20.09.2014р. Б. / Єпископ УГКЦ Борис Ґудзяк про АТО та вибори (+video)

Владика Борис закликав українців відповідально поставитися до позачергових парламентських виборів, боротися з корупцією та відвідати поранених воїнів у лікарнях. "Жодний популізм, жодні обіцянки легких виходів із цієї ситуації не повинні нас збивати із стійкої дороги нашого паломництва від страху до гідності, яке продовжується. Нам треба, кожному на своєму місці, відмовитися від скорумпованих діл, скорумпованих підходів до життя", - сказав єпископ.

Джерело:  Воїни Христа Царя

19.09.2014р. Б. / Лише з миром можна боронити свою землю, мову та Церкву, - о. Михайло Гарват

Розмова з отцем Михайлом Гарватом, священиком храму Різдва Пресвятої Богородиці

Близько тисячі загиблих, більше ніж три тисячі поранених військових — такі жертви боротьби за незалежність України. Напевно, кожної української сім’ї торкнулася війна: є знайомі, родичі, які мобілізовані, поранені, а то й полонені чи загиблі. Нині складний та важкий час для усіх. Як його пережити, як уникнути тривоги? Всі запитують про це. 

Із таким запитанням «Газета» звернулася до отця храму Різдва Пресвятої Богородиці Михайла Гарвата. 

— Отче Михайле, нині в Україні війна. На Вашу думку, як  запобігти тривозі, яка полонила майже всіх?

— Якщо людина не довіряє Богові, то в  неї з’являється загострене відчуття тривоги. Цього можна уникнути, якщо знати, що все у світі відбувається з волі чи допуску Божого. Війна відбувається зовні, а в серці кожної людини повинен панувати мир. Лише з миром можна боронити свою землю, мову та Церкву. Так завжди було й повинно бути. Тоді людина розуміє обставини, які по-людськи можуть виглядати не найкраще. До прикладу, коли душа залишає тіло. Для невіруючої людини — це трагедія, а для віруючої — надія, що розпочалося життя вічне. Зазначу, в церковному календарі найчастіше записано імена святих у день, коли вони залишили земне життя, по-іншому це називається день народження для неба. Тому той, хто свідомо йде боронити свою землю, не просто герой, ці люди, за євангельською радою, готові життя покласти за своїх друзів. 

— Маємо багато сімей, де є загиблі, мобілізовані, полонені. Як родинам пережити цей страшний та складний час?

— Коли хтось когось втрачає — це, звичайно, дуже важко. Та є два варіанти, як переживати складний час. Перший — не божий, тобто нарікати на владу, на обставини, які склалися, на Бога. Другий варіант — дякувати Богові за той час, коли була можливість бути біля цього героя. Апостол Павло каже: «Завжди радійте, моліться безперестанку і за все Богові дякуйте». Бачте, звичайно стискається серце, коли молода людина, повна життя земного і надії, відходить у небо. Проте ці жертви можуть стати насінням для майбутніх поколінь у Христовій церкві. Кров наших попередників, пролита за волю й незалежність, стала насінням для нашого патріотизму та любові до Бога. Тому Господь допускає ці жертви, щоб ми розуміли якою дорогою ціною далася нам наша свобода. 

— Знаємо, що біля бійців є військові капелани, до яких вони можуть звертатися по пораду. Та все ж, як їм бути на полі бою, як не здатися? Чи можливо за їхньої допомоги уникнути психологічного тиску?

— У зоні бойових дій є різні люди. Тим, які глибоко віруючі, значно легше переживати те все, що вони можуть власними очами навколо побачити. Звичайно, страшнішого нема, ніж бачити свого товариша мертвим. Людині, яка не має духовного життя, складніше усвідомлювати те, що з нею там відбувається. Знаю, що на війні є й невіруючі. Думаю, Господь навіть це допускає з тої нагоди, щоб ми мог­ли усі пересвідчитись, як Господь дивно провадить. Насправді дивний Бог, бо дуже багато речей ми не можемо розуміти людськими категоріями, тому й називаємося віруючими людьми.

— Яку роль відіграють капелани? У яких випадках військові повинні звертатися до них?

— Капелан — це  священик. Тому перш за все він повинен кликати усіх на спільну чи особисту молитву. Його присутність серед наших військовослужбовців є свідченням виразної присутності Христової Церкви і самого Господа в цій спільноті. Тому це є позитивний аспект, який дає можливість воякам відчувати, що вони під особливою Божою опікою. Коли людина посповідалася та причастилася, і не лише під час війни, не тільки на полі бою, а й у повсякденному житті повинна себе запитати: чи готова зустрітися з Господом? Для того є ті особи, яких Господь вибрав і поставив священиками чи єпископами, щоб вони могли за будь-якої нагоди допомогти людині приготуватися до зустрічі з Господом не лише на Божому суді, але й тут, на землі. Адже коли стаємо до молитви, це також зустріч з Господом. 

— Ви співпрацюєте з проектом «Духовне намисто». Цікаво, як подібні серіали можуть допомогти людям, чи знімають тривогу, можуть запобігти психологічному стресу?

— Можемо багато чому запобігти в майбутньому, якщо добре знатимемо свою історію, будемо мати християнське  виховання та європейську культуру. Війна розпочинається, бо хтось вирішив, що може посягати на життя, майно іншої людини. Ще багато проблем маємо з тієї причини, що не знаємо біблійної історії та історії нашої держави, адже дуже часто її подавали перекручено. Відповідно,  християнські мультфільми мають нашим дітям, а інколи й батькам, дати правдиву науку.  Через мультики дітлахи дуже швидко сприймають інформацію. Тому якісний, український, християнський мультиплікаційний продукт допомагатиме у вихованні дітей. Звичайно, він не зможе замінити батьківської науки, однак може бути одним з інструментів у вихованні дітей. Проект «Духовне намисто» пропонує, крім мультфільмів на історичну тематику, мультфільми про українські традиції, звичаї , а також мультфільми про  християнські храми. Це — основа, на якій майбутні покоління повинні вчитися любові до Бога та своєї держави. Хоча не треба робити альтернативи, що замість молитви потрібно дивитися мультфільми. Наші діти повинні любити Бога та свою державу. Для того їм варто показувати правдиву історію та правдивих героїв. А через мультфільми це дуже легко доносити до дітей. 

Розмовляла Христина Парубій

Джерела:     Львівська газета

 

Воїни Христа Царя

19.09.2014р. Б. / Патріарх Святослав закликав австралійських українців у Перті не боятися їхати в Україну (+ФОТО)

«Сьогодні Україна перебуває в пустелі. Наші люди так хотіли бути вільними, так хотіли відповісти на покликання нашого Бога перейти від рабства до свободи, що пішли за Ним туди, куди Він їх запровадив…» Про це вчора, 18 вересня, сказав Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час Архиєрейської Літургії в храмі Івана Хрестителя у місті Перт (Західна Австралія), де перебуває з душпастирським візитом.

Патріарх УГКЦ розповів австралійським українцям у Перті про реальні події в Україні та дух свободи, який українці, незважаючи ні на що, крок за кроком виборюють, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ. Також він розповів, як війна об’єднала всіх українців у боротьбі за незалежність України.

«Півмільйона біженців, три тисячі убитих… Але в мене є відповідь на запитання, чого потребують наші люди», - зазначив Верховний Архиєпископ. За його словами, відповідь на це запитання йому підказав один із найстарших вірних парафії Івана Хрестителя пан Володимир Канія. «Він сказав мені: «Нам нічого не лишилося, крім нашої землі і нашої рідної Церкви». Чому він так сказав? Бо надія і спасіння українському народові сьогодні може прийти лише від Господа Бога», - зазначив проповідник.

Блаженніший Святослав подякував українській громаді в Перті за збереження українських традицій, Христової віри, за вірність і любов до своєї Церкви.

 Глава Церкви закликав австралійських українців не боятися сьогоднішніх подій в Україні й приїжджати, бо наша країна потребує підтримки. «Приїжджайте в Україну. Не бійтеся. Ви нам потрібні. Будьте з нами», - закликав Патріарх Церкви вірних у Перті.

На завершення душпастирського візиту до Перти австралійські українці подарували Главі УГКЦ аборигенську ікону. А Блаженніший Святослав їм - антимінс і диск зі ста своїми запитаннями та відповідями. 

Джерело:    КІРІОС

18.09.2014р. Б. / У Маріуполі створюють батальйон «Діва Марія»

Створення батальйону захисту Маріуполя «Діва Марія» викликало ажіотаж серед мешканців міста.

 

Бажаючих стати до лав добровольців могло б вистачити для формування кількох батальйонів, ідеться в сюжеті ТСН. Керівництво підрозділу обирає найкращих. Перевага надається військовослужбовцям запасу та людям, які мають досвід у поводженні зі зброєю. 

Назву «Діва Марія» взяли тому, що саме місто назване на честь Богородиці. Маріуполь — це поєднання слів «Марія» та «поліс» (місто). Однак досі існують певні проблеми з документами щодо оформлення батальйону. Тому поки юридично неможливо видати добровольцям зброю. 

Головний настрій добровольців — захистити не лише своє улюблене місто, а й увесь південь України. Бо саме це, вважають у місті, і є метою ворога. Раніше повідомлялося, що у Маріуполі набрали свій батальйон оборони, але зброї бійцям поки не дають. 

За матеріалами: ТСН

Джерело:   КРЕДО 

18.09.2014р. Б. / Львів’ян закликають долучитися до плетення маскувальних сіток для бійців АТО

З 16 вересня небайдужі львів’яни розпочали ткати маскувальні сітки для наших військових, що перебувають в зоні бойових дій на сході країни. Їх виготовляє група волонтерів, які організували «hand-made» з виготовлення маскувальної сітки.

Як розповіла організатор цього волонтерського руху Світлана Божко, процес плетіння не вимагає високої майстерності.

«Плетіння починається з нашивки обрізків тканин на риболовну сітку з капронових ниток. Наразі проблем з обрізками тканин ми не маємо. Рибацьку сітку ми отримаємо сьогодні з Києва, а згодом з Одеси. Єдине чого ми потребуємо, це великої кількості рук, адже ткати будемо всі разом, колективно. Тож чим більше зголоситься людей, тим більше маскувальних сіток ми можемо зробити для нашої армії», – розповідає Світлана.

Зі її слів, наразі важко підрахувати, точну кількість людей, які зголосилися до цієї акції.

«Було дуже багато перепостів з моєї сторінки у Facebook. Багато людей мені писали в соціальну мережу, багато телефонували. Завтра ми підрахуємо усіх охочих допомогти нашій армії. Якщо таких людей буде чимало, шукатимемо приміщення для цієї роботи в центрі та й в інших районах міста. Адже наразі ми почнемо ткати на вулиці, у дворі церкви Святого Климентія, що на вул.  Чупринки», – говорить Світлана Божко.

За її словами волонтери також планують робити і маскувальні плащі для наших військових.

Всіх бажаючих допомогти, волонтери просять звертатися з 8:00 до 19:00 години щодня до церкви Святого Климентія, що на вулиці Чупринки, 70.

Джерела:  http://vgolos.com.ua/

 

Воїни Христа Царя

17.09.2014р. Б. / Потреба молитви, але не тільки

За останній вже майже рік наш нарід молився.

 

Віруючі люди радо і з переконання, переймали заклики своїх Церков чи релігійних організацій і молилися. Не перестали молитись і сьогодні. 

Церкви та релігійні організації не перестали молитись, закликати до молитви і навіть до покаянних практик, таких, як піст. Вони при різних нагодах дальше моляться і закликають до щирої молитви. 

Це свідчить, що наш нарід, який в своїй більшості складається із віруючих людей щиро переконані, що в тих обставинах в яких ми сьогодні знайшлися є конечним спілкування з Господом Богом, бо саме цим є молитва. 

Крім молитви в останніх місяцях стала дуже явною ще одна побожна прикмета, а саме благодійність. 

Через воєнні події дуже зросло число потребуючих допомоги. Потреби громадян в дуже різних секторах знайшли готовність їм допомагати. Годі перечислити усі ділянки, в яких та готовість пожертвувати, поділитися з кимсь, підтримати, зрозуміти ближнього широко по цілій нашій країні проявляється. Ця готовість допомагати, це крім молитви, прекрасне свідчення духовності нашого народу. 

Авторові цих рядків, який захоплений готовістю співгромадян молитися і помагати ближнім здається, що все ж таки залишається ще дуже багато до такого стану душі, який буде можна уважати вповні задовільним. 

Майдан (Революція людської гідності) збудив свідомість багатьох людей, що можна і потрібно завести великі зміни в нашому особистому, громадському, державному житті. Але, повторюю, перед нами ще довга дорога. Хоча не одне вже зміняється, зміна буває дуже часто ще занадто поверховою. 

Ось вам примір: ЗМІ повідомляють про воєнні дії у східних областях України, про агресію зі сторони Росії і також про прямо героїчні заходи боронити свою країну. Крім того, закликають ставати в ряди рідного війська та його у всякий можливий спосіб підтримувати. Цілком оправдано можна з щирою вдячністю приймати таке патріотичне служіння. Але з другої сторони, чи можна беззастережно твердити, що наші ЗМІ завжди передають правду, цілу правду і нічого іншого як тільки правду? 

Молитися треба, робити добро також треба, але крім них треба також чинити правду і справедливість. 

Подібно як про ЗМІ на жаль можна говорити і про інші ділянки суспільного життя. 

І так чи політичні діячі на будь якому рівні завжди і без винятків дбають про загальне благо, а не про свої особисті чи чиїсь інтереси? Чи оте злочинне лихо – корупція, вже перестало розкрадати державне добро? Чи чиновники та урядовці від найвищих до найнищих рівнів гідно і чесно сповняють свої завдання? Чи багаті люди, у яких багато різних можливостей, мудро, чесно та корисно для багатьох інших господарювати стараються це робити? 

Постарайтеся, шановні читачі, на ті питання відповісти. Чи не залишилось ще дуже багато до направлення, заки будемо могти говорити про духовно здоровий народ. 

Дозвольте звернути увагу на ще одну справу. 

Немає найменшого сумніву, що для докорінного оздоровлення нашого народу мусять заперестати по вищезгадані моральні вибрики. Їх треба рішуче позбуватись усіма можливими засобами. 

Але хочу звернути увагу, що треба іти крок дальше. 

Є дуже багато людей, яких спокійно можна називати порядними, але треба поставити собі питання: чи вони стараються усіма силами піднести рівень суспільного життя, бо у процесі Революції людської гідності неможна зупинитись на половині дороги. Кожний громадянин нашої держави мусить докладати ще багато зусилля, щоби позбутися недбальства, халацтва, непошани ближнього та інших подібних суспільних недуг. 

Майдан зі своєю Революцією людської гідності поставив перед нами дуже високу моральну планку. Її треба досягнути. 

Те що кажемо тут сьогодні, каже, Богу дякувати, вже багато інших. Чуємо про програму змін про дорожню карту, про стратегію на найближчих кілька років і треба надіятись, що наше суспільство взагалі і кожний громадянин зокрема серйозно до того всього поставляться. 

Маємо різні назви, які ми вище згадали на оте основне – духовне відродження нашого народу. 

До отих, вище цитованих програм, хотів би я додати ще одну, покликуючись на слова нашого Господа і Спасителя: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт 7, 13-14). Над цими словами нашого Господа треба застановитись, бо без Божої помочі будемо працювати (блукати). 

Щоб ступати правильним шляхом, нам треба іти з Богом. 

Десятками років ми годились жити та діяти в суспільному неладі. Сьогодні війна заставляє нас справді духовно піднестися. 

Перед нами великий шанс бути справді великою та всесторонньо нормальною державою. Треба молитися, щоб ми не проґавили прекрасної нагоди піднестись до висот, але молитву треба доповнити щирою стовідсотково чесною працею.     

              

+ Любомир, Архиєпископ–емерит
 
За матеріалами: Українська правда

Джерело:   КРЕДО 

16.09.2014р. Б. / УКРАЇНА: Археологи знайшли унікальний хрест-енколпіон

Археологічної вдачею року можна сміливо вважати хрест-енколпіон, знайдений вченими на чорноморському острові Березань у Миколаївській області. Незвичайну знахідку датують XII-XIII століттями.  Вся справа в тому, що релігійний артефакт за всіма ознаками можна класифікувати як християнський - хоча в той час на Півдні сучасної України, згідно з історичними даними, проживали кочівники, які сповідували язичництво. Тепер же знайдений енколпіон може використовуватися як непрямий доказ того, що в XII-XIII століттях в Причорномор'ї вже були християни.  

 

«Влітку ми проводили археологічні розкопки в заповіднику "Ольвія", на острові Березань, - розповів археолог Олександр Смирнов. - Вдалося знайти ділянку середньовічного некрополя X-XII століття. Знайшли й залишки поховань людей, але поки що ми не змогли визначити, кому вони належать. Згідно з наявними даними, цю територію населяли половці, але ми допускали, що тут могли мешкати і представники інших племен».  Як кажуть археологи, хрест-енколпіон лише підтверджує цю теорію. «Знайдений артефакт дає підстави вважати, що в цих краях мешкали слов'яни, які взаємодіяли з Київською Руссю, і навіть сповідували християнство, - говорить Смирнов. - Енколпіон, імовірно, належав людині високого соціального статусу. Одне можу сказати - він не священицький, а мирський. Можливо, належав воєводі або комусь із правителів поселення».

 За твердженням Олександра Смирнова, знайдений артефакт вказує на те, що Київська Русь контролювала (або, принаймні, намагалася це робити) деякий час знаменитий шлях «із варяг у греки». Адже острів Березань - це крайня точка перед виходом у відкрите Чорне море. Тут мандрівники могли зупинитися, заправитися прісною водою і харчами. Хоча раніше більшість істориків схилялися до тієї теорії, що степові території Русь не контролювала - вони належали кочівникам. 

 Знайдений енколпіон - це старовинний невеликий ковчежець хрестоподібної форми з зображенням Ісуса Христа, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на NIKNEWS. Усередині енколпіонів, як правило, поміщалися частинки освяченої просфори або навіть мощі святих. Священнослужителі досі носять енколпіони на мотузочках або ланцюжках - ними нагороджують єпископів при свяченні в сан. Основне призначення енколпіона - оберігати свого власника від різних напастей. В Березанському енколпіоні археологи виявили залишки мощей святого і частину хреста. Зараз сам хрест знаходиться на експертизі. Але вже до кінця року вчені планують передати його до фондів заповідника «Ольвія».

Джерело:     КІРІОС