16.01.2014р. Б. / Бандитська влада прийняла ряд нових юридичних норм, котрі допоможуть їй розширити масштаби репресій

Окрім бюджету, сьогодні з порушенням усіх норм був "прийнятий" закон Олійника-Колісниченка, спрямований на придушення протестів, закон що суттєво збільшить безпредєл ДАІ на дорогах, і закон що значно полегшує зняття недоторканності з депутатів.

Так, законом Олійника-Колісниченка (№3879) зокрема, до кримінального кодексу вноситься ст. 110-1 "екстремістська діяльність", де йдеться про "поширення екстремістських матеріалів у мережі інтернет, у соціальних мережах, на масових зібраннях..."

У кодексі про адмінпорушення змінено   ст.185-1 про "порушення порядку" проведення мирних зібрань —  встановлюється відповідальність за маски, шоломи, формений одяг, встановлення "конструкцій" тощо - до 15 діб. (боротьба з людьми на Майдані, особливо це стосується “Правого сектору” та інших відділів самооборони).

В законі також ідеться про  поширення матеріалів, що є "образливими" для наших наскрізь продажних і аморальних суддів (боротьба з тими хто намагається чинити моральний тиск на суддів, що приймають протизаконні рішення).

Заборонено під загрозою втратити права на 2 роки (з вилученням транспортного засобу!) збиратися у колони "більше ніж 5 машин" (боротьба з Автомайданом).

Фактично, злочинна влада розширює юридичну платформу для проведення репресій. І далі обмежуватися “законницькою” парадигмою мислення і дії — значить копати собі могилу. Тож демонстранти вже сьогодні мають перейти до активних наступальних дій, адже завтра може бути пізно.

Джерело:   БАНДЕРІВЕЦЬ

15.01.2014р. Б. / Дні цієї влади пораховані, — єпископ Станіслав Широкорадюк (video)

Апостольський адміністратор Луцької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк взяв участь у Сьомому народному віче на Майдані у Києві, яке відбулося 12 січня.

 

Під час виступу єпископ закликав людей позбутися рабства у собі, відкинути атеїстичне минуле та стати вільними християнами і громадянами. 

Ось що владика промовив до людей зі сцени Євромайдану:

«Брати і сестри, я вперше на цьому Майдані. Я часто чую запитання про те, чи потрібні священики на Майдані. Народ без священиків — бездушний рід. Тому важливо підтримати цей дух. Щоб ми могли молитися разом і підтримувати ваш дух. Щоб могти пробудити надію на допомогу Господа, бо ми без Його допомоги нічого не можемо зробити. Це важливо і в цьому потрібна допомога священиків. 

Я хочу сказати вам важливу річ. На початку грудня у Луцьку я пішов на Майдан і послухав виступи. Люди виступають і всі кажуть те саме. Влада всіх дістала, у всіх відняла бізнес. Горять ринки, горять офіси. Всіх непокірних смиряють на свій лад. Багато людей виступають на цю тему, навіть господарі ринків. Я зрозумів, що ця влада не може існувати, коли вона залізла в кишеню найбідніших. Всі, навіть елементарні вантажі заарештовані, поставлені пломби. Всі чиновники чекають хабарів — все стоїть. Всі це бачать, і ніхто нічого не може зробити. Зрозуміло,  що дні цієї влади пораховані. 

Але мене найбільше турбує зараз інше. Сьогодні — в Католицькій Церкві Водохреще . Водохреще має змінити життя християнина. Християнин — це вільна людина. І тільки вільна людина здобуває волю. А поки зухвалий політик може сказати, що може пройти в депутати, якщо у нього є кілька тонн гречки, трохи грошей і багато обіцянок… Якщо існує явна торгівля рабами, наприклад, за 150 грн. на Антимайдан… А ще більше я здивувався, як люди стоять за 150 грн. на базарі. Свята неділя — коли християнин повинен стояти в церкві… Яка різниця між рабом, який торгує політикою та іншим – який стоїть і торгує святим днем? 

Сьогодні, коли священиків не допускають у школи , щоб вчити дітей релігії… Ми прожили більше 20 років і нічого не зробили для християнства, ми не виховали людей. Змінюються парламент, керівництво, Кабінет міністрів, але привілеї залишаються ті самі.  Церква не може більше мовчати на соціальну несправедливість. Депутати мають право на мільйони, на найкраще обслуговування… Мільйони йдуть для цих людей, а для найбідніших блокують навіть елементарну допомогу. І нічого не змінюється, хто б не прийшов до влади – свої чи чужі, якого б вони не були кольору. Це величезна соціальна несправедливість! 

І тому, дорогі брати і сестри, нам потрібно звернути увагу на виховання. Ми повинні стати вільними. Нас не повинні купувати ні за гроші, ні за гречку, ні за щось інше. Ми повинні відкрити очі і побачити де несправедливість. Як нам політики розповідають, а коли приходять до влади мають те ж саме. Тому ми просимо звернути увагу на наше життя. У чому вона християнська? Чому Галичина та Івано-Франківщина можуть відмовитися від базару і не торгуються тим?  У них є час до церкви піти, на сім'ю. Поки ми не відмовилися від рабства, поки будуть сліди атеїзму – ми не вільні. А невільні люди не здобудуть свободу . 

Почнемо ж з того що піднімемо нашу християнську гідність і крім цього ви повинні розраховувати на велику Церкву. Всі моляться за вас і ми будемо молитися за вас, тому що від вас залежить дуже багато. Нехай Бог вас благословить, дає сили. Вдома, у школі, на роботі ви повинні виховувати нову вільну людину.» 

За матеріалами: politobzor.net 

Джерело:   КРЕДО 

15.01.2014р. Б. / Вихлопні гази сталінізму

Погрози УГКЦ з боку Мінкульту нагадали американському спеціалісту ліквідацію Церкви у 1946 році.

УГКЦ та її духовенство, за словами архієпископа, не є «учасниками політичних процесів». Водночас Церква не може «стояти осторонь, коли віруючі потребують духовної підтримки». Греко-католики, «разом із іншими громадянами України мирно виражають своє бачення європейського вибору України на базі Християнських та загальнолюдських цінностей». І якщо люди України мають потребу в молитві як частині свого вираження цього бачення, на це «не потрібно жодного державного схвалення». Більше того, «коли діалог між владою та народом відсутній», народна молитва є неодмінною: «молитва за мир у нашій країні, за кінець насилля і намагань розтоптати гідність і конституційні права громадян України».

14 січня президент Янукович, можливо, розраховуючи, що він програє цей раунд (незважаючи на неуважність Заходу до гамбіту Міністерства культури і значну відповідальність митрополита Шевчука), через прес-службу заявив, що «люди повинні мати право молитися там, де хочуть», і зазначав, що закон щодо релігійних організацій може бути змінено. Формулювання Януковича не дуже обнадіює, подаючи «право на молитву» скоріш як певну поступку з боку держави, ніж невід’ємну частину фундаментальних прав релігійної свободи, яку будь-яка держава повинна визнавати і захищати за допомогою закону. Таким чином, в той час, як тиск, спричинений листом Міністерства культури до митрополита Шевчука, може полегшитись, загалом ситуація потребує детального моніторингу.

Втім, весь цей епізод є потужним нагадуванням про глибший рівень боротьби, який ведеться в Україні. Протести Євромайдану показали потребу у відновленні морального і культурного життя України, а елементарні  пристойності присутні в суспільстві за звичкою, а не як поступки з боку держави. Не до кінця підготовлена спроба Міністерства культури погрожувати Українській Греко-Католицькій Церкві у такий спосіб, який викликав спогади про ліквідацію Церкви у 1946 році, була різким нагадуванням про фундаментальну проблему, з якою Євромайдан стикається в Україні: вихлопними газами сталінізму та їхнім їдким впливом на державну політику та громадянську культуру.

Джордж Вайгель, старший науковий співробітник у Вашингтонському центрі етики та громадської політики, політичний і громадський активіст, США.

Сторінку було опубліковано на сайті National Review Online.

Джерела: http://espreso.tv

Воїни Христа Царя

14.01.2014р. Б. / ВІД НАЦІОНАЛІЗМУ І РАДИКАЛІЗМУ ДО НАРОДОВЛАДДЯ

У наш час доволі часто націоналізм плутають з радикалізмом і навпаки.

Коли “братчики” Корчинського виступали на Банковій, то чи можна було це вважати націоналістичним дійством? Коли “свободівці” валили пам’ятник Леніну чи йшли смолоскипним маршем  з нагоди 105-ої річниці від дня народження Степана Бандери, то чи було це радикальним дійством?

Відповідь очевидна. Радикалізм не завжди є націоналізмом, тоді як націоналізм завжди є радикалізмом. Це як у тій відомій формулі, в якій мовиться, що патріот – це той, хто любить свою Батьківщину, а націоналіст – це теж патріот, який любить свою Батьківщину, але ще й готовий життя за неї віддати.

Сучасна революційна ситуація в Україні вимагає не просто патріотизму й радикалізму, а насамперед націоналізму. Лише національна ідея як процес, а не доконаний факт може вивести Україну із кризи.

На порядку денному стоїть питання заміни режиму Януковича на владу опозиції. Це вписується в тактичне завдання Української Національної Революції. Проте за цим необхідним етапом має йти наступний – зміна не просто влади, заміщення одних прізвищ іншими, а перебудова, яким би заїждженим не було це слово, всієї системи влади.

Нинішня влада, побудована на ленінських Радах, не відповідає менталітету українства. Ба, більше! Вона є руйнівною і такою, що знищує всі творчі начала.

Насправді ми нині маємо гримучу суміш ленінських рад і західної демократії у ліберально-космополітичному виконанні. В результаті меншість фактично керує більшістю – і до Рад як таких чи до демократії як такої це не має жодного стосунку.

Паростки народовладдя, які народжувались, а потім були грубо затоптані політиками на Євро-Майдані в Києві, показують шлях, яким би могло йти українське суспільство. Народовладдя вписується в доктрину українського націоналізму, є його складовою частиною. З одного боку, націоналізм вимагає орденського типу керівництва, але все робиться заради, власне, народовладдя, втілення в життя волі людей.

Загальноприйняті рішення, які передбачають широку демократію, тобто волю народу, владу народу, своїми коріннями сягають вічевих традицій українства, козацтва. Щоправда, сучасні політики вміло це використовують на Євро-Майдані, коли приймають загальні рішення. Але без волі людей, влади людей вони би не могли нав’язати чогось такого, що суперечило би цій волі й владі, народному виявленню. Мудрість політика якраз і полягає в тому, аби не просто підкоректувати свої ідеї суголосно з волею і владою народу, а продовжувати таке, щоби вести людей за собою, дати їм ідею, завдяки якій можна добитися наміченої цілі. Без націоналізму-радикалізму тут ніяк не обійтись.

Національний радикалізм і радикальний націоналізм – це не синоніми, а два крила у поступі до народовладдя, яке має прийти в Україну після зміни режиму Януковича, під час і після зміни влади опозиції. Національний радикалізм передбачає небажання нації жити за обставин, коли влада попирає гідність людей. Радикальний націоналізм вимагає від касти  людей цілеспрямованої й методичної роботи щодо просування до народовладдя. В даній ситуації національний радикалізм не може обійтись без радикального націоналізму – і навпаки.

Проблема полягає в тому, що лідерам опозиції, за великим рахунком, не потрібні ні національний радикалізм, ні радикальний націоналізм. Підім’явши під себе громадянську сутність Євро-Майдану, зробивши альфою й омегою політичну складову, вони банально прагнуть влади, тому кісткою в горлі для них стане народовладдя, яке знівелює їхню вищість над людьми, не дозволить безнаказанно зловживати владою.

Для зміни системи влади, побудови народовладдя в Україні  слід чітко розвести між собою поняття націоналізму та радикалізму, які не є тотожними, але в даній революційній ситуації не можуть існувати одне без одного. Стратегічний шлях націоналістів до народовладдя  вимагає не просто радикалізації мас, а осмислення ними головної мети. Побудова Української Соборної Держави потребує насамперед зміни  системи влади, а не просто ліквідації режиму Януковича й встановлення опозиційної моделі керівництва. Саме націоналісти мають відіграти  у цьому процесі  вирішальну й радикальну роль.

Анатолій ВЛАСЮК

Джерело:   tustan.io.ua

13.01.2014р. Б. / На підтримку Євромайдану (поезія)

Тигри, кобри, беркут і грифони,
І вовки, бізони, скорпіони.
Павуки і леви – грізна сила,
Звідки ви, чи є у вас родина?

Чи була у вас колиска в хаті?
Чи на стінах сяють рушники?
Чи не вмієте Шевченка прочитати?
Як Дніпра любити береги.

Виглядаєте, як римські легіони,
Ніби перед вами – Вавилон.
Цар сидить на золотому троні,
І берете Київ у полон.
 
Щось подібне, - як колись татари,
Спопелили Києва красу.
Так тепер кийками били, рвали,
Молоду розплетену косу.

Як колись зв’язали Роксолану
Повели з весілля у степи.
Так тепер ви в’яжете Державу
Пишете: «Майдане, замовчи».

Але хто тепер буде уже мовчати?
Молодь наша вільна, як вітри.
Відтепер буде вона співати
Взяли верх над Беркутом Орли!

о. Петро Половко

Джерело:   КІРІОС

13.01.2014р. Б. / Скоріше Міністерство культури викинуть з України, ніж церкву-мученицю - Степовик

Міністерство культури не має права вимагати припинити богослужіння на Майдані, вважає Дмитро Степовик, професор Київської духовної академії УПЦ КП, доктор богослов'я.

Керівництво Української Греко-католицької церкви отримало від Міністерства культури України офіційний лист за підписом заступника міністра Т.Г. Кохана. У ньому міністерство вказує на порушення представниками УГКЦ законодавства, оскільки вони проводять богослужіння на майдані Незалежності. Порушення, на думку міністерства полягає в тому, що обряди проводяться не у визначених законом місцях: в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян.

З огляду на це, міністерство попереджає, що подальша така діяльність священників УГКЦ "може стати підставою для порушення перед судом питання про припинення діяльності відповідних релігійних організацій".

"Скоріше Міністерство культури викинуть з України, - каже Степовик у коментарі Gazeta.ua. - Російська попса постійно звучить у найкращих концертних залах. Кошти від квитків не доходять до бюджету. Це що не перед керівництвом міністерства? І тепер воно погрожує церкві-мучениці".

Професор Степовик також вважає, що богослужіння на Майдані тільки стримує агресивні наміри, які там можуть виникнути.

"Міністерство навпаки має подякувати священникам. Це що, реставрація атеїстичної влади, коли дозволяли богослужіння тільки в межах храму?"

Степовик вважає, що міністерство неправильно трактує закон.

"Церква має обслуговувати скрізь. Якщо у тюрмі помирає тяжкохворий в'язень, невже священик не може до нього прийти? Церква у нас відділена від держави. Всі її дії, спрямовані на благочинну діяльність, на допомогу і правим, і винним людям вона має право здійснювати", - каже Степовик.

Олег ШАМА

Джерела: http://gazeta.ua

Воїни Христа Царя

12.01.2014р. Б. / Промосковські релігійні організації пікетують УГКЦ за підтримку Євромайдану

Релігійні організації “Православний вибір”, “Союз православних братств України” і “Народний собор” провели пікетування Патріаршого собору Української греко-католицької церкви.

Учасники акції виклали свої вимоги у відкритому зверненні до керівництва УГКЦ.

Зокрема, представники релігійних організацій закликали духовенство припинити участь у політичних заходах, відмовитися від офіційної участі у протестах на “Євромайдані” та “...звільнити його від “політиків у рясах”.

Джерела: УНН

Воїни Христа Царя