Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 6 березня 2012 р.

06.03.2012р. Б. / Антихристиянська політика Обами дестабілізує Захід?



Так як очі світу були прикуті і залишаються прикутими до РФ і виборів там президента, так очі багатьох християн світу і цей тиждень залишалися прикутими до США. Там і надалі триває боротьба за право на віросповідання між адміністрацією президента Обами і католицькою громадою Америки. Попри зростаючий  тиск громадськості, ультраліберальна адміністрація американського президента, якого в дитинстві виховував ґей-транссексуал, принаймні так виглядає, не збирається йти католикам на зустріч.

Минулого тижня стало відомо про те, що більше 500 ректорів університетів, академіків та релігійних лідерів підписалися під заявою щодо політики президента США Барака Обами. «Недопустимо» – таку назву носить лист, в якому засуджується запланована зміна до законодавства у сфері страхування. В опублікованому 14 лютого листі, запропонований адміністрацією президента компроміс названо «дешевим бухгалтерським трюком», який ображає католиків, протестантів, східних православних християн, євреїв, мусульман та інших віруючих. Кількість осіб, що поставили свій підпис під заявою постійно збільшується. Кардинал Тімоті Долан, Архиєпископ Нью-Йорку і Глава єпископату США, приєднався до цієї групи релігійних та політичних діячів.

Як це неймовірно не виглядає, але країна розвинутої демократії – США, завдячуючи дивовижній політиці президента Обами, найближчим часом може стикнутися з масштабними протестами не лише американських католиків, але ширшого загалу.

Так Америка, яка вигадала політику супертолеранції усіх і кожного, окрім християн – політичну коректність – сама може стати жертвою власної вигадки. Політика політкоректності, замість того, щоб цементувати американське суспільство, загрожує стати причиною серйозного розколу того само суспільства. Свого часу американські антропологи після ІІ Світової війни пропагували щось на кшталт комуністичного інтернаціоналізму: народи і нації у найближчих 50 років перестануть існувати. Ці помилкові погляди стали ідеологічною платформою діяльності американських адміністрацій, що призвело до вибуху етнічної нетерпеливості у США в 60-их роках ХХ століття. Ці етнічні заворушення мало не коштували Америці серйозної дестабілізації.

Сучасна політика політичної коректності – ідеологія постмодерного суспільства, знову ж таки інавгурована американськими антропологами. Вже зараз ця теорія піддається дуже серйозній критиці у науковому середовищі. Плоди ж її радше подібні до наслідків сп’яніння чи божевілля.

Син відомого протестантського проповідника Біллі Грема Франклін влучно охарактеризував політкоректність, як божевілля: «Одна з найбільш зловісних і страшних небезпек для нашого суспільства сьогодні ховається в двох смертоносних буквах – PC (a political correctness). Я говорю про політкоректність – повальне і божевільне прагнення не ображати нікого (окрім, зрозуміло, християн). Воно заразило наші школи, уряд, університети та бізнес, не залишивши місця для моральних абсолютів і владної істини Писання. Замість цього політкоректність вимагає терпіти що завгодно, лише б це потурало безбожним цінностям плюралізму. Віруючих відтісняють на узбіччя життя і навіть переслідують».

Такий стан речей в американському суспільстві не може не викликати занепокоєння, не лише заради простої солідарності з християнами США, але й з причини того, що США і надалі продовжують бути чи не найвпливовішою державою світу і їх приклад наслідують багато країни.

Західні демократії продовжують недобачати найпростіший факт – більшість їхніх громадян усе ще є християнами і готові боротися за своє природне право сповідувати власну релігію. Утиск християн у країнах західної демократі загрожує дестабілізувати усю західну цивілізацію, а, можливо, і світ.

Залишається сподіватися, що одного дня й ідеологія політкоректності буде вивчатися молодими антропологами на факультетах, як чергова помилкова теорія, що обіцяла рай, а створювала пекло.

о. Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

06.03.2012р. Б. / У храмі УГКЦ міста Хмельницького розпочалися онлайн-трансляції недільних Богослужінь



У храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, що в Хмельницькому, 4 березня 2012 року відбулася перша онлайн-трансляція недільної Літургії. Про це повідомляє прес-служба Хмельницького деканату УГКЦ.
 
Під час інтернет-проповіді до недільного Євангелія о. Іван Данкевич, парох храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, роздумував над питанням посту Ісуса Христа. «Після Хрещення Син Божий постив у пустелі, щоб зустрітися із своїм творінням - людиною, щоб знайти кожного з нас і запросити йти за Ним, - розповідав священнослужитель. – Коли сформувалася громада апостолів,  учні  запитали в Ісуса, що вони отримають за те, що підуть за Ним, адже покинули свої домівки, роботу, сім'ї. Він запевнив їх, що сторицею віддасться їм це у майбутньому». Проповідник наголосив, що час посту є виправленням наших доріг відповідно до заповідей Христа, адже Він сіє у кожній душі насіння, а ми повинні його прийняти і дати добрий плід.
 
Цю недільну Службу Божу супроводжував спів хористів. На переконання о. Івана, завдяки інтернет-трансляції недільних Богослужінь до молитви зможуть долучитися хворі люди й ті, хто знаходиться далеко від дому чи закордоном.
 
На сайті Хмельницького деканату УГКЦ тепер можна також подати прохання за здоров'я, упокій, на всяке прошення, скласти пожертву, відчувши в такий спосіб свою присутність на Службі Божій.


Департамент інформації УГКЦ

понеділок, 5 березня 2012 р.

05.03.2012р. Б. / Патріарх Філарет закликав духовенство та мирян УПЦ (МП) боронити свою незалежність від Москви



Патріарх УПЦ КП Філарет занепокоєний реальною загрозою втрати УПЦ (МП) своєї незалежності та самостійності в управлінні. З нагоди свята Торжества Православія він звернувся до духовенства та мирян цієї Церкви із закликом не допустити, «щоби лукавством і оманою Москва відібрала у Церкви навіть ту неповну свободу, яку вона зараз має».
 
У своєму зверненні Предстоятель Київського Патріархату нагадав, що саме завдяки його ініціативі у 1990 році УПЦ отримала статус. Згодом руками відданих Москві архиєреїв його було усунуто від керівництва та змінили Статут УПЦ. Нині, каже Патріарх УПЦ КП, історія повторюється.
 
«Ми всі є свідками того, що користуючись хворобою Митрополита Володимира (Сабодана) більшість членів Синоду УПЦ (МП) під керівництвом митрополита Агафангела вчинили ряд дій, спрямованих на узурпацію влади. Більше того – є всі підстави впевнено стверджувати, що за діями митрополита Агафангела і його співучасників стоїть Московська Патріархія і особисто патріарх Кирил, кінцева мета яких – позбавити УПЦ (МП) статусу незалежної і самостійної в управлінні та знову фактично підпорядкувати її напряму Москві», - цитує слова глави Патріарха Філарета офіційний сайт УПЦ КП.
 
«Яким чином планується це зробити? Шляхом внесення до Статуту УПЦ (МП) змін, якими би встановлювалося, що обрання, призначення і переміщення архиєреїв УПЦ відбувається з благословення Московського Патріарха. У такий спосіб без формального скасування статусу УПЦ, як незалежної в управлінні, фактично цей статус буде скасовано», - пояснив він.
 
Глава УПЦ КП зазначив, що сучасна російська влада намагається силою втягнути Україну в оновлену імперію і використовує у цьому вплив Московського Патріархату.
 
«Незалежність України стоїть на перешкоді відновленню Російської імперії, так само як незалежність УПЦ (МП) в управлінні стоїть на перешкоді бажаному для Патріарха Кирила перетворенню Московської Патріархії у «православний Ватикан». Тому як російська влада зараз виявляє недружнє ставлення до Президента України, так і Московська Патріархія виявляє недружнє ставлення до Митрополита Володимира (Сабодана). Але якщо Росія не може прямо впливати на українське законодавство, то Московська Патріархія прагне руками послушних членів Синоду УПЦ (МП) змінити Статут цієї Церкви у бажаному для себе руслі», - наголоисив Предстоятель Київського Патріархату.
 
Як вважає Патріарх УПЦ КП, «послушні» Москві архиєреї внесуть до Статуту такі зміни, які по суті скасують незалежність УПЦ (МП) в управлінні.
 
«Мріючи відродити імперію, Москва прагне покорити Україну і її душу – Українську Церкву. Ми бачили, до чого це призвело у минулому. Нащадки та історія не простять нам, якщо через недбальство та недалекоглядність наш народ в майбутньому знову опиниться у чужому ярмі», - застерігає він.
 
«Тому заради блага Православ’я, заради торжества правди і заради досягнення у майбутньому церковної єдності не допустіть, дорогі владики, отці, брати і сестри, щоби лукавством і оманою Москва відібрала у вашої Церкви навіть ту неповну свободу, яку вона зараз має», - закликав Патріарх УПЦ КП Філарет духовенство і мирян УПЦ (МП).


Джерела: РІСУ

Мандрівники Христа Царя

субота, 3 березня 2012 р.

03.03.2012р. Б. / Відсутність історичної пам’яті – перепона екуменізму і католицькій місії



Великою проблемою для греко-католиків в Україні є відсутність національної єдності з багатьох питань. І саме відсутність цієї єдності – серйозна перешкода на шляху практичного екуменізму, а також і католицької місії серед атеїзованої східної маси населення.

Одною з головних проблем є відсутність спільної історичної пам’яті та інакші історичні міфи. Різні, відмінні, а часто і протиставлені історичні міфи активно експлуатують і праві, і ліві,  і промосковські, і прозахідні політики, ЗМІ, партії і лобі. Інакшу історію вчать у школах Сходу, інакшу в школах Заходу. І це вказує на серйозну проблему не лише для Церкви, але й для українського суспільства загалом. Адже спільна історична пам’ять – це саме те, що цементує єдність будь-якого народу. Відсутність цієї спільної пам’яті в історії майже завжди призводила до дезінтеграції, розпаду такої народної «спільності». Наприклад, ірландці та шотландці мають реальну двомовність – кельтсько-англійську, але ці народи мають і свою спільну історичну пам’ять. І саме відсутність такої пам’яті у ірландських протестантів й уможливила та й до сьогодні уможливлює існування напівколоніального утворення в складі великобританської корони – Північної Ірландії.

На Сході України експлуатують низку антикатолицьких історичних міфів. Серед них міфічна «православність» Володимирового хрещення, «православність» Київської Русі та «підступна» ватиканська експансія, Ватикан – ворог українського народу, «несприйняття» українцями Берестейського Порозуміння (Берестейської Унії), «співпраця» католиків і зокрема греко-католиків з фашистами, «Красна Армія – визволителька», «єдиновірна православна Росія», «боротьба» козаків за святеє православіє, «уніати-зрадники», Унію придумали поляки для ополячення,«страшні злочини» Ватикану і уніатів проти українського народу (а оскільки і цього видається замало, то прикликаються і «злочини» інквізиції, і «знищення» індіанців, і «переслідування» науковців, і процеси проти відьом, і хрестові походи, і мало не знищення руками турків бідненької Візантії, і ватиканські «злочини» проти бідних балканських православних, зокрема сербів). І це лише антикатолицькі міфи. А уніатизм – галицька віра і відповідно до цього антигалицькі міфи… А «злочини» бандерівців, ОУН-УПА, СС «Ґаліція»? Хто зі сповідників цих міфів захоче приймати таку страшну віру, як католицизм, або принаймні толерантно ставитися до католиків?!

Для успіху католицької місії і успіху екуменізму на Сході України як повітря необхідне обґрунтоване знищення перелічених історичних міфів і їм подібних. Цього не можна осягнути інакше, як клопіткою працею істориків та католицької просвіти. І найбільша помилка, яку можна зробити у цьому, – це боротися проти цих міфів черговою порцією протиставлених міфів, так як проти промосковських міфів часто борються іншими протимосковськими міфами.

Українські католики взагалі не реагують не те, що державна освіта активно підтримує ці антикатолицькі міфи, настирливо вбиваючи у голови школярів баєчки про темні середні віки, про «злочинців»-єзуїтів, про уніатів-«зрадників» і тому подібне. Може, таки прийшов час і до цього поставитися по-іншому?




о. Орест-Дмитро Вільчинський




Джерело:  Мандрівники Христа Царя

пʼятниця, 2 березня 2012 р.

02.03.2012р. Б. / Посольство ФРН в Україні підтримує українофобну антикатолицьку пропаганду?



Як повідомляла  «Історична правда» у Дніпропетровську та Києві було скасовано лекції випускника Гамбургського Університету, німця польського походження Ґжеґожа Россолінського-Лібе про Степана Бандеру. Проти цих лекцій виступили політичні та громадські організації, зокрема Всеукраїнський центр вивчення Голокосту «Ткума».

Та все ж таки цього вечора 1 березня у приміщенні посольства ФРН у Києві дана лекція відбулася. Відомий український історик Володимир В’ятрович на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив про те, що «науковець» в часі своєї лекції назвав УГКЦ основою українського фашизму.

Оскільки, лекції прочитані у посольстві будь якої держави мають офіційну вагу, то така позиція посольства ФРН викликає, щонайменше, здивування.

Пост на фесйбук-сторінці Володимира В’ятровича: «Нарешті добрався до свого айпеду, яким мені заборонили користуватися під час лекції Россолінського-Лібе. Отака академічна свобода! Якщо коротко про виступ - суміш Вікіпедії із загальновідомими фактами і совєтського журналу Пост ім. Галана із тавруванням націоналізму. Методологія, яка дозволяє йому називати всі націоналістичні рухи Європи фашистськими, до українських реалій прикладається ще цікавіше- все національне оголошується націоналістичними, все націоналістичне стає фашистським. Договорився до УГКЦ як основи українського фашизму. В цілому виступ показав те, що й слід було показати - Россолінський молодий аспірант, який поки ніяк не закінчить свій докторат, але дуже любить скандали. От тільки навіщо такого "вченого" презентує німецьке посольство? Краще б дали хлопцеві час довчитися і врешті написати бодай одну книжку, аніж возити його по світах із списаними з радянського агітпропу концепціями.»




Джерело:  Мандрівники Христа Царя

02.03.2012р. Б. / Блаженніший Любомир про лаври: «Як будемо робити кожен своє невеличке подвір’ячко, то ніколи не знайдемо одне одного»



Колишній Глава УГКЦ Блаженніший Любомир (Гузар) виступає проти передачі Почаївської та Києво-Печерської лавр одній із конфесій. Про це він сказав у коментарі журналістам, передає кореспондент «Тижня».
 
«Такі місця, як лавра – Київська чи Почаївська – повинні бути відкриті для всіх християн… Не можна приписувати їх комусь, передавати комусь, приватизувати. Казати, що це належить якійсь одній конфесії. Це належить українському народу, українській Церкві, навіть, якщо ми, на жаль, поділені. Але, можливо, ми там знову поєдналися б, стоячи один біля одного», – вважає Блаженніший Любомир.
 
«Як будемо робити кожен своє невеличке подвір’ячко, то ніколи не знайдемо одне одного. Навіть якщо тимчасово ми інакше думаємо та інакше ставимося одне до одного - за своєю суттю ми є християни», – додав він.
 
«Треба зберегти національні святині, вони належать цілому народу і не залежить, хто ними буде займатися, їх доглядати чи підмітати подвір’я. Важливо, щоб кожен українець, віруючий християнин, спадкоємець київського християнства, мав вільний доступ, щоб не було якоїсь приватизації чи вилучення», – вважає Архиєпископ-емерит.
 
Нагадаємо, що в середині січня депутати Верховної Ради зареєстрували проект закону «Про повернення об'єктів культурної спадщини релігійних організацій», у якому пропонують передати у власність УПЦ (МП) Почаївську Свято-Успенську лавру та Свято-Успенську Києво-Печерську лавру.
 
Проти такої ініціативи висловився Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук), який вважає неприйнятним передавання визначних культових споруд одній Церкві.


Департамент інформації УГКЦ

четвер, 1 березня 2012 р.

01.03.2012р. Б. / Ми мусимо повернутися до реальності!



Великий Піст є ідеальним часом, щоб застановитися над своєю ситуацією, ще раз оцінити свої цінності, переглянути життєві пріоритети, стати і поглянути на напрямок руху свого життя, на своє місце у туземних колотнечах.

Християнина з поміж інших вирізняє одна суттєва річ – він екзистенціально є прочанином. «Батьківщина наша – на небесах!» (Фил. 3, 20) Саме туди прямує дорога нашого життя. Схибити з цього напрямку означало би приректи себе на вічну поразку поза ціллю життя, поза спільністю з Богом, Його ангелами і святими. Тобто, кажучи відкритим текстом, – не потрапити в ціль у цьому випадку означає потрапити до пекла.

Ми не покликані блукати цим світом, як безголові мухи, а йти до зовсім зрозумілої і чіткої цілі – до нашої Небесної Батьківщини.

На шляху туземного життя багато є того, що збиває нас з орієнтирів, за якими ми мали би рухатися. Тому час від часу потрібно стати і ще раз звірити відповідність своїх орієнтирів з орієнтирами Божими.

І якщо на якомусь особистому рівні принаймні невеличка частина християн сяк-так старається якось приготуватися до Великодня, відшукавши хоча б основні життєві орієнтири,  то суспільний аспект такого приготування для багатьох залишається поза увагою.

А суспільний аспект для нас, українських католиків у Краї, не на Поселеннях, виглядає, як стан загострення хвороби у шизофреника. Ми готові протирати до крові коліна, полірувати пучками пальців до блиску зернятка вервичок і чоток, але ми зовсім не готові у щоденному житті жити християнським життям. Ну і про суспільне життя за християнськими стандартами годі й думати. А де вже про просування в суспільстві норм католицької моралі, католицької соціальної доктрини!

Ми радо бавимося у чистунство, не пропонуючи зовсім ніякої альтернативи. Ми радо нарікаємо і скаржимося на ситуацію, але зовсім не стараємось докласти навіть мінімуму зусиль, щоб цю ситуацію змінити.

Радо втікаємо в історичні та інші міфи, частенько й самі займаючись міфотворством, стараючись не помічати, що зона нашого життєвого комфорту скорочується до меж, які обмежують ззовні нашу черепну коробку.  Ми – наркомани! Наркомани історичних міфів, втрачених ілюзій, створених нами віртуальних світів. Впритул не помічаємо не лише своїх ближніх і того, що з ними відбувається, а й не хочемо і не збираємось помічати того, що відбувається з нами. А той, хто намагається нас повернути до притомного стану, ризикує «нарватися» на неприємності…

Ми дивимось на світ, на свій народ, на самих себе, на свою Церкву, на Бога широко заплющеними очима.

Однак ми мусимо повернутися до реальності. Не до «реального» світу кабінетного богослів‘я і такого ж кабінетного душпастирства, не до «реального» світу ЗМІ. Ми мусимо помаленьку почати розплющувати очі, бо розплющивши їх широко після широкого заплющення ми просто ризикуємо втрати зір.

Маємо добрий рецепт для цього, який нам дав Ісус: «Спізнаєте істину, і вона вас визволить» (Ів. 8, 32). І ще: «Раджу тобі купити від Мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг. Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся. От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо Мною. Переможному дам сісти зо Мною при престолі моїм, як і Я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам» (Одкр. 3, 18 – 22).


о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя