Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 9 серпня 2014 р.

09.08.2014р. Б. / Коментар Апостола на 9-ту Неділю

Перше послання апостола Павла до Корінтян 3,9-17

9 Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля. 10 За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11 Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. 12 Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, - 13  кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. 14 І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; 15 а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь. 16 Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? 17 Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.
  1. Контекст уривка
Уривок 1Кор 3,9-17 знаходиться у першій частині Послання до коринтян (1Кор 1,10-6,20). Основною темою  цієї частини є поділ спільноти на різні групи у відповідності до того, кого вони обрали собі за учителя (1 Кор 1,10 – 4,21). Павло розглядає як причини, так і розвʼязки цієї проблеми, що виникла поміж членами спільноти міста Коринта, наголошуючи на цілісності Церкви. Вже на самому початку листа, ще у вступі, Павло чітко зазначає, до кого є скерований цей лист:
  • з одного боку до виділеної на першому місці Церкви Божої, що в Коринті, яка характеризується як освячена у Христі Ісусі, і яка складається з покликаних святих;
  • з іншого – до всієї християнської спільноти, що складається з великої кількості тих, що призивають імʼя Ісуса Христа, Господа на всякому місці (1Кор 1,2).
Церква для Павла є спільнотою, що визнає Ісуса Христа як свого Господа і складається з великої кількості помісних спільнот, одна з яких, заснована самим Павлом, знаходиться в місті Коринті. До неї скеровано цього листа через проблему поділу спільноти, про яку Павло дізнався від людей Хлої (1Кор 1,11). Вістка про поділ спільноти стала причиною до написання листа, у якому Павло, окрім проблеми поділу, торкнувся і розглянув також інші питання, повʼязані із життям спільноти.

Уривок 1Кор 3,9-17 представляє богословське розуміння Церкви апостолом Павлом.
  1. Коментар
9 Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля.

Цей вірш служить містком між попереднім матеріалом, де Павло говорив про розвиток спільноти у Коринті мовою землероба: «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив» (1Кор 3,6) та наступним матеріалом, в якому він говорить про Церкву, але вже мовою будівельника (основа, будувати, стійкість будівлі). Тому у цьому вірші спільнота представляється і як Боже поле, і як Божа будівля.

Павло чітко хоче виокремити від самої спільноти, що утворилася, всю свою діяльність і тих, хто проповідував у спільноті, тобто формував її. Він представляє себе самого і своїх співпрацівників як співробітників Божих, активних діячів. Бог є зображений як першопричина, адже він є той, хто діє сам по собі, має свій план, а Павло і ті, що з ним, є Божими співпрацівниками. Вони діють у гармонії з Богом, не виконуючи завдання як раби, або такі, що не розуміють, що роблять, але саме як співробітники Божі. Співробітник – це той, хто посвячений і задіяний у процесі праці як свідомий та відповідальний працівник. Про обізнаність із Божим задумом Павло пише наступним чином: «Нехай,отже, кожен уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих» (1Кор 4,1). Саме цю тайну Божу (μυστήριον τοῦ θεῦ - містеріон  ту теу) Павло звіщав і проповідував коринтянам (1Кор 2,1. 7) Слово Боже, як то зерно, що засівається на ниві. Нивою ж були самі жителі Коринту, і це зерно зійшло. Він звіщав їм план побудови Божої будівлі, і члени спільноти приступили до її будови.

10 За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує.

Тепер апостол Павло переходить до представлення Церкви на основі розуміння будування споруди, храму.  Процес будови є тривалий, він має свої періоди, що відповідають якійсь частині будівлі, що зводиться.

Перший період відповідає задуму, і цей задум належить Богові. Від Бога походить ініціатива. Тому, власне, Павло зазначає Божу благодать як таку, що допомогла йому закласти основу будови (розуміється у Коринті).  Він це робить як мудрий будівничий. Тему мудрості Павло вже розкрив у попередньому матеріалі, де він чітко відокремив мудрість людську від мудрості Божої, протиставивши одну одній. Мудрість Божа є таємницею, її не пізнали ті, що розіпʼяли Господа слави. Тому по відношенні до розіпʼятого Господа і можна пізнати, за якою мудрістю живе людина. А вже одразу після цього уривка Павло підсумовує, що людина, яка живе за мудрістю людською, тобто, мудрістю цього світу, мусить її позбутися, бо «мудрість цього світу – глупота в Бога» (1Кор 3,18-19). 

Тому мудрість будівничого Павла треба розуміти як наслідок Божої благодаті, що її отримав апостол. Мудрість, про яку він говорить, походить від Бога, і він, діючи у ній як мудрий будівничий, заклав основу. Закладення основи розглядаємо як другий період будування.

 Тоді і всі інші працівники коринтської спільноти,  включно із тими, про яких говорилося минулої неділі, будують на основі, закладеній апостолом Павлом – це вже третій період будування. Той, хто заклав основу, закликає всіх наступних будівничих бути старанними і пильними у виконанні того, що вони хочуть побудувати.

11 Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.  

У цьому вірші апостол Павло уточнює суть самої основи.

Що таке основа будівлі? Які її завдання?

Основа будівлі, підвалини будівлі, фундамент будівлі – всі ці вислови вказують на частину будівлі, якої не видно, бо вона є закладена глибоко у землі, але від неї залежить стійкість всієї будівлі, вона надає міцності всій будівлі, що зведена на ній. Зазвичай те, що можна бачити людським оком, – це всю будівлю, крім основи, на якій вона стоїть.  Якщо основа неякісна, то будівля може завалитися.

Можна виділити два завдання основи:
  1. Тримати на собі цілу будівлю.
  2. Задати напрямні для будови стін.
Перше завдання вже описано вище.

Друге завдання полягає втому, що при закладенні основи будівничий мусить мати план всього будинку. Коли основа є квадратна, то нерозумно будувати на ній круглий будинок. Основа вже визначає форму будинку і задає вертикальну напрямну побудови стін.

Павло тут каже, що основою є Ісус Христос, отже саме він задає напрямні до розвитку. В листі до ефесян представлення Церкви апостол Павло подає дещо по-іншому. Там він підвалинами Церкви називає апостолів та пророків (Еф 2,19-22). Як апостоли, так і пророки зверталися до людей, передаючи їм те, що почули від Бога, тобто, Слово Боже. Саме тому вони є названі основою, бо задавали напрямок розвитку, але цей напрямок був визначений самим Словом Божим, яке стало Ісусом Христом. У листі до ефесян Павло уточнює, що наріжним каменем для підвалин є сам Ісус Христос. Тобто, маємо ті самі два завдання: Ісус Христос тримає всю будівлю (як наріжний камінь), а апостоли і пророки (як основа) задають напрямні, але вони не говорять від себе, лишень передають те, що почули від Бога, передають Слово Боже. Передання звичайно включає в себе також і використання особистих якостей, тому Павло часом говорить про моє євангеліє, або наше євангеліє. Проте ці вислови хочуть лишень підкреслити передачу Божого євангелія, Христового євангелія тими, хто живе у Христі Ісусі і може заявити: «Живу вже не я, але живе Христос у мені» (Гал 2,20), вказуючи на нове творення у Слові Божому Ісусі Христі.

Тому Павло чітко заявляє, що іншої основи ніхто не може покласти для розбудови Церкви. Якщо засновник спільноти не проповідує Ісуса Христа, то Церкви там не збудувати. А Павло ще у перших двох главах чітко зазначив, що він проповідував Ісуса Христа розпʼятого, нікого більше, тільки його, ганьбу для юдеїв та глупоту для поган.

Така основа є міцною, бо є «Божою основою, що має ось яку печатку: "Господь знає своїх", і – "Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє імʼя призиває"» (2Тим 2,19).

12 Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, - 13 кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно.

Кожен, хто є членом спільноти, є також її будівничим. Тому Павло тепер говорить, відштовхуючись від власного досвіду перебування у спільноті, про те, як будується спільнота. Павло бачив, що результати праці є дуже різні, тому він говорить про різну цінність матеріалу і подає шкалу цінностей матеріалу: від золота до соломи. Але подає також і обʼєктивне оцінення матеріалу: в день, коли все те буде випробуване вогнем. Це є так званий День Господній, про який говорилося ще у Старому завіті, і який у Новому завіті називається так само, але розуміється як другий прихід Ісуса Христа, прихід у славі. Це четвертий період будування – оцінка будови.

Три матеріали, що названі першими (золото, срібло, самоцвіти) – стійкі до вогню, вогонь їх тільки очищає від домішок, три інші (дерево, сіно, солома) – легко згоряють у вогні.

14 І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; 15 а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь.

У цей День все буде випробуване вогнем. Те, що не згорить і буде очищене вогнем, позбудеться домішок і отримає нову форму.  Тоді той, хто будував з такого матеріалу, отримає нагороду (плату) від Господа за добру працю.

Ті ж будівничі, що будували з матеріалу, що згорить від вогню, все ж таки будуть спасенні, навіть якщо й зазнають шкоди. Зрозуміло чому. Адже цей продукт згоряння осяде на основу, якою є Господь Спаситель.

А той, кому здається, що він будує із золота, срібла чи іншого незгоряючого матеріалу, але будує на основі, якою не є Христос, – такого праця є марною.

Для Павла, як і для всієї Церкви, Спасителем є лишень один Господь Ісус Христос. «Крім Господа Бога немає Спасителя», – заявляв пророк Ісая (див. 45 главу). У це вірив весь Ізраїль. Новий Ізраїль (Церква) пізнав цього Господа Бога Спасителя у Ісусі Христі, воплоченому Слові Божому, Синові Отця. Тому людина отримає спасіння через віру у Христа, що помер за гріхи нечестивців та грішників, а за свою виконану роботу людина отримає плату (Рим 3,21-26; 4,4-8).

16 Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? Запитання починається із заперечної частки не οὐ (у). У грецькій мові така конструкція речення передбачає, що той, хто поставив запитання, очікує позитивної відповіді. Тобто, починаючи запитання: «Чи не знаєте ви…?», Павло очікує наступної відповіді: «Так, знаємо, що ми Храм Божий, і що Дух Святий у нас перебуває». Адже Павло знає, що саме він їм проповідував, у що вони увірували, і чого вони тримаються (1Кор 15,1-3). Адже він їм проповідував те, у що вірив він сам і вся Церква, про що і писав у листі до римлян: «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить…» (Рм 8,9-17). Бог посилає Духа Сина свого у серця людей, щоб їх зробити своїми синами (Гал 4,4-7).

Євангелист Іван представляє розуміння Ісусом свого тіла як Храму (Ів 2,19-21). Павло ж розуміє Церкву як тіло Христове (1Кор 12,12-31), тому Церква є і Храмом Божим.

17 Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.

 Описавши процес побудови Церкви, Павло тепер застерігає від її руйнування. Це може стосуватися як спільноти, так і окремо взятого християнина (1Кор 6,19). Адже, за таку діяльність слідує покарання від самого Бога. Вже у Старому завіті описано відповідальність за посягання на Храм, на Святиню (2 Мак 3,23-40).

о. Євген Станішевський  (викладач УКУ)


Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар