Сто років від Кримської війни (1853 р.) до смерті Сталіна (1953 р.) характеризуються хаотичним переселенням цілих народів, в яке було включено близько 30 млн. чоловік. Можливо мова йде про найбільш велике примусове переміщення в історії, зазначає сьогоднішня "L'Osservatore Romano". Мова йде про дуже добре і чітко сплановані операції Царської, німецької, Габсбурзької та Оттоманської імперій. Наголошується, що між Кримською війною і балканськими війнами 1913 р. у центральній Європі були переселені близько 1,2 млн. чоловік, а потім після закінчення I світової війни - ще 7,3 млн. осіб. "У період між двома війнами радянський політичний режим був єдиним, хто здійснював примусове переселення, що призвело до депортації 2,6 млн. чоловік", - відзначає Ватиканське видання, з посиланням на дослідження "Епоха примусового переселення. Заходи і депортації в Європі 1853-1953 рр." Підкреслюється, що ще більша кількість примушених до переселення з'являється в короткий історичний період II Світової війни, коли жертвами політики переселення, яку проводили нацистські і радянські режими, а також деякі їх союзники, стали майже 20 млн. осіб, серед яких жінки, люди похилого віку і діти. При цьому не враховується кількість людей, які знаходились в концентраційних таборах або переселених для роботи в сфері військової індустрії, але тільки тих, хто був переселений в силу своєї приналежності до того чи іншого народу, соціального класу, культури, мови або релігії. "Справжньою демографічної хірургією" називає "L'Osservatore Romano" цей історичний феномен.
Джерело: Воїни Христа Царя
