Я вже певний час не є на парафії, то можу си трошка дозволити сі дивити, так си з боку на то житіє парафіяльноє.
Але на самим початку мушу сказати жи то шо туткай потім пише не є так
на кождій парафії, але на багатьох є. І офіційно заявити жи всяка
схожість з реальними парафіями, людьми і особливо ксьонзами туткай є
чистою випадковістю.
Ну гейби всі ґанджуют тих ксьонзів по парафіях, ну бо теперкай то і
модно: той горбатий, той не вміє шьпівати, той захланний, той загрубу
їмость має і так далі. Але мало хто сі дивит, як сі той бідний ксьонз
крутит як вивірка в колесі, аби якось дати тому всьому раду. Бігає
тамкай, летит відтам, церкву мурує, діточок катехизує, летит до хорих,
до мерця… Ну то такє си – то, можна сказати, крім мулярки їго обовязки,
на то сі він і вчив. То всьо би було і файно, і мило, гайби не кілька
річей.
З їдного боку на ксьонза все сі напосідают парафіяни: то Служба Божа
не на ту годину, то задовго правит, то закортко, то молебен не втім
кінци села і не в тій каплиці, то вони би хтіли пообтикати церкву
пластиковими цвітами, то понаставлєти фіґурок і таких і сяких – так жиби
з їдного боку було так з двайціть Маток Божих, а з другого яких так
само двайціт фіґурок Серця Ісуса. І ше би файно були жиб повішати чи
поставити шось в церкві жиб сі світило, морґало, крутило. І як зачнут
комендувати – тре то зробити, тре то, то не тре, а як ксьонз шось
перечит то вже він паскудний, а як зроблят і вийде зле, ну ксьонз винен,
а хто? То він, паскуда, врік! А постійні сварки межи партіями? Все є ті
шо за ксьонза і ті шо проти ксьонза, і жерут сі межи себе, але і
ксьонзови печінки жерут, а навіть і епископови.
А, не дай Боже, ксьонз на когось сі не так подивив? Не так сказав? На
парафії такий рейвах, таке гуцтвотцтво здійме жи би навіть ті в
Верховній Раді зі зависти лікті гризли, найби но то виділи.
Ну а славний спадок кацапского царе-комуно-москово-праваславія –
кумітет. Одним словом – торба! Кумітет в церкві господар, а не ксьонз. А
як сі ксьонз шось рипне проти, ну то буде мав диліґації і диліґації до
Владики. Ше й по шєпці може дістане від начальства за брак пастирської
второпности.
Ну і як обійти якось боком саме сакральне питання парафіяльного життя – гроші. То не вільно, то сі мусе загадати.
Гроші! Гроші – то свята річ на кождій їдній парафії. На тацу кідают
гривню, а як шось тре до церкви зробити чи купити, то відразу
ґвавти-крики: де гроші?! Найбільше кричут ті шо найменше дают. Таца як
сі годит то не ксьонзова справа – то кумітет тим кєрує. Ксьонзови сі до
тих грошей не вільно навіть дотикати. Але як шось з грошима не так –
винен ксьонз!
Як грошей нема – то най ксьонз шукає. А як є, то най сі не пхає. От така то фільозофія парафіяльна.
З карточок і тої мізерної «зарплати», з похоронів і треб ксьонз
якогось ґрейцара має, але то курам на шьміх. Кінці з кінцями бідачиско
ледве зводе. Ну правда, є й такє жи му сі добре живе з того, але то не є
часто так. Але парафіяни поголовно переконані: ксьонз має гроші, їму не
тре! Як сі ксьонз поминає за гроші, навіть як шо то на церкву тре чи на
зібрки – то здирник, захланний, ніяк сі нажерти не годен. Як сі не
поминає – то часто кінці з кінцєми не зводит, щастє, як Владика якусь
інтецію дас.
Але, як парафіян припече, як вже і ворожка не поможе, то летят до ксьонза, який би він вже там не був.
Але не дай Бог, ксьонзови сі писок відтворит жиби зґанджувати за
ворожбицтво і забобони! «Та він чисто здурів, такє траскає, всі так
роблют, а він шось туткайвово вигадує якісь вибадаси! Дивіт сі во
звар’ював чисто наш їгомосць».
Кажут люди жи суботники гроші мают, а ми не маєм. Мают вони гроші то
правда. Але вони всі десяту часть платят на свою деномінацію. А якби то
нашим людім сказав ксьонз, жи десятину ніхто не відмінєв?! А йой! О то
би був шкандаль: і до єпископа би всьо село поїхало, і журналістів би
привели і криків ґвавтів певно до самого Вічного Риму наробили і певне
би проголосили свою афікально-катафальну церкву. А ксьонз би був бідний
аж синий. І від начальства певне би був битий і від парафіян.
Але не всі ксьонзи нездалі. Є і файні ксьонзи. То ті бувші. Як новий
ксьонз приходит на парафію то: гіршого не малисьмо ніґди, а як йде:
ліпшого не малисьмо ніґди. От такєє то воно парафільноє житіє. Дес
ліпше, дес гірше, але тако воно дес є. Но не все і не всюда.
Вільчинський о.Орест-Дмитро. Авторська колонка
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар