Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 13 лютого 2013 р.

13.02.2013р. Б. / Любомир Гузар: я щасливий, що мені не доведеться обирати папу


У зв'язку із зреченням від престолу Папи Римського Бенедикта XVI, екс-глава Української греко-католицької Церкви, архієпископ-емерит Любомир Гузар зустрівся із українськими журналістами, щоб відповісти на питання про те, що чекає Греко-Католицьку Церкву після обрання нового Папи, хто ним може стати і які проблеми доведеться вирішувати новому понтифікові.
 
- Для вас крок Папи Римського Бенедикта XVI став несподіванкою?
- Якщо через те, що це трапляється лише раз на декілька століть – так. Хоча думка про зречення римських архієреїв в останні 50 років не є чимось нечуваним. Треба пам’ятати, що Папа Павло VI дуже серйозно застановлявся над справою зречення від свого уряду і навіть за його понтифікату була напрацьована певна процедура, як би мало виглядати зречення. Навіть включаючи таку деталь про те, який буде титул Папи, коли він зречеться.

Також була жвава дискусія, коли Папі Іванові Павлу ІІ минуло 70 років.

Це не є чимось нечуваним. Безумовно, такі речі не ставалися, але вони дискутувалися. Я щиро скажу, що не є дуже заскочений тим фактом.
 
- Коли Папа Бенедикт XVI приймав у вас зречення, він щось на це натякав? Можливо, радів за вас?
- Ні. Він ніколи не натякав про себе. У неділю якраз минуло два роки відколи я покинув свій уряд. Але перед тим я, може, два роки із нашими владиками і Папою обговорював цю проблему. І під час розмови Папа про себе ніколи не говорив, але ту думку, що я маю намір зректися, він сприймав, як у нас кажуть, як добру монетку.
 
- Понтифікат Бенедикта XVI не був яскравим і, очевидно, його важко порівнювати із Іваном Павлом ІІ. Як би ви оцінили роки папства Бенедикта XVI і чим він вам особисто запам’ятався?
- Ці вісім років понтифікату не були легким періодом. Особливо в Західній Європі, де посилюється секуляризм, ті духовні проблеми, які упродовж двох останніх десятиліть турбують Західну Європу.

Увага Івана Павла ІІ була більше звернена на Східну і Центральну Європу. Крім того, він дуже багато подорожував, тому проблематика, яку він зачіпав була дуже широка і специфічна щодо Центральної і Східної Європи.

А Папа Бенедикт XVI багато часу присвятив Західній Європі. Він не почав цим займатися, щойно ставши Папою, а ще з тих часів, коли був префектом Конгрегації у справах віри. Папа Бенедикт XVI, вживаючи свою владу у Церкві і своє дуже високе професійне знання, старався використати, щоб запобігати отим поняттям секуляризації, на яку захворіла Західна Європа.
 
- Останні вісім років, коли Папа Бенедикт XVI перебував в уряді, у Католицькій Церкві було багато скандалів. Останній – пов’язаний з фінансами. Ви говорили про кризу духовності. Гроші є першим ворогом духовності. Можливо від цього втомився Папа?
- Дуже прикро сказати, але скандали в історії Церкви не є новиною. Їх було багато. Можна було змінити підхід, щоб про них менше говорилося. Але, на жаль, вони були. Хотілося б, щоб Церква була ідеальна, щоб поведінка людей, які вірують в Бога була бездоганною. Церква є Божою установою і вона завжди є святою. Але залежить від того, що роблять люди. В людському аспекті скандали, які відбувалися в нових часах були широко описані, бо засоби комунікації працюють дуже швидко і кожна дрібниця відразу стає знаною усім.

Я думаю, що тут немає якоїсь особливої зміни справ – церква пережила багато скандалів і до уряду Папи Бенедикта XVI. А з іншого боку – у церкві сталося багато доброго. Але це не потрапило на шпальти газет чи на телебачення. Те, що радувало душу не дуже сильно було наголошено. В історії Церкви ці останні вісім, десять чи вісімнадцять років не були якимись особливими. Людська природа є такою, якою є – ми немічні і робимо погані помилки, що при сучасній легкій комунікації відразу стає сенсацією. І це більше видно, про це більше наголошують. Я не думаю, що ті події є підставою до якихось особливих рішень Святішого.
 
- Рішення Папи Бенедикта XVI було духовним, але, очевидно, воно матиме політичні наслідки у світі. Як ви вважаєте?
- Я не знаю. Важко сказати. Залежить, кого виберуть наступником. Кожен Папа має свій підхід і стиль. Іван Павло ІІ був представником Східної і Центральної Європи, як син польського народу. Папа Бенедикт XVI – німець. Він походить з південно-східної частини Німеччини – з Баварії, яка має свій, особливий, характер. Нема сумніву, що це впливає на людину, бо Папа не є людиною, якої не стосуються нормальні обставини життя.

Можуть мати у майбутньому (політичні наслідки - ред) у залежності від того, кого виберуть. Але я сумніваюся, що це матиме якийсь безпосередній вплив на політичну ситуацію у світі. Воно може з часом якось проявитися, але нема найменшого сумніву, що така зміна є дуже важливою у житті Церкви.

Наприклад, Іван Павло дуже багато їздив по світу. Його присутність у різних країнах безумовно мала вплив на певні дії у цілому світі. Папа Бенедикт XVI далеко менше їздив, але і його понтифікат був набагато коротшим.
 
- На вашу думку, хто буде наступним Папою?
- Якби я знав, то вже би був багатим чоловіком. Я брав участь у виборах Папи Бенедикта XVI. Це дуже складний процес. Сказати наперед, що Папою буде той чи інший – неможливо. Це вже спекуляція на дуже високому рівні. Я пригадую, що після смерті Івана Павла ІІ спекуляції сягали до небес. Це цілком природно. Різні люди по-різному калькулювали і те саме буде тепер.

Але передбачити наперед із певністю і сказати, хто буде Папою – нереально.
 
- Чому кажуть, що українець не може бути вибраним Папою? За яких умов це може статися?
- А чому не може бути? Хто каже, що не може? Може бути. Чому ні? Поляк міг бути вибраним? Впродовж історії були різні Папи. Андріан ІV, який останній зрікся престолу кількасот років тому, був англійцем. У минулому столітті Папами були італійці. Звичайно, крім Івана Павла ІІ.

Теоретично українець може бути Папою. А на практиці, наприклад, серед кардиналів є багато італійців, бразильців, північноамериканців. Звичайно, вибирають кардинала, хоча не мусять – не треба бути кардиналом, щоб бути обраним. Ним може бути звичайний священик. Кажучи теоретично, нема жодної перешкоди у тому, що українець не може бути обраний, але, беручи практично, дуже мінімальна правдоподібність.
 
- Ви будете брати участь у голосуванні?
- Ні. Бо з 80-им роком життя кардинали втрачають право вибору. Вони можуть бути вибрані, але я не буду, напевно… Я не буду брати участі. Якраз так щасливо сталося, що Папа закінчує свій уряд два дні після того, як мені мине 80 років.
 
- Як відбувалися вибори Бенедикта XVI? Вас тоді називали серед кандидатів на Папу Римського.
- Я пригадую, що було щонайменше 20 кандидатів, про яких писала всесвітня преса. Про них досить серйозно говорили і можна було думати, що це справжні кандидати.

Конклав – це дуже добре відпрацьований процес. Є документ, за яким відбувається конклав. Там нема хаосу, а є абсолютний порядок. Виборчий закон Ватикану є бездоганний і його дотримуються до найменшої коми.
 
- Яке буде майбутнє УГКЦ за нового понтифіка? Чи залежить від зміни понтифіка те, як буде розвиватися далі УГКЦ?
- До якоїсь міри так. Кожен понтифік має свій стиль і своє бачення. Папа Іван Павло ІІ дуже спричинився до того, що завалився комуністичний режим. Я не знаю чи Пій XII або Бенедикт XVI могли би це зробити так, як це зробив Іван Павло ІІ. Я думаю, що якась зміна буде. Але побачимо, хто буде обраний Папою.
 
- Але в контексті того, чого добивається УГКЦ будуть зміни?
- Крім того, що ми змагаємося, щоб нам визнали Патріархат – може бути. Ми про це говорили з теперішнім Папою, його погляд на це був позитивний. Незалежно від особи Папи, цей процес іде вперед і його можна прискорити або сповільнити залежно від обставин задля добра Церкви. Але це не є проблема політичного престижу. Це проблема користі для Церкви. Тому я не маю найменшого сумніву, що вибір може мати вплив на дальший розвиток наших старань.
 
- Питання беатифікації Андрея Шептицького не залежить від нового понтифіка?
- Люди думають, що це залежить від Папи. Це не так. Як свідок, я можу сказати, що теперішній Папа дуже нам пішов назустріч в розвитку цього процесу. На жаль, є певні обставини, які не є під його контролем або під нашим. Йдеться про справу чуда (для беатифікації - проголошення святим - необхідні зафіксовані чуда, пов'язані із особою потенційного святого - ред.) Ані Папа, ані хто інший не може зробити чудо. Лише Бог робить чудо. І цього нам забракло у тому процесі. Але я не маю найменшого сумніву і я маю особистий доказ, але про це я не буду говорити, що Бенедикт XVI дуже радо би бачив цей наш процес завершеним.
 
- На ваш погляд, які би питання мав першочергово вирішувати новобраний Папа Римський?
- Мені важко відповісти на таке велике питання. Я, на жаль, не маю, і сьогодні особливо, такого широкого розуміння всіх проблем. Проблеми є світового масштабу. Треба бути дуже добре проінформованим. Але я думаю, що треба буде вирішити проблему, яка є завжди актуальною і яку нинішній Папа розпочав. Це проблема нової євангелізації. Щоб Божа наука була краще пізнана у світі і щоб християнство як Божа наука було краще застосована у житті людей. Я певен, що наступник Папи Бенедикта XVI буде продовжувати цю політику, бо вона дуже потрібна. Але є, напевне, багато інших проблем, про які я не є настільки проінформований.
 
- Бенедикт XVI останніми роками пішов на зближення з лефевристами. Було прощено єпископів з братства Пія X. Як УГКЦ збирається вирішувати проблеми своїх "лефевристів" – секти Догнала?
- Папа Бенедикт XVI дуже старався цю справу розв’язати. Ця справа наболіла від часів Вселенського собору. Йому це не вдалося, на жаль. Наші "лефевристи" лише ідуть за інструкціями своїх настоятелів з Франції чи Швейцарії. Вони не мають своєї особистості. Це трошки особлива ситуація, коли я пригадую, як на одному папському Синоді про ту справу заговорив, присутні були дуже здивовані, що в Україні є лефевристи. Але український лефевризм інший від французького чи швейцарського, бо має інше підгрунтя. Ці люди використовують наших вірян, спроваджують їх на манівці.
 
- Після зречення Папи згадали про так зване "пророцтво Малахії". Мовляв, наступник Бенедикта XVI буде останнім Папою перед кінцем світу. Ви в це вірите?
- Це така сама нісенітниця як і з кінцем світу. Ви вже пережили кінець світу? Люди зараз хочуть добачити якісь надзвичайні рухи на небі і на землі. Стається певний факт: Папа як людина, яка перебуває на такому високому уряді робить певне рішення. Треба дивитися на ці справи спокійно, реалістично, не створюючи психозу. З часом нам буде відомо набагато більше – як це розвивалося і чому. Але тут є хворобливе сприйняття цього факту. Я не дивуюся, бо люди спраглі сенсацій. Але з іншого боку, я думаю, що ми не повинні старатися в особливий спосіб то все інтерпретувати, немов би це щось нечуване. Це цілком природня річ (зречення понтифіка - ред.) – небувала, але її треба сприймати спокійно.

Джерела: http://ipress.ua

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар