Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 10 вересня 2015 р.

10.09.2015р. Б. / «За 25 років в Україні так і не реабілітували блаженного католицької церкви» - Ігор Кулик

В архіві СБУ в Києві зберігається справа на отців Коциловського Йосифа (Йосафата), Лакоту Григорія, Грицелюка Миколая, Кузича Івана і Решетила Романа, засуджених за ст. ст. 54-І "а" і 54- ІІ КК УРСР в 1946 році. Хоча у червні 2001 року папа римський Іван-Павло ІІ проголосив Йосафата Коциловського блаженним, проте він і досі залишається нереабілітованим.

Про це говоримо з директором Архіву СБУ Ігорем Куликом.

Хто був ініціатором підняття справи отців?

Справу отців підіймали ще у 2008-2009 роках, однак вона так і не була переглянута. Цього року ініціатива належить моєму заступникові Володимирові Бірчаку. Він якраз досліджує діяльність української греко-католицької церкви. В архіві є два великі фонди: реабілітованих та нереабілітованих. Він вивчав фонди нереабілітованих жертв репресій і натрапив на справу отців. Його вразило те, що священники не вели жодної антирадянської діяльності.

Так чому ж їх не було реабілітовано?

У 1995 році було до прокуратури вже подавали документи на реабілітацію. В справі знаходиться документ, підписаний начальником реабілітаційного відділу СБУ полковником Вижаком. Там є такі слова: "С учетом изложенного материалы дела доложены начальнику отдела реабилитации Генеральной прокуратуры Украины Налетову Е.А., которым рекомендовано временно не принимать решение по делу..."

Як ви думаєте, чому висновок був саме таким?

У 1946 році отці Йосип Коциловський, Микола Грицеляк, Іван Кузич та Іван Решетило були силоміць переміщені з Перемишля до Києва. Тут їх судили, хоча вони не визнавали себе громадянами УРСР. Саме ця причина затримки реабілітації наводиться у довідці прокурора.

Як ви думаєте, чи є шанси, що отців таки реабілітують?

Думаю, що шанси досить високі, адже священики не співпрацювали з рейхом, не тримали в руках зброї. Їхня вина була лише в тому, що вони були священниками української греко-католицької церкви.

Хоча з прокуратури була знята функція реабілітації жертв політичних репресій, але залишається чинним закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на (!) Україні", прийнятий ще Верховною Радою УРСР 17 квітня 1991 року. Він був написаний ще в радянську епоху і досі залишається прорадянським. За цим законом великі групи репресованих не можуть сподіватися на реабілітацію.

А які саме?

Це в першу чергу стосується повстанців, які воювали зі зброєю в руках. Наприклад, дід моєї дружини воював в УПА. У 2009 році йому відмовили в реабілітації, оскільки він під час перестрілки з польською самообороною убив людину. Це було у 1943-1944 роках.

Чи є спроби прийняти новий закон?

Такі спроби є. Український інститут національної пам'яті розробляє зміни до закону, які розширюють перелік осіб, які можуть претендувати на реабілітацію. Хоча цих людей залишилося вже зовсім не багато, але вони та їхні родичі зможуть дочекатися реабілітації.

Нагадаємо: Йосафат Коциловський (1876 - 1947) - церковний і громадський діяч, єпископ Української греко-католицької церкви, доктор філософії (1903) і теології (1907), професор (1907). 29 січня 1917 призначений Римом єпископом Перемишльської єпархії УГКЦ. 21 вересня 1945 р. був вперше ув'язнений польською владою і переданий радянським силам. Єпископ Коциловський захворів на запалення легень і помер 17 листопада 1947 р. у київській в'язниці.

Автор: Наталія МІНЯЙЛО

Немає коментарів:

Дописати коментар