Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 14 червня 2011 р.

14.06.2011р. Б. / Унії були спробами примирити та поєднати різнообрядові та різнокультурні церковні спільноти, – історик

о.д-р Юрій

Унії були спробами примирити та поєднати різнообрядові та різнокультурні церковні спільноти, – історик

Східні католицькі Церкви мають власну богословську та церковно-історичну місію – показати Сходові та Заходові на позитивних приклад, що унійна ідея – це велика ідея рівноправності християнських культурних традицій.


Таку думку висловив о. д-р Юрій Аввакумов, професор історії богослов’я Католицького університету Нотр-Дам (США), декан Гуманітарного факультету УКУ (2007-2009). 9 червня прочитав лекцію «По той бік «уніятизму»: Унійність у контексті європейської історії та богословської думки». Цією подією кафедра церковної історії УКУ започаткували програму щорічних Меморіальних лекцій імені св. Йосафата Кунцевича.


Юрій Аввакумов додав, що Східні католицькі Церкви повинні також показати світові на позитивних прикладах ідею визнання чужої церковної культури рівноцінної власній, ідею багатообразності обрядових традицій у християнстві і нарешті ідею збереження цих культурних традицій у рамках Вселенської Католицької Церкви.


У рамках лекції відбулася також презентація українського видання монографії о. Юрія Аввакумова «Витоки унійного богослов’я. Проблема церковної єдності в обрядових дискусіях між Римом і Константинополем в XI–XIII ст.», видавництва Українського католицького університету.


Про причини та актуальність такої праці автор говорить так: «Термін «Унійні Церкви» має негативне історичне забарвлення – ніби такі церкви з самого початку мали якусь вроджену ваду, що спричинило їх неправильний розвиток надалі. Тому богослов’я та історичний досвід Східних Католицьких Церков мають для сьогоднішнього екуменічного богослов’я нібито виключно негативне значення, вони демонструють як не потрібно шукати християнської єдності. Саме така точка зору, яка ще при зародку намагається позбавити греко-католиків права на власну позитивну богословської традицію (і котра побутує не лише на Сході Європи, але й у багатьох римо-католицьких та протестантських колах Заходу) була для мене поштовхом, щоб піти на пошуку правдивої богословської ідеї, котра стала однією з історичних основ Унії – возз’єднання латинської Церкви і Церков візантійської традиції», – розповідає історик.


Такий пошук привів дослідника до доби Середньовіччя, коли сталися ключові та дотепер не вилікувані конфлікти між Римом і Константинополем, а також відбулися перші спроби примирення, возз’єднання, унії. Власне результати цього пошуку науковець спробував викласти та систематизувати у книзі «Витоки унійного богослов’я. Проблема церковної єдності в обрядових дискусіях між Римом і Константинополем в XI–XIII ст.».


«У своїй праці я намагався показати непересічне значення правдивого унійного богослов’я, яке було сформульоване у XII-XV ст., для богословської, філософської і в деякій мірі соціологічної проблематики нинішньої епохи. Вражає, як прискіпливо у Середньовіччі люди ставились до проблем обрядового характеру – який хліб вживати при Євхаристії, яке вино тощо. Такі проблеми сьогодні не викликають ні зацікавлення, ні емоцій. Тому історик на якомусь етапі має зрозуміти своїх попередників – минуле не має стати антисучасністю, а співрозмовником сьогодення», – вважає о. Юрій Аввакумов.


Тому на думку історика, обрядові суперечки були віддзеркаленням значно ґрунтовніших і важливіших для Церкви проблем: інкультурації Євангеліє та єдності віри у розмаїтті культур. «Унійний метод подолання конфлікту культур в кінцевому результаті був закликом до толерантності і сприяв виникненню культурного плюралізму у Європі – в одній вірі і у різноманітності обрядів», – наголосив професор.


Дослідник стверджує, що унійне богослов’я було чи не найпершою спробою християнської думки запропонувати модель церковної єдності, у якій еклезіальна реальність перетворюється з монолітної структури у багатокультурну спільноту помісних Церков. «Таким чином, унії були спробами примирити та поєднати різнообрядові та різнокультурні церковні спільноти, тому обрядова проблематика – це серце унійної ідеї. Саме у культурно-обрядовій сфері унійна ідея стала новим словом в історії християнства», – підсумував о. д-р Юрій Аввакумов.



Довідка.

Щорічні Меморіальні лекції імені св. Йосафата Кунцевича – проект кафедри церковної історії УКУ. Меценатом цього проекту став Ростислав Мерунович з Австралії. Щороку доповідачами лекції будуть провідні світові історики та богослови, котрі замаються дослідженнями унійної проблематики.

Немає коментарів:

Дописати коментар