Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 13 грудня 2014 р.

13.12.2014р. Б. / Коментар Апостола на 27-му Неділю після Зіслання Святого Духа (Еф 6, 10-17)

1. Особливості послання до Ефесян та контекст уривку 6:10-20. 

Для того, щоб краще зрозуміти мету написання послання до Ефесян, важливо звернути увагу на два тексти:

1) Еф 1:9-10 (Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне.)

2) Еф 4:1-10 (Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2. в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3. стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. 4. Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5. Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6. Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх. 7. Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8. Тому й сказано: Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям”. 9. А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10. Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.)

Ці тексти наголошують, що Божий задум полягає в єдності усього у Христі. Божий Син прийшов для того, щоб відновити Божий образ в людині та усьому творінні (kosmos).

Отож, Послання до Ефесян, котре називають вершиною богослов’я Нового Завіту, містить дві головні теми:
  1.  Христос примирив з Собою та Богом Отцем усе створіння.
  2.  Христос об’єднав людей з поміж усіх народів з Собою та кожну людину з іншою у Церкві.
Ці грандіозні Божі діяння були сповнені внаслідок могутньої, суверенної та свобідної дії триєдиного Бога – Отця, Сина і Св. Духа, й пізнаються та приймаються вірою тільки завдяки Божій благодаті. У світлі цих великих істин, християни повинні провадити життя, котре буде виявом вдячності їхньому прекрасному Господу[i].

Ці теми відображає також структура послання та хід думок Павла у ньому: три перші глави (Еф 1-3) говорять про те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі – це так званий вертикальний вимір. Відтак три наступні глави (Еф 4-6) говорять, що ми, як учні Ісуса та члени Його Церкви, в результаті отриманих великих благодатей і дарів, повинні робити один для одного – це так званий горизонтальний вимір.

Важливо також відзначити ще один важливий момент, котрий один з відомих сучасних протестантських екзегетів називає головним викликом послання. “Це послання кидає виклик індивідуалізму пієтистів та відповідному навчанню Церкви, яке ми дуже часто знаходимо у протестантів. “Не дивись на церкву, – говоримо ми, – дивись на Христа!” Павло, однак, прагне показати сторонньому спостерігачеві, що задум Христа і Бога про об’єднуюче начало в світі, – повинна втілити саме Церква. Послання до Ефесян взиває до роз’єднаного та мученого  постійними поділами протестантизму в сучасному світі з ще більш різким зверненням: будуйте мости, а не закладайте мінні поля. Це звучить актуально і для тих, хто сприяє розділенню на церкви білих і церкви чорних, церкви для багатих, для середнього класу та для “робочого класу” і т. д. Такі однорідні громади, ймовірно, формують більш злагоджений організм, але як вони відображають благу звістку про примирення? Послання до Ефесян закликає всіх нас знаходити найкращі шляхи для творення зі своїх місцевих громад реальної спільноти людей, чиє життя і спільне поклоніння Богові “як церкви” свідчить про вселенську єдність, яка почалася у Христі й котра наповнює нас відчуттям Його присутності”[ii].

Текст Еф 6:10-20 знаходиться в другій частині послання (Еф 4-6) та є частиною повчання, в котрому Павло закликає усіх християн разом протистояти силам зла.

Зазвичай було прийнято завершувати лист закликом, який пов’язаний з його центральною темою і спонукати читачів своїми намірами й діями підтримати автора послання. Так чинить і Павло. Тому цей уривок (6:10-20) слід читати в світлі цілого послання до Ефесян, розглядаючи його як заклик жити в гармонії з Благою звісткою про вселенське примирення, а не як додаток для тих, хто виявляє особливий інтерес до демонів і спіритизму. Примітним є факт, що Павло вважав за краще надати своїй звістці форму “військового послання”, тобто він звертається до всієї Церкви як до єдиної армії, а не до окремих святих. Розрізнені сили легко перемогти! Слід зазначити, що Павло має на увазі боротьбу особливого роду – позиційну битву. Його вмовляння не закликають солдатів готуватися до раптової лобової атаки (у римських воїнів не було спеціальної зброї для нападу, – наприклад, метального списа), вони просто повинні бути напоготові, щоб протистояти ворогові, про що свідчать і використані дієслова: стати (вв. 11, 14), протистояти, встояти (в. 13). Воїни просто утримували вершину пагорба, а ворог виснажував свої сили в безперервних спробах захопити рубіж.

Читачеві ясно, про які тверді позиції тут говорить Павло: йдеться про наше єднання з Христом (2:5-6), Главою, Який поставлений понад усе (1:22-23), набагато вище за будь-які начальства (1:21 ), і про те, що в нас діє сила Божого воскресіння (1:19-2:7).

Навіть броня і зброя частково належать Самому Богові (пор. Іс 59:7), а частково – Його Месії (Іс 11:4-5). Однак Павло зовсім не намагається применшити труднощі битви. Рішуча перемога, яку здобув Христос, – вже в минулому, і це з очевидністю підтверджується вже одним тим фактом, що нині віруючі б’ються разом з Христом (2:1-6); але повна і остаточна перемога відбудеться лише в майбутньому. А до тих пір перевага, судячи з усього, є на боці лихої години – в. 13[iii] (дослівно “злого дня”; в грецькому тексті у в. 13 є ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῇ πονηρᾷ).

2. Текст Еф 6:10-20 та короткий коментар[iv].

Повна Божа зброя (6:10-20). Павло завершує свої настанови вказівками для всіх християн. Свої образи він підкріплює представленням християнського життя, як духовної війни, в котрій використовуються Божі ресурси. Уривок 6:10-20 можна поділити на три тематичні підсекції: вв. 10-13, 14-17 та 18-20.

Божа Сила (6:10-13). Павло впроваджує Божу зброю,зосереджуючись на силі, котру та дає.

6:10 Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили.

Кріпіться (будьте сильні). Оскільки християни власними силами не можуть встояти супроти надприродних сил, вони повинні покладатися на могутність Божої сили (пор. 1:19), котру вони можуть отримати, головно, через молитву (6:18).

6:11 Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч (встояти проти) хитрощам диявольським.

Грецьке слово на означення повної зброї (panoplia), вказує на повне обладнання озброєного солдата, котре складається з захисного та бойового знаряддя, подібного до того, котре змальоване у в. 14 та 16-17. Опис Павла в цьому місці оснований головно на прикладах зі Старого Завіту, однак терміни котрі він використовує, збігаються також з Римським озброєнням (головно терміни, котрі описують великі щити у формі дверей та короткі гострі мечі). Подібні зображення такого озброєння можна знайти на численних рельєфах (особливо на саркофагах) повсюди на території колишньої Римської імперії. Хитрощам (планам, задумам) – тут йдеться про диявольські задуми, представлені в оманливих хитрощах тих, котрі навчають фальшиві доктрини (4:14; пор. також 1 Йо 2:18, 22; 4:3; 2 Йо 7).

6:12 Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах.

Цей перелік начал, властей, правителів світу темряви (пор. 3:10) кидає протвережуюче світло на союзників диявола, - духів злоби, котрі є надзвичайно могутніми правителями світу темряви. Однак Писання чітко заявляє, що сатана не є рівним по силі й не може протистояти Господеві, котрий “роззброївши начала і власті, виставив їх на видовище, перемігши їх хрестом” (пор. Кол 2:15; Еф 1:19-21).

6:13 Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.

Ось чому. Оскільки ворогами християн є надприродні духовні сили, вони не можуть покладатися на звичайні людські ресурси, але мусять надягнути повну зброю Божу (в.11). Божественна зброя та “меч Духа”, котрий належить самому Господу та Його Месії (Іс 11:4-5 та 59:17), є доступними для віруючих. Встояти. Поруч зі закликом у в. 11, закликом встояти у в. 13, Павло змальовує християн як вояків на лінії фронту, котрі твердо стоять супроти ворожих атак. Лихої години (злого дня). В 5:16 Павло ототожнює цей вік як “злі дні” (лиха година), в котрих спалахи атак сатани проти Божого народу напливають знову й знову, аж до того дня, коли Господь Вседержитель повернеться у силі та великій славі (Лк 21:27), розірвавши небеса, щоб назавжди врятувати Свій народ.

Стійте твердо (6:14-17).

Павло знову і  знову закликає твердо стояти  супроти жахливих духовних ворогів, тому що Бог не залишив беззахисними Своїх людей. Вони мають з голови до ніг повну Божу зброю, котра складається з пояса, нагрудника (броні), взуття, щита, шолома та меча. Все це є метафорами духовних ресурсів, котрі їм дані у  Христі, а саме – правда, справедливість (в. 14), Євангеліє (в. 15), віра (в.16), спасіння та Слово Боже (в. 17). Як вже було згадано в коментарі до в. 13, ці аспекти належать до характеру самого Бога та Месії (як зображено в Ісаї), й котрими тепер є озброєні християни. Господь не бачив когось хто міг би спасти Його пригноблених людей, й відтак взяв на Себе “броню[справедливості]” та “шолом спасіння” (Іс 59:17 - Одягся у справедливість, мов у броню; шолом спасіння на голові в нього. Він надягнув відплату, як одежу; горливістю; немов плащем, покрився. пор.Еф 6:14,17), перед приходом у гніві проти Своїх ворогів.

6:14 Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливості.
З простим, натхненним наказом, стійте, Павло закликає ефесян вистояти супроти ворогів (пор. вв. 11, 13), й не впадати у страх.

6:15 і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру.
Віруючі повинні бути завжди готові проголошувати Євангеліє.

6:16-17 А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. 17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний (дослівно: меч Духа), тобто слово Боже.

Розпечені стріли. Палаючі стріли виготовляли для того, щоб знищити дерев’яні щити та інший захист, але щит віри, здатний погасити атаки диявола. Меч Духа, тобто слово Боже. Духовна природа ресурсів Церкви ніде не є такою  явною, як в її залежності від Божого Слова, котре є єдиною наступальною зброєю, в цілому переліку духовного озброєння. В могутній силі Св. Духа, Слово Боже є подібним до гострого двостороннього меча (Євр 4:12).

Будучи постійними в молитві (6:18-20). Ця секція пропонує повчання про молитву (головна зброя духовної війни), й пояснює коли, як і за кого молитися.

6:18-20 Моліться завжди в Дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих 19. і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, 20. якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить.

6:18 Моліться. Зброя для війни є духовною, оскільки закорінена в молитві, котра є наймогутнішим християнським ресурсом. Молитва повинна проникати життя віруючого, як універсальна практика, й це можна побачити чотириразовим вживанням у грецькому оригіналі слова πας” (весь, цілий, вся, усе; усі): завжди (ἐν παντὶ καιρῷ), всякою молитвою (πάσης προσευχῆς), з повною витривалістю (ἐν πάσῃ προσκαρτερήσει), за всіх святих (περὶ πάντων τῶν ἁγίων). Молитва в Дусі є формою поклоніння (Йо 4:23-24), яка уможливлюється Божим Духом, котрий заступається за особу, яка молиться (Рим 8:26-27).

3. Значення для нас.

“Як пише К. С. Льюїс в передмові до своїх знаменитих “Листів баламута”, зазвичай люди воліють ігнорувати сили зла, так ніби їх немає, – прикидатися, що вони не існують, і як доказ представляти картинки “диявола” з мультфільмів, тобто з рогами і копитами: “Ви ж не вірите в таку нісенітницю, тобто, ви зовсім не вірите в диявола, адже ж правда?” – або виявляти нездоровий інтерес до всього демонічного, що в кінцевому рахунку ще гірше. Тут же ж, в цьому уривку послання, йдеться про те, що необхідне християнинові в його щоденній битві за Царство, – потрібна твереза, реалістична оцінка і боротьби, яку ми ведемо, і зброї, наявної в нашому розпорядженні.

Зрозуміло, що багато людей дивуються, що взагалі є якась “боротьба”. Нам важко прощати кривдників, регулярно молитися, не піддаватися спокусам, вчитися, щоб більше дізнаватися про нашу віру. Вони вважають, що те, що більше від цього, – їх не стосується. Їм ніколи навіть в голову не приходило, що їхня маленька боротьба може бути частиною великої війни. Вони – як солдати, котрі провадять бій в тумані, й не бачать, а можливо, навіть не знають про тих, хто бореться поруч з ними, на одній лінії фронту, не кажучи вже про тих, хто воює на іншому полі брані, де війна триває.

Зрозуміло, що в більшості великих конфліктів, навряд чи солдати, котрі воюють на передній лінії фронту багато знають про становище на інших фронтах. Це турбота воєначальників. Однак вони, принаймні є в курсі, що щось відбувається, а самі вони вносять свою лепту у спільну справу. Так повинен думати і кожен християнин, що утримує свою ділянку оборони. Саме про це даний уривок. Зброя, про яку говорить апостол Павло, в основному оборонного характеру, котра дає нам можливість протистояти атакам недругів і триматися до кінця дня. Ремінь, панцир, чоботи і щит захистять від нападів. Зброєю, котра є потенційно наступальною, можна назвати тільки меч. Свого часу ми до цього підійдемо. А зараз подивимося, з чого складаються захисні обладунки християнина.

По-перше, це правда. В християнському Благовісті головне те, що воно правдиве. Якщо воно не істинне – воно просто не має сенсу. Істинне воно не тому, що всесильне, а навпаки – воно всесильне, тому що істинне. Стійте в правді в тому, що стосується повної істини Євангелія. Це як ремінь, який тримає все інше.

По-друге, це “справедливість” або “праведність”, “благочестя”. Це не просто “чеснота”, хоча і вона важлива. Це віра в те, що єдиний істинний Бог, – є єдиний істинний суддя і Він має намір весь світ привести до правди. Справді, процес уже пішов, коли Бог воскресив Ісуса і дав і нам надію на воскресіння (“виправдав” нас в Ісусі). Найбільша справедливість і благість Бога та “стояння в правді” християнина перед Ним, подібні до броні, котра захищає від фронтального нападу.

По-третє, це “Євангеліє миру” – благовістя про мир з Богом і мир між колись ворожими групами, як в 2:11-22. Ворог зробить все можливе, щоб збити вас з ніг. Вірність цьому благовістю миру дасть вам можливість, як у хороших чоботях або “берцях”, твердо стояти на землі.

По-четверте, це щит віри. Віра в Ісуса Христа, як воскреслого Господа, та вірність Йому до кінця, – захистять вас, коли ворог буде пускати в вас палаючі стріли. Ці стріли можуть прийняти вид сумнівів чи розпачу, важких життєвих обставин або гострих спокус, які спалять вас, якщо знайдуть шпаринку у вашій броні, або особистої трагедії, або ж, навпаки, великого успіху чи перемоги, які дають привід до спокус гордістю і самовдоволенням. Віра та вірність погасять всі ці стріли.

П’яте, це шолом спасіння. Знання про те, що ви вже належите до сім’ї воскреслого Месії і тому вже врятовані від основного ворога людського роду, дасть вам сили протистояти всім дрібнішим ворогам. Ніколи не знімайте цього шолома з голови!

Залишається ще одне знаряддя, наступальне, це – меч Святого Духа, котрим є Слово Боже. Слово, про яке тут йдеться, – те ж, що і в 5:26, тобто Слово Євангелія, через яке Бог здійснює свою могутню очисну роботу в людських серцях і життях. (Хоча люди часто й справедливо говорять про Священне Писання в цілому як про “Боже Слово”, однак навряд чи саме це тут має на увазі Павло, особливо беручи до уваги той факт, що більшість книг Нового Завіту на той момент ще не були написані).

Здається, що тут як і в деяких попередніх уривках, апостол Павло посилається на різні старозавітні місця, в тому числі Ісаю (11:4-5 і 52:7). Знаменним є факт, – якщо це так, – що він використовує уривки, в котрих йдеться про прихід Месії: “Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки”, “Гнобителя вдарить палицею – своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст”; “Які ж гарні на горах ноги його, хто несе добру новину, хто звістує мир, вістить щасну долю, спасіння возвіщає, хто Сіонові говорить: “Твій Бог царює!”. У такому випадку саме це він має на увазі, коли говорить “бути сильним в Господі” – все це вірне тому, що відноситься до самого Ісуса Христа, а оскільки ми є, його народом, перебуваємо “в Ньому”, це відноситься також і до нас. У чому ж у такому випадку полягає битва? Хтовоює з нами? І що нам з цим робити?

Апостол Павло дає ясно зрозуміти, що сили зла, котрі привели Ісуса на хрест, дуже сильно засмучені перемогою Христового воскресіння. І тепер вони просто в паніці від думки, що благовістя цього Ісуса повсюдно кидає виклик їх всевладдю й могутності та, що спільноти людей, вірних Ісусові як Цареві та Богові, виникають по всьому світі, згуртовують людей в нову єдність,  нове людство, яке свідчить про всесилля Бога – Творця і, отже, про неминучість їх власної смерті. А тому вони й намагаються з усіх сил опиратися цьому Євангелією, відвернути або придушити юних християн, збити їх з істинного шляху помилковими вченнями та спокусами гніву або аморальності (пор. 4:17-5:20, де дані теми є основними).

Іноді ці напади приймають форму гонінь від можновладців в містах і селах, які силкуються перешкодити християнам нести людям свою благовість. Іноді вони приймають більш приховану форму – переконуючи християн витрачати час і сили на дрібниці або захоплення спотвореним вченням. Іноді це просто спрадавна знайомі спокуси грошима, пристрасними статевими похотями чи владою.

Однак, у кожному разі, і кожна окрема людина, і церква в цілому, повинні знати, що напади неминучі; по-друге, повністю озброїтися обладунками, які пропонує Бог, і, по-третє, стояти твердо і непохитно. Головна ж зброя – молитва”[v].

Чи ми свідомі того, що ставши християнами, ми оголосили війну силам темряви?

Наскільки розуміємо потребу приналежності до церковної спільноти та нашу особливу роль в її діяльності?

Що робимо для того, щоб наша духовна зброя була в належному стані?

 
[i] Introduction to Ephesiansfrom  The ESV Study Bible, Crossway Bibles, Wheaton, Illinois 2008 (Bible Works 9).
[ii] Carson, D. A. New Bible commentary : 21st century edition. Rev. ed. of: The new Bible commentary. 3rd ed. / edited by D. Guthrie, J.A. Motyer. 1970. (4th ed.) Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Libronix Digital Library).
[iii] Carson, D. A. New Bible commentary : 21st century edition, Eph 6:10-20 (Libronix Digital Library).
[iv] Основано на Commentary on Ephesians 6:10-20from The ESV Study Bible, Crossway Bibles, Wheaton, Illinois 2008 (Bible Works 9).
[v] Ця частина взята зWright, Tom, Paul for Everyone: The Prison Letters – Ephesians, Philippians, Colossians and Philemon (New Testament for Everyone) SPCK. Kindle Edition 2011, p. 72-76.

о. д-р Юрій Щурко, УКУ

Немає коментарів:

Дописати коментар