Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 2 червня 2012 р.



Ігор Загребельний: «Люблячий Бог не міг допустити того, щоб така величезна маса людей пішла на вічні муки»

IZagrebelniy.jpgІгор Загребельний - сучасний християнський публіцист, член ідеологічної референтури УНС та активіст Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери, вірний Української Греко-Католицької Церкви.

У Харкові Ви мали доповідь на тему «Реальність, святість, героїзм». То в чому, на Вашу думку, полягає різниця між героїзмом і святістю?

– Це складне питання. Річ у тім, що поняття героїзму, а також, певною мірою, поняття святості є досить умовними – все залежить від того, який зміст ми вкладаємо в ці поняття. Я не заперечую, що святість та героїзм мають якесь реальне існування, не стверджую, що це всього лиш мовно-соціальні конструкти. Вони об’єктивно існують у Божій думці як певні ідеї. Вони існують, будучи втіленими в існуванні окремих людей. Однак обидва поняття у людській свідомості обросли додатковими смислами, тому певною мірою вони є дійсно умовними. Відповідно, розрізнення святості та героїзму також є умовним. Кожен святий є героєм, однак не кожен, хто є героєм для людей, є святим. Справжній герой – це герой в очах Бога.


Як Ви вважаєте, чи має місце така досить поширена версія, що можна прийти до Бога через різні вірування?


– Існує досить відома теза про те, що поза Церквою немає спасіння. Її часто приписують Августину, хоч насправді, як мені відомо, її автором є св. Кипріян Картагенський. Часто християни розуміють цю тезу буквально, виривають її із контексту і приходять до хибних висновків. Насправді, ця теза стосується тих, хто свідомо відійшов від Церкви, впавши у єресь чи схизму. Це не стосується вірних інших релігій. Тобто мусульманин чи будист, або ж представник іншої релігії може врятувати свою душу. Люблячий Бог не міг допустити того, щоб така величезна маса людей пішла на вічні муки. Вони виховувались у власній релігії, у власній традиції – так само, як і їхні батьки, діди, прадіди. І якщо ці нехристияни намагаються жити згідно з позитивними нормами своєї релігії та в згоді з власним сумлінням, вони можуть врятувати свої безсмертні душі.

Інша річ – християнин не має права ставити знак «=» між християнством та іншими релігіями. Такий релятивізм є гріхом. Лише у християнстві є повнота Божого об’явлення. Християнство – це, так би мовити, прямий шлях до Бога, той шлях, котрим є Христос. Водночас усвідомлення своєї ексклюзивності не повинно бути перешкодою у любові та повазі до людей інших релігій. Навпаки: сьогодні, в умовах секуляризації, в умовах тоталітарного лібералізму християнам варто мати дружні відносини з представниками інших релігій. І християни, і мусульмани, і інші люди, що є прихильниками традиційної культури, повинні об’єднати сили, щоб захистити традиційні цінності – захистити їх від сатанізму, секуляризації, усього того, що є модним у наші безбожні часи.

Люди часто скаржаться на те, що Біблія – це дуже складна для розуміння і читання книга. У чому полягає ця неймовірна складність і з яких розділів Ви б порадили читати Святе Письмо?

– Безперечно, Біблія складна. Однак Біблія – це Книга Книг, Істина Істин, і було б дивним, якби вона була простою. Я порадив би спочатку читати Новий Завіт, а потім – Старий. Це класична метода читання. Її плюс полягає в тому, що ми можемо розуміти Старий Завіт через призму Нового. Фактично, увесь Старий Завіт – це пропедевтика Воплочення Божого Слова, Господа нашого Ісуса Христа. І якщо ми читаємо Старий Завіт поза контекстом Воплочення, ми можемо прийти до хибних висновків або, принаймні, багато чого не зрозуміти.

Особливо в невіруючих, дуже часто виникають думки про те, що Біблія була написана дуже давно, іншою мовою, і при перекладі її текст міг бути зміненим. Як Ви бачите це питання збереження Слова Божого на сторінках Святого Письма?


– Звісно, проблема перекладу є досить складною. Можливо, при перекладі часом зникає та повнота значень, котра була в первісному тексті. Однак не думаю, що переклад якось докорінно нищить первісний зміст. Загалом, це проблема біблеїстів. Пересічна людина, що шукає Істину, може без вагань читати Святе Письмо і знайти там те, що шукає.

Біблія суперечить теорії Дарвіна. Чи не вважаєте Ви, що це місце зі Святого Письма дуже часто стає каменем спотикання для пізнання Христа? Чи могли б Ви допомогти розібратися з цим питанням?

– Передусім, не Біблія суперечить теорії Дарвіна, а теорія Дарвіна певною мірою суперечить Біблії. Особливо суперечать Біблії теорії вульгарних дарвіністів. Мова йде навіть не про теорії, а про припущення, котрі не володіють належною аргументацією і не є доведеними. Я не вірю в те, що моїм далеким предком був якийсь гомінід... Проте, щоправда, також не можна читати Книгу Буття занадто буквально, спрощено. Так роблять протестантські фундаменталісти. Вони вважають, що світ був створений буквально за шість днів і т.д. Звісно, можна якось виправдати таке безумство і навіть зрозуміти його як певний вияв святості, мовляв, це святе безумство віри. 

Проте такий підхід, на мою думку, є контрпродуктивним і відштовхує людей. В парадигмі Премодерну, в парадигмі традиційного суспільства такий підхід був оправданий, бо все суще тоді мислилося символічно, тож те, що розумілося буквально, все ж було символічним, а отже – було істинним. Зараз же такий підхід є контрпродуктивним. Тобто ми повинні уникати крайнощів – з одного боку, матеріалістичного розуміння історії і самої людини, а з іншого – буквального прочитання багатьох місць Святого Письма.

Ви дуже глибокого вивчаєте християнське богослов’я. Чи не плануєте прийняти обітницю монаха?


– Щодо Вашого питання, то покликання до священичого чи монашого стану не відчуваю. Однак хотілось би Вам заперечити, бо теології глибоко я не вивчаю. У багатьох питаннях теології я профан. Звісно, я цікавлюся окремими сферами теології, без яких мені важко було б вибудувати чи обґрунтувати власну світоглядну позицію. Проте глибокими знаннями я відзначитися не можу. Я так би мовити, цікавлюся практичним богослов’ям – тим, що я вважаю особливо актуальним для власного життя і для життя усього людства, тим, що є актуальним для поточного стану справ.

Щиро дякую Вам за розмову.

Жанна ТИТАРЕНКО 




Джерело: БАНДЕРІВЕЦЬ

Немає коментарів:

Дописати коментар