18.12.2012р. Б. / Тижневий огляд: переслідування християн (10.12. – 17.12.)

10 грудня повідомляється, що Асія Бібі,  християнка, засуджена до смертної кари через повішення, як вона сама пише, за богохульство проти Мухаммеда,написала листа, у якому розповідає, що незабаром після винесення вироку, до її камери прийшов суддя, який засудив її до смерті. Він пообіцяв оскаржити своє рішення, якщо християнка погодиться прийняти іслам. Але вона сказала, що воліє померти як християнка.

 

Чоловіка, який намагався знищити чудотворний образ Діви Марії Ченстоховської, шпурляючи в нього банкою чорної фарби, затримали охоронці та передали поліції. На разі не відомі причини цього вчинку, ані те, чи чоловік психічно здоровий. Очевидно, що йому висунуть звинувачення в образі релігійних почуттів.

 

Міністр житлово-комунального господарства французького соціалістичного уряду, пані Сесіль Дюфло, турбуючись про долю безпритульних під час холодної зими, знайшла, на її думку, вирішення цієї проблеми. Вона вважає, що сучасна влада має реквізувати майно Католицької Церкви і використовувати його для перебування бездомних. Про це у своїй статті пише італійський релігієзнавець Массімо Інтровіньє, відомий своїми дослідженнями про сучасні переслідування християн у світі. Такі дії французького уряду він називає містифікацією, бо, за його словами, «Католицька Церква не чекала рішення геніальної пані міністр і упродовж багатьох років є найбільшою організацією, яка опікується будинками для бездомних у Франції».

 

За даними 11 грудня читаємо, що уКитаї Конференція католицьких єпископів, лояльна до комуністичного режиму, скасувала призначення Таддеуса Ма Даціня допоміжним єпископом Шанхаю. Не визнана Ватиканом «Патріотична асоціація католиків Китаю» планує в майбутньому вимагати від усіх кандидатів у єпископи присяги на вірність державі.

 

Апеляційний суд Квебеку постановив, що в католицькій школі, відповідно до закону, зобов'язані викладати світську етику, що суперечить вченню Церкви.

 

Упереджені до жінок члени секти з кров'ю мільйонів осіб на руках, – так, за словами публіциста британської газети «The Telegraph» зображують католиків у засобах масової інформації.

 

13 грудня з’явилося кілька повідомлень, зокрема про те, що секретар Конгрегації євангелізації народів архиєпископ Савіо Хон Тай Фай назвав "сумним" жест "так званої Конференції єпископів Китаю", яка "зловживає владою", звільняючи єпископа Тадеуса Ма Даквіна з посади єпископа Шанхайської архиєпархії.

 

В австрійській столиці з нагоди "Дня підтримки переслідуваних християн" відбулася прес-конференція за участю членів міжнародних благодійних організацій, що займаються захистом християн різних конфесій, котрі піддаються переслідуванню в різних країнах світу.

 

Згідно з інформацією за 14 грудня читаємо, що прес-секретар Конференції католицьких єпископів Єгипту закликав Євросоюз натиснути на уряд країни, щоб змусити його поважати права людини. "Там, де відбувається політизація ісламу, він автоматично перетворюється в фашистську диктатуру, - заявив священик Рафік Грейх. - Тоді виникає загроза введення шаріату в його найбільш фундаменталістській формі. І це торкнеться не тільки християн, але всіх єгиптян, які хочуть миру і справедливості".

 

Після численних нападів на християнські громади, скоєних за останні 2 місяці в різних містах Індії, близько 300 прихильників християнського крила регіональної партії Джаната Дав (Секуляр) (JD (S)) Бангалора влаштували протест. Індійські ЗМІ повідомляють про голодовку, проведену з метою привернути увагу до проблеми гонінь на християн Індії.

 

В католицькій парафії в Чак-Джумбра (діоцез Фейсалабад, Пакистан) один з місцевих мусульман зруйнував статую Діви Марії. 26-річний мусульманин закидав фігуру каменями, викликавши страх, занепокоєння і здивування у віруючих, оскільки Діва Марія шанується також і мусульманами.

 

На Шрі-Ланці тривають напади на протестантські громади. Натовп, очолюваний 80 буддійськими монахами, розгромив церкву «Jeevanalokaya Sabhawa» в Віракетії (округ Хамбантота на півдні Шрі-Ланки). Напередодні делегація буддистів відвідала пастора церкви і вимагала припинити богослужіння і будь-яку діяльність, пов'язану з розповсюдженням християнства, пригрозивши насильством.

 

Троє молодих людей скоїли збройне пограбування католицької семінарії «Redemptoris Mater» в Абіджані (Кот-д'Івуар). Ректор і 2 семінариста отримали серйозні поранення.

 

Американський Gateston Institute опублікував чергову доповідь про переслідування християн в мусульманських країнах за жовтень. Автор доповіді вважає, що регулярні гоніння на християн приймають часом «характер пандемії». Доповідь також доводить, що антихристиянські настрої випливають із самого світогляду, обумовленого шаріатом.

 

15 грудня повідомляється, що становище християн у Сирії погіршується з кожним днем. Фундаменталісти роблять усе, щоб конфлікт став релігійною війною. Про це говорить маронітський єпископ Іліас Слейман. Він попереджає, що без активнішої участі міжнародної спільноти Сирія може повторити сценарій Іраку, і християни будуть масово втікати за кордон.

 

Близько 150 000 християн живуть у страху в Західній Сиріїу долині, яка була піддана систематичному артилерійському обстрілу ісламськими повстанцями. Повстанці обстріляли сирійські урядові сили, які побудували укріплення в селах традиційно християнської області Ваді аль Насара.

 

Міжнародні правозахисні організації повідомляють про значне зростання насильства щодо християнських громадна півночі Нігерії. За останні 3 роки тільки в штатах Борно і Йобе скоєно 170 нападів на церкви. За атаками, як правило, стоять бойовики «Боко Харам».

 

Близько 2 тис. християн знаходяться сьогодні в тюрмах Еритреї. Портал International Christian Concern називає режим найбільш репресивним серед африканських, «Північною Кореєю Африки».

 

У Китаї поліція затримала в парку протестантського проповідникаі 8 вірних, що були з ним,  коли вони розповідали перехожим про свято Різдва. Місіонер по імені Цао Нанді, 7 жінок з Guanai Center і Meilin Church Gospel Team і 70-річний чоловік провели в поліцейській дільниці південно-китайського міста Шенчжень більше доби.

Джерело:   Воїни Христа Царя

17.12.2012р. Б. / У Патріаршому cоборі Воскресіння Христового молилися за Патріарха Йосифа Сліпого

Вчора, 16 грудня, Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у Патріаршому соборі Воскресіння Христового очолив Архиєрейську Літургію, на який молитовно поминали Патріарха Йосифа Сліпого. Нагадаємо, 2012 рік проголошено в Українській Греко-Католицькій Церкві - Роком Патріарха Йосифа.

 

Глава Церкви під час проповіді до вірних сказав про Патріарха, що ми сьогодні «згадуємо особливу людину» в історії України та нашої Церкви – слугу Божого Патріарха Йосифа Сліпого. «Це чоловік, який знайшов життя. Сам ішов цією дорого і веде нею сьогодні всіх нас. Нехай приклад слуги Божого Патріарха Йосифа буде для нас справді дороговказом і, відповідно, закликом іти за Христом серед туману сьогоднішнього світу, щоб ніхто з нас не загубився, а успадкував життя вічне», – побажав Блаженніший Святослав українцям.

 

Проповідник нагадує вірним, що найбільшим скарбом людини не є земна дійсність. Найбільшим скарбом і багатством для людини є Бог. Бо Він - джерело всього: земного і вічного життя, достатку, щастя, усього того, що потребує людське серце.

 

«Ми є свідками творення нової, глобальної культури: коли все у світі перемішується, коли людські певності часом втрачають свої значення. Ми стоїмо на порозі якогось нового часу, нового періоду в історії людства. Багато науковців порівнюють час, який зараз переживає людство, з туманом. Туман можна бачити, проте до нього не можна торкнутися рукою, але в цьому тумані дуже легко можна загубитися. І завдання кожного віруючого християнина - знайти дорогу в цьому часі. А завдання Церкви - показати цю дорогу, щоб сучасна людина не загинула, не загубилася, а знайшла життя, яким є Христос», – переконаний Предстоятель Церкви.

 

Після Літургії Архиєпископ-емерит Блаженніший Любомир (Гузар) прочитав лекцію-спогад про Патріарха Йосифа.

 

– Пригадую, – каже він, – коли я вперше побачив Патріарха Йосифа. Це було на Йордан 1943 року. На ринку у Львові відбувалося посвячення води. З ним було кілька священиків. Я був малим хлопцем. Звернувся до мами: «Мамо, а чому ті отці такі великі?». А тоді на Йордан було дуже холодно, і вони під ризи вдягнули хутро. Тому мені, як малому хлопцеві, видавалися дуже-дуже великими.

 

Це був початок знайомства Блаженнішого Любомира з Патріархом.

 

Краще він його пізнав, коли вперше приїхав у США наприкінці 60-х років.

 

Патріарх Йосиф – постать багатогранна, про яку можна і треба сказати. Блаженніший обмежується кількома «штрихами».

 

– Йосиф Сліпий, – продовжує він, – син Поділля. Його родинне село – Заздрість. Він народився і виховувався у добрій християнській родині. Гадаю, це теж мало вплив на його вдачу, бо Йосиф був дуже-дуже працьовитою людиною. Поняття «працювати» він виніс зі свого родинного дому. Ті, хто знав його, розказують, що він змалку присвячував надзвичайно багато часу науці. Працьовитість – це одна з основних характеристик особи Патріарха Йосифа. Потім я переконався в цьому особисто. Він не любив бездіяльності. Не любив це не лише в собі, а й в інших. Якось у Римі в нашому осідку я з одним старшим від мене отцем проходився подвір’ям після сніданку. Ми не просто гуляли, а складали план роботи на найближчі дні. А Патріарх Йосиф, який мешкав на третьому поверсі, зійшов донизу й сказав: «А ви чому тут марнуєте час?» Насправді ми не марнували часу, але йому видавалося, що свою діяльність варто провадити в більш ефективний спосіб. Далі ми продовжували нашу роботу, проте згідно з бажаннями Патріарха… У нього навіть було особливе слово для тих, хто марнував час, – «не тиндайте». Казав: «Брате, не тиндайте, працюйте».

 

Свою роботу він присвячував в основному науці. Де міг і як міг, Йосиф Сліпий намагався розвивати наукову працю. Він не тільки сам працював, а й створював ці місця праці, заохочував студентів, виховував у них пошану до науки. Саме він, відбувши заслання, почав у Римі створювати Український католицький університет… Для цього він долав найрізноманітніші перешкоди. І якщо ми сьогодні маємо Університет, то тільки завдяки першим, дуже рішучим крокам Патріарха.

Департамент інформації УГКЦ

15.12.2012р. Б. / Сьогодні важливо зберегти віру в Божу любов,- владика Гліб Лончина

Розмова з владикою Глібом (Лончиною), апостольським екзархом для українців Великобританії

 

Півстоліття тому у Ватикані розпочалася подія, яка згодом змінила не лише внутрішнє життя Церкви, але вплинула також на політичне й духовне становлення людства. У ІІ Ватиканському соборі взяло участь приблизно дві з половиною тисячі єпископів з усього світу, серед них п’ятнадцять — це представники підпільної Української греко-католицької церкви. Тоді ж, але в іншому кінці світу, містечку Детройт в Америці,  зростав хлопчик на ім’я Борис, який згодом прийме монаше ім’я Гліб і стане одним із найшановніших єпископів УГКЦ. Нині владика Гліб (Лончина) — апостольський екзарх для українців Великобританії.

Своїм зовнішнім виглядом владика Гліб долає стереотипи про «високі чини» у Церкві. Серед студентів і семінаристів він має ідентифікаційну ознаку — «усміхнений єпископ». Уділяючи благословення, він ділиться теплом руки. Він першим серед владик назвав мене, як колись тато: «Софійко», замість офіційного «пані». Офіційне інтерв’ю з владикою Глібом плавно переходить в особисту духовну розмову.

— Владико, дозвольте спровокувати Вас на ностальгію. Який найперший спогад про церкву?

 

— У дитинстві я відвіду­вав латинську церкву, бо в нашій місцевості не було української. Коли мені було приблизно п’ять років, моя родина переїхала в місто Детройт. Тоді вперше зміг відчути цю атмосферу. Пригадую момент, коли я загубив свою маму і плакав, допоки мене хтось не підняв, аби передати матусі. Пішов до школи, де з нами працювали українські сестри-василіянки. Крім того, в нашій місцевості було багато ревних душпастирів: отці Дмитро Височанський, Юрій Жадан, Інокентій Лотоцький. Можу сказати, що у церкві я виростав.

 

— Ви народилися в американському штаті Огайо. Як Ваша родина опинилася там? Яким було дитинство українського хлопчика в американському середовищі?

 

— 1944-го, коли до Львова наближався більшовицький фронт, мої батьки змушені були покинути Батьківщину. Тоді вони були зовсім молодим подружжям, тому планували після закінчення війни повернутися додому. Але так не сталося. Спочатку вони виїхали у Краків, тоді у Відень, а кінець війни застав їх у Мюнхені. Там народилася моя найстарша сестра Маруся. Звідти батьки емігрували до Америки. Згодом батько отримав роботу в коледжі міста Стюбенвіл, де народилося ще четверо дітей. Там зовсім не було українців, тому наше виховання батьки взяли на себе. Вони наголошували на відмінності: якщо хтось з американських дітей був нечемний, мама казала: «Бачиш, сину, українська дитина так би ніколи не зробила!» Розмовляли ми лише українською. Це було правилом! Я хіба що на вулиці від ровесників міг почути англійську мову. Дотримувалися звичаїв — це допомагало зберегти свою ідентичність. Охрестили мене в Карпатськоруській греко-католицькій церкві, яка була трохи далі від нас. Пізніше моя родина переїхала в місто Детройт, де є велика українська громада: п’ять церков, дві початкові школи, Український музичний інститут, школа українознавства.

 

— Ви повернулися в Україну разом з Блаженнішим Любомиром одразу після виходу Церкви з підпілля. Яке враження справила тодішня Україна? Чи відрізнялося те, що Ви побачили, від того, що розповідала мама?

 

— З дитинства усвідомлював, що є чужинцем на американській землі. Знав, що є ще земля, де я буду вдома. Тому мені було надзвичайно цікаво вивчати мову, географію, історію України. Перед вступом у монастир, відвідав Югославію. Це була моя перша слов’янська країна. Там я відчув, що це щось схоже до того, що  шукав. Україну побачив 1984 року, ще за радянської влади. Пригадую, як ішов вулицями рідного міста й зауважив, що не бачу усміхнених облич. Розумів, чому воно так: існував суворий конт­роль за людиною, її діями і помислами. Все ж дуже тішився, що зміг зблизька пізнати свою родину.

 

1994 року переїхав в Україну, працював з чернечими спільнотами, семінаристами. Найперше вдячний Богові за тих чудових людей, яких тут зустрів.

 

— Чи не є модель Єдиної помісної церкви, про яку так часто говорять у релігійному середовищі, занадто утопічним проектом в сьогоднішніх умовах?

 

— На цей момент — так! До єдності треба доростати. Це є метою нашої Церкви — «щоби всі були одно». Русь охрестив Володимир у єдиній Христовій вірі, а вже потім в Україні стався такий поділ. Ба більше, на момент хрещення Руси ще не було таких поділів християнства у світі. Тому 988 року ми були в єдності з Константинополем, так само як і з Римським престолом. Віримо, що Христова церква — це та, що є в єдності з Римським престолом. За це вмирали наші мученики, зокрема у ХХ столітті. Ми відчуваємо відповідальність за те, що вони нам заповіли.

 

— Повертаючись до теми конференції, коли Папа Іван ХХІІІ розпочинав ІІ Ватиканський собор, то його наступник, кардинал Джованні Батіста Монтіні, сказав: «Цей святий старець навіть не підозрює, яке осине гніздечко він має намір розбурхати». Що він мав на увазі?

 

— Папа Павло VI був тим, хто завершив цей собор, хоч ніхто не сподівався, що це станеться так швидко. Світ почав дуже стрімко мінятися: розвивалися технології, наука. Завдяки тому людина зовсім по-іншому розуміла і себе, і світ. А Церква досі працювала тими самими методами, де все гарно окреслене й чітке. Тому 1962 року стало зрозуміло, що людина потребує від Церкви тих самих істин, але мова повинна бути іншою. Церква стала відкритішою до потреб людини. Гадаю, що майбутній Папа, на той час кардинал Джованні Батіста Монтіні, хотів сказати, щоби ми йшли до кінця у розпочатій справі.

 

— Чого, на Вашу думку, сьогодні суспільство потребує від Церкви?

 

— Ми не можемо пристосувати Боже об’явлення до звичаїв людини. Радше запрошуємо її побачити своє життя у світлі Божих правд. Церква мусить зберегти свою місію — бути тим, що допомагає людині зорієнтуватися, зокрема в період таких шалених змін у суспільстві. Христова церква залишається дороговказом для людини.

 

— Прошу розказати про досвід співжиття різних конфесій у Великобританії.

 

— Я б сказав, що англійці досі залишаються джентльменами. Тому там немає таких конфліктів між християнами. Вони живуть мирно, часто відбуваються міжконфесійні зустрічі, молитви. Інша річ, що суспільство великою мірою є секуляризованим. Мало хто ходить до церкви, але більший відсоток тих, хто заявляє про свою віру в Бога. Недавно парламент Великобританії видав закон про заборону носити хрестики на роботі. Такі рішення подають суспільству як зразок толерантності до інаковіруючих, нібито хрестик може когось дуже сильно образити. Видається, що такими гаслами суспільство вводять у велику оману. Парадоксально, але речі, які раніше були самі собою зрозумілі, сьогодні перетворюються на великі проблеми.

 

— А насправді в Європі існує криза християнства? Чи це медіа-ефект?

 

— На мою думку, є велика криза християнства. По-перше, зауважив, що люди, які вірять у Бога, живуть так, ніби Він зовсім їм не потрібен. Вони можуть ревно молитися у церкві, але жити за своїми законами. І не бачать у цьому конфлікту. Кажуть, що це їхня приватна справа. Відбувається індивідуалізація релігії. По-друге, причиною кризи є людська байдужість, бо, з одного боку, людина має все, а з іншого — за найменших труднощів і клопотів вона нарікає на Господа. Сьогодні найбільшою заповіддю є вірити у Божу любов, навіть якщо всі обставини переконують нас у протилежному.

Розмовляла Софія Кочмар


Джерела: gazeta.lviv.ua

Воїни Христа Царя

14.12.2012р. Б. / Франція: екстремістів депортуватимуть

 

У тому числі й тих католиків, яких влада визнає екстремістами!

 

Французька влада збирається депортувати з країни радикально налаштованих імамів-імігрантів, а також розформувати релігійні товариства, члени яких демонструють ознаки фанатизму. До таких залічено й католиків-традиціоналістів. 

Завдання викривати тих, хто є потенційно небезпечним для безпеки країни, покладена на поліцію. На прес-конференції глава МВС Франції Мануель Вальс (на фото) сказав, що ці заходи викликані посиленням радикального ісламу і зокрема – кривавою бійнею, яку влаштував «тулузький стрілець» Мохамед Мера. Мануель Вальс особливо підкреслив, що ці заходи стосуватимуться не лише мусульман-салафітів, а й таких угруповань, як Civitas – католицького руху правого ухилу, близького до партії «Народний фронт» і Товариства св.Пія Х (лефевристів). 

Чим таким «екстремістським» відзначився рух Civitas? Наприклад, організацією в минулому місяці у Парижі акції протесту проти одностатевих шлюбів. 

Ця заява глави МВС, підкреслює Reuters, пролунала через два дні після того, як президент Олланд проголосив про створення спеціального агентства, покликаного слідкувати за тим, щоб у Франції дотримувалося принципу «відділення Церкви від держави». Хоча, якщо продовжити думку, на яку наштовхує наведена в інформації статистика, то «Церква від держави» у Франції відділена вже давним-давно, традиційно католицькою ця країна вважається немовби автоматично, а проживають у ній ще й 4 млн мусульман і близько чверті мільйона юдеїв, яких аж ніяк не назвеш «Церквою». Таким чином, у боротьбі з екстремізмом, до якого власне Церква стосунку не має, буде вжито якихось заходів щодо радикальних мусульман, а заодно буде нагода «розібратися» з неугодними католиками. Міністр-соціаліст Мануель Вальс сказав на прес-конференції, що уряд зобов’язаний боротися з релігійним екстремізмом, оскільки це «принизливо для республіки» і базується на запереченні розуму, на ставленні догматів вище закону. Тобто ідеї Французької революції живуть і процвітають у французькому уряді та в головах соціалістів: проголосити Богиню Розуму і винищити все, що стосується релігії, не роздивляючись, з якого кореня воно походить. Ситуація вельми сумна, оскільки ніщо інше, як наслідки Французької революції та жорсткої лаїцизації допровадили нинішню Францію до того, що замість віруючих католиків її населяють чимало радикальних мусульман. 

Власне, глава МВС Франції відкрито сказав про це на прес-конференції 11 грудня, зазначивши, що уряд соціалістів надаватиме ще більше значення лаїцизації – державному секуляризмові, який, на його думку, «ослаб», коли при владі був президент Саркозі. 

За матеріалами: Newsru, unavoce.ru

Джерело:     КРЕДО

14.12.2012р. Б. / Церква протестує проти накидання лібералізму в хорватських школах

Одностороннє рішення Міністерства науки, освіти і спорту Республіки Хорватія увести додаткові модулі до предмету «Медичне виховання» в хорватських школах, як обов’язковий предмет, викликало широкий спротив хорватського суспільства. Провідним у цих протестах став батьківський комітет «GROZD», який є найвпливовішою батьківською інституцією в Хорватії.

 

Суспільство і Церква вбачають у такій поведінці Міністерства порушення Конституції Республіки Хорватія (стаття 63), закону «Про сім’ю» Республіки Хорватія (стаття 93), статті 26 «Загальної Декларації прав людини», Протоколу 1 «Європейської Конвенції захисту прав людини і фундаментальних свобод», статті ІІ-74 «Декларації фундаментальних прав в ЄС».

 

Нова програма «Медичне виховання» створена групою науковців, пов’язаних з групою «Queer», яка пропагує крайньо ґеївський світогляд. Окрім цього, програма не пройшла тестування неупереджених науковців, як цього вимагає хорватське законодавство. Також не було і суспільної дискусії, яку передбачає хорватський закон у подібних ситуаціях.

 

Ще 16 листопада цього року Хорватська єпископська конференція звернулась до хорватського суспільства та світової громадськості з відповідною заявою, яка гостро критикує порушення прав та свобод, на які пішло Міністерство науки, освіти і спорту Республіки Хорватія, вводячи додаткові модулі до предмету «Медичне виховання» в хорватських школах, як обов’язковий предмет.

 

Протести Церкви та батьків на даному етапі не вплинули на ситуацію.

 

Програма передбачає уже в 3 класі введення учнів в питання сексуального життя. У 4 класі учні покликані прийняти різницю між реальною та соціальною статтю. Навіть вводиться поняття жінки, як «чоловіка з піхвою». У 5 класі учням втовкмачується, що мастурбація корисна і бажана. У 6 класі учнів мали би привчати до порнографії, як нормального явища. У 7 класі учні мають осягнути «розуміння» того, що сексуальна поведінка так званих сексуальних меншим є природна і нормальна.

 

У 1 класі гімназії, що відповідає 9 класу українських шкіл, учнів переконують, що сексуальні стосунки між 15-літніми прийнятні і нормальні, хоча хорватський закон це розглядає, як кримінальний злочин.  Також учні зобов’язані проаналізувати якість порнографії та перебороти в собі стереотипи того, що суспільство на даний момент вважає нормальним . Тобто учні мають прийняти сексуальну ненормальність, розпусту, порнографію, сексуальні збочення, як нормальні.

 

У 3 класі гімназії, що відповідає українському 11 класу, учнів інформується про «потребу» переривання вагітності та про владнання відносин у гомосексуальній «сім’ї».

 

Церква і батьківські комітети розгорнули широку кампанію протесту проти недемократичної поведінки хорватського Уряду. Одним з перших етапів – інформування батьків про реалії внесених змін у викладання предмету «Медичне виховання» та збір підписів батьків під петицією протесту.

 

11 грудня цього року кардинал Йосип Бозаніч, Архиєпископ Загребу, виступив з гострою заявою, у якій назвав накинені зміни в предметі  «Медичне виховання» такими, що руйнують людину і суспільство.

 

Церква також наголошує, що зміни є недемократичними, антиконституційними та незаконними. Якщо держава не реагуватиме у відповідний спосіб, батьки-християни подадуть на хорватську державу до суду.

 

У цій боротьбі Католицьку Церкву в Хорватії підтримала також й Ісламська спільнота, яка вбачає у накинених змінах богохульство.

 

Політичні коментатори називають поведінку теперішньої хорватської влади ганебною. На їхню думку, влада, яка нездатна боротися проти економічної кризи в Хорватії, вдається до провокацій, які можуть в кінцевому результаті повністю дестабілізувати хорватське суспільство й економіку. На це вказують також і церковні коментатори.

Джерело:    Воїни Христа Царя

13.12.2012р. Б. / «Право на захист має кожне життя, а не лише "бажане"»

У понеділок, 10 грудня, відзначався черговий День Прав людини, встановлений ООН. З цієї нагоди Всесвітній союз жіночих католицьких організацій звернувся до світової громадськості із закликом забезпечити кожній людській фундаментальні права, зокрема захист людської гідності від зачаття до природної смерті.

 

У своєму заклику католицькі жіночі організації посилаються на енцикліку блаженного Папи Йоана ХХІІІ Pacem in Terris (Мир на землі), підписану 1963 року, та на Загальну декларацію прав людини. «Право на існування та забезпечення мінімальних життєвих стандартів, – стверджується в заяві, – включає право на життя, на харчі, одяг, соціальні послуги та освіту», а також «свободу слова та преси, право працювати, обирати свої заняття, право на зібрання». Але, – читаємо далі, – право на життя слід захищати «особливо сьогодні, коли в багатьох країнах його пояснюють так, ніби захист належить лише тому життю, яке вважається бажаним». 

З цього випливає заклик католицьких жінок щодо дітей, включаючи і ще ненароджених, щоб їм було забезпечено належний захист, «зокрема, також і юридичний, як до народження, так і після нього». І не лише це. В заяві читаємо, що з права на життя та з прав дітей випливає інше «суттєве право», тобто «право на подружжя та сім’ю». Саме тому католицькі жінки закликають владу та суспільства до захисту сім’ї. Врешті, читаємо у документі, Всесвітній союз жіночих католицьких організацій молиться за те, «щоб усі люди на світі могли жити в мирі та з гідністю». 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:         КРЕДО

13.12.2012р. Б. / Телефон та телевізор шкодять навчанню

 

Діти, у яких в дитячій кімнаті є телевізор, а також мобільний телефон, мають гірші досягнення у читанні, ніж їх однолітки, яким ці прилади не купили.

 

Про це свідчать дані нового дослідження, проведеного серед 4 тис. школярів Англії. Його мета: дослідити як телевізори, DVD-програвачі, а також телефони пов'язані із більш низькими показниками у читанні, пише The Daily Mail. 

За результатами дослідження виявилося, що дві третини 10-річних дітей мають власний телевізор, DVD та телефон. 

Однак молоді люди, які мають ці ґаджети, втратили щонайменше 20 балів у тесті на читання, проведеного у 45-ти країнах та областях. 

Натомість ті, хто замість електроніки мають музичний інструмент, показали на 30 балів кращий результат. 

Крім того виявилося, що підлітки, які годинами просиджують у соціальних мережах, показують значно гірші результати у тестах із науки та математики. 

За матеріалами: Українська правда. Життя 

Джерело:      КРЕДО