Гл. 5,22–6,2: «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»
Кожен із нас знає, як нелегко змінюватись. Є звички чи гріхи в
нашому житті, які ми можемо добре бачити й розуміти, гаряче бажати їх
позбутися, однак довгий час не досягати у цьому успіхів. Можливо, ми
також є самі свідомі того, чим саме приносимо болі, страждання, терпіння
і незручності іншим людям, але не так легко нам змінитись. Не здатні й
не спроможні це одразу зробити, хоч дуже цього хочемо.
Коли бачимо іншу особу з її немочами, чи ми до неї такі ж
поблажливі, як і до себе? Чи радше поспішаємо виправити її, вказати на
помилку, зробити зауваження? Чи ми замислюємось в той час, що ця особа,
яка чинить гріх, чи просто дратує нас своєю поведінкою, може бути такою ж
слабкою, як і ми, може прагнути змін і не досягати одразу успіхів?
Апостол же нагадує, щоб ми з любов’ю приймали одні одних, щоб ми
носили тягарі одні одних, щоб ми виявляли любов і милосердя одні до
одних. Бо знати Божі Закони і судити через призму їх наших ближніх
нескладно для будь-кого з нас. Однак стати для них Христовим учнем,
апостолом, помічником у немочах – вимагає значних зусиль. Тож
прикладаймо всіх зусиль що б огортати любов’ю кожну людину і з любов’ю
приймати і зносити слабкості, обмеження і недоліки кожної особи!
***
Лк. 10,19-21: «Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить»
Кожен із нас носить у собі якісь страхи, непевності.
Остерігаємося тих чи інших ситуацій – як воно буде, як воно складеться;
побоюємося деяких людей, багато чого іншого.
Господь, коли дає нам народитися й жити в цьому світі, не просто
дозволяє існувати, але дає нам певність крокувати через ціле життя;
певність, що Він є повсякчас з нами, що нам ніхто й ніщо не пошкодить,
що без Його волі в нас і волосинка з голови не впаде.
Тому завжди живімо цією певністю, або, як ми по-християнськи
кажемо, вірою, що Бог послав нас у ці обставини, Бог дав нам саме ці
можливості, що Бог і буде перебуватиме з нами повсякчас. Уміймо
побачити наше життя не як набір випадковостей. Те, яким я є, усі ті
обставини, які є навколо мене, – це все є тим, що Бог дав і куди Він
мене послав!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар