ПИТАННЯ:
Допоможіть розібратися з п'ятої радісною таємницею Вервиці. Якщо
загубилася дитина, то по-людськи її знаходження не завжди є «чистою
радістю». Радість буде, але з ноткою невдоволення, наприклад, за
пережите хвилювання. Батьки неодмінно покартають малюка, а Ісус був уже
підлітком. Він уже розумів, що доставляє земним батькам занепокоєння і
переживання. Хіба це радість?
ВІДПОВІДЬ: Спробуємо відповісти на це питання
словами святого Папи Івана Павла II. В апостольському посланні Rosarium
Virginis Mariae, оприлюдненому в 2002 році, Папа пояснює всі таємниці
Святої Вервиці. Ось що він говорить про Радісні таємниці: «Для першого
циклу «радісних тайн» дійсно характерна радість, яка випромінюється з
події Втілення. Це проявляється в момент Благовіщення, де вітання,
звернене Гавриїлом до Діви з Назарету, пов'язане із закликом до
месіанської радості: «Радуйся, Маріє». До цього сповіщення готує вся
історія спасіння і, певним чином, вся історія світу. Якщо задум Отця
дійсно полягає в поєднанні всього у Христі (пор. Еф 1, 10), то
Божественне благовоління, з яким Отець схиляється над Марією, щоб
зробити її Матір'ю Свого Сина, охоплює, деяким чином, весь всесвіт. У
свою чергу, все людство немов би приєднується до fiat («Нехай
станеться»), яким вона з готовністю відгукується на волю Бога» (20).
Зокрема, в цьому розділі документа Папа Іван Павло II виділяє дві
останні радісні таємниці: «Останні таємниці, зберігаючи відтінок
радості, передують знаменню драми. Стрітення не тільки висловлює радість
посвяти Немовляти Богу і наповнює захопленням старця Симеона, а й
включає в себе пророцтво про «знак протиріччя», яким стане Немовля для
Ізраїлю, і про меч, який прошиє душу Марії (пор. Лк 2, 34-35). Радісний і
в той же час драматичний епізод з дванадцятирічним Ісусом в Храмі. Тут
Він постає у Своїй Божественній премудрості, коли запитує і відповідає,
будучи Тим, Хто вчить. Одкровення таємниці Сина, повністю відданого
справам Отця, є провіщення євангельського радикалізму, коли навіть
найдорожчі людині відносини приходять в кризу перед обличчям абсолютних
вимог Царства. Йосип і Марія, зажурені й стривожені, «не зрозуміли
слова, що він сказав їм» (Лк 2, 50).
Таким чином, таємниці першого циклу Святої Вервиці називаються
радісними не тому, що в них все безхмарно, а тому, що в них ми
розмірковуємо про Боговтілення. З іншого боку, євангельська радість не
рівноцінна світській, і радості від споглядання Боговтілення не може
затьмарити драматична реальність того, що станеться після цього першого
циклу роздумів Вервиці, а саме сповнення провіщення страждань і смерті
Христа: це і є меч, який прошиє душу Діви Марії.
Немає коментарів:
Дописати коментар