Минулий
тиждень був багатий на різноманітні новини з церковного життя. І візит
Путіна до Ватикану, і спільний комунікат українських та польських
католицьких єпископів обох обрядів про українсько-польське примирення, й
активна пастирська позиція владики Станіслава Шикорадюка, і багато чого
іншого. Але розпочнемо з путінського візиту до ватикану.
ПАПСЬКИЙ ТРОЛІНҐ
Насправді, для пересічного українського споживача інформації
витончений тролінґ, який Папа застосував стосовно Путіна, не був
помітний. Ще перед візитом Путіна до Ватикану, вертаючись з Боснії, Папа
дуже прозоро натякнув про роль «дуже стурбованих війною» на Близькому Сході й в Україні, і Путіну серед них: «Не
вистачить лише говорити про мир, слід творити мир. А той, хто лише
говорить про мир, але не дбає про мир, той суперечить сам собі. А хто
говорить про мир, але підтримує війну, наприклад, продаючи зброю, той є
лицеміром». Путін або його команда цього не зрозуміти просто не
могли. Тим більше, що цю заяву Папи ЗМІ широко розтиражували. На цьому
тлі заклики
Папи до Путіна, сказані під час зустрічі з ним, що треба докласти щирих
зусиль для миру в Україні, виглядають мало як непряме звинувачення
Путіна в лицемірстві.
Іншим моментом є те, що Путіна, як зазначають усі оглядачі, прийняли у Ватикані більш ніж стримано.
Дуже ймовірно, що цим дали Путіну зрозуміти, що ніхто не збирається
приймати його локшину на ватиканські вуха. Цілком зрозуміло, що у
Ватикані добре поінформовані не тільки про реальний стан речей в
Україні, але і про стан католицької спільноти в самій Московщині, як і
про те, що скажений антикатолицизм є інтегральною частиною теперішньої
московитської пропаганди і державної ідеології протиставляння Московії
Заходу.
Святіший Отець, який за звичай добре спілкується іспанською та
італійською, у привітанні сердечно звернувся до Путіна не однією з тих
мов, не московитською, а… німецькою.
Чому саме німецькою? Натяк на змову з канцеляркою Меркель, чи натяк на
Путінові бізнес-зв’язки в Німеччині, чи може натяк на невдалу кар’єру
кагебиста-невдахи в НДР? Чим би цей натяк не був, але цей Папський
тролінґ Путін сприйняв, очевидно, без великого задоволення.
Поки наші гура-патрійоти билися в істеричному припадку з вересками:
«Зрада!», а вата, вчувши з «найправдивіших» в світі московитських ЗМІ,
що Папа нагородив Путіна медаллю «Ангел миру», билася у припадку:
«Пабєда!», медаль виявилась медальйоном та ще й просто мідним. Знову ж таки на тлі закликів до щирості – такий собі витончений дипломатичний тролінґ.
І хоча в теперішнього Папи – це подарунок практично для всіх
політиків, які його відвідують з візитом, в часі візиту Путіна це
подарунок, як і подароване Путіну Апостольське повчання «Радість
Євангелія», він набув особливого змісту. Папа, можливо, і сам того не
хотячи, потролив Путіна «по повній». Як президент РФ міг би сприйняти
заголовки частин «Радості Євангелія», до прикладу: ««Ні» новому
ідолопоклонству грошам», ««Ні» грошам, які правлять замість служити»,
«Єдність важливіша за конфлікт» чи «Поклоніння істині», можемо тільки
здогадуватись. Хоча сумнівно, чи Путін навіть загляне до цього
документа. А жаль. Адже це така собі військова доктрина Ватикану на
найближчий час.
НОВИНИ ПРО ПАПУ, ЯКИХ МИ МОГЛИ І НЕ ПОМІТИТИ
Якщо візит Путіна до Папи став мало не однією з головних новин українського медіапростору, то візит
Папи до Боснії й Герцеговини минув, практично, непоміченим. І знову ж –
шкода. Адже до сербської агресії на цю балканську країну там проживала
доволі велика і стара українська діаспора. Сербські етнічні чистки
католиків у цій країні не лише катастрофічно зменшили кількість католиків на теренах Боснії і Герцеговини, але також і повністю ліквідували українську діаспору на цих теренах.
Проте в часі візиту Папи до Сараєва – столиці Боснії і Герцеговини, окрім доволі цікавого історичного курйозу, що de iure
Папа – боснійський король, з’ясувалось, що боснійські мусульмани доволі
специфічно бачать своє співжиття з католиками на
боснійсько-герцеговинських теренах.
Глава боснійських мусульман рейс Гусейн Кавазовічь на зустрічі з Папою сказав, що мусульмани Боснії прагнуть будувати свої стосунки з католиками на основі «Ахднами». «Ахднама»
– це документ турецького султана Мехмеда ІІ, що завоював Боснію, ним
боснійських католиків позбавляються практично усіх громадянських прав,
але гарантують право на свободу совісті. Тобто – будь безсловесним і
безправним райєю султана, його рабом, плати йому, окрім всього, ще й
додатковий податок за право залишатися християнином – джизью, віддавай
своїх синів у яничари і можеш, завдячуючи султановому милосердю, навіть
молитися в церкві, але не і будувати нову. Ось така правда про
боснійські реалії.
Парадокс, що в США уже майже встановлена
така джизья: хочеш залишатися вірний Христу, не визнавати «право» геїв
на «шлюб», хочеш щоб твоїх дітей не вчили, що «gayit`sok» – плати
додаткові податки. Правда, до цього ще не дійшло, але все дуже залежить
від рішення Верховного Суду країни, яке, очевидно, з’явиться незабаром.
Хоча за Церкву в Америці, може, не треба вже аж так хвилюватися. Вона,
спочатку відмовившись від оборони в судах доброго імені своїх
священиків, звинувачених у сексуальних переступах, пішовши на угоди, як з
правдивими жертвами, так і з наклепниками, заплативши величезні гроші,
тепер, здається, почала будитися – активна позиція американських
католиків у суспільних питаннях тепер є дуже помітною в США. Більше
молитовне занепокоєння мав би викликати в нас стан Церкви в Німеччині.
Ще однією непоміченою в українських ЗМІ новиною є чергове засудження
Святішим Отцем Франциском гедерної ідеології. В країні, якою вже є й
Україна, де пропихають гендерні «цінності», ЗМІ стараються не помічати
всього того, що йде в розріз з накиданням гендерної ідеології. І поки
український християнський загал спить, гендеристи роблять свою роботу.
Київський гей-парад – тільки маленька частина титанічної роботи, яку
гендеристи провадять в Україні з метою перетворення її у відкрите до
всіх можливих збочень суспільство. Так, провадження подібних збіговиськ в
часі війни – річ аморальна, на це звернув увагу римо-католицький владика Станіслав Шикорадюк. Але вона є і небезпечна, бо дестабілізовує суспільство. «Коли
збиралися на той парад збоченців (я інакше їх би не міг назвати), якби
були звернулися представники всіх релігій і сказали: «Пане Президенте,
не робіть цього – це нас дратує, це аморально, не дозволяйте таких
речей», – цього би не було. За що ці солдатики постраждали? – та
міліція, яка постраждала, коли закидали петардами. Це недобре, дійсно,
ця агресія, кидали. За що вони проливають кров? За кого? Там війна,
гинуть люди, а вони захищають якихось, які нам пропонують аморальність. І
на цьому хочуть робити рекламу. Невже всі представники релігій не
можуть сказати, що це недобре», – зазначив владика Шикорадюк. І це зрозуміла, логічна і послідовна, як для християнського пастиря, позиція.
БОГУ ДЯКУВАТИ, ЩО УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ПАСТИРІ НЕ МОВЧАТЬ
Окрім критики неактивної позиції українських релігійних пастирів, які
вирішили не протестувати щодо проведення гей-параду в Києві й тим самим
стали співвідповідальним за кровопролиття в Києві, владика Шикорадюк
також звернувся й з відкритим листом
до президента Петра Порошенка. Зрозуміло, що українські ЗМІ й цей лист
проігнорували, адже в їхній інформаційній політиці не передбачається, що
Церква може заступатися за народ перед власть імущими. Лист владики
Шикорадюка – це волання до Президента, волання народу Божого, який усе
ще терпить під тягарем корупції, совковості й беззаконня. Головне, щоб
він не залишився воланням Мойсея до єгипетського фараона.
Минулого тижня також і Глава УГКЦ Блажeнніший Святослав був
надзвичайно активним, щоправда, на зовнішньому фронті захисту інтересів
українського суспільства. Його лист
Папі з нагоди тоді ще запланованого візиту Путіна до Ватикану, обійшов
практично усі світові ЗМІ. Також у багатьох ЗМІ були цитати інтерв’ю
Блажeннішого Святослава для Радіо Ватикану. Отож, до світового загалу
донесена в черговий раз позиція не лише УГКЦ, але й проукраїнська
позиція взагалі. В умовах інформаційної війни, яку веде Кремль – це дуже
важлива річ.
Також дуже важливою річчю став спільний комунікат
польських та українських католицьких єпископів обох обрядів про
польсько-українське примирення. В умовах, коли московська агентура всіма
силами старається розіграти карту українсько-польських чварів, такий
комунікат є дуже суттєвим не лише інформаційним здобутком. І важливо, що
він підписаний Архиєпископом Станіславом Гадецьким, Митрополитом
Познанським – Головою Польської Єпископської Конференції, Блажeннішим
Святославом (Шевчуком) – Главою УГКЦ, Архиєпископом Мечиславом
Мокшицьким, Митрополитом Львівським - Головою Конференції
римо-католицьких єпископів України та Архиєпископом Іваном (Мартиняком) –
Митрополит Перемишльсько-Варшавський УГКЦ (фактичним главою
греко-католиків Польщі). Вже сам вислів з комунікату: «Ми прагнемо,
аби справу у примиренні народів – польського й українського – було
продовжено через конкретну співпрацю, взаємоповагу, розуміння і взаємну
підтримку між представниками наших народів і Церков, аби в такий спосіб
засвідчити єдність у різноманітті й дати відповідь експансії секуляризму
та військовій агресії, яка йде зі Сходу», який відображає позицію
католицького єпископату України та Польщі, є надважливий в окреслені
подальшої співпраці між католицькими спільнотами України та Польщі, а що
не зможе залишитися без впливу на українське та польське суспільства.
Не менш важливим є і те, що комунікат передбачає конкретні кроки у
такій співпраці. Усе це дає великі перспективи в контексті
українсько-польського стратегічного партнерства.
Важливо, що усе це відбувається також в той час, коли Польщу очолив
Президент, який реагує як щирий католик. Коли вітер здув частичку Тіла
Христового з вівтаря в часі Служби Божої, на якій був присутній
президент Дуда, президент миттєво підняв її з землі та відніс кардиналу Казімєжу Ничу. Це добрий знак для обох сусідніх народів – і для України, і для Польщі.
Важливою подією минулого тижня є і спільна декларація
греко-католицьких владик Європи, яка виражає фундаментальний намір
греко-католицьких єпископів Старого континенту обстоювати сімейні
цінності, а також і висловлена в черговий раз підтримка боротьби України
проти московитської агресії.
Отож, не все так погано, як воно часом виглядає, принаймні в США зменшилась кількість абортів.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар