23.04.2014р. Б. / Дивна молитва Кіріла

Патріарх Московський особливими словами молився за Україну.

 

Перед урочистою Пасхальною літургією, що була відслужена в храмі Христа Спасителя у Москві, патріарх Кіріл виголосив розлогий коментар щодо ситуації в Україні. У ньому ієрарх підкреслив, що Україна, справді, у політичному сенсі є окремою державою, але духовно і завдяки своїй історичній традиції вона становить невід’ємну частину «Святої Русі». Як він підкреслив, ніхто й ніщо не можуть цього змінити. «Перед Богом ми становимо один народ, сповідуємо одну православну віру», — переконував патріарх. 

Він також закликав усіх до молитви «за російський народ, який живе в Україні», аби не дійшло до громадянської війни і конфліктів між Росією та Україною. Патріарх висловив певність, що закінчаться нічим підступи тих, хто політичними засобами і з використанням сили хоче знищити історичний зв’язок, який єднає народи «Святої Русі». Закликав також ушанувати волю українців, які прагнуть, щоб ними керували люди, котрі мають до цього конституційні повноваження, — що прямо заперечило повноваження нинішніх властей у Києві. У такому дусі вже кілька тижнів висловлюються усі російські медіа. Патріарх Московський також висловив побажання, щоб нова Конституція України сповнила бажання всіх її громадян, — що становить закамуфльовану підтримку прагнень проросійських колаборантів, які сьогодні дестабілізують ситуацію на Східній Україні. 

Від часу анексії Криму патріарх Кіріл намагався зберігати дистанцію до російської політики щодо України. Під тиском єпископів з України, які належать до Московського патріархату, він не взяв участі в кремлівських урочистостях, коли Крим проголошувати офіційно включеним до складу Російської Федерації. Однак останнім часом структури українського православ’я, які визнають канонічне предстоятельство Московського патріархату, виразно висловилися проти політики Москви, переважно також підтримали починання української державної влади. Московський патріархат уже не може розраховувати на їхню політичну лояльність, тому патріарх Кіріл зміг офіційно підтримати політику Путіна щодо України. Він також повернувся до своєї традиційної риторики про єдність народів «Святої Русі». 

У цьому баченні немає українців, білорусів, молдаван, а є тільки «православна спільнота», створена на базі російської мови, духовно і матеріально зосереджена навколо Москви і Кремля.

 
Анджей Граєвскі, Gość Niedzielny

Джерело:   КРЕДО 

22.04.2014р. Б. / Глава УГКЦ назвав події у Східній Україні Страсною п’ятницею українського буття (video)

Те, що відбувається сьогодні в Україні, зокрема в її східній частині, є періодом Страсної п’ятниці нашого українського буття.

 

При цій нагоді висловлюю глибоку повагу до наших братів і сестер, які живуть на теренах Східної України, і, можливо, думають дещо інакше, аніж люди в Центральній чи Західній Україні, вважають російську мову своєю рідною. Ми є діти однієї землі і ніхто чужий не допоможе нам краще жити. 

Про це сказав Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, у традиційному великодньому інтерв’ю для «5-го каналу», яке вийшло в ефір 20 квітня 2014 року, у день Пасхи. 

Обставини, які зараз переживає Україна, він порівнює із Страсною п’ятницею, тому що український народ, як і Ісус Христос, став каменем спотикання для багатьох: «Тоді серця багатьох людей стали жорстокими. Люди, побачивши зневаженого Христа, не впізнали у Ньому Бога і кричали: «Розіпни Його!» Подібно сьогодні поводяться з нашою країною».

Блаженніший Святослав зазначив, що першими словами, якими Ісус вітає своїх учнів, є слова «Мир вам». «Хочу сказати до всіх тих, у кого «озлобилося» серце: мир вам. Нехай мир переможе війну! Гадаю, після Великодньої п’ятниці із силою Воскресіння Христового наступить пасхальна радість», − продовжив Верховний Архиєпископ УГКЦ. 

Він додав, що хотів би, щоб усі християни, незалежно від конфесійної приналежності, стали носіями примирення, яке «завжди має шанси перемогти спокусу війни, спокусу застосування сили». 

«Відкриваю до всіх вас обійми і бажаю вам миру, бо Христос воскреслий є посеред нас», − завершив свою думку Блаженніший Святослав. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:  КРЕДО 

20.04.2014р. Б. / Відеопривітання Патріарха УГКЦ Святослава з нагоди Воскресіння

Джерело: КІРІОС

19.04.2014р. Б. / Хто увірував, той уже ожив

  Роздуми над Словом Божим на Пасхальне Надвечір’я

             Сьогоднішня ніч – це ніч контрастів. Увесь перебіг літургії виражає перехід від того, що старе, до нового. Була темрява, коли входили до храму, –  її змінило світло. Це ніч, коли євреї перейшли Червоне море, цю межу, що відділяла країну їхнього рабства від Обітованої землі й нового світу, який лише відкривався перед ними. Вустами пророка Єзекиїла Бог звіщає заплямованому гріхами Ізраїлеві, що настане час, коли народ обмиється від своєї невірності та отримає нове серце й нового духа. Літургія підкреслює також перехід від Старого Завіту до Нового: після довгого ряду читань і псалмів, узятих зі Старого Завіту, співаємо Слава во вишніх, Алілуя, і Євангеліє провіщає нам, що Христос – ВОСКРЕС. 

         Літургія сьогодні сама в собі є проповіддю, до якої коментар не конче потрібний. Людина, яка живе вірою, легко відкриває сенс жестів і слів цієї церемонії, що вся є величальним співом на честь перемоги життя. Все змінилося тої ночі, після якої жінки знайшли порожній гріб. Час може минати, хвороби й старість можуть залишати щораз помітніший слід на нашому крихкому існуванні: усе це не має значення, відколи ми знаємо, що смерть переможено. Навіть якщо час від часу ми з прикрістю усвідомлюємо, що ми все ще раби гріха, це вже не є визначальним у нашому житті: сьогодні ми святкуємо нашу Пасху, наш перехід від рабства до стану вільних людей. Три жінки почули пасхального поранку: «Чому шукаєте Живого серед мертвих?» Його там немає! Христос остаточно перейшов до Життя. Наша віра ставить нас теж по стороні Христа, по стороні Життя. Ми сьогодні співаємо, разом зі всією Церквою, радість Воскресіння. 

Джерело:   КРЕДО

19.04.2014р. Б. / Патріарх Філарет: якщо знадобиться то будемо стріляти

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет зазначив, що Україна хоче вирішити конфлікт з Росією мирним шляхом, однак якщо доведеться застосувати силу, то потрібно буде стріляти. Про це він зазначив під час зустрічі із представниками Держприкордонслужби, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на УНН.

“Ми хочемо вирішити цю ситуацію мирним шляхом. І робимо все для цього. Європа визнала, що Україна йде мирним шляхом більше, ніж будь-яка інша країна. Але ми своєї території Росії не віддамо. Тому ми ведемо мирні переговори, хочемо мирно провести це все, але якщо треба буде, то відповімо силою. Якщо знадобиться, то треба стрілять, адже захищати свою землю потрібно”, — висловив переконання Філарет.

Представники Української православної церкви Київського Патріархату на чолі з Патріархом Філаретом передали прикордонникам, які охороняють кордони на Херсонщині, позашляховик «Мітсубіші» і 43 комплекти для обмундирування

Раніше як повідомляв Християнський портал КІРІОС, українська православна церква Київського патріархату перерахувала на рахунок Міністерства оборони понад 1 млн грн.

Джерело:  КІРІОС

18.04.2014р. Б. / «ХРИСТОС НАС ВИЗВОЛИВ НА ТЕ, ЩОБ МИ БУЛИ СВОБІДНІ.» (Гал. 5,1а)

Кремлівський Мордор в чергове довів свою сатанинську сутність, розпочавши терористичний шабаш на сході України напередодні Великого Тижня.  Але не тільки Мордор зі сходу сьогодні стає, щоб накинути своє тиранічне панування на народи Заходу. Сьогодні й єгипетське рабство частини населення України стало його союзником. Адже саме духовно сліпі раби прагнуть потрапити під руку новітнього фараона, який уже закабалив підвладні йому народи, перетворивши їх на своїх державних рабів. Ці люди уже не є господарями самих себе, вони себе не формують, вони собою не володіють – ними володіє фараон і його пропагандистська машинерія.

Одним з найбільших дарів, якими Створитель обдарував людину є свобідна воля. Цей дар дає людині можливість не тільки бути вільною, але й бути відповідальною. Цей дар дає нам можливість не бути рабами обставин, а бути господарями обставин. Більше того, саме завдячуючи цьому дару і його поєднанню з розумом людина може себе змінювати, а тому  бути і своїм власним співтворцем. Бог максимально шанує цей дар. Але диявол шукає всякого способу стати господарем людини, підкоривши собі її волю. Тому усяке рабство, а особливо ментальне – це вираз диявольського поневолення людини.

На передодні Великодня тема рабства і виходу з нього особливо актуальна. Адже одне з імен цього найбільшого християнського свята – Пасха. І саме юдейська Пасха – свято Виходу народу Ізраїля з єгипетського рабства, з дому неволі, і є праобразом нашої християнської Пасхи.

Як каже старе єврейське передання: не всі ізраїльтяни вийшли з Єгипту і не всі, хто вийшли з Єгипту були ізраїльтянами. Не кров, а Дух, який дає свободу став водорозділом між Ізраїлем і рабами. В Єгипті була стабільність, добре харчування, стабільний курс, вода, цивілізація. В пустелі, куди Бог вів свій народ не було нічого з того, що пропонував Єгипет. В Єгипті можна було свою відповідальність перекласти на наглядачів, а в свободі потрібно було брати відповідальність на себе.

Свобода лякає. Лякає відповідальністю. Лякає невизначеністю. Лякає необхідністю опертися на Бога. Але без свободи людина залишається рабом. Вона позбавлена здатності змінювати себе, змінювати світ довкола себе. Вона, подібно до тварини, залишається рабом обставин. Тому вибір між свободою і рабством це в першу чергу вибір на користь Божого образу і подоби, вибір на користь дару вільної волі, або на користь тваринного існування безликої маси рабів государевих.

Для народу Ізраїля Вихід з Єгипту був національним та релігійним визволенням, моментом історії, коли Бог дарував свободу дому Ізраїля. І християнство сприйняло цей зміст, надавши йому ще глибшого значення. Як свідчить євангелист Лука, у своєму місті Назареті Ісус виразно окреслив свою місію словами пророка Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий.» (Лк. 4, 18-19 // Іс. 61,1). Саме свобода стала одним з основних моментів Христової діяльності. І як каже св. апостол Павло: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні.» (Гал. 5,1а).

Ця християнська свобода – свобода від зла і гріха, свобода від страху і смерті, свобода в Бозі. Християнин у своїй суті є людиною абсолютної свободи в Бозі, свободи, яку ніхто йому не може забрати і яка його чинить повністю невразливим на застрашування тиранів. Адже саме страх і є основною зброєю через яку тирани володіють народами. Саме страх чинить народні маси послушною глиною в руках тиранів. А християнство, даруючи людині богосинівство, дарує їй і абсолютну свободу. Бог є Любов (1 Ів. 4,16), а «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові.» (1 Ів. 4,18).

Тому, християни і є в своїй суті людьми свободи.

Правдою є також і те, що за свободу потрібно боротися. Вона дар, але затримати цей дар можна тільки ціною боротьби. І ще нікому не вдавалося осягнути свободу, оминувши боротьбу за неї. Адже диявол всіма силами старається цей дар відібрати в людини. А тільки вільні люди здатні творити вільний народ, вільну націю, вільних громадян вільної держави.

І нагадуванням нам про це є Пасха та її праобраз Пасха юдейська.

Глибоко символічно, що саме в час коли юдейська Пасха і Пасха християнська так часово близько одна від одної як цього року, коли християни григоріанського та юліанського календарів святкують Пасху разом, Бог дав нам можливість боротися за свою свободу, свободу Церкви і свого народу.

Щоб залишити Єгипет ізраїльтяни мусіли встати, залишити звичний ритм життя і вийти за Богом, який їх провадив. Ті хто залишився чекати, так і зникли в історії розчинившись серед єгиптян. Так і тепер, де люди постануть, щоб оборонити свою свободу і гідність, своє право формувати самих себе і світ довкола себе, там вони це і зможуть зробити. Де ж чекатимуть допомоги, або й відверто стануть на сторону рабства, там вони розчиняться у масі безликих рабів фараонових.

Цими днями цю істину стосовно України влучно сформулював український журналіст, єврей за етнічною приналежністю і український патріот за переконаннями Віталій Портніков: «Ми маємо чітко сказати собі просту річ, яка можливо для багатьох є важким вибором — Україна закінчується там де починається рабство, Україна починається там — де починається свобода. Та територія, яку ми можемо захистити, яку ми можемо зробити територією свободи — буде Україна, там де оберуть рабство — не буде України. Там вона і зникне, як в минулому зникли ті люди, які не приєдналися до Мойсея…».

Подобалось нам це чи ні, але це і є гола правда нашого сьогодення. Або ми молитвою, працею, і зброєю оборонимо свою свободу, або розчинимося у кислому болоті «русскава міра».

О.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

17.04.2014р. Б. / Країна, яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, не може називатися християнською

Країна, яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, з якою її пов'язує культурна традиція і православна віра (аж до юрисдикційної єдності УПЦ і РПЦ), - не може бути або називатися християнською. Це країна, яка маскується під християнство так само як її "зелені чоловічки" маскуються під ліс. А життєвість російського християнства, здається, того ж роду, що і життєвість зелених листків, намальованих на формі окупантів.

Подоба, уявність, але не щось присутнє в світі реального.

З тими чи іншими втратами від "зелених" ми відіб'ємося. Але межа християнства сучасної Росії вже виявлена: російське християнство закінчується там, де починаються російські національні інтереси. Мовчання вищих єрархів Церкви в Росії з української проблеми несподівано для українського суспільства, але цілком логічно з історичної точки зору. Це мить торжества державної Церкви Російської Федерації.

Мовчання тут означає схвалення. Церква земна чекає нової імперської державної одежини, в яку вона зможе помістити своє ніжне тіло. А коли ця одежинка буде зношена, земна Церква буде шукати заступництва вже нової, непутінської влади. Чи видасть така їй нову генеральську форму? Сумнівно.

Швидше за все, земна Церква буде вимушено так і простувати вглиб історії в архаїчному дореволюційному мундирі. Ніби нинішній російський казак - наряжений в бутафорський мундир і з підробленою бойовою шаблею.

БЛОГ СВЯЩЕНИКА ПЕТРА ЗУЄВА, 14 квітня 2014 р.

За матеріалами www.portal-credo.ru

Джерело:   Воїни Христа Царя