Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 21 липня 2016 р.

21.07.2016р. Б. / Житіє парафільноє з ґумóром...

Я вже певний час не є на парафії, то можу си трошка дозволити сі дивити, так си з боку на то житіє парафіяльноє.

Але на самим початку мушу сказати жи то шо туткай потім пише не є так на кождій парафії, але на багатьох є. І офіційно заявити жи всяка схожість з реальними парафіями, людьми і особливо ксьонзами туткай є чистою випадковістю.  

Ну гейби всі ґанджуют тих ксьонзів по парафіях, ну бо теперкай то і модно: той горбатий, той не вміє шьпівати, той захланний, той загрубу їмость має і так далі. Але мало хто сі дивит, як сі той бідний ксьонз крутит як вивірка в колесі, аби якось дати тому всьому раду. Бігає тамкай, летит відтам, церкву мурує, діточок катехизує, летит до хорих, до мерця… Ну то такє си – то, можна сказати, крім мулярки їго обовязки, на то сі він і вчив. То всьо би було і файно, і мило, гайби не кілька річей.

З їдного боку на ксьонза все сі напосідают парафіяни: то Служба Божа не на ту годину, то задовго правит, то закортко, то молебен не втім кінци села і не в тій каплиці, то вони би хтіли пообтикати церкву пластиковими цвітами, то понаставлєти фіґурок і таких і сяких – так жиби з їдного боку було так з двайціть Маток Божих, а з другого яких так само двайціт фіґурок Серця Ісуса. І ше би файно були жиб повішати чи поставити шось в церкві жиб сі світило, морґало, крутило. І як зачнут комендувати – тре то зробити, тре то, то не тре, а як ксьонз шось перечит то вже він паскудний, а як зроблят і вийде зле, ну ксьонз винен, а хто? То він, паскуда, врік! А постійні сварки межи партіями? Все є ті шо за ксьонза і ті шо проти ксьонза, і жерут сі межи себе, але і ксьонзови печінки жерут, а навіть і епископови.

А, не дай Боже, ксьонз на когось сі не так подивив? Не так сказав? На парафії такий рейвах, таке гуцтвотцтво здійме жи би навіть ті в Верховній Раді зі зависти лікті гризли, найби но то виділи.
Ну а славний спадок кацапского царе-комуно-москово-праваславія – кумітет. Одним словом – торба! Кумітет в церкві господар, а не ксьонз. А як сі ксьонз шось рипне проти, ну то буде мав диліґації і диліґації до Владики. Ше й по шєпці може дістане від начальства за брак пастирської второпности.

Ну і як обійти якось боком саме сакральне питання парафіяльного життя – гроші. То не вільно, то сі мусе загадати.

Гроші! Гроші – то свята річ на кождій їдній парафії. На тацу кідают гривню, а як шось тре до церкви зробити чи купити, то відразу ґвавти-крики: де гроші?! Найбільше кричут ті шо найменше дают. Таца як сі годит то не ксьонзова справа – то кумітет тим кєрує. Ксьонзови сі до тих грошей не вільно навіть дотикати. Але як шось з грошима не так – винен ксьонз!

Як грошей нема – то най ксьонз шукає. А як є, то най сі не пхає. От така то фільозофія парафіяльна.

З карточок і тої мізерної «зарплати», з похоронів і треб ксьонз якогось ґрейцара має, але то курам на шьміх. Кінці з кінцями бідачиско ледве зводе. Ну правда, є й такє жи му сі добре живе з того, але то не є часто так. Але парафіяни поголовно переконані: ксьонз має гроші, їму не тре! Як сі ксьонз поминає за гроші, навіть як шо то на церкву тре чи на зібрки – то здирник, захланний, ніяк сі нажерти не годен. Як сі не поминає – то часто кінці з кінцєми не зводит, щастє, як Владика якусь інтецію дас.

Але, як парафіян припече, як вже і ворожка не поможе, то летят до ксьонза, який би він вже там не був.

Але не дай Бог, ксьонзови сі писок відтворит жиби зґанджувати за ворожбицтво і забобони! «Та він чисто здурів, такє траскає, всі так роблют, а він шось туткайвово вигадує якісь вибадаси! Дивіт сі во звар’ював чисто наш їгомосць».

Кажут люди жи суботники гроші мают, а ми не маєм. Мают вони гроші то правда. Але вони всі десяту часть платят на свою деномінацію. А якби то нашим людім сказав ксьонз, жи десятину ніхто не відмінєв?! А йой! О то би був шкандаль: і до єпископа би всьо село поїхало, і журналістів би привели і криків ґвавтів певно до самого Вічного Риму наробили і певне би проголосили свою афікально-катафальну церкву. А ксьонз би був бідний аж синий. І від начальства певне би був битий і від парафіян.

Але не всі ксьонзи нездалі. Є і файні ксьонзи. То ті бувші. Як новий ксьонз приходит на парафію то: гіршого не малисьмо ніґди, а як йде: ліпшого не малисьмо ніґди. От такєє то воно парафільноє житіє. Дес ліпше, дес гірше, але тако воно дес є. Но не все і не всюда.

Вільчинський о.Орест-Дмитро. Авторська колонка

 Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар