Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 18 листопада 2012 р.

18.11.2012р. Б. / Мати Тереза: маловідомі факти

Все життя – боротьба


Коли Мати Тереза помирала, її запитали: чи були в її житті вихідні або свята. Вона відповіла: «Так! У мене щодня – свято!»
 
Пригадується документальний фільм, у якому худенька маленька бабуся швидкими ловкими рухами ретельно мила і чистила кімнати, де на металевих ліжках корчилися дитячі напівтрупики, від одного вигляду яких кров застигала в жилах. В одного журналіста, який спостерігав за клопотами Матері Терези та сестер її ордену Милосердя біля прокажених, хворих і вмираючих, вирвалося: «Я б і за мільйон доларів цього не зробив!»
 
«За мільйон і я б не зробила, – відповіла Мати Тереза, – тільки безплатно! З любові до Христа!»
 
У полишеній будівлі серед куп сміття вона заснувала школу для нікому не потрібних дітей – немовлят зі смітників, маленьких інвалідів та сиріт, що поклало початок системі дитячих притулків ордену Милосердя. Однак її подвижництво не обмежилося дітьми вулиці та організацією шкіл. Вона взяла на себе місію допомагати вмираючим. Перша жінка, яку Мати Тереза підібрала просто на залитій помиями бруківці, була обгризена щурами і мурахами, але ще жива. Жодна лікарня не хотіла її приймати, однак Мати Тереза не відступилася й заявила, що не покине нещасну, поки та не помре.
 
У Калькутті сотні бідняків помирають просто неба, на вулицях, і звістка про блаженну монахиню, яка кудись стягує помираючих безхатченків, дісталася міських властей. Муніципалітет виділив їй порожній храм, присвячений індійській богині Калі, й у велетенському приміщенні, де колись тримали жертовних тварин, розташувалися вмираючі бідняки. Там виник «Дім для помираючих», де приреченого на смерть бідняка оточували любов’ю і турботою, аби він міг завершити свої дні гідно. Зворушені любов’ю Матері Терези, сюди стікалися благодійники з усього світу, і вони тут мали певність, що їхні гроші справді потраплять до потребуючих.
 
Їй казали: «Ви лікуєте наслідок, а не причину. Ви затикаєте дірки. Ваш труд потопає в океані проблем, які можуть бути вирішені лише спільними зусиллями на державному рівні». Вона не сприймала таку критику і вважала, що діє у повній відповідності до букви й духа Писання, де Христос сказав: «Я був голодний – і ви Мене нагодували; Я був спраглий – і ви Мене напоїли; був чужинцем, і ви прийняли Мене, був нагий, і ви одягнули Мене, був хворий, і ви відвідали Мене, був у в’язниці, і ви прийшли до Мене».
 
І тому, видужуючи в лікарні після чергового інфаркту, у своєму щоденнику вона писала: «Що для мене Ісус?... Ісус – це…» І далі – вражаючий перелік: «Слово, яке треба вимовити. Світло, любов,мир… Ісус – голодний, якого потрібно нагодувати, спраглий… бездомний. Хворий. Самотній! Небажаний! Прокажений! Жебрак! Сліпий! Каліка! Ув’язнений!» – І, що вже геть дивне: «Ісус – це людина із зачерствілим серцем, якій треба допомогти його пом’якшити».
 
Притулки, лікарні, лепрозорії були потім, а на початку свого шляху вона страждала від самотності, й попервах їй доводилося лягати спати голодною. Але вже за три роки, 1949 р., як і належить великим починанням, до неї приєдналися 12 послідовниць, головно її попередні учениці, а 1950 року орден Місіонерок Любові був визнаний Римом.
 
Життя цих добровольців складне й одноманітне. Їхня власність – сарі, сандалії та худий матрац. Їхнє життя – це чудеса терпіння й витривалості, безкінечний тренінг любові, який починається о 4-й ранку з молитви Франциска Ассізького:
Господи, дай мені сил
Утішати, а не бути втішеним,
Розуміти, а не бути сприйнятим,
Любити, а не бути любимим…
Бо віддаючи, ми отримуємо,
І прощаючи, дістаємо прощення.
 
Те, що починалося як орден із 12 осіб, зараз налічує 300 тис. співпрацівників, які працюють у 80 країнах світу, займаючись там дитячими будинками, клініками для лікування СНІДу, лепрозоріями.
 
1979 року Мати Тереза була нагороджена Нобелівською премією миру. Приймаючи цю нагороду в ім’я «небажаних, нелюбимих і не приголублених», вона була вбрана в те саме сарі, яке було на ній у день заснування ордену. А засоби, які мали бути витрачені на бенкет, вона попросила переказати «моїм людям».
 
Полем її діяльності були гарячі точки планети: Північна Ірландія, Південна Африка, Ліван тощо. 1982 року під час облоги Бейрута Мати Тереза переконала армію ізраїльтян і палестинських партизан припинити стрілянину, аби дати їй час вивезти 37 дітей, замкнених у фронтовому шпиталі.
 
Вона називала себе олівцем у руці Бога, а її думки та висловлювання можна знайти не тільки в численних виданнях, а й у течці меню індійського ресторанчика, а також – на стіні заснованого нею притулку для вмираючих, хворих на СНІД.

Selfire
За матеріалами CREDO

 
Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар