07.03.2017р. Б. / У Полтаві відбувся науковий симпозіум "Патріарх Йосиф Сліпий - знаний і незнаний"

"Патріарх Йосиф Сліпий – знайомий і незнаний" - науковий симпозіум із такою назвою провели у Полтавському педагогічному університеті за участі гостей з Львова та Лондона. Про це йдеться в сюжеті опублікованому на сайті ltava.poltava.ua.

За словами владики Гліба (Лончини), єпископа Лондонської єпархії Пресвятої Родини УГКЦ для українців-католиків Великобританії, Патріарх Йосиф виростав у здоровій християнській родині: "Це йому дало фундамент, і він себе назвав «в’язнем Христа ради» у значенні, що він є добровільний в’язень, і прив’язує себе до Ісуса Христа на все життя".

Проректор із питань місії та призначення УКУ, переконаний, такі люди, як митрополит Андрей чи Патріарх Йосип, - наріжні камені, атланти, які підтримують усю будівлю Церкви. "Це, власне кажучи, була найбільша громадська, суспільна структура опору комуністичному тоталітаризмові", - вважає він.

Додамо, 2017-й рік проголошений Роком пам’яті Патріарха Йосифа за рішенням Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Відповідну постанову ухвалила Верховна Рада наприкінці грудня минулого року.

Джерело:     Департамент інформації УГКЦ

06.03.2017р. Б. / У Києві відбулася презентація фільму про Патріарха Йосифа Сліпого «Справа «Рифи»

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав 4 березня 2017 року в Києві взяв участь у презентації документальної кінострічки «Справа «Рифи» про Патріарха Йосифа Сліпого, яка демонструвалася у кінотеатрі «Жовтень».

У презентації також узяли участь вірні УГКЦ, духовенство, громадські та культурні діячі та політики.

Після демонстрації фільму Глава Церкви ділячись враженнями, відзначив, «як жорна історії, страшні катаклізми, світові війни, політичні системи, які змагаються між собою, мелють невинну людину».

«Ми можемо себе запитати, – сказав Предстоятель, – той, хто попав у такі жорна історії, може лишитися собою? Чи можуть вони невмолимо змолоти того, по кому пройдуться? Думаю, що постать Великого українця, ісповідника віри – Патріарха Йосифа дає нам на це дивне питання відповідь. Можна. Можна лишитися собою».

За його словами, у фільмі ми побачили страдницький шлях Патріарха Йосипа на тлі світових подій. «Тих жорен, які його мололи, того світу, який його ловив, але, як сказав би наш славний Сковорода, не впіймав. Людину, яка лишилася собою, тому що не думала про себе. Коли його катували, він думав, а що роблять з моїми вірними, коли його звільняли, він думав, а чи звільнять мою Церкву. Коли його прославляли, він думав про тих, кого зневажають. А коли хотіли його бачити великим, він хотів бачити свій народ» – зазначив Блаженніший Святослав.

Цього року наша Церква відзначає 125 річницю з дня народження цього непересічного мужа. «Але чомусь саме тепер, – висловив припущення Глава УГКЦ, – Господь Бог звертає нашу увагу на нього у цьому році. У році, який пророкується нам дуже непростим. Нас українців, віруючих людей, нашу незалежну державу знову мелють жорна історії, змагаються нові політики, торгують дипломати…»

Глава Церкви вважає, що для нас сьогодні постать Патріарха Йосифа є світлом Божим. «Ми бачили цей дивний тріумвірат протилежностей: Кеннеді, Хрущов, Папа Іван ХХІІІ і перед ними в'язень Христа. Усі вони відходять, а він продовжує світити і діяти. Він є для нас сьогодні світлом віри і надії. Те, що в собі несе Патріарх Йосиф нам сьогодні, дає відповіді на наші з вами пошуки і питання», – наголосив Блаженніший Святослав.

Предстоятель подякував усім, хто працював над стрічкою «Справа «Рифи».

Фільм «Справа «Рифи» охоплює період з 1939 по 1963 роки та розкриває невідомі широкому загалу обставини арешту, ув’язнення та звільнення Йосифа Сліпого. Особливу увагу приділено історичним подіям та визначним особистостям того періоду і їхнього впливу на долю Патріарха Йосифа Сліпого. Героями фільму стали: папа Іван ХХІІІ, президент США Джон Кеннеді, генеральні секретарі ЦК КПРС Йосип Сталін та Микита Хрущов.

Назву стрічки взято з агентурної справи «Рифи», яка зберігається в архіві СБУ України. У 33 томах справи докладно задокументовано, як радянська влада розробляла та втілювала в життя план знищення Української Греко-Католицької Церкви та її Глави Йосифа Сліпого. Ці документи, які радянська репресивна система дбайливо збирала та зберігала, стали основою до фільму. До стрічки ввійшли свідчення учасників та очевидців подій, коментарі істориків з України, Італії, США, унікальні кадри кінохроніки, які знімальна група розшукала в українських та іноземних кіноархівах. Автор фільму свідомо уникає пафосу, штампів та особистих оцінок, надавши можливість говорити про подвиг, ісповідництво та незламність Патріарха Йосифа Сліпого документам та очевидцям подій.

Робота над фільмом розпочалася в 2015 році, зйомки проходили в Україні, Італії та Сполучених Штатах Америки.

Додаток:
Інформація про фільм:
Назва: «Справа «Рифи»
Хронометраж: 105 хв
Рік: 2017
Режисер: Олена Мошинська
Продюсер: Павло Казанцев
Виробництво: «Sсreen Media Ukraine» та «Живе production»

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

05.03.2017р. Б. / Глава УГКЦ очолить третє паломництво до Тараса на Чернечу гору (+План ПЗ)

11 березня відбудеться третє паломництво до Тарасової гори, що в Каневі. У програмі прощі передбачена Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолить Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, урочиста хода на Тарасову гору, церемонія покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку на його могилі та Панахида за упокій його душі та всіх полеглих за волю України.

Крім цього, буде започатковано Всеукраїнську акцію «Паростки єднання». Основна ідея проекту – деревця, вирощені з жолудів вікових  дубів, що ростуть на Тарасовій горі, посадити біля пам’ятників Тарасу Шевченку по всій Україні. Традиційно буде посаджено дерево на Алеї єдності в Каневі, поряд із церквою Покрови Пресвятої Богородиці.

Участь у заходах візьмуть представники Міністерства культури України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Черкаської ОДА, Канівської міської ради, Шевченківського національного заповідника, Канівського природного заповідника, громадськість.

Департамент інформації УГКЦ

Орієнтовний план проведення заходів

11.20 – Зустріч гостей (храм Покрови Богородиці, західне підніжжя Тарасової Гори);
11.30  –  Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолить Блаженніший Святослав у співслужінні з владикою Йосифом (Міляном), священиками Київської архиєпархії та у супроводі хору Патріаршого собору (церква Покрови Пресвятої Богородиці);
13.00 – Звернення до вірян; оголошення Всеукраїнської акції  «Паростки єднання»:
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, Єпископ-помічник Київський владика Йосиф;
13.30 – Посадка дерев (Алея в Каневі біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці);
13.45 – Урочиста хода на Тарасову гору;
14.00 – Церемонія покладання квітів до могили Тараса Шевченка;
14.05 – Панахида за упокій душі Тараса Шевченка та всіх полеглих за волю України  (на могилі Тараса  Шевченка);
14.30 – Огляд експозиції музею Тараса Шевченка.

Джерело:  Воїни Христа Царя

04.03.2017р. Б. / Глава УГКЦ: «Серед заробітчан я не зустрічав зрадників України» (+VIDEO)

Хочу сказати, що серед тих людей, які гуртуються навколо наших церков, наших парафій за кордоном, я не побачив зрадників України. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» на тему «Еміграція».

«Це чесні працьовиті люди, які представляють обличчя нашої України в дуже гідний спосіб. Вони дуже люблять Україну. І дуже шкода, що багато людей не може в себе вдома заробити гідно на своє життя. Бо ця доля заробітчан є дуже непроста, часом драматична. Наші парафії, наші громади часто перетворюються на центри соціальної опіки й допомоги нашим людям, які шукають себе в чужій країні», – сказав Блаженніший Святослав.

Говорячи про труднощі, з якими зіштовхуються наші люди, виїжджаючи на заробітки, Глава Церкви зазначив, що дуже добре обізнаний з цими проблемами, бо йому довелося організовувати першу парафію УГКЦ серед наших заробітчан в Афінах. «Тому я добре знаю, у чому полягає пошук чесної праці і жертвування собою задля своїх дітей та їхнього майбутнього. Я дуже добре знаю, що таке ностальгія. Не можна десь за океаном знайти собі справжньої батьківщини. Ти завжди будеш відчувати, що рідною є та земля, на якій ти народився», – вважає Предстоятель.

Люди виїжджають з різних причин, але Глава Церкви відзначив, що хто втікає від проблем в Україні, знаходить нові проблеми. «Повірте мені, за кордоном на вас ніхто не чекає. Ми там повинні відвоювати собі місце під сонцем і право бути там... Праця заробітчан і життя емігрантів надзвичайно складні. За їхні права треба воювати: їм самим, Церкві і Державі Україна. Часом чекають набагато більші упокорення і приниження, ніж ті, які ми переживаємо в Україні», – додав Блаженніший Святослав.

Говорячи про певну душпастирську тактику УГКЦ щодо українських емігрантів, то вона, за словами Предстоятель, полягає в золотому правилі, «яке ми винесли з досвіду попередніх хвиль еміграції: інтеграція, але не асиміляція». «Коли наші люди потрапляють в інші країни, то наша відповідь на ці обставини є допомогти їм інтегруватися, здобути місце в тому суспільстві, але в жодному разі така інтеграція не може перерости в асиміляцію. Це те гасло, з яким будуються, розвиваються нові громади в нових країнах поселення, зокрема в Західній Європі», – сказав Глава Церкви.

«Зберігати українську тотожність у всьому світі допомагають три фактори: українська церква, українська організація і українська школа», – резюмував Глава УГКЦ.

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

03.03.2017р. Б. / Никита Будка – перший єпископ УГКЦ в Канаді (+VIDEO)

«Наші люди всюди», – так прокоментував свою перемогу на національному відборі на Євробачення 2017 Євген Галич (фронтмен гурту «O.Torvald»). І це є чиста правда. Я би могла зараз наводити статистичні дані про кількість українців за кордоном, та зупиню вашу увагу на українській діаспорі в Канаді, а саме на людині, яка з початку становлення української громади в «країні кленового листя» направила духовне, культурне, освітнє та патріотичне життя українців-емігрантів у правильне русло.

Отож, до справи. Нещодавно зовсім випадково я натрапила на конкурс канадсько-української організації O.W.L. Open World Learning з нагоди 125-річчя перших українських поселень в Канаді. Умови мене дуже зацікавили, і я вирішила випробувати свої сили і можливості в новій для мене сфері. Зробити ґрунтовне дослідження про видатного канадського українця та відзняти невеличке аматорське відео– це одна з основних умов участі у конкурсі.

Я довго не роздумувала і обрала з дитинства знайому для мене постать єпископа Никити Будки. Справа в тому, що Владика – мій земляк (він народився в селі Добромірка Збаразького району, що на Тернопільщині), і мені вже доводилось чути від моєї бабусі історію цієї великої людини, відомості про яку в Україні, на жаль, не дуже поширені. Це, до речі, і послужило ще одною причиною обрати саме особу єпископа Никити для конкурсного відео.

Єпископ Никита Будка був звичайним сільським хлопцем. Односельчани згадують його дуже щирим, завжди усміхненим, комунікативним. Також хочу відзначити його високі розумові здібності (Владика навчався на богословському факультеті університету у Відні, а згодом у Інсбруці (Австрія)). Своє покликання від вбачав у священстві, і вже у 1905 році отримав священичі свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. У моєї бабусі збереглась родинна реліквія – образки-пам’ятки про першу св. Службу Божу отця Никити в селі Добромірка.

         
         

Я вважаю це дуже великою честю – краще ознайомити людей з цією постаттю.

З початку своєї священичої діяльності Блаженний почав опікуватися українськими емігрантами. Він відвідував українських робітників у Прусії, Боснії, Аргентині, Бразилії й Канаді. З 1910 р. почав видавати щомісячник «Емігрант», ставши його незмінним редактором. Схоже, що такий шлях був назначений йому Богом від самого початку.

Пропоную вам переглянути моє відео:

Зберігаймо і поширюймо пам’ять про вірних синів України!

Марія Горішна

Джерела:     dyvensvit.org

Воїни Христа Царя

02.03.2017р. Б. / «Великого бажайте»

Ми, християни, увійшли в час Великого посту, який нас духовно вестиме аж світлого празника Воскресіння Христового, який ми будемо відзначати 16 квітня. Інша назва цього періоду в літургійному році – це Чотиридесятниця, що бере свій початок від євангельської розповіді про сорокаденне перебування Ісуса Христа в пустині. Для всіх християн він є часом особливих роздумів над духовним життям, часом іспиту сумління над своїм християнським життям, часом більш інтенсивної молитви і духовних подвигів. І чи не найкращим висловом чи, краще сказати, програмою, дороговказом для кожного християнина на піст є слова нашого Патріарха Йосифа Сліпого «Μεγαλα αιτεσθε! - Великого бажайте!». 

17 лютого 2017 року минуло 125 років від дня народження Патріарха нашої Церкви Йосифа Сліпого. Саме слово «патріарх» походить з грецької мови «Πατριάρχης» і означає — перший серед батьків, складається з двох слів ἀρχή — початок, перший та πατήρ — батько. В Старому Завіті «патріархами» називали Авраама, Якова та інших осіб, які насправді були «духовними» батьками народу і провадили його до Господа. Цей титул використовується для Глави Церкви, зважаючи на роль духовного Отця. І особливо наш народ любить таким словом називати великого українця та Главу нашої Церкви в складний період минулого століття – Йосифа Сліпого, який провадив Церкву після смерті Митрополита Андрея Шептицького і аж до 1984 року, коли упокоївся в Бозі у вічному місті Римі.

У своєму посланні «Великого бажайте», яке Патріарх Йосиф Сліпий написав у 1957 році із заслання, ми бачимо Його особливу любов до українців і вірних своєї Церкви. Сам вислів «великого бажайте» він взяв від церковного письменника Орігена. Два елементи згаданого послання хочу сьогодні особливо відживити у свідомості наших вірних і запропонувати як програму на Великий піст – що робити і що змінити у своєму житті.

1. «Леліяти далекосяжні пляни, жити і працювати для них, ставити собі високу мету, виповнювати великі завдання, осягати геройські чесноти, набувати глибоку науку і високе мистецтво, стати пориваючим проповідником і досвідченим провідником, бути духовним добродієм людства, співдіяти з Божими поривами, не губити їх і не тратити сил на дрібниці і переминаючі речі, не спинюватися на марницях, поширювати і закріплювати Христову Церкву, а передусім – здобути велику святість…»

Кожен з нас є вірним своєї Церкви і громадянином цієї прекрасної землі, яка називається Україна, в непростий історичний період якої ми живемо. Боротьба за незалежність, війна, конфлікти і сварки на політичному полі, інколи і на церковному, - все це є тим історичним середовищем, в якому ми народилися і живемо. Різними ситуаціями ми незадоволені, ми пригнічені, але ж ми – християни, ми діти Христові і діти Марії! Чи маємо право ми втрачати надію і опускати руки, зневірятися. Патріарх Йосиф, перебуваючи на засланні у дуже складних обставинах і випробуваннях, в голоді і холоді, все ж-таки, через любов до своєї Церкви і Батьківщини, нагадує нам «Великого бажайте». У всіх тих ситуаціях, ми повинні дбати за добро Церкви і Батьківщини, за нас цього ніхто інший не зробить. Кожен з нас є відповідальним за те, щоб творити добро і уникати зла.

1. «Одушевлятися великим, високим і мати заєдно перед очима гідну мету – само собою підносить людину; слушно говориться, що вона росте із своїми плянами. Велике не затемнює погляду маловажними речами, але поширює його. Навпаки, хто грязне в тілесних похотях, котиться вниз, що раз глибше і глибше. Такі стають остаточно ворогами Христа, «їх кінець – загибель, їх бог – черево» і слава їх в соромі, – вони думають про земське (Фил 3, 19). Тому каже Христос: «Не шукайте, що вам їсти або що пити, бо того шукають люди цього світу» (Мт 6, 29), – хто бажає великого, той глядить на речі в далекій перспективі, а тоді воно має бути великим і корисним, не на десять, сто, тисяч літ, але на цілу вічність…»

Думати і прагнути великих, гідних речей – це благородна справа. Думати тільки про земське і тільки про своє особисте добро – це уподібнюватися до земського, а думати про духовне – воно підносить людину і робить її «великою». Людину, яка прагне великих речей і шукає спільного добра, ми справедливо можемо назвати великодушною, тобто доброю, корисною, щедрою, послужливою. Христос прагне, щоб ми такими були і в цьому дав нам приклад.

У Євангелії ми можемо зустріти великодушних людей, тих, які своїм життям показали, що «великого» можна і треба бажати, і що без прагнення духовних і загальнолюдських цінностей, не може бути доброго християнського життя.  Патріарх Йосиф наводить приклад Пресвятої Богородиці та інших святих: «Великого» бажала і Мати Божа, коли без вагання згодилась на народження Божого Сина, щоби спасти людський рід. «Великого» бажав і святий Йосиф, коли, довідавшись про Божі пляни від Ангела у сні, остався тому вірним аж до смерті і посвятив тому ділу усе своє життя: «Вона породить Сина, і назвеш ім'я Йому Ісус, бо Він спасе людей від гріхів»… «Великого» бажали три царі, що вибрались в далеку дорогу віддати поклін Цареві Царів. «Великого» бажав і св. Йоан Хреститель, коли кликав: «Покайтеся, бо приблизилося Царство небесне». «Великого» бажав в своєму житті праведний Симеон – і діждався оглядання Христа, бо «Виділи очі мої спасіння твоє». «Великого» бажав святий первомученик Стефан: «Я виджу небо відчинене і Сина Чоловічого, що стоїть по правиці Бога!» І хто ж перечислить всіх тих славних святих, що бажали «великого» в своєму житті?»

Отже, ми зрозуміли, що правдиві християни повинні палати любов’ю до Господа Бога і до своєї рідної Батьківщини. Ця любов проявляється в особистій турботі про Церкву і Батьківщину, про свій посильний внесок у розвиток духовності, виховання, освіти, науки, культури. Це означає, що той, хто правдиво любить, не може стояти осторонь всіх процесів, що стосуються людини і які відбуваються у цей час. І якщо деякі з цих процесів – погані чи небезпечні (просування вільного і розкутого життя серед молоді, пропагування гендерної політики, захист права на аборт та подібного), то християнин має виступити проти і захищати божі цінності та гідність людини. Навіть передплата і поширення нашого християнського часопису «Нова Зоря» належить до цих засобів, якими ми допомагаємо людям «великого бажати» і зростати у християнській свідомості.

Зберігаючи у наших серцях заповітні слова Патріарха Йосифа «великого бажайте», стараймося жити не лише нинішнім днем і думати не тільки про їжу і пиття, і не лише про свою родину і свій город, але не забуваймо про ціль нашого життя – спасіння наших душ і душ наших ближніх. Можемо сказати, що «великого бажати» – це святий обов’язок кожного християнина і це дороговказ для всіх, хто прагне гідно прожити життя на землі – одне-єдине і Богом дане. «Ви  - сіль землі… Ви – світло світу» (Мт 5,13-14).

(Слово Редактора, НЗ, 2.03.2017)

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело:  Воїни Христа Царя

01.03.2017р. Б. / Сучасний капелан на передовій РУВ: хто він?! (VIDEO)

Військове капеланство. Воно зародилося спонтанно з початком війни у 2014 році. Без наказів і приписів з боку вищого армійського та церковного керівництва. Тоді десятки, а згодом сотні християнських служителів – католиків, православних, протестантів, за покликом серця вирушили на фронт, щоби бути поряд з тими, хто боровся зі зброєю в руках. Капелани воювали і продовжують воювати Святим Писанням та молитвою за душі воїнів, щоби передати їм віру і дарувати Царство Боже.

Про роль і покликання капеланів та капеланства говорить Андрій Полухін, капелан-кіборг, 25 років, служитель Корпусу Військових Капеланів Християнської служби Порятунку (ХСП).

Відео: “Військове телебачення України”

Джерела:     crs-center.org

Воїни Христа Царя