Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 13 лютого 2016 р.

13.02.2016р. Б. / Люди забули, що означає бути людьми

Переглядаючи сторінки у соціальних мережах, можна зробити висновки, що людей цікавить тільки їжа, політика, релігія і тіло людське. Оскільки життя сучасного суспільства проходить на 45, а то і 50% онлайн, то дивлячись на сторінки людей у різноманітних соціальних мережах,  можна зробити висновок, що світ заполонили культи, на які люди бездумно тратять свій безцінний час, здоров’я, гроші, та й загалом усе життя. Та все ж, є одиниці людей, які проводять життя не в просторах віртуального спілкування, а у живому спілкуванні.

На жаль, у сучасному суспільстві таких індивідів сприймають, як неповноцінних, дивакуватих, або і того гірше неповноцінних людей. Невже люди забули, що означає спілкування? Де та романтика листування, коли чекаєш на лист від дорогої тобі людини дні, тижні, місяці?  

Невже технології замінили людям живе спілкування. Складається враження, що чим більше розвиваються технології, тим більше дичавіють люди. Одна мудра людина сказала: «люди забули, що вони є людьми». Це направду викликає неабияке занепокоєння. Невже наша цивілізація, наше суспільство перетвориться у бездушних машин, яким потрібні лиш гроші(матеріальні блага) і насолода(наркотики, секс, ігри і тд.).  У людей завжди було бажання видовищ і кайфу, правда називалось воно у різні часи по різному. Амфітеатри, цирки, скоморохи і тд. Поступово ці видовища витіснили фільми, мультфільми та інші технології. Без жодного сумніву, кінематограф чи мультиплікація є видом мистецтва, безумовно, але чим більше розвиваються технології, тим більше відходять на задній план театри (драм, оперні і тд.), літературні клуби та інші види культурної взаємодії людей між собою.

Людина істота соціальна, їй для нормального функціонування необхідна взаємодія з іншими людьми. І це зазначав не тільки Аристотель, про це говорить на сторінках Біблії Той, Хто створив людину. Так ми істоти фізичні і нам необхідно добре їсти, ми потребуємо сну, потребуємо трішки фізичного задоволення, але попри це все, людина ще й духовна істота. Їй потрібно задовільнити не тільки своє тіло, але й свій дух.

У погоні за насиченням фізичного життя люди забули годувати свій внутрішній світ. Їдучи у поїзді чи летячи у літаку, можна побачити, що люди читають. Це – добре, це – прекрасно. Але що вони читають? Більшість сучасних письменників, які у своїй суті такі ж пусті всередині як і їхні романи. Сюжет, який стрімко і цікаво розвивається, маса сцен, часом навіть доволі вульгарних, але все це нікуди не веде, немає якогось глибшого змісту. Весь розвиток сюжету спрямований в нікуди, так ніби б він був лише примітивним відображенням отого ідіотського почуття відсутності смислів і надії, який нам накидається.

Складається враження, що письменники забули основне призначення літератури, рівно ж як і музиканти забули, що музика це не лише нерозбірливе нагромадження нот, звуків і ритмів.

Музика – це перш за все духовна їжа, яка повинна проникати у глибину душі і пробуджувати у її глибинах те щастя, радість, спокій, натхнення, можливо навіть нагадувати про той втрачений зв'язок нашого тіла із душею та духом. Музика проникає в самі глибини нашого єства, сповнюючи його добром чи злом. Вона не буває нейтральною. Вона або творить, або руйнує. Недарма у Толкіна Бог і ангели творять світ піснею. Толкін, який провадив глибоке християнське життя, здається проник у той духовний сенс музики, що часто залишається прихованим для більшості. Варто мати на увазі, що старохристиянські письменники часто називали Бога Композитором. 

А музика поєднана зі словом – хіба, не надпотужний інструмент формування світу й людини? Св. Юстин Філософ і ранньохристиянський мученик твердив: хто співає молиться двічі. Тому не тільки музика, а й література – мистецтво слова – це інструмент, яким людську душу можна зробити кращою, а можна і вбити. Література – це не лише насолода для мозку, що збуджує гострі емоції й зачаровує грою слів. Вона також повинна мати те, що називають думкою.

Все мистецтво руйнує, або творить. Воно не може бути нейтральним. Воно не існує заради голої насолоди. Воно покликане розвивати у людей щось вищого ніж здичавілі людські бажання: жадібність, заздрість, розпусність. Воно було дане нам, як аспект нашого життя, який повинен був би нагадувати нам про те, ми сотворені Творцем, який дав нам життя не для того, щоб ми нищили самі себе, а для того, щоб ми були Його компаньйонами, співтворцями себе і світу: щоб ми росли, розвивались, удосконалювали світ навколо себе, не лиш фізично, але й духовно. Невже мало літератури, яка наповнена змістом, музики, яка не змушує нашу душу «вириватись» із тіла у беззмістовну пустоту. Я не хочу сказати, шо електроніка, рок, реп, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм, не є мистецтвом. Мистецтво настільки ж унікальне, як і сама людина. Люди у пошуку нових ідей  і джерел натхнення вдаються до наркотиків, блуду, алкоголізму, але вони забули, що геніальність у кожному із нас – це Божественна іскорка, вона тліє десь у глибині нашого єства, а ми ховаємо її під завалами бруду, хаосу і нечистот. Мистецтво покликане розвивати нас духовно, а ми перетворили у фізичне задоволення. Безумовно, що насолода повинна бути присутньою, але вона не має права бути головною.

Так само і з технологіями, ми повинні користуватись ними, послуговуватись, але не заміняти життя ними, життя, яке сповнене любові, терпіння, спілкування, взаємодії з іншими людьми. Без сумніву, нам необхідні гроші, щоб їсти, платити за навчання, квартиру, але вони не повинні ставати сенсом всього життя. Ми робимо собі ідолів зі всього і вперто відмовляємось бачити те, що ховаємо за ними пустоту. Чим більше ми стараємось заповнити внутрішню пустоту фізичним, тим більше ми впадаємо у гріх, а значить віддаляємось від Бога, віддаляємось від істинного нашого покликання.

Дамян Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар