Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 20 жовтня 2013 р.

20.10.2013р. Б. / Папа: зрілість віри пізнається за вмінням ділитися нею

місійний розарій
«Віра — це безцінний дар, даний Богом, який відкриває наш розум для того, щоб ми могли Його пізнавати та любити». Про це Папа Франциск нагадує у своєму першому посланні з нагоди Всесвітнього дня місій, який Католицька Церква відзначає, починаючи від 1927 року, в передостанню неділю жовтня. Цього року відзначення припало на 20 жовтня, і воно також збігається з останнім етапом Року Віри.
 
Святіший Отець нагадує: віра не є даром, що призначений для небагатьох, вона — для всіх. «Всі, — читаємо у посланні, — повинні мати змогу пізнати радість від відчуття, що ми люблені Богом, радість спасіння! Віра є даром, який не можна затримувати для себе, ним слід ділитися. Коли ж ми хотітимемо затримати його лише для себе, то будемо ізольованими, безплідними, хворими християнами». 

За словами Вселенського архиєрея, християнська спільнота може вважатися зрілою, «дорослою», тоді, коли «визнає віру, з радістю її служить у літургії, живе милосердною любов’ю і невпинно звіщає Боже слово, виходячи на межі своєї огорожі», щоб нести віру у найвіддаленіші околиці, особливо, до тих, «які ще не мали нагоди пізнати Христа». Зрештою, саме здатність передавати віру іншим є підтвердженням її стійкості. 

Папа зазначає, що Рік Віри, проголошений з нагоди 50-річчя початку ІІ Ватиканського Собору, є спонукою для того, щоб уся Церква «оновила усвідомлення своєї присутності в сучасному світі», своє завдання між народами. Адже «місіонерськість» не є питанням лише географічних територій, але також справою народів, культур, людських осіб, тому що «кордони віри» проходять не тільки через місця та людські традиції, а й через серце кожної людини. У цьому контексті Глава Католицької Церкви закликає «єпископів, пресвітерів, пресвітерські й душпастирські ради, кожну особу та групу, яка має відповідальність у Церкві» у душпастирських і формаційних програмах, відповідним чином наголошувати на місіонерському вимірі, усвідомлюючи, що їхня апостольська праця неповна, якщо не включає наміру «свідчити Христа перед лицем усіх народів». 

Святіший Отець зазначає, що справа євангелізації часто зустрічає перешкоди не лише «зовні», а й «усередині» церковної спільноти. Іноді надто слабкими є «запал, радість, відвага та надія» у звіщенні Христової благовісті. Подекуди побутує думка, що нести Євангеліє означає порушувати свободу іншої людини. У цьому контексті Папа Франциск нагадує повчання одного зі своїх попередників, Слуги Божого Павла VI. В енцикліці «Звіщення Євангелія» цей Папа повчав, що помилкою було би «накидати щось сумлінню наших братів», натомість «пропонувати цьому сумлінню євангельську істину та спасіння Ісуса Христа», з повною ясністю та шануючи вільний вибір, який воно зробить, є, навпаки, «вшануванням цієї свободи». 

Тож далі у посланні звернено увагу на те, що притаманні нашій епосі мобільність і полегшення комунікації завдяки новітнім технологіям викликали перемішування народів та їхнього досвіду. Цілі родини переміщаються з одного континенту на інший… Нерідко охрещені віддаляються від віри, і вже самі потребують бути євангелізованими. Не слід забувати про існування значної частини людства, якої ще не досягла Добра Новина. Усе це, за словами Святішого Отця, робить ще невідкладнішим завдання «відважно вносити у кожну дійсність Христове Євангеліє, яке є звіщенням надії, примирення, спільності, звіщенням близькості Бога, Його милосердя, спасіння, звіщенням того, що могутність Божої любові здатна перемогти темряву зла». 

Папа знову нагадує, що Церква «не є спілкою з надання допомоги, підприємством, неурядовою організацією, але — спільнотою осіб, натхнених дією Святого Духа», які живуть зустріччю з Ісусом Христом і прагнуть поділитися цією глибокою радістю, досвідом спасіння. Одним із головних принципів євангелізації, підкреслює Єпископ Рима, є її церковність. Не можна проголошувати Христа без Церкви, написав Папа, зазначаючи, що із з’єднання з Церквою випливає також і сила місіонера. Франциск також підкреслює потребу проголошувати Євангеліє в нашу епоху, позначену різноманітними кризами. Людина наших часів потребує надійного світла, яке освітить її дорогу. Таке світло може дати тільки зустріч із Христом. 

З окремими словами подяки й заохочення Святіший Отець звертається до місіонерів та місіонерок, душпастирів, богопосвячених осіб і мирян, які, відгукнувшись на Божий поклик, залишають батьківщину, щоб служити Євангелію. Але Папа також звертає увагу на те, що так звані «молоді Церкви», своєю чергою, можуть стати джерелом відновлення віри у «Церквах давньої традиції», вносячи до них свій ентузіазм та радість. 

У своєму посланні на Всесвітній день місій Папа Франциск згадує також християн, які по різних регіонах світу мають проблеми з відкритим сповідуванням своєї віри. Папа називає їх відважними свідками, які з апостольською витривалістю зносять нині сучасні форми переслідувань. Дехто навіть ризикує життям, аби дотримати вірності Євангелію Христа, —пише Святіший Отець, нагадуючи, що сьогодні Церква має більше мучеників, аніж у перші століття християнства з усіма їх кривавими переслідуваннями.
 
За матеріалами: Радіо Ватикану,   papiez.wiara.pl

Джерело:   КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар