24.01.2012р. Б. / США: Політкоректна молитва

«Публічна молитва дозволена лише тоді, коли у ній не вимовляється імені Ісуса», - вирішив один з американських судів.

 

П’ять років тому дві мешканки Північної Кароліни звинуватили місцеву владу у релігійній дискримінації. 

Жінкам не подобалося, що засідання міської ради завжди починалося з молитви, яку вели християни. 

Суд вирішив, що молитви до Ісуса, яких є більшість, свідчать про «фаворитизування християн». Отже, імені Ісуса, вважає суд, краще не згадувати. 

За матеріалами: wiara.pl 
Джерело:   КРЕДО

Як говорить мудра, українська приказка: "Кого Господь карає, в того відбирає розум" 

Саме це Він вчинив з американськими суддями, які добровільно дали  згоду волі і прийняли "рішення" сатани.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

11.10.2011р. Б. / Греко-католиків Донецька виставили на вулицю

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

Греко-католицька парафія Святого Апостола Андрія Первозваного, що у Донецьку, залишилась без церкви. 3 жовтня вірянам відмовили в оренді церкви на території колишнього Державного університету, яку вони орендувади понад 4 роки. 

 

З лютого 2007 року парафія Святого Апостола Андрія орендувала церковне приміщення у Лабораторії релігієзнавчих досліджень і міжконфесійних відносин ДУІіШІ – Козацькому Храмі Різдва Христового. Існування цієї церкви на Сході України було унікальним проектом – на зразок Храму Гробу Господнього у Єрусалимі, в ній мирно співіснували три християнські спільноти, являючи цим втілення заклику Христа до єдності. 

За ці роки у церкві сформувалася міцна громада, щоденно звершувалася Свята Літургія, було уділено кілька десятків хрещень, багато пар взяло шлюб, сотні людей відчули любов і ласку Божу. 

Розпорядженням Кабінету Міністрів у квітні 2011 року Державній університет інформатики і штучного інтелекту було реорганізовано шляхом приєднання до Донецького національного технічного університету. А у вересні 2011 року приміщення церкви було опломбовано. Десятки парафіян залишилися без церковного приміщення, без можливості регулярно приймати участь у богослужінні та в таїнствах Церкви. 

Громада звернулася з листом до ректора ДонНТУ з проханням подовжити оренду церкви для парафії та дати можливість продовжувати відправи у Козацькій Церкві. Але керівництво вишу відмовило, мотивуючи тим, що законодавством України діяльність релігійних організацій у вишах не дозволена. Також парафії відмовили в інших формах співпраці, у можливості вирішити це питання на більш високому рівні, або, навіть, викупити приміщення, адже воно має сакральне значення і було освячено літургічним чином. 

Дивує пояснення керівництва вишу, адже попереднє керівництво ліквідованого Державного університету не бачило проблем у тому, щоб парафія орендувала церкву, а за останні роки законодавство України у цій сфері не потерпіло ніяких змін. 

У той же час, у студентському містечку ДонНТУ у самому центрі міста у серпні цього року було освячено новопобудовану церкву в юрисдикції УПЦ і головою парафіяльної ради цієї громади було обрано першого проректора ДонНТУ. 

У зв’язку з цим є побоювання, що після тотальної «зачистки» Козацької церкви Різдва Христового від релігійних громад, які її орендували, через деякий час у ній отримає постійну прописку парафія Московського Патріархату. 

За матеріалами: ugcc.dn.ua

Джерело: КРЕДО  

  Ієрархії та мирянам ПЦвУ (регіональній філії РПЦ в Україні) потрібно було б порадити, щоб вони вже сьогодні, наперед, звикали до думки щодо повернення чужої власності, яка їм ніколи не належала і яку потрібно, заради любові Господа нашого Ісуса Христа, повернути. І рано чи пізно, їм таки доведеться повертати всі ті, загарбані свого часу в українців церкви, собори та ЛАВРИ...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

26.09.2011р. Б. / Архиєпископ Міхалік: християни залучені до боротьби з сатаною

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

Архєпископ Юзеф Міхалік.
Фото: Jakub Szymczuk

За словами глави Конференції Єпископату Польщі, Перемишльського митрополита, архєпископа Юзефа Міхаліка, християни «включені у велику справу боротьби за Царство Боже», в боротьбу «із сатаною, із силами темряви, з могутністю зла».

 

«Ми, християни, ти і я, кожен з нас, включений у велику справу боротьби за Царство Боже на землі, у своєму серці, у серці свого сусіда, всюди. Ми включені в цю боротьбу з сатаною, із силами темряви, з могутністю зла», – заявив ієрарх у своїй суботній гомілії в м. Кросно. 

«Не випадково, що відбувається боротьба з хрестом, боротьба зі святими символами, що сатанізм пропагується, що зневажається Святе Письмо та святі символи, і що заохочується, оплачується за наші гроші, фінансується людей, щоб провокували», – зауважив ієрарх. Однак, він зазначив, що з огляду на ці явища «народ прокидається». «Кількість протестних акцій проти просування сатанізму, проти розвитку цих різних зловживань неочікувана», – підкреслив він. 

Архиєпископ зазначив – «Це важливий момент, ми собі усвідомили, що ми залучені до боротьби з силами темряви і що ми будемо нести відповідальність за те, чи в наших серцях пануватиме Царство Боже, чи буде панувати царство сатани». 

«Слід, щоб ми були співпрацівниками доброї справи, Христа, щоб ми стали поруч із Ним. Щоб ми зрозуміли, чим є віра, а віра – це прагнення віддавати першість Ісусові, Євангелії, надприродним цінностям – істині, що має перемогти, добру, яке треба вибирати. Сила Церкви – це ти, кожен із нас», – сказав архиєпископ Перемишля. 

В суботу в Кросні відбувся молобень Троянд Живого Розарія Перемишльської архидієцезії. В літургії брало участь понад 5 тис вірян. 

За матеріалами: gosc.pl

Джерело:            КРЕДО

22.09.2011р. Б. / Боротьба за храм: між спасінням і прокляттям

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

З цього моменту противники повернення храму «вибирають між спасінням і прокляттям». Про це написав у своєму відкритому листі до голови міськради настоятель католицької парафії у Севастополі о. Юрій Зімінський. 

 

Як відомо, на останній сесії міська рада схвалила проект рішення депутата від КПУ Артема Мальцева, яким відмовила місцевим римо-католикам у поверненні їм храму. 

Виступ депутата А. Мальцева, який передував голосуванню з цього питання, багатьох присутніх здивував своїм невіглаством і агресивністю. Наведемо один приклад: під час Великої Вітчизняної війни бомбили Севастополь не фашисти, а фашисти-католики. 

Внаслідок цього, ряд севастопольців, членів католицької громади звернулися до Служби безпеки України в Севастополі з скаргами на депутата А. Мальцева, звинувативши його в розпалюванні релігійної ворожнечі. 

У той же час настоятель католицької парафії о. Юрій Зімінський, висловив свою точку зору у відкритому листі голові міської Ради Севастополя Юрію Дойнікову: 

«Стаття депутата міськради Мальцева (від КПУ) в «Славі Севастополя» від 31 серпня ц.р., як також і висловлювання інших депутатів, свідчать про глибокі особистісні і соціальні недоліки нашого суспільства і про відверто дискримінаційне ставлення до католиків Севастополя. До держави Ватикан севастопольські католики не мають ніякого відношення, а твердження про його нібито багатства, свідчать навіть не про ханжество, а про елементарне невігластво. 

Тому, перепрошую, але, я змушений повідомити Вам, Юрію Васильовичу, наступне - я, грішний раб Божий, священик Вселенської Церкви Христової, під час недільної Святої Літургії перед вірними піднявши ліву руку і владою, даною мені Церквою, оголосив наступне - «З цього моменту, всі противники і злостивці в питанні повернення храму св. Климента в місті Севастополі віруючим християнам-католикам для прославлення Всемогутнього Бога, в Трійці Пресвятій Єдиного і на спасіння багатьох, вибирають між радістю і горем, здоров'ям і хворобами, спасінням і прокляттям. Нехай врятує і збереже всіх людей доброї волі, відповідальних за це питання, сила імені Христа Господа, міць його Спасительної Крові і могутність Хреста Голгофського». Ніякі ряси і митри не в змозі протистояти цій Істині бо все інше від лукавого!». 

За матеріалами: Гражданская оборона

Джерело:           КРЕДО 

19.09.2011р. Б. / Святого Климента на місці його мучеництва, як і раніше, переслідують

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

Католики Севастополя обурюються лицемірством місцевої православної ієрархії і офіційної влади. 15 вересня в Херсонесі завершилася міжнародна конференція з церковної археології «Херсонес - місто святого Климента». На заході лунало багато промов про єдність, і про той фундамент, яким є постать Папи Климента для пошуків цієї єдності. Але декларування цих прагнень не завадило організатором конференції демонстративно ігнорувати місцеву католицьку громаду, яка також носить ім’я св. Климента. 

 

Останнім офіційним заходом конференції була хресна хода та освячення хреста на честь святого Климента Римського на острівці Св. Климента в Козачій бухті. У конференції брали участь митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, міський голова Севастополя В. Яцуба та запрошені здалеку вчені археологи. 

А от чомусь представників Католицької Церкви в Севастополі організатори не зуміли знайти, щоб запросити. Хоча їм добре відомо що і громада, і 100-літній храм, який досі оскверняється, носять ім'я св. Климента. 

Чому не була запрошена місцева католицька громада святого Климента здогадатися не складно. У день відкриття конференції, коли виголошувалися урочисті промови про пошук джерел об'єднання з Європою, в міській раді на сесії творилося беззаконня - католицькій громаді винесли вердикт - храм повертати не збираються, і він підлягає подальшому оскверненню - перебудові в кінотеатр. Мотивувалось це тим, що Севастополь - православне місто, і католикам там не місце. 

І це саме тоді, коли влаштовуються урочистості з приводу 1910-ліття з дня смерті святого Климента, в 1150-річну річницю отримання його мощей. Як за радянських часів - говоримо тільки про те, що подобається, а от річницю 100-річчя освячення храму св. Климента в Севастополі - пропустимо, як і існування католицької громади св. Климента, в якої навіть знаходиться частина мощей святого Климента. 

Звичайно ж про таку відкриту дискримінацію не повідомили учасників конференції. І коли католичка - відомий професор археології Ельжбета Ястрембовська дізналася про цей факт, вона була шокована. Своє обурення вона висловила директору Херсонеса, колишньому меру Севастополя Леоніду Жунько. 

Про церемоніїю освячення хреста варто сказати окремо. Святий Папа Климент - покровитель Одесько-Сімферопольської дієцезії і севастопольської католицької парафії. Саме до нього місцеві віряни моляться про заступництво і припинення осквернення святинь в Севастополі. Тому на освяченні хреста на честь св. Климента прийшов і настоятель Севастопольської парафії о. Юрій Зімінський і вікарій о. Ян Білецький з групою парафіян.

Коли на острів прийшла хресна хода з Херсонесу, яку очолював священик з московської парафії Св. Климента о. Леонід Калінін, він підійшов до католицьких священиків та по-братньому з ними обійнявся. Адже і хрест він віз встановити як символ єдності християн.

А ось митрополит Лазар повів себе інакше. Благословивши свою паству, він не тільки не привітав католицьких священиків, він навіть не подивився у їхній бік. Оскільки католики стояли дуже близько до спорудженого амвону, їх відтіснив ряд протоієреїв і кілька широких спин, яких, незважаючи на «парадний» одяг, поставили ближче - щоб католики в кадр не потрапили. Проте боятися не було чого - тут знімало тільки православне телебачення, тому в кадрі «зайвих» не було.

Відразу після вручення подарунків митрополиту до нього підійшов представник католицької громади, і, скориставшись нагодою, вручив йому Відкритий лист з проханням розглянути дискримінацію громади на засіданні міжконфесійної ради Криму «Мир - дар Божий», головою якої є митрополит Лазар. Він також попросив допомогти у відновленні справедливості з приводу храму св. Климента в Севастополі.

Варто сказати, що католицькій громаді часто закидають, що вона малочисельна - всього 300-400 людей. Проте, на таку важливу подію, як встановлення пам'ятного хреста Св. Клименту, на хресну ходу зібралося лише близько 100 чоловік. Якщо додати учасників конференції та роту моряків, половина з яких несли хоругви, то в цілому було трохи більше 200 осіб. Де ж ті 80% православних Севастополя, в якому мешкає 380 000 людей? 

У Севастополі мощі святого Климента знаходяться в і у православних і у католиків. Віряни обох конфесій до нього підносять молитви. Але, як переконані католики, поки не буде намагання любити ближніх, а особливо братів у Христі в серцях, всі молебні та обряди будуть просто струсом повітря. 

За матеріалами: Католический Крым

Джерело: КРЕДО

Не випадково сатану називають "мавпою" Бога, бо він, обманюючи нас людей, все мавпує зі Всевишнього і навіть, намагається "косити" під ангела світла, підмінючи правду - брехнею, а любов - ненавистю і лицемірством...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

18.09.2011р. Б. / Святого Климента на місці його мучеництва продовжують переслідувати

 

15 вересня завершилася в Херсонесі міжнародна конференція з  церковної археології «Херсонес  місто святого  Климента».

Останнім офіційним   заходом  конференції  була Хресна хода і освячення  хреста святого Климента Римського на острівці Св. Климента в Козачій бухті. Вартує сказати, що на конференції виголошувалося багато промов про єдність, і про той фундамент, яким є фігура папи Климента для пошуків цієї єдності. Виголошували ці промови і митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, і глава міста Севастополя В. Яцуба і запрошені  вчені археологи.

А ось чомусь представників Католицької церкви в Севастополі організатори не зуміли знайти, щоб запросити. Хоча їм добре відомо що і спільнота, і 100-річний храм, який до цих пір оскверняється в місті носять ім'я священномученика Климента.

Чому взагалі   не була запрошена місцева католицька громада святого Климента здогадатися не складно. В день відкриття конференції, коли виголошувалися урочисті промови про пошук джерел об'єднання з Європою, в міській раді на сесії творилося беззаконня - католицькій спільноті винесли вердикт - храм повертати не збираються, і він підлягає подальшому оскверненню - перебудові в дитячий кінотеатр, посилаючись на те, що Севастополь - православне місто і католикам тут не місце.

І це саме тоді, коли влаштовуються торжества з приводу 1910 ліття кончини святого Климента, в 1150-річну річницю отримання його мощів.

По-радянськи - говоримо лише про те, що подобається, а ось річницю 100-ліття освячення храму св. Климента в Севастополі - пропустимо, як і існування католицької спільноти св. Климента, в якій навіть знаходяться  мощі святого Климента.

Звичайно ж про таку відкриту дискримінацію не повідомили учасників конференції. І коли католичка - відомий професор археології Ельжбета Ястрембовська дізналася про цей факт, вона була обурена до глибини душі і звернулася з питанням до директора Херсонеса, колишнього мера Севастополя  Леоніда Жунько. Чому на конференції говориться одне, а за її стінами відбувається протилежне!? 

Про церемонію освячення варто сказати окремо. Святий Папа Климент - заступник Одесько-Симферопольської єпархії і нашої парохії. Саме до нього возносимо ми молитви про заступництво і припинення осквернення святинь в Севастополі.  Тому  на освячення хреста прийшли і настоятель Севастопольської парохії о.Юрій Зімінський і вікарій о.Ян Белецький  з групою вірних.

Коли на острів прийшла Хресна хода з Херсонеса, яку очолював священик з Московського приходу Св. Климента о.Леонід Калінін, він підійшов до католицьких священиків і по братський з ними обнявся. Адже і хрест він віз встановити як символ єдності християн.

А ось митрополит Лазар повівся по-іншому. Благословивши свою паству, він не лише не привітав католицьких священиків, він навіть не подивився в їхню сторону. Оскільки вони стояли надто близько до спорудженого амвона, їх відтіснив ряд протоієреїв  і пара широких спин, яких, не дивлячись на "парадний" одяг поставили ближче - щоб не дай Бог католики в кадр не попали. Але боятися нічого - тут знімало лише православне телебачення, тому в кадрі "зайвих" не було.

Відразу після вручення подарунків митрополитові до нього підійшов представник католицької спільноти, скориставшись випадком, і вручив Відкритий лист з проханням розглянути дискримінацію спільноти на засіданні міжконфесійної ради Криму "Мир - дар Божий", головою якої є митрополит Лазар. І попросив допомогти у відновленні справедливості з приводу храму св. Климента в Севастополі. "Побудувати новий?" перепитав митрополит   Лазар, (хоча ще 15 років тому він вже  був прекрасно обізнаний про цю проблему, і до цих пір благочинний  Севастополя Сергій Халюта сумнівається, чи варто припинити осквернювати храм? і деякі священики навіть   відкрито забороняють ставити пастві свої підписи за повернення храму. А депутати воюють проти нас посилаючись на своє "православ'я") "Ні, відновлення 100-річного храму", - підкреслив пан Віктор Беляк.

Варто сказати, що католицькій спільноті часто пред'являють претензії, що вона нечисленна - всього 300-400 чоловік. Дивно, що на таку знакову подію, як встановлення пам'ятного хреста Св. Клименту на Хресній ході зібралося близько 100 чоловік. Якщо додати учасників конференції і роту моряків, половина яких несли корогви, то в цілому було трохи більше 200 чоловік. Де ж, ви, 80 % православних 380 000 міст  Севастополя?

Стосовно ж нас - то головне, що ми вшанували честь Св. Папи Римського Климента, прийняли участь в урочистому молебні, хоч і як незвані гості, і вручили лист главі православних християн Криму з проханням вгамувати своїх прихожан, які розперезалися в ксенофобії, або ж оголосити про те, що  севастопольські депутати  ними не є. До того ж розглянути на відкритому засіданні Міжконфесійної ради Криму факти дискримінації і прояви релігійної нетерпимості в Севастополі і винести належний вердикт.

В нашому місті мощі святого Климента знаходяться і у православних і в католиків. Всі ми возносимо до нього молитви. Але  доки не буде прагнення любити ближніх, а особливо братів в Христі в серцях, всі молебні і обряди  будуть просто струсом повітря.

Ірина Шухтуєва

Джерела: www.crimeacatholic.info

               

                Мандрівники Христа Царя

15.09.2011р. Б. / Кому не догодив Патріарх Йосиф

Священик УАПЦ Євген Заплетнюк на своєму відеоблозі у доволі хамській манері «піддав різкій критиці нещодавню спільну акцію греко-католиків та представників місцевої влади, під час якої тернопільські школи отримали в дарунок тридцять вісім (за іншими джерелами – 35) портретів Йосифа Сліпого – католицького кардинала, і верховного архиєпископа Львівського УГКЦ». Про це, зокрема, інформує «незалежний православний церковно-освітній інтернет-проект «Автокефалія».

Згаданий батюшка відомий не стільки своєю пасторською діяльністю чи богословськими творами, як не сприйняттям УГКЦ. Інколи, коли читаєш дописи Заплетнюка, складається враження, що все його «служіння» зводиться виключно до очорнення діяльності католиків, в тому числі українських греко-католиків.

У даному випадку, під приводом захисту принципу відділення Церкви від держави, отець виступає проти ініціативи фундації «Справа Патріарха Йосифа» та Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, яку підтримала Тернопільська міська рада, передати міському голові Тернополя Сергію Надалу портрети Патріарха, які планується розмістити у школах, почесних місцях, шкільних каплицях і музеях.

Залишаю на совісті православного блогера зневажливі висловлювання на адресу кардинала Йосифа Сліпого. Заяви на зразок «так званий патріарх», чи зловтішання, що колишній предстоятель УКГЦ був репресований комуністично-радянським режимом тільки за те, що підтримував окупацію Німеччиною Галичини, України і Радянського Союзу, а також демагогічні розмірковування про Зарваницю, яка, мовляв, з «натяжкою» може вважатися святинею греко-католиків – лише ілюструють примітивізм того, хто вдається до таких «розмірковувань».

Та про взаємини Церкви і місцевої влади кілька зауваг слід висловити.

Одразу ж зазначу, що ініціативу тернопільської громадськості, місцевих греко-католиків та влади можна і треба лише вітати.

По-перше, слід наголосити, що ініціатива присвячена 100-ій річниці закінчення Йосифом Сліпим Тернопільської гімназії. Це - знаковий ювілей, який мешканці Тернополя, як господарі міста, зобов’язані гідно відзначити.

По-друге, портрети Патріарха Йосифа, які, сподіваюся, вже передані за призначенням, безумовно, лише сприятимуть утвердженню у суспільстві християнських цінностей, українського патріотизму та ідеї державності.

По-третє, акція тернополян спричиниться до популяризації в Україні й світі постаті Блаженнішого Патріарха Йосифа, який у свідомості кількох поколінь українців, не зважаючи на очорнення атеїстами усіх мастей, або ж сучасними борцями з «уніатами», залишається зразком, а то й символом людини, яка своє життя присвятила утвердженню на нашій землі української Церкви, підняття її до патріаршої гідності. Без сумніву, владика Йосиф – один із найавторитетніших українців минулого сторіччя.

І насамкінець, ініціатива щодо передачі портретів Патріарха школам і музеям Тернополя не тільки не суперечить ідеї міжрелігійної чи міжконфесійної злагоди (на чому особливо спекулює священик УАПЦ), а, навпаки - сприяє гармонізації церковно-релігійного життя.

Адже йдеться, передусім, про відновлення історичної справедливості стосовно постаті Патріарха Йосифа для якого тернопільська земля – мала Батьківщина: тут в селі Заздрість він народився і здобув початкову освіту. Нагадаю, Патріарх 18 років просидів у радянських тюрмах і таборах Сибіру, а його ім’я було під суворою забороною.

І не треба робити з українців вузькоконфесійних патріотів. Переконаний, що православний Митрополит Київський, Галицький Петро Могила, перший митрополит Київський і всієї України відродженої у 1921 році Української Автокефальної Православної Церкви Василь (Липківський), інші визначні діячі нашої Церкви також будуть гідно пошановані у Тернополі, де впродовж багатьох десятиліть культивується повага до всіх, хто утверджував високі християнські стандарти.

Зрештою, як це зроблено у «православному» Харкові, коли не без сприяння місцевої влади реставровано меморіальну таблицю на честь Патріарха Йосифа, чи Вінниці, де встановлено пам’ятник Святійшому Отцю Івану Павлу ІІ.

Звичайно, було б значним перебільшенням стверджувати про ідилічність взаємин між Церквою і владою в сучасній Україні. Але тим більше заслуговує на повагу будь-яка позитивна ініціатива.

Богдан Червак
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

06.09.2011р. Б. / Для режиму Януковича Церква – це бізнес

Для режиму Януковича Церква – це бізнес

Минулого тижня в Бразилії відбулася V сесія Патріяршого собору УГКЦ, яка направду підняла одне з нагальних питань нашої Церкви – питання монашества. Адже з часу великих христологічних контроверсій монашество завжди було і головним оборонцем Церкви, і Її постійним болем. Роль монашества у Церкві важко переоцінити. Тому питання монашества для будь-якої Помісної Церкви є надзвичайно важливим – адже це люди, які у повноті посвятили своє життя Богові, вони покликані бути євангельським знаком цьому світові в особливий спосіб. І тому питання ефективності монашества є надзвичайно важливим у загальній стратегії євангелізації світу.

Не менш важливим чинником у боротьбі за поширення Царства Христового і його укріплення в людських душах є католицька просвіта і тому минулотижневе відкриття першої католицької школи в Тернополі є хоча малим у рамках цілої України, але важливим кроком. Адже саме католицький та український характер наших приватних шкіл у Галичині у часі польської окупації 1921–1939 років був одним з визначальних чинників у формуванні покоління, котре зберегло Церкву в часах підпілля під московською займанщиною. Тому такі кроки, хоча й невеликі, є грандіозним середником у формуванні нового суспільства на наших просторах. Адже рівень освіти, що його пропонують державні школи, які стали інструментом дебілізації нашого народу, фактично дорівнює нулю. Якби вчителі на свій страх і ризик не відхилялися від затверджених Міністерством програм освіти, наші діти завершували би школу повними дурнями. А про антихристиянський і антикатолицький характер «української» «освіти» годі й говорити. І перша ластівка з Тернополя є добрим знаком, що скала брехні та омани в освіті таки дає перші тріщини.

У світі цей тиждень ознаменувався несподіваним рішенням Уряду Туреччини про повернення майна конфіскованого  турецькою владою 1936 року в християнських та юдейських релігійних спільнот. Таке рішення Уряду мусульманської країни є дійсно світлим променем надії на тлі постійних новин про переслідування християн на мусульманських теренах.

Але в Україні справи християнських конфесій дещо гірші, аніж в зачорноморській Туреччині. Теперішній режим не тільки не збирається повертати награбоване у християнських, мусульманських, юдейських  конфесій майно, він ще й нахабно запускає свої брудні руки до кишень вірних. В умовах економічної кризи в нашій державі, яка впевнено поглиблюється, Уряд України пішов на те, щоб з Церков, які були пограбованими, викачувати гроші. Але Церкви живуть коштом милостині, яку дають прості вірні. І важко уявити собі, що у вимираючих селах зубожілі селяни змушені будуть останніми копійками затикати пельку ненаситного державного Левіятана, щоб не закривали церков, як за часів комуністичного терору. Режим тепер розв’язав війну проти християнства уже й економічними засобами. Здичавілий режим Януковича прирівняв Церкви до бізнесу. В  принципі сподіватися чогось інакшого від теперішньої системи і не можна було. Вона поводиться за своєю ненажерливою логікою, поїдаючи саму себе. Очікувати від вчорашніх рекетирів, злочинців, комсомольських вожаків інакшого направду не варто. Для них Церква – це інструмент влади і бізнесу, а не моральний авторитет, не установа, яка своєю діяльністю чи бездіяльністю формує моральний клімат у суспільстві. Люди без моралі не здатні зрозуміти, що своїм вчинком плюють у душу пересічного українського християнина і примушують його сприймати цей режим, як банду, яка посягає на найсвятіше.

Але у час загальної інформатизації світу нахабне порушення прав католиків в Україні не залишилось поза увагою іноземних ЗМІ. Ситуацією католиків на Півдні України уже зацікавилися польські ЗМІ та посольство США. Режиму Януковича уже завдано чергового серйозного іміджевого удару на Заході. Виглядає на те, що теперішній владі конче кортить приміряти на себе лаври не тільки переслідувачів за політичні переконання, а ще й гонителів християнства.

Та не варто забувати, що Церква Христова, збудована на твердому камені – Апостолові Петрові, пережила ще не таке. Переживе Вона і теперішніх тиранів. Шкода тільки, що відсутність розуму в теперішньої влади і її прислуги перетворює їх на зажерливу зграю, яка сама себе пожирає. Най Бог не вжахнеться їх, коли вони стануть перед Ним.

 о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

http://catholicnews.org.ua/dlya-rezhimu-yanukovicha-tserkva-%E2%80%93-tse-biznes#point

30.08.2011р. Б. / Режим Януковича зібрався на війну з УГКЦ? Або Marlbrough s'en va-t-en guerre

Режим Януковича зібрався на війну з УГКЦ? Або Marlbrough s'en va-t-en guerre

 

Тиждень 20-річниці незалежності України видався настільки ж суперечливим, як і сама історія нашої незалежності. І обнадійливий, і майже трагічний.

На самому початку тижня Католицька Церква голосом Блаженнішого Святослава Шевчука спробувала спам’ятати теперішній режим: «Жодна держава не може існувати, розвиватися і забезпечувати права своїм громадянам, якщо не посідає неупередженого та справедливого судочинства». Так таки-так, а що з совєтським судочинством? «Найгуманнішим» у світі, як назвав його герой однієї з совєтських кінокомедій. Країна, що охоплювала 1/6 суходолу все ж таки існувала. Власне, що існувала. Небіжчик СССР є відповіддю на так поставлене запитання.

За 20 років своєї незалежності Україна так і не спромоглася навіть наблизитися до ідеалу правової держави зі справедливим судочинством:  як не суддя-колядник, то Печерне правосуддя…

Але не тільки в правосудді річ. Режим чим далі, тим глибше і активніше прагне поглибити розкол в українському суспільстві. Що більше, навіть святкування 20-ліття відновлення української державності нинішній режим зумів перетворити на чергове маски-шоу зі сльозогінним газом,  «космонавтами»-беркутятами і продовжив цю ганьбу арештами по всій Україні, судовими справами і ще хтозна чим – таке враження, що в Україні розпочалася мало не громадянська війна… Війна влади проти українського народу? На жаль, дуже воно починає нагадувати слова невеселої галицької колядки: «Сумний святий вечір в сорок шостім році…». Моторошно якось, моторошно і лячно… І запитань більше, аніж відповідей…

Але серед цього політичного хаосу мало хто помітив, я би відважився сказати, історичну зустріч двох єрархів: Блаженнішого Святослава і Блаженнішого Володимира. Цікаво, але здається, що до тепер ще не було зустрічі між Предстоятелями УГКЦ і УПЦ МП. Ця зустріч, пропри все, все ж таки обнадійлива. Обнадійливими і повними змісту є й подарунки, якими обмінялися єрархи:  копія Реймського Євангелія Анни Ярославни, панагії і Євангеліє українською.

Реймське Євангеліє – кирилично-глаголичний рукопис, принесений до Франції дочкою руського базилевса Ярослава Мудрого, Анною Ярославною, королевою, а згодом і регенткою цієї країни при своєму синові малолітньому королеві Филипові І. Значення цього рукопису надзвичайно велике. Погляньмо, принаймні на письмена, якими він написаний: глаголицею і кирилицею.

Глаголицю використовують по сьогоднішній день хорвати римо-католики – єдина нація Римського обряду, яка ще задовго до ІІ Ватиканського собору мала привілей у Богослужіннях користуватися власною, щоправда архаїчною мовою і власним нелатинським письмом. Глаголиця є символом поєднання римського християнства зі слов’янством. Символ слов’янської культури включеної до західного християнського цивілізаційного кола. Кирилиця – спадок слов’ян східного обряду. І саме Євангеліє, на якому присягали французькі королі в обряді коронування, писане обома слов’янськими письменами, є наче символом тієї праєдності, якою втішалася Церква до трагічного Великого Розколу 1054 року. Це Євангеліє – наша спадщина, спадщина неподіленої Церкви Христової, символ єдності Русі та Риму. І дар, що його приніс Блаженніший Святослав Блаженнішому Володимиру, є немовби закликом до відновлення християнської єдності під владою ключів св. Петра на теренах України, заклик відділеним християнам вернутися до правдивої святоволодимирської спадщини.

Не менш знаковим є і дар Блаженнішого Володимира Блаженнішому Святославу – панагії та Євангеліє українською. Древній звичай Східних Церков – обмін панагіями між єрархами. І цим актом Блаженніший Володимир, всупереч московським радикалам, в особі Блаженнішого Святослава склав визнання цілій УГКЦ, а тим самим цілій Католицькій Церкві. Євангеліє ж українською стало неначе символом того, що УПЦ МП, принаймні її предстоятель, все-таки хоче залишатися українською Церквою.

Направду, попри все , попри те, що кілька днів після цього неначе обухом по голові вдарила новина, що УПЦ МП від нинішнього режиму отримала своєрідну монополію опіки над ув’язненими, зустріч Предстоятелів УГКЦ та УПЦ МП в переддень Дня Незалежності залишилась обнадійливим актом. Повертаючись до «монополії». Якось на фоні існування в Україні реалії політичних ув’язнених така новина звучить, як наруга над совістю тих, хто потерпає за свої політичні переконання. Адже виникає серйозний сумнів, що люди, яким не байдужа доля України підуть сповідатися до священиків церкви, яка з часів московського царя Петра І тримається практики, що священик зобов’язаний доносити владі про «нетакі» переконання пастви, нехтуючи навіть таємницею Сповіді.

Але, як каже стрілецька пісня: «…війна –війною, гайта-вйо, вісьта-вйо». А виглядає на те, що нинішній режим таки зібрався проголосити УГКЦ війну. І то війну правдиву, таку війну, що всі дотеперішні заборони провадити процесії, розгони католицьких концертів, відмови надавати землю під будівництво храмів виглядатимуть дитячими іграшками.

Першою ластівкою такого сценарію подій є скандальна «експертна» оцінка, рука не повертається надрукувати це, Національною Академією наук України, статуту догналівського збіговиська під вихідним номером №121/1705-3 від 11.08.2011р. НАНУ визнає законною можливу реєстрацію догналівців, як релігійної організації, віросповідну приналежність якої кваліфікує… як католицьку, тут же цитуючи, що догналівці нікому не підпорядковуються. Супер! Щоб поважна наукова установа заплямувала свою репутацію в такий спосіб… Дійсно, слів неможливо знайти, щоб описати таке явище…

Адже пересічному громадянину України відомо, що католики, які б не були, визнають видимим Главою Христової Церкви єпископа Риму – Папу Римського. Але українські академіки, виглядає на те, що навіть не чули про це. І тому не мають жодних заперечень проти того, що хтось твердить, що він – гімалайський верблюд, хоча таких в природі не існує. Цікаво, якби хтось назвав цих шановних мужів науки їжаками, чи погодились вони б і тоді з таким твердженням?

Щоб пляма була сильнішою НАНУ навіть не здогадалася проконсультуватися у власних релігієзнавців, а просто дала «добро»  на реєстрацію деструктивної секти. Секти, яка не перестає обріхувати і проклинати всіх і вся. Секти, яка влаштувала побоїще в Чорткові і у Львові.  Секти, яка практикує казна-які бузувірські обряди, в результаті яких люди потрапляють на межу життя і смерті. Цілком розумію, що можна навіть не знати про існування «РІСУ», «Католицького Оглядача», «Milites Christi Imperatoris», які інформують про такі речі. Це – нормально. Адже ці сайти є вузькоспеціалізованими. Можна не знати про події в Чорткові, можна взагалі бути повністю непоінформованим у цих питаннях. Це – не злочин. Але злочином проти власного народу, проти науки, проти здорового глузду, проти власного авторитету є злочинне недбальство у проведені такої експертизи. Невже гордість за власне «всезнайство» більша від потреби порадитись з власними спеціалістами?

Цілком вірогідно, що пан Віце-президент НАНУ В.М. Гаєць є прекрасним спеціалістом у галузі економіки, що член-кореспондент НАПрНУ пан В.П. Нагребельний є прекрасним спеціалістом в галузі права, але це не позбавляє їх необхідності консультуватися з релігієзнавцями у такій делікатній темі, як реєстрація нової релігійної організації. Можливо, дійсно усе би можна було списати на недолугість мужів науки, чий світогляд сформований більшовицьким «науковим» атеїзмом. Якби не одне серйозне «але». Не слід забувати, що в епоху, коли панове науковці розпочали свою наукову діяльність, існувала комуністична система епохи брежнівізму. У цій системі усяка наука була повністю залежна від політичної кон’юнктури. Постулати науки у той час на розлогих просторах імперії зла – СССР мінялися у відповідності з вподобаннями комуністичних вождів. Ця ж звичка – міняти власні наукові висновки відповідно до політичних обставин - залишились у багатьох. Як це не прикро, але це характерно і українським академікам, принаймні частині з них. 

Уже не є якоюсь таємницею чи непевним фактом, що догналівська секта має своїх прибічників у вищих ешелонах українського політичного бомонду. Прикладом є хоча б народний депутат від Християнсько -Демократичного Союзу пані Оксана Білозір, яка ніколи не приховувала своєї заангажованості на користь цієї бузувірської секти. Також, як твердять джерела, вище політичне керівництво теперішнього режиму прийняло рішення про реєстрацію догналівської секти. Отож, шановні мужі науки, пильно тримаючи носа за подувами політичних вітрів, щоб хоч якось легалізувати подібне рішення, на запит Львівської облдержадміністрації видали «соломонівське» «експертне» рішення.

Як виглядає – режим зібрався на серйозну війну проти українців греко-католиків.

Так, саме на війну. Адже реєстрація секти, яка не приховує свого войовничого характеру, призведе до міжконфесійного протистояння. Секти, яка вже показала себе, як агресивний захисник «єдиновірної» і «єдиноправильної» Москви і агресивний противник споконвічного оборонця українства – УГКЦ. Секти, яка уже не раз засвідчила свою відданість кремлівським можновладцям та теперішньому режиму. Секти, яка не перестає у найпідліший спосіб обливати католиків брудом, а яка 100% домагатиметься католицьких храмів, як це було в Чорткові, як це було з костелом св. Петра і Павла у Львові, як це є з викраденням каплиці оо. Редемптористів у Львові. Секти, яка дестабілізує так ненависну теперішньому режиму Галичину. Секти, яка маніпулюючи свідомістю свої жертв, перетворює їх на агресивних, відданих своєму гуру зомбі. Секти, яка попри власну патологічну ненависть до католицтва, особливо ж українського католицтва, все- таки для заманювання наївних називає себе католицькою. Реєстрація такої почвари не може не означати фактичне оголошення війни греко-католикам з боку нинішнього режиму.

Однак, враховуючи недолугу поведінку сьогоднішніх можновладців, можна прогнозувати, що вони просто не складають собі рахунку з цілої справи. УГКЦ вистояла під ударами сталінського репресивного апарату і в кінцевому результаті стала однією з вирішальних причин падіння комуністичного монстра. А теперішній режим навіть не може претендувати на роль блідої тіні комуністичної системи. Він просто є фарсом, історичним непорозумінням. І тому війна режиму Януковича з УГКЦ стане його кінцем. Якщо так безславно провалилася спроба донецьких рейдерського захоплення влади у УПЦ МП, яка майже повністю залежить від режиму, то що як не падіння цього режиму потягне за собою спроба війни з УГКЦ?

Отож бо й воно, шановне панство, Мальбрук в похід зібрався. Ну що ж…

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

http://catholicnews.org.ua/rezhim-yanukovicha-zibravsya-na-viinu-z-ugkts-abo-marlbrough#point

26.08.2011р. Б. / В Одесі міліціонер у цивільному перервав виступ греко-католицького священика

Напередодні Дня незалежності, 23 серпня, в Одесі, було перервано концертний виступ греко-католицького священика і співака о. Вітольда Левицького та гурту християнської пісні «Quo Vadis». Виступ виконавців з Івано-Франківська та Буська відбувався в рамках святкування Дня прапора, організованого громадськими організаціями Одеси. Програма заходу попередньо була затверджена міським відділом культури.

Отець Вітольд та гурт «Quo Vadis» перебувають у південних областях України як учасники «Школи євангелізації», організованої Патріаршою Комісією з питань Євангелізації УГКЦ. Як повідомила голова Комісії з питань Євангелізації Львівської архиєпархії Віра Ценглевич, одразу ж після початку виступу о. Вітольда Левицького до організаторів концерту підійшов чоловік у цивільному. Представившись «полковником МВС», він, у грубій формі, почав вимагати «убрать» священика зі сцени. Дізнавшись, що учасник представляє Українську Греко-Католицьку Церкву, «полковник» назвав його виступ «агітацією» і наказав негайно все припинити.

Після розмови з представниками Комісії з питань Євангелізації УГКЦ «міліціонер» погодився на продовження програми, з умовою, що учасники «не будуть проповідувати». Отець Вітольд завершив свій виступ піснею «Згоріла Церквиця» і на сцену вийшов гурт «Quo Vadis». Перша музична композиція завершилася прочитанням вірша «Гімн любові», на основі відомого уривку зі Святого Письма (1 Кор.13:4-8). Поезія викликала чергову хвилю обурення у «полковника» і різку вимогу «убрать это всё».

На прохання організаторів концерту, а також задля безпеки учасників школи євангелізації, представники Комісії з питань Євангелізації УГКЦ прийняли рішення перервати концертний виступ. Організатори вибачилися перед виконавцями, пояснивши, що в разі конфлікту з міліцією, не зможуть отримати дозволу від Одеської міської влади на проведення наступних акцій та заходів.

Католики відчувають постійні утиски в Одесі. Нагадаємо, влада Одеси не дала дозволу на Хресну ходу для учасників Дня молоді, яка планувалася 21 серпня.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

Джерело:

КРЕДО

"...«Гімн любові», на основі відомого уривку зі Святого Письма (1 Кор.13:4-8). Поезія викликала чергову хвилю обурення у «полковника» і різку вимогу «убрать это всё»..."

Найпершою і найбільшою помилкою "націонал-димократів" на початку дев'яностих років було, не зробивши люстрації у всіх владних структурах Держави, поміняти кольори, відзнаки та однострої для "нащадків Ф.Дзержинського". Ви би знали скільки там, у їхніх головах та серцях, ненависті до правдивого християнства та до українців. Якби їхній президент нині не грався у димократію, то вони б вже давно нас живцем закопали у землю...

Повірте, я мав нагоду неодноразово перевірити це твердження на практиці і, запевняю вас в тому, що ці садисти, людці в українських одностроях міліціянтів, люто ненавидять все українське, побожне, правдиве, чесне, справедливе, милосердне...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

02.08.2011р. Б. / Людсько-тваринні ембріони. Експерименти британських науковців.

Три британські вищі навчальні заклади в своїх дослідженнях схрещували людей з тваринами. Утворені в наслідок цього ембріони мали слугувати медицині. Лікарі надіялися, що нові клітини допоможуть в лікуванні тяжких хвороб, на котрі страждає людство.

Таємно, протягом останніх років вирощено 155 зародків. Все стало відомо, коли лабораторії забракло коштів на продовження діяльності. Найцікавішим є те, що свої дослідження науковці проводили легально на основі спеціального закону, який надає їм право на таку діяльність.

Як нагадує щоденна газета «Дейлі мейл», зелено світло таким дослідженням дав закон прийнятий в 2008 році, який легалізував виведення різного роду людсько-тваринних гібридів. На початку тваринні яйцеклітини запліднювалися людською спермою, а потій дійшло навіть до прищеплення ядер людських клітин до тваринних.

Науковці з трьох університетів, які проводили ці експерименти пояснюють, що не робили нічого протизаконного, окрім того, відповідно до чинного законодавства знищували гібриди протягом 14 днів від моменту їхньої появи.

За матеріалами: fronda.pl

Джерела:

fronda

КРЕДО

"...Таємно, протягом останніх років вирощено 155 зародків. Лікарі надіялися..."

Причиною цього, жахливого за своїми наслідками, злочину проти Божої волі і людства, є елементарна підміна понять, тобто коли правдиву любов до ближнього підміняють безбожним гуманізмом... І знову, як і в попередній новині за 31.07.11р. Б. визачну роль у злочині мають так звані "лікарі", бо вони, бачите, без надії "...надіялися...". Попри виразне застереження Господа нашого, Ісусу Христа: "...без мене ж ви нічого чинити не можете!", вони "надіялися" зробити добро поза Добром..?! Гадюче поріддя! І після всього, вони ще мають нахабство заявляти, що не робили нічого протизаконного..?! А де ж той Закон, який мав бути написаний у їхніх серцях Творцем, щоб вони мали змогу розрізнити добро від зла?! На що ж вони надіялися...?

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

17.06.2011р. Б. / Вивішування червоних прапорів суперечить Конституції – рішення КС

Використання Прапора Перемоги під час офіційних заходів разом з Державним прапором України суперечить Конституції. Відповідне рішення Конституційного Суду України за зверненням Юрія Костенка оприлюднене сьогодні.

Як зазначається у рішенні суду, положеннями Конституції України визначено вичерпний перелік державних символів України, до яких належать Державний прапор, Герб, Гімн.

У своєму рішенні суд посилається на те, що Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, армії та флоту.

Також Конституційний Суд звертає увагу, що, відповідно до положень Конституції, положення щодо використання державної символіки під час офіційних заходів ухвалює не менш як дві третини від загального складу депутатів Верховної Ради. Натомість зміни від 21 квітня до Закону «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги» ухвалювалися меншою кількістю депутатів, ніж визначено, отже була порушена процедура.

Виходячи з викладеного, суд вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України, положення абзацу 6 статті 2 Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» від 20 квітня 2000 року щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги».

У рішенні також зазначається, що визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення, яке є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

За матеріалами: Радіо Свобода
Джерела:
Радіо Свобода

КРЕДО


"...суд вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України..."
Чесно кажучи аж дивно, що в тих суддів КС вистачило здорового глузду винести таке рішення щодо червоних ганчірок на честь "увічнення" чужої перемоги (читай: зміни окупації України)...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

03.06.2011р. Б. / Шабаш біля Десятинної церкви

Представник церкви підкотив на «мерседесі» й заволав: «Немєдленно прєкратіть фотографіровать!..» Навколо Десятинки влаштували провокацію, вважає академік Толочко…

Уже кілька днів поруч з фундаментом Десятинної церкви в Києві проходять мітинги різних громадських організацій і політичних сил… Вони виступають проти того, аби Московський патріархат завоював привілей будь-що будувати на залишках фундаменту чи навіть проводити богослужіння на місці легендарної київської церкви.

Підставою для таких побоювань стало те, що 25 травня пізно вночі поряд з фундаментом Десятинної церкви вивантажили будівельні вагончики. Люди, які приїхали на вантажівках, відмовилися показувати документи та проігнорували заборону міліції на роботу підйомного крана. Священик УПЦ МП заявив, що вагончики необхідні для початку будівництва Десятинної церкви…

У ЗМІ писалося, що належних документів ні на відтворення храму, ні навіть на цей дерев’яну каплицю немає.

***

Біля каплиці зібралася невелика кількість мітингувальників, які в гучномовці кричать: «Ганьба служителям Москви! Не дамо зруйнувати історію Києва!»

Із грубим порушенням правил дорожнього руху до купки людей підкочує чорний «Мерседес». Я його сфотографувала. З машини відразу вигулькнув суб’єкт із виглядом базарного бариги й попрямував до мене. Що, я, мовляв, тут роблю… Я відповіла, що живу у вільній країні і не зобов’язана першому-ліпшому звітувати про мету мого перебування на землях громади міста Києва.

Барига, очевидно, почуваючись тут хазяїном, заволав:

Ти, навєрно, с етімi бєснуватимі (показує на учасників акції проти захоплення землі Московською церквою). Валі отсюда, а то у тєбя рукі паотпадают, єслі єщьо раз тєбя тут увіжу. І ваабщє ти гаваріш па-рускі?

При цьому молодик так загрозливо наблизився до мене, що змушена була апелювати до міліції. Підійшла до двох юних міліціонерів, які стежать тут за порядком, представилася, поцікавилася, чи не могли б вони принаймні заспокоїти цю розбурхану особу. Вони відповіли, що якби він сказав щось більш погрозливе, то вони б утрутились, а так – він і сам їм не подобається, та що, мовляв, поробиш...

Барига тим часом підійшов до охоронця, який охороняє дерев’яну споруду, обидва поцілувалися.

Я продовжувала виконувати свою роботу. Та коли знову зробила знімок на мобільний телефон, барига-«цілувальник» раптом кинувся до мене, бризкаючи слиною, загорланив що зараз викине мій телефон.

– Немєдлєно прекраті фотографiровать, а то покажу…

Цього разу міліціонери відтягнули його в бік і щось прошепотіли на вухо… Він начебто заспокоївся.

Я запитувала, що він за один, проте ні люди в рясах, які торгували церковним приладдям (вони з баригою активно спілкувалися, навіть узяли в нього якісь ящики з машини), ні охоронець не відкрили цю «таємницю». Охоронець лише натякнув, що він з «церковної адміністрації». Священик о. Тарасій, який приїхав пізніше, впізнав цього «адміністратора» на знімку, сказав, що це їхній «прихожанин», проте ні імені, ні посади назвати за захотів.

Утім, це й не мало особливого значення. Цей барига загалом цілком відповідає усьому духові тих діянь, яка проводить на київській землі Московська церква.

Поки я чекала настоятеля храму (отця Гедеона Харона), якого так і не дочекалася, намагалася поспілкуватися з рядовими священиками, котрі торгували під їхнім храмом. Розмова не клеїлась. Я задала їм конкретне запитання, чи мають вони документи на встановлення тут якоїсь споруди. У відповідь почула таке. Мовляв, усе, що будується – походить від Бога, а ті, хто хочуть зруйнувати Боже творіння – то тими керує диявол.

Кажу їм, Україна багатоконфесійна держава, а вони «поправляють»: «Небагато конфесійна, а багатосектантська» (очевидно, себе до сектантських не відносять).

А ще один торгаш у рясі почав сипати прокльони – про те, що я хворітиму і хворітимуть мої діти.

***

…Підкочує ще один «мерседес» – з шкіряним салоном. З нього вийшов «божий чоловік» у цивільному, це отець Тарасій (другий в храмі після Харона). Отець Тарасій – такий собі щиголь комсомольського вигляду…

Розповів, що нині про жодне будівництво не йдеться, оскільки ще нема проекту, тільки затверджено концепцію (зведення Десятинної церкви, яку було зруйновано під час навали 1240 року і яку ніхто, звісно, не бачив)...

Про скандальні будівельні вагончики, які днями серед ночі встановили тут же на горі, писалося вже багато. Головний архітектор Києва Сергій Целовальник заявив, що їх нібито привезли для археологів, які тут працюватимуть. Проте о. Тарасій висловлює сподівання, що скоро «цими вагончиками користуватимуться їхня церква, оскільки в неї дуже багато потреб».

– Ви сподіваєтеся, що саме Московська церква «відроджуватиме» київську святиню?

– Так, ми на це надіємося.

– А чому саме Московська патріархія?

– Тому що ми вважаємо себе послідовниками князя Володимира, який будував цю церкву. І ми єдина канонічна (казьонна) церква в Україні.

– Але поки що у вас немає дозвільних документів…

– Зате є рішення суду та погодження від президента Ющенка щодо побудови цього дерев’яного храму. Проте який саме суд ухвалив таке рішення, він не пам’ятає. Та й погодження від Ющенка не знайшов (бо насправді його не було)…

– Але ж є й інші послідовники Володимира, котрі не мають відношення до Московського патріархату, – спробували зауважити ми.

– А чому Михайлівський Собор відбудували, і там служить Філарет? Ми б теж там хотіли молитися. Такі питання є і до інших конфесій.

Я поцікавилася в отця, звідки він дістав таку дорогу машину:

– Хіба ваша парафія дає такі прибутки, що ви можете собі дозволити «мерседес»?

– Ні, не дає. Це не моя машина. Мені як священику дали її в користування.

За словами Тарасія дерев’яна каплиця – це непросто церква, а цілий чоловічий монастир, і він має назву – «Десятинний чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці».

…Як не дивно, та про вагончики, які нібито призначені для архітекторів головний український архітектор, академік, директор Інституту археології Петро Толочко нічого не знає. Так він нам сказав.

– Ми маємо на Володимирській 3, свою базу, тому жодні вагончики нам не потрібні, навіть якби ми там проводили дослідження. Тому я не знаю, хто цю провокацію затіяв. Інститут археології давно запропонував, що можна лише музеїфікувати рештки фундаменту Десятинної церкви. Більше нічого робити там не можна. Це наша офіційна думка… І ще – жодної потреби в церкві біля Десятинки немає, оскільки поруч є Андріївська церква. Якщо комусь так хочеться молитися, то нехай іде туди. Бо якщо там буде лише одна конфесія, усі інші будуть незадоволені, і ми породимо ще один пункт нестабільності в державі.

Депутат Київради, голова постійної комісії з питань культури Олександр Бригінець теж нагадує, що відповідно до Венеціанської конвенції, яку Україна ратифікувала, забороняється відбудовувати історичні споруди, які невідомо як виглядали. Десятина церква якраз до таких і належить.

– Знаєте, я взагалі не знаю, чому порушується питання про якусь забудову, адже є закон – і крапка. Що ж до храмів, які відбудовувалися, то ми добре знали, як виглядали Михайлівський, Успенський собори, бо є фотографії. А про Десятинну навіть умовно ніхто не знає, яка вона була… На цьому місці археологи повинні провести свою роботу, не пов’язану з церквою. Упевнений, якщо такі дослідження відбудуться, то вчені доведуть, що Київ існує не 1530 років, а значно більше, тим паче що тут були й трипільські поселення… Тобто цей пагорб має цінність, яка значно виходить за рамки православного християнства. А якщо вже переходити в морально-етичну площину, то давайте згадаємо, що на цьому місці були різні храми, у тому числі язичницькі, потім – три церкви одна за одною, і всі вони були зруйновані. Чи є підстави говорити, що це те місце, де Бог хотів би бачити храм?! Може, ці всі, хто будували тут церкви, були нещирими християнами? І насправді Десятинна не була першою церквою в Україні, як це дехто стверджує, – це була перша кам’яна церква.

Коли я зателефонувала до професора архітектури, член-кореспондента Академії мистецтв України Лариси Скорик, аби поцікавитися її думкою щодо Десятинки, то почула купу емоцій… Пані Скорик ледве стримувалася, щоб не висловитися нецензурно:

– Я б вам сказала декількома нецензурними словами, але ж це незручно… Ситуація, яка склалася, – штучна, яка не має нічого спільного ні з правовим полем, ні з архітектурним, ні з проектно-будівельним законодавством в Україні й Києві зокрема. Якщо хтось там щось хоче будувати, то мене навіть не цікавить, хто про це заявляє. Господін Гедеон Харон (настоятель дерев’яної споруди біля Десятинки. – Авт.) чи будь-хто інший, хто там крутиться, жодного відношення не має до законних діянь. …Сьогодні навіть немає проекту, є дві принципово різні концепції (які обросли скандалом. – Авт.), а дорога від концепції до проекту може бути надзвичайно довгою. Хочу, щоб усі розуміли, що жодного погодження чи навіть натяку на це немає. І сьогоднішня ситуація – просто якась міфічна… Тільки в тому разі, коли археологи до кінця зроблять свою роботу, можна буде говорити про якийсь проект. Та цей проект не буде проектом відтворення Десятинної, бо ніхто не знає, як вона виглядала. Хіба сам Господь її відтворить… Але, гадаю, Богові ця ситуація теж противна. Це вже не раз доведено! Нагадаю, що ще Кучмі в 1998 році науковці, археологи довели, що ніяке відновлення неможливе, і він відмінив своє розпорядження. Він сказав, що буде лише музеїфікація та експозиція. Те саме було й при Ющенку… А зараз знову знайшлися бажаючі, котрі хочуть «відновити» неможливе.

Пані Скорик поділилася також своїм страхом перед Гедеоном:

– Чесно скажу, що боюся цього Гедеона Харона. Може, не те, що боюся, а вважаю його неадекватним, а з неадекватними не можу вести жодних бесід. А за цим Хароном ходять усі ці старі з хоругвами, різномасті кликуші, люди з якимись несамовито фанатичними очима, які самі не знають, чого хочуть, бо батюшка велєл. Я вважаю, що це середньовічне мракобісся.

Як не дивно, та речнику УПЦ МП отцю Георгію теж видається провокацією те, що відбувається. Складається ситуація, коли офіційна митрополія нібито не в курсі, що діється в її парафіях. Каже, що офіційна позиція їхньої церкви – там має бути музей. Проте від своїх планів справляти там богослужіння УПЦ МП не відмовляється.

– Вважаю, церква має опікуватися цим місцем разом з державою. Зробити музей, але також проводити богослужіння у храмі над музеєм чи поруч.

На запитання, чому саме Московська патріархія має там служити, речник МП відповів:

– Не Московський патріархат, а Українська православна церква (ПЦвУ МП), яка існує тут з часів хрещення Русі (.!?). Греко-католицька церква з’явилася 400 років тому, Київський патріархат – на початку 90-их, Автокефальна – на початку ХХ століття, і єдина церква, що веде свою історію з часів князя Володимира – УПЦ. Тому вважаємо, що ми єдині маємо право, і не треба його політизувати. І я не чув якихось заперечень з боку інших церков.

Тут отець явно трішки злукавив, бо, як відомо, представники буквально всіх конфесій виступають проти, щоб там тусувалася лише УПЦ МП.

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав вважає, що сьогодні відбувається знущання над фундаментом Десятинної церкви:

– Усе, що діється навколо фундаменту Десятинної, нас надзвичайно турбує, перш за все як кожного свідомого громадянина України. Тут є кілька причин… Ідеться про ту церкву, яка фактично була побудована ще до розколу, великої схизми, яка настала між Західною і Східною церквою, тобто йдеться про церкву, яка була свідком єдиного християнства і єдиної помісної церкви в Україні. Друге – це був перший кафедральний храм Київської Русі після її хрещення, який збудував сам хреститель України Володимир Великий. З огляду на це, як і щодо Софії Київської, до питання Десятинної церкви потрібно підходити з точки зору чутливості всіх церков, які є спадкоємницями Володимирового хрещення. Тобто йдеться про всі конфесії в Україні. Тому надання можливості вести богослужіння тут лише одній із сучасних конфесій – викличе такі ж дискусії, як, наприклад, передача Софії Київської тій чи іншій конфесії. Це основні причини, чому будь-яке знущання над фундаментом Десятинної церкви відгукується в серці кожного українця, який себе вважає спадкоємцем Володимирового хрещення… Я б не хотів коментувати те, що лунає від тих, хто каже, що лише вони мають право. Вважаю, потрібно відходити від таких стереотипів і такого церковного ексклюзивізму, якщо ми хочемо будувати мир в Україні.

Ксеня Лесів

Фото автора і УНІАН

Джерела:

УНІАН

По-перше: вочевидь, блаженніший владика Святослав не знає, що УГКЦ, на думку єрархії ПЦвУ МП, не належить до Церков "Володимирового хрещення"...

А по-друге: Святий Рівноапостольний князь Володимир Великий не хрестив Київську Русь, а тільки одержавлював християнство в Русі, оскільки християни на той час вже мешкали на її території і не тільки якісь невідомі поодинокі особи, а навіть єрархічно, бо два єпископи брали участь у Першому Вселенському Соборі в Нікеї (325р)...

І висновок, або наш патріарх перебуває в таких речах у невіданні, або свідомо воліє мовчати, щоб, бува, когось не образити правдою...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

31.05.2011р. Б. / Яке відношення Московська патріархія має до Десятинної церкви?

Яке відношення Московський патріархат може мати до церкви, збудованої за півтора століття до першої згадки селища Москва, за 300 років до зародження Московського князівства і за 600 років до утворення Московського патріархату?

Десятинна церква була колосальним храмом для всієї Східної Європи, адже тоді церкви, якщо вони будувалися, були розміром з кімнату.

У цій церкві було поховано великого київського князя Володимира Великого з його дружиною візантійською принцесою Анною. Там же зберігалися мощі княгині Ольги, перенесені туди Володимиром.

У церкві покоїлися мощі святого Климента Римського, відомого тим, що наприкінці I століття нашої ери його заслали в Херсонес, де його замучили язичники за християнську віру. Перед церквою також стояли дві велетенські мідні статуї коней, вивезені Володимиром із захопленого київським військом Херсонеса.

Під час монголо-татарської навали в 1240 році Десятинна церква була останнім укріпленням киян, якими керував воєвода Данила Галицького Дмитро.

Як пише Плано Карпіні – посол Папи Римського – до монгольського хана, у 1245 році кияни вважали своїми князями Данила Галицького та його брата волинського князя Василька, а мешканці територій від Волині до Києва виказували шану послам цих князів.

Ідеологія євразійства, взята на озброєння нинішній Кремлем, прямо стверджує, що Росія є спадкоємцем Монгольської імперії.

А якщо згадати, що упродовж свого Середньовіччя Москва була васалом держав, котрі вийшли з Монгольської імперії, то яка вимальовується картина?

У цьому світлі намір віддати саме Московському патріархатові місце Десятинної церкви є особливо блюзнірським.

На прикладі Печерської та Почаївської лавр, а тепер і Десятинної церкви, проглядається мета прозелітизму залежного від Кремля Московського патріархату в Україні – "застовпити" собою місце найбільших святинь українців, щоб використати їх у політичних інтересах Москви.

Або, на крайній випадок, ці святині дискредитувати, щоб вони не стали джерелом української солідарності.

Нам хочуть імперськими муляжами перекрити шлях до духовності, використати духовні скарби народу України йому ж на шкоду.

На жаль, окремі церкви в Україні ризикують перетворитися на цілковитий політичний муляж. Як стверджував депутат Святослав Олійник, біля Десятинної церкви один зі священників у відповідь на зауваження депутата українською мовою сказав йому: «Ты тут не шокай человеку с бородой».

Ось як усе просто: іноземець відростив бороду – і вже можна забирати в українського народу його духовні цінності.

Я знаю ситуацію, коли в Білоцерківському районі в село прислали священика УПЦ МП, щойно відставленого військового моряка з Росії, усієї релігійної освіти у якого – тримісячні курси.

Слід відзначити, що Десятинну церкву імперія вже "відновлювала" у 1828 – 1842 роках в імперському московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. Парадокс: елементи шатрової монголо-татарської архітектури, засвоєної Московією, були змуровані на руїнах Десятинної церкви, зруйнованої монголо-татарами.

Примітно, що Київський патріархат ще у 2004 році заявив про свій намір отримати право на відродження Десятинної церкви. Тому рішення провокує вкрай серйозний міжконфесійний конфлікт у серці столиці.

Рішення "української" влади надати перевагу одній конфесії не лише цілковито безглузде. Це ще є відвертою дискримінацією за релігійною ознакою. Адже за всіма наявними соціологічними опитуваннями, кількість віруючих Київського патріархату в Україні більша за кількість віруючих Московського.

Що ж стосується наявних опитувань щодо столиці України, то ситуація ще більш разюча. За даними соціологічного опитування, проведеного в Києві “Українським демократичним колом” у 2011 році, половина киян (49,8%) є прихильниками Української православної церкви Київського патріархату, послідовниками ж Української православної церкви Московського патріархату назвали себе 16% киян, Української автокефальної православної церкви – 5,1%.

Навіть за даними російської компанії ФОМ-Україна, кількість віруючих Київського патріархату в Києві майже в три рази перевищує кількість прихожан Московського патріархату.

Ситуація така, що Московському патріархатові доводиться домальовувати своїх прихожан фотошопом, як це нещодавно сталося в Харкові. Хоча, як писали ЗМІ, золоті годинники у ієрархів справжні.

І ще питання: чи може добрий пастир кликати свою паству туди, де її знищували мільйонами?

Московський патріархат завдяки своїй антиукраїнській політизації вже пройшов унікальний шлях – перетворився на релігійну меншість в умовах кількісного переважання храмів. Церква Христова – це люди, а не стіни.

По суті, заради цьогохвилинних імперських вигод відбувається руйнування речей, які мають колосальне духовне значення для зв’язків між народами.

Щойно політики замацали до непристойності Свято Перемоги, святе для більшості українців. Тепер ось Десятинна церква... Схоже, ініціатори цих речей навіть не усвідомлюють, які можуть бути колосальні наслідки їхніх діянь у довгостроковій перспективі.

Звичайно, таке використання православ’я надзвичайно шкодить і церкві, і вірі в Україні.

Сподіваюся, що якась частина ієрархів УПЦ МП все ж розуміє свою міру відповідальності.

Олександр Палій, історик, політолог
Джерела:
УНІАН

Мандрівники Христа Царя

22.05.2011р. Б. / Янукович підписав скандальний закон про червоні прапори

20 травня президент Віктор Янукович підписав закон про порядок офіційного використання копій прапора Побєди. Віднині червоний прапор може підніматися на флагштоках поряд з державним прапором України.

"Президент підписавши 20 травня 2011 закон України "Про внесення змін до закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" про порядок офіційного використання копій прапора Побєди", - повідомляє прес-служба глави української держави.

"За результатами правової експертизи вищезгаданого закону Кабінет міністрів України і Міністерство юстиції України висловилися за його підписання", - підкреслюється в повідомленні.

Як повідомлялося, парламент 21 квітня ухвалив закон про використання копії прапора Побєди під час святкування 9 травня.

5 травня голова ВР Володимир Литвин підписав документ і направив його на підпис президенту. Після цього стало відомо, що закон був направлений на експертизу до Міністерства юстиції.

Законом встановлюється порядок офіційного використання прапора Побєди. Прапор Побєди трактується в документі як "символ перемоги радянського народу, його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни".

Відповідно до закону, зовнішній вигляд копій прапора Побєди має відповідати виду штурмового прапора 150-й ордена Кутузова другого ступеня Ідріцької стрілецької дивізії.

Закон також встановлює порядок використання прапора Побєди біля Вічного вогню, могил невідомого солдата і невідомого матроса, а також під час урочистих заходів, присвячених Дню Побєди.

Нагадаємо, ухвалення Радою закону стало причиною заворушень 9 травня у Львові, де через публічне розгортання червоного прапора з нагоди Дня Перемоги виникли масові зіткнення.

Читайте також:

У ПР впевнені, що червоний прапор - не символ СРСР
Тягнибок: по Львову з червоними прапорами ніхто ніколи не ходив
На Хрещатику червоний прапор несли попереду державного
Червоні прапори обійдуться Україні в 30 мільйонів

Джерело:

ТСН

"Президент підписавши 20 травня 2011 закон України "Про внесення змін до закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"

Це ж треба до такого плінтуса опустити себе й всю українську націю, яка чи не найбільше постраждала у роки ІІ-ї Світової Війни від ДВОХ ІМПЕРІЙ ЗЛА, вигадати та запровадити в життя такий святотатський ЗАКОН. Вони, ці ідіоти від влади, назвали ДЕНЬ ЗМІНИ ОКУПАЦІЇ - ДНЬОМ ПОБЄДИ!?

Ну, переконайте мене хто-небудь, що "наш" президент Віктор Янукович не хворий на всю душу й голову ІДІОТ (читай переклад з грецької) чи САТАНІСТ. Бо чи міг би християнин при здоровому розумі піти свідомо й добровільно на цей, жахливий своїми наслідками для всіх українців, нахабний злочин? Чи міг би він плювати в обличчя Тому, Хто за нього страждав, помер і воскрес? Чи міг би він свідомо чинити зло і беззаконня? Чи міг би він, той православний християнин, своїм життям служити сатані, батькові усієї брехні?

Янукович і К (ПР) роблять все, щоб потрапити до пекла і щоб нащадки їх прокляли, бо перекрувши правду - на брехню, вони зневажили не лише нас, живих українців, але й тих, хто протягом століть боровся проти всіх ворогів за незалежність України.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.