Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 6 вересня 2016 р.

06.09.2016р. Б. / Мати Тереза – «інтегристка», «фанатичка», «мракобіска»?

Новий тиждень розпочався для католиків усього світу визначною подією – канонізацією Аґнес Ґондже Бояджіу, відомої більшості як Мати Тереза з Калькутти. Маленька албанка із маленької країни Македонії, з невеликого Скоп’є, зуміла зробити багато неймовірних речей. І чи не неймовірніша річ – у країні, де релігія вважає допомогу потребуючим мало не смертним гріхом – карму потрібно відпокутувати – вона зуміла налагодити систему допомоги хворим і вмираючим.

Іншим неймовірним моментом була її хоробрість перед сильними світу цього й здатність вирішувати неймовірно складні ситуації, уміння давати християнське свідчення там, де цього найменше від неї очікували. І все це перед лицем шаленої критики й брехні на її адресу. Маленьку албанку, загорнуту в білий індійський сарі зі синіми смугами, здавалося, ніщо не може зламати.

Її дар привертати людей до Ісуса може видаватися чимось фантастичним – люди інших релігій ставали католиками тільки після однієї зустрічі з нею, католики, які забули, що вони католики, ставали ревними членами Церкви Христової.

У чому її таємниця? Чому вона була успішною там, де ніхто не міг? Якою методикою вона користувалася?

Таємниця успіху Матері Терези та її методика нічим не відмінна від методики успіху Церкви упродовж усієї Її історії: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді.2,42).

Мати Тереза була цілковито віддана Вченню Католицької Церкви. Вона не пристосовувала його до потреб світу цього – вона ним просто жила і свідчила. Свідчила своїм життя і словом. Вона жила у спільності з Церквою, будувала спільноту Церкви, де тільки могла й привертала до спільноти Церкви всіх, кого тільки могла. Вона щодня була на ламанні Хліба, беручи активну участь в Євхаристійній Жертві. Вона була постійна у своїх молитвах, перебуваючи до шести годин удень на колінах перед Ісусом в Найсвятіших Тайнах.

Дифузне християнство сучасності, яке в головах і душах людей розпадається на непов’язані шматки, перемішуються з такими ж фрагментами інших релігій та ідей і потім інтерпретується кожним у світлі власного розуміння, стаючи кволим і безпорадним перед викликами сучасності. Воно шукає нові методи, нові свіжі ідеї, хоче виглядати оригінальним, прогресивним, привабливим. Коротко кажучи, в бажанні успіху й привабливості для світу стає більш подібним до блудниці, аніж до Невісти Христової.

Властиво таке християнство уже більше і не є християнством, а радше, привидом, який усе ще претендує на християнське ім’я. Воно ще зберігає зовнішні форми побожності, правда, і ті не завжди, але вже не має в собі живильної сили. І проблема не в методах, підходах, формах. Проблема в тому, що для багатьох християн речі другорядні стали на перше місце. Їх фокус з Христа перемістився на методи, обряди, форми, підходи, і тому їхній світогляд замутився, розмився став дифузним, здатним увібрати у себе антихристиянські ідеї. 

Багато хто зараз в Церкві більше цінує зовнішню діяльність, свідчення власної любові й милосердя, відкритість до світу, толерантність аж до розчинення у світі, аніж реальну відданість Христові та Його Церкві. Багато хто вважає, що любов і милосердя є мовчанкою на гріх. Багато хто виганяє Бога і Його справедливість із моральної сфери, зводячи Божу справедливість до сфери соціальної.

Вірність інтегральній православності Католицької Церкви тепер не в моді. Більше того, як свого часу сказав кардинал Тімоті Долан, у Церкві меншість тих, хто прагне зберігати вірність Учительському Уряду Церкви. І вони перебувають практично під постійним артобстрілом з боку своїх «одновірців»-лібералів: інтегристи, фанатики, таліби, ригідні мракобіси, відсталі, обмежені, у них нема любові, вони закриті на людські потреби, вони немилосердні і т.д., і т.п.

Як це не прикро для лібералів, але Мати Тереза була саме такою: «фанатичкою», «інтегристкою», «мракобіскою», «відсталою та обмеженою ортодокскою». Вона не боялася, що подумає світ, вона не боялася, що її свідчення інтегральної католицької віри відкине когось чи образить.  Вона не боялася дати своє свідчення на користь Вічної Істини.

Що вартує увесь той екологічний лемент? Чого вартує боротьба з бідністю, дискримінацією, боротьба за соціальну справедливість, якщо у всьому цьому нема любові Христової? Як може людина ставитись не по-хижацькому до людини і всього створіння, якщо вона не розуміє безмежної вартості кожної людської особи, кожного людського життя в очах Божих?! 

Без фундаментального навернення наших сердець до Христа, без фундаментальної вірності католицькій вірі, вченню Католицької Церкви, без активної щоденної участі в Євхаристійній Жертві, без щоденної молитви, без співчуття з Церквою успіх християнської місії в цьому світі є неможливий.

Мати Тереза – приклад живого інтегрального католицтва у нашому часі. Якщо хочемо успіху – наслідуймо її. У її вірності Христові та Його Церкві, в її вірності в молитві й почитанні Євхаристійного Ісуса, в її щоденній участі у Службі Божій, і тоді зможемо наслідувати її у її ділах милосердя, тоді зможемо зробити християнство дійсно привабливим для тих, хто шукає Істину.

о. Орест Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар