17.08.2012р. Б. / Femen спиляли хрест у Києві

 

Активістки жіночого руху Femen спиляли бензопилою і повалили хрест жертвам політичних репресій у Києві недалеко від Жовтневого палацу.

 

Як повідомили у відділі зв'язків з громадськістю столичної міліції, проти активісток жіночого руху порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 296 (хуліганство, здійснене групою осіб, що передбачає покарання у вигляді обмеження волі на срок до 5 років чи до 4 років ув'язнення) .

 

Як відомо, пам'ятний хрест жертвам політичних репресій часів Сталіна, встановлений на пагорбі над Майданом Незалежності біля Жовтневого палацу в Києві.

 

До Другої світової війни там знаходилося управління НКВД, в якому проходили розстріли.

За матеріалами www.pravda.com.ua

Джерело:  Воїни Христа Царя

20.07.2012р. Б. / Ватиканське видання про «демографічну хірургію»

 

Сто років від Кримської війни (1853 р.) до смерті Сталіна (1953 р.) характеризуються хаотичним переселенням цілих народів, в яке було включено близько 30 млн. чоловік. Можливо мова йде про найбільш велике примусове переміщення в історії, зазначає сьогоднішня "L'Osservatore Romano". Мова йде про дуже добре і чітко сплановані операції Царської, німецької, Габсбурзької та Оттоманської імперій. Наголошується, що між Кримською війною і балканськими війнами 1913 р. у центральній Європі були переселені близько 1,2 млн. чоловік, а потім після закінчення I світової війни - ще 7,3 млн. осіб. "У період між двома війнами радянський політичний режим  був єдиним, хто здійснював примусове переселення, що призвело до депортації 2,6 млн. чоловік", - відзначає Ватиканське видання, з посиланням на дослідження "Епоха примусового переселення. Заходи і депортації в Європі 1853-1953 рр."

 

Підкреслюється, що ще більша кількість примушених до переселення з'являється в короткий історичний період II Світової війни, коли жертвами політики переселення, яку проводили нацистські і радянські режими, а також деякі їх союзники, стали майже 20 млн. осіб, серед яких жінки, люди похилого віку і діти. При цьому не враховується кількість людей,  які  знаходились в концентраційних таборах або переселених для роботи в сфері військової індустрії, але тільки тих, хто був переселений в силу своєї приналежності до того чи іншого народу, соціального класу, культури, мови або релігії. "Справжньою демографічної хірургією" називає "L'Osservatore Romano" цей історичний феномен.

 

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

08.06.2012р. Б. / Заява Українського католицького університету з приводу голосування Верховною Радою законопроекту щодо мовного питання

 

Спільнота Українського католицького університету висловлює свою глибоку стурбованість ситуацією довкола голосування у Верховній Раді щодо законопроекту В. Колісниченка / С. Ківалова.

 

Появу цього законопроекту з наближенням виборів легко було передбачити – так з надходженням грозових хмар неважко передбачити рясний дощ. Проте наслідки для країни від такої передбачуваності зовсім не такі ж благодатні: Україну знову поставили на грань громадянського протистояння.

 

За такі дії депутати будь-якої іншої країни понесли би серйозну політичну відповідальність. У нашому здезорієнтованому суспільстві вони сподіваються, на жаль, отримати за них політичну вигоду.

 

Всупереч голослівним деклараціям, законопроект не вносить гармонію у мовну ситуацію в Україні. Навпаки, він її порушує, ігноруючи національне законодавство й зокрема Конституцію України. Структурам Ради Європи довелося писати, мабуть, унікальну у своїй історії експертну оцінку, що пропозиції Партії регіонів та комуністів у мовному питанні виразно погіршують становище державної мови, а тому не можуть сприяти громадянському порозумінню. Ми поділяємо цей висновок.

 

Метою законопроекту зовсім не є захист російської мови в Україні – це реалізація політичного замовлення, сформульованого не з української перспективи й для України надзвичайно небезпечного. Ми закликаємо українське суспільство, передовсім російськомовне його населення, виступити проти цієї політичної провокації.

 

Ми також хочемо звернути увагу об’єднаної чи й досі розпорошеної опозиції, що задекларовану ними спроможність змінити країну вони повинні продемонструвати вже сьогодні, не допускаючи прийняття руйнівного для країни закону.

 

Ми закликаємо все українське суспільство усвідомити, що політичні ігрища, затіяні владою довкола мовного питання, є аморальними по своїй суті та злочинними за своїми наслідками. У цій ситуації країна потребує загальної мобілізації здорового патріотизму та тверезого глузду.

Прес-служба УКУ

28.04.2012р. Б. / L'Osservatore Romano «про російсько-комуністичні злочини»

Сьогоднішня «L'Osservatore Romano» присвятила цілу полосу необхідності збереження народами своєї історичної пам'яті і правдивого погляду на минуле заради того, щоб бути глибоко вкоріненими в реальності і з надією дивитися в майбутнє. У статті під назвою "У пошуках критичної пам'яті", зазначається, що в сучасній Росії, після падіння комуністичного режиму, не відбулося "чіткого і рішучого засудження радянського періоду", що стало перешкодою для розуміння сьогодення і майбутнього. Підкреслюється, що "історична амнезія" в Росії існувала з 1917 р., і з плином часу набула характеру призвичаєння. Крім того, звертається увага, що в Радянському Союзі існувала "демонізація" зв'язку з минулим, або навпаки, "реінтерпритація" деяких подій в ключі домінуючої ідеології, як наприклад перегляд особистості царя Івана Грозного в сталінський період. Ватиканське видання зазначає, що російський дисидент Олександр Солженіцин зрозумів, що "більшовицька диктатура мала серед своїх головних цілей руйнування самосвідомості народу і таким чином його здатності до опору".

В іншій статті, під назвою "Архів терору", "L'Osservatore Romano" повідомляє про видання в Італії фотоальбому «Життя в одному погляді. Жертви великого сталінського терору». В ньому представлені знімки людей, засуджених комуністичною владою на смертну кару. Вони робилися в московських в'язницях, для ідентифікації засуджених перед розстрілом.

Автор видання, італійська дослідниця Лучетта Скарафія, зазначає, що особи людей, яких хотіли викреслити з історії, сьогодні є для нас нагадуванням про її трагічні сторінки. "Пам'ять може служити як засіб проти зла, не тільки продовжуючи спогади, але саме перешкоджаючи тому, щоб воно ніколи знову не повторилося", - зазначає дослідниця на сторінках ватиканського видання.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

27.04.2012р. Б. / Забуті мученики комунізму

 

«L'Osservatore Romano» пише, що доля християнських мучеників комунізму забувається й замовчується. Ватиканська щоденна газета переймається тим, що ця сторінка історії «стерта з європейської колективної пам’яті, ігнорована і переінакшена».

 

У вчорашньому числі (26 квітня) газета пише про таку важливу, на думку авторів, ініціативу, як міжнародний симпозіум, що відбувся в Угорській Академії в Римі під гаслом «Католицька Церква центрально-східної Європи і комунізм: позиція, стратегія, тактика». 

«L'Osservatore Romano» наводить слова французького історика і політолога Алена Безансона, який 1998 року заявив, що хоча в комуністичних державах «було більше мучеників за віру, ніж у будь-яку епоху історії Церкви, та не видно ні поспіху, ані особливої ревності у складенні їх списку». 

Газета звертає увагу на суттєве, історичне значення «драматичних і героїчних свідчень» життів ув’язненого Примаса Угорщини кардинала Йосифа Міндшенті (1892-1975), Примаса Польщі кардинала Стефана Вишинського (1901-1981) і переслідуваного владою архиєпископа Праги кардинала Йосифа Берана (1888-1969). 

«То не другорядна справа, що сьогодні ще значною мірою залишаються не проаналізованими способи, якими викладалося, замовчувалося або ігнорувалося долі цих мучеників віри, яких ув’язнювали, катували і вбивали комуністичні режими», – підкреслює ватиканське видання.

«Ці події були сприйняті та інтерпретовані відповідно до культурних течій і чутливості тих часів, унаслідок чого в колективній європейській пам’яті долі цих чоловіків та жінок були змазані, знебарвлені. Позбавлені контурів у своєрідному процесі “християнського забування про комунізм”, – додає «L'Osservatore Romano», наводячи слова Безансона. 

За матеріалами: wiara.pl 

Джерело:  Воїни Христа Царя

«...замовчувалося або ігнорувалося долі цих мучеників віри, яких ув’язнювали, катували і вбивали комуністичні режими»... 

А що вже й говорити про українських мучеників за Христову віру, яких масово замордувала комуністична сатанинська імперія, яка протягом багатьох десятиліть, виконуючи забаганки диявола, в різноманітний спосіб винищувала мільйони людей, про яких "християнська" Європа не хоче нічого знати..?! Чи не тому це відбувається, що ще донині не здійснено засуду над комуністичною, людиноненависницькою ідеологією та її носіями? Чому така правильна, християнська Європа, з її міжнародними хартіями та правами людини, ще й досі не провела "Нюрнберг - 2" і не засудила ці всі злочини, здійснені комуно-фашистами? А навпаки, воліє забути всі ці історичні і нинішні факти комуністичного тероризму, водночас занедбуючи та стираючи з пам'яті всіх християнських мучеників...

Катехит парафії Преображення Господнього р. Б. Леонід.