09.12.2011р. Б. / У Римі вшановують Маркіяна Шашкевича

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

Міжнародна наукова конференція «На початку було Слово...», присвячена Маркіяну Шашкевичу, проводиться у Римі 8-9 грудня. Цього року відзначається двохсотріччя з дня народження о. Маркіяна Шашкевича, тому Інститут св. Климентія Папи Українського католицького університету та Інстутитут славістики Віденського університету (Австрія) присвятили конференцію цій річниці. 

 

Серед учасників конференції – владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський Візитатор для українців Італії та Іспанії, владика Гліб Лончина, СУ, Апостольський Екзарх , пані Тетяна Іжевська, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані. А серед доповідачів першого дня конференції слід наголосити на доповідях отця доктора Івана Музички, настоятеля собору Святої Софії у Римі «Священик Маркіян Шашкевич – предтеча, пробудитель національного відродження Галичини», відомого українського письменника Романа Лубківського «Апостол українського національного відродження», професора мовознавства Міхаеля Мозера з Відня «Священик Маркіян Шашкевич – предтеча, пробудитель національного відродження Галичини», професора римського університету «Ля Сапєнца», культуролога, письменниці Оксани Пахльовської «Європейська рецепція української літератури періоду національного відродження», українського мовознавця та літетатурознавця з Вінніпеґу в Канаді, професора Ярослава Розумного «Постать Маркіяна Шашкевича в житті української діаспори» та відомого українського поета Дмитра Павличка «Маркіян Шашкевич і сучасна Україна». 

На 9 грудня передбачені доповіді про «Русалку Дністровую», «Руську трійцю», про «Богословську термінологію у творах Маркіяна Шашкевича», про «Маркіяна Шашкевича i польську літературу», про «Маркіяна Шашкевича у радянському контексті» та «Шашкевичезнавство періоду Незалежності України», «Українське питання» на Слов’янському конґресі у Празі» та про «Боротьбу за українську мову в Галицькому сеймі у другій половині XIX століття» та інші. А доповідачами будуть Олег Турій, проректор із наукової роботи Українського католицького університету у Львові, науковці Мар’ян Мудрий, Остап Середа, Ганна Дидик-Меуш та Наталя Хобзей зі Львова, професор Михайло Шалата з Дрогобича, Марія Гефінґгоф, Катажина Гібель та Филип Гофенедер з Відня, Станіслав Стемп’єнь та Ярослав Мокляк з Польщі, Дітер Ґьотц з Німеччини. 

Цього року в Україні, зокрема в Галичині, а також в українській діаспорі за кордоном відзначається 200-річчя з дня народження о. Маркіяна Шашкевича, визначного українського письменника, поета, культурно-громадського діяча, будителя національної свідомості українців, який народився 6 листопада 1811 року, а помер 1843-го. Річниця народження Маркіяна Шашкевича вшановується також багатьма церковними заходами, адже він був греко-католицьким священиком. 

З нагоди двохсотріччя з дня народження о. Маркіяна Шашкевича Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук звернувся з до українського духовенства та мирян, закликаючи бачити у постаті цього священика приклад любові до свого народу, який захищав його права і свободи та підносив культуру й духовність. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:  КРЕДО 

08.12.2011р. Б. / Три нові митрополії УГКЦ – шах «руському міру»

 

Минулий тиждень актуалізував питання трьох нових митрополій УГКЦ в Галичині. 29 листопада у Львові інтронізовано митрополита новоствореної Митрополії УГКЦ владику Ігоря Возняка. Акценти цієї події різними сторонами розставленні по-різному. Для більшості греко-католиків створення нових Митрополії є закономірним процесом розвитку східної Католицької Церкви, яка прямує до свого Патріярхату.

Прагнучи завершити свій устрій Патріярхатом, УГКЦ поступово, але впевнено розбудовує структури, які для цього є необхідними. І одним з таких кроків у поступу до Патріярхального устрою є нові Митрополії.

Але як і самі Митрополії, так і рух до Патріярхату має і певні аспекти, які не можуть залишити нашого північно-східного сусіда у спокої.  Адже УГКЦ є одночасно і твердинею українства, гарантом його відмінності від московства, а з іншого боку УГКЦ належить до західного цивілізаційного кола. Отже, саме існування УГКЦ та Її розвиток є питанням геостратегічним. Тому Москва є зацікавленою стороною у цих процесах, які зараз відбуваються в/з УГКЦ.

Християнська цивілізація свого часу розділилася у два цивілізаційні кола: римське та візантійське. І кожен підтип християнської цивілізації розвивався своїм неповторним шляхом. Можна ще довго перераховувати суттєві відмінності між обома християнськими світами, але це є менш суттєвим. Суттєвим для нас є те, що Україна, подібно до колишньої Югославії, лежить на розломі між цими двома світами. І цей розлом не є в її природі – він створений штучно, створений московською експансією. Адже свого часу православ’я митрополита Петра Могили належало до західно-християнського цивілізаційного кола. І лише експансія Москви змінила цю ситуацію.

Київська Церква, попри свій східний обряд, завжди залишалася представником західної християнської цивілізації, а в цей же час Москва та її церква утіловили в собі усі найгірші риси візантійського цезаропапізму.  Сіллю в оці московської держави й церкви завжди була Київська Церква, бо саме її існування свідчить, що можна бути східним і в той же ж таки час католиком, європейцем. Саме Київська Церква була і є виразником європейськості українства, його відмінності від азійсько-візантійсько-ординської Москви. Тому під’ярмлення києво-галицького християнства завжди було для Москви першочерговим завданням. Адже Україну з європейським християнством, як основною релігією, включити на довший час в московську імперію практично нереально.

Створення нових митрополій, навіть у галицькому католицькому бастіоні західної цивілізації, є неабиякою загрозою планам нової московської імперії. Підпорядкувати собі православну київську церкву Москва зможе. Тим більше, що вона вже має у цьому неабиякий історичний досвід. Це підпорядкування перетворило свого часу православ’я на грабаря українства в Україні. А от з «упорствующими униатами» не все так просто. Бо навіть полонізовані потомки українських греко-католиків на Волині і Поділлі усе ж таки являють собою неприємний фактор для московських церковно-політичних геостратегів. Тому скріплення УГКЦ для ідеї московського імперіалізму є суттєвою загрозою.

Адже нові митрополії – це не просто формальний акт церковного життя. Це – скріплюючий, активізуючий момент для розрізнених до цього галицьких єпархій. Нові митрополії суттєво покращать ефективність церковної структури УГКЦ в Галичині, яка без цих митрополій знаходилась б у постійній небезпеці провінціалізації. Створення трьох місцевих осередків влади в галицькій церковній провінції УГКЦ може бути використане для значно кращої координації діяльності галицьких єпархій, ефективного реагування на виклики на місцях, ефективнішої євангелізації, а тим і кращого розвитку церковного життя УКГЦ в Галичині. Сильна галицька частина УГКЦ може стати прекрасною базою для католицької місії на Великій Україні.

В умовах кризи українського суспільства сильна, добре продумана і організована місія УГКЦ на Великій Україні може стати основним фактором порятунку українського суспільства від повної деградації та розвалу. УГКЦ, як інтегральна частина світової католицької Спільноти, має що запропонувати українському суспільству. Це не лише речі релігійного змісту. Це, перш за все, інтеграція українства у здобутки західно-євпропейського християнського цивілізаційного кола, це – доктрина справедливого розвитку суспільства, тверді моральні принципи, політика здорового природного планування сім’ї і тверді сімейні цінності. За допомогою УГКЦ Україна найлегше зможе повернутися до кола західної цивілізації, куди вона до московської окупації і завжди належала, віднайти саму себе, стати на шлях розвитку, як нормальна європейська держава.

На шаховій дошці великої геостратегічної гри нові митрополії УГКЦ – це шах «руському міру». Це суттєвий крок не лише до Українського Патріярхату, визнаного світовим християнством, але й суттєвий крок у побудові європейської України, що більше – суттєвий крок до виходу України з-під геополітичного ковпака Москви.

Але не слід очікувати, що Москва спокійно прийме цю реальність. Московські геостратеги не можуть не усвідомлювати програшності дотеперішньої своєї політики стосовно УГКЦ. Сталінські переслідування УГКЦ тільки скріпили, автокефальна авантюра не принесла жаданих плодів, спроба «закрити» УГКЦ у галицьких рамках також не втрималась. Спровокований ковпакізм перетворився на малесеньку ледь животіючу секточку, догналізм, усе ще залишаючись неприємною проблемою для УГКЦ,  суттєво почав втрачати свою динаміку, спроба певних кіл викликати конфлікт між римо-католиками та греко-католиками, поки що, Богу дякувати, не принесла очікуваного ефекту, отож слід очікувати чогось нового, або спроби активізації старих методів. Та озиратися на ці та подібні загрози слід без страху. УГКЦ уже неодноразово довела, що Вона здатна протистояти різноманітним викликам. В реальності, кожен, хто прагне виходу України з перманентної кризи, мав би долучитися до розвитку цієї Церкви.

  о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

07.12.2011р. Б. / УГКЦ: від митрополій до патріархату

 

Рішення Синоду УГКЦ про створення трьох нових митрополій – Львівської, Івано-Франківської та Тернопільсько-Зборівської одразу ж було сприйняте як черговий крок однієї з церков Київської Традиції на шляху до створення нею власного патріархату.

Зрештою, сама УГКЦ не приховує такого наміру. Більше того, всіляко наголошується, що намір про утворення нових митрополій благословив Святіший Отець, а отже можна припустити, що незабаром Апостольська Столиця підтримає прохання українських греко-католиків про надання їхній Церкві патріаршої гідності, до якої вони змагають не один десяток років.

Було б перебільшенням стверджувати, що утворення нових митрополій УГКЦ викликало захоплення у представників українських православних церков. Можу припустити, що скоріше навпаки.

На тлі проблем, що існують у вітчизняному православ’ї, зокрема тих, що пов’язані із його розколом, рішення УГКЦ виглядає як докір братам-православним за їх неспроможність дійти хоч якоїсь згоди, не кажучи вже про поступ, а саме створення єдиної помісної Церкви.

І хоча предстоятелі УПЦ-МП, УПК-КП та УАПЦ утримуються від офіційних коментарів щодо патріарших планів УГКЦ, однак вже сьогодні "закидається" у суспільство і ЗМІ думка, що у разі отримання УГКЦ статусу патріаршої Церкви, цей статус буде "неповноцінним", оскільки й надалі передбачатиме залежність греко-католиків від Папи Римського.

Інша справа – патріархат для Православної Церкви, який свідчить про її повну незалежність і самостійність.

Не вникаючи у питання віроучення, що безпосередньо пов’язані з розумінням статусу патріархату католиками і православними, відзначу кілька важливих, на мою думку, аспектів, що стосуються перспектив розвитку традиційних християнських церков в Україні у світлі можливого набуття УГКЦ патріаршої гідності.

Передусім слід наголосити, що незважаючи на Декрети Другого Ватиканського Собору та Кодексу канонів Східних церков, які передбачають для церков східного обряду статус патріархату, УГКЦ тривалий час цього статусу добитися не може.

У цьому плані повчальною і характерною є постать Йосипа Сліпого, який, спираючись на згадані документи, погодився стати першим Патріархом УГКЦ за що одразу ж потрапив у немилість до Апостольської Столиці.

З цього часу Ватикан, з одного боку, завжди визнавав законне право українських греко-католиків на власний патріархат, а з другого – не робив жодних практичних дій для того, щоб це право було реалізоване.

Підтримка нинішнім Папою Римським Бенедиктом XVI рішення про створення трьох нових митрополій, без сумніву, перший реальний крок Ватикану у напрямі надання УГКЦ патріаршого статусу.

Можна не сумніватися у тому, що цей крок зроблено лише тому, що роль і значення УГКЦ в Україні і світі за останній час суттєво зросли. А отже не рахуватися з цим Ватикан уже не може.

Тепер про сам статус. На сьогодні за УГКЦ визнано статус Верховного Архиєпископства. Це означає, що Церкву очолює Верховний Архієпископ. Він, як і Патріарх, обирається синодом єпископів, але в обов’язковому порядку цей вибір має затвердити Папа Римський. Тільки після цього може відбутися його інтронізація.

У разі надання УГКЦ патріархату, глава Церкви обиратиметься синодом єпископів, після чого відбувається його інтронізація. Вже опісля Патріарх звертається до Папи Римського за сопричастям (церковним спілкуванням).

Як бачимо, отримавши патріархат, УГКЦ не дистанціюється від Риму як легітимного духовного центру, але отримає можливість абсолютної автономії у вирішенні практично усіх питань життя Церкви. А це те, чого не мають, але намагаються здобути православні церкви в Україні.

Очевидно, що можливе набуття УГКЦ патріархату остаточно не вирішує питання утворення в Україні єдиної помісної Церкви. Однак і не перешкоджає такій перспективі.

Більше того, робить її більш зримою, адже один із суб’єктів переговорного процесу – УГКЦ набуває більшої самостійності у вирішенні доленосного питання для українських християн.

Важливо підкреслити, що нинішній предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав створення нових митрополій пов’язує із структурою Церкви, яка існувала за часів Київської Русі.

Таким чином підтверджує готовність на ділі реалізувати ідею відновлення єдиної Київської Церкви, про що заявляв колишній лідер Церкви кардинал Любомир Гузар.

Як тут не згадати, що довший час УГКЦ була розмінною монетою в руках лідерів двох важливих релігійних осередків: Москви і Риму Зокрема, для Москви УГКЦ була "незручною", а то й ворожою, оскільки діяла на землях, які Московський Патріархат чомусь вважав своїми ("канонічними").

Для Риму УГКЦ ставала "тягарем" у переговорах з тим же Московським Патріархатом, який домагався від Ватикану припинення "експансії католиків" на Схід.

Переконаний, що з отриманням патріархату УГКЦ стане об’єктом, а не суб’єктом у церковно-релігійному житті, зокрема його європейському і світовому вимірах.

У будь-якому випадку довга "патріарша" історія УГКЦ засвідчує одну неспростовну істину: ніхто українцям як подарунок не піднесе патріархату. За нього вони мають змагатися, й при цьому сподіватися виключно на власні сили.

Богдан Червак, парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, для УП

Джерела: www.pravda.com.ua

Мандрівники Христа Царя

06.12.2011р. Б. / Глава УГКЦ відвідав Кіровоград

 

У Кіровограді Блаженніший Святослав перебував з 3 по 5 грудня.

 

Під час перебування з душпастирським візитом у Кіровограді місцеві греко-католики подарували Предстоятелю УГКЦ Святославу (Шевчуку) ікону Пресвятої Богородиці з дитятком Ісусом на руках - «Нев’янучий цвіт» та картину із зображенням міста. Дарунок Блаженнішому Святославу вручив о. Іван Третяк - декан Кіровоградський, настоятель парафіяльної каплички. 

«Ми будемо за вас молитися і підтримуватимемо у відповідальному служінні, - сказав о. Іван, вручаючи ікону. - Сьогодні особливо дякуємо Богові за щедрі дари для нашої Церкви в Кіровоградській області, за її відродження, за дар цієї парафіяльної спільноти». 

За словами священика, візит до Кіровограду Глави УГКЦ сприятиме згуртованості греко-католиків у місті та росту УГКЦ на теренах області. 

На Кіровоградщині нині мешкає кілька сотень греко-католиків, близько 200 осіб, які ідентифікують себе як вірні УГКЦ, проживають в самому Кіровограді. 

В області душпастирюють чотири священики. Вони опікуються 5 громадами – дві в Кіровограді, третя у селі Червоновершка Компаніївського району, де проживають люди, чиїх батьків колись переселили з Лемківщини під час операції «Вісла». Четверта, невеличка громада, зареєстрована у селі Володимірівка Знам’янського району і п’ята - у райцентрі Знам’янка. Там місцеві греко-католики сім років поспіль добивалися виділення земельної ділянки від влади, але завжди отримували негативну відповідь. 

За матеріалами: РІСУ 

Джерело:  КРЕДО 

05.12.2011р. Б. / В ЄС хочуть боротися зі СНІДом методом аборту

Надя – 6-річна ВІЛ-позитивна дівчина у Київському будинку дитини. Фото: Брент Стертон

Євроосли переважною більшістю голосів визнали аборт одним із методів боротьби з ВІЛ/СНІД.

«Коли доходить до голосування, право на життя не має великої цінності в коридорах Європарламенту», – прокоментувала це організація European Dignity Watch («Європейська сторожа гідності»), яка має штаб-квартиру в Брюсселі.

Резолюцію (яка не має законодавчого характеру) було прийнято 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, 454 голосами «за», при 86 «проти» і 44 «утримався». В ній парламентарії закликають Єврокомісію та Євросоюз забезпечити всім справедливий доступ до профілактики вірусу імунодефіциту людини, викриття його та лікування СНІДу.


Євро-осли вказують на обов’язковість широкого доступу до протизаплідних засобів та «безпечних і легальних» абортів, як і постабортної опіки. Вони підкреслюють, що економічна криза не повинна негативно впливати на боротьбу з ВІЛ/СНІД.


«Європейський парламент офіційно заявив, що аборти є рівноправним засобом боротьби з ВІЛ/СНІД», – підкреслює European Dignity Watch. В оприлюдненій 2 грудня заяві організація підкреслює, що «абортування потенційних носіїв вірусу» було визнане припустимим способом запобігання цій епідемії. Відзначено, що сім інших «проблемних» з точки зору охоронців життя пунктів резолюції були відкинені голосами більшістю послів Європейської народної партії та майже половиною послів-консерваторів. Однак їм не вдалося домогтися усунення пункту про аборти. У тексті також залишилися формулювання стосовно того, що профілактика ВІЛ/СНІД є «інтегральною частиною опіки над статевим та репродуктивним здоров’ям». European Dignity Watch виникла для підтримки співпраці прородинних організацій та захисників життя у Європі й у світі. Вона відслідковує, зокрема, події на форумі Євросоюзу, пов’язані з цими питаннями.

За матеріалами: Gość Niedzielny 

Джерело:  КРЕДО 

03.12.2011р. Б. / Відбулася прес-конференція з нагоди показу фільмів у Львові про історію УГКЦ

 

З нагоди проголошення Львівської Митрополії УГКЦ, на початку грудня, у Львові, відбудеться показ серії документальних фільмів про історію УГКЦ у XX ст. Цій події була присвячена прес-конференція, яка відбулася 2 грудня в приміщенні малої сесійної зали Львівської міської ради на тему «З нагоди проголошення Львівської Митрополії УГКЦ  світ побачить серію документальних фільмів про історію УГКЦ»

Цикл документальних фільмів, присвячений історії УГКЦ у XX ст.. було створено протягом 2009-2010 р. рекламно-продюсерським центром «Стар-ТВ» у співпраці з Львівською Архиєпархією УГКЦ та Інститутом історії Церкви Українського католицького університету.

В рамках грудневого показу, демонструватимуться три документальних стрічки «Спадщина Андрея Шептицького». «Йосип Сліпий: Молитва за Україну» та «Володимир Стернюк: Служіння в підпіллі». Фільми розповідають про служіння визначних провідників УГКЦ, які провадили Церкву у XX ст.

Слухати повний текст прес-конференції:

Розпорядок показу фільмів:

7 грудня 2011 р. середа 18:30, - конференційний зал Львівської духовної семінарії Святого Духа (вул. Хуторівка. 35) - документальний фільм «Йосип Сліпий: Молитва за Україну».

10 грудня 2011  р.. субота  14:40. - Кінопалац «Копернік» (вул. Коперніка. 9) документальний фільм «Володимир Стернюк: Служіння в підпіллі».

12 грудня 2011 р.. понеділок. 16:00. - конференційний зал Український католицький університет (вул. Хуторівка. 35а) - документальний фільм «Спадщина Андрея Шептицького».

Джерело: Прес-служба Львівської Архиєпархії

01.12.2011р. Б. / Глава УГКЦ відвідає Одесу

 

П'ятиденний візит патріарха Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійшого Святослава до Одеси почнеться 7 грудня.

Як повідомляє відділ інформації Одесько-Кримського екзархату УГКЦ патріарх Святослав планує провести ряд офіційних і неофіційних зустрічей і виступити на місцевому телебаченні.

Зокрема, глава українських греко-католиків збирається зустрітися з євангелізаторами і катехитами, священиками і ченцями Одеського і Миколаївського деканатів, парохіянами Свято-Андріївської і Свято-Михайлівської парохій УГКЦ в Одесі, лідерами християнських конфесій міста, співробітниками БФ «Карітас Одеса УГКЦ», поспілкуватися з пресою і відвідати місто Южне.

«Особливу увагу патріарх Святослав завжди приділяє молоді, тому один з днів Блаженнійший присвятить спілкуванню з молодими одеситами, — говорить о. Руслан Остафій, настоятель храму святого апостола Андрія Первозванного. — А тому, що у одеських греко-католиків досі немає свого повноцінного храму, зустріч молоді з патріархом пройде в стінах лютеранської кірхі.»

Детальніший план перебування патріарха Святослава в Одесі буде опубліковано найближчими днями.

За матеріалами www.cerkva.od.ua

Джерело:  Мандрівники Христа Царя