03.09.2012р. Б. / Комусь кортить роздмухати в Україні вогонь міжконфесійної ворожнечі

Для більшості людських істот дві складові їхньої особистої ідентичності святі й непорушні: мова (переважно вузько пов’язана з національною ідентичністю) та віра. Дуже мало людей, які гостро не реагуватимуть, якщо щось загрожуватиме цим двом складовим. Практично в усіх європейських народів конфесійна та національна приналежності вузько переплетені – і це не випадковість. Це – наслідок столітньої історії, часто історії кривавої.

 

І Україна не є в цьому винятком. Історичний процес сформував Україну, як поліетнічну та поліконфесійну державу. Ба, більше від того, як поліцивілізаційну – через її тіло проходить не лише розлам між західною та східною християнськими цивілізаціями, вона також до певної міри включена у сферу впливів цивілізації ісламської. Така строкатість етно-конфесійної ситуації вимагає від того, хто прагне зберегти цілісність держави надзвичайно делікатного відношення до етнічних та конфесійних питань. Правдива стабільність держави просто вимагає міжетнічного та міжконфесійного миру. І в цьому випадку ліпше поганий мир, як добра війна.

 

Минулий тиждень завершився сумною річницею – 1 вересня 1939 року розпочалася ІІ Світова війна. Ця війна до нині залишила глибокі шрами на тілі європейських народів, європейської культури, європейської цивілізації як такої. І новітні війни на європейському континенті – а саме етно-конфесійні балканські війни 90-х років ХХ століття були прямими наслідками протиріч закладених ІІ Світовою війною. І лише той, кого дійсно не діткнув жах реальної війни, з її мотошними щоденними повідомленнями про смерті, вбивства, мордевства, знущання, концентраційні табори, може овіювати війну ореолом романтизму.

 

Етно-конфесійний конфлікт за своєю інтенсивністю і жорстокістю чи не найгірший з усіх можливих. Його інтенсивність зумовлена відчуттям загроженості власної найінтимнішої ідентифікації кожного окремо взятого учасника.

 

І Українцям доводиться відчувати це зараз. Цілком прозора спроба розпалити міжрелігійні чвари через створення і протизаконну діяльність секти Догнала в Галичині: з її зомбуванням жертв, привласненням майна, побоїщами, наклепами, суспільно деструктивною діяльністю, і все це з потуранням правоохоронних органів, вочевидь, свого, розрахованого її закулісними продюсерами, ефекту не принесла. Галичани виявились занадто консервативними, щоб масово переходити в екзотичну кабалістську секту.

 

Галицькі академіки, на відміну від своїх київських колег, чітко усвідомили усю небезпеку, яка йде від маргінального сектантського угрупування, керованого агентом комуністичної чехословацької філії КГБ Антоніном  Догналом (він же «патріарх» Ілля, він же агент Тонек).

 

Ось і минулого тижня відомий львівський академік, етнолог, історик, доктор історичних наук, академік НАН України, професор, Директор Інституту народознавства імені Івана Крип'якевича пан Степан Павлюк опублікував лист-відповідь угрупуванню Догнала, де чітко виклав свою позицію стосовно діяльності цієї суспільно деструктивної секти. Вчений відкрито розкритикував правоохоронні органи за їхнє потурання сектантам та вказав на ФСБ-не коріння цього явища. Шкода, що у інших наукових авторитетів не знайшлося такої відважної громадянської позиції, як у пана Павлюка. Адже спроба створення штучного міжрелігійного конфлікту в Галичині – це вже не просто якісь там внутрішньо церковні суперечки – це пряма загроза стабільності галицького регіону – оплоту національної свідомості та демократизму.

 

Але не тільки Галичина вибрана, як полігон для випробовування конфлітогенних передвиборчих технологій. І загальноукраїнські реалії останніх кілька місяців потихеньку, але впевнено піднімають градус міжконфесійних та міжетнічних відносин, вперто провадячи їх до конфліктної межі.  Після невдалої спроби розпалити ворожнечу за допомогою так званого мовного закону, то тут, то там «виникають» релігійні «конфлікти», чітко замовного характеру. Як не спиляють Фемен хреста у центрі Києва, то  Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі  виражає готовність розглядати сектантські заявки про «шкідливі» мультики. Як не біснуються догналівці під храмом свв. Верховних Апостолів Петра і Павла у Львові, то з подання тих самих догналівців чиновники розкидаються «релігієзнавчими» заявами.

 

Останній тиждень приніс чергові новини про старання паліїв міжконфесійної війни створити міжрелігійний конфлікт в Україні. Так у Хмільнику на Вінниччині захисники «каноническаго праваславія» не просто протестують проти зведення у цьому місті каплички УГКЦ, вони відверто погрожують різаниною у випадку її зведення. І це не ізольований екстремний випадок. Минулого таки ж тижня у соцмережі Facebook розповсюдили інформацію про подання до прокуратури «православних» громадян на «безчинства» католиків у с. Мала Вільшанка на Київщині. Цікавий збіг: до передвиборчої гонки такої кількості непорозумінь на релігійному ґрунті не було. Цікаво відмітити й те, що пані Оксана Забужко на своїй сторінці у тому ж таки Facebook-ові розмістила інформацію про ФСБ-не коріння Фемен. Факт сам собою цікавий. Але покладений на стіл сумісно з іншими фактами розпалювання, чи, ліпше сказати, спроб розпалювання міжрелігійної ворожнечі в Україні на передодні парламентарних виборів, витворює не зовсім приємну мозаїку.

 

Усе починає з одного боку нагадувати 1946 рік і КГБ-ські ігрища довкола «іняціятивної» ґрупи, а з іншого великосербський шал напередодні балканських воєн 90-х років ХХ століття. Виразний намір розпалити з політичних мотивів міжрелігійні конфлікти в Україні, підсилені спробами роздмухування конфліктів міжетнічних, відсутність адекватної реакції правоохоронних органів та суспільства на ці спроби, демонструють з одного боку параліч громадянської відповідальності в українському соціумі, а з іншого ворожість держапарату до власного народу.

 

У такій ситуації розвиток подій в Україні може бути цілком непередбачуваним і призвести до трагічних наслідків. І ці наслідки не вдарятимуть спершу по самих паліях конфліктів, а по простих людях, обманених своїми хижими проводирями. Тому християнам України як ніколи потрібно сконцентрувати свої зусилля на запобігання конфліктних ситуацій. Адже ті, хто провокують такі ситуації, керуються старим, як гріх, гаслом: divideetimpera – розділяй і володарюй. Ми і без того поділені. Тому якщо реально бажаємо своєму народу добра, молімося за міжконфесійний мир, щоб знов, як колись, не різав брат брата тільки за те, що він «не в тій церкві молиться».

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

01.09.2012р. Б. / Громада православних звернулася в прокуратуру з вимогою припинити будівництво храму УГКЦ

Лише вчора телеканал ICTV розповів про погрози з уст прихожан УПЦ МП м.Хмільник на Вінничині, які обіцяють кровопролиття у випадку початку будівництва греко-католицької каплиці, дозвіл на яке видано відповідними місцевими органами, а вже сьогодні надійшла інформація із с.М.Вільшанка Білоцерківського району, де православні  звернулись до прокуратури з вимогою припинити зведення греко-католицького храму.

 

Публікуємо відсканований і оприлюднений Олександром Кузьменко в Facebook текст самого звернення від православних християн(?) до прокуратури.

Найближчим часом спробуємо надати детальнішу інформацію про події.



Джерело:   Воїни Христа Царя

31.08.2012р. Б. / БРАТОЛЮБІЄ: «Без убійства тут не обійдеться», – у Хмільнику православні погрожують католикам

На Вінниччині у Хмільнику православні віряни на чолі зі священиком протестують проти зведення каплички греко-католиками. Про це йдеться у сюжеті ICTV. 

Джерело:    КРЕДО

18.06.2012р. Б. / У Центральній Україні УГКЦ іде до тих, хто цього потребує, – о. Іван Данкевич, декан Хмельницький, УГКЦ

 

На сайті «Православіє в Україні» 15 червня вийшов матеріал, у якому заступник голови ВЗЦЗ УПЦ (МП) о. Миколай Данилевич звинуватив греко-католиків в приховуванні своєї конфесійної приналежності під час заснування нових парафій на Хмельниччині та прозелітизмі в центральних та східних областях України. Редакція РІСУ звернулась до декана Хмельницького деканату Української Греко-Католицької Церкви, настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці митрофорного протоєрея Івана Данкевича з проханням прокоментувати слова священика УПЦ (МП).

 

«Мене здивував коментар заступника голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків протоєрея Миколая Данилевича стосовно діяльності Української Греко-Католицької Церкви на теренах Хмельницької області. Тим паче, що до сьогоднішнього дня в нас існувала стабільна доброзичлива міжконфесійна ситуація, а за такими заявами простежується виразне бажання «кинути кістку» та внести неспокій у релігійну ситуацію в нашому краї. Перш за все хочу спростувати висловлювання щодо нашої присутності у центральних регіонах України, а зокрема в Хмельницькій області, оскільки до третього поділу Польщі 1795 р. тут існувала добре розвинена мережа греко-католицьких парафій. І її ліквідація відбувалась часто за допомогою репресивної машини Російської імперії. Задля збереження миру та спокою ми жодного разу не піднімали питання повернення культових споруд нашій Церкві, які згідно з історичними даними були побудовані греко-католиками».

 

Сьогоднішня ситуація, за словами о. Івана, також не зовсім відповідає тим даним, які озвучує о. Миколай Данилевич.

 

«Мені прикро, що йому подають таку спотворену картину. Перш за все, ми ніколи не приховуємо того, що ми є вірні Української Греко-Католицької Церкви. Ми не з’являємось «нізвідки» в жодному населеному пункті Хмельниччини, ми приходимо туди, де є вірні нашої Церкви і де існувала наша Церква протягом століть. Якщо отець Миколай говорить про конкретні населені пункти, то варто цю інформацію конкретизувати, оскільки невиправдано для такої поважної людини послуговуватись загальними фразами та чутками», – сказав священик.

 

Стосовно звинувачень о. Данилевича про «паперові» громади УГКЦ, то, як наголосив о. Іван Данкевич, згідно з інформацією Управління у справах релігії Хмельницької ОДА, із початку 2012 року до сьогоднішнього дня в Хмельницькій області не зареєстровано жодної нової парафії УГКЦ.

 

«Для заснування громад в нас завжди є всі відповідні підстави. Всі реєстрації відбуваються згідно з чинним законодавством: складається протокол зборів, список осіб, які мають бажання створити релігійну громаду, офіційне звернення в органи влади. На всіх цих документах чорним по білому написано – створюється релігійна громада вірних Української Греко-Католицької Церкви», – говорить о. Данкевич.

 

На завершення о. Іван додав: «Мені прикро, що знову в неправдивий спосіб вишукується нагода щодо звинувачень і конфронтації. Оскільки основна мета священнослужителя (будь-якої конфесії) показувати вірним шлях до Бога через слово та спосіб життя. Ми повинні виховати із цього «спадку атеїзму», який нам залишився від попередньої системи насамперед християн, а вже після цього приналежність до певної конфесії. Ми нікого не затягуємо в свої храми через якісь матеріальні блага чи страх. Приходять люди неохрещені, які десятиліттями не були в жодному храмі, не сповідалися жодного разу в житті. Ми робимо те, чого від нас вимагає наше покликання – служити Богу та людям. І якщо це комусь не подобається – це його право мати свою думку».

Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

23.03.2012р. Б. / На місці лікарні в Лаврі відкриють VIP-готель, - експерт

 

На місці лікарні для хворих на СНІД, розташованої поряд з Києво-Печерською Лаврою, збираються побудувати готель для VIP-персон.

 

Про це повідомила радник з питань лікування та розвитку "Всеукраїнської мережі ЛЖВ" Ірина Борушек.

 

"Як ми розуміємо, це приміщення вже давно куплене, їм залишилося лише виселити відділення ВІЛ-інфекції. Ми взагалі проти того, щоб віддавати це приміщення. Тому що воно жодним чином не належить Києво-Печерській Лаврі. Це відділення було побудовано на кошти киян. Раніше вони тут хотіли побудувати готель для Митрополита Кирила. Зараз стверджують, що збираються побудувати лікарню для своїх ченців ", - розповіла Борушек.

 

За її словами, приміщення лікарні потрібне для того, щоб зробити готель з VIP-номерами, де будуть жити почесні гості Києво-Печерської Лаври. А для лікування хворих на СНІД запропонували приміщення в жахливому стані.

За матеріалами society.lb.ua

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

Виявляється, що "риба гниє не з голови, а з хвоста", бо якщо брати до уваги слова блаженнішого Святослава Шевчука стосовно Патріарха Православної Церкви в Україні Московського Патріархату Володимира Сабодана, який є "білим і пухнастим", то він зовсім не відає чим займаються його клерикали по відношенню до лікарні і хворих на СНІД. Що інакше не можна назвати, як зло і беззаконня, а християнським милосердям там і не "пахне".

То ж, невільно, напрошується висновок - або він є лише "де-юре" Патріархом  ПЦвУ МП і не має впливу на своїх клерків, або і в нього "рильце в пушку" і, відповідно, наш Патріарх УГКЦ помилився та поспішив з висновками стосовно особи Володимира Сабодана.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

21.03.2012р. Б. / У Рівному назріває міжконфесійний конфлікт

 

Українська Православна Церква Київського Патріархату занепокоєна тим, що священнослужителі ПЦвУ (МП) хочуть забрати собі Свято-Воскресенський собор в обласному центрі та ще й приміщення канцелярії та духовної семінарії. Про це повідомляє ТРК «Рівне 1».

 

На захист інтересів УПЦ КП вже стали місцеві націонал-демократи. Обласний осередок УНП, зокрема, поширив заяву, у якій стверджується, що Рівненська єпархія ПЦвУ (МП) провокує міжконфесійний конфлікт, бо зазіхає на власність іншої конфесії. На доказ показують листи зі зверненнями до керівництва держави під котрим збирають підписи вірян ПЦвУ (МП) – просять у власність Почаївську лавру та Свято-Воскресенський сбор у Рівному.

 

«Зрозуміло, що дана ситуація викличе реакцію з боку УПЦ КП, патріотичної громади, організацій, - веде мову Світлана Ніколіна, голова РОО УНП, - За півроку до виборів у Рівному можне з’явитися маленька гаряча точка. Тому органи держвлади, СБУ повинні надавати по рукам тим, хто робить такі речі».

 

Секретар Рівненської єпархії Православної Церкви в Україні (Московського Патріархату) о. Іван Солодчук у телефонній розмові збір підписів підтвердив. Однак зауважив, що від офіційних коментарів керівництво єпархії поки утримається. Тим часом у Київському Патріархаті мовчати не збираються.

 

«Наша реакція є адекватною. Київський Патріархат теж розпочав акцію під назвою «Не віддамо святині України Московському Патріархату!» Майже 20 років УПЦ КП має всю відповідну документально-правову базу для користування як культовою спорудою собором і приміщенням єпархіального управління» - заявив протоєрей УПЦ КП Сергій Лучанін..

 

Історія Свято-Воскресенського собору бере свій початок у серпні 1890 року. На закладенні був присутній російський цар Олександр ІІІ. У 1931-му, за часів польської держави собор після ремонту і поновлення розписів було освячено вдруге.

 

Собор функціонував і в часи ІІ світової війни. Там тоді почергово відправляли Богослужіння церковнослов’янською і українською мовами. У 50-их роках храм навіть пропонували знести, а на його місці звести багатоквартирний будинок з магазином на першому поверсі.

 

Церковній громаді споруду повернули вже у квітні 1989-го. А з 1992 року собор розділено на 2 храми - у верхньому відправляє службу Київський Патріархат, у нижньому - Московський. За часи свого існування Свято-Воскресенський собор у Рівному не раз змінював і власників, і навіть призначення. Останні 20 років тут, у верхньому і нижньому храмах, моляться єдиному Богові 2 конфесії християнської, Православної Церкви. Вже менше ніж за місяць віряни обох Патріархатів мають зібратися тут разом, щоб освятити великодні кошики. Та чи буде на свято Воскресіння Господнього мир у Свято-Воскресенському соборі - знає один лише Бог.

Джерела: РІСУ

Мандрівники Христа Царя

05.03.2012р. Б. / Патріарх Філарет закликав духовенство та мирян УПЦ (МП) боронити свою незалежність від Москви

 

Патріарх УПЦ КП Філарет занепокоєний реальною загрозою втрати УПЦ (МП) своєї незалежності та самостійності в управлінні. З нагоди свята Торжества Православія він звернувся до духовенства та мирян цієї Церкви із закликом не допустити, «щоби лукавством і оманою Москва відібрала у Церкви навіть ту неповну свободу, яку вона зараз має».

 

У своєму зверненні Предстоятель Київського Патріархату нагадав, що саме завдяки його ініціативі у 1990 році УПЦ отримала статус. Згодом руками відданих Москві архиєреїв його було усунуто від керівництва та змінили Статут УПЦ. Нині, каже Патріарх УПЦ КП, історія повторюється.

 

«Ми всі є свідками того, що користуючись хворобою Митрополита Володимира (Сабодана) більшість членів Синоду УПЦ (МП) під керівництвом митрополита Агафангела вчинили ряд дій, спрямованих на узурпацію влади. Більше того – є всі підстави впевнено стверджувати, що за діями митрополита Агафангела і його співучасників стоїть Московська Патріархія і особисто патріарх Кирил, кінцева мета яких – позбавити УПЦ (МП) статусу незалежної і самостійної в управлінні та знову фактично підпорядкувати її напряму Москві», - цитує слова глави Патріарха Філарета офіційний сайт УПЦ КП.

 

«Яким чином планується це зробити? Шляхом внесення до Статуту УПЦ (МП) змін, якими би встановлювалося, що обрання, призначення і переміщення архиєреїв УПЦ відбувається з благословення Московського Патріарха. У такий спосіб без формального скасування статусу УПЦ, як незалежної в управлінні, фактично цей статус буде скасовано», - пояснив він.

 

Глава УПЦ КП зазначив, що сучасна російська влада намагається силою втягнути Україну в оновлену імперію і використовує у цьому вплив Московського Патріархату.

 

«Незалежність України стоїть на перешкоді відновленню Російської імперії, так само як незалежність УПЦ (МП) в управлінні стоїть на перешкоді бажаному для Патріарха Кирила перетворенню Московської Патріархії у «православний Ватикан». Тому як російська влада зараз виявляє недружнє ставлення до Президента України, так і Московська Патріархія виявляє недружнє ставлення до Митрополита Володимира (Сабодана). Але якщо Росія не може прямо впливати на українське законодавство, то Московська Патріархія прагне руками послушних членів Синоду УПЦ (МП) змінити Статут цієї Церкви у бажаному для себе руслі», - наголоисив Предстоятель Київського Патріархату.

 

Як вважає Патріарх УПЦ КП, «послушні» Москві архиєреї внесуть до Статуту такі зміни, які по суті скасують незалежність УПЦ (МП) в управлінні.

 

«Мріючи відродити імперію, Москва прагне покорити Україну і її душу – Українську Церкву. Ми бачили, до чого це призвело у минулому. Нащадки та історія не простять нам, якщо через недбальство та недалекоглядність наш народ в майбутньому знову опиниться у чужому ярмі», - застерігає він.

 

«Тому заради блага Православ’я, заради торжества правди і заради досягнення у майбутньому церковної єдності не допустіть, дорогі владики, отці, брати і сестри, щоби лукавством і оманою Москва відібрала у вашої Церкви навіть ту неповну свободу, яку вона зараз має», - закликав Патріарх УПЦ КП Філарет духовенство і мирян УПЦ (МП).

Джерела: РІСУ

Мандрівники Христа Царя

31.01.2012р. Б. / Митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ МП Агафангел співає оди Путіну і дякує Богові за Януковича

 

Ієрарх УПЦ МП, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел вважає, що саме Володимир Путін є тим лідером, який потрібний Росії, чиї "епохальні звершення надихаються ідеалами православної віри", повідомляє  "Главред" з посиланням на "Regnum".

Агафангел вважає, що Путіну "притаманні беззавітний патріотизм, незрівнянна харизма, принциповість і розважливість, незламна громадянська позиція, відкритість і щирість".

"Володимир Володимирович володіє глибоким розумінням найважливіших питань державного будівництва та управління, ефективної внутрішньої і зовнішньої політики, високим професіоналізмом. Він вніс і продовжує вносити неоціненний внесок у творення політичних, економічних, культурних, духовних і моральних основ життя російського суспільства. Епохальні звершення Путіна надихаються властивими його душі ідеалами православної віри, церковного благочестя, а також щирою любов'ю до Бога, Росії і людей. Ці святі ідеали одухотворяє його цілісну особистість. Піднесений християнський альтруїзм, помножений на природний розум, кипучу енергію і блискучу освіченість, надає особливої чарівності його багатогранній особистості. Саме завдяки його державній мудрості, виваженій та відповідальній політиці, Росія змогла вийти з важкої світової фінансової та економічної кризи та готова гідно зустріти нові випробування ", - вважає Одеський митрополит.

Нагадаємо, що раніше Агафангел заявив: "Тільки з Путіним у російських людей, які опинилися не з власної вини за межами Російської держави і кинутих" демократами ", а також у всіх людей доброї волі, які проживають на території країн СНД і усвідомлюють, що наша сила і саме наше виживання - тільки в єдності, пов'язані обгрунтовані надії на відновлення історичної справедливості, на нову інтеграцію, засновану на тисячолітній богомзаповіданій єдності Святої Русі ".

Одеський митрополит вважає, що особистість Путіна вже зайняла місце в російській історії серед найбільших її постатей, "в доленосний період виводили нашу Батьківщину з найважчих випробувань і негараздів". Тому закликав російський народ "об'єднатися навколо свого національного лідера Володимира Володимировича Путіна в ім'я Російської ідеї, в ім'я Російської  державності, в ім'я порятунку і процвітання Вітчизни".

Крім того, митрополит підніс подяку Богу за те, що в Україну "до справжньої влади прийшли здорові сили на чолі з президентом Віктором Януковичем".

За матеріалами www.portal-credo.ru
Джерело:  Мандрівники Христа Царя

29.01.2012р. Б. / Експерт: Митрополита Володимира майже усунуто від керівництва

 

Проросійські сили в ПЦвУ (УПЦ МП) об’єдналися й вирішили усунути від впливу в церкві оточення митрополита Володимира. Якби стан здоров’я митрополита був гірший – вони б захопили всю владу одразу. Таку думку у коментарі Тижню висловив релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець.

На прохання Тижня прокоментувати усунення архієпископа Олександра (Драбинка) з ключових посад в Київський митрополії, Чорноморець зазначив, що архієпископ Олександр – найближчий помічник Блаженнішого митрополита Володимира і виконавець всіх його рішень. Яким би не було здоров’я митрополита  в останні роки, Блаженніший ніколи не був керованим кимось, в тому числі – своїм оточенням. Отже, випад проти архієпископа Олександра – це насправді випад проти митрополита Володимира, намагання позбавити його контролю над УПЦ, над її фінансами, над Київської єпархією, якою він також має керувати, зазначив експерт.

Відомо також, що напередодні Синоду до Києва приїжджав з Москви митрополит Іларіон (Алфеєв). Як вважає Чорноморець, якби Іларіон оцінив стан здоров’я митрополита Володимира як безнадійний, то тоді взагалі було дано санкцію на захоплення всієї влади в УПЦ. А оскільки митрополит Володимир перебуває в більш-менш доброму стані, то вирішили діяти обережно й поступово.

«План дій простий: від оперативного керівництва церкви відсторонюється митрополит Володимир і його найближче оточення. Фактично владу між собою ділять митрополити Агафангел Одеський, Павло (Лебідь) Чорнобильський та Іларіон Донецький, кожен відповідаючи за свій «сектор» роботи. Комісія на чолі із митрополитом Іларіоном готує нову редакцію статуту УПЦ. Адже за діючим статутом Москва мала б автоматично погоджуватися на всі рішення Києва, навіть при обранні нового предстоятеля. Тепер же можуть бути підготовлені будь-які варіанти обмеження прав УПЦ на користь Москви, і вони мають всі шанси бути прийнятими на Синоді» - розповідає експерт.

За його словами, така ситуація стала можливою лише тому, що митрополит Павло (Лебідь) пішов на згоду з митрополитами Агафангелом та Іларіоном, хоча ще влітку відмовлявся від такої співпраці. Як підкреслює релігієзнавець, якщо митрополит Володимир не повернеться до виконання своїх обов’язків, то на наступному Синоді буде прийнято чергові рішення про відсторонення його оточення від посад, про створення комісії щодо оцінки стану його здоров’я, про нову редакцію статуту.

Наразі ж, як саме будуть розвиватися події – важко передбачити. За словами експерта, тріумвірат митрополитів Агафангела-Павла-Іларіона підтримуються Москвою, й хоча авторитет митрополита Володимира високий, однак цього не можна сказати про його оточення.

Промосковська фракція в УПЦ (МП), хоча й небагаточисельна, але має власну ідеологію й добре організована, а всі інші єпископи, за роки незалежності, так і не зайнялися ані створенням власної команди, ані ідейної єдності. І в цьому причина сили одних та безсилля інших, підкреслив Чорноморець. Адже, продовжує експерт, в УПЦ (МП) ніколи не було справжніх українофілів (крім митрополита Софронія), а були суцільні "противсіхи", яких тепер і почали відсторонювати більш структурно організовані проросійські сили. І це цілком закономірно.

Джерела: tyzhden.ua

Мандрівники Христа Царя

12.01.2012р. Б. / Священик ПЦвУ МП розбив два автомобілі і травмував людей, бо... «поспішав на службу»

 

Серйозна ДТП сталася 6 січня біля 11 години на перехресті вулиць Преображенської та Успенської в Одесі.

Через непрацюючі світлофори і традиційну непоступливість водіїв дорогих автомобілів на перехресті "зустрілися" три авто. Водій автомобіля Mercedes 500SL з держномером "ВН 0037 ОС" на повороті з вулиці Преображенської на Успенську сильно вдарив і протягнув кілька метрів поштову вантажівку "УАЗ 2206". Також мимовільним учасником ДТП став автомобіль "ВАЗ 2107", що зіткнувся з "мерсом", який вилетів з-за рогу.

За словами пасажирки "ВАЗа" Ганни, відразу після аварії 47-річний священик Григорій (Юрій Грищенко) вийшов з машини і пояснив причину перевищення швидкості на перехресті: "Поспішав на службу".

У результаті сильного удару з правого боку постраждали пасажири автомобіля "Укрпошта".

У міській станції швидкої допомоги пояснили, що чоловік-електромонтер отримав рвану рану лівого вуха, а співробітниця підприємства відбулася забоями рук та ніг. Карета "Швидкої допомоги" відвезла жертв ДТП в 11-у міську клінічну лікарню.

Приїхавши на місце пригоди, колеги постраждалих в ДТП співробітників "Укрпошти" підтверджують інформацію про дорожнє недбальство служителя УПЦ МП: «Поштовий УАЗ рухався визначено по маршруту, за кермом сидів водій з 30-річним стажем» - кажуть вони.

За матеріалами: Портал-Credo.Ru


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.12.2011р. Б. / Митрополит Алфєєв: РПЦ vs УГКЦ

  

Нещодавно оприлюднене УНІАН-ом інтерв’ю з Головою відділу зовнішніх церковних зв’язків Російської Православної Церкви митрополитом Іларіоном Алфєєвим ще раз показало: до справжнього діялогу між РПЦ та УГКЦ ще дуже і дуже далеко.

Московська патріярхія в особі її «міністра закордонних справ» послала світові чіткий месидж – ми боїмося уніятів і не хочемо з ними мати справи.

У дипломатичній формі Алфєєв фактично вимагає від УГКЦ розірвати діялог з УПЦ КП, якщо УГКЦ хоче мати діялог з Московською Патріярхією, а тим самим і з УПЦ МП. Інакше витлумачити слова Митрополита Алфєєва стосовно тісних контактів Глави УГКЦ з представниками УПЦ КП практично неможливо.

Говорячи про цю чергову «проблему» у стосунках між УГКЦ та РПЦ, митрополит Іларіон каже: «Я глибоко переконаний, що справжнього взаєморозуміння і примирення між нашими Церквами не можна досягти без взаємної поваги, у тому числі і в сфері канонічного устрою». Отже, якщо перетлумачити на звичайну мову: Хочете діялогу з РПЦ – розірвіть стосунки з УПЦ КП.

Іншим «болем» митрополита є чергове звинувачення УГКЦ в прозелітизмі на теренах Центральної і Східної України, хоч це знову ж, як з московськими чиновниками завжди трапляється, – голослівні звинувачення без жодних доказів. Що більше, митрополиту ввижається якась страшна, загрозлива для московського православ’я місія УГКЦ в Східній Україні, про яку митрополит заявляє, що вона начебто споконвіку була православна.

Шкода, що «міністр закордонних справ» РПЦ виявляє себе історичним анальфабетом. Адже офіційно Русь впровадила християнство тоді, коли Рим і Царгород перебували у повному сопричасті, у повній єдності. Також митрополит чомусь забуває, що московський цар Ніколай І насильно відібрав греко-католикам Східної України право на вільне визнання свого віросповідання.

Митрополит Алфеєв також показує власне колосальне незнання історії православ’я в Україні. Смішно слухати його закиди до Блаженнішого Святослава стосовно того, що УГКЦ єдина спадкоємиця Київської митрополії. Адже лише УГКЦ реально має неперервану низку Київських та їхніх законних спадкоємців Галицьких митрополитів. Подобається це митрополиту Іларіону чи ні, але факти річ уперта. УГКЦ таки реально є єдиним законним спадкоємцем Київської митрополії.

Цікавою є заява митрополита Алфєєва стосовно негативної оцінки з боку РПЦ факту заснування в Галичині трьох нових митрополій УГКЦ і можливості визнання Римом патряршого статусу УГКЦ. З його слів виходить, що Москва вимагає від греко-католиків шанувати внутрішні православні канони і погляди РПЦ, але сама не збирається шанувати внутрішні канони і душпастирські потреби Католицької Церкви.

Цікавим є і прив’язування патріяршого статусу УГКЦ до загальноукраїнського.  Це прив’язування двох різнорідних реалій – національно-політичної (загальноукраїнський статус) і внутрішньоцерковної (патріярший статус) настільки химерне і нелогічне, що подібна заява змушує задуматись над відсутністю здорового глузду у московського церковного функціонера.

Зі слів Алфєєва можна зробити висновок, що УПЦ МП теж не має загальноукраїнського статусу, оскільки вона не має патріяршого статусу! Вочевидь у митрополита є суттєва проблема у розрізнені понять. Адже загальноукраїнський статус будь-якої конфесії передбачає її діяльність на території всієї  України і не більше від того. А патріярхальний статус – це лише внутрішньоцерковна справа, яка зовсім не впливає на загальноукраїнський чи регіональний статус тієї чи іншої конфесії.

Окрім цього, «міністр закордонних справ» РПЦ очевидно мало ознайомлений з канонічним правом Католицької Церкви. І цього йому як клирику РПЦ не обов’язково знати, але як на «міністра закордонних справ» – це є серйозним ляпом, виразом його некомпетентності та невідповідності функції. Адже фактично визнання Патріярхату УГКЦ практично нічого не змінить. У Верховного Архиєпископа в реальності практично ті ж права і повноваження, що й у Патріярха. Митрополиту Іларіону варто би було хоч зазирнути до Кодексу Канонів Східних Церков, перед тим, як ляпати подібні дурниці.

Біда РПЦ і в тому, що її «міністр закордонних справ» виявляється також і повністю некомпетентною особою у ситуації московського православ’я в Галичині, Закарпатті, Буковині та Волині – Західній Україні. На його думку, проблеми з будівництвом московських храмів у Західній Україні – це проблеми відносин РПЦ і УГКЦ. Шановний митрополит напевно не знає, що навіть в оплоті греко-католицизму – Галичині – не УГКЦ надає земельні ділянки і дозволи на будівництво.

Єдиний висновок, який напрошується після прочитання цього тексту, – або РПЦ настільки боїться УГКЦ, що її провідники просто втрачають здоровий глузд і відчуття реальності при самій згадці про УГКЦ, або ж РПЦ керують повністю некомпетентні люди.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

Мабуть я й помру, так і не дочекавшись того дня, коли московська церква служитиме Господу нашому, Ісусу Христу, а не російській імперії зла та її злочинним, імперським інтересам...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

26.12.2011р. Б. / Греко-католикам жаль, що Янукович молиться за Україну лише з Агафангелом

 

Українська греко-католицька церква в особі її глави Блаженнішого Святослава (ШЕВЧУКА) висловлює жаль з приводу того, що «влада за Україну молиться без представників великої частини українців».

Так Предстоятель УГКЦ прокоментував УНІАН те, що представники УГКЦ не брали участі в Молитві за Українську державу та Український народ з нагоди закінчення 2011 року, яку відправив 23 грудня Митрополит Одеський та Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ (Українська православна церква Московського патріархату) у присутності Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, прем’єр-міністра України Миколи АЗАРОВА, голови Верховної Ради Володимира ЛИТВИНА, урядовців, депутатів.

«Ми тішимося, – каже глава УГКЦ, – що влада молиться, що звертається за допомогою до Господа Бога. Проте нам дуже шкода, що представники влади не захотіли молитися з представниками усіх Церков, які входять у Всеукраїнську раду Церков і релігійних організацій. Так, ми не можемо з братами нашими православними служити літургію, але подячний молебень – можемо, але…», – зазначив Блаженніший Святослав.

Та, незважаючи на це, за словами глави УГКЦ, греко-католики у кожній церкві «молитимуться і дякуватимуть Господу Богу за прожитий рік, випрошуватимуть усіх ласк і благодатей, необхідних нашому народу і нашій державі у новому році».

Як повідомляв УНІАН, Митрополит Одеський та Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ відомий своїми заявами, що "Львів - це наша Чечня", "СРСР - наша спільна батьківщина". Автор порталу «Релігія в Україні» Володимир МЕЛЬНИК наводив свого часу слова АГАФАНГЕЛА, розміщені на одному з ресурсів: «Ті, хто не прийде на виборчі дільниці, сказав він з амвона, - і не проголосує за Віктора ЯНУКОВИЧА, повинен буде покаятися в цьому...»

Не менш відоме також реагування керівництва Одеської єпархії УПЦ МП на публікацію "Ритуальні гонорари Одеських храмів", підписану трьома журналістками газети «Сегодня». Спершу Митрополит АГАФАНГЕЛ публічно вимагав від журналісток вибачитися за статтю, потім на офіційному сайті Одеської єпархії, головним редактором якого є сам АГАФАНГЕЛ, з`явилося повідомлення із вказівкою духовенству молитися про "надоумлення журналісток хворобами": "Відтепер у Свято-Успенському, Свято-Пантелеймонівському, Свято-Іллінському і Свято-Іверському чоловічих монастирях будуть молитися про те, щоб Господь напоумив скорботами і хворобами озлоблених, збожеволілих наклепників на Христа і Його Святу Церкву Ольгу КНЯЗЬ, Світлану ГОДОВЕНКО і Лілію ФЕЩЕНКО".

Крім того, на сайті Одеської єпархії була розміщена заборона згаданим журналісткам - «єретикам, розкольникам, іновірцям і безбожникам … КНЯЗЬ, ГОДОВЕНКО і ФЕЩЕНКО» – «запалювати свічки і здійснювати будь-які молитовні дії у православному храмі».

Джерела: УНІАН

Мандрівники Христа Царя




 "...повідомлення із вказівкою духовенству молитися про «надоумлення журналісток хворобами»..."

Ото здивується  Митрополит Одеський та Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ, коли побачить тих журналісток спасенними у Царстві Небесному, а самого викинутим геть, туди, де буде "плач і скрегіт зубів...". Бо хто полюбив неправду, - той зненавидів власну душу. А хто полюбив прокляття, на того воно й зійде...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.