23.08.2012р. Б. / Для багатьох очевидною є злоба, якою позначений наш час, - архиєпископ Джозеф Гарріс

 

Допомогти країні звільнитися від бід, яких вона зазнає, починаючи від корупції та насильства. З таким закликом до державних лідерів та громадян Тринідаду і Тобаго – острівної країни поблизу Південної Америки – звернувся Високопреосвященніший Джозеф Гарріс, Архиєпископ Порт-оф-Спейн, столиці країни, з нагоди святкування 50-річниці незалежності, здобутої 1962 року.

 

Промовляючи до тисяч вірних, що зібралися на спеціальне подячне Євхаристійне богослуження, ієрарх не оминув проблемних моментів актуального суспільно-політичного становища в країні. «Нам подобається називати себе “народом веселки”, але дозвольте мені, з усією повагою сказати, що ми дуже далекі від цієї дійсності; найбільше йдеться про прагнення, які здійсняться лише тоді, коли ми зробимо необхідні для цього кроки», – сказав єпископ під час проповіді.

 

Архиєпископ Гарріс пригадав, що так званий «Ювілейний рік» в Старому Завіті, що випадав раз на 50 років, був нагодою для зміни стосунків, що випливали з прощення, відпущення боргів, повернення закладених земель. В цьому сенсі, за словами ієрарха, після 50-ти років небагато причин, щоб ликувати. «Для багатьох очевидною є злоба, якою позначений наш час: кровопролиття, нечуване насильство, приниження та зловживання жінок та дітей, неконтрольована корупція у фінансовому секторі», – сказав він, додаючи: «З цього зла не звільняються на словах, що ми, громадяни Тринідату і Тобаго часто й охоче робимо, але через наше життя, наш спосіб буття та виховання дітей. Зміни неможливі доти, доки не змінимося ми», – зазначив Архиєпископ столиці Тринідаду і Тобаго, закликаючи присутніх на богослуженні політичних лідерів до «щирої любові своєї батьківщини», яка ґрунтується на істині.

 

Колишня британська колонія Тринідад і Тобаго став республікою 1962 року. Католики становлять приблизно третину населення, яке в більшості складається з потомків африканських рабів та індійських іммігрантів. Тому, другим за кількістю визнавців є індуїзм, за яким слідують інші християнські конфесії та іслам.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

ЧЕРГОВІ ТЕКТОНІЧНІ ЗДВИГИ У СВІТОВОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦИЗМІ

 

Минулий тиждень видався сповненим масою інформаційних приводів з життя Церкви, кожен з яких міг би стати фундаментом цілої статті. І це як на світовому рівні, так і на рівні України. Цілий калейдоскоп різноманітних подій, які самі по собі є знаками певних процесів, що відбуваються у лоні світового католицтва.

 

Кілька подій з життя Апостольського Престолу, вочевидь, свідчать про те, що Ватикан продовжує політику «консервативної революції», яка уже принесла свої оздоровчі плоди для Церкви у США. Тепер можемо очікувати, що політика консервативної ортодоксії буде активніше провадитись Апостольським Престолом на європейських теренах.

 

Одним із знаків ренесансу ортодоксії було ще передминулотижневе призначення Святішим Отцем нового Великого Інквізитора Католицької Церкви – Префекта Конгрегації віровчення Архиєпископа Герхарда Людвіга Мюллера. Відомий як твердий ортодокс, цей єрарх уже минулого тижня продемонстрував, що його позиція буде багато активнішою від дотеперішнього керівника Святого Офіцію кардинала Левади, який пішов у відставку, досягнувши відповідного пенсійного віку.

 

Німецькі та хорватські ліберали у фокусі ватиканської критики

 

Отже минулого тижня новий Префект Конгрегації віровчення виступив з гострою критикою стану відкритого лібертинства і антипапських  настроїв у середовищі німецьких католиків. «Не можна допустити до створення німецько-національної Церкви» – сказав Архиєпископ Мюллер в інтерв'ю тижневику "Katholische Sonntags Zeitung". На його думку, в Німеччині є багато незадоволених, які критикують Папу і шкодять усій Церкві. Але стан не є таким, яким би його хотіли висвітлити ЗМІ – німецькі католики далекі від масової антикатолицької істерії, яка радше є «здобутком» богословствующих теологів, аніж народу Божого. Про це свідчать події довкола заяв ліберально налаштованих теологів і в Німеччині, і в Австрії, де ці заяви не отримали підтримки народу Божого, так і залишившись заявами групи теологів і перестарілих священиків, які не змогли утіловити свої постсоборові мрії про тотальну лібералізацію Церкви. А більшість німецькомовних католиків є насправді дуже далекою від ліберальних зазіхань теологів, які привласнюють собі право бути виразниками віри Церкви і Її вчителями, забуваючи про Учительський Уряд Церкви.

 

Не тільки Німеччина чи Австрія опинилися у фокусі Ватиканської уваги. Католицька Хорватія, де ліберальний уряд, який прийшов до влади на хвилі народного невдоволення, спровокованого тривалою антиконсервативною кампанією в ЗМІ та наслідками економічної кризи, як рівно ж і гризнею у таборі консерваторів, також опинилася на вістрі критики Ватикану.

 

Новопризначений Апостольський нунцій у Республіці Хорватія Високопреосвященний Архиєпископ Алессандро Д’Ерріко гостро розкритикував проект хорватського закону стосовно неприродного запліднення та  поведінку хорватської влади у питанні просування цього законопроекту. Така критика нунція збурила середовище лібералів у Хорватії – роздалися різкі критики на адресу нового нунція та звинувачення у антидипломатичності його критики. Та шановне ліберальне панство просто «забуло», що міжнародні договори, які свого часу Республіка Хорватія заключила з Апостольським Престолом зобов’язують хорватську владу консультуватися з представниками хорватського єпископату у випадку законодавчого врегулювання державою біоетичних питань, чи питань, які напряму зачіпають інтереси хорватських католиків, як членів Католицької Церкви.

 

ДИСЦИПЛІНУВАННЯ НАРОДУ БОЖОГО

 

Також і «всередині» Церква частіше вдається до карних санкцій, які в часі понтифікатів Павла VІ та Івана Павла ІІ дуже не радо застосовувались по відношенню до церковних правопорушників. На цій же ж хвилі є і заяви Префекта Верховного Трибуналу Апостольської сигнатури, вищої судової інстанції Святого Престолу, Архиєпископа Реймонда Лео Берка, який охарактеризував хвилю витоків конфіденційних документів, як один з «найтяжчих злочинів». Єрарх попередив, що винних треба знайти і «належним чином покарати».  Наведення якомога досконалішого правопорядку є одним з імперативів нашого часу. Адже, якщо в Церкві безнаказано творитимуться правопорушення, Церква не зможе належним чином виконувати своє місійне послання світу. 

 

Серед больових точок внутрішнього життя Католицької Церкви не на останньому місці є самовільні літургійні експерименти священиків. Кардинал Реймонд  Лео Берк, Префект Верховного Трибуналу Апостольської сигнатури виступив з гострою критикою так званої «імпровізацію» під час Літургії, коли священик додає свої власні слова у встановлені і затверджені літургійні тексти. Таким чином, останній, на думку єрарха, робить "головним  під час Літургії НЕ Христа", а себе, хоча, насправді, він тільки "слуга обряду". "Це абсолютно неправильне мислення, коли священик думає з точки зору: "як я можу зробити все цікавішим?", або "як я можу зробити це краще?", - вважає кардинал Берк. Він нагадав, що це забороняє Кодекс  канонічного права. "Думати, що я можу покращити Літургію, яка передавалася в Церкві протягом століть - це абсурд", - заявив кардинал Берк.

 

Ця заява представника вищої судової інстанції Католицької Церкви чітко вказує на закінчення періоду мовчазного споглядання Апостольським Престолом літургійного експериментаторства.

 

Те, що в середині світового католицтва назрівають серйозні зміни, які би мали привести до утвердження консервативної католицької ортодоксії, підтверджують також слова секретаря Синоду Єпископів. «Сучасні католики потребують революції у своєму мисленні про Церкву. Цьому буде присвячений осінній Синод Єпископів про нову євангелізацію»,  – вважає спеціальний секретар Синоду Єпископів. На його думку, останніми роками ми вже звикли до того, що ми будуємо Церкву. Тоді як Ісус сказав Петрові: «Ти – Петро Скеля, і на цій скелі я збудую мою Церкву». За словами Архиєпископа П'єр-Марі Карре, треба повернути Богові належне місце в Церкві. До того ж, євангелізація – це насамперед Його справа. Французький єрарх вказує, що Синод Єпископів є справою всієї Церкви. Тому всі католики мають читати його робочий документ, який переклали багатьма мовами. Відповідно до цього вони ще можуть подавати свої пропозиції єпископам, які у Ватикані будуть представляти єпископат їхньої країни. У Франції, наприклад, передсинодальні консультації є дуже поширені, особливо тепер, коли тема зустрічі є настільки актуальною.

 

 

ЗМІНА У ВІДНОСИНАХ ВАТИКАН – ЗМІ

 

Цікавим є також і факт зміни у ставленні Ватикану до ЗМІ та до питання переслідування католиків у світі.

 

Чи не вперше у новітній історії Ватикан подав до суду на один німецький часопис і виграв судову справу. Йдеться про захист гідності Вселенського Архиєрея. Окрім цього, у Ватикані обрали нову, більш сувору стратегію щодо ЗМІ, відповідно до якої за публікацію неправдивої інформації їм погрожує позов до суду. Тепер настав кінець толеруванню, яке було раніше характерним для цих відносин, – пише італійська газета «Il Messaggero». У даному випадку, виглядає на те, що виданню слід довіряти, оскільки американський журналіст Грег Берк, який отримав завдання покращити імідж Церкви у ЗМІ, відомий своєю гострою позицією щодо неточних і брехливих інформацій тиражованих ЗМІ.

 

Виглядає на те, що нова інформаційна стратегія Ватикану включатиме від нині у свій арсенал не лише прості спростування журналістських побрехеньок, але й судові позови до ЗМІ.

 

У контексті цієї нової стратегії слід вичитувати і оприлюднення фактів, які ЗМІ раніше старалися не помічати: більшість педофільних «скандалів» у Церкві – просто вигадки. Можна з великою вірогідністю очікувати, що наслідком кампанії по інформуванню суспільства про справжній стан речей, стануть тисячі позовів, але тепер вже зі сторони Церкви до ЗМІ, журналістів, державних інституцій та фальшивих обвинувачувачів.

 

З іншого боку, несподівано гострі реакції католицьких єрархів на переслідування католиків у світі заставляють думати, що і на цьому «театрі бойових дій» Церква кардинально змінює свою стратегію. Так, минулого тижня ватиканський представник при ООН Архиєпископ Сільвано Томазі відкрито розкритикував міжнародне співтовариство за недотримання свободи совісті. Окрім цього, Глава Папської ради з питань міжрелігійного діалогу Жан-Луї Торан чи не вперше явно наголосив право католиків на самооборону перед релігійними переслідувачами і нападниками. Ще рік тому з уст католицької єрархії не зривалися настільки гострі критики і попередження. Годі думати, що без централізовано рішення змінити політику по відношенню до нападників на Церкву такі заяви би пролунали.

 

На фоні цього найгостріші до тепер критики китайського комуністичного режиму з уст прес-секретаря Ватикану о. Федеріко Ломбарді звучать, як черговий акорд у злагодженому виконанні симфонії досконало злагодженим симфонічним оркестром.

 

De facto понтифікат Папи Бенедикта ХVІ став свого роду вершиною втілення в життя постанов ІІ Ватиканського собору, одним з архітекторів якого свого часу був і молодий богослов Йозеф Ратцінгер – теперішній Папа. Революційна частина втілення соборових реформ закінчилась. Тепер розпочинається період утвердження ортодоксії. Період, який вочевидь приведе до заліковування кризових явищ постсоборового росту Церкви. Під вмілим керівництвом папи-музиканта, оркестр  Вселенської Церкви не просто злагоджено, але з доскональною віртуозністю, здається, врешті навчиться виконувати нотний текст симфонії, яку написав ІІ Ватиканський собор.

 

Зі всього судячи, понтифікати Павла VІ, Івана Павла І та бл. Івана Павла ІІ були своєрідним приготуванням, школою, репетицією, яка уможливила теперішньому Вселенському Архиєрею проведення того, що можемо уже сміло назвати початком відродження католицтва.

 

ЧЕРГОВІ ЗМІНИ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦТВІ

 

Очевидно, що не менш тектонічні процеси відбуваються і в українському католицтві східного обряду. УГКЦ не менш цікаво розвертає корабель церковної політики, аніж це робить Ватикан з усією Церквою.

 

Цього тижня відбувся перший прес-сніданок у Львівській Архиєпархії. До цього моменту УГКЦ ще не користувалася такими близькими методами співпраці з ЗМІ. А цей крок може послужити серйозному взаємопорозумінню між Церквою та ЗМІ. Дотеперішній період взаємовідносин між УГКЦ і ЗМІ в Україні можна би було охарактеризувати, як період взаємної недовіри і офіційних відносин. Часто можна було хапатися за живіт з реготу від журналістської некомпетентності у церковних питаннях, про які вони писали. Відкритість до співпраці з боку Церкви не лише зможе допомогти журналістам уникати неприємних проявів некомпетенції, але надасть змогу краще і об’єктивніше висвітлювати ті царини церковного життя, які цікавлять суспільство. А це не може не бути корисним для Церкви, яка не може бути незацікавлена у тій картині,яку про Неї малюють ЗМІ.

 

Не менш нетривіальним від самого прес-сніданку був інформаційній привід – заснування Центру для допомоги жертвам сект та псевдо-релігійних груп. До тепер в Галичині не було нагальної потреби у цьому. Адже практично до недавнього часу Галичина являла собою «білу пляму» на карті міжнародного сектантства. І не лише сектантства. Протестантські течії також були дуже спорадично представленими. Але з появою догналівців ситуація змінилася. Виникнення та успішне функціонування цієї секти дає усі підстави передбачати, що це лише перша ластівка постмодерного сектантства, яке може бути успішним у Галичині на відміну від «традиційних» сектантських угруповань. Тому усвідомлення Церквою цієї проблеми вказує на те, що УГКЦ може швидко і ефективно відповідати на виклики нашого часу. Після 20 років розбудовування структур, понищених комуністичною окупацією, Церква починає не лише активно, але й злагоджено діяти.

 

І ще одна подія вказує на тектонічні зміни у політиці УГКЦ: Глава УГКЦ зустрівся з греко-католицькими харизматами. Сам факт по собі є направду епохального значення для УГКЦ в Україні. Останніх кілька років греко-католицький харизматизм являє собою чи не найбільш дискусійне явище в лоні УГКЦ і тому, як такий був часто маргіналізований. Але інтерес, який Блаженніший Святослав проявив до цього руху, вказує на реальне переосмислення УГКЦ самої себе у контексті українських реалій. І хоча спілкування українських харизматів з Главою УГКЦ більше скидалося на спілкування бунтівливих підлітків з батьком, сам факт, що ця зустріч відбулася і що Синод єпископів УГКЦ призначив Преосвященного владику Дмитра Григорака опікуном харизматичного руху в УГКЦ, що Церква бачить потенціал у мирянських рухах і що цей потенціал не буде маргіналізовуватися, а буде інтегровуватися у життя Церкви. Це серйозна зміна у дотеперішній душпастирській стратегії УГКЦ.

Залишається тільки молитися за успіх політики нової євангелізації і в світі, і в Україні.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

27.06.2012р. Б. / Про «український світ» у світі

 

Секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ розповів про ситуацію із забезпеченням релігійних потреб українців Європи та Близького Сходу

 

Про «український світ» у світі, його становище і працю Пасторально-місійного відділу УГКЦ – о.Василь Поточняк, виконавчий секретар ПМВ.

 

На Балканах, які востаннє відвідували представники ПМВ, зокрема в Боснії і Герцеговині, проживає 4,5 тисяч українців. З 1890 по 1910 з Галичини туди виїхало понад 10 тисяч українців. Священик також зазначив, що там є кілька греко-католицьких священиків, але люди про них навіть не знають. На даний час є 15 українських громад і 6 парохій. Примітно те, що українські блаженні служили у Боснії, зокрема блаженний Омелян Ковч. У селищі Кам’яниця перебував у монастирі блаженний Климентій Шептицький та блаженний Леонід Фьодоров.

 

У Сербії проживає 21 тисяча українців. Незважаючи на певні конфесійні труднощі, там все ж є наші монастирі, зокрема в Руському Керестурі є монастир Сестер-служебниць, у містечку Кула є монастир Василіан та інші громади.

 

У Хорватії близько двох тисяч українців. Є Провінційний дім сестер-василіянок, сестер-служебниць. Священик також відзначив, що багато українських дівчат посвячуються на монаше служіння саме на Балканах. Подібна ситуація і у сестер-василіянок.

 

Ситуація Балтійських країн теж має свою специфіку. В Естонії, наприклад, проживає 21 тисяча українців, є українська Церква в Талліні. «Але є й  випадки, де, наприклад, в одній із громад  на 100 км немає католицької Церкви, бо це, практично, «протестантський світ», – зауважує о. Василь і додає, що «ми просимо протестантів, щоб нам дали приміщення під нашу церкву».

 

У Латвії на даний час живе 55 тисяч українців. Є 2-3 українські громади, однак «загальна ситуація невтішна», – говорить о. Василь.

 

У Литві проживає 28 тисяч українців.Є монастир отців Василіан, також дуже багато колишніх українських церков, семінарій, монастирів. Це пов’язано з тривалим перебуванням київського митрополита у Вільнюсі. «Вільнюс дуже тісно пов'язаний з Україною, – говорить о. Василь, – там є дві пам’ятні таблиці Тарасу Шевченку».

 

В Ізраїлі є дві українських громади і їхнє життя там розвивається. «У Галилеї, в Хайфі, є священик, котрий живе неподалік від храму, де щонеділі служить Літургію. В останню неділю місяця вони роблять прощі до святих місць. Мелхітська Греко-Католицька Церква надала приміщення, де ми можемо молитися», – зазначає о. Василь. Рівно ж, і у Тель-Авіві є Мелхітська Греко-Католицька Церква, де богослужіння відбуваються в суботу.

 

Цьогоріч на запрошення УГКЦ  митрополити Хайфи, Галилеї приїдуть на Всеукраїнську прощу до Зарваниці, яка відбудеться 14, 15 липня. «Це буде перша їхня зустріч з Україною і загалом слов’янськими країнами», – повідомив священик.

Джерела: palomnyk.at.ua

Воїни Христа Царя

26.06.2012р. Б. / ВООЗ інструктує, як убити дитину

 

Всесвітня організація охорони здоров'я опублікувала шокуючі рекомендації в інструкції щодо аборту.

«Вражаючою наукою» назвав глава американських захисників життя з Міннесоти, видану Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) інструкцію, яка описує різні методи ефективного аборту на різних етапах розвитку дитини до її народження.

Йдеться про друге питання інструкції «Безпечний аборт: технічне і стратегічне керівництво системи охорони здоров'я», яка спочатку з'явилася 2003 року. Виконавчий директор організації pro-life Minnesota Citizens Concerned for Life (MCCL) Скотт Фішбах застерігає, що насправді це інструкція з убивства жінок та їхніх ненароджених дітей, особливо в країнах, що розвиваються. «Деякі з рекомендацій, це визнає сама ВООЗ, оперті на скупому доказовому матеріалі. Вони дуже ризиковані та смертоносні», – додав він.

 

Активіст визнає, що протягом багатьох років ВООЗ надавала підтримку мільйонам людей, допомагаючи захистити і покращити їхнє життя, але публікуючи ці «вбивчі вказівки, щоб досягти прогресу і сприяти абортам, організація стала на протилежний бік».

Інструкція містить чотири основні теми: оціночні дані про небезпечні аборти у світі, найновіші рекомендації для проведення абортів, рекомендації щодо розширення доступу до абортів та консультації з питань політики і законодавства. Хоча останній аспект не має нічого спільного з медичними проблемами, ВООЗ дійшла висновку, що ці питання є важливими, щоб дозволити введення абортивного права, особливо для молодих жінок.

 

Активісти pro-life вже давно стверджують, що дані про зростання кількості небезпечних абортів у світі, що здійснюються за межами лікарень і клінік – які подає ВООЗ – сумнівні. На основі аналізу даних з декількох країн, що розвиваються, прихильники вбивства ненароджених дітей повторюють знайомий аргумент, що заборона на аборт є серйозною загрозою для життя і здоров'я жінок.

 

Захисники життя доводять,  що через відсутність відповідних доповідей і неточності статистичні дані ООН про смертність серед жінок сильно завищені. Вони зазначають, що абортивне лобі часто використовує перебільшені та неточні дані для того, щоб спонукати прийняття конкретних положень, які б легалізувати вбивство ненароджених дітей. Так було ще до голосування щодо закону про аборти у Великобританії 1967 року і в 70-х минулого століття, щоб виправдати рішення Верховного суду США, який легалізував аборти. Доктор Бернард Натансон, який був прихильником абортів, згодом визнав, що для цієї кампанія свідомо, навіть у п’ятеро, завищували кількість нелегальних абортів.

За матеріалами wiara.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

16.05.2012р. Б. / «Війна проти Ісуса»

 

"Упродовж трьох століть триває систематична кривава війна проти Ісуса", – пише відомий італійський журналіст і письменник Антоніо Соцці. Книжка під такою назвою з'явилася на книжковому ринку видавництва св. Станіслава.

 

"Це ідеологічна війна, в якій можливо все. Важко повірити, що так мало християн звернули на це увагу, а ще менше намагалася захиститися від жорстокої агресії", – вважає автор. Тому він написав книжку, яка є історією цієї війни, що проявляється з перших століть християнства, але особливо інтенсивно в останні три століття. Соцці згадує довгий список впливових людей, чия думка призвела до дискредитації Біблії та криміналізації Церкви. Маркс звинуватив християн в канібалізмі, Гітлер стверджував, що це великий труп, відповідальний за 20 століть воєн, нацистський ідеолог Альфред Розенберг стверджував, що Римська Церква є найпідступнішим ворогом німецького народу.

 

Чорну легенду християнства раніше створювали просвітителі Вольтер, Девід Юм, Іммануїл Кант. У своїй боротьбі проти Ісуса вони прийняли брехню і наклеп, як законні методи. "Треба брехати, як чорт, небоязко, не тільки час від часу, але безсоромно і безперестанку", – писав Вольтер в одному листі.

 

Автор аналізує, як католики опинилися в групі, що вважається нижчою, на рівні з євреями і неграми.

 

У наступній частині книги Соцці розповідає про війну в сфері науки. Він показує, що вчені, неприхильні до Церкви, зробили все, щоб довести, що Євангелія написали не безпосередні свідки подій, а вони були написані набагато пізніше, в кінці століття. З боку "експертів", часом дуже титулованих, наступив своєрідний напад на божественність Ісуса, сумнів у чудесах, описаних в Євангеліях, і факті Воскресіння. Підсумовуючи ці зусилля, Альберт Швейцер заявив, що "Ми можемо (...) писати про дії Ісуса на основі ненависті. (...) Це була ненависть не стільки до особи, як до аури надприродності, яка оточує цю людину. Цитовані автори хотіли представити Ісуса, як просту людину, позбавити Його вишуканого одягу, який він носив, і знову кинути Йому на плечі лахміття, в якому Він ходив дорогами Галілеї".

 

Ці науковці, мотивовані ненавистю, не приховують своїх почуттів, що ставить під сумнів надійність їхніх досліджень. Один з них писав: "Усе скінчено. Ми втомилися від апокаліптичних візій. Ми втомилися від мучеників. Християнство пережило дві тисячі років. Але це все". Таким чином Соцці, посилаючись на теорію, що тексти Євангелія не написали ті, хто безпосередньо контактував з Ісусом, саркастично стверджує, що метою сучасної критики не було переконатися, що Марко, Матей, Лука та Іван насправді є авторами цих текстів, а просувати припущення. "Така позиція ставить хрест на всій науковій дискусії", – підсумовує він.

 

Він посилається також на дослідження філологів, археологів, які підтверджують, що Новий Завіт написали безпосередні свідки, подаючи правдиві факти, і що побачить це кожен, хто, як сказав один учений, "тільки проводить дослідження без ідеологічних упереджень". І що "є щось піднесене у твердженні, що всі відкриття і всі наукові аналізи підтверджують автентичність Святого Письма, а також наше переконання, що ми маємо в руках незмінне, істинне слово Боже".

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:  Воїни Христа Царя

09.05.2012р. Б. / Архиєпископ Фізікелла: ми стали жертвою культури цього світу

Сьогоднішнє суспільство перебуває в «глибокій економічній, фінансовій та антропологічній кризі» насамперед тому, що людина відкинула Бога. Про це глава Папської Ради з нової євангелізації архиєпископ Ріно Фізікелла говорив 8 травня під час Меси в італійському місті Помпея. 

 

Єрарх зазначив, що ми живемо в глибокій і серйозній кризі віри. 

«Світ не вірить у Бога, можливо, тому, що наше свідчення не достатньо сильне, не таке, яким має бути. Ми стали жертвою культури цього світу», - зазначив ватиканський ієрарх. Він підкреслив необхідність нової євангелізації для відновлення особистої віри та переконання інших людей у тому, що жити без Бога – це трагедія. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО

04.05.2012р. Б. / Церква і всесвітня влада

 

«Ніхто у Церкві не хоче всесвітньої влади, це божевільна утопія. Натомість потрібні глобальні механізми контролю у сфері фінансів, економіки та наукових досліджень. У цих царинах слід прагнути до повної прозорості», – зазначив архиєпископ Роланд Міннерат, підсумовуючи засідання Папської Академії Суспільних Наук, що саме закінчилось у Ватикані.

 

Митрополит Діжону у Франції, один із засновників цієї ватиканської інституції, від імені академіків представив журналістам тематику засідання, яка цього разу була дуже широкою, оскільки стосувалася міжнародного порядку в широкому розумінні. Що стосується ідеї світової влади, було нагадано про важливість принципу субсидіарності, яка є основою католицького соціального вчення. 

Натомість академіки з повагою поставились до глобальних форм комунікації, хоча б таких, як Вікіпедія, яку представив у Ватикані її засновник Джиммі Уельс. Також мова йшла про обмеження соціальних мереж, таких як Facebook, які дають хибне враження про наявність тисячі, навіть мільйону друзів по всьому світу. Однак, як підкреслила на прес-конференції проф. Маргарет Арчер з Лозанни, вони не вирішують проблему самотності, від якої все більше нині страждає сучасна людина. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:  КРЕДО 

13.04.2012р. Б. / Кампанія «40 днів за життя» врятувала від аборту понад 800 дітей

 

1 квітня завершилася весняна кампанія «40 днів за життя», що проводилась в різних країнах світу, врятувавши сотні дітей від абортів.

 

«Це була найбільша кількість дітей, які коли-небудь були врятовані завдяки проведенню цієї кампанії» - сказав директор Шон Карні.

 

Згідно даних, які постійно оновлюються, близько 804 матері вирішили не робити аборту.

 

«Ми славимо Бога за це», сказав Карні.

 

«Ми бачили 5 працівників клінік, в яких роблять аборти, що навернулися та залишили свою роботу. Все ще працюємо з низкою працівників таких клінік, які також розглядають можливість покинути роботу» - додав він.

 

Кампанія «40 днів за життя» розпочалася у 2007 році, збираючи волонтерів у різних країнах, які моляться та ведуть діяльність спрямовану на захист людського життя, проводячи, між іншим, мирні чування біля клінік, в яких роблять аборти. Цієї весни такі дійства проводились у 258 містах.

Джерела: www.catholic-media.org , CNA

Мандрівники Христа Царя






...близько 804 матері вирішили не робити аборту...

...«Це була найбільша кількість дітей, які коли-небудь були врятовані завдяки проведенню цієї кампанії»...

На превеликий жаль, це всього лише малесенька крапля серед величезного океану гріха дітовбивств та все ж...

Та все ж необхідно залучатися до волонтерства всім небайдужим людям, бо час короткий, то ж, поспішаймо чинити добро доки сонце світить.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

21.02.2012р. Б. / В мережі люди «тріпаються як метелики», щоб їх помітили

 

Про абсурдність втечі від реальності у соцмережі нагадало видання «L'Osservatore Romano», згадуючи слова Марселя Пруста, сказані 100 років тому. Газета робить це у контексті нинішнього інтернет-буму і зацікавленості соціальними мережами. 

 

Автор статті Крістіан Грімальді звертає увагу, що армія людей всіх націй, різного віку, віровизнання і політичних переконань, насправді не вміє сьогодні користуватися інформацією, гублячись у павутині все більш різноманітних можливостей інтернету. Грімальді підкреслює, що для більшості користувачів недостатньо отримувати інформацію, їм важливо самим представити себе у мережах для самоствердження. За його словами, щоб людину помітили, нині вона має все частіше і частіше «тріпатися як метелик» у мережі, використовуючи його незліченні інструменти. 

Автор нагадує, що кожна людина покликана до соціалізації і тому присвячує багато часу, прагнучи її, проте, як зауважує Грімальді, там, куди ми вкладаємо все більше часу – у соціальних медіа – діалог відмер. Там не шукають справжнього обміну ідеями, а виключно підтвердження своєї думки, критика там заперечується, а критик відразу перетворюється на ворога. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:  КРЕДО