Папський удар по секуляризованій Європі - Antemurale Christianitatis
Візит Святішого Отця Бенедикта ХVІ до Хорватії став неприємним ударом для європейських любителів секуляризації. І вони цього не приховують, фактично піднявши істерію у світових ЗМІ довкола цієї події. Агенція «Reuters» напряму охарактеризувала кульмінацію цього візиту – проповідь Святішого Отця на Загребському іподромі, як залп по європейському антикатолицизму і християнофобії.
Світові ЗМІ зрідка приділяють папським візитам увагу, а ще рідше таку увагу. В чому річ? Чому увага світових ЗМІ зосередилась на маленькій країні з населенням у 4,5 млн. і без великих покладів нафти чи природнього газу? Чому так прискіпливо ЗМІ аналізують ситуацію в країні, яка, попри успішні реформи і високий рівень життя та розвинуту демократію, відкриті кордони з ЄС, ніяк не може потрапити до Євросоюзу, на відміну від відсталих Румунії і Болгарії?
Хорватія дійсно маленька країна, яку українці здебільше знають, як туристичний рай – дивовижно чисте та голубе Адріатичне море, всіяне тисячами островів, морські пляжі прямо в соснових лісах, п’янкий запах лаванди, розмарину, сосни та медитеранських трав, чарівні Плітвіцькі озера, які тисячами водограїв переливаються одне в одне, водопади річки Кирки, суворі скелі Велебіту. І цього не заперечиш. Недармо хорвати люблять іноземцях повідати байку про те, як Бог ділив народам їхні землі, а хорват та ізраїльтянин, як завжди, запізнилися. Тоді Господь у своєму милосерді до пізнього хорватського Івана та Авраамового потомка дав кожному по невеличкому кавальчику землі, які був залишив для Себе.
Але краса чи геополітичне розташування Хорватії не є її основними надбаннями. Хорватський народ, рано втративши свою державність, через так «милу» українському серцю незгоду, вимушений був постійно боротися і проти зажерливої Венеції, і проти хижих Турків; постійно опиратися спробам італізації, германізації, турцизації, мадяризації, сербізації; але і одночасно довгий час собою прикривати Європу від турків, які з Балкан просувалися на Європу. За геройську оборону перед мусульманськими завойовниками Папа Лев Х далекого 1519 року назвав Хорватію «Antemurale Christianitatis» - захисним муром християнства.
Вже від самих початків християнства хорватський народ плекав особливу прив’язаність до Католицької Церкви і до Наслідників св. Петра. І багато історичних фактів це підтверджують. Але і Церква стала для гнаного народу матір’ю, яка його боронила перед денаціоналізуючим впливом завойовників, чи «друзів», до яких хорвати добровільно приєдналися. Як жартують самі хорвати, своє хорватство вони приймають народженням, а католицьку віру всмоктують з молоком матері. Уся історія хорватського народу проходить під гаслом: «Бог і хорвати!», а боротьба - «За Чесний Хрест і золоту свободу!» Навіть у часі протестантської Реформації не косила протестантська пошесть хорватську шляхту, а, навпаки, саме ця шляхта очолила боротьбу за католицьку віру. Тогочасний правитель Хорватії – бан Тома Бакач Ердеді, на домагання мадярів допустити поширення протестантизму в Хорватії відповів словами: «Королівство королівству не приписує законів. І, хоча під турецькими ударами з колись славного Хорватського королівства залишились тільки залишки залишків, у нас іще є три ріки: Сава, Драва і Купа. Нехай приходять ті нововіри – ми навчимо їх плавати!» А пасивний та активний опір хорватських католиків югославському комуністичному тоталітаризму, який знайшов своє найкраще утіловлення у мученику блаженному Алойзу Степінцу, назавжди золотими літерами залишиться вписаний до книги історії Христової Церкви. Тай у 90-х роках ХХ століття, коли Хорватія кривавила під ударами сербських агресорів, хорвати більше розраховували на Божу допомогу, як на силу зброї, якої не мали, чи на допомогу Європи, яка, склавши руки, бездіяльно спостерігала криваву драму сербських злочинів в Хорватії, Боснії і Герцеговині.
Католицька Церква і по сьогоднішній день має великий вплив на хорватське суспільство і хорватський народ та втішається незаперечним авторитетом серед переважної більшості хорватів. Такий стан речей не може бути приємний європейським секуляризаторам. Але саме такий стан речей дає можливість Святішому Отцю розраховувати на підтримку хорватського народу. Саме тому євро-чиновники поставили до Хорватії умови до членства в ЄС, які не ставилися перед жодною країною. Мати в складі ЄС 4 млн. відданих католиків не дуже хочеться тим, хто потерпів у католицьких країнах ЄС поразку, не зломивши опору європейських католиків, не змігши викинути розп’яття ні з іспанських, ні з італійських шкіл, не зумівши накинути гомо-«шлюби» австрійцям і отримавши відчутний удар мадярською Конституцією.
Та радість і теплота, з якою хорвати дочекали візиту Архипастиря Католицької Церкви і прийняли в ньому участь, та любов, яка постійно оточувала Святішого Отця, дає підстави сподіватися, що цей народ не зречеться своєї багатовікової вірності Римському Апостольському Престолові.
Очевидно, свідомий євро-скептицизму хорватів, Святіший Отець просив хорватський нарід не опиратися вступові до ЄС, а навпаки увійти до цієї інституції, щоб своїм прикладом розбудити приспане європейське християнство: «Не бійтеся вступу в ЄС, ви там маєте місію». Сім’я – основна цеглина Церкви. Без здорової сім’ї не буде і здорової Церкви. І це виразно у своїй проповіді 5 червня цього року на Загребському іподромі наголосив Святіший Отець Бенедикт ХVІ. Папа не просто вкотре наголосив на важливості християнської сім’ї, він охарактеризував її, як знак Божої присутності у світі: «Кожному добре відомо, що християнська сім’я є особливим знаком Христової присутності і любові, і що вона не може бути чимось замінена.
Блаженний Іван Павло ІІ твердив, що християнська сім’я покликана живо і відповідально співдіяти у вибудовувані Церкви та мусить ставити саму себе на служіння Церкві». Властиво у християнському свідченні і протистоянні гріху бачить Святіший Отець місію християнської сім’ї у теперішньому секуляризованому суспільстві. «Сьогодні, Богу дякувати, багато християнських сімей розвивають свою свідомість про своє місійне покликання та серйозно ангажуються у свідчені за Господа Ісуса Христа. У нинішньому суспільстві більше, ніж будь-коли, нагло потрібна присутність взірцевих християнських сімей. Мусимо, нажаль, константувати, що, особливо в Європі, шириться секуляризм, який живого Бога відпихає на узбіччя і пришвидшує ростуче роз’єднання сім’ї. Абсолютизується свобода безвідповідальності. Як ідеал пропонується індивідуальне благо через використання матеріальних дібр і поверхневих досвідів, не враховуючи якість людських взаємин і найглибших людських цінностей. Любов зводиться до сентиментального почуття і задоволення інстинктивних поривів, без прагнення створити тривали взаємозв’язок і без відкритості життю. Ми покликані протиставитись цьому менталітету. Окрім проповіді Церкви, дуже важливим є свідчення та ангажованість християнських сімей, ваше конкретне свідчення, особливо як підтвердження недоторканості людського життя від зачаття аж до його природнього кінця, про унікальну і не заміниму цінність сім’ї, заснованої на шлюбі і потребі законів, які би допомагали сім’ї у завданні народження і виховання дітей. Дорогі сім’ї, будьте відважні! Не дайтеся спокусити цьому секуляризованому менталітетові, який пропонує грішне співжиття, як приготування до шлюбу, або навіть і замість шлюбу! Покажіть свідченням свого життя, що можливо, як Христос, любити без резерву, і не бійтеся здійснювати визнання перед іншою людиною». Ця прокламація Святішого Отця є закликом не лише хорватським сім’ям, але й кожній католицькій сім’ї.
