ТОМИНА НЕДІЛЯ
Наступна неділя після Христового Воскресення має різні назви.
Неділя Томина — від події у святому Євангелії, де говориться про зустріч апостола Томи з воскреслим Христом.
Неділя Антипасхи, що з грецької означає “замість Пасхи”, бо для
перших християн вона була наче повторенням празника Пасхи. У Щоденнику
паломництва Сильвії Аквітанської (IV ст. ) читаємо, що восьмого дня
після Христового Воскресення в Єрусалимі були окремі торжества та, що
того дня читали святе Євангеліє про навернення апостола Томи.
Неділя Нова, або Оновлення, бо вона перша після Пасхи і в ній
наче оновлялося празнування Пасхи. Цього дня Ісус Христос своєю появою
обновив для апостолів радість свого Воскресення. “У цей день, — каже
синаксар Томиної неділі, — в другу неділю по Пасці, празнуємо оновлення
Христового Воскресення і святого апостола Томи діткнення”.
Неділя Біла, або “в білому”. Колись давно новохрещенці, прийнявши
хрещення у Велику суботу, упродовж цілого Світлого тижня ходили в білих
одежах, а в неділю Томину при осібній церемонії ці одежі скидали.
Західна Церква до сьогодні називає цю неділю “неділя в білому”.
Неділя Провідна. Деякі автори виводять цю назву від того, що ця
неділя проводить і продовжує празник Пасхи. У нашого народу був звичай у
Томину неділю організовувати проводи, тобто поминання померлих, осібною
трапезою та молінням за душі померлих на цвинтарі.
Святкування восьмого дня після Пасхи, як завершення торжеств
світлої седмиці, з давніх-давен вважалося окремим празником. Темою
богослужень цього празника, як і седмиці, що наступає після нього, є
євангельська подія, що описує появу Ісуса Христа восьмого дня після
Воскресення та зворушливе навернення і визнання віри святого апостола
Томи. Про значення святкування цього празника святий Григорій Богослов
(† 389) у своєму слові в Томину неділю так каже: “Давній і в добрій цілі
установлений закон шанує день оновлення, або радше кажучи, з днем
оновлення шанує нові добродійства. Чи ж не був днем оновлення і перший
воскреслий день, що наступив по священній і світлоносній ночі? Чому
даємо цю назву сьогоднішньому дневі? Той (тобто Великдень) був днем
спасення, а цей — днем згадки про спасення. Той день розділяє собою
погребання і воскресення, а цей — є днем зовсім нового народження…
Справжню онову ми сьогодні празнуємо, переходячи від смерти до життя.
Тож скиньте зі себе старого чоловіка й оновіться та жийте в обнові
життя”.
Наша Церква святкує пам’ять святого апостола Томи б жовтня, а
латинська — 21 грудня. Про апостольську працю апостола Томи святий Йоан
Золотоустий у проповіді на Томину неділю виголошує таку похвалу: “Він
колись був слабшим від инших апостолів у вірі, а за ласкою Божою став
відважнішим і невтомнішим, як вони всі. Він своєю проповіддю обійшов
майже всю землю, не боячись проповідувати Боже слово народам лютим,
диким і кровожадним”. Традиція каже, що святий апостол Тома загинув
смертю мученика за Христову віру в Індії. __________
У той самий день
Житіє святих мучеників Терентія, Африкана, Максима, Помпнія та тих, що з ними
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи* у страданнях
своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо
кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів
зухвальства безсильні. * Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак мученикам, глас 2: Настала сьогодні радісна
пам’ять мучеників, Терентія премудрого та війська його. Зустріньмося
разом, щоб прийняти зцілення. Бо вони прийняли від Бога благодать Духа
святого, щоб зціляти недуги душ наших.
Сталося це за Деція, гонителя християн. В Африці мучитель
Фортунатіян ріками проливав християнську кров. Багато вірних утекло і
сховалося від гонителів. Та знайшлося 40 воїнів християн, котрі явно
виступили і стали голосно визнавати Христа. Усіх їх привели до мучителя,
а той наказав затягнути їх силоміць до божниці і заставити взяти участь
у поганських забобонах. Та святі слуги Божі голосно прославляли Христа
Спасителя і картали поган, вказуючи їм на їхнє засліплення і нерозум.
Тоді Фортунатіян наказав святих Терентія, Африкана, Максима і Помпнія
кинути до в’язниці, а решту 36 воїнів християн віддав на муки. З числа
тих мучеників на ім’я знаємо лиш святих Зинона, Олександра і Теодора.
Усіх їх били сукуватими палицями і жилами, кололи гострим розпеченим
залізом, а рани натирали сіллю та оцтом.
Святі мученики все це стійко терпіли і голосно молилися,
величаючи Господа Бога нашого. Під кінець мучитель наказав усіх їх стяти
мечам. Та перед цим мали вони ще одну втіху, бо поганська божниця, в
якій їх мучили, з допусту Божого завалилася. Сповнені душевної радости,
співаючи псалми, нахилили вони свої голови під гострі мечі і до неба
прибуло нове число святих мучеників.
Тоді мучитель наказав привести святих Терентія, Африкана, Максима
і Помпнія. Їх палили на суді вогнем, а вони величали Бога, що уникнуть
вогню вічного. Закованих, їх на ніч знову кинули до в’язниці, підлога в
якій була викладена гострим залізом. А вночі, коли вони молилися, Бог
послав їм ангела утішителя і той звільнив їх з кайданів, нагодував і
скріпив душу на майбутній подвиг. Наступного дня, після страшних мук, їх
кинули в яму, повну ядовитих гадюк, та ті повзали в ногах слуг Божих і
не кусали їх. Під кінець мучитель наказав усіх їх стяти мечем. Діялося
це близько 250 р. В часи імператора Теодора Великого тіла святих
Терентія і Африкана було перенесено до Царгорода в церкву святої
Евфимії. Мощі святих мучеників, за словами святого Йосифа Піснеписця
(його пам’ять вшановуємо 4 квітня), прославилися багатьма чудами.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар