Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 1 червня 2016 р.

01.06.2016р. Б. / Владика Венедикт (Алексійчук) відповів на закиди атеїстів проти Церкви

Сьогодні суспільство живе в часі постмодерну, де кожен має власну думку, позицію. Часто ми можемо стикатися з людьми, чиє бачення світу різко відрізняється від нашого і треба вміти вести діалог так, щоби не створити конфлікту. В питаннях релігії ми маємо зважати й на те, щоб не образити права людини на власну позицію. Як зробити це в діалозі з атеїстом чи противником Церкви намагаємось зрозуміти в розмові з владикою ВЕНЕДИКТОМ (Алексійчуком), єпископом-помічником Львівської архиєпархії УГКЦ.

— Яке Ваше особисте ставлення до невіруючих чи до нерелігійних людей?

— Моє ставлення не може бути іншим, ніж віра в Бога. Адже я вірю в Бога Любові, Бога Милосердя, який народився і помер задля всіх. І це не питання, що хтось не вірить в Господа, важливо, що Бог вірить в кожну людину. Це атеїсти можуть розчаровуватись, але Бог не розчаровується в нас, навіть, якщо ми грішимо, Він вірить, що ми можемо бути досконалими, жити морально та чесно.

Якщо говорити про атеїстів, то це люди, які виховані в певному середовищі, в певних обставинах. Вони атеїсти, але вони теж з певних причин витворили свою ідеологію, чому саме вони стали невіруючими…

— Деякі стають атеїстами вже у старшому віці, будучи до цього практикуючими католиками чи православними…

— Це є правда. Людина може стати атеїстом, досвідчивши недоліки людей в Церкві. Але це величезна помилка, ми не можемо асоціювати людей, які є в Церкві, з Богом. Християни мали б якнайкраще репрезентувати Бога, але часом навіть мені, єпископу, не завжди вдається бути добрим амбасадором Божим. Я для себе зрозумів одну важливу річ, що не треба в когось зачаровуватись, щоб потім не розчаровуватись. Атеїстами часто стають, коли хтось в комусь розчарувався.

— Щодо позицій атеїстів. Почнемо з народження. А саме – з хрещення. Нерелігійні люди відстоюють позицію, що неправильно хрестити дитину одразу після народження, адже так ми їй нав’язуємо віру батьків. Вона має робити власний вибір і визначатись з релігією в зрілому віці. 

— В мене до Вас зустрічне запитання. Хто ви за національністю?

— Українка.

— Ви вибрали собі цю національність?

— Ні, я тут народилась, вона моя апріорі.

— Подібно і з християнством. Чому стали хрестити дітей, коли християнство стало поширеним на наших землях, бо це апріорі, адже дитина виростала в цьому християнському середовищі. І біда дійсно є, коли дитину хрестять, але батьки не практикують християнство. Правильно було б, щоб дітей хрестили в тих сім’ях, де ця віра практикується, коли вона є частиною життя, буття тієї чи іншої родини.

— Часто трапляються випадки, коли священики відмовляються хрестити дитину, чи давати шлюб, похорон…Чи має він право відмовити? Бог каже грішникові навернутись і Він його прийме. Так людина перед смертю може переосмислювати свою віру, але отець відмовляє хоронити. Як Церква вирішує такі проблеми?

— Кожен випадок унікальний. Це як спитати в лікаря як лікувати хворого, треба бачити хворого, щоб знати як лікувати. Якщо ж говорити загально, то завдання священика – репрезентувати Бога. Від священика очікують, щоб він був взірцем християнина і тому, він, найперше, в будь-якій ситуації мав би проявити милосердя до людини. На одній з останніх зустрічей Папи Франциска з священиками, він розповів як його зворушила сповідь. «Я не пам’ятаю, що говорив священик, в якого я сповідався, — казав Папа, — я лише пам’ятаю його усміхнене доброзичливе обличчя». Так кожен священик мав би з доброзичливістю приступити до тієї людини і роз’яснити їй певні питання, її потреби.

— Якщо говорити про конкретний приклад. Знаю, у Львівській області був випадок в селі Верхня Білка, коли помер молодий чоловік, який був віруючим, але не практикував християнства. За те, що чоловік не ходив до церкви, не давав пожертви, отець відмовився його поховати.

— Якщо цей чоловік не ходив до церкви за життя, яка логіка його нести до неї після смерті?..

— Але ж він хрещений, віруючий…

— Але чоловік зробив свій вибір не ходити… Я вважаю, з нашого боку ми творимо насильство над ним. Він не хотів відвідувати церкву, а ми його запихаємо туди, тим самим порушуючи його право на свобідну волю, що дав йому Господь. Це ситуація типово галицька: цілковито не шануємо волю померлого, але нам важливо, що люди скажуть.

— Наступна теза стосується жінки. Сьогодні відкрита дискусія щодо контрацепції та абортів. Противники Церкви вважають, що жінка має право сама розпоряджатись своїм тілом.

— Справа надто проста. Сьогодні це питання не жінки чи контрацепції, питання в тому, що сучасна людина дуже егоцентрична. Сучасна людина хоче сама вирішувати як чинити. Чи комусь жити чи не жити. В чому сьогодні не простість християнства для суспільства? Бачимо, що світ змінюється і змінюються його погляди, а християнство — це об’явлення Бога. І я, як єпископ, не можу зробити це об’явлення більш строгішим чи лагіднішим. Я маю якнайточніше до оригіналу передати його. Церква не може бути ні правою, ні лівою, ні демократичною, ні традиційною. Вона має показувати об’явлення, де Бог сказав, що цінність людського життя визначається від зачаття.

Якщо знайдуть дитину на смітнику, то вже кажуть, що того, хто її викинув судитимуть. Але, якщо взяти цю дитину за день-два до родів, коли вона в лоні матері – вона є незахищеною! Це якийсь абсурд! Так, жінка має права, але та дитина теж має право на життя.

— Церква – закрита структура, вона не платить податки, тому є випадки зловживань з боку священиків. Також, відомий атеїст Олесандр Невзоров сказав, що відсоток націнки офірки поступається лише націнці наркотиків.

— Я сьогодні був на захисті однієї магістерської праці, присвяченій Церкві і грошам в ній. Студентка каже, що починала дослідження і думала, що побачить, які величезні гроші мають наші парафії і жахнулась від того мізеру, який отримує Церква.

Що таке є церква? Священики, монахи, єпископи становлять 0,01% Церкви, всі інші – це вірні. Коли говоримо про Церкву, маємо пам’ятати, що нею є всі люди, що ходять до неї. Звичайно , як будь-який організм, Церква мусить функціонувати, тому храм треба утримувати, прогрівати, прибирати. На це й потрібні гроші.

Минулого року ми часто віддавали шану Митрополиту Андрею. За мірками того часу, він був багатою людиною, але вмів правильно вживати кошти. Тому завдання Церкви правильно розпоряджатись грошима, які вона має. Ми згадуємо про Український Католицький Університет. Ніхто не порахує, які кошти вкладені туди… Мільйони! Під час допомоги фронту РУВ дослідили, що найбільше допомоги прийшло саме від церковних установ. «Карітас», що є в Церкві, найбільше коштів вклав для помочі переселенцям…

Щодо офірки… Я не можу порахувати її собівартість. Але сама назва її каже, що це офірка – жертва. Не можу казати як по інших церквах, але в нас, в Уневі, ніколи ціна на свічки не стояла. Хтось кидав гривню, хтось сто… Ми навіть ніколи ніяких грошей не збирали, стоїть скарбничка і охочі жертвують.

— Наступна теза теж стосується ролі жінки. Якщо Бог створив чоловіка й жінку рівнозначними, чому в Церкві жінка лише прибирає чи співає в хорі? Коли буде дозволено рукопокладання та чи зможе колись жінка служити Літургії?

— Який орган в тілі людини найважливіший? Я вважаю, що кожен орган є цінним. Голова ніколи не замінить серця, а воно ніколи не замінить нирок. Це феномен людського тіла, що один орган служить іншому і всьому тілу. Так само й жінка має своє унікальне покликання. В історії спасіння жінка зачала і народила Сина Божого. Погляньте, без чоловіка дали собі раду… (сміється).

Коли жінка відчує своє унікальне покликання і не буде намагатись наздогнати чоловіка (бо їй і не вдасться його наздогнати, адже в нього своє, зовсім інше покликання), а чоловік усвідомить свою місію в житті та родині, то суспільство буде функціонувати як той взаємодоповнюючий організм.

Розмовляла Роксолана Мудрак
Світлина з прощі до Унівської лаври, травень 2016

Немає коментарів:

Дописати коментар