Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 23 лютого 2012 р.

23.02.2012р. Б. / Відійшов до Господа о. Григорій Сімкайло



Вчора, 22 лютого, близько 8 години ранку спочив у Бозі митрофорний протопресвітер Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ о. Григорій Сімкайло, рідний брат Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії владики Миколая (Сімкайла).
 
Перенісши важке хірургічне втручання в обласній клінічній лікарні з діагнозом гострої серцево-судинної недостатності та гострої судинної хвороби кишківника, серце душпастиря зупинилося. 

Сьогодні о 18. 00 годині у Прокатедральному соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії м.Надвірна розпочався Священичий парастас. 

Ієрейський похорон відбудеться у п’ятницю, 24 лютого, в 11.00 годині. Впродовж цього часі тіло покійного ієрея спочиватиме у Прокатедральному соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії м.Надвірна. 


Біографічна довідка: о. мітрат Григорій Сімкайло народився 16 вересня 1955 року в Караганді (Казахстан) в сім’ї Михайла та Анни, де відбували заслання його батьки за участь в УПА.

У 1963 році батьки повернулися в Україну і о. Григорій вступив до Підпечарської восьмирічної школи, яку закінчив в 1969 році. 

У 1963-1969 роках навчався в Угорницькій середній школі. Відтак вступив до Івано-Франківського технічного училища (до жодного вищого навчального закладу як “син націоналістів” не міг поступити), який закінчив у 1973-му році. 

Родина Сімкайлів була близько знайомою з єпископом, тоді підпільної, Української Греко-Католицької Церкви Павлом (Василиком), який часто відправляв Богослужіння в їхній хаті. 

Бачачи ревність у духовному житті Миколи та Григорія (молодший брат), Владика Павло ознайомив їх зі становищем УГКЦ і запропонував стати священиками. З того часу, до і після виконання військового обов’язку, брати почали наполегливо студіювати богословські науки в підпільній духовній семінарії. 

14 травня 1974 р. у с.Підпечари під час Божественної Літургії Владика Павло (Василик) уділив Григорію дияконські і священичі свячення. У той момент розпочався тернистий шлях підпільного священика: переважно вночі їздив по станицях УГКЦ Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей, несучи людям Боже Слово, відправляючи Святі Літургії, уділяючи Святі Тайни. 

4 серпня 1987 року о. Григорій у складі групи українського духовенства, ченців, черниць і мирян на чолі з Преосвященним Владикою Кир Павлом Василиком заявили на весь світ про вихід із підпілля. Заява була направлена Святішому Отцеві Іванові Павлові ІІ, Папі Римському; копія – Президентові Михайлові Горбачову. Із єпископів заяву підписав тільки владика Павло (Василик). 

Отець Григорій був членом делегації, яка виборювала права УГКЦ в Москві, а також ланцюгового голодування, що тривало з 19 травня до 24 листопада 1989 року. 

Своє священиче служіння на парохії розпочав 11 лютого 1990 року в церкві Воздвиження Чесного Хреста м. Надвірна. 

З 1994 по 2005 роки виконує високий уряд генерального вікарія при Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ.

У 1994 році о. Григорій призначений настоятелем церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії м.Надвірна, яка була зведена за великими стараннями священнослужителя. У 2011 році означений храм піднесений до гідності Прокатедрального собору. 

У 1996 році успішну завершує навчання на богословському факультетів Івано-Франківського Теологічного Катехитичного Духовного Інституту. 

За значні заслуги о. Григорій був відзначений ступенем почесного доктора (Doctor Honoris Causa) Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва. 

Від 1998 по 2009 роки виконує уряд директора благодійного фонду «Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ і залишається його почесним директором.

1999 року при Архікатедральному соборі Святого Юра іменований Блаженної пам’яті Предстоятелем УГКЦ Мирославом Іваном (Любачівським) митрофорним протопресвітером з правом носити мітру, нагрудний хрест і набедреник. 

Декретом від 04.02.2002 року Блаженної пам’яті владика Павло (Василик) призначив митрофорного протопресвітера деканом Надвірнянським. Даний уряд о. Григорій сповняв до останніх хвилин свого життя. 


За матеріалами: Коломийсько-Чернівецька єпархія 

Джерело:  КРЕДО  


Вчора Отець Небесний забрав до себе свого вірного сина, а Україна і ми, нині існуючі в тілі, втратили свого великого друга і соратника по боротьбі за УССД.  Отець Григорій був соборником, який вболівав за цілість і єдність України та української нації. Він неодноразово допомагав духовно і морально нам, бандерівцям за духом, ширити Слово Боже на Сході України, щоб знедолений українець звівся нарешті з колін і став просто перед Богом, як син, а не раб, який не знає волі Отця.   

Ми щиро співчуваємо рідним і близьким спочилого в Бозі отця Григорія. Вічная йому пам'ять. 

Від імені парафії Преображення Господнього м. Кам'янського (окупаційна назва Дніпродзержинськ)  і МК, ВО "ТРИЗУБ" ім. С. Бандери, сл.Б. Леонід.

Немає коментарів:

Дописати коментар