Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 1 вересня 2016 р.

01.09.2016р. Б. / Святого мученика Андрея Стратилата, сотника, і тих, що з ним та Святих мучеників Тимотея, Агафії і Теклі

Святого мученика Андрея Стратилата, сотника, і тих, що з ним

Тропар, глас 5: Земного сану покинувши славу, Небесне Царство унаслідував єси, краплями крові, як пречудними каміннями, нетлінні вінці прикрасив єси і до Христа привів єси собор страстотерпців. З хорами ангельськими в невечірньому світлі Сонце незаходиме - Христа придбав єси, святий Андріє Стратилате, Його ж моли із співстрадниками твоїми завжди, щоб спас душі наші. 

Кондак, глас 4: В молитвах Господеви предстоячи, як зоря перед сонцем ішов ти, і бажаний скарб Царства побачив єси, радістю невимовною сповняючись. Безсмертному Царю якого безкінечні віки Ангели неустанно хвалять, співаєш, Андріє Стратилате, з ними ж молися неустанно за всіх нас. 

Діялося це в часи переслідування християн, яке вчинили Диоклетіян і Максиміян. Вони веліли жорстоко мучити тих, хто визнавав Христа Спасителя. Намісником і начальником військ в Антіохії тоді був Антіох. У нього служив сотник на ім’я Андрей, дуже хоробрий у боях. Він користувався великою шаною і любов’ю у своїх воїнів. Андрей був таємним християнином, хоч і не прийняв ще святе хрещення. Сталося так, що велике перське військо вдерлося в Сирію. Антіох дуже налякався і передав керівництво полками Андреєві, тому його і назвали Стратилатом, тобто головним вождем. Андрей вибрав собі невеликий загін відважних воїнів і виступив проти ворога. Перед самим боєм він так гаряче промовив до своїх воїнів і зворушив їхні серця, що всі вони повірили в Христа Спасителя і з Його Ім’ям на вустах ударили на ворога, що в десять разів пережав їх силою, і розбили його вщент. 

Коли ж усі стали прославляли Андрея за його мужність, деякі військові старшини через заздрість оскаржили його перед Антіохом, що він християнин. Антіох поставив святого Андрея перед судом, а коли Христовий воїн і чути не хотів про поганських божків, мучитель наказав розпекти залізне ложе і покласти на нього святого мученика. Той сам зняв із себе одежу і приліг на те ложе, та, за Божою волею, вогонь погас, а святий Андрей встав цілий і здоровий. Народ, бачачи те, почав бунтувати проти Антіоха, що той найвідважніших мужів віддає на муки, бо він також наказав розіп’яти кількох з новонавернених воїнів. Тоді мучитель велів замкнути святого Андрея і всіх, кого він навернув до віри у Христа Спасителя, у в’язниці, а про цю справу написав до Максиміяна. Той наказав випустити святого Андрея на волю, але потім велів оскаржити його в якійсь іншій провині і скарати на смерть, бо боявся, що народ збунтується, якщо такий славний воїн загине за Христову віру. Антіох звільнив святого Андрея, а той узяв з собою всіх новонавернених воїнів, числом 2593, і пішов з ними в Киликію, до міста Тарсу, щоб там прийняти хрещення. Єпископом Тарсу тоді був Петро. Тоді ж у Тарсі перебував єпископ Вереї Нон, вони обидва охрестили Андрея та його воїнів.  

Антіох довго не шукав причини, аби замучити святого Андрея. Він оголосив, що Андрей зі своїми воїнами втекли зі служби, і написав до намісника Киликії Селевкія, щоб той або ув’язнив святого Андрея і його дружину, або всіх їх убив. Тимчасом Андрей зі своїми воїнами вирушив до Малої Вірменії. Поблизу Мелитини – 19 серпня, у неділю, о 2-ій годині після обіду – Селевкій зі своїм військом напав на них. Святий Андрей міг легко розбити загін нападників, та не хотів проливати їхньої крови. Він звернувся з гарячою промовою до своїх братів-воїнів, сказав їм, що за хвилю їх чекає вічна нагорода в небі, і вони всі кинули мечі та стали голосно молитися і славити Господа. Селевкій тепер уже сміливо вдарив на них і почалася різня. Святий Андрей з усією своєю дружиною отримав вінець мученика. Сталося це 302 р. Мощі святих мучеників єпископи Петро і Нон поховали на місці, де вони прийняли смерть за Христа. Там, згідно з переданням, витекло джерело цілющої води. 

У той самий день
Святих мучеників Тимотея, Агафії і Теклі

У часи Диоклетіяна, мучителя християн, у Газі, в Палестині, було ув’язнено християнина Тимотея і поставлено перед судом Урвана, старости Кесарії Палестинської. Святий Тимотей був священиком і відзначався великою красномовністю. Коли безбожник Урван став його намовляти до відступництва, тоді святий Тимотей став викривати його поганські блуди, і всі дивувалися з мудрости священика. За це Урван наказав його мучити особливо жорстоко, а під кінець кинути у розпалену піч. У страшних муках святий слуга Божий прийняв мученицьку смерть. Сталося це 304 р. Пізніше в Газі було зведено церкву на честь святого Тимотея, там упокоїлися і його святі мощі. 

У той самий час в Кесарії постраждала свята дівомучениця Текля. Її кинули диким звірам на пожирання. Разом з нею, згідно з Часословом, такою ж смертю загинула свята Агафія. Але є підстави твердити, що тут закралася помилка, бо в інших поважних джерелах читаємо, що зі святою Теклею постраждав святий Агафій. Їх обох, після жорстокого бичування, кинули диким звірам на пожирання. Однак не відкидаємо того, що тоді постраждала також і свята Агафія, бо кількість мучеників і мучениць у той час була дуже велика, а християнська кров просякла землю аж до глибин. 

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів:

Дописати коментар