Сьогодні
Церква святкує урочистість Всіх Святих, або, називаючи їх словами св.
Йоана: позначених печаттю Бога. Ця урочистість, як кожна урочистість в
Церкві, має дуже радісний характер. Згадуємо бо сьогодні всіх тих, які
жили перед нами і виконуючи в своєму житті Божу волю досягли вічного
щастя перебування з Богом в небі. З цього приводу неодноразово
мусили терпіти випробовування та переслідування, тепер однак великою є
їх нагорода в небі. Церква згадує не лише офіційно визнаних святих,
тобто беатифікованих і канонізованих, але також всіх вірних померлих,
які вже досягли спасіння і перебувають в небі. Вона бачить в них своїх
заступників у Бога і приклади до наслідування.
У перших століттях християнства в Церкві не згадувалось жодних
святих. Найраніше віддавалось пошану Божій Матері. Потім культом
оточувалось мучеників, відвідуючи їх могили в день народження для неба,
тобто в річницю смерті. У ІV столітті на Сході обходилось одного дня
спомин всіх мучеників. З часом пам'яталось також про пап римських,
ченців і діви. Більшого значення урочистість Всіх Святих набрала у VII
столітті, за часів папи Боніфація ІV, який замінив язичницьку святиню,
Пантеон, на храм Найсвятішої Марії Діви і Всіх Мучеників. Урочисте
освячення святині разом з покладенням реліквій мучеників відбулося 13
травня 610 року. Річницю освячення святкувалось щороку з численною
участю вірних, та самий папа римський брав участь в св. Месі. Вже
близько 800 р. спомин Всіх Святих обходився в Ірландії і Баварії, але 1
листопада. За папи Григорія ІV, який жив у IX столітті, імператор
Людовик розширив свято на всю свою державу, а у 935 р. Іван XІ - на всю
Церкву. Таким чином локальне свято Риму і деяких Церков стало святом
вселенської Церкви.
Сьогоднішня урочистість є немовби відповіддю, великим і гучним "Амінь"
на слова з Визнання віри: «Вірую в спілкування святих». Про велич, силу,
красу і тріумф святих говорить нам Літанія до Всіх Святих, якою Церква в
особливо важливих подіях свого життя просить їх заступництва. Літанія
до Всіх Святих належить до найстарших літанійних молитов Церкви і як
єдина виступає в літургійних книгах. Найвищий Пастир своєю апостольською
владою вписує до неї безперервно нових героїв віри, любові Бога і
ближнього.
Урочистість Всіх Святих пригадує нам про наше майбутнє, про найбільш
автентичне та загальне покликання людськості: творити велику родину
Божих дітей у небі. Таку мету вказують нам своїм прикладом брати і
сестри, яких Церква на протязі століть визнала святими та блаженними,
щоб були для нас взірцями та провідниками.
Бог усіх нас кличе до святості. Дізнаємося про це з Його листа до
людей, тобто зі Святого Письма: «Будьте святими, бо я святий» - говорить
Господь. Покликання до святості є постійно актуальним, бо сьогодні
Церква та світ потребують людей святих. Святість є плодом співпраці
людини з Богом. В кожній людині Бог зроджує прагнення великого та
шляхетного життя, життя автентично християнського, прагнення святості.
Прикладами такого життя є для нас святі, які були вірні Богу та не
боялися навіть страждати за віру в Нього. Скільки понад часової науки
випливає наприклад з життя св. Перпетуї, яка жила в ІІІ столітті. Батько
намовляв її, щоб відреклася віри. Хотів врятувати її життя для себе,
для світу. Тоді вона запитала батька: - Чи бачиш цей глечик? - Бачу –
відповів він. – Чи можна його назвати чимось іншим, ніж він є в
дійсності? – Ні. – Так само і я не можу називатися інакше, як лише тою,
ким я є, тобто християнкою.
Отже, бути святим – це бути правдивим християнином, це жити
автентично християнським життям. Святість асоціюється нам неодноразово з
чимось недосяжним, далеким, не призначеним для нас. Однак, власне нас,
людей слабких та грішних, Господь кличе до прямування дорогою святості.
Святість – це не лише мучеництво за віру чи героїчні подвиги, до яких
Господь кличе деяких людей. Святість – це також щоденна вірність
Господу, яка проявляється в почитанні Бога щирим серцем та виконуванні
щоденних обов’язків з любові до Бога та ближнього. Одного разу Св. Йоан
Боско запитав Домініка Савіо, чому він є сумний. – Переживаю неспокій,
бо хочу бути святим, але не знаю, чи мені це вдасться – відповів
Домінік. Тоді великий вихователь сказав йому: - Якщо хочеш бути святим,
мусиш бути радісним та слухняним. Домінік з посмішкою відповів: - "Це
дуже легко, і я буду святим".
За прикладом святих стараймось як найкраще виконувати свої релігійні,
професійні та пов’язані з нашим станом обов’язки, жертвуючи усе на Божу
славу. До великої мети, якою є святість, дуже часто потрібні є щоденні
малі кроки, щоденне свідчення життям про те, що ми є християнами, тобто
Божими дітьми. Св. Йоан в І листі закликає нас, щоб ми придивилися своїй
християнській гідності. «Любі, – пише він – ми тепер – діти Божі, і ще
не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до
Нього подібні, бо ми побачимо його як є» З вдячністю Богу за гідність
Божих дітей, стараймось пізнавати та наслідувати приклади святих, щоб ми
могли після закінчення нашого земного паломництва, зустрітися з ними у
Небесному царстві.
Опрацював о. Олександр Зелінський ОМІ
Немає коментарів:
Дописати коментар