розвинені, що за їх допомогою спілкуватися з людиною на далекій відстані так легко, начебто вона сидить поруч із тобою.

Однак причина можливої третьої світової війни не у величезних технічних досягненнях, а радше в маленькому членові людського тіла – язику. Питання про значення язика порушується не вперше.

На цю тему ще дві тисячі років тому писав у своєму посланні апостол Яків. Хочу пригадати кілька думок цього священного автора, бо їх зміст надзвичайно актуальний саме сьогодні.

Язик – це один із найменших членів людського тіла. Однак завдяки йому людина може говорити.

Язик зазвичай ідентифікують з мовою. У деяких народів, наприклад польському, слово "язик" значить "мова". Святий апостол Яків порівнює цей орган людського тіла з невеличким стерном, яким стерник надає напрям руху навіть дуже великому кораблю (пор. Як. 3, 4).

Порівняння не безпідставне. У рух корабель приводять потужні мотори чи в давнину - сильні вітри, але напрям задає мале стерно!

Що в людині є рушійною силою? Серце - як збірна назва думок, бажань, зичливості чи неприязні між людьми. Залежно від того, яке в людини серце, розрізняють гострий, злий чи благородний язик. Священний автор пригадує, що за допомогою язика ми прославляємо Бога, єднаємо людей.

Якби всі люди вживали свій язик лише з такою метою, то на землі був би вічний і справжній мир.

Проте, як спостерігає апостол Яків, люди часто використовують язик, щоб проклинати, судити, говорити неправду тощо. Він питає: "Звідки між вами війни, звідки суперечки?" (Як. 4, 1).

Відповідь дуже проста – від зловживання язиком, який віддзеркалює ненависно налаштоване серце, що бажає ближньому лиха, а собі нібито добра.

Сьогодні стало модно використовувати весь арсенал засобів суспільної комунікації для поширення неправди, чи брехні. За минуле століття брехню доведено до такої "довершеності", що багато людей охоче її слухають, не усвідомлюючи, що, по суті, стають її жертвами. Через це в суспільстві виникають непорозуміння на рівні міжособистісного спілкування, відносин громад і цілих народів.

Нарікаєте на тривожні часи? Пригляньтеся, а радше прислухайтеся до всього того, що говориться, і багато стане вам зрозумілим.

Чи існують якісь ліки від цієї тривоги, яку вже можна назвати міжнародною, – ліки від страху перед третьою світовою війною? Так, говорити тільки правду.

Такий рецепт за натхненням Святого Духа пропонує нам святий апостол Яків, додаючи до цього, що потрібно також послідовно викривати всю брехню.

Шановні читачі, якби всі люди, від високопосадовців до простих людей, уникали брехні й служили правді, не було б ніяких воєн.

+ Любомир

Джерела: www.pravda.com.ua

Воїни Христа Царя

вівторок, 15 квітня 2014 р.

15.04.2014р. Б. / У Запоріжжі єпископи розбороняли мітингувальників (foto,video)

Собіло на мітингу
У Вербну неділю у Запоріжжі молилися за мир. Зокрема, у санктуарії Бога Отця Милосердного молитви за мир тривали 10 мовами світу.
 
З Вербної неділі розпочинається Страсний тиждень і у Запоріжжі це відчули якнайбільше. На Алеї Слави, що у центрі міста, цього дня відбулося протистояння між місцевими Майданом та Антимайданом. Мітингарів розділяв лише кордон міліції, через який майданівці жбурляли в антимайданівців дрібними грошима, яйцями та борошном.

Протистояння закінчилося тим, що тітушків в оточенні міліції і супроводі священиків вивели коридором ганьби до міліції. Православний і католицький єпископи, які прийшли на місце подій, намагалися запобігти бійкам.
Собіло на мітингу
«Церква розпочала святкування Страсного тижня. Але ввечері замість того щоб молитися у своїх келіях, два єпископа, православний і католицький, були змушені прийти на Алею Слави, щоб допомогти людям, які опинилися у дуже важкій ситуації», — так коментує ці події єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло.

«Навіть під час ІІ світової війни у такі дні робили перемир’я. Навіть солдати радянської та німецької армій, які сиділи в окопах, кидали один одному тушонку або щось солодкого. Тому що свято є свято», — каже єпископ Ян.
Собілоа
Католицький ієрарх наголосив, що потрібно молитися та намагатися зупинити дух поділу й агресії. Сатана хоче знищити весь світ. І справа не лише в Україні, Росії, Америці чи Криму, — переконаний єпископ. Цей дух поділу, який загрожує сім’ям, суспільству, країнам може зупинити лише молитва. Єпископ Ян Собіло закликав усіх пережити цей Страсний тиждень у молитві і тиші, зайшовши разом з Ісусом у Єрусалим, де Він помер, а потім воскрес. Владика побажав усім миру, який витікає із Пресвятого Серця Ісусового. 


Джерело:  КРЕДО

15.04.2014р. Б. / Львів: позов священика з Майдану до ДАІ задовольнив суд

Львів: позов священика з Майдану до ДАІ задовольнив судВчора, 14 квітня, суд задовольнив позов активіста "Автомайдану", греко-католицького священика о. Михайла Димида про визнання протиправними дій Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області щодо складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ZN.

Про це в соціальній мережі Facebook повідомила спільнота «Дорожній Контроль Львів». Згідно з повідомленням, позов задоволено повністю.

Нагадаємо,  як повідомляв Християнський портал КІРІОС, працівники ДАІ склали на отця Димида протокол через поїздку до Межигір’я 29 грудня 2013 року. Священик наполягав, що протокол складено незаконно, і що працівники ДАІ протиправно втручалися у приватне життя о. Димида через відео фіксацію під час вручення запрошення до відділу ДАІ.

На початку цього року у Франківському районному суді Львова розглядали справу про адміністративне правопорушення з боку отця Димида. Священика, який є викладачем УКУ, звинувачували у тому, що він не зупинився на вимогу працівника міліції 29 грудня о 12:30 в селі Нові Петрівці на Київщині, коли колона автомобілів "Автомайдану" рухалася до Межигір’я. За його словами, у цей час він взагалі ще був поблизу Євромайдану в Києві.

Після розгляду цієї справи о. Димид подав зустрічний позов.

Отець Димид допомагав євромайданівцям у Києві, молився, сповідав та причащав активістів. Це, як вважається, і стало основною причиною його переслідування працівниками ДАІ.

Джерело:   КІРІОС

15.04.2014р. Б. / Головний капелан УГКЦ провів зустріч з Головнокомандувачем Збройних Сил України

Головний капелан УГКЦ провів зустріч з Головнокомандувачем Збройних Сил України
9 квітня військовий єпископ Михаїл (Колтун), керівник Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької церкви у справах душ пастирства силових структур України зустрівся з начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-лейтенантом Михайлом Куциним. У зустрічі взяли участь військові капелани о. Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту, та о. Степан Сус, Голова Центру військогово капеланства Львівської Архиєпархії.

У ході зустрічі було обговорену низку питань, пов’язаних з душпастирством українських капеланів у Збройних Силах України,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Прес-службу Департаменту капеланства УГКЦ. Єпископ Михаїл подякував генерал-лейтенанту за співпрацю в галузі військового капеланства та виявив сподівання на подальші спільні кроки, спрямовані на задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України. На завершення зустрічі військовий єпископ подарував усім присутнім молитовник військовослужбовця «Молись і служи!», виданий Департаментом.
Головний капелан УГКЦ провів зустріч з Головнокомандувачем Збройних Сил України

Джерело:  КІРІОС

понеділок, 14 квітня 2014 р.

14.04.2014р. Б. / Страсний тиждень ‒ це особливий і унікальний час цілого року, - о.Ігор Яців

Страсний тиждень ‒ це особливий і унікальний час цілого року, - о.Ігор ЯцівНа порозі Воскресіння християн чекає Страсний тиждень. Час, коли віруючі люди мають згадати і співпереживати драматичні події життя Ісуса Христа. Водночас, потрібно готувати себе морально до найбільшого свята в році ‒ Пасхи і всіма силами намагатися очиститися духовно і бути готовим до його сприйняття.

Про те як християни мають поводитися у Страсний тиждень і як себе підготувати до Воскресіння у коментарі кореспондентові Galnet розповів прес-секретар УГКЦ отець Ігор Яців.

Отче, розкажіть чим Страсний тиждень відрізняється від інших тижнів у пості?

Страсний тиждень ‒ це не час Великоднього посту. Великодній піст закінчується у Лазареву суботу, тобто завтра. А Страсний тиждень ‒ це особливий і унікальний час цілого року.

Особливість його полягає в тому, що впродовж тих шести днів перед очима людей проходить вся трагічна історія нашого спасіння, коли ми маємо нагоду пережити усю цю драму нашого спасіння і співстраждати з Ісусом Христом у часі цього тижня.

Якщо говорити про зовнішній вимір цього часу, то, звичайно, що це є вимір особливого посту. Більше того у цьому тижні є день сторогого посту ‒ це Велика п’ятниця, коли виноситься плащаниця.

Як християни мають поводитися у ці дні?

Якщо ми віруючі люди, і, відповідно, не номінально називаємо себе християнами, то ми в цьому тижні маємо своєю поведінкою поводитися десь так, як поводяться люди, які понесли свіжу втрату когось рідних.

По цих людях зразу видно, що вони переживають цю втрату. Десь так і ми маємо настільки привласнити для себе і зробити своїми ці події і моменти, які відбуваються в житті Ісусу Христа. Бо в такий спосіб ми показуємо свою зрілість.

Я не кажу, що ми в цей час маємо одягати скорботну маску. Не йдеться про зовнішню картинку, йдеться про внутрішні почуття.

Отче Ігоре, на ваш погляд, Україна готова до сприйняття Воскресіння Господнього?

Відповіддю тут стають слова Івана Золотоустого на Великдень. Він сказав проповідь, яка і сьогодні є актуальною. Церква і сьогодні доручає читати цю проповідь під час Воскресної утренні. В цій проповіді є важливими такі слова: «Хто потрудився постом, нехай сьогодні отримає нагороду. Хто від ранньої години став до праці, нехай тепер одержить справедливу заплату. Хто по дев’ятій годині прийшов, нехай дякує Богові і радісно святкує. Хто по дванадцятій годині прибув, нехай не тривожиться, бо йому ні в чому не буде відмовлено. А хто не встиг і на третю годину, нехай приступить без вагання. І хто прибув лише на п’яту годину, нехай не боїться, що запізнився. Бо Владика милосердний».

І десь подібна відповідь є на ваше запитання. Звичайно, що ми ніколи не досягнемо досконалості у підготовці до Воскресіння. Але до цього треба стреміти, маємо про це дбати і над цим працювати.

Україна не готова до Великодня не через Майдан, не через військовий час, вона не була до нього готова і минулого року і не буде готова на наступний рік.

Але тут важливо, щоб ми стреміли попри всі зовнішні негаразди, попри всі проблеми, яка завдають нам неспокою, стреміли до радості Воскресіння, яке покриє всі проблеми, «бо Владика милосердний».

Коли ми будемо приходити до церкви на Воскресіння чи тоді, коли сідатимемо за святкову трапезу, треба щоб ми залишили ті клопоти земні і повсякденні, бо ті клопоти покриває Господнє Воскресіння.

Ми маємо готувати себе до Воскресіння наскільки це є можливо. І не треба бути у цьому ледачими і не впадати у відчай через те, що ми негідні, або прикриватися тим, що зараз військовий час і нам не до святкування Воскресіння. Якраз навпаки.

Попри всі ті труднощі, ми маємо пам’ятати, що після Страсної п’ятниці настає час великої радості, час Воскресіння.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами Galnet.

Джерело:   КІРІОС

14.04.2014р. Б. / «Неефективність» християнства і сенс страждань


христос свічки

Роздуми над Словом Божим на Великий понеділок

  Марія, яка колись «вибрала кращу частку», слухаючи слів Ісуса замість поратись на кухні, сьогодні теж більше слухається серця, ніж розуму, і виливає на ноги Ісуса коштовні пахощі. Цей жест, що спонтанно випливав із глибини її серця, цей зовсім ірраціональний, згідно з поглядами Юди Іскаріота, вчинок, стає пророчим: заповідає близьку смерть Ісуса і Його похорон. 

          Від учора ми ввійшли у Страсний Тиждень. Щоб не змарнувати цей даний нам Богом особливий час, постараймося кожен проникнути в сенс Христових страждань, у їхню значимість для нас особисто. 

          Недавно я уділяв таїнства єлеєпомазання молодій 20-річній людині, якій лікарі давали дуже мало шансів на одужання. Молячись біля хворого та виконуючи приписані літургією дії, я розумів, що це таїнство не має магічної сили, щоб автоматично поставити людину на ноги (хоч – і знаю це з власного досвіду священика – такі випадки повного оздоровлення після таїнства хворих трапляються). Єлеєпомазання покликане духовно зміцнити хворого у критичній ситуації страждання і загрози смерті, а якщо на те Божа воля – принести ще й фізичне одужання. Однак воно аж ніяк не є безвідмовною панацеєю на наші недуги. У такі моменти, як тоді в реанімації біля ліжка цього хлопця, особливо гостро переживаєш усвідомлення того, наскільки наша віра «неефективна» у поточному розумінні цього слова. Христос не гарантує нам швидкого вирішення всіх наших життєвих проблем, не гарантує теж, що нас оминуть страждання. Таку «гарантію» дають релігії язичницького покрою чи деякі модні сучасні релігійно-філософські течії, та рано чи пізно виявляється облуда й фальшивість цих обіцянок. Христос гарантує нам інше: Він не залишить нас у нашому стражданні, Він нестиме свій хрест поряд зі мною, а часом, як мені стане несила, підхопить його й покладе на свої плечі, додатково до власного. 

          Ці найбільш інтенсивні дні Великого Посту, коли переживаємо Христові Страсті, є для нас нагодою очистити нашу релігійну мотивацію, вдивляючись у страждальний лик Христа, надати сенс власному стражданню чи стражданню близьких нам людей. Це нагода ще виразніше усвідомити, що кожне страждання може мати безцінну спасенну вартість, якщо влучити його у страждання Божого Сина.


Джерело:   КРЕДО