Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 13 лютого 2015 р.

13.02.2015р. Б. / Священик не може закликати до уникнення мобілізації

hram-ato
Покликання духовної особи полягає винятково в духовній, релігійній площині. Священик не може бути активним учасником бойових дій, не може використовувати зброї, пам’ятаючи, що священича зброя – насамперед духовна: «…правда, справедливість, ревне проповідування Євангелія миру, непохитна як щит віра і меч духовний, тобто Слово Боже» (пор. Еф. 6, 13–17).
 
Про це пишуть владики Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства до священиків УГКЦ про душпастирство в умовах війни. 

Єпископи підкреслюють, що така «Божа зброя» має бути підкріплена постійною і витривалою молитвою, ділами покаяння і постом. Тому священикам потрібно пам’ятати про те, що вони не можуть бути інструментом проведення мобілізації. Однак, вони не сміють закликати до її уникнення, навіть опосередковано: «При цьому душпастирі і Церква загалом оточують неустанною молитвою та конкретними справами наших воїнів, людей, постраждалих від агресії, опікуються пораненими, родинами загиблих тощо». 

На думку владик, Церква повинна духовно підтримувати мобілізованих, їхні родини. Така духовна підтримка полягає в щоденній молитві Церкви за «правління і все воїнство». Разом із посиленою молитвою представники Церкви повинні практикувати діла милосердя: «Настійливо заохочуємо наше духовенство, монашество та мирян і надалі виявляти діяльну солідарність із постраждалими… Необхідно підтримувати, зокрема, поранених, вимушено переселених осіб, родичів загиблих, особливо матерів, дружин і дітей, людей похилого віку тощо…». 

Автори документа зазначають, що священики, як благовісники миру і добра, повинні відповідально ставитися до закликів, які вони скеровують до своїх вірних. Неприпустимо, щоб душпастир проповідував нетерпимість, зневіру, агресію чи ненависть супроти будь-кого.  

Єпископи також застерігають ієреїв щодо їхніх висловлювань з питань військових дій і мобілізації. «А ті душпастирі, які вирушають здійснювати капеланське служіння в зону бойових дій, – підкреслюють єпископи Синоду, – повинні це чинити з дозволу і благословення свого правлячого архиєрея та суворо дотримуватися вказівок і правил, розроблених Департаментом душпастирства силових структур у співпраці з Міністерством оборони України. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:   КРЕДО 

Немає коментарів:

Дописати коментар