Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 11 жовтня 2016 р.

11.10.2016р. Б. / Преподобного отця нашого й ісповідника Харитона

Преподобного отця нашого й ісповідника Харитона

Тропар, глас 8: До джерела сліз твоїх потоки ісповідання злучив Ти* і купіль духовну вчинив Ти, Харитоне преподобний,* і в ній умиваєш прогрішення,* і чистими представляєш Владиці Богу всіх тих, що з вірою творять пам’ять твою.* Тому моли Христа Бога,* щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 2: Насолодившись, богомудрий, повздержністю* і плоті Твоєї пожадливість приборкавши,* явився Ти як той, що виростає вірою,* і, як дерево жизні посеред раю, процвів Ти, Харитоне всеблаженний, священніший. 

Преподобний Харитон був родом з Іконії, міста, що лежить в Ликаонській стороні. У часи Ліцинія його поставили перед судом, Де він сміливо визнав Христа Спасителя. За це його немилосердно побили, аж тіло відпадало від костей, а потім кинули до в’язниці, де преподобний страждав аж до хвилі, коли було оголошено свободу для християн. Тоді святий Харитон, зі знаками перенесених мук на тілі, вийшов із в’язниці. Щоб подякувати Господу за всі Його ласки, він вирушив на прощу до Єрусалиму. За кілька миль до міста на нього напали розбійники і зв’язаного залишили у своїй печері, а самі пішли шукати ще іншої здобичі. За переказом, до печери заповзла ядовита змія і почала пити з коновки вино. Коли розбійники вернулися до печери і напилися того вина, то в лютих муках усі померли, бо вино було отруєне зміїною отрутою. І так преподобний Харитон врятувався, а що знайшов він у розбійників величезні скарби, то все роздав убогим і церквам, а сам біля печери розбійників побудував лавру, що звалася Фаре, Була вона розміщена від Єрусалиму на шість миль, У самій печері облаштували церкву, яку близько 380 р. посвятив тодішній патріярх Єрусалиму святий Макарій. 

У лаврі преподобного Харитона зібралося багато самітників, які проводили час у молитві і праці. Святий Харитон призначив їм ігумена, а сам перебрався до іншої печери, поблизу Єрихону. Однак і сюди дуже скоро стали горнутися монахи, і невдовзі тут постала нова лавра, яку згодом розширив Елпідій, учень преподобного. Тоді святий Харитон пішов глибоко в пустелю в бік міста Фекуї, але й там змушений був заснувати третю лавру, яку названо “Сукійською”, що в перекладі означає “стара лавра”. Не залишився і в ній жити преподобний Харитон, а перебрався на високу гору, де на самоті прожив аж до смерти. Господь Бог не випускав зі своєї опіки вірного слугу, а коли святий старець вже не мав сил ходити по воду, то, за волею Божою, поблизу його печери зі скали потекло джерело здорової води.
Перед смертю святий слуга Божий зібрав у монастирі Фаре монахів з трьох монастирів, які він заснував, дав їм останню науку, благословив і повний чесноти передав свою душу в руки Творця. Свята Церква зачислила до лику мучеників ще одного Харитона, який постраждав за віру Христову в часи імператора Аврелія. Він був убитий мечем. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар