14.09.2012р. Б. / Українці з цілого світу з’їдуться на Всенародну прощу до Рима

З 13-го по 15-те жовтня цього року з нагоди благословення відновленого Собору святої Софії в Римі відбудеться Всенародна проща, яку очолить Глава УГКЦ Патріарх Святослав Шевчук. Частина заходів відбудеться у Ватикані за участю Святішого Отця Бенедикта XVI.

Паломництво до Вічного міста є ініціативою Синоду єпископів УГКЦ та включене в календар Року віри, святкування якого розпочнуться в Католицькій Церкві 11 жовтня 2012 року. В перший день прощі відбудеться Вечірня та благословення відновленого собору Святої Софії,  вранці наступного дня буде відслужено Архієрейську Літургію, яку очолить Патріарх Святослав Шевчук, та запланований на вечір концерт української сакральної музики в аулі Павла VIна честь Святішого Отця Бенедикта XVI.

 Організатори прощі очікують, що на концерті під керівництвом відомого українського композитора Мирослава Скорика будуть присутні члени Колегії кардиналів та Синодальних отців, які в той час прибудуть до Ватикану зі всього світу, а також представники міської влади Рима, президенти Римської провінції та регіону Лаціо, представники українських дипломатичних структур та уряду України.  Передбачають також, що в прощі візьме участь багато паломників з України та з-за кордону.

Для впорядкованої організації цього заходу було створено інформаційний веб-сайт (http://santa-sofia.org), де можна ознайомитись з програмою прощі та отримати акредитацію для журналістів.

Андрій Солецький

Прес-служба оргкомітету

Довідка:

Відразу після повернення зі сибірської каторги у лютому 1963 року Блаженніший Йосиф Сліпий почав старання та збір коштів на побудову української прилюдної церкви в Римі. Італійський архітектор Лючіо ді Стефано розробив план будівництва храму на основі планів первісної будівлі Київської Софії – п’ятибанної тринавної церкви в українському нео-візантійському стилі. У червні 1967 року було розпочато будову, а 27-28 вересня 1969 року Блаженніший Йосиф та сімнадцять Владик в присутності Папи Павла VІ, який переніс сюди із базиліки св. Климента частину молей св. Климента Папи і поклав під головний престіл, довершили посвячення собору Святої Софії і запрестольної мозаїки – спроєктованої видатним українським митцем Святославом Гординським.

Весь собор зсередини покритий мозаїкою. Мистецьке оздоблення собору, як мозаїк, так і вітражів, розробив Святослав Гординський, а мозаїчні роботи виконала школа Марка Тулія Монтічеллі. За головним престолом знаходяться мозаїки Софії Божої Премудрості та Пресвятої Євхаристії. Над горним сідалищем поміщено герб Патріярха Йосифа з написом “Per aspera ad astra” (“Через терня – до зір”). У правій апсиді храму знаходиться захристія, а в лівій – проскомидійник з мозаїчною іконою Оранти на стіні, перед яким закритий отвір до крипти.

Патріярх Йосиф особисто склав план декоративного наповнення храму і сьогодні собор промовляє до нас історією нашої Церкви. У куполі зображений Ісус Христос Пантократор в оточенні архангелів та ангелів.

На вітражах у куполі зображено вісім Києво-Галицьких Митрополитів: Іларіона (?-1055), Климентія Смолятича (1147-1155), Петра Акеровича (1242-1246), Григорія Цамблака (1414-1419), Ісидора (1433-1458), Михайла Рагозу (?-1599), Петра Могилу (1633-1647) та Йосифа Веньямина Рутського (1613-1637). На передній стіні праворуч від святилища зображено літописця “Повісти временних літ”, а ліворуч – князя Ярослава Мудрого. Навпроти них відповідно – Данило-паломник, що ставить лямпаду “від усієї Руської Землі”на Божому Гробі в Єрусалимі та Володимир Мономах.

Проєкт іконостасу розробив Святослав Гординський, працю в мармурі виконав Уґо Мацеі, а ікони розписав єромонах Ювеналій Мокрицький, Студит.

На площі перед собором знаходиться водограй із скульпторою “Три Ангели”, роботи Уґо Мацеі.
Чотири мармурових сходинки, які ведуть до храму, символізують чотири моральні чесноти: розсудливість, справедливість, витривалість і стриманість. Поруч зі собором Святої Софії знаходиться будівля Українського Католицького Університету.

Під храмом є крипта, де до 1992 року перебувала труна з тілом Патріярха Йосифа. Також там поховані: Митрополит Йосиф Сембратович (1870-1882) (+1901; перенесений із цвинтаря Кампо Верано), Архиєпископ Іван Бучко (+1974), Мати Клявдія, Архимандриня Сестер Василіянок, Єпископ Степан Чміль, СДБ (+1978), Єпископ Іван Хома (+2006).

Цей собор в часи переслідування Української Греко-Католицької Церкви мав титул прокатедри св. Юрія у Львові та служив перед світовою спільнотою як духовний центр для українського народу. Він собирав українців з цілого світу, які приїжджали до Риму, щоб помолитися та отримати благословення наших Патріярхів – Блаженнішого Йосифа та Блаженнішого Мирослава-Івана і засвідчити їм свою підтримку й живучість нашої Церкви на поселеннях. Собор Святої Софії має статус базиліки від 1998 року, є кардинальським храмом та відпустовим місцем для усіх прочан, які його відвідують.

Джерело:   Воїни Христа Царя

13.09.2012р. Б. / Латеранські угоди: пакт чи перемога справедливості?

Рим, 11 лютого 1929 р. У цей дощовий понеділок перед Апостольським палацом на Латеранському пагорбі зібралася велика кількість людей: єпископи, священики, численні віруючі і просто жителі Вічного міста. Всі стояли в очікуванні незвичайної події, яка мала тут статися. Близько 10:45 в Апостольський палац увійшов кардинал Держсекретар П'єтро Гаспаррі у супроводі кількох найближчих співпрацівників. Потім почали прибувати представники італійських ділових кіл, одягнені в чорні плащі з циліндрами на головах. Близько 11:35 біля палацу зупинився чорний лімузин, з якого вийшов глава італійського уряду Беніто Муссоліні. Пройшовши в соборний зал, Муссоліні зайняв своє місце за довгим столом. Присутні прочитали і підписали серію документів. Церемонія тривала близько 20 хвилин. Після її закінчення кардинал Гаспаррі і Муссоліні разом вийшли до людей, які чекали на вулиці. Пролунали дзвони на базиліці св. Івана. Пролунали гучні оплески та вигуки: «Віват Папа!», «Віват Савойя», «Віват Муссоліні!».

 

Три документи, підписані в Латеранському палаці, поклали край так званому «римському питанню», яке впродовж 60 років виключало Апостольську Столицю з громадської діяльності і отруювало італійську політику. З того моменту пройшло вже більше 80 років, але не перестають виникати різноманітні протилежні думки з приводу угоди Папи і італійського диктатора. Тож чим були Латеранські угоди: пактом чи перемогою історичної справедливості? Спробуємо відповісти на це питання.

 

У VI ст., коли імператор Костянтин заснував нову столицю римської імперії у Візантії, Папа, який залишився в Римі без допомоги імперських військ, повинен був сам вирішувати проблеми з нападами варварів і захищати Вічне місто. Так почала формуватися світська влада пап. У 800 р. імператор Карл Великий, захисник Понтифіка, відділив шматок своєї імперії на користь Святішого Отця, і так виникла Папська держава з центром у Римі.

 

Однак впродовж майже всієї історії ця територія ставала об'єктом атак інших імператорів і світських володарів. У XIX ст. у багатьох європейських народів почала прокидатися національна самосвідомість і Італія не була винятком. Для багатьох діячів італійського національного відродження, які не приховували своєї приналежності до масонських організацій, Папська держава була не інакше як кісткою в горлі. 20 вересня 1870 р. близько 70 тис. італійських солдатів увійшли в Рим. Папа Пій IX, війська якого складалися тільки з 10 тис. воїнів, не чинив опору і закрився в своїй резиденції за ватиканськими мурами. Увечері він написав своєму племіннику Луїджі: «Все скінчено. Без свободи не можна керувати Церквою. Всі моліться за мене!».

 

Рим був проголошений столицею Італії. З даху Капітолійського палацу був прибраний хрест, закрито близько 200 храмів, в центрі міста було встановлено пам'ятник Джордано Бруно. Але одне важливе питання залишалося невирішеним: що робити з Папою? Навіть для антиклерикальної нової влади видавалося неможливим силою захопити чи вигнати главу Католицької Церкви. Навіть вони не могли не визнати внесок, який зробили Папи для процвітання, багатства і краси Риму. Італійська влада почала шукати можливості компромісу і згладжування наслідків конфлікту. Папа був визнаний недоторканним, вільним у здійсненні своєї духовної влади, гарантувався імунітет Святому Престолу і папським дипломатам. Понтифік залишався володарем Ватиканських палаців і його охороняла італійська поліція.

 

Однак для Папи захоплення Риму залишалося «нелегальною узурпацією» і «жахливим пограбуванням». Він відлучив від Церкви італійського короля Віктора Еммануїла II, його уряд і парламент. Папа заборонив італійським віруючим брати участь у політичному житті країни-узурпатора і назвав «неприйнятними» односторонні рішення Італії. Пій IX був схильний віддати перевагу перебуванню у «Ватиканському полоні», аніж згоді з тим, щоб проти нього було направлено силу армії.

 

Такої позиції, з більшим чи меншим потеплінням в бік італійської влади, дотримувалися всі наступні Понтифіки. Надія на кінець конфлікту виникла тільки тоді, коли на престол св. Петра був обраний Пій XI. Саме цей Папа вирішив, що необхідно покласти край протистоянню та знайти шляхи для примирення. У той час правителем Італії був Беніто Муссоліні. Саме їм довелося проводити довгі зустрічі й переговори. Нарешті, через кілька років компроміс був знайдений і затверджений в Латеранських угодах, підписаних 11 лютого 1929 р.

 

Ці документи складалися з трьох трактатів. Перший стосувався політичного статусу Апостольської Столиці і визнавав повну суверенність міста-держави Ватикан. Крім того, в ньому було визнано власністю Папи резиденцію в Кастель Гандольфо, ряд римських базилік і деякі інші будівлі. Святий Престол, у свою чергу, визнавав королівство Італія і відмовлявся від претензій на відновлення Папської держави. В іншому трактаті Італія зобов'язувалася виплачувати Апостольській Столиці близько 750 млн. лір на рік в якості компенсації за узурповану територію і блага. Ці гроші стали фундаментом для заснування Інституту релігійних справ, відомого як Ватиканський банк. Нарешті, третій трактат - конкордат - гарантував владу призначати єпископів виключно Папі, ввів обов'язкове навчання релігії в школах, забороняв розлучення, надавав монашим згромадженням юридичний статус.

 

Цікаво, що в результаті Латеранських угод виникла найменша у світі держава, площа якої становить 44 га. Для порівняння, Папська держава в 1859 р. мала територію 18 тис. га. Однак навіть цієї маленької суверенної території достатньо для того, щоб Апостольська Столиця була суб'єктом міжнародного права і вела свою незалежну політику в світі.

 

Таким чином ми бачимо, що Латеранські угоди були справжньою перемогою справедливості - вони компенсували Папі і Його Церкві збитки, які виникли в результаті окупації Папської держави та її столиці міста Риму.

Підготував Олександр Панченко
За матеріалами be.radiovaticana.va


Джерело:   Воїни Христа Царя

06.06.2012р. Б. / Під час землетрусів в Італії зруйновано 305 храмів

 

Внаслідок сильних землетрусів на півночі Італії постраждали 305 храмів, втрати обраховуватимуться мільярдами євро, а тисячі людей залишилися без домівок, – така інформація щоденної газети «Avvenire».

 

Втрати, яких зазнали тільки три дієцезії – Карпі, Модена-Нонантола і Феррара-Комаччо, де знищено церкви, парафіяльні будинки, каплиці, – обраховуються на рівні 810 млн. євро. Дієцезії Болонья і Мантуя ще не підбили підрахунків. 

З-посеред згаданих 305 храмів 56 розвалилися повністю або частково, а 249 зазнали більших чи менших пошкоджень, деякі – значних. Крім того, зруйновано або пошкоджено 105 церковних дзвіниць. У Капрі надодачу став руїною єпископський палац. 

Особливо сильних пошкоджень зазнала катедра в Мірандолі, де був епіцентр землетрусу. Будівля XV століття, вже постраждала під час минулого струсу, цього разу розвалилася повністю. «Після землетрусу 20 травня обвалився дах. Ми гадали, що з часом нам вдасться відбудувати святиню, але після нового землетрусу 29 травня вона повністю зруйнована», – сказав настоятель катедри о.Алекс Сессайя. 

Італійські медіа повідомили про смерть священика, який загинув під руїнами свого храму, з якого хотів урятувати статуетку Матері Божої. Згадується також доля 65-річного отця з невеликої місцини Роверето сулла Секья, на північ від Модени. Разом із двома пожежниками він вбігав у храм, коли зі стелі випала балка і вбила його. 

Підраховано, що витрати на порятунок пошкодженої базиліки св.Антонія у Падуї сягнуть 100 тис. євро. Землетрус 29 травня, епіцентр якого був за 100 км від Падуї, знищив фрески, які прикрашали поперечну наву, що веде до каплиці з реліквіями святого. Останніми днями каплиця зачинена для відвідувачів, оскільки розрослися тріщини в куполі над нею. Базиліка в Падуї належить до найбільш знаних та відвідуваних храмів Італії. 

Ще 31 травня було зафіксовано 30 повторних поштовхів на півночі регіону Емілія Романія. Без даху над головою залишилося 14 тис. мешканців. Багато хто оселився у друзів, у тимчасових наметах, або – зі страху – в своїх автомобілях. Окрім матеріальних втрат, серйозними є також і людські: на початок червня було відомо про 17 загиблих і 350 поранених. 

За матеріалами: wiara.pl 

Джерело:    КРЕДО

04.06.2012р. Б. / «Свято свідчень» з нагоди Всесвітньої зустрічі сімей та відповіді на запитання, які хвилюють сучасні сім`ї

 

«Свято свідчень» за участю Папи Бенедикта XVI та 350-ти тисяч людей з усього світу стало завершенням передостаннього дня VII Всесвітньої зустрічі сімей, яка у неділю, 3 червня 2012 р. закінчилася в північноіталійському місті Мілані Євхаристійним богослуженням, яке очолив Святіший Отець.

 

Година свідчень про життя у світлі Євангелія, музики та хореографічних постановок та відповіді Глави Католицької Церкви на 5 запитань, що стосуються родинної проблематики. Таким було «Свято свідчень», яке пройшло на території колишнього аеропорту на півночі міста, переміненого в парк, що став цими днями епіцентром обговорення найвищих родинних цінностей.

 

Перше запитання Святішому Отцеві поставила дівчинка з В’єтнаму, просячи поділитися спогадами з дитинства. Папа зазначив, що таких спогадів багато, але він хоче поділитися кількома, на його думку, найважливішими. «Суттэвим елементом для сім’ї в нас завжди була неділя, але неділя починалася вже з суботи вечора». Обов’язковою була участь в Службі Божій, спільний сімейний обід та спільний відпочинок, прогулянки. І хоч часи були непрості, взаємна любов допомагала долати труднощі. «Правду кажучи, коли пробую уявляти, як буде в раю, мені завжди уявляється час моєї молодості, мого дитинства», – поділився Бенедикт XVI.

 

Далі промовляла пара наречених з Мадагаскару, яка розповіла Святішому Отцеві про своє захоплення християнським подружжям, визнаючи, одночасно, свій страх перед отим «назавжди». Таємниця, щоб його подолати, за словами Папи, полягає в тому, щоб не будувати любов на самих лише почуттях. Любов повинна очищуватися, проходячи шляхом розпізнавання, тобто повинні єднатися почуття, розум та воля. «Молоде вино є добре – це закоханість. Але це не триває до кінця: вино повинно дозрівати. Остаточна любов, яка дійсно перемінюється у зріле вино, є справді чимось кращим, ніж молоде вино», – сказав Бенедикт XVI.

 

Подружня пара з Греції, країни, що переживає глибоку кризу, запитувала про те, звідки черпати надію, коли, здається, що вона вже скінчилася: «Хоч продовжуємо вірити в провидіння, нам важко уявити майбутнє для своїх дітей», – поділилися вони. Святіший Отець на початку відповіді вказав на політичну складову, на відповідальність у цій сфері з боку всіх партій, «які не повинні обіцювати речей, яких не можуть здійснити», не повинні шукати за будь-яку ціну голоси виборців, але «бути відповідальними за добро усіх». Однак, багато осіб страждають та змушені погоджуватися з ситуацією, як такою, не маючи змоги захиститися. «Але і щодо цього можемо сказати: намагаймося кожен робити все, що зможе, думаючи про себе, свою родину, про ближніх, з великим почуттям відповідальності, знаючи, що жертви потрібні для того, щоб рухатися вперед», – сказав Бенедикт XVI, зазначаючи, що зарадити проблемам могла би мережа конкретної солідарності між містами, сім’ями та парафіями.

 

Подружжя зі Сполучених Штатів Америки поділилося з Папою тривогами численних сімей, які, особливо у західному світі, не вміють погоджувати час праці зі святом та неділею. Зокрема, цьому не сприяють також і працедавці. Святіший Отець визнав, що дійсно існує дилема між двома пріоритетами, адже стабільне місце праці важливе для родини, як і необхідність виконувати родинні обов’язки. У цьому контексті Бенедикт XVI закликав працедавців «думати про сім’ю, думати про те, як допомогти їй погодити ці пріоритети». Крім того, потрібна певна винахідливість, адже кожного дня можна приносити в свою сім’ю принаймні крихту радості, уваги, відмову від якихось бажань на користь того, щоб побути разом. А захист неділі, як «дня Господнього» і «дня людини» є справді захистом свободи людини.

 

Останнє запитання, яке поставила пара з Бразилії, стосувалося делікатної проблеми розведених осіб, які утворили нові сім’ї. Папа зазначив, що це – одне з великих страждань Церкви сьогодення. Церква не перестає любити цих людей, багато з яких прагнуть наблизитися до Бога, але, з огляду на своє становище, не можуть приступати до Святих Тайн. Папа закликав парафії та всіх християн допомагати цим людям у подоланні страждань, пов’язаних з розлученням. За словами Святішого Отця, дуже важливо запобігати таким явищам, допомагаючи нареченим дозріти до остаточного рішення назавжди поєднати своє життя та підтримуючи сім’ї, допомагаючи долати труднощі. Крім того, завданням парафії є докласти зусилля для того, щоб такі люди не почувалися відкиненими. «І якщо немає можливості отримати сакраментальне розгрішення у Сповіді, постійний контакт зі священиком, з духовним провідником, є дуже важливим», – зазначив Бенедикт XVI.

 

Проказавши разом з присутніми молитву «Отче наш», Святіший Отець уділив всім своє Апостольське благословення та від’їхав до архиєпископської резиденції в Мілані.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

20.05.2012р. Б. / «Свято народів 2012» у Римі

 

У неділю 20 травня 2012 року в Римі проходить традиційне «Свято Народів» – день духовності і культури католицьких етнічних громад Вічного Міста, в якому беруть активну участь також і українці.

 

«Свято Народів», організаторами якого є священики-місіонери Чину Отців Скалабрініанів у співпраці з відділами «Карітас» та «Мігрантес» вікаріату Римської дієцезії та з іншими католицькими і громадськими організаціями міста, відбувається вже 21-й раз. Метою таких заходів є дати можливість різним групам іммігрантів, що проживають у Римі, представити свої культурні надбання, світогляд свого народу, багатство його творчості, особливості побуту, створити простір діалогу між різними культурами і традиціями, запропонувати правильний погляд на мігрантів і їхні проблеми. Це нагода для зустрічі та діалогу всіх організованих іноземних католицьких громад, яких тут нараховується понад 150, даючи також нагоду церковним структурам уважніше ставитись до явища еміграції.

 

Програма свята, яке цього року проходить під гаслом „Гостинність – це свято народів”, розпочалась на площі Святого Івана на Латерані о 9.00 місцевого часу відкриттям 25-ти етнокультурних стендів. До полудня на площі надавалась інформація про різні правові ситуації, які стосуються емігрантів, а о 12.00 в базиліці св. Івана на Латерані розпочнеться відправа Божественної Літургії, яку очолить преосвященний Ґуеріно де Тора, єпископ-помічник Римської дієцезії.

 

Пополудні передбачений концерт, під час якого етнічні групи представлять свої народні пісні й танці. У святі беруть участь представники Латинської та Центральної Америки, Африки, Азії та Європи. Як вже стало доброю традицією, численною є участь українців.

Джерело: Радіо Ватикан
фото www.chiesaucraina.it/