Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 2 листопада 2016 р.

02.11.2016р. Б. / Святого великомученика Артемія

Святого великомученика Артемія

Тропар, глас 4: Істинною вірою в Христа утвердився ти, Страстотерпче,* злочестивого мучителя, царя з його ідольською жертвою, переміг.* Тому від Царя великого, що вічно царює,* пресвітлим вінцем переможним обдарований був,* і предивних чудес зціленням,* від недуг ти зціляєш тих, що з вірою просять тебе:* Артеміє великий, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак, глас 2: Благочестивого й вінценосного мученика,* що прийняв почесті, перемігши ворогів,* зійшовшись, достойно піснями похвалімо,* Артемія превеликого серед мучеників, і чудес подателя пребагатого.* Бо він молиться до Господа за всіх нас.

Святий Артемій був свідком того, як Костянтину Великому і його війську явився в небі святий хрест; і як Бог дав йому перемогу над ворогами, а все військо, бачачи явні Божі чуда, в один голос візвало: “Великий є Бог християнський!” Артемій був полководцем, він вірно служив Костянтинові Великому і його синові Констанцію. За наказом останнього він переніс до Царгорода мощі свв. апостолів Андрея та Луки, і мощі ті склали в церкві святих Апостолів, яку Констанцій звів над гробом свого батька Костянтина Великого.

На старості літ Артемія було призначено воєводою Єгипту, там зробив він дуже багато для поширення Христової віри, там руйнував він поганські божниці. Та коли на престолі сів злощасний Юліян Відступник і почав жорстоко переслідувати християн, тоді і святий Артемій удостоївся постраждати за Христа. Юліян передав владу над усім Сходом своєму дядькові Юліянові, а той зрікся християнської віри і в Антіохії почав переслідувати вірних. Прибув він до Антіохії, коли йшов на війну з персами, щоб спитати поради у поганських ворожбитів, які ворожили в одній з місцевих поганських божниць у Дафне, передмісті Антіохії.

Освоївшись у місті, Юліян наказав привести до себе священиків Євгенія і Макарія, а коли вони сміливо виповіли йому всю гниль і блуд поганства, тоді він велів їх жорстоко побити. Кожен зі святих мучеників отримав понад п’ятсот ударів жилами. І тоді став перед Юліяном святий Артемій і став погрожувати йому Божою карою та вічною мукою за те, що посмів переслідувати святу віру. Юліян віддав Артемія в руки катів, а ті здерли зі старця всю одежу, до рук і ніг прив’язали йому мотузки, розтягнули його на землі і, змінюючи один одного чотири рази, по черзі били його по хребті і животі так немилосердно, що тіло відпадало шматками. Однак не витягнули з вуст святого мученика жодного зойку. Потім усіх трьох, тобто Артемія, Євгенія і Макарія, кинули до в’язниці. Наступного дня священиків відвезли до Оазису, в Аравії, де 20 грудня вони обидва прийняли мученицьку смерть, їх було стято мечем. Преподобний Йоан Дамаскин (його пам’ять вшановуємо 4 грудня), який описав страждання цих святих мучеників, стверджує, що на місці, де вони прийняли мученицьку смерть, витекло джерело, вода якого допомагає в різних хворобах. Джерело те було названо іменами святих мучеників Євгенія і Макарія.

А святого Артемія п’ятнадцять днів морили голодом у в’язниці. Юліян розійшовся ще більше, бо дияволи в дафнійській божниці замовкли, відколи у церкву, що містилася поблизу, перенесли мощі святого Бавили і трьох юнаків, що постраждали за віру. Імператор наказав християнам перенести мощі святих мучеників в інше місце, однак тої ж ночі грім ударив у божницю і запалив її, ледве вдалося поганам витягти зі згарища поганських бовванів. Юліян наказав привести Артемія, і став його намовляти до відступництва, обіцяв йому високі почесті, а коли святий Артемій у відповідь на це став голосно прославляти Ісуса Христа, тоді клятий Відступник наказав тяжко побити святого, потім припікати вогнем, а під кінець придушити його величезним каменем, так, що всі кости потріскали. День і ніч святий Артемій терпів цю муку, а наступного дня навіть мав силу ходити і говорити.

Усі, що там були, побачили в цьому Боже чудо, і лишень закаменілий у злобі Юліян удавав, що не вірить в чудо, і приписував це чарам. Він наказав стяти святого Артемія мечем у дафнійському передмісті. І так, 20 жовтня 362 р., постраждав святий мученик, а душа його полинула до неба по вінець вічної нагороди, яку заслужив він своїм святим життям і геройською смертю.

Мощі святого Артемія до Царгорода перевезла диякониса Антіохії Ариста. Пізніше їх перенесли до церкви, яку побудував на честь святого великомученика Артемія імператор Анастасій І (491-518). Передання свідчить, що мощі святого мученика прославилися багатьма чудами. Так, один тяжко хворий чоловік, зібравши рештки своїх сил, ішов до могили святого мученика просити допомоги. Зустрів його один знайомий і, з’ясувавши куди та з якою метою той іде, висміяв його: “Як будеш вертатися, то принеси і покажи мені ту свою слабість!” Коли ж хворий після молитви повертався додому, то поряд з помешканням свого знайомого невіруючого йому стало так зле, що мусив до нього вступити. Щойно він зайшов, як сталося чудо, бо хвороба покинула страждальця, натомість увійшла в хулителя і той у нестерпних болях визнав свій гріх.

Якої смерти удостоївся Юліян Відступник, ми вже про те кілька разів згадували. Загинув і “так гинуть грішники від обличчя Божого. А праведники веселяться” (Пс. 68(67), 3-4).

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар