Коротка історія
У Христовому Різдві ми бачили безконечну Божу любов і жертву задля нас
грішних. А третього дня після празника Христового Різдва свята Церква
наводить нам геройський приклад любови Бога в особі святого
первомученика Степана. Святий Григорій Ниський у проповіді на честь
святого Степана каже: "Ось ми переходимо з празника на празник і
приймаємо благодать за благодать. Вчора наповняв нас подивом Господь
вселенної, а сьогодні наповняє нас подивом ученик Господа. Яким способом
цей, а яким той? Той (Христос) задля нас прийняв людську природу, а цей
(Степан) задля Господа позбувся людської природи". Мученицька смерть
святого Степана дійсно незвичайна, але незвичайний також і культ, який
він має у Христовій Церкві від апостольських часів.
Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослуженнях, дає
йому потрійний титул, називаючи його апостолом, первомучеником і
архидияконом. Святий Степан належав до сімдесяти апостолів, пам'ять яких
наша Церква святкує 4 січня. Він своєю святістю, мужністю і ревністю у
вірі за поширення Христової науки повністю заслуговує на ймення
апостола. Діяння апостольські кажуть про нього, що він був "муж, повний
віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі
знаки в народі" (6, 5 і 8). Святий Йоан Золотоустий ставить святого
Степана поміж апостолів. "Скажи мені, — каже він, — чого не доставало
йому, щоб він зрівнявся з апостолами? Чи і він не творив знаків? Чи і
він не показав великої відваги?" (Бесіда 15 на Ді. Ап.).
Святий Степан не тільки ревний апостол, але й первісток мучеників.
Оскаржений перед Синедріоном — жидівською радою — фальшивими свідками,
він мужньо визнає святу віру. Через це його виводять за місто й
закидують камінням. Це діялося 34 або 35 року по Христі. Як Христос, так
і він перед смертю молиться за своїх ворогів. У його мучеництві бере
участь юнак Савло, пізніше — апостол Павло. Святий Августин приписує
навернення Савла крові святого Степана. "Якщо б Степан не молився, —
каже він, — то Церква не мала б Павла". Святий Степан перший після
Христового вознесення за свого Господа кров пролив і життя віддав.
Звідси він має почесний титул першого мученика. Цей титул святі Отці
високо підносять у своїх проповідях, на ньому наголошує Церква у своїх
богослуженнях празника святого Степана і перенесення його святих мощей 2
серпня.
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло
розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися
поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти.
Господи, слава тобі.
І святому, глас 4: Подвигом добрим змагався ти, первомученику Христовий
і апостоле, і нечестя мучителів виявив ти, бо, камінням побитий з рук
беззаконних, вінець прийняв ти з високої десниці і до Бога взивав ти,
кличучи: Господи, не постав їм цього гріха.
Слава: Кондак, глас 3: Владика вчора до нас у тілі приходив — а раб
днесь із тіла виходив; учора той, що царює, в тілі родився — днесь раба
камінням побивають. Задля нього і кінчається первомученик і
божественний Стефан.
І нині: Кондак празника, глас 3: Діва днесь преістотного родить і земля
вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а
волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале —
превічний Бог.
Діянь святих апостолів 6, 8-7, 5. 47-60
В тих днях Стефан повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в
народі. І встали деякі з синаґоґи, так званої лібертинів, киринеїв,
олександрійців із Кілікії та Азії, і сперечались із Стефаном, але не
могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. Тоді вони
підмовили людей, щоб сказали: Ми чули, як він говорив образливі слова
проти Мойсея та проти Бога. І підбурили народ, старших та книжників, і,
напавши, схопили і привели його в синедріон. Там вони поставили свідків,
що говорили: Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця
та закону. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це
місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам. І коли всі, що сиділи в
синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице
ангела. Первосвященик спитав: Чи воно справді так? Він відповів: Мужі,
брати й отці, слухайте. Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як
він ще був у Месопотамії, перше ніж він оселився у Харані, і сказав до
нього: Вийде із землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі
покажу. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився у Харані; а
звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій ви живете
нині. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги. Соломон же
збудував Йому дім. Та не в рукотворних храмах живе Всевишній, як
говорить пророк: Небо - престіл Мій, земля ж підніжок ніг Моїх. Який дім
ви Мені збудуєте, каже Господь, або яке місце Мого відпочинку, хіба то
не Моя рука все те створила? Ви твердошиї та необрізані серцем і вухом!
Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі і ви. Кого з
пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали
прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; ви, що
одержали закон за велінням ангелів, але його не зберігали. Почувши це,
вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. А він,
повний Духа Святого, дивлячись на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який
стояв по правиці Бога, й мовив: Ось бачу відкрите небо і Сина
Людського, що стоїть по правиці Бога. Вони ж закричали сильним голосом
і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, вивели за місто, і стали
каменувати його. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався
Савло. І каменували Стефана, який закликав, кажучи: Господи Ісусе,
прийми духа мого. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом: Господи,
не візьми їм цього за гріх. І промовивши це, заснув смертю.
Євангеліє від Матея 21, 33-42
Сказав Господь притчу оцю: Був один чоловік-господар, що насадив
виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував
башту, найняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора
винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них
належні плоди. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого
вбили, а кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від
перших, та ті вчинили з ними те саме. Нарешті послав до них свого сина,
кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі, уздрівши сина,
заговорили між собою: Це спадкоємець. Ходімо, вб'ємо його і візьмемо
собі його спадщину. І, взявши його, вивели геть з виноградника, і вбили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими
виноградарями? Відповіли йому: Злих люто погубить, а виноградник найме
іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди. Тоді
Ісус сказав їм: Чи не читали ви ніколи в Писанні: Камінь, що відкинули
будівничі, став наріжним каменем. Від Господа це сталось, і дивне воно в
очах наших.
Проповідь
Празник св. Первомученика Стефана тісно лучиться зі світлим празником
Христового Різдва і в цьому є свій зв’язок. Ісус Христос, наш Спаситель,
стався людиною, щоб віддати своє життя для спасіння людського роду. А
св. Стефан стає першим мучеником; він перший свідомо і добровільно
віддає своє життя за Христа. Тому й св. Церква установила свято св.
Стефана на третій день великого торжества в честь новонародженого
Спасителя. Таким чином св. Церква хоче нам подати до наслідування
приклад, як треба боротися і вмирати за Христа, розуміємо, щоб його
берегти у нашому серці і не заплямити душу гріхом.
Св. Стефан немов спішиться, щоб якнайскоріше пролити свою кров за Ісуса
Христа і якнайшвидше прийняти від нього вінець слави. Цей архідиякон
був вчителем Божого Закону, він посідав першість серед інших. Крім
великих дарів, святий диякон «творив чуда й великі знаки у народі» (Дія
6,8). І, щоб так сталося, не вистарчало одної лише благодаті, до цього
потрібні булі свячення, тобто, покладення рук на його голову, що
помножувало й помножує дари Духа (пор. Бесіда 15 на Дія, св. І.
Золотоус.). Треба знати, що важко було в тих далеких апостольських часах
бути учителем Христової Євангелії. Це були початки нового
проповідування, що здійснювалося після смерті та воскресіння Ісуса
Христа. Тоді ще не було таких шкіл чи семінарій, були деякі книжки, але в
основному, науку треба було запам’ятовувати. А на які терпіння й
труднощі потрібно було бути готовим, щоб стати таким учителем Христової
науки? Кругом було надзвичайно багато ворогів Христа, зокрема, юдеї і
погани. Проповідувати між ними Христа - це означало свідомо наражуватися
на муки і смерть. І на це був готовий святий диякон Стефан. Він
запопадливо вчиться Христової науки, щоб передати її другим, а на
загрозу смерті зовсім не зважає. А проповідь, що її голосить юдеям та
невірним слухачам, робить з великою ревністю, як справжній апостол.
Диякон Стефан старався в своїй промові показати, що Господь керував
єврейським народом у Єгипті, що примінив до них і благодаті, кари й
чудеса, а вони залишалися такими самими, подібно, як і ці, котрі слухали
в той час його промову. Він не боїться сказати правду закам'янілим
противникам Христа. Відважно звертає увагу людям із синедріону,
називаючи їх, людьми твердої шиї та необрізаних серцем й вухом (пор. Дія
7,51). «Ви завжди противитеся Духові Святому! Які ваші батьки такі ви.
Кого з пророків не переслідували батьки ваші?» (Дія 7,51-52), - так
сміливо промовляв святий в синедріоні. І вороги слухали Степана, його
довге повчання, мимо строгих слів керованих до старших синагоги та їм
подібних, а причиною цього була благодать на його лиці, котра потягала
їх (пор. Бесіда 16 на Дія, св. І. Золотоуст.). А святий диякон
пригадував їм про вбивство тих, що звіщали прихід Праведного (Божого
Сина), котрого вони стали зрадниками і вбивцями. Знав св. Стефан, яка
доля постигне його за слова правди, але його сумління, як учителя
Христового закону, не дозволяло йому інакше говорити. Юдеї були безсилі
що-небудь вчинити, навіть, загроза смерті не перешкодила св. Стефанові
свідчити віру в Христа та новоутворену його Церкву.
І св. Стефан, як вірний сповідник і воїн Христа, волів умерти, ніж
покинути вчення свого Спасителя. Він прийняв радо мученицьку смерть,
дивлячись у небо та споглядаючи «славу Божу». Невірні люди та вороги
Бога побили його камінням на смерть, а він був свідомий за що і за кого
вмирає. Знав, що вмирає за Христа та його святу Євангелію. А помирати
за Христа - це почесно й героїчно, - цього потрібно удостоїтися. Христос
не забариться нагородити тих, хто з любов’ю до нього віддає своє життя!
Вже на цьому світі нагородив святого архідиякона за це Ісус Христос,
даючи йому чудесне видіння Небесного Царства, до якого мав незабаром
відійти. Будучи повним Духа Святого закликав споглядаючи на небо: «Ось
бачу відчинене небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога» (Дія
7,56). Що може бути більшим щастям від того, що його зазнав в цій
хвилині св. Стефан?... А, падаючи під ударами каміння, святий
Первомученик ще й молився за тих, що його каменували: «Господи! Не
пам’ятай їм цього за гріх!» (Дія 7,60). І з такими словами віддав
Господу Богові свою праведну душу, виконуючи вчення Господа: «… любіть
ворогів ваших…» (Лк 6,35). Святе Писання говорить, що він заснув, хоч
його сон, видається по-людськи, був дуже жорстоким з боку вороже
наставлених людей, що вбили камінням невинну людину, котрому не довели
жодного звинувачення. Він спочив у Бозі. А свідченням правди, що
говорив святий мученик диякон, було його лице, що ясніло Божими
променями, як колись обличчя Мойсея, про котрого він говорив слухачам.
Сьогодні дякуймо Творцеві, що дарує такі великі дари своїм дітям,
зокрема, дар віри та любові. Дякуймо, що ми знаходимося у правдивій
Церкві, заснованій Ісусом Христом та будьмо вірними членами цієї Божої
установи. Апостоле і святий мученику, Стефане, моли милостивого Бога
нашого, щоб відпущення гріхів подав душам нашим і велику милість. Амінь.
+ Ігор (Возьняк)
2007 рік
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.
А також ікону святого Первомученика Степана.
Джерела: www.ugcc.org.ua
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар