19.09.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (10.09. – 16.09.)

Як ми вже інформували, від 9 до 15 вересня 2012 року в канадському місті Вінніпезі під проводом Блаженнішого Святослава Шевчукатриває Синод Єпископів УГКЦ. Як відомо, причиною проведення синодальної зустрічі на Американському континенті є відзначення 100-річчя приїзду до Канади першого українського греко-католицького владики блаженного Микити Будки.

Уперший день своєї роботи Синод заслухав звіти синодальних комітетів.

На першу синодальну сесію прибули почесні гості: представник Канадської Єпископської Конференції, Архиєпископ Вінніпега Джеймс Вайсбергер(V. James Weisgerber) та Предстоятель Української Православної Церкви в Канаді, Архиєпископ Вінніпега і Середньої єпархії, Митрополит Юрій (Каліщук).Гості скерували своє вітальне слово до синодальних отців.

 

У вівторок, 11 вересня, Синод Єпископів УГКЦ присвятив свою увагу розглядові головної теми цьогорічного зібрання ієрархів - «Роль мирян у житті і місії Церкви». У чотирьох доповідях висвітлили: біблійно-богословське обґрунтування покликання і місії мирян у Церкві; історичний контекст розвитку мирянських рухів в УГКЦ; активність мирян у парафіях УГКЦ сьогодні, а також результати опитування мирян щодо їх бачення своєї ролі в житті та місії Церкви.

 

Читайте також:

Єпископи УГКЦ обговорюють наступні кроки стратегії живої парафії, – Catholic News Service

Синод Єпископів УГКЦ обрав новий склад Постійного Синоду

Синод Єпископів УГКЦ проголосив блаженного Володимира Прийму Покровителем мирян УГКЦ

Комунікат Синоду Єпископів 2012 року Божого Української Греко-Католицької Церкви

 

11 вересня Усікновення чесної голови св. Івана Христителя

 

14 вересня початок церковного року

 

У неділю, 16 вересня, Блаженніший Святославразом із Владикою Йосафатом (Говерою),Луцьким Екзархом, з пастирським візитом відвідав парафію Воскресіння Господнього у м. Дауфин (Манітоба). З почесними гостями співслужили о. декан Олег Боднарський та деканальні священики.

 

З благословення Преосвященного владики Венедикта, єпископа-помічника Львівського, нещодавно у Львівській архиєпархії розпочав роботу новий Католицький медіа-ресурс. Цю медіа-бібліотеку можна відвідати за посиланнямhttp://catholicobserver.org/. Працює новий інтернет-сайт на базі«Католицького оглядача», інформаційного порталу "Milites Christi Imperatoris", який інформує про життя Католицької Церкви у світі та в Україні, діяльність Вселенського Архиєрея та Глави УГКЦ, а також подає новини про ті події нецерковного життя, які мають вплив на життя католиків у світі та в Україні зокрема. Сайт також повідомляє і про переслідування та утиски християн некатолицьких віросповідань.

 

Інформацію про діяльність Стрийської єпархії, парафій, священиків, парафіяльних братств, відомості з історії населених пунктів  відтепер можна знайти в ілюстрованому Шематизмі Стрийської єпархії. 500-сторінкове видання містить півтори тисячі світлин усіх храмів, фотографії священиків, мапи й довідку про релігійне, культурне, суспільне та економічне життя реґіону.

 

У Львові завершилися зйомки документального фільму "Отець Кадило". Стрічка розповідає про життя і служіння греко-католицького священика Василя Шевчука, який, протягом 1945-1948 років, був капеланом Перемиського Куреня УПА на Закерзонні під псевдом "Кадило".

 

Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з нагоди дня Бога Творця 2012 р.

 

Анонси:

22-23 вересня 2012 року відбудеться IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця Тернопільської обл. Цьогорічна проща проводиться під гаслом «Бог покликав нас жити у мирі».

 

З 13-го по 15-те жовтня цього року з нагоди благословення відновленого Собору святої Софії в Римі відбудеться Всенародна проща, яку очолить Глава УГКЦ Патріарх Святослав Шевчук. Частина заходів відбудеться у Ватикані за участю Святішого Отця Бенедикта XVI.

Джерело:   Воїни Христа Царя

Мій закид стосується найперше людини, яка набирала інформацію про події тижня з життя УГКЦ і забула, що тиждень містить сім днів, а не два. Тож нагадую йому застереження від Святого Апостола Народів про те, що "...горе людині, яка виконує Боже діло недбало..."

р.Б. Леонід.

12.09.2012р. Б. / У храмах УГКЦ у третю неділю вересня відзначатимуть Всеукраїнський день батька

16 вересня припадає Всеукраїнський день Тата. З цієї нагоди у єпархіях та на парафіях УГКЦ проводитимуться різноманітні святкові заходи.

 

Зокрема, Комісія УГКЦ у справах родини пропонує на парохіяльному рівні провести молитву за тих батьків, які ділять час між роботою, сім'єю і дітьми, знаходячи в цьому радість та задоволення, а також за батьків, яких вже немає з нами, але чия любов продовжує підтримувати нас в скрутну хвилину.

 

Священослужителям під час проповідей у цей день рекомендовано пригадати людям про свято Всеукраїнського дня Тата, і  поєднати проповідь недільну з батьківством. А також по деяких парафіях служитиметься Молебень за батьків, за участі самих батьків із їх дітьми після якого діти матимуть можливість подякувати своєму татові за його батьківську турботу та виховання.

 

Мета цього заходу – говорити про роль чоловіка у суспільства як батька, а також говорити про формування цінностей майбутнього відповідального батька до молодих людей. Ми маємо надію, що такі заходи як молитва за тата чи фото дітей з татами на стінах зможуть промовити до тих чоловіків, які залишили дітей після розлучення, зловживають алкоголем або проводять надто багато часу поза домом і сприятимуть покращенню їхніх стосунків з дітьми.

Прес-служба Львівської архиєпархії
за матеріалами Комісії УГКЦ у справах родини
фото: news.bigmir.net

Джерело:   Воїни Христа Царя

03.09.2012р. Б. / Комусь кортить роздмухати в Україні вогонь міжконфесійної ворожнечі

Для більшості людських істот дві складові їхньої особистої ідентичності святі й непорушні: мова (переважно вузько пов’язана з національною ідентичністю) та віра. Дуже мало людей, які гостро не реагуватимуть, якщо щось загрожуватиме цим двом складовим. Практично в усіх європейських народів конфесійна та національна приналежності вузько переплетені – і це не випадковість. Це – наслідок столітньої історії, часто історії кривавої.

 

І Україна не є в цьому винятком. Історичний процес сформував Україну, як поліетнічну та поліконфесійну державу. Ба, більше від того, як поліцивілізаційну – через її тіло проходить не лише розлам між західною та східною християнськими цивілізаціями, вона також до певної міри включена у сферу впливів цивілізації ісламської. Така строкатість етно-конфесійної ситуації вимагає від того, хто прагне зберегти цілісність держави надзвичайно делікатного відношення до етнічних та конфесійних питань. Правдива стабільність держави просто вимагає міжетнічного та міжконфесійного миру. І в цьому випадку ліпше поганий мир, як добра війна.

 

Минулий тиждень завершився сумною річницею – 1 вересня 1939 року розпочалася ІІ Світова війна. Ця війна до нині залишила глибокі шрами на тілі європейських народів, європейської культури, європейської цивілізації як такої. І новітні війни на європейському континенті – а саме етно-конфесійні балканські війни 90-х років ХХ століття були прямими наслідками протиріч закладених ІІ Світовою війною. І лише той, кого дійсно не діткнув жах реальної війни, з її мотошними щоденними повідомленнями про смерті, вбивства, мордевства, знущання, концентраційні табори, може овіювати війну ореолом романтизму.

 

Етно-конфесійний конфлікт за своєю інтенсивністю і жорстокістю чи не найгірший з усіх можливих. Його інтенсивність зумовлена відчуттям загроженості власної найінтимнішої ідентифікації кожного окремо взятого учасника.

 

І Українцям доводиться відчувати це зараз. Цілком прозора спроба розпалити міжрелігійні чвари через створення і протизаконну діяльність секти Догнала в Галичині: з її зомбуванням жертв, привласненням майна, побоїщами, наклепами, суспільно деструктивною діяльністю, і все це з потуранням правоохоронних органів, вочевидь, свого, розрахованого її закулісними продюсерами, ефекту не принесла. Галичани виявились занадто консервативними, щоб масово переходити в екзотичну кабалістську секту.

 

Галицькі академіки, на відміну від своїх київських колег, чітко усвідомили усю небезпеку, яка йде від маргінального сектантського угрупування, керованого агентом комуністичної чехословацької філії КГБ Антоніном  Догналом (він же «патріарх» Ілля, він же агент Тонек).

 

Ось і минулого тижня відомий львівський академік, етнолог, історик, доктор історичних наук, академік НАН України, професор, Директор Інституту народознавства імені Івана Крип'якевича пан Степан Павлюк опублікував лист-відповідь угрупуванню Догнала, де чітко виклав свою позицію стосовно діяльності цієї суспільно деструктивної секти. Вчений відкрито розкритикував правоохоронні органи за їхнє потурання сектантам та вказав на ФСБ-не коріння цього явища. Шкода, що у інших наукових авторитетів не знайшлося такої відважної громадянської позиції, як у пана Павлюка. Адже спроба створення штучного міжрелігійного конфлікту в Галичині – це вже не просто якісь там внутрішньо церковні суперечки – це пряма загроза стабільності галицького регіону – оплоту національної свідомості та демократизму.

 

Але не тільки Галичина вибрана, як полігон для випробовування конфлітогенних передвиборчих технологій. І загальноукраїнські реалії останніх кілька місяців потихеньку, але впевнено піднімають градус міжконфесійних та міжетнічних відносин, вперто провадячи їх до конфліктної межі.  Після невдалої спроби розпалити ворожнечу за допомогою так званого мовного закону, то тут, то там «виникають» релігійні «конфлікти», чітко замовного характеру. Як не спиляють Фемен хреста у центрі Києва, то  Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі  виражає готовність розглядати сектантські заявки про «шкідливі» мультики. Як не біснуються догналівці під храмом свв. Верховних Апостолів Петра і Павла у Львові, то з подання тих самих догналівців чиновники розкидаються «релігієзнавчими» заявами.

 

Останній тиждень приніс чергові новини про старання паліїв міжконфесійної війни створити міжрелігійний конфлікт в Україні. Так у Хмільнику на Вінниччині захисники «каноническаго праваславія» не просто протестують проти зведення у цьому місті каплички УГКЦ, вони відверто погрожують різаниною у випадку її зведення. І це не ізольований екстремний випадок. Минулого таки ж тижня у соцмережі Facebook розповсюдили інформацію про подання до прокуратури «православних» громадян на «безчинства» католиків у с. Мала Вільшанка на Київщині. Цікавий збіг: до передвиборчої гонки такої кількості непорозумінь на релігійному ґрунті не було. Цікаво відмітити й те, що пані Оксана Забужко на своїй сторінці у тому ж таки Facebook-ові розмістила інформацію про ФСБ-не коріння Фемен. Факт сам собою цікавий. Але покладений на стіл сумісно з іншими фактами розпалювання, чи, ліпше сказати, спроб розпалювання міжрелігійної ворожнечі в Україні на передодні парламентарних виборів, витворює не зовсім приємну мозаїку.

 

Усе починає з одного боку нагадувати 1946 рік і КГБ-ські ігрища довкола «іняціятивної» ґрупи, а з іншого великосербський шал напередодні балканських воєн 90-х років ХХ століття. Виразний намір розпалити з політичних мотивів міжрелігійні конфлікти в Україні, підсилені спробами роздмухування конфліктів міжетнічних, відсутність адекватної реакції правоохоронних органів та суспільства на ці спроби, демонструють з одного боку параліч громадянської відповідальності в українському соціумі, а з іншого ворожість держапарату до власного народу.

 

У такій ситуації розвиток подій в Україні може бути цілком непередбачуваним і призвести до трагічних наслідків. І ці наслідки не вдарятимуть спершу по самих паліях конфліктів, а по простих людях, обманених своїми хижими проводирями. Тому християнам України як ніколи потрібно сконцентрувати свої зусилля на запобігання конфліктних ситуацій. Адже ті, хто провокують такі ситуації, керуються старим, як гріх, гаслом: divideetimpera – розділяй і володарюй. Ми і без того поділені. Тому якщо реально бажаємо своєму народу добра, молімося за міжконфесійний мир, щоб знов, як колись, не різав брат брата тільки за те, що він «не в тій церкві молиться».

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

01.09.2012р. Б. / Громада православних звернулася в прокуратуру з вимогою припинити будівництво храму УГКЦ

Лише вчора телеканал ICTV розповів про погрози з уст прихожан УПЦ МП м.Хмільник на Вінничині, які обіцяють кровопролиття у випадку початку будівництва греко-католицької каплиці, дозвіл на яке видано відповідними місцевими органами, а вже сьогодні надійшла інформація із с.М.Вільшанка Білоцерківського району, де православні  звернулись до прокуратури з вимогою припинити зведення греко-католицького храму.

 

Публікуємо відсканований і оприлюднений Олександром Кузьменко в Facebook текст самого звернення від православних християн(?) до прокуратури.

Найближчим часом спробуємо надати детальнішу інформацію про події.



Джерело:   Воїни Христа Царя

10.08.2012р. Б. / Закінчився літній табір для дівчат у Сестер-Служебниць

 

В реколекційному домі Сестер Служебниць (УГКЦ) в м. Надвірна Івано-Франківської області з 3 по 9 серпня відбувся літній навчально-відпочинковий табір для дівчат, в якому взяло участь 25 осіб. 

 

Табір мав на меті поглиблення християнських знань про Святі Тайни. Духовна програма була тісно поєднана з активним відпочинком. Учасниці молилися спільно із сестрами, слухали ранкові духовні навчання про таїнства Хрещення, Покаяння, Подружжя та Євхаристії, що частково розкривали назву табору «Відкрий своє серце для Любові». 

Ранкова гімнастика, різнопланові творчі завдання, розваги та великі ігри, похід на скали Довбуша та гору Маковицю (близько 984, 5 м.), пісні та майстер- класи ручних робіт і кухарства, під проводом сестер служебниць допомагали дівчатам відкритиу собі нові таланти. 

Особливе місце займала «таборова пошта», яка давала можливість написати своєму «таємному другові», і не тільки йому, слова вдячності та любові за пережиті хвилини разом. А новини табору підсумовували події дня в яких кожен мав змогу побачити себе в кумедній ситуації. 

Заключними моментами табору стала Божественна Літургія у намірах учасниць, яку як і щодня, відслужив духівник табору о. Павло Яхимець, ЧСВВ, настоятель монастиря Святого Йосафата у Вільнюсі (Литва), та ділення учасниць своїми враженнями від табору. 

Окрім яскравих і радісних спогадів та вражень, дехто з дівчат ділився, що у таборі віднайшли важливі для себе відповіді. «Любити всіх без винятку, але такою любов’ю як кожен потребує»,- поділилась своїм висновком Христина. 

«Ми знайшли у вас «Дім любові», адже без любові немає життя і всі її потребують, а я знайшла його тут на таборі»,- поділилася Вікторія. 

Щира і невимушена атмосфера, різноманітність занять зворушили учасниць, і, як дівчата відзначили у своїх враженнях, це викликало тихі нотки ностальгії і бажання, щоб табір не закінчувався… 

Ps. Сестри Служебниці запрошують дівчат на чергові реколекції, що відбудуться 13-16 вересня 2012 р, а також мирян на реколекції «Боже Слово в житті християнина» 27-30 вересня, 11-14 жовтня та 1-4 листопада. Детальніше можна дізнатись на сайті www.rekoldim.com

 

с. Мирослава Якимець


Джерело:   КРЕДО

06.08.2012р. Б. / Міт Ромні, посли при Ватикані та українські реалії

 

Минулого тижня шестеро колишніх американських послів при Апостольському Престолі закликали американських католиків голосувати за Міта Ромні та створили «Коаліцію католиків за Міта Ромні». Очевидно, якби наші українські «противсіхи», що не бачать різниці між політиками та вважають за велику неморальність між двома неідеальними кандидатами обирати кращого, гостро б засудили такий «неморальний» вчинок, якби він стався в Україні. Дійсно, нема на тих послів наших «високоморальних противсіхів».

 

Адже закликати голосувати американців-католиків за мормона та ще й з не кришталево чистим минулим і сьогоденням замість гіперліберального Барака Обами хіба це не заклики вибирати з двох зол менше? Говорити про те, що для однієї з американських конфесій один з кандидатів є абсолютно непридатним через властиво свої світоглядні переконання хіба це не клерикалізація, не вплутування Церкви в політику?

 

Очевидно, що колишні американські дипломати так не вважають. Вони у «спеціальному посланні, скерованому до своїх братів у вірі, пояснили, що їх надихнула до діяльності впевненість в тому, що всі католики покликані до реалізації в життя своєї Батьківщини принципів християнського етичного навчання. Вони підкреслили, що якщо йдеться про такі фундаментальні цінності, як захист життя, свобода і гідність людини, потрібною є спільна діяльність, натхненна вірою, незалежна від партійної приналежності. Колишні американські дипломати піддали критиці ініціативи адміністрації Барака Обами, що стосуються обмеження релігійної свободи та прийняття законів, які ігнорують свободу совісті громадян. Вони звернули увагу на примус власників медичних установ до продажу протизаплідних засобів, проведення абортів та стерилізації, навіть якщо це суперечить їхнім релігійним переконанням».

 

Об’єктивно кажучи, така позиція дуже імпонує. Адже це – позиція зрілих католиків, які у багатоконфесійній державі не бояться закликати власних одновірців голосувати, керуючись основними критеріями католицької моралі.

 

На жаль, щось подібного в Україні годі очікувати. Наше суспільство є настільки незрілим і дітвацьким, що все ще шукає свого ідеального безгрішного «месію», ідеальних політиків, ідеальних духовних провідників. До того ж, людей зовсім не хвилює те, що самі вони дуже далекі від ідеалу і у своєму суспільному, і в релігійному житті. І тому, як такі, фактично не здатні прийняти омріяного ідеального провідника.

 

Чи докладає пересічна українська сім’я зусиль, щоб виховати своїх потомків у здоровому християнському дусі, у здоровому патріотизмі? Питання, радше, риторичне. Народ, який за 20 років незалежності так і не спромігся виховати здорову еліту, тепер виставляє претензії до цієї ж еліти, яка є його полоттю від плоті та кров’ю від крові народної. Українське суспільство хотіло би жити, як живе, але мати ідеальну еліту. Це щось на кшталт старої приказки про те, що в нас люди би хотіли працювати, як при совєтах, а зарплати мати, як в Америці. Це не що інше, як вияв глибокого совєтського комплексу патерналізму – коли не потрібно було ні відповідати за щось, ні про щось думати, бо за все думала і відповідала партія чи вождь.

 

І так поводяться і українські громадяни, і українські віруючі. Вони і в першому, і в другому випадку не хочуть брати на себе жодної відповідальності. Громада не хоче відповідати за церкву, громадяни не хочуть відповідати за державу. Це ніби хата, яка валиться просто на голову, але я не збираюся її ремонтувати, бо це робота сіль-/міськради. І що більше, я через те, що моя хата валиться, критикую мера чи сільського голову. Абсурд? Повний абсурд.

 

І саме до відкинення такого абсурдного стану через усвідомлення своєї суспільної та політичної відповідальності закликав Синод УГКЦ українських вірних у своєму Посланні з нагоди приготування до парламентарних виборів в Україні.

 

«Бажаючи бути співтворцями саме справедливого, демократичного ладу в нашій Батьківщині, нам слід дуже відповідально і зважено підійти до участі у виборах, оскільки через них ми здійснюємо своє фундаментальне право, гарантоване не тільки Конституцією, а й самим Творцем, – обирати шлях власного життя і розвитку рідної країни, як також покликані втілювати в суспільне життя християнські цінності. Не прийти на вибори – означає самоусунутися від відповідальності за долю власної країни, відмовитися від християнського свідчення в суспільному житті, віддаючи свою долю і долю своїх дітей та внуків у випадкові, а часом і злочинні руки. Прийшовши на вибори, ми передусім виконуємо свій громадянський обов’язок, реально і особисто стаючи співучасниками творення свого майбутнього, а окрім цього – не даємо нагоди нечесним на руку особам вкрасти наш голос та прикрити нашою відсутністю різного роду маніпуляції чи фальсифікації. Однак взяти участь у виборах – це тільки половина справи. Нам слід докласти всіх зусиль, щоб наш вибір був свідомим, зрілим, відповідальним, таким, що найкраще служитиме загальному благу українського народу і запевнятиме успішний розвиток нашої держави.»

 

Але чи не очікує Синод забагато від здитиніліх українці, які часто-густо навіть не усвідомлюють собі, що є політичні партії та організації, за які католику не слід голосувати? Адже в нас нема громадської ініціативи, яка би чітко вказала на ті сили, програма, діяльність та світоглядні позиції яких не тільки суперечать фундаментальним християнським цінностям, але навіть і здоровому глузду.

 

Проблема дійсно в тому, що відкритіше Синод, напевно, не міг би виразити свою позицію, щоб не перейти рамки дозволеного. Інакше це би вже було пряме втручання у політику. А відповідних громадських структур, які би могли авторитетно вказати католикам України, за кого конкретно слід голосувати чи не голосувати, нема. І відсутність цієї самоорганізації українських греко-католиків є серйозною загрозою для нормального розвитку українського суспільства, яке заблудилося у трьох соснах власних нереальних очікувань і розчарувань. І в такій ситуації надія залишається хіба що на Бога.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:   Воїни Христа Царя

03.08.2012р. Б. / Прощання з Іриною Калинець

 

Учора, 2 серпня, Львів прощався з Іриною Калинець. Вона спочиватиме на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря. Похорон відбувся під звуки національного гімну. Українська поетеса, прозаїк, публіцист, культуролог, літературознавець, діячка дисидентського руху, правозахисниця – ось хто була Ірина Калинець, чиє ім’я вписане в історію та самосвідомість українців поряд з іменами Василя Стуса, Валентина Мороза, В’ячеслава Чорновола… Вона померла 31 липня у Львові; 1 серпня відбувся парастас за покійною в церкві св.Климентія, а вчора її відспівували у церкві Святої Трійці. Як повідомила газета expres, тисячі людей прийшли попрощатися з Іриною Калинець. Храм не міг усіх вмістити, тож люди молилися на площі перед церквою. Похоронна процесія розтягнулася на кількасот метрів. Люди йшли з букетами квітів, кетягами калини. Труну несли на руках курсанти Академії сухопутних військ ім.гетьмана Сагайдачного. Похід до цвинтаря супроводжували постріли козаків із мушкетів.

Символ України

Разом із чоловіком, поетом Ігорем Калинцем, пише Радіо «Свобода», поетеса влилася до кола українських «шістдесятників». Виступивши на захист переслідуваних діячів культури, сама зазнала репресій: була звільнена з роботи. У липні 1970 року Ірина Стасів однією із дев’яти львів’ян підписала протест проти арешту Валентина Мороза. 12 січня 1972 р. її арештували. У липні Львівський обласний суд засудив Ірину Стасів-Калинець до шести років таборів суворого режиму й трьох років заслання. За півроку такий само вирок дістав її чоловік. Заслання вони відбували разом, у Читинській області. Завдяки активності Ірини Калинець громадська ініціатива з ушанування пам’яті жертв комуністичного режиму знайшла втілення і в заснуванні три роки тому Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», – наголошує Центр досліджень визвольного руху. Рік тому Ірина Калинець, розповідаючи про створення «Комітету захисту сучасних політв’язнів», сказала: «Коли судили Миколу Коханівського за пошкодження пам’ятника Леніну в Києві, я та Ігор Калинець, Стефанія Шабатура, Іван Гель, Юрій Шухевич подали в прокуратуру заяву, що причетні до пошкодження цього пам’ятника і вимагаємо його знести. Говорім собі правду, що нас переслідують за те, що ми українці».

Співчуття від Глави УГКЦ

Блаженніший Святослав, Глава українців греко-католиків, написав листа до родини та близьких Ірини Калинець. «Протягом життя пані Ірина своєю активною діяльністю не раз доводила відданість рідному народові та ідеї незалежності нашої держави. Ще в молодому віці активно виступала на захист дисидентів, за що була заарештована й на довгі роки ув’язнена в далекі табори Мордовії. Та це її не зломило», – зазначив Блаженніший. Пані Ірина діяльно сприяла розвиткові УГКЦ, дочкою якої вона була і залишалася до самого кінця. «Останніми роками я часто контактував із пані Іриною, – пише у листі-співчутті Предстоятель УГКЦ, – cупроводжував її у філософських роздумах, які вона вела над Святим Письмом, що давало їй духовну поживу в цей важкий для неї час». Передаючи слова підтримки родині померлої, Глава УГКЦ сказав, що разом з усією родиною, близькими й друзями УГКЦ із сумом та молитвою проводжає пані Ірину Калинець в останню путь, поручаючи її милосердю й вічній любові Небесного Отця.

 

«Зруйнувати диявольську систему»

На похорон до Львова приїхав і колишній президент України Віктор Ющенко з дружиною Катериною та дітьми – Тарасом і Христиною. «Якби мене запитали, з кого можна писати портрет ідеальної галичанки, патріотки, я б сказав, що це пані Ірина Калинець. Я тут, бо пані Ірина – мій національний герой", – сказав В.Ющенко. Зі своїм прощальним словом виступив і колишній міністр освіти й науки України, ректор Львівського національного університету ім.І.Франка Іван Вакарчук. «Приклад життя Ірини Калинець – це еталон мужності. Адже їй довелося скласти іспит у катівнях за колючим дротом", – сказав він. Узяв слово на прощанні і Юрій Шухевич, Герой України, син головнокомандувача УПА. «Я познайомився з Іриною 1969 року. В ті часи були різні дисиденти. Були такі, що хотіли підмалювати совєцький фасад, а були й такі, що хотіли зруйнувати цю диявольську систему. Серед останніх була Ірина Калинець», – сказав Юрій Шухевич. Він нагадав, що Ірина Калинець із суворовського училища у Львові зробила військовий ліцей і дала йому ім’я Героїв Крут. «Вона яскраво горіла протягом усіх років. До останнього моменту вболівала за Україну і писала. Нам її дуже бракуватиме. Прощай, прощай Ірцю!»

За матеріалами: lviv.expres.ua, www.radiosvoboda.org, ugcc.org.ua

Джерело:   КРЕДО 

31.07.2012р. Б. / УГКЦ – можливий авангард нової євангелізації в Україні

 

Минулого тижня, святкуючи свято святого Володимира Великого, Церкви східної традиції презентували себе світу й Україні, як наслідників Володимирового хрещення. І УПЦ МП, і УПЦ КП І УГКЦ провели торжественні заходи з цієї нагоди.

 

Слід відзначити, що українські ЗМІ стидливо замовчували інформацію про те, скільки насправді зібралося вірних Московської Церкви в Україні на молебень на Володимирській гірці у Києві, який очолив предстоятель цієї Церкви московський патріарх Кірілл І. Де-не-де блимали повідомлення про всього-на-всього кілька сотень людей, а то й цього менше.

 

Київському патріарху Філарету поталанило трохи більше – на його молебень зібралося як-не-як а 1,5 тис. вірних. А про УАПЦ цього разу навіть не було чути.

 

Тому на фоні цих двох предстоятелів, Патріярх УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук виглядав недосяжним тріумфатором. У час літніх відпусток і нестерпно гарячої погоди на прощу до Галича з нагоди святкувань Володимирового хрещення, за різними даними, зібралося від 30 до 50 тис. греко-католиків.

 

Що б не шептали різні лихослови, а УГКЦ вкотре довела, що попри свою малочисельність в порівнянні з православними деномінаціями України, Вона не просто є, не просто існує в Україні – Вона живе активним християнським життям, Вона здатна змобілізувати своїх вірних. І це не можна ігнорувати ні як релігійний, ні як соціальний, ні навіть як політичний чинник українського суспільства.

 

Очолювана молодим Патріярхом, УГКЦ єдина спромоглася практично в самому початку згортання теперішнім режимом демократичних свобод в Україні апелювати до суспільства. Після «брюссельського інциденту» на зустрічі з Януковичем, єдиний з християнських Предстоятелів України Патріярх Святослав відчитав президента за некультурну дітвацьку поведінку стосовно глав Церков та релігійних організацій України. А на теперішній час УГКЦ є єдиною конфесією в Україні, яка закликала своїх мирян до активної участі в парламентарних виборах і дала для цього критерії, закликавши також греко-католиків України молитися за ці вибори. Це направду зріла позиція Церкви, яка заледве як 20 років втішається, принаймні, сякою-такою свободою після епохи переслідувань і гонінь. 

 

Звісно, можна скептично ставитися до слів Блаженнішого Святослава про те, що УГКЦ процвітає, як ніколи до тепер. Особливо скептичним можна бути, коли реальність не втискається чи не натягується у прокрустове ложе власних уявлень про те, що таке Церква. Але реальність свідчить про територіальний, кількісний та якісний зріст УГКЦ саме в нашому часі.

 

Свого часу московський режим, вочевидь, прагнучи відірвати галичан від національного та релігійного коріння, розсіював їх по величезних просторах совєтської імперії зла. Сам того не хотячи, совєтський режим посіяв насіння майбутніх греко-католицьких парохії не лише по всій Україні, але й у самій таки Московщині і Казахстані, ставши таким чином активним чинником євангелізації Великої України, Московщини та Казахстану.

 

Якби УГКЦ була подібною до церков, які своє існування виводять з московської традиції, очевидно таке розсіяння могло б серйозно надірвати її сили. Та влучний симбіоз східної літургійної спадщини та впливу західної народної побожності, вірність ідеї християнської єдності під проводом Наслідника св. Петра зродили новий тип християнської самосвідомості, який під ударами переслідувань не зник, а навпаки загартувався.

 

На даний момент УГКЦ має усі шанси стати авангардом нової євангелізації на всьому українському просторі. І дай Бог, щоб ці шанси не були змарнованими.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

19.07.2012р. Б. / «Завдання влади - будувати, а не руйнувати», - Блаженніший Любомир. Час інтерв`ю на 5-му каналі

Інтерв'ю Блаженнішого Любомира Гузара в програмі "Час інтерв'ю" на 5-му каналі.

Джерело:   Воїни Христа Царя

19.07.2012р. Б. / Отець з гітарою об'єднав у Венеції українців в єдину родину

 Ірина Шлепніна

Джерела:   fakty.ictv.ua

Воїни Христа Царя

14.07.2012р. Б. / Найбільший у Західній Україні собор УГКЦ побудували у Коломиї

Собор Преображення Господнього у Коломиї. Фото: andy-babubudu

 

У центрі Коломиї на вулиці Театральній спорудили головний храм Коломийсько-Чернівецької єпархії Української греко-католицької церкви. Купол собору зробили з мідної бляхи, кошти на яку пожертвував Йоан Павло ІІ під час свого візиту в Україну.

 

Кафедральний собор Преображення Господнього є найбільшим у Західній Україні, пише Інтерфакс -Україна. 

«І за красою, і за місткістю він дуже величний, а якщо взяти два поверхи, то йому в Західній Україні рівних немає. Собор стане духовним центром Коломийщини», - повідомив під час репрезентації собору журналістам правлячий архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Микола Сімкайло в Коломиї . 

Собор, заввишки 52 м і розміром 48 м на 42 м, має два поверхи площею по 1,5 тис. кв. м. На першому поверсі може поміститися 2 тис. прихожан, на другому - 3 тис. 

Для обігріву будівлі використано енергозбережні технології, зокрема капілярну систему опалювання підлоги. На першому поверсі облаштовано санвузол. 

Собор побудовано із цегли, його склепіння - із залізобетонних конструкцій, а дерево використовували лише для покрівлі. Куполи собору зроблено з мідної бляхи, кошти на яку пожертвував Йоан Павло II під час свого візиту в Україну. 

Собор почали будувати в 1999 році на площі 1,64 га. Архітектори храму - уродженці Коломиї Віктор та Наталія Мицай. Храм розписують львівські художники-іконописці. 

Орієнтовна вартість проекту $3 млн. Кошти на собор збирали жителі Коломиї, українська діаспора за кордоном. 

19 серпня 2012 року глава УГКЦ Святослав (Шевчук) освятить собор.

Нині ще тривають роботи з благоустрою території навколо храму.

У Коломийсько-Чернівецькій єпархії 240 тис. вірян УГКЦ.

За матеріалами: ZAXID.NET 

Джерело:    КРЕДО

12.07.2012р. Б. / Вперше на Всеукраїнській прощі до Зарваниці організують молодіжну програму

 

Вперше під час щорічної Всеукраїнської та Молодіжної прощі до Зарваницької чудотворної ікони Матері Божої творці Єдиного молодіжного простору Української Греко-Католицької Церкви та Комісія у справах молоді УГКЦ організовують молодіжну програму.

Для молоді передбачена зустріч з Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом, низка ініціатив та нічна концертна програма. Серед заходів, запланованих для усіх прочан – похід зі свічками до чудотворного місця, нічні чування, Хресна дорога, освячення води та релігійної атрибутики, Архиєрейська Свята Літургія.

12 липня піша проща розпочнеться з Хмельницького, Кам'янця-Подільського, Волочиська, Сатанова, Підволочиська, 13 липня паломники вирушають з Тернополя від Архикатедрального собору Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці до Марійського духовного центру у с. Зарваниця. 1861 року з дозволу папи Пія IX Центр отримав право відпусту. 

Про ідею започаткованого цьогоріч ЄМП УГКЦ під час зустрічі з молоддю розповість о. Ростислав Пендюк, голова Комісії у справах молоді УГКЦ. «Проща – це час і місце єднання між людьми, коли серця переповнюються любов’ю та щирістю. Кожна проща скерована до Бога, допомагає нам наблизитись до Творця. Запрошуємо долучатись до тисяч прочан, щоб разом єднатись з Богом та між собою», - запрошує о. Ростислав Пендюк.
Роман Демуш, представник молодіжної координаційної групи ЄМП УГКЦ: «Зустріч молоді з Блаженнішим Святославом – це дуже важливий момент, як і присутність на Співочому полі дуже різних молодих людей – зі Сходу і Заходу, з міста і села… Разом вони відчують радість бути Церквою, бути з Богом. Як казав святий молоді Іван Боско – кожна молода святість полягає в тому, щоб бути радісним».   

Цьогорічна проща присвячена 120-ій річниці від дня народження Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого і тематиці Святих Таїнств. Її учасниками будуть члени Синоду єпископів УГКЦ, а також високопреосвященний Еліас Шакур, архиєпископ Мелхітської Греко-Католицької Церкви та Преосвященний Антон Коша, перший єпископ-ординарій Кишиневської єпархії республіки Молдова.

Довідка
Єдиний молодіжний простір Української Греко-Католицької Церкви покликаний допомогти молодій людині ідентифікувати себе як християнина та змінювати світ через поширення християнських цінностей.

Додаткова інформація

Програма прощі

Марія Кохановська, сайт "ДивенСвіт"

Джерело:   Воїни Христа Царя

10.07.2012р. Б. / Патріарх Філарет (УПЦ КП): У нас з УГКЦ спільний інтерес – Українська Держава

 

«З УГКЦ на сьогодні УПЦ КП має добрі відносини. Якщо 1990 року відбувалася жорстока боротьба за майно, то тепер привід для розбіжностей зник. Нас об’єднує спільний інтерес – Українська держава. Ми разом стоїмо на державницьких позиціях, молитовно спілкуємося. Цілком нормально це відбувається в нас і з римо-католиками та протестантськими церквами, разом належимо до Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Ми не просто там співіснуємо, а співпрацюємо в напрямку захисту суспільної моралі та християнських цінностей. У цьому ми єдині.» - про це заявив Предстоятель УКП КП у інтерв’ю виданню «Український тижень».

Джерело:   Воїни Христа Царя

09.07.2012р. Б. / Молебень за мову. Слово Митрополита Львівського на захист української мови

 

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
під час моління на захист української мови

Преосвященні владики,
Всесвітлі та всечесні отці,
Вельмишановні представники влади,
Достойна громада нашого міста,

це дуже добре, що ми збираємося спільно на молитву, однак, сюди нас прикликало певне рішення нашого уряду в Києві, якого незрілі представники бажають глумитися над народом, кидаючи мовну кістку. Звичайно, що в Україні ніхто і ніде не забороняє говорити різними мовами, але, коли йдеться про державну мову - вона, без сумніву, повинна бути українською. Певні урядовці нав’язують нам російську, як другу державну мову, з чим більшість народу України не погоджуються. Це ображає переважаючу частину населення, хто почувають себе українцями чи тих, хто мудро дивляться на ситуацію й на країну, в якій вони проживають.

Дивно, але з кожними виборами до уряду приходять все гірші й поганіші особи, які націлені руйнувати країну та допровадити її до повного рабства. Це – знущання над людьми! Народ повинен сказати своє слово: Ні! Жаль, але ми ще не навчилися вибирати добрих кандидатів у Верховну раду і там появляються такі особи, кому зовсім не залежить на людях, лише на особистих інтересах, захищаючи свій бізнес будь-якими законами, включаючи загальну шкоду для населення України. Стидно, але у своєму краю необхідно боронити своєї рідної мови! Це – ганьба та стидовище усім тим, хто готує та підтримує закони, що руйнують мир та спокій у державі. Шевченко Т. і Франко І., Леся Українка і Стус В. та багато інших наших світлих попередників, напевно сказали б своє виразне – ні! Наших сучасних поетів й письменників, діячів культури й мистецтва, щирих патріотів українців та простих людей, вразило у серце таке «валуєвське рішення»!

Виглядає, що колесо історії котиться назад, як це було за Радянської влади чи панування на наших землях інших народів, що забороняли говорити своєю рідною мовою. Представники більших Церков та релігійних організацій України звернулися з цим питанням до Президента, як незгідні з подібними рішеннями. Не можемо миритися з такою ганьбою у своєму краю, де певні посадовці вважають людей за ніщо та «бидло». Ми – мирний народ, але завжди бажаємо правди та шани, любові та гідного відношення до себе! Хай Господь вислухає нашу молитву, наш клич, наше зібрання й уболівання, та змінить на краще наше суспільство, яке б могло жити у спокої та злагоді, у мирі та взаємній любові. Пресвята Богородице, усі Святі української землі, виблагайте нашому народу мудрості й відваги, щирості й патріотизму, щоб не дозволити глумитися над собою!  Хай торжествує правда!

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
8 липня 2012 р.Б. Площа перед пам’ятником Тарасу Шевченку, м. Львів

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя 

У спільній молитві взяли участь міські посадовці, духовенство та громада міста. Свої коментарі дали міський голова Львова Андрій Cадовий та Архиєпископ і Митрополит Львівський Владика Ігор Возняк.

Джерело: 24tv.ua

27.06.2012р. Б. / Про «український світ» у світі

 

Секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ розповів про ситуацію із забезпеченням релігійних потреб українців Європи та Близького Сходу

 

Про «український світ» у світі, його становище і працю Пасторально-місійного відділу УГКЦ – о.Василь Поточняк, виконавчий секретар ПМВ.

 

На Балканах, які востаннє відвідували представники ПМВ, зокрема в Боснії і Герцеговині, проживає 4,5 тисяч українців. З 1890 по 1910 з Галичини туди виїхало понад 10 тисяч українців. Священик також зазначив, що там є кілька греко-католицьких священиків, але люди про них навіть не знають. На даний час є 15 українських громад і 6 парохій. Примітно те, що українські блаженні служили у Боснії, зокрема блаженний Омелян Ковч. У селищі Кам’яниця перебував у монастирі блаженний Климентій Шептицький та блаженний Леонід Фьодоров.

 

У Сербії проживає 21 тисяча українців. Незважаючи на певні конфесійні труднощі, там все ж є наші монастирі, зокрема в Руському Керестурі є монастир Сестер-служебниць, у містечку Кула є монастир Василіан та інші громади.

 

У Хорватії близько двох тисяч українців. Є Провінційний дім сестер-василіянок, сестер-служебниць. Священик також відзначив, що багато українських дівчат посвячуються на монаше служіння саме на Балканах. Подібна ситуація і у сестер-василіянок.

 

Ситуація Балтійських країн теж має свою специфіку. В Естонії, наприклад, проживає 21 тисяча українців, є українська Церква в Талліні. «Але є й  випадки, де, наприклад, в одній із громад  на 100 км немає католицької Церкви, бо це, практично, «протестантський світ», – зауважує о. Василь і додає, що «ми просимо протестантів, щоб нам дали приміщення під нашу церкву».

 

У Латвії на даний час живе 55 тисяч українців. Є 2-3 українські громади, однак «загальна ситуація невтішна», – говорить о. Василь.

 

У Литві проживає 28 тисяч українців.Є монастир отців Василіан, також дуже багато колишніх українських церков, семінарій, монастирів. Це пов’язано з тривалим перебуванням київського митрополита у Вільнюсі. «Вільнюс дуже тісно пов'язаний з Україною, – говорить о. Василь, – там є дві пам’ятні таблиці Тарасу Шевченку».

 

В Ізраїлі є дві українських громади і їхнє життя там розвивається. «У Галилеї, в Хайфі, є священик, котрий живе неподалік від храму, де щонеділі служить Літургію. В останню неділю місяця вони роблять прощі до святих місць. Мелхітська Греко-Католицька Церква надала приміщення, де ми можемо молитися», – зазначає о. Василь. Рівно ж, і у Тель-Авіві є Мелхітська Греко-Католицька Церква, де богослужіння відбуваються в суботу.

 

Цьогоріч на запрошення УГКЦ  митрополити Хайфи, Галилеї приїдуть на Всеукраїнську прощу до Зарваниці, яка відбудеться 14, 15 липня. «Це буде перша їхня зустріч з Україною і загалом слов’янськими країнами», – повідомив священик.

Джерела: palomnyk.at.ua

Воїни Христа Царя