Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 22 липня 2014 р.

22.07.2014р. Б. / МИ Є УЧАСНИКАМИ ЕПІЧНОЇ БОРОТЬБИ ДОБРА І ЗЛА

За нами залишився іще один трагічний тиждень боротьби української держави проти московитської агресії. Тиждень, що приніс нові невинні жертви. Тиждень, що заставив здригнутися увесь світ від жахіть російського тероризму, який воює під знаменом московського православ’я – збитий в українському небі малайзійський «Боїнг» уже став тим переломним моментом, після якого усяка підтримка тероризму московитів на Донбасі стає не просто неморальною, а відверто злочинною, нелюдською, антихристиянською.

Як це не  дивно, але це диявольський акт, який забрав життя майже 300 людей, які не мали жодного стосунку до української трагедії, не став моментом витверезіння не тільки для суспільства РФ, але й для РПЦ. Після усього зла, що його заподіяли російські терористи в Україні: після викрадень, тортур, вбивств, грабунку, обстрілів спальних кварталів, катувань і знущань, викрадень, живих щитів із мирних мешканців, тортур і звірячих вбивств священнослужителів інших християнських конфесій і все це в ім’я «русскава міра, русскава праваславія», християнська совість так і не заговорила в середовищі РПЦ. Патріарх Кіріл благословив терориста В. Путіна на нові злочини, і в цьому його підтримали православні церкви Антіохії та Єрусалиму.

«Русскій мір» показав усьому світу свій диявольський оскал. Брехня, тероризм, звиродніння. Ніщо так не показує звиродніння людей, на душі яких всіма силами претендує УПЦ МП, покладаючи на душпастирювання цих нещасних загублених душ ексклюзивне право «канонічної» території, вдаючись до нападок раз по раз на УГКЦ за начебто прозелітизм. Здичавіла юрба мародерів, яка вирішила поживитися особистим речам жертв страшної трагедії. Звироднілі лиця терористів, перекошені від страху й ненависті. Це ж якщо не парафіяни УПЦ МП, то принаймні люди до навернення яких УПЦ МП всіма силами старалася нікого іншого, окрім себе самої, не допускати. Більшість ідейних терористів – це ревні її прихильники. Чи візьме на себе УПЦ МП відповідальність за жахливий духовний стан цих людей? Звісно, ні. Якщо вона «відмазувалася» від власних священнослужителів терористів, то очікувати від неї аж такого очищення совісті не доводиться. Адже кров жертв і на руках керівництва не тільки РПЦ, але й УПЦ МП. Звісно і ми, греко-католики, мали б собі поставити питання: чи вартувало заради гнилого псевдоекуменічного сюсюкання відмовлятися від активнішої місії на східних теренах? Це питання також і до нашої совісті.

Трагічний минулий тиждень приніс католицькій спільноті принаймні одну радість – з терористичного полону визволено о. Тихона Кульбаку, але не встигли католики України порадіти цій новині, як того ж самого дня чергова чорноновина прийшла з Донбасу: терористи викрали римо-католицького священика о. Віктора Вонсовіча.

Католицькою відповіддю на ненависть, що її поширюють адепти «русскава міра», є не вбивство, а оборона рідного краю. Саме з такими словами звернувся Глава УГКЦ Патріарх Святослав до учасників Всеукраїнської молодіжної прощі у Зарваниці: «Християнин ніколи не має права бути ініціатором убивства, бо вбивство є завжди злом. Але, зокрема у час військового протистояння, християнин має обов’язок боронити свою землю і свій народ в спосіб і засобами пропорційними до нападу». І про цей обов’язок не маємо права забувати. Не всі ми можемо взяти до рук зброю, проте усі можемо взяти до рук вервичку, молитовник, Біблію. Всі ми маємо святий обов’язок молитися за мир в нашій державі, за захист і перемогу для наших вояків, за захист безневинних жертв, за сім’ї вояків, за тих, що постраждали від рук терористів, за мудрість для нашого державного та військового проводу, за всі потреби нашого народу, який опинився перед лицем агресії здичавілої Орди. Ми мусимо матеріально спомагати наших вояків, але не тільки їх, а також сім’ї, які вони залишили в дома. Мусимо бути тими, хто дбатиме про поранених. Тими, хто принесе правдиву християнську утіху в сім’ї наших героїв. Мусимо – це в даному моменті наш святий християнський обов’язок.

Мусимо собі усвідомити, що, як це влучно окреслив Патріарх Святослав: «Сьогодні у нашій країні проходить дуже відчутна мобілізація усіх сил, усіх ресурсів, але проща – це є мобілізація духу нашої Церкви і нашого народу. Людина є істотою, яка у собі поєднує видимий і невидимий світ. Боротьба зі злом, боротьба за краще майбутнє є двох видів. Вона є, з одного боку, видима, де потрібно навіть життя своє віддати за свою державу, але є і невидима – духовна боротьба, духовна брань. Ніколи в історії український народ не міг перемогти ворога, якщо він найперше його не перемагав духовно». І ці дві компоненти нашої боротьби, нашої оборони — духовна і матеріальна — мають стати постійною частиною нашого щоденного життя. Мусимо собі усвідомити, що, як сказав глава УГКЦ, «за тих останніх півроку та боротьба, яку веде український народ, – це боротьба добра зі злом, це є боротьба правди над брехнею, це є боротьба гідності над ницим рабством, це є боротьба, у якій добро завжди переможе. Це боротьба світла над темрявою. І фронт цієї духовної боротьби проходить через серце кожного з нас. І ми покликані бути переможцями у цій боротьбі силою і благодаттю Святого Духа, яку нам виблагала і подає Пречиста Діва Марія. Кожного дня усі ми, молоді люди, повинні переборюватити зло у власному серці. Кожний з нас є підвержений різним атакам зла. Багато хто говорить про інформаційну війну, яка сьогодні ведеться проти України. Тому говорім правду, і ми переможемо неправду».

Це боротьба кожного з нас. Це епічна боротьба Добра зі Злом на наших теренах, але й у наших серцях. Не маємо права її програти. Не маємо найменшого права зрадити кров наших мучеників і героїв. Ми не раз захищали безолаберну, ситу Європу від диких орд зі сходу. Не раз та Європа залишала нас самих супроти сил Зла. Але нас ніколи самим не залишала Католицька Церква, духовно, а, за можливістю, матеріально допомагаючи нам у нашій боротьбі зі Злом. І сьогодні ми боронимо не тільки свою Батьківщину, свій нарід, свою Церкву, боронимо також і збайдужілу Європу. Бо яка вона не є – це наш дім. Тому не маємо жодного права здаватися, піддаватися сумнівам і паніці. Скільки б ворог не докладав зусиль. А докладає і докладати буде. Не дивлячись ні на що. Від залякувань, терору, до маніпуляції святими материнськими почуттями. Чого вартувала тільки минулотижнева догналітська провокація з перекриттям траси Чоп-Київ! Ці та й інші породження мороку «русскава міра» стараються і будуть старатися духовно нас обезсилити і поневолити. Не маємо жодного права піддаватися на липку, густу від брехні, моторошну пропаганду Москви та її прихвостнів, навіть якщо вона прикрита гаслами справедливості й миру. Кажучи словами Блаженнішого Святослава, «говорім правду, і ми переможемо неправду».

Глибоко символічно, що наша боротьба з терористичним Ордами зі Сходу відбувається на фоні боротьби ізраїльського народу з терористами, які не перестають обстрілювати ракетами мирні ізраїльські міста та села, викрадати і вбивати мирних громадян. І ворог в нас один – брехня. І вороги ізраїльтян – ХАМАС й інші терористичні угрупування, є великими друзями нашого ворога – Кремля, який радо зустрічає терористів ХАМАСу у своїх палацах, підтримує їх і фінансує, бреше за них – практично робить те саме в Ізраїлі руками хамасників, що й в Україні руками своїх терористів. Ця боротьба проти спільного, брехливого ворога наче є відголоском майбутньої боротьби об’єднаного в одно народу Божу проти навали Ґоґа в кінці часів. До речі, Святе Письмо каже, що Ґоґ прийде з війною на Єрусалим з крайньої півночі. Якщо провести лінію на північ від Єрусалиму, то потрапиться в район Москви і все північніше – Росія, Московія, далі хіба що Північний Льодовитий океан.

Тому говорімо, поширюймо, робімо правду. Правду і справедливість, істину і мир. Не забуваймо, що маємо унікальну можливість – отримати з Божою допомогою дійсно вільну державу. Ми вже опинилися за промислом Божим по ту сторону брехні, возведеної в ранг фундаменту державної ідеології та функціонування церкви, як це обрала собі Московія. І варто пам’ятати слова теперішнього українського прем’єра, сказані на багатотисячному молитовному Майдані у Зарваниці: «Папа молиться за Україну. Весь християнський світ підтримує Україну, і ми разом у нашій єдності, в наших спільних зусиллях і в нашій вірі здобудемо цю перемогу».

Бог завжди на стороні тих, хто на стороні правди. Будьмо завжди в кожному часі і на кожному місці на стороні правди і переможемо. Бо, якщо з нами Володар і Цар цілого всесвіту, то що нам хто може?!

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар