Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 3 березня 2016 р.

03.03.2016р. Б. / Середньовічний католицизм не був таким похмурим, як його зображає BBC

Художників того часу не переслідували безперервні думки про смерть
BBC Iplayer - чудовий винахід. Плюхнувшись пізнього вечора на канапу, ви можете надолужити  перегляд всіх програм, які не встигли подивитись раніше. Зовсім недавно я переглянув «The Renaissance Unchained», представлений Вальдемаром Янущаком.

Перший епізод зосереджений на північному Відродженні, а другий повернув на південь, до Італії. Також на цю тему італійського мистецтва, серед іншого, була програма «Italy Unpacked» з Джорджіо Локателлі і Ендрю Грем-Діксоном, який здійснив подорож до однієї з багатьох Sacri Monti П’ємонту, чиї гірські схили нашпилені маленькими каплицями, присвяченими Хресній дорозі.

Насолоджуючись обидвома програмами і тим, як камера передає багато чудових творів мистецтва, я не міг погодитись з одним із основних припущень  авторів, що середньовічний католицизм був безрадісною справою, і середньовічні католики були в жаху від смерті і їх переслідувала перспектива провести роки в чистилищі через їх гріхи.

Це, звичайно, все було подано згрубша, як і має бути на телебаченні. Було б цікаво вникнути глибше у ренесансне мислення і з'ясувати, що люди того часу думали стосовно цього питання: немає сумнівів, там є тези для багатьох докторантур. Але, з точки зору сучасного католицизму, що ми думаємо стосовно смерті і чистилища?

Ось кілька спостережень.

Смерть є неминучою. Ніяке видавання бажаного за дійсне не може стерти цього, і кожен з нас повинен подивитись в очі своїй власній смертності. Смерть є завершенням життя і вона також є частиною життя - ми живемо цим кожен день. Мені здається, що католицизм є реалістичним стосовно смерті, і це - розсудливо. Ті з нас, хто у молитві до Матері Божої просять: "Молися за нас грішних зараз і в годину нашої смерті", правильно це зрозуміли.

Що стосується чистилища, то це глибоко оптимістичне і обнадійливе вчення. Коли ми вмираємо, ми, мабуть, не можемо (за дуже невеликим винятком) сподіватися стати перед Богом і порівнятись до Його нескінченної моральної чистоти. Ми, як і раніше, будемо мати потребу в  очищенні, і, що не може не тішити, цей процес, розпочатий на землі, може тривати і в наступному світі, і ті, хто на землі і на небі, можуть допомогти нам своїми молитвами і своїми добрими справами. Зло існує, і ми робили зло, але добра новина полягає в тому, що ми можемо бути відкуплені, і чистилище є кінцевим другим шансом, який нам дав Бог.

Заперечення чистилища, як у протестантів, означає, що або дуже мало хто побачить Бога в житті після смерті, або ж, що наші злі справи насправді не очищені, а скоріше "приписані праведними» Богом, що не є одним і тим ж. 
 
І, нарешті, чи можемо ми сказати, що середньовічна релігія була дійсно одним довгим фестивалем мороку, чи ця ідея є результатом застосування сучасними людьми свого власного викривленого бачення релігії у середньовіччі? Тепер цілком правдиво, що теракотове «Оплакування Мертвого Христа» в Болон’ї, яке тиражується по всій Італії, робить драматичний вплив своїм зображенням великого смутку і своїм втіленням істини про смерть. Але, і це дуже важливо, смуткові за мертвим Христом не судилося тривати вічно, і саме з цієї скорботи  Воскресіння має вивести нас назавжди. Так, смуток є, але саме через смуток Христос прийшов, щоб спасти нас, і тільки через розуміння болю існування без Бога ми дійсно можемо оцінити диво, яке Бог зробив для нас, пославши нам Свого Сина.

Я особисто вважаю, що мистецтво Відродження чудово підбадьорює, і важко собі уявити, що художників того часу переслідували безперервні думки про смерть і про те, що їх чекає в чистилищі. Вони не були, здебільшого, депресивними людьми. Було дуже приємно бачити, що Вальдемар Янущак торкнувся Савонароли: він дійсно був  похмурим чоловіком, єретиком. І ці два факти, як мені здається, не можуть бути непов'язаними.

Александр Люсі-Сміт, католицький священик, доктор моральної теології і редактор-консультант видання «The Catholic Herald»

Джерело:   Воїни Христа Царя 

Немає коментарів:

Дописати коментар