Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 30 грудня 2012 р.

30.12.2012р. Б. / Єпископ, якому закидали, що «був українцем»

 
Вчора, 29 грудня 2012 р., о 8.30 ранку в Перемишлі помер єпископ-сеньйор Ігнатій Токарчук – незламний свідок віри, міцний противник комуністичної влади, перший митрополит Перемишльський.
 
Він народився 1 лютого 1918 року в Любянках Вищих біля Збаража. Священицькі свячення прийняв 21 червня 1942 р. в семінарійному храмі Вищої митрополичої духовної семінарії у Львові. Однак у ті часи доводилося переховуватися, щоб не бути взятим до Червоної Армії; а потім у Львові після радянського терору настав німецький. Молодий священик потерпав від обох влад. Проблемні для тих територій польсько-українські стосунки нагніталися ще й штучно, і внаслідок чергової польсько-української різні загинули двоє кузинів о.Токарчука, а сам він ледве уникнув смерті. 

Не маючи надії, що Львів не потрапить під радянське панування, о.Токарчук виїхав звідти 1945 року, в грудні дістав призначення на вікарія парафії Христа Царя у Катовіцах. Там швидко виник конфлікт із місцевими комуністами, й тільки завдяки терміновому переведенню до Люблінського католицького університету о.Токарчук уникнув репресій. Проте й там він привернув до себе увагу «безпеки», бо, протестуючи проти впровадження в KUL комуністичного Польського союзу молоді, покинув працю в цьому навчальному закладі й виїхав до Ольштина. 

3 грудня 1965 р. папа Павло VI призначив о.Токарчука ординарієм Перемишльської дієцезії. Єпископські свячення відбулися 6 лютого 1966 року. Як єпископ, лояльнішим до властей не став: уже під час першої ж зустрічі з місцевим високопосадовцем єпископ заявив, що польський народ живе у ненормальні часи, а «запропонований» комуністами суспільний лад є беззаконням під шатами закону. 

Служба безпеки розпочала цькування єпископа Токарчука. Полякам-католикам розповідали, що людина з таким прізвищем – то українець, а українцям, своєю чергою, казали, що Токарчука поставили єпископом, аби він відбирав храми у греко-католиків і передавав латинникам. У містах і селах завирував неспокій. Але новий єпископ не злякався: він розпочав систематичну візитацію парафій своєї дієцезії, служив св.Меси по великих храмах і маленьких капличках, приходив і до багатих, і до вбогих. 

Його опір комуністам виглядав суто практично: постало понад 220 нових парафій, збудовано понад 400 храмів і каплиць. Під час урочистостей Ювілейного року єпископ виголосив 61 проповідь із «ворожими акцентами», як писали донощики, а в 1970-х був душпастирем демократичної опозиції, в тому числі «Солідарності». 

Перемишльська дієцезія під керівництвом єпископа Токарчука стала міцною і незалежною від комуністичної держави структурою. 2 червня 1991 р. папа Йоан Павло ІІ іменував єпископа Токарчука архиєпископом, в 25 березня 1992 року – Перемишльським митрополитом. 

Єпископ Ігнатій Токарчук залишився пов’язаний з Україною, надавав Католицькій Церкві на наших теренах величезну допомогу: сприяв у зборі коштів для побудови та відновлення храмів, підтримував проведення історично-культурних заходів (виставок, лекцій тощо), чимало підтримав також і видавництво «Волання з Волині». 

Похорон єпископа Токарчука відбудеться 2 січня.


За матеріалами: КАІ

Джерело:   КРЕДО

Немає коментарів:

Дописати коментар