Будучи в Хорваті Папа не лише закликав сім’ї буди місіонерами, але й також звернувся до 50-тисячного зібрання молоді зі закликом жити активним християнським життям: «Дорога молоде, вкоріненні в Христі, ви зможете в повноті бути собою. Як ви вже це знаєте, на цій темі я побудував своє послання молоді напередодні Всесвітнього дня молоді в Мадриді, відштовхуючись від потужного вислову св. Павла: «Вкоріненні і вбудовані в Христі, утверджуйте свою віру» (Кол. 2, 7). Зростаючи у приятельстві з Господом через Його слово, Євхаристію і приналежність до Церкви, з допомогою ваших священиків, ви зможете всім свідчити радість зустрічі з Ним, Який є завжди з вами і кличе вас, щоб ви жили в любові і твердій надії. Господь Ісус не є Вчитель, який обманює своїх учнів – Він ясно каже, що йти за Ним вимагає особистої активності й особистих жертв, але виплачується! Дорогі молоді приятелі! Не дозвольте, щоб вас спокусили обіцянки легкого успіху, спосіб життя, який віддає більше уваги зовнішньому вигляду, аніж внутрішньому змісту. Не піддавайтесь спокусам повністю покластися на те, чим володієте, на матеріальні речі, зрікаючись ходу за Істиною, яка йде далі, подібно до небесної зорі, куди вас Христос бажає привести. Дозвольте, щоб вас повели Божі висоти. У період вашої молодості підтримає вас свідчення численних Христових учнів, які жили у своєму часі, носячи Євангеліє у своєму серці».
І це не могло пройти повз вуха європейських секуляристів непоміченим. Не могли вони не помітити, що Святіший Отець гостро засудив три великих тоталітаризми ХХ століття – фашизм, нацизм і комунізм, вказавши на геройську особистість – мученика трьох тоталітаризмів – блаженного Алойза Степінца. Тому і посягнули ЗМІ за старою комуністичною брехливою пропагандою, щоб вимазати брудом своїх вигадок святця, якого ніякий тоталітаризм не міг зламати, а очевидно, що не зламав би і новітні секулярно-ліберальний європейський тоталітаризм, який все більше набирає обертів.
Нести Христа секуляризованому ЄС – місія велична, алей тяжка. І саме такою Святіший Отець бачить специфічну місію хорватів в цій наднаціональній інституції. Колись у VІІ столітті, коли у Аравії почав свою проповідь Мухамед, Боже провидіння вивело частину хорватського народу з теренів пізнішої Галицько-Волинської держави. І оселило на теренах сучасної Хорватії і саме на цій лінії Галичина-Хорватія іслам розбився об християнський спротив. В теперішньому часі цілком можливо, що Боже провидіння на цій же ж лінії готує поразку європейському секуляризмові.
І хорватський, і український католицизм пройшли випробуваннями найгіршими тоталітаризмами в історії людства, скріплені такими випробуваннями і вкорінені в національній свідомості, вони мають ту вітальну силу християнства, яка може дати ефективну відсіч європейському секуляризмові.
Як зауважили хорватські ЗМІ, в часі вильоту папського літака, по завершеню страшної грози, над Загребським летовищем розкинулась веселка. Святе Письмо називає веселку вічним знаком Божого Союзу з післяпотопним людством (див. Бут. 9,14-16). Хочеться вірити, що Бог потвердив союз між Папою і хорватами. Хочеться вірити що після шкальної бурі секуляризму, антикатолицизму, християнофобії європейські народи повернуться до Союзу з Богом, Союзу миру і спасіння.
Джерело:
Мандрівники Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар